Вирок № 95087085, 23.02.2021, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

№ 336/3982/18

пр. 1-кп/336/69/2021

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2021 року м. Запоріжжя

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя в складі головуючого судді Жупанової І.Б., за участі секретаря судового засідання Палубінської К.М., прокурора Запорізької місцевої прокуратури №1 Кошолапа С.В., обвинуваченого ОСОБА_1 , захисника обвинуваченого адвоката Трофимова В.В., розглянувши в судовому засіданні кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12018080080000665 від 14.02.2018, відносно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Токмака Запорізької області, громадянина України, має базову середню освіту, не одруженого, малолітніх дітей на утримані не має, який до затримання офіційно не працевлаштований, працюював на ПП «Омега» експедитором без укладення трудового договору, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого:

- 05.12.2012 Токмакським районним судом Запорізької області за ч.3 ст.185 КК України до 3 років позбавлення волі, на підставі ст. 75,76 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 2 роки;

- 23.01.2015 Токмакським районним судом Запорізької області за ч.3 ст.185 КК України до 3 років позбавлення волі, на підставі ст.ст.71,72 КК України 3 років 1 місяця позбавлення волі;

- 26.05.2015 Орджонікідзевським районним судом м.Запоріжжя за ч.2 ст.185 КК України до 2 років позбавлення волі, на підставі ч.4 ст.70 КК України шляхом часткового складання покарання за вироком Токмакського районного суду Запорізької області від 23.01.2015 призначено покарання до 3 років 6 місяців позбавлення волі; 11.02.2015 Запорізьким районним судом Запорізької області на підставі ч.5 ст.72 КК України зараховано строк тримання під вартою з 20.03.2015 по 06.07.2015; звільнений 29.05.2017 з Беленьковської ВК Запорізької області на підставі ухвали Запорізького районного суду Запорізької області від 19.05.2017 за ст.81 КК України умовно-достроково, не відбутий строк 1 рік 15 днів;

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України,

ВСТАНОВИВ:

13.02.2018 в період часу з 18:00 години до 19:00 години, ОСОБА_1 , маючи умисел, спрямований на спричинення тілесних ушкоджень, знаходячись у квартирі АДРЕСА_3 , на ґрунті раптово виниклого конфлікту на фоні особистих неприязних відносин із ОСОБА_2 , тримаючи у правій руці невстановлений досудовим розслідуванням металевий предмет, умисно наніс останньому один удар в область черевної порожнини, чим спричинив потерпілому тяжке тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння.

Під час судового розгляду обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, не визнав, в судовому засіданні пояснив, що 13.02.2018 перебував вдома за адресою АДРЕСА_2 , оскільки дружина зламала руку, допомогав їй по господарству, також вдома була мати та його вітчим. В цей день виходив тільки до магазину «Апельмон», це було приблизно о 15-00 -16-00 годині, ще було світло на вулиці, де придбав цигарки. В цей день виходив з дому тільки один раз, оскільки йому потрібно було виспатись перед роботою. 14.02.2018 з ОСОБА_3 поїхав по роботі у відрядження до м. Бердянськ, де по продуктовим магазинам розвозили товар, по кількості магазинів приблизно було 20. Товар який розвозили був харчовий, це приправи, оливки, макарони та консерви, розвантаження товару в одному магазині займало приблизно від 10 хвилин до 1,5 години. Його робота полягала в розвантажуванні товару, після чого з ним розраховувались, на що ОСОБА_1 ставив свій підпис про отримання грошей за товар, після чого гроші віддавав водію ОСОБА_4 . До Бердянська він поїхав з ОСОБА_3 , потім до машини підсів експедитор ОСОБА_5 , прізвище та по батькові його не знає. До ОСОБА_6 повернувся в той же день приблизно о 21-00 годині. ІНФОРМАЦІЯ_2 померла його бабуся. Приблизно 22-23.03.2018 його мати повідомила, що приходили робітники міліції, просили ОСОБА_1 прийти до райвідділу розписатися за попередню судимість, оскільки був умовно-достроково звільнений. Після чого йому зателефонували з райвідділу та повідомили, що зараз до нього приїде дівчина. Потім до обвинуваченого приїхали співробітники міліції та забрали до райвідділу, при цьому пояснили, що треба тільки розписатися, а потім вже у відділку почали допитувати де він був 13.02.2018, почали погрожувати фізичною розправою, висували обвинувачення у нанесені тілесних ушкодженні ОСОБА_2 , який потім у лікарні помер, наполягали взяти на себе цей злочин. ОСОБА_1 не розумів, в чому його обвинувачують, в райвідділі пояснив, що ОСОБА_2 знає, однак не вчиняв злочин, до його вчинення не причетний, те, що він помер, йому не відомо було. В райвідділі почали його допитувати з записом на камеру, йому співробітник говорив, що саме треба говорити на камеру, що він, начебто, наніс вісім ножових ударів ОСОБА_2 , він все це повторював на камеру, оскільки були в його сторону погрози зі сторони співробітника на ім`я ОСОБА_7 , який погрожував фізичною розправою, інших співробітників не запам`ятав. Все це відбувалось у Шевченківському РВ у підвальному приміщенні, номер кабінету не пам`ятає. ОСОБА_1 злякався за своє здоров`я, оскільки раніше мав травми голови, тому все зробив, що йому казали.

Також обвинувачений в судовому засіданні пояснив, що знає ОСОБА_8 , знає її через дружину потерпілого, особисто з нею ніколи не спілкувався, прізвище, ім`я та по батькові її вже дізнався в райвідділі. Також знав, що за адресою АДРЕСА_4 мешкають наркомани та п`яниці, ця квартира розташована на четвертому поверсі та є трикімнатною, в цій квартирі був до свого ув`язнення приблизно пару разів. Після звільнення був влітку та восени, розпивав спиртні напої з дружиною ОСОБА_2 - ОСОБА_9 , прізвище її не знає, спиртні напої приносив він - ОСОБА_1 . Коли був у неї вдома, ОСОБА_2 ніколи не було, він лазив по смітникам, щось збирав. Доньку та онучку ОСОБА_2 ніколи не бачив, та взагалі не знав про їх існування.

ОСОБА_1 в судовому засіданні зазначив, що про факт вбивства ОСОБА_2 він дізнався у Шевченківському РВ 23.02.2018, до цього він чув, що трапився якийсь підріз, однак не знав, що це стосується саме ОСОБА_2 . До цього він бачив дружину померлого, яка йому говорила, що її ОСОБА_7 хтось підрізав, хто вона не сказала, оскільки поліція нічого не каже.

Представник потерпілого Онищенко Л.А. в судовому засіданні пояснила, що органом досудового розслідування була залучена по справі в якості представника потерпілого за фактом кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України, а саме нанесення умисних тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_2 , яке 14.02.2018 внесено до ЄРДР. Органом досудового слідства, була ознайомлена з матеріалами кримінального провадження, відповідно до яких, померлий ОСОБА_2 мешкав за адресою: АДРЕСА_4 , який був основним квартиронаймачем, з ним проживала дружина, донька та онучка, без реєстрації. Також ознайомилась з письмовими поясненнями обвинуваченого ОСОБА_1 , які були відібрані слідчим Шевченківського РВ, відповідно до яких, на кожній сторінці стояв особистий підпис ОСОБА_1 , та на останній сторінці було записано «мною прочитано вголос, зауважень не надійшло». Крім того, як представник потерпілого пояснила, що жодних документів в матеріалах кримінального провадження щодо стану здоров`я ОСОБА_1 не було долучено. Також, в матеріалах кримінального провадження були відсутні початкові письмові пояснення потерпілого ОСОБА_2 , який вподальшому помер у лікарні. Зазначила стосовно пояснень, які надав ОСОБА_1 в судовому засіданні щодо його стану здоров`я та перебування на стаціонарному лікуванні, то в матеріалах кримінального провадження ця інформація була відсутня. В матеріалах справи були наявні такі документи: копія свідоцтва про смерть ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , та долучений витяг з журналу судово-медичної експертизи по факту захоронення. Померлого ОСОБА_2 було поховано за кошти місцевого бюджету, тобто Територіальної громади ЗМР, оскільки родичі відмовились від захоронення померлого ОСОБА_2 , вартість поховань по тарифам, які затверджені рішенням ЗМР щодо захоронення фізичної особи на території м.Запоріжжя та Запорізької області сягають до 6 000,00 грн. Цивільний позов представником потерпілого не заявлений.

Свідок ОСОБА_8 в судовому засідання пояснила, що 13.02.2018 приблизно після 18-00 години, на вулиці вже було темно, прийшла у гості до ОСОБА_10 , яка знімала кімнату у ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_4 , особисто з ОСОБА_2 не знайома. В гості до ОСОБА_10 заходила часто. В квартирі ще був хлопець, потім дізналась що це був ОСОБА_11 , його прізвище їй невідоме. Потім прийшов ОСОБА_2 . Сиділи у кімнаті на дивані, світла в квартирі не було. Квартира розташована на четвертому поверсі, кімнату освітлював вуличний ліхтар. Потім ОСОБА_12 пішла за випивкою. В кімнаті залишилась вона, ОСОБА_2 та ОСОБА_11 . Після чого до кімнати зайшов високий молодий чоловік, якого вона не знала, обличчя його не розгледіла, раніше цього чоловіка не бачила. Як зазначила, мабуть це обвинувачений ОСОБА_1 , оскільки у поліції їй сказали, що він зізнався у скоєному злочинні. Потім ОСОБА_2 почав розмовляти з чоловіком, який зайшов до кімнати, він стояв в прийомі дверей, говорив матірні слова, розмову не чула, пам`ятає все смутно, не зрозуміла, як все трапилось. Потім пам`ятає, як вона лежить скручена на дивані, отримала удар по ребрам, який наніс високий молодий чоловік, скільки було ударів не пам`ятає, оскільки була дуже п`яна, після цих ударів у неї залишились шрами на спині. Коли цей чоловік рухався на неї, позаду був силует ОСОБА_2 , який його відтягував від неї, після чого цей чоловік вдарив ОСОБА_2 . Свідомість не втрачала. Поряд з нею сидів ОСОБА_11 , він здвинувся в сторону, потім цей молодий чоловік пішов, у квартирі він був не довго. Після нього пішов ОСОБА_11 . Потім побачила, як ОСОБА_2 лежить на полу, його вдарив той молодий чоловік, чим наносив удари, свідок не бачила, також не бачила, щоб він брав якийсь предмет схожий на ніж. ОСОБА_2 був дуже п`яним, він взагалі завжди перебуває в алкогольному сп`янінні. Потім приїхала швидка. Так як у квартирі не має світла, всіх вивели до під`їзду. ОСОБА_2 теж вивили до під`їзду, він був дуже п`яний, його оглянули. Потім з`явилась ОСОБА_12 , приїхала поліція. ОСОБА_2 заповз до квартири своєї, потім його на медичних ношах винесли з дому та помістили до швидкої. Її, як свідка, забрали до поліції, вона до 4-00 ранку просиділа в відділку, потім стала відчувати себе погано, пішла задишка, їй викликами швидку та відвезли до лікарні, де з`ясувалось, що у неї зламано ребро. У поліції її не допитували, тобто письмові пояснення не відбирали, допитали приблизно через два тижні. Заяву до поліції щодо нанесення їй тілесних ушкоджень не писала, оскільки знала, що сама могла спровокувати бійку та ушкодження не такі сильні, щоби писати заяву.

Також, свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні пояснила, чому вона стверджує, що саме ОСОБА_1 наносив тілесні ушкодження ОСОБА_2 , оскільки ОСОБА_12 , яка мешкала за адресою: АДРЕСА_4 та ОСОБА_13 ) їй про це сказали, що саме він – ОСОБА_1 був 13.02.2018 у квартирі, де стався злочин, а особисто їй невідоме прізвище того молодого чоловіка.

Допитаний в судовому засідання свідок ОСОБА_14 пояснив, що 13.02.2018 випивав, ввечері він вийшов за цигарками на зупинку «Заводоуправління», він був на милицях, по дорозі зустрів ОСОБА_15 , співмешканку ОСОБА_2 . ОСОБА_16 не знає. Потім пішли до неї на квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_4 . Коли вони прийшли до зазначеної квартири, там вже був ОСОБА_2 та ОСОБА_8 . У квартирі розпивали алкоголь. ОСОБА_14 присів на диван, поряд сиділа ОСОБА_8 . ОСОБА_14 дав картку ОСОБА_17 , вона пішла зняти гроші, щоби придбати горілку. Потім забіг до квартири ОСОБА_1 , почав вимагати гроші у ОСОБА_2 ОСОБА_2 почав обурюватися, за що отримав по обличчю від ОСОБА_1 ОСОБА_8 почала заступатися за ОСОБА_2 , після чого ОСОБА_1 накинувся на ОСОБА_8 . Потім ОСОБА_2 почав заступатися за ОСОБА_8 , схопив його ззаду, почалась штовханина, ОСОБА_2 впав, а ОСОБА_1 пішов. В кімнаті було темно, так як не було світла, кімнату освітлював вуличний ліхтар, однак він бачив, як у ОСОБА_1 щось блиснуло у руках, в якій самі руці не пам`ятає. Кров у ОСОБА_2 не бачив. Після хтось викликав швидку та поліцію, можливо сусіди. ОСОБА_2 забрала швидка, а ОСОБА_8 до відділку Шевченківського РВ. ОСОБА_1 особисто не знає, однак обличчя знайоме. Про те, що ОСОБА_2 помер, він дізнався від слідчого, приблизно влітку. При допиті у відділку Шевченківського РВ його знімали на камеру, також показували фотокартки підозрюваних, він одразу показав на ОСОБА_1 .

На обґрунтування висунутого обвинувачення, крім показів відповідних свідків, стороною обвинувачення надані зібрані під час досудового розслідування та безпосередньо дослідженні у судовому засіданні відповідні докази, а саме:

- витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань №12018080080000665 від 14.02.2018, відповідно до якого 13.02.2018 до Шевченківського ВП Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області надійшло повідомлення про те, що 13.02.2018 до 5 МКЛ м. Запоржжя доставлений ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_4 , з діагнозом ушиблені рани лівої тім`яної області, колото різані рани живота, який перебував у алкогольному сп`янінні;

- висновок експерта №1107 від 21.03.2018, відповідно до якого смерть ОСОБА_2 настала від поодинокого, проникаючого, сліпого колотого поранення черева з ушкодженням брижі та петель тонкого кишківника, з внутрішньочеревною кровотечею (500 мл), яке у подальшому призвело до розвитку поліорганної недостатності. Це підтверджується виявленням прижиттєвого колотого поранення черева, а також ознаками поліорганної недостатності (центролобулярна дистрофія печінки; повнокров`я, виражений набряк головного мозку; переважне венозне повнокров`я, набряк строми міокарду, вогнищева фрагментація кардіоміоцитів; повнокров`я печінки, нирки). Поодиноке, проникаюче, сліпе колоте поранення черева з ушкодженням брижі та петель тонкого кишківника перебуває у прямому причинному зв`язку з настаннями смерті та має ознаки тяжкого тілесного ушкодження, небезпечного для життя, та утворилась за кілька годин до госпіталізації в медичний заклад. Рана в середній третині зліва по передній пахвовій лінії могла утворитися від дії трикутного колючого предмету, який мав характерні розміри 0,5x0,5x0,5 см (за даними історії хвороби). По ходу раньового каналу ушкоджені шкіра, м`які тканини черева, брижа та петлі тонкого кишківника. Направлення раньового каналу зпереду до заду. Більш детальніше висловитися про характер травмуючого предмету, направленість та довжину раньового каналу не представляється можливим у зв`язку з масивністю проведення оперативного втручання, та загоєння рани. Рани в тім`яній ділянці голови утворилися не за довго до госпіталізації в медичний заклад, в прямому причинному зв`язку з настанням смерті не перебувають, та мають ознаки легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров`я. Не представляється можливим висловитися про механізм утворення ран через їх загоєння. Висловитися про послідовність нанесення пошкоджень не представляється можливим. Висловитися о слідах металізації в ранах не є можливим у зв`язку з проведеними хірургічними втручаннями. Вирішення питання щодо боротьби та самозахисту не входить до компетенції лікаря судово-медичного експерта. Ділянка, в який виявлена колота рана (передня поверхня черева) не виключає можливість заподіяння ушкодження власною рукою. Висловитися про взаємне розташування постраждалого та особи, що нападала у момент заподіяння тілесних ушкоджень можливо після відтворення обставин випадку. Яких-небудь посмертних ушкоджень при проведенні експертизи не виявлено. Після отримання колотого поранення черева та забійних ран на голові ОСОБА_2 міг здійснювати активні цілеспрямовані дії на протязі кількох годин. При житті ОСОБА_2 страждав алкогольною хворобою (алкогольна енцефалопатія, алкогольна кардіоміопатія). При судово медико-імунологічній експертизи встановлено, що кров ОСОБА_2 , відноситься до групи А з ізогемаглютиніном аг-: ізосерологічної системи АВО. За даними історії хвороби смерть ОСОБА_2 настала ІНФОРМАЦІЯ_3 , що не суперечить даним експертизи. У історії хвороби, при госпіталізації до стаціонару виявлений етанол в концентрації 1,1 проміле. Кров та внутрішні органи на наявність алкоголю, наркотичних, сильнодіючих лікарських засобів не бралися через перебування стаціонарі на протязі 34 діб;

- протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 22.03.2018 та фототаблиці до нього, відповідно до якого свідок ОСОБА_18 впізнала чоловіка, про якого зазначала під час допиту, як про ОСОБА_19 , тобто впізнала обвинуваченого ОСОБА_1 ;

- протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 22.03.2018 та фототаблиці до нього, відповідно до якого свідок ОСОБА_8 впізнала ОСОБА_1 , який 13.02.2018 спричинив їй тілесні ушкодження, а також ОСОБА_2 ;

- протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 19.06.2018 та фототаблиці до нього, відповідно до якого свідок ОСОБА_14 впізнав чоловіка, який 13.02.2018 наніс ОСОБА_2 удар, тобто впізнав обвинуваченого ОСОБА_1 ;

- висновок експерта №295/к від 20.06.2018, проведений за даними медичної карти стаціонарного хворого №2560 КУ «МКЛЕ та ШМД» (згідно «Висновку експерта» №1107) потерпілий ОСОБА_2 , 1946 р.н. був госпіталізований до лікувального закладу 13.02.2018 в період часу з 20:15-20:50 годину. Під час госпіталізації повідомив, що був побитий приблизно о 19:30 13.02.2018, при цьому били по голові, животу, а також спричинили удар гострим предметом у ліву половину живота. У мезогастрії ліворуч по передній пахвовій лінії виявлено колото-різану рану трикутної форми розмірами 0,5x0,5x0,5 см та різану (в подальшому рвану) рану тім`яної ділянки голови розмірами 8x0,3 см. З приводу наявних ушкоджень пацієнту виконані наступні оперативні втручання: первинна хірургічна обробка рани голови, лапаротомія, ушивання рани тонкої кишки, рани брижі тонкої кишки, санація і дренування органів черевної порожнини. При ушиванні поранення на очеревині та брижі тонкої кишки зазначено, що ушкодження мають діаметр 0,5см. 19.03.2018 констатована біологічна смерть пацієнта. При судово-медичній експертизі трупа виявлено наслідки проведеного оперативного втручання на органах черевної порожнини та рубець, розмірами 8x0,5см на волосистій частині голови (результат загоєння вищеописаної рани тім`яної ділянки голови). Зважаючи на значний об`єм оперативної допомоги та тривалий час, що минув між травмуванням потерпілого та настанням його смерті комісія вважає, що тілесні ушкодження зазнали значної післятравматичної трансформації, у тому числі, за рахунок природних процесів загоєння. Це суттєво ускладнює визначення характеру тілесних ушкоджень. Дугоподібна рана на волосистій частині голови описана то як різана, тобто така, що утворилася від дії леза (гострої кромки) гострого травмуючого предмета, то як рвана - найменування притаманне дії тупого твердого предмета, для рани вказаної форми, що містить у структурі травмуючої частини ребро. Конкретного описання країв кінців та стінок даної рани в наданих в розпорядження експертної комісії медичних документах не міститься, а проведення первинної хірургічної обробки та природні процеси загоєння суттєво змінили первинну морфологію рани. Щодо проникаючого ушкодження черевної стінки та органів черевної порожнини, то воно описане як колото різане, в той же час зазначено, що воно є трикутної форми розмірами 0,5x0,5x0,5см. Зважаючи на розміри шкірної рани та характер ушкоджень у її проекції (підшкірно-жировий шар на момент розтину до 1,5см), крім того, наявне наскрізне поранення брижі тонкої кишки - довжина ранового каналу переважала над розмірами шкірної рани. Переважання довжини ранового каналу над розмірами шкірної рани характерно для дії колючих та колюче-ріжучих предметів. Зважаючи на форму рани слід вказати, що травмуючий предмет, що володів колючими чи колючо-ріжучими властивостями мав у структурі травмуючої частини трикутної форми перетин. Напрям ранового каналу можна визначити лише як спереду назад, адже травмовані органи черевної порожнини знаходяться позаду передньої черевної стінки виходячи з нормального анатомічного положення людини. В розпорядження експертної комісії надані показання свідка та протокол проведення слідчого експерименту, що частково доповнюють механізм травмування і відповідно аналізувалися у сукупності. Свідок ОСОБА_14 наступним чином вказує механізм травмування потерпілого ОСОБА_2 . Травма була нанесена якимось металевим предметом завдовжки 15-20см. Удар наносився при такому взаєморозташуванні нападника та постраждалого, коли нападник розташовувався спиною до ОСОБА_2 . Свідок вказує на не менш ніж один травматичний вплив у ліву (бічну) частину живота потерпілого вказаним предметом. При проведенні слідчого експерименту свідок вказує на те, що не може точно вказати в яку частину живота прийшовся травматичний вплив. Будь яких інших травматичних впливів, у тому числі, в ділянку голови потерпілого свідок у своїх показаннях та під час слідчого експерименту не зазначає, відповідно аналіз механізму утворення ушкодження на голові з судово-медичної точки зору є неможливим. З огляду на вищевикладене комісія вважає, що можливість травмування потерпілого ОСОБА_2 в спосіб та за механізмом, на який вказує свідок, в частині утворення тілесного ушкодження черевної порожнини, не виключається за умови, що травмуючий предмет володів колючими (колючо-ріжучими) властивостями, а травматичний вплив було спричинено у ліву частину черева (відповідно до локалізації шкірної рани зафіксованої лікарями) за загальним напрямком спереду назад;

- протокол проведення слідчого експерименту від 14.07.2018, який проводився зі свідком ОСОБА_8 , де остання чітко пояснила фактичні обставини 13.02.2018, зокрема механізм нанесення удару блискучим предметом, який ОСОБА_1 взяв зі столу. Наніс удар своєю правою рукою в лівий бік ОСОБА_2 , який в той час стояв позаду ОСОБА_1 на деякій відстані і відтягував його, а ОСОБА_1 , відбиваючись від нього, наніс цей удар в напрямку назад, який прийшовся в лівий бік ОСОБА_2 .

Хоча під час свідчень в суді свідок ОСОБА_8 подробного механізму нанесення удару не пояснила, однак, враховуючи, що слідчий експеримент проводився без такого значного проміжку часу від подій злочину, як допит свідка в суді, суд не вбачає протиріч в показаннях свідка, оскільки вони за змістом доповнюють одне одного, не суперечать іншим дослідженим доказам і приймаються судом як достовірні;

- DVD-R диск із відеозаписом ходу слідчого експерименту від 14.07.2018 за участю свідка ОСОБА_8 , який досліджений в судовому засіданні, свідчить про правильність відтворення слідчого експерименту в протоколі;

- висновок судово-психіатричного експерта №322 від 11.07.2018, відповідно до якого ОСОБА_1 у період здійснення інкримінованого йому правопорушення ознак тимчасового хворобливого розладу психічної діяльності не виявляв. ОСОБА_1 міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. Примусових заходів медичного характеру не потребує;

- протокол проведення слідчого експерименту від 19.06.2018 зі свідком ОСОБА_14 , який проводився за участю спеціаліста ОСОБА_20 , під час якого свідок чітко пояснив фактичні обставини 13.02.2018, описував механізм нанесення ОСОБА_1 удару блискучим металевим предметом в бік ОСОБА_2 , який перебував позаду нього, та намагався при цьому відтягнути його від ОСОБА_8 , після чого ОСОБА_21 впав на коліна, а ОСОБА_1 , побачивши це, втік. На підставі наданих під час слідчого експерименту показань свідка, експерт ОСОБА_20 зауважив, що за відображеним свідком механізмом нанесення удару, як свідок його демонстрував, це міг бути перехват руки ОСОБА_1 . Зазначені показання свідка під час слідчого експерименту відповідають його свідченням в суді і приймаються судом як достовірні, такі, що не суперечать іншим дослідженим судом доказам;

- DVD-R диск із відеозаписом ходу слідчого експерименту від 19.06.2018 за участю свідка ОСОБА_14 та експерта ОСОБА_20 , який в судовому засіданні відтворений, підтверджує правильність і повноту відображення проведення слідчого експерименту в протоколі, показання свідка ОСОБА_14 в суді не суперечать даним, встановленим слідчим експериментом в частині механізму нанесення удару металевим предметом ОСОБА_1 ОСОБА_21 ;

- протокол огляду місця події від 13.02.2018, який проведений за адресою АДРЕСА_4 , в присутності двох понятих, в ході якого нічого не вилучено.

Допитаний в судовому засіданні судово-медичний експерт ОСОБА_20 надав показання відповідні висновку, який міститься в матеріалах кримінального провадження та зазначив, що при проведені експертизи трупа ОСОБА_2 було виявлено ряд захворювань, останній страждав алкогольною хворобою, що могло сприяти настанню його смерті. Також зазначив, що посмертний діагноз виписували лікарі. Після проведення операції ОСОБА_2 , останній був стабільний, рани затягувались, пов`язаних з пораненням післяопераційних ускладнень ніяких не було. В підсумку експерт зазначив, що смерть ОСОБА_2 могла настати внаслідок виявлених захворювань, розвинених у нього внаслідок в тому числі зловживання алкогольнми напоями.

Суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального правопорушення, керуючись законом та оцінивши кожний наданий сторонами кримінального провадження доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність наданих сторонами доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного рішення, дійшов висновку, що вина обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, у встановленому судом обсязі поза розумним сумнівом доведена повністю.

Суд вважає доведеним у судовому засіданні з інкримінованого ОСОБА_1 обвинувачення, що саме він 13.02.2018 в період часу з 18:00 години до 19:00 години, знаходячись у квартирі АДРЕСА_3 , на ґрунті раптово виниклого конфлікту на фоні особистих неприязних відносин із ОСОБА_2 , тримаючи у правій руці невстановлений досудовим розслідуванням металевий предмет, умисно наніс останньому тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент заподіяння, і кваліфікує його дії за ч. 1 ст. 121 КК України, як умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння.

Факт вчинення цих дій ОСОБА_1 , а ніким іншим, доведений сукупністю досліджених належних, допустимих, неспростовних доказів.

Під час встановлення вини та її змісту суд виходить з того, що вона об`єктивно існує в реальній дійсності, встановлює її на підставі аналізу всіх зібраних у справі доказів. Ознаки суб`єктивної сторони вчиненого злочину та особливості психічного ставлення обвинуваченого до вчинених діянь і їх наслідків встановлюється судом на підставі характеру вчиненого діяння та об`єктивно-предметних умов його вчинення, на підставі встановлених судом фактичних обставин вчиненого злочину, що закріплені належними і допустимими доказами, зібраними в порядку, передбаченому КПК України, та оціненими відповідно до вимог ст. 94 КПК України.

Принцип суб`єктивного ставлення у провину в кримінальному праві має фундаментальне і основоположне значення для кваліфікації кримінального правопорушення.

Так, судом було встановлено, що тілесне ушкодження ОСОБА_2 ОСОБА_1 було нанесено металевим предметом, хоча і не встановленим досудовим розслідуванням, але у відповідності до експертних висновків, здатним наносити колоте поранення, тобто, за об`єктивно – предметних умов діяння ОСОБА_1 , він, наносячи удар, направлений в тіло живої людини, усвідомлював, адже не міг не усвідомлювати, суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачав його суспільно небезпечні наслідки у вігляді можливості заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, і хоча не бажав, але свідомо припускав їх настання, що свідчить про умисні дії ОСОБА_1 .

Щодо доводів сторони захисту про те, що ОСОБА_1 є не причасним до вчинення цього злочину, тому числі і через «алібі» обвинуваченого, є неприйнятними, виходячи з такого.

Доводи захисника обвинуваченого та самого обвинуваченого ОСОБА_1 про необхідність виправдання останнього є безпідставними і такими, що не підтверджуються матеріалами кримінального провадження.

Показання обвинуваченого про те, що останній не вчинняв інкримінованого йому злочину, був відсутній у місці його вчинення, спростовані як поясненнями свідків, так і іншими дослідженими судом доказами, зокрема, висновками судово-медичних експертиз та слідчими експериментами.

Позицію обвинуваченого ОСОБА_1 щодо його невиннуватості, суд розцінює як спосіб захисту та намір уникнути кримінальної відповідальність за скоєне діяння.

Згідно з положеннями статті 22 Кримінального процесуального кодексу України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом. Суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

Відповідно до статті 26 Кримінального процесуального кодексу України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачений цим Кодексом. Суди у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.

Оскільки зазначені доводи сторони захисту спростовані доказами, наданими стороною обвинувачення, вина ОСОБА_1 в межах, встановлених судом, є доведеною.

Стосовно доведеності вини ОСОБА_1 за ч.2 ст.121 КК України, як вчинення умисного тяжкого тілесного ушкодження, тобто умисного тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння, що спричинило смерть потерпілого, то суд з таким висновком сторони обвинувачення погодитись не може з огляду на таке.

Надані суду стороною обвинувачення докази не доводять поза розумним сумнівом факт настання смерті ОСОБА_2 внаслідок спричинених йому ОСОБА_1 тяжких тілесних ушкоджень.

До такого висновку суд дійшов з огляду на таке.

Відповідно до ч.1 п. п. 1,2 ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні зокрема підлягають доказуванню подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.

Суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 93 КПК України збирання доказів здійснюється сторонами кримінального провадження.

Відповідно до ст. 94 КПК України суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.

Виходячи зі змісту вимог ст. 370 КПК України, відповідно до якої судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим: законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Стандарт доведення «поза розумним сумнівом» означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.

Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння, як тих, що утворюють об`єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб`єктивну сторону. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами обвинувачення і захисту допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.

Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.

Крім того, законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред`явленим обвинуваченням.

Відповідно до ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Вирішуючи питання, чи мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_1 стороною обвинувачення, чи містить діяння ОСОБА_1 склад кримінального правопорушення і якою статтею закону України про кримінальну відповідальність він передбачений, у вчиненні якого кримінального правопорушення винен ОСОБА_1 , суд бере до уваги наступне.

Умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого, має місце тоді, коли в результаті описаного у ч. 2 ст. 121 КК України діяння настає смерть потерпілого.

Отже, для кваліфікації дій ОСОБА_1 за ч.2 ст.121 КК України сторона обвинувачення зобов`язана належними та допустимими доказами довести суду наявність, в тому числі, причинного зв`язку між нанесеним ОСОБА_1 тілесним ушкодженням ОСОБА_2 , що було небезпечним для життя в момент його заподіяння, та смертю останнього.

В судовому засіданні безспірність наявністі такого причинного зв`язку спростовано судово-медичним експертом ОСОБА_20 , оскільки за його поясненнями не виключається настання смерті не від наслідків тілесних ушкоджень, а від захворювань ОСОБА_2 , що розвинулись у нього через вживання алкогольних напоїв, а, отже версія обвинувачення про причину смерті ОСОБА_2 внаслідок спричинених йому ОСОБА_1 тяжких тілесних ушкоджень не є єдиною, пояснення експерта свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, що є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи в цій частині обвинувачення.

Отже, стороною обвинувачення не доведено достовірними, належними та допустимими доказами, що обвинуваченим ОСОБА_1 завдані ОСОБА_2 тілесні ушкодження, що спричинили смерть потерпілого, тобто що смерть ОСОБА_2 є наслідком дій саме ОСОБА_1 , а не інших причин.

Враховуючи викладене, за результатами судового розгляду, суд не може погодитися з наданою органом обвинувачення кваліфікацією діяння ОСОБА_1 за ч.2 ст.121 КК України, та вважає її недоведеною і перекваліфіковує дії ОСОБА_1 на ч. 1 ст. 121 КК України.

Достовірно встановлено, що ОСОБА_1 умисно завдавав ОСОБА_2 тілесні ушкодження, однак які за висновком експерта не пов`язанні з настанням смерті останнього.

Досліджені судом і перелічені у вироку докази є належними і допустимими, оскільки з урахуванням припису положень ст.ст.85, 86 КПК України кожен окремо і у своїй сукупності підтверджують обставини щодо вчинення обвинуваченим злочину, вони є достовірними і отримані у встановленому Кримінально - процесуальним кодексом порядку.

При призначенні покарання, відповідно до ст.65 КК України, з врахуванням роз`яснення постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 04 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, сукупність усіх обставин, що характеризують злочин (форма вини, мотив, спосіб, характер вчиненого діяння, ступінь здійснення злочинного наміру, тяжкість наслідків тощо), особу винного, обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання.

Обставин, що пом`якшують покарання ОСОБА_1 судом не встановлено, оскільки обвинувачений не визнав свою провину та у скоєному злочині не розкаявся.

Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_1 судом також не встановлено.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_1 , суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, який відповідно до ст.12 КК України є тяжким злочином.

Вирішуючи питання про призначення покарання, суд відповідно до вимог ст. 65, 66, 67 КК України враховує ступінь та характер суспільної небезпеки діяння, вчиненого обвинуваченим, всі обставини провадження в їх сукупності, дані про особу обвинуваченого, обставини які пом`якшують або обтяжують покарання.

В судовому засіданні дослідженні характеризуючі дані обвинуваченого ОСОБА_1 .

Обвинувачений вчинив злочин, який віднесений до категорії тяжких. ОСОБА_1 має постійне місце проживання, офіційно не працевлаштований, одружений, на утриманні малолітніх дітей не має, раніше неодноразово судимий, зокрема, за вчинення злочинів у сфері проти власності, судимість не знята та не погашена, покарання за останнім вироком не відбуте, злочин вчинено в період умовно – дострокового звільнення від відбування попереднього вироку, невідбутий строк покарання за яким становить 1 рік 15 днів.

На обліках у психоневрологічному та наркологічному диспансерах не перебуває.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_1 за ч.1 ст.121 КК України, виходячи з вимог ст.ст.50,65 КК України, враховуючи характер, суспільну небезпечність та ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до тяжких злочинів, обставини вчинення кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого, який вину не визнав, що останній раніше судимий, беручи до уваги поведінку ОСОБА_1 до вчинення кримінального правопорушення та під час кримінального провадження в суді, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання, вимоги ч. 2 ст. 50 КК України, відповідно до якої, покарання має на меті не тільки кару, а і виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень засудженими, суд вважає за необхідне призначити йому покарання в межах санкції ч.1 ст. 121 КК України у вигляді позбавлення волі на строк, достатній, на погляд суду, для досягнення мети покарання.

Підстав для застосування ст. 69 та 69-1 КК України судом не встановлено.

Остаточне покарання слід визначити ОСОБА_1 із застосуванням ст.71 КК України за сукупністю вироків, частково приєднавши до призначеного за цим вироком покарання невідбуте покарання за вироком Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 26.05.2015.

У відповідності до вимог частини 5 ст. 72 КК України в редакції Закону України № 2046-VIII від 18.05.2017(набув чинності 21.06.2017) підлягає зарахуванню у строк покарання строк попереднього ув`язнення ОСОБА_1 .

Витрати, пов`язані із залученням експертів відсутні.

Цивільний позов в кримінальному провадженні не заявлений.

Долю долучених до справи речових доказів вирішується судом відповідно до ст.100 КПК України.

Запобіжний захід обвинуваченому на час ухвалення вироку не обирався і підстав для його обрання до набрання вироком законної сили судом не вбачається.

На підставі викладеного, керуючись ст.121, ст.ст.100, 366-368, 371, 373-374, 376, 395 КПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.121 КК України, та призначити йому покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

На підставі ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, шляхом часткового приєднання не відбутої частини покарання за вироком Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 26.05.2015, призначити остаточне покарання у вигляді 5 (п`яти) років 3 (трьох) місяців позбавлення волі.

Строк покарання ОСОБА_1 рахувати з моменту його фактичного затримання при приведенні вироку у виконання.

Зарахувати у строк відбуття покарання ОСОБА_1 строк його попереднього ув`язнення у даному кримінальному провадженні, а саме з 14.05.2018 по 13.11.2018 включно та з 10.07.2019 по 11.02.2020 включно, із розрахунку, що один день попереднього ув`язнення відповідає одному дню позбавлення волі.

Речовий доказ: DVD-R диск із відеозаписом ходу слідчого експерименту від 19.06.2018 за участю свідка ОСОБА_14 та експерта ОСОБА_20 , який долучений до матеріалів кримінального провадження, залишити в матеріалах справи.

Речовий доказ: DVD-R диск із відеозаписом ходу слідчого експерименту від 14.07.2018 за участю свідка ОСОБА_8 , який долучений до матеріалів кримінального провадження, залишити в матеріалах справи.

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Запорізької області, шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку чи ухвали суду.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя: Жупанова І.Б.