Рішення № 95087364, 17.02.2021, Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

Справа №442/7268/20

Провадження №2/442/209/2021

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 лютого 2021 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

в складі:

головуючого – судді - Хомика А.П.

з участю секретаря судового засідання – Лужецької С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дрогобичі цивільну справу в порядку спрощеного позовного провадження за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , з участю третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Комунальне підприємство «Міський сервіс» Стебницької міської ради, виконавчий комітет Дрогобицької міської ради про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням, -

встановив :

18.11.2020 позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів, в якому просить визнати їх такими, що втратили право користування квартирою АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позову вказує на те, що 01 липня 1971 року виконавчим комітетом Стебницької міської ради ОСОБА_5 , сім`я якого складається з 4-х чоловік ( ОСОБА_6 – дружина, ОСОБА_7 – донька, ОСОБА_1 – син), було видано ордер № 417 на квартиру АДРЕСА_2 . Укладено договір найму жилої приміщення в будинках ЖКВ калійного комбінату.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер.

17 липня 2019 року виконавчим комітетом Стебницької міської ради прийнято рішення за № 39 «Про зміну договору найму на квартиру», яким визнано ОСОБА_1 , 1967 р.н. наймачем квартири АДРЕСА_1 . Склад сім`ї: ОСОБА_8 – син, ОСОБА_2 , 1965 р.н. – сестра, ОСОБА_3 , 1985 р.н.- племінник, ОСОБА_4 , 2008 р. н. - дочка племінника.

11 березня 2020 року укладено договір найму житла в будинках державного комунального житлового фонду між Комунальним підприємством «Міський сервіс» та позивачем, згідно з яким наймодавець надає наймачу і членам його сім`ї у безстрокове користування квартиру за адресою: АДРЕСА_3 . Житлове приміщення, квартира загальною площею 43,95 кв. м., що складається з 2 кімнат житловою площею 30,02 кв. м.

Згідно довідки КП ДЛ «Стебниккомунсервіс» № 343 від 18 лютого 2019 року позивач проживає і прописаний в АДРЕСА_3 . Склад сім`ї: сестра - ОСОБА_2 , 1965 року народження, племінник - ОСОБА_3 , 1985 року народження, дочка племінника - ОСОБА_4 , 2008 року народження.

Згідно актів КП ДП «Стебниккомунсервіс» (№84 від 23.06.2017, №57 від 24.04.2017 №25 від 20.02.2017, від 03.02.2012, №16 від 15.04.2011) встановлено, що у спірній квартирі ОСОБА_2 , 1965 року народження та ОСОБА_3 , 1987 року народження, не проживають більше 10 років.

Актами № 32 від 06.02.2019 р. та від 11 листопада 2020 р. № 312, складеними комісією Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Сокіл», та довідками № 541 від 11 вересня 2019 року та № 313 від 11 листопада 2020 р., виданими головою ОСББ «Сокіл» М.П. Плитич, підтверджується також той факт, що Відповідачі в спірній квартирі не проживають, їхнього майна в ній не має.

Зазначені обставини також встановленні в постанові Львівського апеляційного суду від 27 серпня 2020 року у справі № 442/2067/19 за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Стебницької міської ради, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про зобов`язання до вчинення дій.

08.12.2020 від ОСОБА_3 та ОСОБА_2 надійшов відзив на позовну заяву, в якому вказують на те, що після смерті батька позивач ОСОБА_1 почав чинити їм перешкоди у користуванні даною квартирою. На той час у квартирі вже були зареєстровані ОСОБА_3 та його малолітня дочка ОСОБА_4 . Їхня мама, та бабуся, ОСОБА_6 отримала кімнату в гуртожитку, у зв`язку з тим, що втратила сина в армії, та зареєструвалася в цій кімнаті, потім її приватизувала, і бачачи, що між ними постійно виникають конфлікти віддала їм цю кімнату в гуртожитку, щоб вони жили в спокої. На їхнє місце до квартири пішла жити ОСОБА_6 , але вони і надалі продовжували приходити до квартири, там є їхні особисті речі, тому що кімната в гуртожитку є площею 16 кв.м. і все помістити там неможливо. Коли позивача немає вдома, вони приходять до квартири, ночують в ній, помагають бабусі з прибиранням. А та обставина, що позивач став основним квартиронаймачем даної квартири не дає підстав визнавати їх такими, які втратили право користування житловим приміщенням. Крім того, визнавати малолітню дитину, такою, яка втратила право користування житловим приміщенням вважають неправильним, оскільки дитина по своїй волі не може втратити таке право, так як вона залежить від волі своїх батьків. З матір`ю дитини він, ОСОБА_3 , розлучений, де вона зареєстрована йому не відомо, бо з моменту народження дочка була прописана в квартирі АДРЕСА_1 .

Після того, як в липні 2019 року виконавчим комітетом Стебницької міської ради було прийнято рішення № 39 «Про зміни договору найму на квартиру» і визнано ОСОБА_1 наймачем квартири АДРЕСА_1 , він почав чинити їм ще гірші перешкоди, тому вона, ОСОБА_2 змушена була написати письмову заяву в органи поліції на дії ОСОБА_1 , але їй було відмовлено, тому що слідством не було здобуто даних, які б вказували на наявність кримінального правопорушення.

Щодо утримання квартири, то твердження позивача, що він сам оплачує всі рахунки, також не відповідає дійсності, тому що у квитанціях вказане лише прізвище їхнього покійного батька ОСОБА_5 і лише в одному є прізвище ОСОБА_9 без ініціалів, а також платник ще є ОСОБА_10 . Таким чином не доведено, що позивач сам утримував квартиру, а те, що утримання квартири проводилося і за їхні гроші, може ствердити ОСОБА_6 , яка отримувала від них гроші та платила комунальні послуги. Крім того, позивач в серпні та вересні 2020 року бував за кордоном і вони вільно перебували у квартирі, спали разом з бабусею, поралися там і лише, коли він повернувся, то щоб не було скандалів роблять так, щоб не пересікатися з ним. Просять у позові відмовити.

В судовому засіданні позивач та його представник – ОСОБА_11 позовні вимоги підтримала з підстав, викладених у позові. Доповнили, що відповідачі жодної участі в утриманні квартири не беруть, комунальних послуг не оплачують, особистих речей або речей повсякденно використання немає. Позивачем самостійно було замінено вікна та двері, відремонтовано внутрішні комунікації та здійснено інші ремонтні роботи. Просять позов задоволити.

Відповідачка ОСОБА_2 та представник ОСОБА_3 – ОСОБА_12 проти позову заперечили з підстав, викладених у відзиві на позов. Просять у задоволенні позову відмовити.

Представник Органу опіки та піклування Дрогобицької міської ради – Яким І.С. проти позову заперечив в частині визнання неповнолітньої ОСОБА_4 такою, що втратила право користуванням житловий приміщенням , оскільки вважає, що це буде порушувати її права та інтереси. Щодо інших осіб – покладається на думку суду.

Вимогами ч. 1 ст. 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Частиною 2 зазначеної статті закріплено обов`язок суду та учасників судового процесу керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Отже, завданнями судочинства мають керуватися не лише суд, а й сторони.

Суд, дослідивши наявні матеріали справи, об`єктивно оцінивши докази у їх сукупності, дійшов висновку, що слід відмовити у позові.

Встановлено, що згідно рішення виконавчого комітету Стебницької міської ради від 17 липня 2019 року за № 39 «Про зміну договору найму на квартиру», ОСОБА_1 , 1967 р.н. визнано наймачем квартири АДРЕСА_1 . Склад сім`ї: ОСОБА_8 – син, ОСОБА_2 , 1965 р.н. – сестра, ОСОБА_3 , 1985 р.н.- племінник, ОСОБА_4 , 2008 р. н. - дочка племінника.

11 березня 2020 року укладено договір найму житла в будинках державного комунального житлового фонду між Комунальним підприємством «Міський сервіс» та ОСОБА_1 , згідно з яким наймодавець надає наймачу і членам його сім`ї у безстрокове користування квартиру за адресою: АДРЕСА_3 . Житлове приміщення, квартира загальною площею 43,95 кв. м., що складається з 2 кімнат житловою площею 30,02 кв. м.

Згідно довідки КП ДЛ «Стебниккомунсервіс» № 343 від 18 лютого 2019 року позивач проживає і прописаний в АДРЕСА_3 . Склад сім`ї: сестра - ОСОБА_2 , 1965 року народження, племінник - ОСОБА_3 , 1985 року народження, дочка племінника - ОСОБА_4 , 2008 року народження.

Згідно актів КП ДП «Стебниккомунсервіс» (№84 від 23.06.2017, №57 від 24.04.2017 №25 від 20.02.2017, від 03.02.2012, №16 від 15.04.2011 ) встановлено, що у спірній квартирі ОСОБА_2 , 1965 року народження та ОСОБА_3 , 1987 року народження, не проживають більше 10 років.

Як вбачається з Актів № 32 від 06.02.2019 р. та № 312 від 11 листопада 2020 р., складеними комісією Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Сокіл», та довідками № 541 від 11 вересня 2019 року та № 313 від 11 листопада 2020 р., виданими головою ОСББ «Сокіл» М.П. Плитич, відповідачі у спірній квартирі не проживають більше 10 років, їхнього майна в ній не має.

Відповідно до ст. 379 Цивільного кодексу України передбачено, що житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, призначені та придатні для постійного проживання у них.

Статтею 9 ЖК України визначено, що ніхто не може бути обмежений у праві користуватися жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Відповідно ст.64 ЖК України, члени сім`ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов`язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім`ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов`язаннями, що випливають із зазначеного договору. До членів сім`ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім`ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство. Якщо особи, зазначені в частині другій цієї статті, перестали бути членами сім`ї наймача, але продовжують проживати в займаному жилому приміщенні, вони мають такі ж права і обов`язки, як наймач та члени його сім`ї.

Згідно ст. 810 ЦК України за договором найму (оренди) житла одна сторона - власник житла (наймодавець) передає або зобов`язується передати другій стороні (наймачеві) житло для проживання у ньому на певний строк за плату. Підстави, умови, порядок укладення та припинення договору найму житла, що є об`єктом права державної або комунальної власності, встановлюються законом. До договору найму житла, крім найму житла, що є об`єктом права державної або комунальної власності, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст.71 ЖК України при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім`ї за ними зберігається житлове приміщення протягом шести місяців.

Відповідно до ст. 72 ЖК України порядок визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

В п. 10 постанови Пленуму Верховного суду України від 12 квітня 198 5року №2 «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» роз`яснено судам, що у справах про визнання наймача або члена його сім`ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням (ст.71 ЖК) необхідно з`ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. В разі їх поважності (перебування у відрядженні, у осіб, які потребують догляду, внаслідок неправомірної поведінки інших членів сім`ї тощо) суд може продовжити пропущений строк.

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_13 та ОСОБА_14 в суді пояснили, що протягом тривалого часу не бачили відповідачів у спірній квартирі, однак суд не приймає до уваги показання вказаних свідків, оскільки такі спростовуються показаннями свідка ОСОБА_6 , яка вказала на те, що позивач постійно влаштовує сварки та чинить перешкод відповідачам у проживанні та користуванні квартирою АДРЕСА_1 .

Крім цього, як вбачається з відповіді Дрогобицького ВП ГУ НП у Львівської області за № 13702/44/01-20 від 29.10.2020, відповідачка ОСОБА_2 зверталась у відділ поліції щодо неправомірних дій брата ОСОБА_1 .

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За приписами ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно ч.ч. 1,2,3 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом. Таким чином неповнолітня дитина не має права вільно та самостійно обирати місце свого проживання, і набуває право користування житлом за місцем проживання батьків, або одного з батьків, з ким вона проживає.

Права неповнолітньої дитини є похідними від права батьків (або одного із них). Причини не проживання неповнолітньої дитини за місцем реєстрації не залежить від волі неповнолітньої дитини, а тому за своїм характером є поважними.

Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України «Про охорону дитинства» діти - члени сім`ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем.

Оскільки підставою втрати особою права користування житлом є лише неповажність причин відсутності понад встановлені строки, то неповнолітня дитина як самостійний суб`єкт житлових правовідносин (окремо від батьків) не може бути визнана такою, що втратила право на користування жилим приміщенням.

Беручи до уваги наведене, те, що відповідачі не проживали у спірній квартирі по поважній причині ( позивач створює їм перешкоди), в ній знаходиться їх особисте майно, іншого житла не мають, відповідачка ОСОБА_4 є неповнолітньою, суд дійшов висновку про те, що не має підстав визнати відповідачів такими, що втратили право користування житловим приміщенням.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 76-83, 141, 223, 247, 259, 263, 264, 265, ЦПК України, суд,–

ухвалив :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , з участю третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Комунальне підприємство «Міський сервіс» Стебницької міської ради, виконавчий комітет Дрогобицької міської ради про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням - відмовити.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 22.02.2021.

Суддя А.П. Хомик