Рішення № 95085679, 17.02.2021, Окнянський районний суд Одеської області (до 25.04.2025 - Красноокнянський районний суд Одеської області)

Красноокнянський районний суд Одеської області

Справа № 506/882/20

Провадження № 2-о/506/7/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17.02.2021 року с.м.т. Окни

Красноокнянський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Чеботаренко О.Л.

за участю секретаря судового засідання Паламарчук М.О.

заявника ОСОБА_1

представника заінтересованої особи Нікіфорова Л.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с.м.т. Окни цивільну справу за заявою

ОСОБА_1 про встановлення факту проживання на території України, заінтересована особа: Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області,

В С Т А Н О В И В:

30 грудня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою, в якій просить встановити факт проживання його, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на території України станом на 24 серпня 1991 року.

Заяву обґрунтував тим, що він народився ІНФОРМАЦІЯ_2 в с.Чорна Красноокнянського району Одеської області. Через деякий час після народження його мати ОСОБА_2 переїхала в тодішню МРСР і забрала його з собою на дуже короткий термін, але через нестабільний сімейний стан у 1987-1988 році вона привезла його до бабусі ОСОБА_3 , яка проживала в с.Топали Красноокнянського району і у бабусі він постійно проживав до 1994 року і жодних зв`язків із матір`ю та батьком у нього не було. Після смерті бабусі у 1994 році він проживав трохи у тітки Горик / ОСОБА_4 в с.Чорна, а потім мама забрала його у с.Мокру Рибницького району невизнаної Придністровської Молдавської республіки, де він трохи ходив до школи, однак відносини з мамою у нього не склалися і тому він, ще будучи неповнолітнім, часто виїздив в Україну на заробітки, а з 2004 року проживав в Україні в Полтавській та Миколаївській областях, а тепер проживає у с.Чорна Окнянського району Одеської області.

Як потім йому стало відомо, його мати в посольстві України в Молдові оформила собі паспорт громадянина України, а він залишився без будь-яких документів.

Через те, що ні він, ні його мати для нього своєчасно не оформили паспорт громадянина України або в Україні, або в посольстві України в Молдові, у нього виникло багато проблем з документами і тепер він взагалі не має документів, окрім свідоцтва про народження.

Він звернувся до керівництва Окнянського районного сектору ГУ ДМС України в Одеській області, однак 27 лютого 2020 року його було повідомлено, що на підставі наданої ним інформації встановити його належність до громадянства України не вбачається можливим та рекомендовано звернутися до суду.

Факт, про встановлення якого просить заявник, має для нього юридичне значення, оскільки надає право на отримання паспорта громадянина України.

Ухвалою суду від 04 січня 2021 року заява прийнята до розгляду та відкрито провадження по справі.

20 січня 2021 року надійшов відзив представника заінтересованої особи - Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області, в якому заінтересована особа проти задоволення заяви заперечує та, крім того, наведено позицію заінтересованої особи щодо вимог заявника, зокрема, зазначено, що заявник не звертався до ДМС із заявою встановленого зразку про набуття, прийняття чи встановлення належності до громадянства України та не надав жодних документів, зазначених у «Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень», затвердженого Указом Президента України №215/2001 від 27 березня 2001 року (далі по тексту - Порядок), тобто не використав всі передбачені законодавством можливості для отримання статусу громадянина України; до того ж, заінтересована особа проти задоволення заяви заперечує, вважаючи, що наявний спір про право і тому просив залишити заяву ОСОБА_1 без розгляду.

Заявник у судовому засіданні заяву підтримав та просив її задовольнити, доповнивши, що після народження він чомусь взагалі ніде не був прописаний, хоча на час його народження і мама, і тато проживали та були прописані на території Красноокнянського району Одеської області.

Представник заінтересованої особи - Головного управління Державної міграційної служби в Одеській області підтримав позицію, викладену у відзиві, але вказав, що заявник звертався до Окнянського РС ГУДМС України в Одеській області і за результатами проведення процедури встановлення особи та здійснення перевірки належності до громадянства України було зроблено висновок про можливість документування ОСОБА_1 паспортом громадянина України, однак вказаний висновок не був затверджений ГУ ДМС України в Одеській області.

Заслухавши заявника, представника заінтересованої особи, свідків, дослідивши та оцінивши докази у справі , судом встановлені наступні обставини.

ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 в с.Чорна Красноокнянського району Одеської області. Його батьками є ОСОБА_5 та ОСОБА_6 (а.с.7, 8 ).

Відповідно до витягу з паспортної книги , ОСОБА_6 прибув у с.Топали Красноокнянського району 14 вересня 1986 року і проживав до 16 жовтня 1987 року , після чого був виписаний на постійне проживання у с.Мокра Рибницького району МРСР (а.с. 16-17).

Відповідно до витягу з погосподарської книги, ОСОБА_6 входив в склад сім`ї ОСОБА_3 (а.с.18) .

Відповідно до інформації Чорнянської сільської ради Окнянського району Одеської області, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , була зареєстрована в с.Гавиноси Красноокнянського району Одеської області з 18 лютого 1986 року по 17 липня 1987 року / а.с. 22/.

ОСОБА_1 ні за місцем прописки батька ОСОБА_6 , ні за місцем прописки матері ОСОБА_5 зареєстрований або прописаний не був. /а.с.18, 22/.

Разом з тим, відповідно до довідки, виданої ФАП с.Топали Окнянського району Одеської області, ОСОБА_1 з 1988 по 1992 рік проживав на території обслуговування Топалівського ФАП, а з 1992 по 1994 р. проживав періодично /під час канікул/ у бабусі ОСОБА_3 і бабуся з цією дитиною неодноразово зверталася до Топалівського ФАПу за медичною допомогою (а.с. 9).

Відповідно до копії матеріалів по встановленню особи ОСОБА_1 , наданих Окнянським РС ГУ ДМС України в Одеській області , заявник 08 жовтня 2019 року звернувся до Окнянського РС ГУ ДМС України в Одеській області із заявою про видачу йому паспорта громадянина України, після чого 27 грудня 2019 року надав заяву -анкету №4321461 для внесення інформації до ЄДДР у зв`язку із оформленням паспорта громадянина України з питанням про вирішення належності його до громадянства України. В ході проведеної перевірки була встановлена особа ОСОБА_1 та встановлено належність його до громадянства України, однак вказаний висновок не затверджено ГУ ДМС України в Одеській області (а. с. 65-129).

Зазначена інформація була доведена до заявника і було рекомендовано звернутися до суду для підтвердження факту проживання в Україні станом на 1991 рік. / а.с.10/

Із вказаних матеріалів вбачається, що заявник не належить до громадянства іншої держави . / а.с.65-129/

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_5 повідомила, що заявник є її сином, який народився у с.Чорна Красноокнянського району Одеської області, і невдовзі після його народження вона з чоловіком виїхали у МРСР , але сімейні відносини не склалися і вона змушена була привезти маленького сина до своєї мами ОСОБА_3 у с.Топали Красноокнянського району Одеської області, де він і проживав до того часу, поки не пішов до школи, а її мама на той час, у 1994 році померла. Син не дуже слухався її, весь час тікав з дому у с.Топали, трохи жив у її сестри ОСОБА_7 . Потім трохи відносини налагодилися , але все одно порозуміння не було і вона випустила той момент, коли потрібно було сина документувати, хоча вона отримала закордонний паспорт громадянина України у консульстві України у м.Бельци Республіки Молдова, а потім в Україні отримала і паспорт громадянина України.

Аналогічні пояснення дала свідок ОСОБА_8 , яка є рідною тіткою заявника.

Свідок ОСОБА_9 повідомила, що дружила з ОСОБА_10 і часто бувала у них в сім`ї і пам`ятає, що заявник ще зовсім маленьким жив у бабусі ОСОБА_3 до смерті останньої.

Свідок ОСОБА_11 повідомила, що була сусідкою ОСОБА_12 і підтверджує, що ОСОБА_1 , коли був малим, проживав у бабусі ОСОБА_3 , поки не пішов у школу, а потім ОСОБА_12 померла і ОСОБА_13 дуже часто приїжджав у село.

ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 / а.с. 130/ .

Зі змісту наведених свідчень вбачається, що вони відповідають обставинам, на які посилається заявник в обґрунтування своїх вимог, повністю узгоджуються між собою та з іншими матеріалами, наявними в справі, а обставини, про які свідки повідомили суду, безпосередньо ними сприймалися, як очевидцями та учасниками відповідних подій, і тому в суду немає підстав ставити показання свідків під сумнів.

Згідно із ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, що визначено п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України.

Перелік фактів, які підлягають встановленню судом в окремому провадженні, викладений у ст. 315 ЦПК України та не є вичерпним.

Так, відповідно до частини 2 вищевказаної норми права, у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

З указаного вбачається, що законом передбачено встановлення юридичних фактів щодо виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, до яких відносяться й факти, що породжують право особи на набуття громадянства України, зокрема постійного проживання на території України.

При цьому, відповідно до ст.4 Конституції України в Україні існує єдине громадянство. Підстави набуття і припинення громадянства України визначаються законом.

Спеціальним законом, який відповідно до положень ст.4 Конституції України визначає підстави набуття і припинення громадянства України, є Закон України «Про громадянство України», який згідно преамбули визначає правовий зміст громадянства України, підстави і порядок його набуття та припинення, повноваження органів державної влади, що беруть участь у вирішенні питань громадянства України, порядок оскарження рішень з питань громадянства, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових і службових осіб.

Відповідно до ст.6 Закону України «Про громадянство України», громадянство України набувається: 1) за народженням; 2) за територіальним походженням; 3) внаслідок прийняття до громадянства; 4) внаслідок поновлення у громадянстві; 5) внаслідок усиновлення; 6) внаслідок встановлення над дитиною опіки чи піклування, влаштування дитини в дитячий заклад чи заклад охорони здоров`я, в дитячий будинок сімейного типу чи прийомну сім`ю або передачі на виховання в сім`ю патронатного вихователя; 7) внаслідок встановлення над особою, визнаною судом недієздатною, опіки; 8) у зв`язку з перебуванням у громадянстві України одного чи обох батьків дитини; 9) внаслідок визнання батьківства чи материнства або встановлення факту батьківства чи материнства; 10) за іншими підставами, передбаченими міжнародними договорами України.

Положеннями частини 1 статті 8 Закону України «Про громадянство України» визначено, що особа, яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра, син чи дочка, онук чи онука народилися або постійно проживали до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України відповідно до Закону України «Про правонаступництво України»,…. реєструються громадянами України.

Листом Верховного Суду України від 01 січня 2012 року «Про судову практику розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення» роз`яснено, що суди встановлюють факти, що породжують право особи на набуття громадянства України, зокрема, постійного проживання на території України. Встановлення факту постійного проживання на території України на момент проголошення незалежності України або набрання чинності Законом від 18 січня 2001 року "Про громадянство України" є підставою для оформлення належності до громадянства України відповідно до Закону України "Про громадянство України". Для встановлення факту належності до громадянства України, залежно від підстав цього встановлення, предметом розгляду в суді можуть бути заяви про встановлення таких фактів:

- постійного проживання на території України станом на 24 серпня 1991 року;

- постійного проживання на території України станом на 13 листопада 1991 року;

- постійного проживання дитини на території України станом на 24 серпня 1991 року або станом на 13 листопада 1991 року;

- постійного проживання на території України батьків (одного з них) дитини або іншого законного представника, з яким дитина постійно проживала станом на 24 серпня 1991 року чи 13 листопада 1991 року;

- постійного проживання особи на території України чи УРСР на момент набрання законної сили вироку суду;

- наявності родинних зв`язків заявника з його батьками (усиновителями, з дідом, бабою);

- постійного проживання на території України діда та баби заявника;

- народження на території України батьків заявника, діда чи баби тощо.

Абз.1 п.1 та абз.2 п.4 Порядку, передбачено, що для встановлення, оформлення та перевірки належності до громадянства України, прийняття до громадянства України, оформлення набуття громадянства України, виходу з громадянства України особа подає заяву, а також інші документи, передбачені розділом II цього Порядку до територіального підрозділу Державної міграційної служби України за місцем проживання особи в Україні.

Підпунктами «а» та «б» пункту 7 Порядку передбачено, що встановлення належності до громадянства України стосується, зокрема:

а) громадян колишнього СРСР, які не одержали паспорт громадянина України або паспорт громадянина України для виїзду за кордон та не мають у паспорті громадянина колишнього СРСР відмітки про прописку, що підтверджує факт їхнього постійного проживання на території України за станом на 24 серпня 1991 року або проживання в Україні за станом на 13 листопада 1991 року, в тому числі: осіб, які за станом на 13 листопада 1991 року проходили строкову військову службу на території України і після її проходження залишилися проживати на території України; осіб, які за станом на 24 серпня 1991 року або за станом на 13 листопада 1991 року відбували покарання в місцях позбавлення волі на території України та перебували у громадянстві колишнього СРСР і до набрання вироком суду законної сили постійно проживали відповідно на території УРСР або проживали на території України;

б) осіб, які за станом на 24 серпня 1991 року або на 13 листопада 1991 року не досягли повноліття і батьки яких належать до категорій, зазначених у підпункті «а» цього пункту.

Пунктом 10 Порядку передбачено, що для встановлення відповідно до пунктів 1 та 2 частини першої статті 3 Закону належності до громадянства України особа, яка за станом на 24 серпня 1991 року або на 13 листопада 1991 року не досягла повноліття та проживала в Україні разом із батьками (одним із них) або іншим її законним представником, подає:

а) заяву про встановлення належності до громадянства України;

б) копію свідоцтва про народження;

в) один із таких документів:

- довідку, що підтверджує факт постійного проживання особи в неповнолітньому віці на території України за станом на 24 серпня 1991 року або факт її проживання в неповнолітньому віці в Україні за станом на 13 листопада 1991 року;

- довідку, що підтверджує факт постійного проживання на території України за станом на 24 серпня 1991 року батьків (одного з них) особи або іншого її законного представника, з якими особа в неповнолітньому віці постійно проживала, або факт їх проживання в Україні за станом на 13 листопада 1991 року;

- документ, що підтверджує факт перебування особи в неповнолітньому віці на вихованні у державному дитячому закладі України за станом на 24 серпня 1991 року або на 13 листопада 1991 року;

- копії паспортів батьків (одного з них) особи або іншого її законного представника - громадян колишнього СРСР з відміткою про прописку, що підтверджує факт їх постійного проживання на території України за станом на 24 серпня 1991 року або факт їх проживання в Україні за станом на 13 листопада 1991 року. У разі відсутності у батьків (одного з них) особи або іншого її законного представника паспорта громадянина колишнього СРСР подається довідка територіального підрозділу Державної міграційної служби України про те, що за станом на 24 серпня 1991 року або на 13 листопада 1991 року ця особа перебувала в громадянстві колишнього СРСР і відповідно постійно проживала, проживала на території України (за наявності документів, що підтверджують зазначений факт);

- судове рішення про встановлення юридичного факту постійного проживання особи в неповнолітньому віці на території України за станом на 24 серпня 1991 року або факту її проживання в неповнолітньому віці в Україні за станом на 13 листопада 1991 року;

- судове рішення про встановлення юридичного факту постійного проживання на території України за станом на 24 серпня 1991 року батьків (одного з них) особи або іншого законного представника, з яким особа в неповнолітньому віці постійно проживала на території України, або факту їх проживання в Україні за станом на 13 листопада 1991 року.

Якщо документи про встановлення належності до громадянства України подає особа, яка за станом на 24 серпня 1991 року або на 13 листопада 1991 року була неповнолітньою та проживала в Україні не з батьками (одним із них), а з іншим законним представником, подається також копія документа про встановлення опіки чи піклування.

У пункті 44 вказаного вище Порядку встановлено, що у разі відсутності документів, що підтверджують факт постійного проживання чи народження особи до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України відповідно до Закону України «Про правонаступництво України», або на інших територіях, що входили на момент її народження чи під час її постійного проживання до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), або документів, що підтверджують відповідні родинні стосунки, для оформлення набуття громадянства України подається відповідне рішення суду.

Суд вважає, що прийняття рішення про встановлення факту постійного проживання заявника на території України є одним з чинників, необхідних для отримання заявником громадянства України.

Відповідно до п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення" №5 від 31 березня 1995 року, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Верховний Суд у постанові від 22.08.2018 р. у справі №363/214/17-ц, провадження № 61-15154св18, зазначив, що, у відповідності до пункту 1 частини першої статті 3 Закону № 2235-ІІІ, громадянами України є усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) постійно проживали на території України. Встановлення факту постійного проживання на території України на момент проголошення незалежності України є підставою для оформлення належності до громадянства України. Відповідно до норми ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У статті 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

Відповідно до ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 78 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно до ст.ст. 79, 80 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи; достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Тому, проаналізувавши всі докази у сукупності, із врахуванням вищевказаних положень Закону України «Про громадянство України» та Порядку № 215, суд дійшов до висновку про задоволення заяви щодо встановлення факту постійного проживання ОСОБА_1 на території України станом на 24 серпня 1991 року, так як законом не передбачено іншого порядку встановлення зазначеного факту, що надасть заявнику можливість реалізувати свої права.

При цьому суд вважає за можливе, виходячи із положень ч.1 ст.2, ч.2 ст.5 ЦПК України, викласти резолютивну частину рішення відповідно до п.10 Порядку.

Що стосується думки заінтересованої особи про наявність спору про право, суд вважає її необґрунтованою з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст.293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав; чинне законодавство не передбачає іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; установлення такого факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право.

Суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо із заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, залишає заяву без розгляду (ч.4 ст.315 ЦПК). Якщо під час розгляду справи в порядку окремого провадження з`ясується, що має місце спір про право, суд залишає заяву без розгляду та роз`яснює заявникові, що він має право звернутися до суду з позовом на загальних підставах.

Отже, визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів у порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов`язане з наступним вирішенням спору про право цивільне.

Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб`єктивного права; наявність суперечності, конфлікту, протиборства сторін.

При цьому спір про право характеризується як можливість виникнення, зміни або припинення прав та обов`язків у третіх осіб внаслідок встановлення певного факту навіть за відсутності заперечень таких осіб.

Крім того, спір про право пов`язаний з фактом порушення суб`єктивного права певної особи і, в такому випадку, заінтересована особа має обґрунтувати, що встановлення певного факту зачіпає або буде зачіпати після ухвалення рішення її права.

При цьому слід зауважити, що Верховний Суд у постанові від 06 серпня 2020 року по справі №522/12832/18 висловив свою позицію, яка полягає у тому, що за загальним правилом не може існувати спору про право в окремому провадженні щодо встановлення юридичного факту постійного проживання на території України між заявником та заінтересованою особою - територіальним органом ДМС України.

Однак жодних ґрунтовних доводів щодо порушення будь-якого права ГУ ДМС України в Одеської області представник заінтересованої особи суду не надав.

Отже, посилання ГУ ДМС України в Одеської області у відзиві на існування між ним та заявником спору про право не свідчать про наявність такого спору.

Посилання представника заінтересованої особи щодо передчасності звернення заявника до суду не заслуговують на увагу, так як у матеріалах справи міститься відповідь Окнянського РС ГУ ДМС України в Одеській області щодо неможливості видачі заявнику паспорта громадянина України та рекомендація про звернення до суду для встановлення факту проживання в Україні.

Керуючись ст.ст.10, 13, 76-81, 259, 263-265, 294, ч.2 ст.315, ст.319 ЦПК України,

У Х В А Л И В:

Заяву ОСОБА_1 (мешканця с.Чорна Окнянського району Одеської області) про встановлення факту проживання на території України, заінтересована особа: Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області (адреса місцезнаходження: вул. Преображенська, 44, м.Одеса, 65045, код ЄДРПОУ 37811384) задовольнити повністю.

Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у неповнолітньому віці на території України станом на 24 серпня 1991 року.

Відповідно до п.п.15.5) п.1 Перехідних положень ЦПК України, на рішення може бути подана апеляційна скарга до Одеського апеляційного суду через Красноокнянський районний суд Одеської області або безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 22 лютого 2021 року.

СуддяО. Л. Чеботаренко