Рішення № 95090066, 17.02.2021, Великолепетиський районний суд Херсонської області

Справа № 649/766/18

Провадження №2-п/649/2/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 лютого 2021 року Великолепетиський районний суд Херсонської області у складі:

головуючого Гапоненко Р.В.

секретаря судового засідання Філімоненко Т.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Велика Лепетиха Херсонської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості, мотивуючи свої вимоги тим, що відповідно до укладеного договору №б/н від 23.06.2011 року ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 1000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з "Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною картою», затверджених наказом № сп-2010-256 від 06.03.2010 року та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті http://ргіvatbank.uа/terms/pages/70/, складає між ним та Банком Договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту Банк керувався п.п. 2.1.1.2.3, 2.1.1.2.4 Договору, на підставі яких відповідач при укладанні договору дав свою згоду, щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою Банку. При укладанні Договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України. Відповідач не надавав своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов`язаннями, що має відображення у Розрахунку заборгованості за договором. Таким чином, у порушення умов кредитного договору а також ст.ст. 509, 526, 1054 ЦК України, Відповідач зобов`язання за вказаним договором не виконав, хоча ст. 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, Відповідач порушує зобов`язання за даним договором. У зв`язку з зазначеними порушеннями зобов`язань за кредитним договором та з урахуванням внесених коштів на погашення заборгованості Відповідач станом на 31.05.2018 року має заборгованість – 70799,82 грн., яка складається з наступного: 3414,58 грн. – заборгованість за кредитом; 63137,63 грн. – заборгованість по процентам за користування кредитом; 400,00 грн. – заборгованість за пенею та комісією; а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 грн. - штраф (фіксована частина); 3347,61 грн. – штраф (процентна складова). На даний час Відповідач продовжує ухилятись від виконання зобов`язання і не погашає заборгованість за договором про надання банківських послуг, що є порушенням законних прав і інтересів АТ КБ «ПРИВАТБАНК». На підставі ст.ст. 509, 525, 526, 527, 530, ч. 1 ст. 598, 599, 610, ч. 2 ст. 615, 629, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 4, 5, 19, 28, 184 ЦПК України, ст.ст. 5, 14 Закону України «Про захист персональних даних», ст. 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» просить суд стягнути з відповідача – ОСОБА_1 на користь АТ КБ "ПРИВАТБАНК": заборгованість за кредитним договором № б/н від 23.06.2011 року у розмірі 70799,82 грн. та судові витрати у розмірі 1762,00 грн.

24.09.2018 року Великолепетиським районним судом Херсонської області по даній справі було винесено заочне рішення, яким позов Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено.

23.07.2020 року відповідач ОСОБА_1 надав до суду заяву про перегляд заочного рішення.

11.08.2020 року ухвалою Великолепетиського районного суду Херсонської області ОСОБА_1 поновлено строк для подання заяви про перегляд заочного рішення та прийнято до розгляду.

19.11.2019 року ухвалою Великолепетиського районного суду Херсонської області заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення задоволено, заочне рішення Великолепетиського районного суду Херсонської області від 24.09.2018 року по цивільній справі № 649/766/18 за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості скасовано, а цивільну справу призначено до розгляду в загальному порядку з викликом сторін.

26.11.2020 року на адресу суду від представника відповідача ОСОБА_2 надійшов відзив на позов, згідно якого з доводами, викладеними АТ «Приват Банк» у позовній заяві про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитом він не згодний. Просить суд поновити строк для подання відзиву на позов по даній справі та позовну заяву ПАТ КБ «ПриватБанк» залишити без задоволення у зв`язку із пропуском строків позовної давності та необґрунтованістю.

22.12.2020 року на адресу суду від представника позивача Меркулової В.В. надійшла відповідь на відзив, згідно якого просить суд задовольнити позовні вимоги Банку в повному обсязі.

У відкрите судове засідання представник позивача ОСОБА_3 не з`явився, надав заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує у повному обсязі, проти заочного рішення рішення не заперечує.

У відкрите судове засідання відповідач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 не з`явився, надали письмові пояснення, згідно яких відповідно до матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 подано позивачеві 23.06.2011 року заяву з метою отримання банківських послуг. Але у вказаній заяві не зазначено жодної умови кредитування, в тому числі строк кредитування, відсоткова ставка, тарифні умови. Відповідно до матеріалів справи, позивач стверджує, що ОСОБА_1 йому подано 23.06.2011 заяву про видачу кредиту з відсотковою ставкою 30% річних. Водночас, як зазначає позивач у доданому розрахунку ціни позову, процентна ставка постійно підвищувалася, і у різні періоди становила 34,8 % (з 01.09.2014 року) та 43,20 % (з 01.04.2015 року). Доказів правомірності встановлення процентної ставки та збільшення вказаних ставок позивачем надано не було, так само, як і доказів змін кредитної політики банку в односторонньому порядку. Отже, позивачем безпідставно самостійно встановлено та у подальшому завищено процентну ставку за кредитом і необґрунтовано вимагається стягнення з відповідача вказаної суми боргу. У своєму позові банк постійно посилається на умови Договору про надання банківських послуг. Але ОСОБА_1 ніякого подібного Договору не підписував. Він незгоден із позицією позивача стосовно того, що «Умови та правила надання банківських послуг», «Правила користування платіжною карткою» та «Тарифи банку» складають Договір, що підтверджується його підписом на заяві. Ніхто ОСОБА_1 про ці умови не повідомляв, ніяких подібних документів він не підписував. ОСОБА_1 не було повідомлено про те, що саме ці «Умови та правила надання банківських послуг», «Правила користування платіжною карткою» та «Тарифи банку» будуть застосовані до нього, він не брав на себе ніяких зобов`язань зі сплати таких завищених відсотків, комісій банку, винагороди та неустойки в разі порушення зобов`язання з повернення кредиту. Просить суд звернути увагу на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 03.07.2019 року по справі № 342/180/17. Зокрема, Верховний Суд зазначає, що з урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, Велика Палата Верховного Суду зауважує, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору. Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору АТ КБ «ПриватБанк» дотримав вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону № 1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк. Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору. Ухвалюючи рішення по даній справі, просить суд звернути увагу також на те, що у порядку примусового виконання рішення по даній справі із ОСОБА_1 державною виконавчою службою вже була стягнута певна сума коштів. А тому, якщо суд і дійде до висновку про задоволення позову, то просить це врахувати. Крім того, відповідно до виписки із карткового рахунку банку 15.10.2020 року банком прийнято рішення про відміну штрафів по картковому рахунку ОСОБА_1 на загальну суму 274946,36 грн. За даними банку на дату списання цієї суми, сума заборгованості склала 11941,59 грн. Також, просить суд звернути увагу на те, що строк дії останньої кредитної картки по вказаному кредитному договору, сплив у квітні місяці 2017 року. З цього періоду щомісячно в останній день місяця банк списував відсотки за користування кредитом. Отже, стягнення із ОСОБА_1 відсотків за користування кредитом є неправомірним із декількох причин: - розмір цих відсотків не визначений кредитним договором; - нарахування відсотки після квітня 2017 року є неправомірним оскільки строк дії кредитного договору закінчився; - банк самостійно списав нараховані відсотки відповідно до виписки із карткового рахунку. Якщо врахувати вимогу позивача про щомісячне погашення заборгованості та строк кредитування, визначений кредитною карткою, то перебіг строку позовної давності по стягненню штрафів та пені почався з травня 2017 року (з дня закінчення строку дії кредитного договору), а закінчився у травні 2018 року. Але в порушення цих вимог позивачем подано позов до суду у серпні 2018 року. З урахуванням вище викладено, вважає що позов не підлягає задоволенню в частині стягнення основної суми боргу - оскільки вона погашена у процесі примусового виконання заочного рішення суду по даній справі; відсотків - оскільки вони неправомірно нараховувалися, тобто поза межами кредитного договору; штрафів і пені - оскільки минули строки давності, встановлені для такого виду зобов`язань. Просить суд відмовити позивачу у задоволенні його позовних вимог з підстав, викладених у відзиві на позов та його поясненні; справу слухати за його відсутності та відсутності ОСОБА_1 за наявними у справі доказами.

Дослідивши матеріали цивільної справи, судом встановлено, що як вказав позивач у своїй позовній заяві, 23.06.2011 року між АТ КБ «ПриватБанк» та відповідачем був укладений договір № б/н, шляхом підписання відповідачем анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, відповідно до якого ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 1000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки .

У заяві зазначено, що відповідач згодний з тим, що ця заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді.

До кредитного договору банк додав Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті https://privatbank.ua/terms/.

Згідно з наданим банком розрахунком заборгованість ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором станом на 31.05.2018 року становить - 70799,82 грн., яка складається з наступного: 3414,58 грн. – заборгованість за кредитом; 63137,63 грн. – заборгованість по процентам за користування кредитом; 400,00 грн. – заборгованість за пенею та комісією; а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 грн. - штраф (фіксована частина); 3347,61 грн. – штраф (процентна складова).

Згідно ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Згідно із ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку ПАТ КБ «ПриватБанк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами 1, 2 ст. 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно із ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення договору кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Судом встановлено, що у заяві позичальника від 23.06.2011 року процентна ставка не зазначена та відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту - сума, яку фактично отримав в борг ОСОБА_1 , стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за простроченим тілом кредиту, а також пеню і штрафи за несвоєчасну сплату кредиту.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 31.05.2018 року, посилався на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/ як невід`ємні частини спірного договору.

Витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» та Витягом з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування, а також містяться додаткові положення, в яких зокрема визначено дію договору (12 місяців з моменту підписання), позовну давність щодо вимог банку - 50 років (пункт 1.1.7.31 згаданих Умов), та інші умови.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.

Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом, що відповідач був ознайомлений зі змінами Умов кредитування, бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено постановою Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) та не спростовано позивачем.

Суд вважає також, що у даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила ч. 1 статті 634 ЦК України, за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин (23.06.2011 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (03.08.2018 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачці Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Надані позивачем Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, які містяться в матеріалах даної справи не містять підпису відповідача, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 23.06.2011 року шляхом підписання заяви-анкети. Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

Вищезазначене підтверджується постановою Великої Палати ВС від 03.07.2019 року по цивільній справі №342/180/17.

Укладений між сторонами кредитний договір від 23.06.2011 року у вигляді заяви-анкети, підписаної сторонами, не містить і строку повернення кредиту (користування ним), враховуючи, що фактично отримані та використані ОСОБА_1 кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів, тому суд вважає, що стягненню з ОСОБА_1 підлягає заборгованість за кредитом у розмірі 3414,58 грн.

Судом встановлено, що Великолепетиським районним відділом державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) з примусового виконання виконавчого листа № 649/766/18 виданого 14.11.2018 року Великолепетиським районним судом Херсонської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованості у розмірі 70799,82 грн., станом на 30.11.2020 року з боржника ОСОБА_1 стягнено 6766,80 грн., з яких: 3538,68 грн. на користь АТ КБ «Приватбанк» та 3228,12 грн. виконавчого збору на користь держави, що підтверджується листом Великолепетиського районного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) № 12035 від 30.11.2020 року.

Суд, на підставі вищевикладеного та враховуючи, що станом на момент розгляду справи 17.02.2021 року з відповідача ОСОБА_1 в порядку примусового виконання виконавчого листа по даній справі вже було стягнуто на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитом у розмірі 3414,58 грн., приходить до висновку про відмову в задоволенні позову.

У зв`язку з відмовою в задоволенні позову, судові витрати позивача АТ КБ «Приватбанк» відшкодуванню не підлягають.

На підставі ст. ст. 1049, 1050, 1054 ЦК України, керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 209, 258, 259, 265, 354 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – відмовити.

Позивач: Акціонерне товариство комерційний банк «ПРИВАТБАНК», код ЄДРПОУ 14360570, місце знаходження: 01001, м. Київ, вулиця Грушевського, буд. 1Д.

Відповідач: ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Херсонського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового засідання, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий підпис