Рішення № 95085283, 23.02.2021, Чорноморський міський суд Одеської області (до 25.04.2025 - Іллічівський міський суд Одеської області)

Дата документу 23.02.2021

Справа № 501/3896/20

2/501/333/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2021 року Іллічівський міський суд Одеської області у складі

головуючого судді Петрюченко М.І.,

за участю секретаря судового засідання – Тейбаш Н.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Чорноморську Одеської області цивільну справу за

позовом ОСОБА_1

до

відповідача: Державного підприємства морський торговельний порт «Чорноморськ»

третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійні вимоги: Незалежна профспілка працівників морського торгового порту «Чорноморськ»

предмет та підстави позову: про визнання наказів незаконними та їх скасування, стягнення середнього заробітку за час простою

ВСТАНОВИВ:

І. Виклад позиції позивача та відповідача.

ОСОБА_1 17.11.2020 звернувся до суду з позовом до Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» про визнання наказів незаконними та їх скасування, стягнення середнього заробітку за час простою, згідно якого просить суд:

- наказ в.о. директора ДП «МТП «Чорноморськ» за №270 від 27.08.2020 в частині оголошення простою і встановлення ОСОБА_1 оплати праці з 01.09.2020 по 31.10.2020 з розрахунку 2/3 середньорічної годинної ставки, визнати незаконним та скасувати;

- наказ в.о. директора ДП «МТП «Чорноморськ» за №325 від 29.10.2020 в частині оголошення простою і встановлення ОСОБА_1 оплати праці з 01.11.2020 по 31.12.2020 з розрахунку 2/3 середньорічної годинної ставки, визнати незаконним та скасувати;

- стягнути з ДП «МТП «Чорноморськ» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час простою не з вини працівника, починаючи з 01.09.2020 по час постановлення рішення суду, але не більше ніж по 31.12.2020;

- стягнути з ДП «МТП «Чорноморськ» на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі визначених платіжними квитанціями.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач працює в ДП «МТП «Чорноморськ» (далі - Порт) змінним стивідором 1-го терміналу та є членом Незалежної профспілки працівників МТП «Чорноморськ».

Наказом в.о. директора ДП «МТП «Чорноморськ» №270 від 27.08.2020 позивачу оголошено простій з 01.09.2020 по 31.10.2020 з оплатою з розрахунку 2/3 середньорічної годинної ставки відповідно до вимог ст.113 КЗпП України.

Також, наказом в.о. директора ДП «МТП «Чорноморськ» №325 від 29.10.2020 позивачу оголошено простій з 01.11.2020 по 31.12.2020 з оплатою з розрахунку 2/3 середньорічної годинної ставки відповідно до вимог ст.113 КЗпП України.

Позивач вважає вказані накази незаконними оскільки:

- йому у примусовому порядку без участі та погодження з профспілковою організацією, членом якої він є, встановлено простій з оплатою праці 2/3 годинної ставки без доплати за роботу у нічний час;

- відповідно до ч.4 ст.97 КЗпП України власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами;

- оскільки на підприємстві склалася небезпечна ситуація, то мають бути застосовані положення ч.3 ст.113 КЗпП України, відповідно до яких за час простою, коли виникла виробнича ситуація, небезпечна для життя чи здоров`я працівника або для людей, які його оточують, і навколишнього природного середовища не з його вини, за ним зберігається середній заробіток, тощо.

Представник відповідача 14.12.2020 надав до суду відзив на позов, просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити (а.с.31-36), мотивуючи тим, що:

- оскаржувані накази є законними;

- оголошення простою викликане введенням карантинних заходів;

- здійснення оплати праці з розрахунку 2/3 годинної ставки є законним;

- у розумінні ст.97 КЗпП України не відбулось погіршення умов праці позивача;

- підстави для застосування ч.3 ст.113 КЗпП України до спірних правовідносин відсутні;

- вимога позивача про стягнення з ДП «МТП «Чорноморськ» на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час простою не з вини працівника на день подачі позову до суду є передчасною, тощо.

Позивач надав до суду заяву про розгляд справи без його участі.

Представник відповідача надав до суду клопотання про розгляд справи без його участі.

Представник третьої особи був належним чином сповіщений про день і час судового розгляду справи, однак до суду не з`явився, пояснень щодо суті предмету позову до суду не надав.

ІІ. Інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою Іллічівського міського суду Одеської області від 24.11.2020 відкрито провадження по даній справі в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін (а.с.25-26).

Судом на підставі частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені Судом та зміст спірних правовідносин.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 працює в ДП «МТП «Чорноморськ» (далі - Порт) змінним стивідором 1-го терміналу, що підтверджується копією трудової книжки (а.с.8-9).

Наказом в.о. директора ДП «МТП «Чорноморськ» №270 від 27.08.2020 працівникам підприємства за списком зазначеним у додатку оголошено простій з 01.09.2020 по 31.10.2020 з оплатою з розрахунку 2/3 середньорічної годинної ставки відповідно до вимог ст.113 КЗпП України (а.с.10-11).

Також, наказом в.о. директора ДП «МТП «Чорноморськ» №325 від 29.10.2020 працівникам підприємства за списком зазначеним у додатку оголошено простій з 01.11.2020 по 31.12.2020 з оплатою з розрахунку 2/3 середньорічної годинної ставки відповідно до вимог ст.113 КЗпП України (а.с.12-13).

Відповідно до п.3.3.27 Колективного договору Порту, за час простою не з вини працівника, працівникам структурних підрозділів (окрім докерів-механізаторів), яких відпустили до дому з їхньої письмової згоди, зберігається оплата у розмірі 2/3 годинної ставки без доплати за роботу у нічний та вечірній час (а.с.14).

Згідно з Додатком 2 Колективного договору ДП МТП «Чорноморськ», простій, якщо працівник находиться на робочому місці в очікуванні роботи, оплата праці відбувається 100% часової тарифної ставки з доплатою за роботу у нічний та вечірній час (а.с.15).

ІV. Оцінка Суду.

Відповідно до статті 43 Конституції України, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає, або на яку вільно погоджується.

Статтею 5-1 КЗпП України забезпечено правовий захист громадян від незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» встановлено карантин з 12.03.2020 до 22.05.2020 на всій території України.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» №392 від 20.05.2020 встановлено з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з 22.05.2020 до 31.07.2020 на території Автономної Республіки Крим, Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Кіровоградської, Київської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, м. Києва, м. Севастополя (далі - регіони) із урахуванням епідемічної ситуації в регіоні карантин, продовживши на всій території України дію карантину, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2".

Відповідно до ст.3 постанови Кабінету Міністрів України №392 від 20.05.2020 на період дії карантину забороняється проведення масових (культурних, розважальних, спортивних, соціальних, релігійних, рекламних та інших) заходів з кількістю учасників більше ніж 10 осіб, крім заходів, необхідних для забезпечення роботи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, навчально-тренувальних зборів спортсменів національних збірних команд України з олімпійських, неолімпійських, національних видів спорту та видів спорту осіб з інвалідністю, навчально-тренувального процесу спортсменів командних ігрових видів спорту професійних спортивних клубів.

Державне підприємство морський торговельний порт «Чорноморськ» є одним з найбільших портів України, є підприємством транспортної системи.

Відповідно до ст.19 Закону України «Про морські порти України», у морських портах надаються послуги з обслуговування суден, здійснення операцій з вантажами, у тому числі проведення вантажно-розвантажувальних робіт, послуги з обслуговування пасажирів та інші послуги, передбачені законодавством.

Отже, діяльність підприємства безпосередньо пов`язана з обслуговуванням суден і пасажирів, проведення вантажних, транспортних та експедиційних робіт, а також інших пов`язаних з цим видів господарської діяльності.

Відповідно до ст.34 КЗпП України простій - це зупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами. У разі простою працівники можуть бути переведені за їх згодою з урахуванням спеціальності і кваліфікації на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації на весь час простою або на інше підприємство, в установу, організацію, але в тій самій місцевості на строк до одного місяця.

Зі змісту ч.1 ст.34 КЗпП України зупинення роботи (простій) може бути викликане невідворотною силою або іншими обставинами.

Однак, аналіз статті 34 КЗпП України свідчить про те, що зупинення роботи (простій) - це наслідок дії невідворотної сили або інших обставин. Тобто мають існувати обставини, які стали причиною неможливості виконання працівниками роботи.

Наказом в.о. директора ДП «МТП «Чорноморськ» №270 від 27.08.2020 працівникам підприємства за списком зазначеним у додатку оголошено простій з 01.09.2020 по 31.10.2020 з оплатою з розрахунку 2/3 середньорічної годинної ставки відповідно до вимог ст.113 КЗпП України (а.с.10-11).

Крім того, наказом в.о. директора ДП «МТП «Чорноморськ» №325 від 29.10.2020 працівникам підприємства за списком зазначеним у додатку оголошено простій з 01.11.2020 по 31.12.2020 з оплатою з розрахунку 2/3 середньорічної годинної ставки відповідно до вимог ст.113 КЗпП України (а.с.12-13).

Відповідно до п.3.3.27 Колективного договору Порту, за час простою не з вини працівника, працівникам структурних підрозділів (окрім докерів-механізаторів), яких відпустили до дому з їхньої письмової згоди, зберігається оплата у розмірі 2/3 годинної ставки без доплати за роботу у нічний та вечірній час (а.с.14).

Згідно п.21 Додатку 2 до Колективного договору, якщо працівник знаходиться на робочому місці в очікуванні роботи, оплата праці відбувається 100% годинної тарифної ставки з доплатою за роботу у нічний та вечірній час (а.с.15).

Суд дає оцінку обґрунтованості та законності оскаржуваних наказів відповідно до їх змісту.

Так, накази не містять положень про введення обмежень щодо присутності працівників на підприємстві, або ж інших заходів, що свідчили б про заходи на запобігання поширенню коронавірусної інфекції.

Також, в оскаржуваних наказах не зазначено про те, що зупинення роботи переліку працівників, зокрема позивача, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи.

Крім того, діяльність Державного підприємства морський торговельний порт «Чорноморськ» не пов`язана з культурно-масовою діяльністю, так само як і обов`язки за посадою, яку обіймає позивач та чинним законодавством в сфері запобігання поширенню коронавірусної інфекції не передбачена заборона діяльності ДП «МТП «Чорноморськ».

Відповідно до ч.2 ст.34 КЗпП України, у разі простою працівники можуть бути переведені за їх згодою з урахуванням спеціальності і кваліфікації на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації на весь час простою або на інше підприємство, в установу, організацію, але в тій самій місцевості на строк до одного місяця. Тому простій не може бути використаний як інструмент запобігання поширенню коронавірусної інфекції.

Таким чином, можливість для працівників бути присутніми на робочому місці, а також можливість переведення їх на іншу роботу на тому ж підприємстві свідчить про невідповідність оголошення простою зазначеній в наказах меті прийняття такого рішення.

Отже, суд доходить до висновку, що за обставинами даної справи відсутні підстави для оголошення простою, не з вини працівників для певної категорії працівників Державного підприємства морський торговельний порт «Чорноморськ», у зв`язку з урядовою забороною проведення масових (культурних, розважальних, спортивних, соціальних, релігійних, рекламних та інших) заходів, а тому є підстави для визнання незаконними та скасування наказів про оголошення простою позивачу.

За змістом статті 2-1 КЗпП України забороняється будь-яка дискримінація у сфері праці, зокрема порушення принципу рівності прав і можливостей, пряме або непряме обмеження прав працівників залежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, гендерної ідентичності, сексуальної орієнтації, етнічного, соціального та іноземного походження, віку, стану здоров`я, інвалідності, підозри чи наявності захворювання на ВІЛ/СНІД, сімейного та майнового стану, сімейних обов`язків, місця проживання, членства у професійній спілці чи іншому об`єднанні громадян, участі у страйку, звернення або наміру звернення до суду чи інших органів за захистом своїх прав або надання підтримки іншим працівникам у захисті їх прав, за мовними або іншими ознаками, не пов`язаними з характером роботи або умовами її виконання.

Стаття 43 Конституції України встановлює, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом

За положеннями ст.97 КЗпП України оплата праці працівників здійснюється за погодинною, відрядною або іншими системами оплати праці. Оплата може провадитися за результатами індивідуальних і колективних робіт. Форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами. Якщо колективний договір на підприємстві, в установі, організації не укладено, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності - з іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом. Конкретні розміри тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок робітникам, посадових окладів службовцям, а також надбавок, доплат, премій і винагород встановлюються власником або уповноваженим ним органом з урахуванням вимог, передбачених частиною другою цієї статті. Власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами.

Відповідно до Колективного договору заробітна плата складається з основної та додаткової, а також заохочувальні та компенсаційні виплати. Адміністрація зобов`язується нараховувати доплати та надбавки до тарифних ставок та посадових окладів робітників порту відповідно до Додатку №2.

Згідно статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У відповідності з практикою Європейського суду з прав людини (зокрема, справа «Суханов та Ільченко проти України» заяви № 68385/10 та 71378/10, а також справа «Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини», заява N9 42527/98 тощо) «майно» може являти собою «існуюче майно» або засоби, включаючи «право вимоги» відповідно до якого заявник може стверджувати, що він має принаймні «законне сподівання»/ «правомірне очікування» стосовно ефективного здійснення права власності.

Європейський Суд неодноразово вказував, що володінням, на яке поширюються гарантії статті 1 Протоколу №1 є також майнові інтереси, вимоги майнового характеру, соціальні виплати, щодо яких особа має правомірне очікування, що такі вимоги будуть задоволені.

Таким чином, з огляду на те, що право людини на заробітну плату гарантоване Конституцією України, нормами КЗпП, Законам України «Про оплату праці», а позивач знаходиться з відповідачем в трудових відносинах, при цьому не отримав всі належні йому платежі по заробітній платі, майнові вимоги позивача щодо їх отримання відповідають критеріям правомірних очікувань в розумінні практики Європейського Суду.

За наведених вище обставин, оскільки накази стосовно оголошення позивачу простою підлягають скасуванню, необхідно здійснити виплату позивачу заробітної плати у відповідності до законодавчих вимог, а також порядку та в обсязі, встановлених умовами Колективного договору.

Відповідно до ч.6 ст.81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до п.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі», враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.

Згідно зі ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

З огляду на викладене вище, приймаючи до уваги фактичні обставини справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для надання оцінки решті доводів, наведених сторонами по справі в обґрунтування власних правових позицій, оскільки їх дослідження судом у будь-якому випадку не матиме наслідком спростування висновків, до яких суд дійшов по тексту рішення вище щодо суті позовних вимог.

Виходячи з викладеного, Суд розглянувши справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін, доходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

VІ. Розподіл судових витрат між сторонами.

Згідно із статтею 133 ЦПК судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Згідно ч.6 ст.141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

При подачі позову до суду позивач сплатив судовий збір у розмірі 840,00 грн. (а.с.1), який у зв`язку із задоволенням позову підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

З цих підстав, керуючись ст.ст.2, 5, 10-13, 18, 141, 258-259, 263 Цивільного - процесуального кодексу України, Суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Державного підприємства морський торговельний порт «Чорноморськ» (третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійні вимоги: Незалежна профспілка працівників морського торгового порту «Чорноморськ») про визнання наказів незаконними та їх скасування, стягнення середнього заробітку за час простою - задовольнити повністю.

Наказ в.о. директора ДП «МТП «Чорноморськ» за №270 від 27.08.2020 в частині оголошення простою і встановлення ОСОБА_1 оплати праці з 01.09.2020 по 31.10.2020 з розрахунку 2/3 середньорічної годинної ставки, визнати незаконним та скасувати.

Наказ в.о. директора ДП «МТП «Чорноморськ» за №325 від 29.10.2020 в частині оголошення простою і встановлення ОСОБА_1 оплати праці з 01.11.2020 по 31.12.2020 з розрахунку 2/3 середньорічної годинної ставки, визнати незаконним та скасувати.

Стягнути з ДП «МТП «Чорноморськ» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час простою не з вини працівника, починаючи з 01.09.2020 по 31.12.2020.

Стягнути з ДП «МТП «Чорноморськ» на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 840,80 грн.

Позивач - ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ).

Відповідач - Державне підприємство «Морський торговельний порт «Чорноморськ» (код ЄДРПОУ 0001125672, адреса: 68001 вул. Праці, 6 м. Чорноморськ Одеської області).

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Повний текст рішення виготовлено 23 лютого 2021 року.

Суддя Іллічівського міського суду

Одеської області М.І.Петрюченко