Рішення № 95086703, 18.02.2021, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 18.02.2021

Справа № 937/7238/20

Провадження № 2/937/525/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 лютого 2021 року Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області у складі:

головуючого - судді Урупи І.В.

за участі секретаря судового засідання – Литвиненко В.Є.,

учасники справи:

позивачка - ОСОБА_1

відповідач - Державний вищий навчальний заклад «Мелітопольський промислово-економічний коледж»

представник позивача – адвокат Лисенко С.Д.

представники відповідача – Шапурова О.О., ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в м. Мелітополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Лисенко Сергій Дмитрович, до Державного вищого навчального закладу «Мелітопольський промислово-економічний коледж» про визнання звільнення незаконним, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

В С Т А Н О В И В:

Позивачка, від імені якої діє адвокат Лисенко С.Д., уточнюючи позовні вимоги просить визнати контракт, укладений 29.08.2019 між нею та Державним вищим навчальним закладом «Мелітопольський промислово-економічний коледж» таким, що укладений на невизначений строк, визнати незаконним її звільнення з посади викладача на підставі наказу від 27.08.2020 № 99-к, поновити її на посаді викладача Державного вищого навчального закладу «Мелітопольський промислово-економічний коледж» та стягнути на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 27585 грн.

Позовна заява мотивована тим, що з 1994 року вона працювала у ДВНЗ «Мелітопольський промислово-економічний коледж» на різних посадах. З 2014 з нею щорічно переукладався контракт.

29.08.2019 з нею був укладений контракт та вона була призначена на посаду викладача ДВНЗ «Мелітопольський промислово-економічний коледж» на строк з 01.09.2019 по 31.08.2020.

Згідно з наказом директора ДВНЗ «Мелітопольський промислово-економічний коледж» від 27 серпня 2020 року № 99-К її звільнено з посади викладача коледжу у зв`язку із закінченням дії трудового договору (контракту) на підставі пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП України.

Позивачка вважав своє звільнення незаконним, оскільки відповідно до частини другої статті 39-1 КЗпП України трудові договори, що були переукладені один чи декілька разів, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 23 КЗпП України, вважаються такими, що укладені на невизначений строк. ЇЇ звільнення відбулося з порушенням умов контракту, оскільки угоди про його припинення досягнуто не було.

Крім того, позивачка посилається на незаконність встановлення строку трудового договору, оскільки для викладачів вищих навчальних закладів законодавством не передбачена контрактна форма оформлення трудових відносин. Педагогічні працівники в установах та закладах освіти здійснюють свої професійні обов`язки на постійній основі та умови їхньої роботи носять довготривалий характер.

Встановлення строку трудового договору погіршує її становище у порівнянні з гарантіями, передбаченими законами України «Про освіту» та «Про вищу освіту».

Від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що згідно з колективним договором на 2019 та 2020 роки адміністрація зобов`язується при прийомі на роботу укладати з працівниками коледжу контракт або трудовий договір (строковий або безстроковий). Прийняття на роботу педагогічних працівників проводити обов`язково з укладанням контракту (пункт 3.2.). Позивачка переукладала з відповідачем контракт декілька разів встановлюючи строк кожного наступного контракту до одного року. Востаннє контракт між сторонами був укладений 29.08.2019 строком до 31.08.2020. Умовами контракту передбачено, що підставою для розірвання контракту є закінчення строку його дії. Контракт не може переходити в договір на визначений строк відповідно до п.2 ч.1 ст. 36 КЗпП України, коли жодна із сторін порушила питання про його припинення. Якщо у цей термін сторони не визначились, то контракт продовжується на новий термін. 20.06.2020 ДВНЗ «Мелітопольський промислово-економічний коледж» сформовано повідомлення про припинення з ОСОБА_1 трудових відносин з 31.08.2020 у зв`язку із закінченням троку дії контракту, про що позивачка була повідомлена 23.06.2020. Проте, отримувати письмове повідомлення відмовилася, про що було складено відповідний акт. Наказом т.в.о. директора ДВНЗ «Мелітопольський промислово-економічний коледж» від 27.08.2020 № 99-к позивачку звільнено з посади викладача з 31.08.2019 на підставі п.2 ст.36 КЗпП України у зв`язку із закінченням дії трудового договору (контракту). При укладанні трудового договору (контракту) позивачка виразила свою волю на укладання саме строкового трудового договору та погодилася з такою формою працевлаштування. Закінчення строку контракту є юридичним фактом, із настанням якого учасники трудових відносин мають право при припинити їх без пояснення причин цього кроку. Укладання строкового трудового договору між сторонами зумовлено особливостями характеру діяльності навчального закладу, оскільки кількість наукових, науково-педагогічних, педагогічних працівників не може бути постійною та залежить від мінливої чисельності студентів.

Можливість укладення контрактної форми трудового договору з педагогічними працівниками крім ст.ст. 21,23 КЗпП України встановлена постановою Кабінету Міністрів України від 19.03.1994 № 170 «Про впорядкування застосування контрактної форми трудового договору» та наказом Міністерства праці України від 15.04.1994 №23 «Про затвердження Типової форми контракту з працівником».

Закінчення строку дії контракту є підставою для припинення трудових відносин крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна сторона не поставила вимогу про їх припинення.

Контракт, у якому передбачено термін дії, який неодноразово переукладався, не вважається таким, що укладений на невизначений строк, оскільки за два місяці до закінчення строку дії контракту за згодою сторін його може бути продовжено або укладено на новий строк. Звільнення у зв`язку із завершенням дії контракту не є розірванням трудового контракту, а є припиненням контракту у зв`язку із закінченням строку його дії.

Отже, укладений з позивачкою 29.08.2019 строковий трудовий договір (контракт) оформлений відповідно до положень чинного трудового законодавства та вказує на добровільне волевиявлення працювати на умовах та у період, що визначені в цьому контракті, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

В судовому засіданні позивачка позовні вимоги підтримали з підстав, викладених в позовній заяві, при цьому пояснила, що вона з 1994 року працювала у Державному вищому навчальному закладі «Мелітопольський промислово-економічний коледж». З нею неодноразово укладалися контракти, але вона вимушена була їх підписувати. Останній контракт був укладений у 2019 році. Вона була попереджена про припинення трудових відносин за два місяця до закінчення дії контракту. Вона зверталася з приводу продовження дії контракту, але це питання не було узгоджено з адміністрацією. Вважає, що дійсною причиною її звільнення було те, що вона була одним із заявником до правоохоронних органів на дії ОСОБА_3 , відносно якої здійснюється кримінальне провадження, оскільки були наявні підстави для продовження дії контракту.

Представник позивачки адвокат Лисенко Д.С. доводи викладені в позовній заяві під тримав, на задоволенні позову наполягав.

Представник відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, при цьому пояснив, що контрактна форма працевлаштування педагогічних працівників відповідає вимогам законодавства, передбачено колективним договором. Позивачка була обізнана про умови контракту та строковості трудового договору. З нею неодноразово укладалися строкові трудові договори, останній контракт було укладено у 2019 році строком до 01.09.2019. Про припинення трудових відносин позивачка була повідомлена у визначений законом термін. Контракт не може переходити в договір на невизначений строк відповідно до п.2 ст.36 КЗоТ України. Законних підстав для задоволення позовних вимог немає.

Представник відповідача Шапурова О.О. проти задоволення позову заперечувала, доводи викладені у відзиві на позовну заяву підтримала.

Ухвалою суду від 04.11.2020 прийнято до розгляду та відкрито провадження у даній справі, ухвалено про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення своїх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Як вбачається з вимог ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд, вислухавши пояснення позивачки, її представника, представників відповідача, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до трудової книжки ОСОБА_1 з 1994 року працювала у Державному вищому навчальному закладі «Мелітопольський промислово-економічний коледж» (колишня назва - Мелітопольський автомоторний технікум) на різних посадах, з 2014 року приймалася на посаду викладача за контрактом та звільнялася з посади у зв`язку із закінченням його дії. /а.с. 10-11/

Розпорядженням директора Мелітопольського державного промислово-економічного технікуму від 09 червня 2010 року № 7 «Про укладення контрактів з педагогічними працівниками» з метою запобігання можливості порушення вимог трудового законодавства та закріплення додаткових обов`язків педагогічних працівників, педагогічним працівникам технікуму необхідно звернутися до відділу кадрів для узгодження контрактної форми трудового договору. /а.с. 111/

Розділом 3 колективного договору, укладеного у 2019 році, визначені вимоги при прийнятті на роботу та звільнення працівників. Так, у п. 3.2 розділу 3 колективного договору на 2019 рік визначено, що адміністрація зобов`язується при прийнятті на роботу укладати з працівниками коледжу контракт або трудовий договір ( строковий або безстроковий). Прийняття на роботу педагогічних працівників проводити обов`язково з укладенням контракту /а.с. 69-79/.

Наказом № 29-К від 29 березня 2019 року посада викладача коледжу перейменована на посаду «викладача закладу вищої освіти».

Строкові трудові договори переукладалися між сторонами неодноразово.

У 2010 році на строк з 01.09.2010 по 30.06.2011; у 2011 році на строк з 01.07.2011 по 30.06.2014; у 2015 році на строк з 01.09.2015 по 30.06.2016; у 2016 році на строк з 01.07.2016 по 30. 06.2017; у 2017 році на строк з 01.07.2017 по 31.09.2018; у 2018 році на строк з 01.09.2018 по 31.09.2019. /а.с.112-125/

Востаннє контракт був укладений між сторонами 29 серпня 2019 року на строк з 01 вересня 2019 року по 31 серпня 2020 року /а.с. 53-54/.

Пунктом 6.2. зазначено контракту сторони передбачили, що підставою для розірвання контракту є закінчення строку його дії. При цьому директор коледжу і викладач повинні за угодою сторін не пізніше як за два місяці визначитися у такому: контракт припиняє дію, контракт продовжується або укладається на новий термін. Контракт не може «переходити» в договір на невизначений строк відповідно до п.2 ст. 36 КЗпП України, коли жодна із сторін не поставила питання про його припинення. Якщо у цей термін сторони не визначились, то контракт продовжується на новий термін.

20.06.2020 директором Державного вищого навчального закладу «Мелітопольський промислово-економічний коледж» було складено повідомлення ОСОБА_1 про те, що трудові відносини з останньою будуть припинені у зв`язку із закінченням строку дії контракту за п. 2 ст. 36 КЗпП України з 31.08.2020. /а.с. 55/

Вказане повідомлення позивачка відмовилася підписувати та отримувати, про що 23.06.2020 був складений відповідний акт. /а.с. 56 /

Але, в судовому засіданні позивачка підтвердила, що її було повідомлено про припинення трудових відносин у зв`язку із закінченням строку дії контракту за два місяці.

Наказом т.в.о. директора коледжу Конькова С.І. № 99-К від 27 серпня 2020 року, ОСОБА_1 звільнено з посади викладача коледжу у зв`язку із закінченням дії трудового договору (контракту) п. 2 ст. 36 КЗпП України з 31 серпня 2020 року. Контракт з ОСОБА_1 вважається розірваним з 01 вересня 2020 року. /а.с.80/

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Статею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений статтею 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою, отже трудовий договір є основною, базовою формою виникнення трудових правовідносин.

Відповідно до ч. 1,3 ст. 21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення та організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін.

Виходячи з особливостей зазначеної форми трудового договору, спрямованої на створення умов для виявлення ініціативності та самостійності працівників з урахуванням їх індивідуальних здібностей і професійних навичок, закон надав право сторонам при укладенні контракту самим установлювати їхні права, обов`язки та відповідальність, зокрема як передбачену нормами КЗпП України, так і підвищену відповідальність керівника та додаткові підстави розірвання трудового договору.

З положень частини третьої статті 54 Закону України "Про освіту" педагогічні, науково-педагогічні та наукові працівники мають права та обов`язки, передбачені законодавством, колективним договором, трудовим договором та/або установчими документами закладу освіти.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14 червня 2000 року № 963 "Про затвердження переліку посад педагогічних та науково-педагогічних працівників" посада викладача відноситься до посад педагогічних працівників.

Згідно з пунктом 10 Положення про порядок укладання контрактів при прийнятті (найманні) на роботу працівників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 березня 1994 року № 170, у контракті передбачаються обсяги пропонованої роботи та вимоги до якості і строків її виконання, строк дії контракту, права, обов`язки та взаємна відповідальність сторін, умови оплати й організації праці, підстави припинення та розірвання контракту, соціально-побутові та інші умови, необхідні для виконання взятих на себе сторонами зобов`язань, з урахуванням специфіки роботи, професійних особливостей та фінансових можливостей підприємства, установи, організації чи роботодавця.

Отже, виходячи з особливостей зазначеної форми договору, спрямованої на створення умов для виявлення ініціативності та самостійності працівників з урахуванням їх індивідуальних здібностей і професійних навичок, при укладенні контракту закон надав право сторонам встановлювати їхні права, обов`язки та відповідальність, зокрема, як передбачену нормами КЗпП України, так і підвищену відповідальність керівника, та додаткові підстави розірвання договору.

З огляду на положення ст. ст. 21, 23,24 КЗпП України укладення строкового трудового договору можливе лише за погодженням сторін, а без згоди працівника укладення такого договору є неможливим.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст.36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є закінчення строку (пункти 2 і 3 статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна з сторін не поставила вимогу про їх припинення.

У вказаній нормі права передбачено підставу припинення трудового договору, що укладався на певний строк. А саме: у тих випадках, коли трудовий договір укладався до настання певного факту, такий договір вважається укладеним на певний строк. Тому настання обумовленого факту є підставою для припинення трудового договору у зв`язку з закінченням строку.

Контракт, у якому передбачено термін дії, який неодноразово переукладався, не вважається таким, що укладений на невизначений строк, оскільки за два місяці до закінчення строку дії контракту за згодою сторін його може бути продовжено або укладено на новий строк.

Відповідно до частини другої статті 39-1 КЗпП України трудові договори, що були переукладені один чи декілька разів, вважаються такими, що укладені на невизначений строк, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 23 цього Кодексу.

Якщо сторони при переукладенні контракту серед підстав його розірвання вказали закінчення строку, враховуючи, що працівник належним чином інформований про умови укладеного договору, контракт розглядається як встановлене законом виключення з правила частини другої статті 39-1 КЗпП України.

Звільнення у зв`язку із завершенням дії контракту, по суті, не є розірванням трудового контракту, а є припиненням контракту у зв`язку із закінченням строку його дії.

Отже, термін строкового трудового договору встановлюється за погодженням сторін. Вносити пропозиції щодо терміну трудового договору має право кожна із сторін.

Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 13 вересня 2017 року у справі № 6-254цс17.

Укладений з позивачкою 29 серпня 2019 року строковий трудовий контракт, був оформлений відповідно до положень чинного трудового законодавства. Отже, підписання ОСОБА_1 контракту вказують на добровільне волевиявлення позивачки працювати на умовах і у період, що визначені у контракті.

Припинення трудового договору через закінчення строку не потребує заяви, чи якогось волевиявлення працівника, оскільки свою волю на укладення строкового трудового договору він виявив під час його укладення, а тому погодився на припинення такого договору в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Таким чином, закінчення строку трудового договору (контракту) припиняє трудові відносини тоді, коли вимогу про звільнення заявила одна із сторін трудового договору - працівник чи власник або уповноважений ним орган. При такому волевиявленні однієї зі сторін друга сторона не може перешкодити припиненню трудових відносин.

Отже, за відсутності укладення між сторонами до дня закінчення строку дії контракту від 29 серпня 2019 року угоди щодо продовження його дії на новий строк, роботодавець, на підставі умов контракту та у зв`язку з припиненням строку його дії правомірно припинив трудові правовідносини з позивачкою на підставі пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП України, що відповідає висновку, викладеному у постанові Верховного Суду від 06 березня 2018 року у справі № 664/2284/16-ц, провадження № 61-3492св18.

Оскільки ОСОБА_1 беззаперечно знала про укладення з нею саме строкового трудового договору і погодилася з його умовами, наказ директора Державного вищого навчального закладу «Мелітопольський промислово- економічний коледж» наказ № 99-К від 27.08.2020 про її звільнення у зв`язку з закінченням строку трудового договору є правомірним та обґрунтованим, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог та поновленні позивачки на посаді викладача Державного вищого навчального закладу «Мелітопольський промислово - економічний коледж».

З огляду на вищенаведене, не підлягають задоволенню позовні вимоги позивачки і про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки вони є похідними від позовних вимог про поновлення на посаді.

Доводи позивачки про те, що причиною припинення дії контракту є помста з боку адміністрації коледжу у зв`язку зі зверненням її з заявою до правоохоронних органів про вчинення директором ОСОБА_3 кримінального правопорушення судом не приймаються, оскільки між сторонами не було досягнуто угоди щодо продовження дії контракту, а одна із сторін заявила вимогу про припинення його дії. Свою згоду на припинення трудових відносин у зв`язку з закінченням строку дії контракту позивачка виявила під час його укладання.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 11,12,13,19, 81, 82, 89, 133,141,158, 263,264,265 ЦПК України, ст.ст.24,23.24,36, 39 1, КЗпП України, суд,

У Х В А Л И В

У задоволенні позову ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Лисенко Сергій Дмитрович, до Державного вищого навчального закладу «Мелітопольський промислово-економічний коледж» про визнання звільнення незаконним, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Запорізького апеляційного суду протягом 30 днів з дня складання повного рішення.

Позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач – Державний вищий навчальний заклад «Мелітопольський промислово-економічний коледж» ЄДРПОУ 00234620, місцезнаходження: 72313, Запорізька область, м. Мелітополь, пр.50 річчя Перемоги,19.

Повне рішення складено 23.02.2021.

Суддя: