Ухвала суду № 95084375, 19.02.2021, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

308/12760/15-ц

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19.02.2021 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в особі:

судді - Бедьо В.І.,

при секретарі - Пазяк С.М.,

за участі представника позивача- Ужгородської місцевої прокуратури - Романець О.П,

представника відповідача Ужгородської міської ради – Зеленяк С.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про поворот виконання рішення Ужгородського міськрайонного суду від 14.12.2016 року у справі за позовною заявою Ужгородської місцевої прокуратури до Ужгородської міської ради, ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про визнання частково недійсним рішення Ужгородської міської ради та скасування державного акту на право власності на земельну ділянку,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся із заявою про поворот виконання рішення Ужгородського міськрайонного суду від 14.12.2016 року у справі за позовною заявою Ужгородської місцевої прокуратури до Ужгородської міської ради, ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про визнання частково недійсним рішення Ужгородської міської ради та скасування державного акту на право власності на земельну ділянку, посилаючись на наступне.

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 14.12.2016 року задоволено уточнений позов керівника Ужгородської місцевої прокуратури Закарпатської області.

Визнано незаконним та скасовано п. 1.18 рішення 5 сесії 5 скликання Ужгородської міської ради від 27.11. 2009 року за № 1301, яким затверджено проект відведення земельної ділянки ОСОБА_2 та передано у власність земельну ділянку площею 0, 0895 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруду по АДРЕСА_1 .

Визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 578783 за кадастровим номером 2110100000:31:003:0120.

Визнано недійсним договір дарування земельної ділянки за кадастровим номером 2110100000:31:003:0120, укладений 25.08.2010 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (реєстраційний номер 2429, номер правочину 4089107) та додатковий договорі № 1 від 01.12. 2015 року до вказаного договору дарування (реєстраційний номер 2930)

Ухвалою Апеляційного суду Закарпатської області від 14.06.2018 р. рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постановою ВСУ від 11.12.2019 року касаційна скарга ОСОБА_1 була задоволена частково - у задоволенні позову керівника Ужгородської місцевої прокуратури Закарпатської області про визнання недійсним договору дарування земельної ділянки за кадастровим №211010000:31:003:0120, від 25.08.2010 р. та додаткового договору від 01.12.2015 року відмовлено.

Вказує, що оскільки рішення суду першої інстанції, після його перегляду судом апеляційної інстанції набрало законної сили державним реєстратором УМР Закарпатської області Магою Т.В. було прийнято рішення № 37780008 про скасування права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку за кадастровим №211010000:31:003:0120 про що до державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень було внесено запис № 12299547, та було прийнято рішення № 40042137 про реєстрацію комунального права власності УМР на земельну ділянку за кадастровим №211010000:31:003:0120 про що до державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень було внесено запис № 25175231.

У зв`язку з задоволенням Постановою ВСУ від 11.12.2019 р. позовних вимог у справі в меншому об`ємі ОСОБА_1 є законним власником земельної ділянки за кадастровим №211010000:31:003:0120 на підставі дійсних договору дарування земельної ділянки від 25.09.2010 р. та додаткового договір від 01.12.2015 р., а тому за вказаних обставин рішення державного реєстратора УМР Закарпатської області Матою Т.В.№ 37780008 про скасування права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку за кадастровим №211010000:31:003:0120 та рішення № 40042137 про реєстрацію комунального права власності УМР на земельну ділянку за кадастровим №211010000:31:003:0120 про що до державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень було внесено запис № 25175231 є безпідставними, та такими, що порушують законні та охоронювані законом права ОСОБА_3 на земельну ділянку за кадастрових №211010000:31:003:0120.

Просить в порядку повороту виконання рішення, скасувати рішення державного реєстратора УМР Закарпатської області Маги Т.В. № 37780008 від 26.10.2017 р. про скасування права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку за кадастровим №211010000:31:003:0120 про що до державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень було внесено запис № 12299547, та рішення № 40042137 від 07.03.2018 р. про реєстрацію комунального права власності УМР на земельну ділянку за кадастровим №211010000:31:003:0120 про що до державного реєстру речових прав нерухоме майно та їх обтяжень було внесено запис № 25175231, зобов`язати УМР внести відомості про скасування рішень державного реєстратора Закарпатської області Маги Т.В. № 37780008 від 26.10.2017 р. про що до державного реєстру прав на нерухоме майно та їх обтяжень було внесено запис № 12299547, та рішення № 40042137 від 07.03.2018 р. про що до державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень було внесено запис № 25175231 до системи реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень. .

В судове засідання ОСОБА_1 та його представник не зявилися.

Представник позивача та представник відповідача Ужгородської міської ради просили заяву ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Заслухавши пояснення представника позивача по справі, представника відповідача Ужгородської міської ради, дослідивши письмові матеріали справи суд приходить до висновку, що заява ОСОБА_1 про поворот виконання рішення суду задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 444 ЦПК України суд апеляційної чи касаційної інстанції, приймаючи постанову, вирішує питання про поворот виконання, якщо, скасувавши рішення (визнавши його нечинним), він: 1) закриває провадження у справі; 2) залишає позов без розгляду; 3) відмовляє в позові повністю; 4) задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі.

Згідно ч. 5 ст. 444 ЦПК України питання про поворот виконання рішення суд вирішує за наявності відповідної заяви сторони.

Згідно ч. 6 ст. 444 ЦПК України до заяви про поворот виконання рішення шляхом повернення стягнутих грошових сум, майна або його вартості додається документ, який підтверджує те, що суму, стягнуту за раніше прийнятим рішенням, списано установою банку або майно вилучено державним або приватним виконавцем.

В силу ч.9 даної статті, якщо це питання не було вирішено вищестоящою інстанцією, така заява розглядається судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Конституційний Суд України у своєму рішенні від 02.11.2011 року № 13- рп/2011, зазначив, що поворот виконання рішення - це цивільна процесуальна гарантія захисту майнових прав особи, яка полягає у поверненні сторін виконавчого провадження в попереднє становище через скасування правової підстави для виконання рішення та повернення стягувачем відповідачу (боржнику) всього одержаного за скасованим (зміненим) рішенням. Інститут повороту виконання рішення спрямований на поновлення прав особи, порушених виконанням скасованого (зміненого) рішення, та є способом захисту цих прав у разі отримання стягувачем за виконаним та у подальшому скасованим (зміненим) судовим рішенням неналежного, безпідставно стягненого майна (або виконаних дій), оскільки правова підстава для набуття майна (виконання дій) відпала.

Поворот виконання - це спосіб захисту прав боржника, який полягає у поверненні йому стягувачем всього одержаного за скасованим рішенням.

Поворот виконання можливий, у разі якщо: а) позивач одержав від відповідача в порядку виконання рішення майно або грошові кошти; б) виконане рішення скасовано судом апеляційної чи касаційної інстанції чи змінено із задоволенням позовних вимог в меншому розмірі.

За змістом наведених норм закону поворот виконання скасованого рішення суду допускається у разі його фактичного виконання і ухвалення судом нового рішення у справі.

Так, Постановою ВСУ від 11.12.2019 року у задоволенні позову керівника Ужгородської місцевої прокуратури Закарпатської області про визнання недійсним договору дарування земельної ділянки за кадастровим №211010000:31:003:0120, від 25.08.2010 р. та додаткового договору від 01.12.2015 року відмовлено та зазначено наступне.

В оцінці правомірності пред`явлення цих вимог та відповідності критерію ефективності такого способу захисту Верховний Суд вважає за необхідне застосувати відповідний висновок Великої Палати Верховного Суду.

Так, відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18) задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними. Власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача (подібний за змістом підхід сформулював Верховний Суд України у висновку, викладеному у постанові від 17 грудня 2014 року у справі № 6-140цс14). Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.

З викладеного вбачається, що відповідач у даній справі ОСОБА_1 , який набув право власності на спірне майно на підставі договору дарування на час розгляду заяви про поворот виконання рішення, не є власником цього майна, а скасування в цій частині рішення суду першої інстанції, вказує тільки на неправильно обраний позивачем спосіб захисту права власника.

За таких обставин, в задоволенні заяви ОСОБА_1 про поворот виконання рішення слід відмовити.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 444 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Заяву ОСОБА_1 про поворот виконання рішення Ужгородського міськрайонного суду від 14.12.2016 року у справі за позовною заявою Ужгородської місцевої прокуратури до Ужгородської міської ради, ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про визнання частково недійсним рішення Ужгородської міської ради та скасування державного акту на право власності на земельну ділянку – залишити без задоволення.

Повний текст ухвали складено 22.02.2021 року.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Закарпатського апеляційного суду через Ужгородський міськрайонний суд, шляхом подачі в 15-денний строк з дня її проголошення апеляційної скарги.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя: В.І.Бедьо