Рішення № 95088484, 23.02.2021, Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 473/4231/20

РІШЕННЯ

іменем України

(ДОДАТКОВЕ)

"23" лютого 2021 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі: головуючого судді – Старжинської О.Є., при секретарі судового засідання - Ніколаєнко Г.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вознесенська заяву позивача ОСОБА_1 щодо судових витрат на правову допомогу в цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ТОВ «Фінансова компанія «Інвест Хаус» про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню

В С Т А Н О В И В:

Заочним рішенням Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської областівід 02.02.2021 року було позов ОСОБА_1 до ТОВ «Фінансова компанія «Інвест Хаус», треті особи приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личук Тарас Володимирович, приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Павлюк Назар Васильович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню задоволено; визнано виконавчий напис від 29.07.2020 року №2781 вчинений приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личук Тарасом Володимировичем про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвест Хаус» заборгованості в сумі 2079506,10 грн. таким, що не підлягає виконанню; стягнуто з ТОВ «Фінансова компанія «Інвест Хаус» (код ЄДРПОУ 42642578) на користь ОСОБА_1 , ідент номер НОМЕР_1 понесені судові витрати по справі по сплаті судового збору в сумі 1261,2 грн.

05.02.2021року позивачем ОСОБА_1 подано заяву про відшкодування понесених витрат на професійну правничу допомогу та надано докази на підтвердження розміру цих витрат.

В судове засідання представники учасників справи не з`явилися, від позивача ОСОБА_1 надійшло клопотання про розгляд його заяви про винесення додаткового рішення за його відсутності.

Враховуючи неявку учасників справи, суд розглянув питання про розподіл судових витрат в порядку ст. 270 ч.4 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

При прийнятті рішення, судом не здійснено розподіл судових витрат щодо професійної правничої допомоги.

Справа розглядалася в порядку спрощеного позовного провадження в режимі відео конференції за участі позивача та його представника – адвоката Гурба М.В., розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження не передбачає проведення судових дебатів, а тому вимога ч. 8 ст. 141 ЦПК України про подання доказів щодо розміру понесених судових витрат до закінчення судових дебатів не може розповсюджуватися на сторін у справі, яка розглядається у спрощеному провадженні.

Водночас в даному випадку до правовідносин сторін підлягає застосуванню інша вимога ч. 8 ст. 141 ЦПК України про подання доказів щодо розміру понесених судових витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Така позиція викладена в постанові Касаційного господарського суду Верховного Суду у справі №922/376/20.

Рішення суду ухвалене 02.02.2021 року, заява позивача про розподіл судових витрат з вимогою про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 5000 грн. надійшла 05.02.2021року, тобто в межах встановленого строку на її подання.

Таким чином, наявні правові підстави для розгляду заяви позивача про розподіл судових витрат по суті.

Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Позивачем ОСОБА_1 надані докази понесення ним судових витрат на правову допомогу в сумі 5000 грн., квитанція Б\Н від 03.02.2021 року на оплату правничої допомоги згідно Договору про надання правової допомоги від 5.11.2020 року з зазначенням обсягу наданих послуг підтверджених актом про надану правничу допомогу та розрахунком витрат на професійну правничу допомогу .

У відповідності до ч. 2 ст. 141 ЦПК України, у разі задоволення позову, судові витрати пов`язані з розглядом справи покладаються на відповідача.

Частиною 3 ст. 133 ЦПК України передбачено, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

Згідно ч.ч. 3,4 ст. 137 ЦПК України витрати на правничу допомогу мають бути підтверджені належними доказами та бути співмірними із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Аналіз вищезазначених положень ЦПК України дає підстави вважати, що розмір таких витрат визначається на підставі доказів, підтверджуючих понесені стороною витрати та доказів, що підтверджують відповідність цих витрат фактично виконаній адвокатом роботі.

Положеннями ст. 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009, передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі Баришевський проти України (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі Двойних проти України (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі Меріт проти України (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

При визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені договором про надання правничої допомоги, актами приймання-передачі наданих послуг, платіжними документами про оплату таких послуг, розрахунками таких витрат тощо.

Водночас, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, суди мають досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категорії складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Аналогічні правові позиції викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16, у постанові Верховного Суду від 05.09.2019 року по справі № 826/841/17 та від 19 вересня 2019 року по справі № 810/2760/17.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Досліджуючи надані представником позивача документи, судом встановлено, що згідно Договору про надання правничої допомоги від 5.11.2020 року сторони домовились, що плата за надані адвокатом послуги встановлюється відповідно до виставлених останнім актів наданих послуг.

Відповідно до розрахунку наданих послуг від 03.02.2021 року загальна вартість наданих адвокатом послуг складає 5000грн. згідно переліку наданих послуг. Позивачем ОСОБА_1 сплачено 5000 грн. за надання правничої допомоги, що підтверджується квитанцією б/н від 03.02.2021 року..

З системного аналізу подібних справ, суд дійшов висновку, що заявлені до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 грн. є співмірними зі складністю справи, встановлення їхньої дійсності та необхідності, розумності гонорару адвоката з обсягом наданих адвокатом послуг та затраченого часу.

Зважаючи на наведене, суд дійшов висновку про наявність підстав для повного відшкодування позивачу витрат на професійну правничу допомогу, з урахуванням принципів справедливості, обґрунтованості, співмірності та пропорційності, у розмірі 5000 грн.

Таким чином, понесені позивачем ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 грн. підлягають відшкодуванню на його користь за рахунок відповідача.

У випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 270 ЦПК України.

Суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 133, 137, 141, 270 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Стягнути з ТОВ «Фінансова компанія «Інвест Хаус» (код ЄДРПОУ 42642578) на користь ОСОБА_1 , ідент номер НОМЕР_1 понесені судові витрати на професійну правничу допомогу по справі в сумі 5000 грн. (п`ять тисяч гривень).

Додаткове рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду через Вознесенський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів

Суддя Старжинська О.Є.