Вирок № 95084704, 23.02.2021, Ананьївський районний суд Одеської області

УКРАЇНА

АНАНЬЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №491/1213/19

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2021 року Ананьївський районний суд Одеської області

у складі головуючого судді - Желяскова О.О.,

за участю:

-секретаря судового засідання - Гула О.Р.,

-прокурора - Гурової І.М.,

-обвинуваченого - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Ананьїв Одеської області кримінальне провадження №12019160210000286, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 4 листопада 2019 року, за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, громадянина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт.Любашівка Любашівського району Одеської області, громадянина України, паспорт серії у формі ID-картки № НОМЕР_1 , виданий 30 липня 2019 року органом №5114 (Малиновським районним відділом у м.Одесі Головного управління ДМС в Одеській області), відомості про реєстраційний номер облікової картки платника податків не надано, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , співмешкаючого, маючого на утриманні неповнолітніх дітей, з середньою освітою, тимчасово не працюючого, раніше судимого: 1) 21 вересня 2000 року Любашівським районним судом Одеської області за ч.3 ст.101 КК України (1960 року) до 9 років позбавлення волі; 2) 25 грудня 2009 року Ананьївським районним судом Одеської області за ч.1 ст.296, ч.1 ст.129, ст.195 КК України до 3 місяців арешту; 3) 27 квітня 2011 року Ананьївським районним судом Одеської області за ч.1 ст.186 КК України до 4 місяців арешту; 4) 7 травня 2012 року Ананьївським районним судом Одеської області за ч.3 ст.185 КК України до 3 років позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України від відбування призначеного покарання звільнений з іспитовим строком 1 рік; 5) 2 квітня 2013 року Ананьївським районним судом Одеської області за ч.1 ст.187, ч.2 ст.185 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі, 3 березня 2016 року звільнений з Одеської ВК №14 по відбуттю покарання; 6) 18 серпня 2017 року Любашівським районним судом Одеської області за ст.395 КК України до арешту строком 1 місяці, 6 листопада 2017 року звільнений з Одеської ВК №14 по відбуттю строку покарання,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , який 17 серпня 2017 року був засуджений Любашівським районним судом Одеської області за ч.3 ст.185 КК України до позбавлення полі строком на 3 роки 1 місяць, звільнений з місць позбавлення волі 30 серпня 2019 року по відбуттю строку покарання, 2 листопада 2019 року близько 17 години 30 хвилин, проходячи по вулиці Вишнева с.Ананьїв 2-га дільниця Ананьївського району Одеської області, виносячи злочинний намір спрямований на таємне викрадення бувшого у використанні алюмінієвого бідону ємністю 40 літрів, який належить ОСОБА_2 , який знаходився на приміщенні літньої бані, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , з корисливих мотивів, з метою власного збагачення, заліз на паркан з металевої сітки, яким огороджена територія домоволодіння за вказаною адресою, де діючи умисно, з урахуванням сприятливої для нього обстановки, яка на його переконання виключала можливість втручання власника чи сторонніх осіб, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, розмістивши частково тулуб на даху бані, шляхом демонтажу, таємно викрав бувший у використанні алюмінієвий бідон ємністю 40 літрів, який знаходився на приміщенні літньої бані домоволодіння ОСОБА_2 . Своїми умисними діями ОСОБА_1 спричинив потерпілій ОСОБА_2 матеріальну шкоду на загальну суму 400 гривень 00 копійок.

Викраденим в ОСОБА_1 розпорядився на власний розсуд.

З наведеного вбачається, що ОСОБА_1 вчинено кримінальне правопорушення, передбачене частиною 3 статті 185 Кримінального кодексу України, а саме таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчинену повторно, поєднану з проникненням у сховище.

Потерпіла ОСОБА_2 будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце проведення судового засідання, до суду не з`явилася.

Проте, 20 січня 2021 року на адресу суду надійшла заява ОСОБА_2 (а.с.68), в якій вона просила суд підготовче судове провадження та подальший судовий розгляд проводити за її відсутності, питання щодо покарання ОСОБА_1 залишає на розсуд суду, претензій до обвинуваченого не має.

Суд бере до уваги, що у відповідності до положень ч.1 ст.26 КПК України сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до ч.1 ст.325 КПК України якщо в судове засідання не прибув за викликом потерпілий, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, суд, заслухавши думку учасників судового провадження, залежно від того, чи можливо за його відсутності з`ясувати всі обставини під час судового розгляду, вирішує питання про проведення судового розгляду без потерпілого або про відкладення судового розгляду. Суд має право накласти грошове стягнення на потерпілого у випадках та порядку, передбачених главою 12 цього Кодексу.

При цьому, прокурор, обвинувачений не заперечували проти проведення судового засідання за відсутності потерпілого.

Після оголошення прокурором короткого викладу обвинувального акта, судом було встановлено особу обвинуваченого та роз`яснено йому суть обвинувачення, постановлено питання обвинуваченому про те, чи зрозуміле йому обвинувачення, чи визнає він себе винним і чи бажає давати показання.

На зазначене питання обвинувачений ОСОБА_1 повідомив суду, що обвинувачення йому зрозуміле, свою вину він визнає в повному обсязі, бажає давати суду показання.

У відповідності до положень ч.1 ст.349 КПК України судом було запропоновано стороні обвинувачення та стороні захисту проголосити вступні промови.

При цьому, прокурор та обвинувачений від оголошення вступної промови відмовилися.

Судом було поставлено на обговорення питання щодо визначення обсягу доказів, які будуть досліджуватися, та порядок їх дослідження.

Прокурор зазначила, що враховуючи повне визнання обвинуваченим своєї вини, добровільності позиції обвинуваченого, відсутності сумнівів у тому, що обвинувачений розуміє суть обвинувачення та не оспорює фактичні обставини справи, вона вважає за можливе визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого, а також дослідженням доказів, що характеризують особу обвинуваченого та підтверджують судові витрати, а також оголошенням досудової доповіді, складеної органом пробації.

Обвинувачений ОСОБА_1 з запропонованим прокурором обсягом та порядком дослідження доказів погодився.

Судом у відповідності до положень ч.3 ст. 349 КПК України було з`ясовано, чи правильно розуміють учасники процесу зміст обставин, які ніким не оспорюються, та дослідження доказів щодо яких просить визнати недоцільним прокурор, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснено учасникам процесу, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

При цьому, прокурор та обвинувачений зазначили, що їм зрозуміло зміст обставин, які ніким не оспорюються, та дослідження доказів щодо яких просить визнати недоцільним прокурор, їхня позиція є добровільною, та їм зрозуміло, що в подальшому вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Суд заслухавши думку учасників процесу, з урахуванням положень частин 2 та 3 статті 349 КПК України на місці постановив ухвалу про визнання недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються та встановлення запропонованого прокурором порядку дослідження доказів, а саме: допит обвинуваченого, дослідження доказів, що характеризують особу обвинуваченого, а також вивчення досудової доповіді, наданої органом пробації.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений зазначив, що свою вину у вчиненні кримінального правопорушення він визнає в повному обсязі, кримінальне правопорушення ним було вчинено саме за тих обставин, які викладені у обвинувальному акті.

Після допиту обвинуваченого прокурором було оголошено та надано для долучення до матеріалів справи докази, які характеризують обвинуваченого, а саме:

-довідку про звільнення від 30 серпня 2019 року №17024 (а.с.77), видану Одеською виправною колонією №14, відповідно до якої ОСОБА_1 звільнений з зазначеної установи 30 серпня 2019 року по відбуттю строку покарання;

-вимогу щодо наявності або відсутності судимості в ОСОБА_1 , відповідно до якої ОСОБА_1 неодноразово судимий, а саме: 1) 1 липня 2010 року Ананьївським районним судом Одеської області за вчинення злочину, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, до 3 років позбавлення волі, на підставі положень ст.75 КК України від відбування покарання звільнений з іспитовим строком 2 роки; 2) 1 листопада 2011 року Любашівським районним судом Одеської області за вчинення злочину, передбаченого ч.ч.2, 3 ст.185 КК України, до 3 років позбавлення волі, із застосуванням положень ст.71 КК України до покарання приєднано 1 місяць позбавлення волі за вироком Ананьївського районного суду Одеської області від 1 липня 2010 року та остаточно призначено до відбування покарання у вигляді 3 років 1 місяця позбавлення полі; 3) 10 травня 2012 Ананьївським районним судом Одеської області за вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст.187, ч.2 ст.186 КК України, до покарання у вигляді 4 років 2 місяців позбавлення волі; 4) 29 липня 2016 року Ананьївським районним судом Одеської області за вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст.185 КК України, до покарання у вигляді 1 року 6 місяців позбавлення волі, на підставі положень ст.75 КК України від відбування покарання звільнений з іспитовим строком 1 рік; 5) 2 серпня 2016 року Любашівським районним судом Одеської області за вчинення злочину, передбаченого ч.1 ст.185 КК України, до покарання у вигляді штрафу в розмірі 850 гривень; 6) 29 липня 2017 року Ананьївським районним судом одеської області за вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст.185 КК України, до покарання у вигляді 1 року 6 місяців позбавлення волі, із застосуванням положень ст.75 КК України від відбування покарання звільнений з іспитовим строком 1 рік; 7) 17 серпня 2017 року Любашівським районним судом Одеської області за вчинення злочину, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, до покарання у вигляді 3 років позбавлення волі, із застосуванням положень ст.71 КК України приєднано 1 місць позбавлення волі за вироком Ананьївського районного суду Одеської області від 29 липня 2016 року та остаточно до відбування призначено покарання у вигляді 3 років 1 місяця позбавлення волі, звільнено з місць позбавлення волі 30 серпня 2019 року по відбуттю строку покарання;

-копію вироку Любашівського районного суду Одеської області від 17 серпня 2017 року, яким ОСОБА_1 було засуджено за вчинення злочину, передбаченого ч.3 ст.185 КК України до покарання у вигляді 3 років позбавлення волі, із застосуванням положень ч.1 ст.71 КК України приєднано 1 місць позбавлення волі за вироком Ананьївського районного суду Одеської області від 29 липня 2016 року та остаточно до відбування призначено покарання у вигляді 3 років 1 місяця позбавлення волі, звільнено з місць позбавлення волі 30 серпня 2019 року по відбуттю строку покарання;

-копію вироку Любашівського районного суду Одеської області від 2 серпня 2016 року, яким ОСОБА_1 було засуджено за вчинення злочину, передбаченого ч.1 ст.185КК України до покарання у вигляді штрафу в розмірі 850 гривень;

-лист Ананьївського районного сектору Філії ДУ «Центр пробації» в Одеській області від 10 грудня 2019 року №28/1/790/Мм-19 (а.с.82), відповідно до якого ОСОБА_1 на обліку в центрі не перебував;

-лист Комунального некомерційного підприємства «Ананьївська центральна районна лікарня» від 27 листопада 2019 року №447 (а.с.83), відповідно до якого ОСОБА_1 на обліку в лікарів нарколога та психіатра не перебуває;

-характеристику, надану Ананьївською Другою сільською радою Ананьївського району Одеської області від 11 листопада 2019 року №447 (а.с.84), відповідно до якої ОСОБА_1 до адміністративної комісії не притягувався, компрометуючими матеріалами сільська рада на володіє, на території села проживає, періодично працює в місті Одеса, зловживає спиртними напоями, своїм житлом не забезпечений. Співмешкає з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

-довідку про склад сім`ї, видану Ананьївською Другою сільською радою Ананьївського району Одеської області 11 листопада 2019 року за №447 (а.с.85), відповідно до якої до складу сім`ї ОСОБА_1 входять: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ;

-довідку Ананьївської Другої сільської ради Ананьївського району Одеської області від 11 листопада 2019 року №447 (а.с.86), відповідно до якої за ОСОБА_1 на території села нерухомого майна не числиться;

-заву потерпілої ОСОБА_2 від 4 листопада 2019 року (а.с.87), відповідно до якої потерпіла отримала від слідчого, викрадений в неї алюмінієвий бідон ємністю 40 літрів;

-довідку про витрати на проведення судової товарознавчої експертизи від 15 листопада 2019 року №288-СП (а.с.88) за матеріалами кримінального провадження №12019160210000286, згідно якої витрати на проведення експертизи склали 471 гривню 03 копійки.

Заперечень або доповнень до зазначених доказів від учасників процесу не надходило, за їх згодою зазначені докази було долучено до матеріалів справи.

Крім того, від представника Ананьївського районного сектору філії ДУ «Центр пробації» в Одеській області надійшли матеріали досудової доповіді про обвинуваченого ОСОБА_1 (а.с.96-97) із викладенням матеріалів та висновком органу пробації про те, що виправлення ОСОБА_1 можливе без ізоляції від суспіьства.

Після дослідження доказів, судом було поставлено питання учасникам процесу про те, чи бажають вони доповнити судовий розгляд і чим саме, чи можливо закінчити дослідження доказів та перейти до судових дебатів.

На вказане питання учасники процесу повідомили, що будь-яких доповнень досудового розгляду, заяв або клопотань вони не мають, та вважають за можливе перейти до судових дебатів.

Враховуючи викладене судом без видалення до нарадчої кімнати було постановлено ухвалу про закінчення з`ясування обставин та перевірки їх доказами і перехід до судових дебатів.

У судових дебатах:

Прокурор Котовської місцевої прокуратури Одеської області пояснила, що під час розгляду кримінального провадження, в судовому засіданні було встановлено та доведено факт скоєння ОСОБА_1 злочину, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, просила визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення, при цьому враховуючи особу обвинуваченого, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання, призначити йому покарання за ч.3 ст.185 КК України у вигляді 3 років 6 місяців позбавлення волі та із застосуванням положень ст.75 КК України від відбування призначеного покарання ОСОБА_1 звільнити з іспитовим строком 2 роки, з покладенням на ОСОБА_1 обов`язків, передбачених ст.76 КК України.

Обвинувачений ОСОБА_1 в судових дебатах зазначив, що свою вину у вчиненому він визнає в повному обсязі та щиро розкаюється, в подальшому обіцяє подібних дій не вчиняти.

В останньому слові ОСОБА_1 зазначив, що про скоєне він шкодує та просив суворо його не карати та призначити покарання не пов`язане з позбавленням волі.

Суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, приходить до висновку, що під час судового розгляду підтверджено факт скоєння ОСОБА_1 злочину, ч.3 ст.185 КК України, тобто таємного викрадення чужого майна (крадіжки), вчиненого повторно, поєднаного з проникненням у сховище.

Так, частиною 3 статті 185 КК України передбачено відповідальність за крадіжку, поєднана з проникненням у житло, інше приміщення чи сховище або що завдала значної шкоди потерпілому.

Факт здійснення ОСОБА_1 таємного заволодіння алюмінієвим бідоном ємністю 40 літрів, які належать потерпілій ОСОБА_2 підтверджується показаннями ОСОБА_1 та учасниками судового провадження не оспорюються.

Статтею 30 Конституції України визначено, що кожному гарантується недоторканність житла. Не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим рішенням суду.

Пунктом 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року №10 «Про судову практику у справах про злочини проти власності» визначено, що Під проникненням у житло, інше приміщення чи сховище слід розуміти незаконне вторгнення до них будь-яким способом (із застосуванням засобів подолання перешкод або без їх використання; шляхом обману; з використанням підроблених документів тощо або за допомогою інших засобів), який дає змогу винній особі викрасти майно без входу до житла, іншого приміщення чи сховища.

Абзацами 7-8 пункту 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року №10 «Про судову практику у справах про злочини проти власності» визначено, що під сховищем слід розуміти певне місце чи територію, відведені для постійного чи тимчасового зберігання матеріальних цінностей, які мають засоби охорони від доступу до них сторонніх осіб (огорожа, наявність охоронця, сигналізація тощо), а також залізничні цистерни, контейнери, рефрижератори, подібні сховища тощо. Не може визнаватися сховищем неогороджена і така, що не охороняється, площа або територія, на яку вхід сторонніх осіб є вільним, а також та, що була відведена та використовується для вирощування продукції чи випасу тварин (сад, город, ставок, поле тощо).

При цьому, в судовому засіданні було встановлено та підтверджено показаннями ОСОБА_1 те, що крадіжку ним вчинено з огородженої території домоволодіння, яке за адресою: АДРЕСА_2 , що під час судового розгляду учасниками судового процесу не оспорювалось.

Абзацом 3 пункту 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року №10 «Про судову практику у справах про злочини проти власності» визначено, що вирішуючи питання про наявність у діях винної особи названої кваліфікуючої ознаки суди повинні з`ясовувати, з якою метою особа опинилась у житлі, іншому приміщенні чи сховищі та коли саме в неї виник умисел на заволодіння майном. Викрадення майна не можна розглядати за ознакою проникнення в житло або інше приміщення чи сховище, якщо умисел на викрадення майна у особи виник під час перебування в цьому приміщенні.

Як зазначив ОСОБА_1 на територію домоволодіння ОСОБА_2 він проник безпосередньо з наміром здійснення крадіжки алюмінієвого бідону, переслідуючи мету особистого збагачення. На територію домоволодіння ОСОБА_1 проник таємно, переконавшись в тому, що його не буде помічено, при цьому жодних законних підстав перебувати на зазначені території він не мав.

Вказані обставини під час судового розгляду учасниками кримінального провадження не оспорювалися.

З наведеного вбачається, що ОСОБА_1 дійсно вчинено крадіжку поєднану з проникненням до сховища.

Вирішуючи питання щодо наявності в діях ОСОБА_1 такої кваліфікуючої ознаки, як повторність, суд виходив з наступного.

Частиною 1 статті 32 КК України визначено, що повторністю кримінальних правопорушень визнається вчинення двох або більше кримінальних правопорушень, передбачених тією самою статтею або частиною статті Особливої частини цього Кодексу.

Відповідно до положень частини 3 статті 32 КК України вчинення двох або більше кримінальних правопорушень, передбачених різними статтями цього Кодексу, визнається повторним лише у випадках, передбачених в Особливій частині цього Кодексу.

Частиною 4 статті 32 КК України передбачено, що повторність відсутня, якщо за раніше вчинене кримінальне правопорушення особу було звільнено від кримінальної відповідальності на підставах, установлених законом, або якщо судимість за це кримінальне правопорушення було погашено або знято, а також після відбуття покарання за вчинення кримінального проступку.

Частиною 1 статті 88 КК України визначено, що особа визнається такою, що має судимість, з дня набрання законної сили обвинувальним вироком і до погашення або зняття судимості.

З наданих прокурором матеріалів, які характеризують обвинуваченого вбачається, що 17 серпня 2017 року Любашівським районним судом Одеської області ОСОБА_1 було засуджено за вчинення злочину, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, до покарання у вигляді 3 років позбавлення волі, із застосуванням положень ст.71 КК України приєднано 1 місць позбавлення волі за вироком Ананьївського районного суду Одеської області від 29 липня 2016 року та остаточно до відбування призначено покарання у вигляді 3 років 1 місяця позбавлення волі, звільнено з місць позбавлення волі 30 серпня 2019 року по відбуттю строку покарання.

Відповідно до ч.5 ст.12 КК України злочин, передбачений ч.3 ст.185 КК України є тяжким.

Пунктом 8 частини 1 статті 89 КК України визначено, що такими, що не мають судимості, визнаються особи, засуджені до позбавлення волі або основного покарання у виді штрафу за тяжкий злочин, якщо вони протягом шести років з дня відбуття покарання (основного та додаткового) не вчинять нового кримінального правопорушення.

Відповідно до частини 1 статті 90 КК України строки погашення судимості обчислюються з дня відбуття основного і додаткового покарання.

Частиною 5 статті 90 КК України визначено, що якщо особа, що відбула покарання, до закінчення строку погашення судимості знову вчинить кримінальне правопорушення, перебіг строку погашення судимості переривається і обчислюється заново. У цих випадках строки погашення судимості обчислюються окремо за кожне кримінальне правопорушення після фактичного відбуття покарання (основного та додаткового) за останнє кримінальне правопорушення.

З наведеного вбачається, що ОСОБА_1 має непогашену судимість за вчинення злочину, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, за вироком Любашівського районного суду Одеської області від 17 серпня 2017 року.

Частиною 1 примітки до статті 185 КК України визначено, що у статтях 185, 186 та 189-191 повторним визнається кримінальне правопорушення, вчинене особою, яка раніше вчинила будь-яке із кримінальних правопорушень, передбачених цими статтями або статтями 187, 262 цього Кодексу.

З наведеного вбачається, що в діях ОСОБА_1 наявна така кваліфікуюча ознака, як повторність.

З приводу покарання, яке має бути призначене ОСОБА_1 суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 1 КК України цей кодекс має своїм завданням правове забезпечення охорони прав і свобод людини і громадянина, власності, громадського порядку та громадської безпеки, довкілля, конституційного устрою України від злочинних посягань, забезпечення миру і безпеки людства, а також запобігання злочинам.

Частиною 1 статті 50 КК України визначено, що покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого.

Відповідно до частини 2 статті 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Частиною 1статті 65 КК України визначено, що суд призначає покарання: 1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; 2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; 3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Відповідно до частини 2 статті 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

Відповідно до положень ч.5 ст.12 КК України злочин вчинений ОСОБА_1 є тяжким злочином, оскільки за його вчинення може бути призначено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до шести років.

До обставин, які пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_1 згідно пунктами 1 та 2 частини 1 статті 66 КК України, суд відносить щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, добровільне відшкодування потерпілому завданих збитків.

Обставини, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_1 згідно зі ст.67 КК України, відсутні.

У відповідності до положень частини 1 статті 69-1 КК України за наявності обставин, що пом`якшують покарання, передбачених пунктами 1 та 2 частини першої статті 66 цього Кодексу, відсутності обставин, що обтяжують покарання, а також при визнанні обвинуваченим своєї вини, строк або розмір покарання не може перевищувати двох третин максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання, передбаченого відповідною санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини цього Кодексу.

Санкцією частини 3 статті 185 КК України передбачено призначення особі покарання у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до шести років.

Відповідно до частини 1 статті 63 КК України покарання у виді позбавлення волі полягає в ізоляції засудженого та поміщенні його на певний строк до кримінально-виконавчої установи закритого типу.

Частиною 2 статті 63 КК України визначено, що позбавлення волі встановлюється на строк від одного до п`ятнадцяти років, за винятком випадків, передбачених Загальною частиною цього Кодексу.

Суд з врахуванням обставин справи та особи обвинуваченого вважає, що з метою досягнення мети кримінального покарання, визначеної статтею 50 КК України, достатнім для виправлення ОСОБА_1 буде призначення йому покарання за вчинення злочину, передбаченого частиною 3 статті 185 КК України, у вигляді 4 років позбавлення волі.

Відповідно до ч.1 ст.75 КК України якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Відповідно до примітки до статті 45 КК України корупційними кримінальними правопорушеннями відповідно до цього Кодексу вважаються кримінальні правопорушення, передбачені статтями 191, 262, 308, 312, 313, 320, 357, 410, у випадку їх вчинення шляхом зловживання службовим становищем, а також кримінальні правопорушення, передбачені статтями 210, 354, 364, 364-1, 365-2, 368, 368-3-369, 369-2, 369-3 цього Кодексу.

З наведеного вбачається, що злочини вчинені ОСОБА_1 не є корупційним.

При цьому, суд з урахуванням тяжкості кримінального правопорушення, особи ОСОБА_1 та інших обставини справи, приходить до висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.

Частиною 3 статті 75 КК України визначено, що у випадках, передбачених частинами першою, другою цієї статті, суд ухвалює звільнити засудженого від відбування призначеного покарання, якщо він протягом визначеного іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки. Тривалість іспитового строку та обов`язки, які покладаються на особу, звільнену від відбування покарання з випробуванням, визначаються судом.

Відповідно до ч.1 ст.76 КК України у разі звільнення від відбування покарання з випробуванням суд покладає на засудженого такі обов`язки: 1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; 2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Частиною 3 статті 76 КК України визначено, що на осіб, звільнених від відбування покарання з випробуванням, суд може додатково покласти такі обов`язки: 1) попросити публічно або в іншій формі пробачення у потерпілого; 2) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації; 3) працевлаштуватися або за направленням уповноваженого органу з питань пробації звернутися до органів державної служби зайнятості для реєстрації як безробітного та працевлаштуватися, якщо йому буде запропоновано відповідну посаду (роботу); 4) виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою; 5) пройти курс лікування від розладів психіки та поведінки внаслідок вживання психоактивних речовин або захворювання, що становить небезпеку для здоров`я інших осіб; 6) дотримуватися встановлених судом вимог щодо вчинення певних дій, обмеження спілкування, пересування та проведення дозвілля.

З урахуванням викладеного, покарання яке має бути призначено ОСОБА_1 , враховуючи тяжкість злочинів, особу винного та інші обставини справи, суд приходить до висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання та вважає за можливе звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням, з визначенням іспитового строку та покладенням на нього обов`язків, передбачених ч.ч.1, 3 ст.76 КК України.

Згідно ст.124 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

При цьому, прокурором надано суду довідку про витрати на проведення судової товарознавчої експертизи від 15 листопада 2019 року №288-СП (а.с.88) за матеріалами кримінального провадження №12019160210000286, згідно якої витрати на проведення експертизи склали 471 гривню 03 копійки. Зазначені витрати мають бути стягнуті з обвинуваченого.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_1 під час досудового розслідування та судового розгляду кримінального провадження не обиралися.

Інші заходи забезпечення кримінального провадження під час досудового розслідування та судового розгляду кримінального провадження не застосовувались.

З реєстру матеріалів досудового розслідування та інших матеріалів справи вбачається, що у кримінальному провадженні наявні речові докази, долю яких слід вирішити відповідно до положень ст.100 КПК України.

Цивільний позов потерпілим та прокурором під час досудового розслідування та судового розгляду не пред`явлено.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 349, 366-371, 373, 374, 376, 395, 532 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, тобто таємного викрадення чужого майна (крадіжки), вчиненого повторно, поєднаного з проникненням у сховище.

За вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, призначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , покарання у вигляді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.

На підставі ч.ч.1, 3 ст.75 КК України звільнити засудженого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від відбування призначеного покарання, якщо він протягом 2 (двох) років іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов`язки.

У відповідності із п.п.1, 2 ч.1, п.2 ч.3 ст.76 КК України зобов`язати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , протягом двох років випробувального терміну:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

В силу положень ст.165 Кримінально-виконавчого кодексу України іспитовий строк засудженим, обчислювати з моменту проголошення вироку, тобто з 23 лютого 2021 року.

Долю речових доказів, вирішити у відповідності до положень статті 100 КПК України та повернути їх за належністю.

Цивільний позов потерпілим та прокурором під час досудового розслідування та судового розгляду не пред`явлено.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт.Любашівка Любашівського району Одеської області, громадянина України, паспорт серії у формі ID-картки № НОМЕР_1 , виданий 30 липня 2019 року органом №5114 (Малиновським районним відділом у м.Одесі Головного управління ДМС в Одеській області), відомості про реєстраційний номер облікової картки платника податків не надані, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , тимчасово не працюючого, на користь держави процесуальні витрати на залучення експерта при проведенні судової товарознавчої експертизи - висновок №288-СП від 15 листопада 2019 року Одеським НДЕКЦ МВС України (УК у м.Одесі/ Малиновський р-н/ 24060300, ЄДРПОУ 38016923, код, МФО 899998, банк Казначейство України (ЕАП), за кодом класифікації доходів бюджету 24060300 «Інші надходження» по Одеській області) в сумі 471 (чотириста сімдесят одна) гривня 03 копійки.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_1 під час досудового розслідування та судового розгляду кримінального провадження не обирався.

Інші, заходи забезпечення кримінального провадження під час досудового розслідування та судового розгляду не застосовувались.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду через Ананьївський районний суд Одеської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч.3 ст.349 КПК України.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Головуючий суддя: О.О.Желясков