Ухвала суду № 95090240, 23.02.2021, Іванівський районний суд Херсонської області

Справа № 656/506/19

Номер провадження 2/656/29/21

20.11.2020

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 лютого 2021 року смт. Іванівка

Іванівський районний суд Херсонської області в складі:

головуючий - суддя Ференц Р.І.,

секретар судового засідання Малишевська Т.М.

за участі сторін цивільного провадження:

позивач - ОСОБА_1 ,

представник позивачки адвокат Куценко В.В.,

відповідач - Іванівська селищна рада Херсонської області не здійснила самопредставництво, забезпечила представництво інтересів відповідача через представника адвоката Ільченка Д.О.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в смт. Іванівка Іванівського району Херсонської області в дистанційному режимі відеоконференції між Іванівським районним судом Херсонської області та з використанням власних технічних засобів та програмного забезпечення EasyCon поза межами приміщення суду представник відповідача Ільченко Д.О. в порядку загального позовного провадження за позовом ОСОБА_1 до Іванівської селищної ради Херсонської області про визнання незаконним та скасування розпорядження селищної ради, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Іванівського районного суду Херсонської області від 27.02.2020 року позов ОСОБА_1 задоволено частково, а саме - визнано незаконним та скасовано розпорядження Іванівської селищної ради Херсонської області від 12.07.2019 року № 168-ОС про звільнення ОСОБА_1 з посади директора Іванівської гімназії (опорний заклад) освітнього округу Іванівського району Херсонської області з 12.07.2019 року; поновлено ОСОБА_1 на посаді директора Іванівської гімназії (опорний заклад) освітнього округу Іванівського району Херсонської області з 13.07.2019 року; стягнуто з Іванівської селищної ради Херсонської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу у розмірі 125656,11 грн.; зобов`язано Іванівську селищну раду Херсонської області при виконанні судового рішення нарахувати та утримати з нарахованої суми 125656,11 грн. податок з фізичних осіб та інші обов`язкові збори та внески; стягнуто з Іванівської селищної ради Херсонської області на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 1 тис. грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Стягнуто з Іванівської селищної ради Херсонської області на користь держави судовий збір у розмірі 1448,69 грн.

Постановою Херсонського апеляційного суду від 16.07.2020 року апеляційну скаргу Іванівської селищної ради Херсонської області залишено без задоволення, а рішення Іванівського районного суду Херсонської області без змін.

Постановою Верховного суду від 04.11.2020 року касаційну скаргу Іванівської селищної ради Херсонської області задоволено частково. Рішення Іванівського районного суду Херсонської області від 27.02.2020 року та постанову Херсонського апеляційного суду від 16.07.2020 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.11.2020 року судді Іванівського районного суду Херсонської області Ференц Р.І. передана справа у провадження.

Ухвалою суду від 30.12.2020 року прийнято до розгляду матеріали цивільної справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання на 26.01.2021 року. Встановлено сторонам по справі подати відзив на позовну заяву, зустрічний позов, відповідь на відзив, заперечення.

31.12.2020 року від представника відповідача адвоката Ільченка Д.О. до суду надійшло клопотання, в якому він просить здійснити судове засідання в режимі відеоконференції із застосуванням власних технічних засобів-easicon, логін-ІНФОРМАЦІЯ_1. Клопотання ухвалою суду від 11.01.2021 року було задоволено.

В підготовчі судові засідання 26.01.2021 року та 01.02.2021 року сторони не з`явилися, на електронну адресу суду надійшли клопотання представника позивача адвоката Куценка В.В. про перенесення судових засідань з підстав, які зазначені в клопотаннях. Судові засідання протокольною формою було перенесено до 11.02.2021 року.

В підготовче судове засідання 11.02.2021 року прибули сторони. Стороною позивача в підготовчому судовому засіданні оголошено в усній формі та подано в письмовій формі підписану 11.02.2021 року представником позивачки ОСОБА_1 адвокатом Куценко В.В. заяву про відвід судді з мотивів порушення порядку автоматичного розподілу справи між суддями Іванівського районного суду Херсонської області 20.11.2020 року, оскільки в звіті про автоматизований розподіл судової справи та в протоколі автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.11.2020 року відсутні підстави передбачені пунктами 4 та 5 Розділу VIII Положення про автоматизовану систему документообігу суду, а саме виключено усіх інших суддів, окрім судді Ференца Р.І. у зв`язку із відпусткою та неможливістю повторної участі у справі, що підтверджується звітом про автоматичний розподіл. У зв`язку з чим, як вважає позивач, було порушено порядок визначення судді для розгляду даної цивільної справи, що є безумовною підставою для відводу судді. У зв`язку з цим, за приписами п. 4 ч. 1 ст. 36 ЦПК України представник позивачки вважає, що головуючий суддя у даній справі не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо було порушено порядок визначення судді для розгляду справи. В підтвердження своєї позиції представником позивачки було надано ухвали Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 05.11.2020 року по справі №359/8259/20 провадження №2/359/2891/2020 та Малинського районного суду Житомирської області від 17.12.2020 року по справі №283/1378/20 провадження №2/283/473/2020.

Подану заяву представник позивачки ОСОБА_1 адвокат Куценко В.В. та позивачка ОСОБА_1 підтримали, просять її задовольнити, в доповнення в судовому засіданні представник позивачки зазначив, що у зв`язку з тим, що другий абзац резолютивної частини заяви не вірно сформульований, у зв`язку з чим просить другий абзац резолютивної частини не розглядати.

Представник відповідача адвокат Ільченка Д.О. в судовому засіданні 11.02.2021 року зазначив, що ним заява про відвід прийнята на слух, вважає, що така заява подана в порушення вимог процесуального закону, оскільки заяви повинні бути подані в письмовому вигляді за три дні до початку визначеного судового засідання, проти задоволення такої заяви про відвід запепечує, оскільки вважає, що відсутні підстави для задоволення такої заяви.

В судовому засіданні, зважаючи на те, що така заява була оголошена в усній формі і подана в письмовому вигляді стороною позивача, сторона відповідача таку заяву не отримала у зв`язку з чим висловила частково обгрунтовано свою думку в усній формі, судом протокольно було оголошено перерву до 23.02.2021 року для надання можливості ознайомитися з матеріалами заяви про відвід і висловлення позиції в письмовому вигляді на заявлений відвід судді. Приймаючи подану заяву і надаючи стороні відповідача можливість ознайомитися з такою заявою, суд враховував практику ЄСПЛ відображену в п.39 справи "Устименко проти України" - принцип рівності сторін вимагає надання кожній стороні розумної можливості представити свою справу за таких умов, які не ставлять його у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною. Кожній стороні повинна бути надана можливість знати про зауваження або докази, надані іншою стороною та надати власні зауваження з цього приводу. У пунктах 46, 47 цього ж рішення ЄСПЛ вказано на те, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, і таке право повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами.

Стороною відповідача висловлено відношення до заявленого відводу представником позивачки, оскільки 15.02.2021 року за №377/21вх на електронну адресу суду від представника відповідача адвоката Ільченка Д.О. надійшли додаткові пояснення, з яких вбачається, що в задоволенні заяви про відвід просить відмовити, оскільки відвід призначений для забезпечення права особи на розгляд справи неупередженим складом суду, визначеним у порядку, визначеному Законом, а необгрунтований відвід призводить до можливості позивача «обирати» собі суддю, що є неприпустимим. Зазначає, що у разі коли в суді з об`єктивних підстав правосуддя здійснює один суддя, здійснення автоматизованого розподілу судових справ не буде порушенням вимог Положення про автоматизовану систему документообігу суду, участь лише одного судді в автоматизованому розподілі справи не створює підстав для відводу і той факт, що на момент розподілу лише один суддя брав участь у визначенні судді не може вважатися втручанням в авторозподіл чи порушенням ст..ст.14, 33 ЦПК України.

В підготовче судове засідання 23.02.2021 року прибули сторони.

Стороною позивача підтримано подану заяву про відвід. В доповнення зазначено, що заява є підставна.

Стороною відповідача підтримано свою позицію стосовно завленого відводу позивачем. В доповнення зазначено, що заява не підлягає до задоволення, у зв`язку з чим просить відмовити в задоволенні заяви про відвід.

Судом, в який надійшли матеріли, встановлено наступне.

По цивільній справі №656/506/19 сторонами провадження є позивач ОСОБА_1 , а відповідачем Іванівська селищна рада Херсонської області, оскільки 12.08.2019 року ОСОБА_1 звернулася за захистом свого права до суду.

По даній справі ОСОБА_1 і Іванівська селищна рада Херсонської області судом були визнані суб`єктами цивільного процесу, оскільки між даними сторонами в судовому порядку вирішується спір про право, який є предметом судового розгляду і вирішення даної справи. По даній справі сторони були наділені судом процесуальними правами та обов`язками, необхідних для виконання ними процесуальних функцій.

Предметом спору по цивільній справі № 656/506/19 є поновлення на роботі ОСОБА_1 на посаді директора Іванівської гімназії (опорний заклад) освітнього округу Іванівського району Херсонської області з 12.07.2019 року.

Рішенням Іванівського районного суду Херсонської області від 27.02.2020 року під головуванням судді Ковальчук Т.М. по справі було ухвалено рішення, яким позов ОСОБА_1 до Іванівської селищної ради Іванівського району Херсонської області про скасування розпорядження, поновлення на роботі та стягнення моральної шкоди - задоволено частково, визнано незаконним та скасовано розпорядження Іванівської селищної ради Херсонської області № 168-ОС від 12.07.2019 року про звільнення ОСОБА_1 з 12.07.2019 року з посади директора Іванівської гімназії (опорний заклад) освітнього округу Іванівського району Херсонської області, поновлено ОСОБА_1 на посаді директора Іванівської гімназії (опорний заклад) освітнього округу Іванівського району Херсонської області з 13.07.2019 року, вирішено питання судових витрат.

Постановою Херсонського апеляційного суду від 16.07.2020 року апеляційну скаргу Іванівської селищної ради Херсонської області залишено без задоволення, а рішення Іванівського районного суду Херсонської області без змін.

Постановою Верховного суду від 04.11.2020 року касаційну скаргу Іванівської селищної ради Херсонської області задоволено частково. Рішення Іванівського районного суду Херсонської області від 27.02.2020 року та постанову Херсонського апеляційного суду від 16.07.2020 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.11.2020 року у провадження судді Іванівського районного суду Херсонської області Ференц Р.І. передана справа.

В матеріалах цивільної справи знаходиться протокол автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.11.2020 року.

В матеріалах цивільної справи відсутній звіт про автоматизований розподіл судової справи.

В матеріалах цивільної справи відсутня заява позивачки ОСОБА_1 і представника позивачки адвоката Куценка В.В. про ознайомлення з матеріалами цивільної справи.

Заява про відвід оголошена предствником позивачки в усній формі, підписана і подана предствником позивачки в судовому засіданні 11.02.2021 року.

В заяві про відвід судді заявник просить відвести суддю Ференца Р.І від подальшої участі у розгляді цивільної справи №656/506/19, провадження №2/656/29/21, а також матеріали цієї цивільної справи для визначення іншого судді уповноваженого на розгляд даної цивільної справи.

В письмовому відношенні до заявленого відводу судді, поданого 15.02.2021 року представником відповідача адвокатом Ільченко Д.О. зазначено, що у разі коли в суді з об`єктивних підстав правосуддя здійснює один суддя, здійснення автоматизованого розподілу судових справ не буде порушенням вимог Положення про автоматизовану систему документообігу суду, участь лише одного судді в автоматизованому розподілі справи не створює підстав для відводу і той факт, що на момент розподілу лише один суддя брав участь у визначенні судді не може вважатися втручанням в авторозподіл згідно вимог ст..ст.14, 33 ЦПК України.

Дослідивши і розглянувши подану заяву адвоката Куценка В.В про відвід судді, додані до неї матеріали, заслухавши думку і пояснення учасників процесу в судовому засіданні, а також письмове відношення сторони відповідача до заявленого відводу судді, суд приходить до наступного висновку.

Вимогами ст.. 182 ЦПК України передбачено, що при розгляді справи судом, учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань. Заяви, клопотання і заперечення подаються в письмовій або усній формі. В даному випадку сторона позивача скористалася своїм правом подати заяву стосовно процесуального питання в письмовому вигляді.

Суд звертає увагу на те, що позивачка ОСОБА_1 , не будучи спеціалістом в галузі права, забезпечила представницто своїх інтересів в суді професійним юристом - адвокатом Куценком В.В.

Окрім цього, суд звертає увагу сторону позивача на те, що згіно вимог процессуального закону, у разі подання будь-якої заяви до суду подаються докази направлення копії такої заяви та доданих до неї документів іншим учасникам справи.

Судом встановлено, що стороною позивача таку заяву не було подано в передбачений законом порядок, доказів направлення копії такої заяви та доданих до неї документів іншим учасникам справи не надано. Судом з власної ініціативи і з метою гарантування рівності прав сторін по справі - скеровано таку заяву і додані до неї документи стороні відповідача в електронному вигляді на наявну в суду електронну адресу відповідача.

Спеціальним правом учасника справи є право подати відповідно до ч.2 ст.39 ЦПК України заяву про відвід судді з підстав, зазначених у ст..ст. 36,37 ЦПК України.

Процесуальним законом відвід судді заявляється з підстав визначених у ст..36 ЦПК України.

Згідно вимог ч.1 ст.. 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

Згідно із законом суддя, якому заявлено відвід, сам встановлюватиме ступінь своєї зацікавленості у справі.

Заявник в своїй заяві покликається саме на п.4 ч.1 ст. 36 ЦПК України як на підставу відводу - на порядок визначення судді для розгляду справи, а не будь-які підстави зацікавленості судді.

Вимогами ч.3 ст. 39 ЦПК України відвід повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Самовідвід може бути заявлений не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Після спливу вказаного строку заявляти відвід (самовідвід) дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів із дня, коли заявник дізнався про таку підставу.

Відповідно до ст.. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Судом встановлено, справа розглядається не в порядку спрощеного позовного провадження, а в порядку загального позовного провадження, сторона позивача, безпосередньо представник позивачки адвокат Куценко В.В. після винесення ухвали судом 30.12.2020 року був повідомлений судом 05.01.2021 року, про що підтверджує телефонограма, а також подана 25.01.2021 року заява представника позивача про перенесення розгляду справи, у зв`язку з чим сторона позивача отримала інформацію про існування такої ухвали. Заява про відвід не подана до закінчення десятиденного строку, тобто до 25.01.2021. Заява подана лише 11.02.2021 року.

З матеріалів справи вбачається, що позивачу вказані обставини, були відомі раніше строків, визначених ч.3 ст. 39 ЦПК України, а тому суд встановлює, що заявник звернувся із заявою про відвід з пропущенням процесуального строку.

Заявник ні в заяві про відвід, ні в судовому засіданні не зазначив про винятковий випадок, коли про підставу відводу заявнику стало відомо.

Заяв про поновлення пропущеного строку для звернення із заявою про відвід стороною позивача не подано.

Згідно вимог ст. 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

В заяві адвокат Куценко В.В. не вказав чітких, достатніх і переконливих підстав для відводу, а зазначено лише про оціночне припущення стосовно наявної в нього інформації, яка не підтверджена відповідними доказами.

Однак така інформація заявника спростовується тим, що в підтвердження своєї позиції заявник не додав звіт про автоматизований розподіл судової справи та протокол автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.11.2020 року. Заявник лише посилається на загальні вимоги неможливості автоматизованого розподілу судових справ між суддями, передбачене Положенням про автоматизовану систему документообігу суду (на пункти 4 і 5, хоча такі пункти мають підпункти), в матеріалах справи відсутні заяви сторони позивача про ознайомлення з матеріалами справи, в матеріалах справи відсутній звіт про автоматизований розподіл судової справи, в матеріалах справи наявний тільки протокол автоматизованого розподілу судової справи, заявник пояснив в судовому засіданні, що таку інформацію він отримав щодо справи, що розглядається, на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, проте згідно отриманої інформації суду зі звіту про автоматизований розподіл судової справи лише після поданої представником позивачки заяви про відвід судді встановлено, що не був порушений порядок автоматичного розподілу справи між суддями Іванівського районного суду Херсонської області, а саме не було безпідставно виключено усіх інших суддів, окрім судді Ференца Р.І. оскільки згідно інформації, що міститься в АСДС в програмі «Д-3», доступ до якої є обмежений, зазначено, що не проводиться розподіл судової справи конкретному судді за наявності підстав застосування заборони повторної участі відведеного судді, передбачених положеннями процесуального закону і за чотирнадцять календарних днів включно до початку відпустки або відрядження судді, якщо її тривалість становить більше чотирнадцяти календарних днів, а у табелі обліку робочого часу щодо такого судді наявні відповідні відомості, підтверджені первинними документами

Автоматичний розподіл судової справи №656/506/19, провадження №2/656/29/21 20.11.2020 року був проведений у відповідності до вимог підпункту 4 п.4 та підпункту 2 п.5 розділу VIII Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого Рішенням Ради суддів України від 26.11.2010 року № 30, оскільки не розподіляються щодо конкретного судді судові справи, що надійшли за чотирнадцять календарних днів включно до початку відпустки або відрядження судді, якщо її тривалість становить більше чотирнадцяти календарних днів, а у табелі обліку робочого часу щодо такого судді наявні відповідні відомості, підтверджені первинними документами; за наявності підстав застосування заборони повторної участі відведеного судді, передбачених положеннями процесуального закону.

Незгода адвоката Куценка В.В. з результатами дій автоматизованої системи документообігу суду при допомозі комп`ютерної програми «Д-3», яка є механізмом, який забезпечує безсторонність судового розгляду та мінімізації корупції, і яка створена з метою унеможливлення корупційних ризиків в судах дискреції голови суду та інших суддів по розподілу справ між суддями, і яка діє з метою забезпечення справедливого судочинства - є надумаю і бездоказовою зі сторони заявника, у зв`язку з чим не заслуговує на увагу.

Суд також звертає увагу на те, що суд, як орган, який розглядає заяву про відвід судді, не є органом, уповноваженим на оцінювання дій і результатів автоматизованої системи документообігу суду, однак виходячи з вимог підпункту 4 п.4 та підпункту 2 п.5 розділу VIII Положення про автоматизовану систему документообігу суду вважає, що результати розподілу здійснені правильно і відповідно до згаданих вимог Положення про автоматизовану систему документообігу суду.

Матеріали справи і заява про відвід не містять обставин відповідно до яких суддя Ференц Р.І. не може приймати участь у цьому провадженні.

У зв`язку з чим, на переконання суду, позиція заявника є безпідставною і помилковою.

Суд вирішує подану заяву про відвід, оскільки заявником така заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.

Суд, вирішуючи заявлений 11.02.2021 року відвід судді, керується вимогами ч.3 ст.40 ЦПК України, якими передбачено, що якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому ч.1 ст.33 ЦПК України і такому судді не може бути заявлений відвід. Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу. У зв`язку з вказаними нормами суддя одноособово вирішує відвід, оскільки заява надійшла пізніше ніж за три робочі дні до засідання, і заявлена в судовому засіданні.

Оскільки судом не встановлено і заявником не доведено наявність обставин, які б викликали сумніви в неможливості розгляду справи у зв`язку з порушенням порядку визначення судді для розгляду справи, заява про відвід судді задоволенню не підлягає у зв`язку з необгрунтованістю, наведена заявником підстава для відводу не свідчить про будь-яку побічну чи пряму зацікавленість судді у справі, оскільки згідно вимог ч.1 ст.. 40 ЦПК України питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу і суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.

З огляду на викладене та враховуючи викладені підстави відводу у поданій заяві, суд приходить до висновку, що заява представника позивачки ОСОБА_1 адвоката Куценка В.В. про відвід судді є необґрунтованою та безпідставною.

Таким чином, враховуючи практику Європейського суду з прав людини, положення п.1 ст. 6 Конвенції, п.4 ч.1 ст. 36 ЦПК України, суд дійшов висновку про необґрунтованість заявленого представником позивачки ОСОБА_1 адвокатом Куценко В.В. заяви про відвід судді.

Суддею, який розглядає матеріали даної цивільної справи, окрім непідтвердженого факту порушення порядку визначення судді для розгляду даної цивільної справи, зважаючи на те, що у висловленій думці заявника прослідковується сумнів і побоювання щодо неупередженості та безсторонності суду як з точки зору стороннього спостерігача (об`єктивний критерій), у зв`язку з чим судом встановлено враховане наступне.

Суд звертає увагу на те, що заявник по даній справі висловив бездоказове припущення про незаконне втручання в роботу системи в частині внесення відомостей до АСДС, у несанкціонованих діях з інформацією, що міститься в АСДС або інше втручання в роботу АСДС не визначеного кола працівників суду. Суд розцінює позицію заявника як бездоказове звинувачення мене, як судді, а також працівників суду, у втручанні в роботу автоматизованої системи розподілу судових справ.

З приводу даного факту по даній справі суд, постановляючи ухвалу, враховує вимоги ст..17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики ЄСПЛ», яким передбачено за необхідне застосувати Конвенцію про захист прав і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерела права.

Згідно ч. 4 ст. 10 ЦПК України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (Конвенція) і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) як джерело права.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ, безсторонність (неупередженість) суду в сенсі п.1 ст. 6 Конвенції має визначатися згідно з суб`єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об`єктивним у цій справі, та об`єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності (рішення у справах: «Фей проти Австрії», «Ветштайн проти Швейцарії»).

Окрім цього, згідно практики ЄСПЛ, відображеної в рішеннях у справі «Фей проти Австрії», «Ветштайн проти Швейцарії», «Пуллар проти Сполученого Королівства», «Білуха проти України», наявність безсторонності відповідно до п. 1 ст.6 Конвенції повинна визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями.

Проте, між суб`єктивною та об`єктивною безсторонністю не існує беззаперечного розмежування, оскільки поведінка судді не тільки може викликати об`єктивні побоювання щодо його безсторонності з точки зору стороннього спостерігача (об`єктивний критерій), а також може бути пов`язана з питанням його або її особистих переконань (суб`єктивний критерій) (рішення у справі «Кіпріану проти Кіпру»).

У випадках, коли докази для спростування презумпції суб`єктивної безсторонності судді отримати складно, додаткову гарантію надасть вимога об`єктивної безсторонності (рішення у справі «Пуллар проти Сполученого Королівства»). У цьому відношенні навіть вигляд має певну важливість - іншими словами, «має не лише здійснюватися правосуддя - ще має бути видно, що воно здійснюється». Оскільки в такому випадку йдеться про довіру, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти у громадськість (рішення у справі «Де Куббер проти Бельгії»).

В рішеннях у справах «Ветштайн проти Швейцарії» та «Ферантелі та Сантанжело проти Італії» ЄСПЛ висловлювалась позиція, згідно якої при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною.

Вирішальним при визнанні судді безстороннім є те, чи можуть бути об`єктивно виправдані побоювання учасників справи щодо заангажованості певного судді.

Надмірний формалізм у трактуванні національного процесуального законодавства, згідно усталеної практики ЄСПЛ, визнається ним неправомірним обмеженням права на доступ до суду (як елементу права на справедливий суд згідно зі ст. 6 Конвенції).

Водночас у справі «Bellet v. France» ЄСПЛ зазначив, що ст..6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу до суду наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективний, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

Згідно висновків, викладених в рішеннях ЄСПЛ, суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатись до суду («Perez de Raela Cavaniles v. Spain», «Beles and others v. the Czech Republic», «RTBF v. Belgium»).

Також згідно рішення ЄСПЛ не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним але і реальним (рішення суду з прав людини Жоффр де ля Прадель проти Франції).

Як зазначає ЄСПЛ у рішенні від 24.05.1989 року у «Справі Гаусшильдта», найголовніше це довіра, яку в демократичному суспільстві повинні мати суди у громадськості (заява № 11/1987/134/188, § 48).

Наявність безсторонності для цілей п.1 ст.6 Конвенції визначається за допомогою суб`єктивного критерію, тобто оцінювання особистого переконання конкретного судді у конкретній справі, а також за допомогою об`єктивного критерію, тобто з`ясування того, чи надав цей суддя достатні гарантії для виключення будь-якого легітимного сумніву з цього приводу (рішення від 24.05.1989 року у «Справі Гаусшильдта» (заява № 11/1987/134/188, § 46).

В своїй заяві адвокат не зазначив про «особливе» ставлення судді до сторін, а в даному випадку ставлення судді до сторони позивача, не вказав про конкретні суб`єктивні внутрішні переконання судді, окрім висловлення своєї думки в тій частині, що порушено порядок визначення судді для розгляду даної цивільної справи.

Згідно з об`єктивним критерієм необхідно встановити, чи існують факти, які можна встановити та які можуть ставити під сумнів безсторонність судді. Вирішальним при цьому є те, чи можуть бути побоювання учасників справи щодо відсутності безсторонності у певного судді об`єктивно виправдані.

Заявник вказав лише про один факт, який на його думку, є підставою для відводу, а не про декілька, або систематичність фактів. Окрім цього, в підтвердження даного факту, заявником, окрім побоювання висловленого в письмовій формі, не надано відповідних доказів. Лише в судовому засіданні 23.02.2021 року заявник на запитання суду пояснив, що не знайомлячись з матеріалами цивільної справи, він таку інформацію він отримав на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет.

У рішенні від 15.07.2005 року у справі «Межнаріч проти Хорватії» ЄСПЛ звернув увагу на те, що слід визначити, чи існують, окрім поведінки судді, факти, які можна встановити, які можуть викликати сумніви щодо його неупередженості. Це означає, що, вирішуючи питання про те, чи є в тій або іншій справі достатня підстава побоюватися, що конкретному судді бракує неупередженості, позиція відповідної особи є важливою, але не є визначальною (заява № 71615/01, § 31).

Отже, для задоволення відводу за об`єктивним критерієм мають бути не щонайменші сумніви одного з учасників справи, а достатні підстави вважати, що суддя не є безстороннім, або що йому бракує неупередженості під час розгляду справи. Водночас в заяві адвокат Куценко В.В. не вказує і не надає достатніх і переконливих підстав для відводу.

Європейський суд з прав людини зазначає у рішеннях «Делкурт проти Бельгії», «Пєрсак проти Бельгії» і «Де Куббер проти Бельгії», що будь-який суддя, стосовно неупередженості якого є обґрунтований сумнів, повинен заявити самовідвід.

Відповідно до висновків ЄСПЛ, щонайменші сумніви щодо упередженості судді є підставою для виходу судді з процесу. Так, у рішенні 15.10.2009 року у справі «Мікаллеф проти Мальти», ЄСПЛ вказав, що будь-який суддя, щодо якого наявна достатня підстава побоювання відсутності неупередженості, повинен усунутись (заява № 17056/06, § 98).

Суд, вирішуючи питання про відводу, враховує вимоги рішення ЄСПЛ у справі «Гарабін проти Словаччини» від 20.02.2013 року в якому зазначено, що існування національних процедур для забезпечення неупередженості, а саме правил, що регулюють відвід судді, є важливим фактором. Такі правила виявляють особливу увагу національного законодавства до усунення всіх обґрунтованих сумнівів у неупередженості судді чи суду і є спробою забезпечити неупередженість, усуваючи причини таких сумнівів.

Окрім цього, заявник Куценко В.В. не навів і не розкрив підстав порушення суддею будь-якого показника Бангалорських принципів поведінки суддів від 19.05.2006 року.

Суд, зважаючи на те, що суддю не можна відвести із зазначених в заяві про відвід підстав, суд за суб`єктивним критерієм здійснює самовідвід з тією метою, щоб з боку стороннього спостерігача не виникали сумніви в неупередженості не тільки самого судді Ференца Р.І. , але й Іванівського районного суду Херсонської області та й судової системи під час вирішення даної справи.

При постановленні ухвали суд керується вимогами п.5 ч.1 ст.. 36 ЦПК України, якою передбачено, що суддя не може розглядати справу і підлягає самовідводу, якщо є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

Така позиція судді узгоджується з Постановою Пленуму Верховного Суду України N 8 від 13.06.2017 року "Про незалежність судової влади"

Згідно вимог ч.1 ст..39 ЦПК України з підстав, зазначених у ст..36,37,38 ЦПК України суддя зобов`язаний заявити самовідвід.

Згідно вимог ч.1 ст.. 40 ЦПК України питання про самовідвід судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі невідкладно.

Проте суд звертає увагу на те, що невідкладний розгляд справи не означає її розгляд відразу, оскільки до розгляду справи суду потрібно вчинити процесуальні дії, без проведення яких суд не може розглянути справу, належним чином вивчити матеріали, належ ним чином забезпечити сторони правом ознайомитися з поданими матеріалами та надати можливість висловити свою вмотивовану позицію, для чого необхідний певний проміжок часу.

Згідно Кодексу суддівської етики суддя повинен не тільки бути реально вільним від будь-якого невідповідного упередження або впливу, але він повинен бути вільними від цього й в очах розумного спостерігача.

Згідно ч. 7 ст. 56 "Закону України Про судоустрій і статус суддів" суддя зобов`язаний справедливо, безсторонньо та своєчасно розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства; дотримуватися правил суддівської етики, у тому числі виявляти та підтримувати високі стандарти поведінки у будь-якій діяльності з метою укріплення суспільної довіри до суду, забезпечення впевненості суспільства в чесності та непідкупності суддів.

Суддя відмовляє у заявленому відводі, але бере самовідвід з метою недопущення сумніву в неупередженості судді; у зв`язку із необхідністю виключення обставин, які можуть поставити під сумнів неупередженість судді при розгляді справи; недопущення у подальшому сумнівів у сторін чи інших осіб щодо неупередженості суду та забезпечення довіри до судової влади України; виключення суб`єктивних підстав для сумніву заявника в неупередженості суду.

Окрім цього, суд звертає увагу сторін по даній справі, що підставою для самовідводу є сам факт поданої представником позивачки ОСОБА_1 адвокатом Куценко В.В. заяви про відвід та заявлений сумнів заявника, що суперечить принципу, що судді зобов`язані викликати довіру в учасників судового розгляду. Будь-який суддя, стосовно якого є підстави для підозри у недостатній неупередженості, повинен брати самовідвід.

Суддя бере самовідвід задля збереження та підвищення авторитету судової системи України, розгляду справи саме на засадах довіри до суду.

Суддя здійснює самовідвід в підготовчому судовому засіданні з врахуванням виняткових обставин, які стали відомі суду лише 11.02.2021 року зі сторони позивача, а також сам факт поданої представником позивачки ОСОБА_1 адвокатом Куценко В.В. заяви про відвід.

Суддя здійснює самовідвід по даній справі за суб`єктивним критерієм з тією метою, щоб з боку стороннього спостерігача не виникали сумніви в неупередженості судді під час вирішення справи з врахуванням значення, яке має вирішення даної справи для позивачки ОСОБА_1 .

Самовідвід суддею здійснюється у відповідності до вимог Бангалорських принципів поведінки суддів, яким передбачено, що суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді. Окрім цього, суддя не може бути відсторонений від участі у розгляді справи в тому випадку, коли жодний інший суд не може бути призначений для розгляду даної справи або через терміновий характер справи, коли зволікання в її вирішенні може призвести до серйозної судової помилки.

Можливість оскарження ухвали про відвід судді діючими нормами ЦПК України не передбачена, оскільки згідно із ч.2 ст. 352 ЦПК України ухвала суду першої інстанції оскаржується в апеляційному порядку окремо від рішення суду у випадках, передбачених ст..353 ЦПК України. У ч.1 ст. 353 ЦПК України передбачено вичерпний перелік ухвал суду першої інстанції, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду. У цьому переліку відсутня така ухвала, як ухвала про залишення без розгляду заяви про відвід судді у справі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.36,40,41,258-260 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Заяву представника позивачки ОСОБА_1 адвоката Куценко В.В. від 11.02.2021 року про відвід судді залишити без розгляду.

Заявити самовідвід від розгляду цивільної справи №656/506/19 провадження №2/656/29/21 за позовом ОСОБА_1 до Іванівської селищної ради Херсонської області про визнання незаконним та скасування розпорядження селищної ради, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди.

Матеріали цивільної справи №656/506/19 провадження №2/656/29/21 передати в канцелярію Іванівського районного суду Херсонської області для здійснення авторозподілу для визначення іншого судді, уповноваженого на розгляд цивільної справи, який визначається у порядку, встановленому ст..33 ЦПК України.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Відповідно до ч.2 ст.353 ЦПК України заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя Р. І. Ференц