Рішення № 95084060, 18.02.2021, Воловецький районний суд Закарпатської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

справа № 302/1459/19

Провадження № 2/936/8/2021

18.02.2021 смт. Воловець

Воловецький районний суд Закарпатської області в складі:

головуючого судді Павлюк С.С.,

при секретарі Собран Ю.О.,

представника позивача ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

представника Колочаської с/р ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у смт.Воловець цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_2 з участю третіх осіб, котрі не заявляють самостійних вимог ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та Колочавської сільської ради Міжгірського району Закарпатської області про усунення перешкод у здійсненні права власності на земельну ділянку, –

В С Т А Н О В И В:

позивач звернулася в Міжгірський районний суд Закарпатської області із позовною заявою до відповідача про усунення перешкод у здійсненні права власності на земельну ділянку, шляхом знесення самочинно збудованого елементу благоустрою - огорожі довжиною 50 м. В обґрунтування заявленого позову покликається на те, що рішенням Міжгірського районного суду Закарпатської області від 18.02.2019 року за нею визнано право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 . Крім цього, за позивачем зареєстровано право власності на земельну ділянку площею 0,25 га. наданої для будівництва та обслуговування житлового будинку. Згідно проекту землеустрою щодо відведення позивачу вищевказаної земельної ділянки у власність до її земельної ділянки по межі Д-Г через земельну ділянку відповідача веде дорога загального користування (заїзд) до належного їй житлового будинку АДРЕСА_1 шириною 3.80 м. Заїзд до житлового будинку шириною 3,8 м забезпечував доступ, як до належного позивачу житлового будинку, так і до будинку відповідача. Іншого доступу до належного позивачу будинку та дворогосподарства, окрім цього заїзду немає. У 2019 році відповідач ОСОБА_2 самовільно на зазначеній дорозі загального користування встановив огорожу з металевої сітки довжиною 50 м. (частково на капітальній бетонній основі довжиною 23 м), звузивши тим самим заїзд (дорогу загального користування) до ширини близько двох метрів, що практично унеможливило проходження по ньому транспорту і перетворило заїзд у вузький пішохідний прохід. Це позбавляє позивача можливості використовувати дорогу загального користування за призначенням. За таких обставин, не маючи належного доступу транспорту до свого будинку вона позбавлена можливості доставити транспортом у разі необхідності до свого будинку будівельні матеріали, дрова, товари інші необхідні речі. До будинку фактично перекритий доступ, як власного транспорту, так, у разі необхідності, пожежної машини, швидкої медичної допомоги, інших термінових служб, тощо. 21 жовтня 2019 року комісією Колочавської сільської ради на місці було складено акт, яким засвідчується вищевказаний факт порушення земельного законодавства. На жаль, при очевидних порушеннях вирішити спірне питання у позасудовому порядку не вдалося. Незважаючи на вимоги до відповідача, щодо звільнення земельної ділянки загального користування від огорожі відповідач так і не здійснив її демонтаж і продовжує позивачу чинити перешкоди у користуванні цією дорогою.

31.12.2019 року суддею Міжгірського районного суду Закарпатської області у справі відкрито провадження.

Представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Рішко С.С. подав до суду відзив на позовну заяву позивача, в якому зазначив, що ОСОБА_2 на праві власності належить житловий будинок 1990 року побудови з господарськими будівлями і спорудами, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . Рішенням Колочавської сільської ради Міжгірського району Закарпатської області №33 від 03.02.2014 року відповідачу надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у його власність земельної ділянки площею 0.25 га., яка перебуває в його користуванні в с. Колочава «Біля будинку» з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. Відповідачу невідомо коли, на якій підставі і яким чином ОСОБА_5 оформила право власності на земельну ділянку і відповідно, на якій підставі в її проекті землеустрою відображена «дорога загального користування (заїзд) шириною 3,8 м», яка нібито проходить по земельній ділянці ОСОБА_2 . Як видно з плану земельної ділянки, доданого ОСОБА_5 суміжними землекористувачами є, зокрема, ОСОБА_9 (межа Б-В), відповідач ОСОБА_2 (межа В-Г). ОСОБА_10 (межа Д-Є), ОСОБА_7 (межа Є-Е). Однак відповідача ОСОБА_2 не повідомляли про обміри земельної ділянки, не пропонували погодити межі цієї ділянки, відповідно ОСОБА_2 не брав участі у проведенні робіт із встановлення меж цієї ділянки в натурі (на місцевості), йому невідомі межі цієї ділянки, він не підписував жодних актів стосовно погодження меж цієї земельної ділянки і йому незрозуміло на якій підставі на плані поданому ОСОБА_5 по земельній ділянці, яка перебуває в користуванні ОСОБА_2 , відобразили неіснуючу дорогу загального користування. В тому місці, що відображено на плані поданому ОСОБА_5 , немає і ніколи не було ніякої дороги, тим паче загального користування, в т.ч. заїзду до житлового будинку ОСОБА_5 . Відповідач ОСОБА_2 опитував сусідів ОСОБА_9 та ОСОБА_7 з приводу обмірів земельної ділянки та погодження між цієї ділянки, і за їх словами їх також не запрошували взяти участь у обмірах цієї земельної ділянки і вони не підписували жодних актів стосовно погодження меж цієї земельної ділянки. Вищезазначені обставини вказують на те, що проект землеустрою щодо відведення у власність ОСОБА_5 земельної ділянки був виготовлений з порушенням вимог ст. 198 ЗК України, ст. 50 Закону України «Про землеустрій». Відстань між будинком АДРЕСА_2 дорівнює трохи менше 4-х метрів, а тому дороги (заїзду) до будинку №4 шириною 3,80 метра між ними не могло бути в принципі, що видно і на плані доданому ОСОБА_5 до свого позову. Згідно вимог п. 6.1.41. ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування та забудова територій» при розміщенні і будинків в кварталах із сформованою забудовою для догляду за будинками і здійснення поточного ремонту відстань до межі суміжної земельної ділянки від найбільш виступаючої конструкції стіни будинку слід приймати не менше ніж 1,0 м. При цьому, має бути забезпечене виконання необхідних інженерно-технічних заходів, що запобігатимуть попаданню атмосферних опадів з покрівель та карнизів будівель на територію суміжних ділянок або взаємоузгоджене водовідведення. Будинки №4А і №4Б мають виступи дахів від стін у фронтонах розміром 0,5 м кожен. В даному випадку це є найбільш виступаючі конструкції стін цих будинків. Дворогосподарство ОСОБА_2 примикає до дороги загального користування (центральної вулиці села Горб), що видно і на плані поданому ОСОБА_5 . Натомість дворогосподарство під буд. АДРЕСА_1 , яке на даний час належить ОСОБА_5 , мало доступ до дороги загального користування через під`їзну дорогу, що проходила по суміжній земельній ділянці, яку ОСОБА_11 сільрада передала у власність ОСОБА_7 . Огорожа, про яку веде мову ОСОБА_5 в своєму позові, була встановлена ОСОБА_2 ще у 1990 році одразу по завершенню будівництва будинків АДРЕСА_3 і АДРЕСА_4 . Представник просить в задоволенні позову відмовити.

Розпорядженням голови Міжгірського районного суду Закарпатської області №25 від 30.09.2020 року справу передано на розгляд Воловецького районного суду Закарпатської області у зв`язку із неможливістю утворити новий склад суду для розгляду справи.

17.10.2020 року ухвалою судді Воловецького районного суду Павлюк С.С. цивільну справу прийнято до свого провадження.

Ухвалою суду від 13.11.2020 року до участі у справі залучено третіх осіб, котрі не заявляють самостійних вимог – ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та Колочавську сільську раду Міжгірського району Закарпатської області.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі з мотивів викладених в позовній заяві та просив позов задовольнити.

Відповідач та його представник в суді позовні вимоги не визнали з мотивів викладених у відзиві на позовну заяву та в задоволенні позову просили відмовити.

Представник Колочавської сільської ради Міжгірського району Закарпатської області під час розгляду справи в суді зазначила, що зазначена позивачем земельна ділянка як заїзд до житлового будинку позивача не може бути земельною ділянкою загального користування, так як вона не відображена на генеральному плані с. Колочава (Горб) і рішення про відведення в натурі земельної ділянки під під`їзду дорогу не приймалось. Крім цього, відстань між будинками АДРЕСА_2 дорівнює 3.8 м., обидва будинки мають відступ дахів від стін, отже достатньої відстані для підї`зної дороги між даними житловими будинками не може бути, враховуючи наведене представник вважає позовні вимоги необґрунтованими, в їх задоволенні просила суд відмовити.

Залучені до участі у справі в якості третіх осіб ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 на розгляд справи не з`явились, причини їх неявки суду невідомі.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно дослідивши і оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивач є власником житлового будинку АДРЕСА_1 , що стверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за №183371429 від 03.11.2019 року та земельної ділянки площею 0,072 га наданої для ведення особистого селянського господарства, розташованої за адресою: Закарпатська область Міжігрський район с. Колочава (Горб) №4, підтвердження чого є Витяг з реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №110836596 від 17.01.2018 року .

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №199369083 від 07.02.2020 року відповідачу ОСОБА_2 належить житловий будинок розташований за адресою: АДРЕСА_3 .

Рішення Колочавської сільської ради Міжгірського району №33 від 03.02.2014 року «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки гр. ОСОБА_2 », ОСОБА_2 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки орієнтованою площею 0,25 га. за рахунок земель забудови: землі, які перебувають у користуванні ОСОБА_2 за адресою с. Колочава «Біля будинку», для будівництва та обслуговування житлового будинку.

Як вбачається із Рішенням двадцять сьомої сесії сьомого скликання №37 від 18.10.2020 року «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки», ОСОБА_2 надано у власність земельну ділянку площею 0,1018 га за рахунок земель житлової громадської забудови Колочавської сільської ради , розташованої у межах с. Колочава Міжгірського району та затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за №233938856 від 24.11.2020 року підтверджується, що за ОСОБА_2 зареєстровано земельну ділянку площею 0,1018 га, кадастровий номер 2122482100:03:002:0129.

В проекті землеустрою щодо відведення ОСОБА_5 земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку площею 0,25 га., який виконано на замовлення позивача зазначено, що до земельної ділянки позивача по межі Д-Г через земельну ділянку ОСОБА_2 веде дорога загального користування (заїзд) до належного позивачу житлового будинку АДРЕСА_1 шириною 3.80 м.

Зі змісту акту обстеження від 21.10.2019 року вбачається, що комісія виявила на дорозі загального користування, яка веде до земельної ділянки гр. ОСОБА_5 є перешкода, а саме встановлена огорожа. Ширина дороги загального користування, згідно документів, складає 3.8м.

Натомість, як вбачається із акту від 17.12.2020 року про обстеження обмірів земельної ділянки жителя АДРЕСА_1 " ОСОБА_2 , комісією вирішено, що наявна відстань між будинками не відповідає Державним будівельним нормам і унеможливлює розміщення дороги, оскільки відстань між будинками АДРЕСА_3 та АДРЕСА_4 становить 3.8 м., що унеможливлює заїзд до будинку АДРЕСА_4 , що належить ОСОБА_5 .

Відповідно до ч.2 ст.4 ЗК України завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.

Згідно ч.1 та ч.2 ст.152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Захист прав громадян на земельні ділянки здійснюється в тому числі шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Відповідно до ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

В судовому засіданні встановлено, що спір між сторонами виник з приводу усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, яка є під`їзною до житлового будинку, належного позивачці на праві власності, шляхом знесення металевої з капітальним фундаментом огорожі.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Аналізуючи докази, додані до матеріалів справи, і які є єдиними, на які посилається позивач та її представник та доводи щодо протиправних дій саме відповідача щодо встановлення огорожі на земельній ділянці, яка є під`їзною дорогою до житлового будинку позивача, суд вважає безпідставними, оскільки під час розгляду справи представником позивача належними та допустимими доказами не підтверджено, що відповідач збудував огорожу на земельній ділянці, що слугує під`їзною дорогою позивача.

Так, суд не бере до уваги як доказ, наданий позивачем акт обстеження складений 21.10.2019 року комісією Колочавської сільської ради Міжгірського району, як такий, що є спірним, зокрема виходячи з наступного. В даному Акті не вказано місце розташування дороги загального користування та згідно якого саме документу її ширина складає 3.8м. Також до Акту не додано схему з місцем розташування земельної ділянки ОСОБА_5 та місцем розташування дороги або огорожі. При цьому слід звернути увагу на те, що даний акт суперечить Акту від 17.12.2020 року.

Відтак, позивачем та її представником не надано суду жодних інших належних, допустимих та достовірних доказів існування дороги загального користування. Зокрема, відсутні будь-які рішення про відведення в натурі (на місцевості) земельної ділянки під під`їзну дорогу до будинку АДРЕСА_1 , викопіювання з генерального плану с. Колочава (Горб), викопіювання з Публічної кадастрової карти, тощо. Спірна дорога відображена лише в проекті землеустрою на земельну ділянку ОСОБА_5 з кадастровим номером 2122482100:03:002:0075, виготовленому їй ТОВ «Землемір». Відображення в цьому проекті дороги на нібито землях загального користування зроблено на замовлення ОСОБА_5 , а тому проект землеустрою на земельну ділянку ОСОБА_5 з кадастровим номером 2122482100:03:002:0075 не може бути належним і допустимим доказом існування вищевказаної дороги загального користування (заїзду).

Статтею 16 Закону України від 17.02.2011 року «Про регулювання містобудівної діяльності» передбачено, що планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження генеральних планів населених пунктів, планів зонування територій і детальних планів території, їх оновлення та внесення змін до них. Містобудівна документація на місцевому рівні розробляється з урахуванням даних державного земельного кадастру на актуалізованій картографічній основі в цифровій формі як просторово орієнтована інформація в державній системі координат на паперових і електронних носіях.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту. На підставі затвердженого генерального плану населеного пункту розробляється план земельно-господарського устрою, який після його затвердження стає невід`ємною частиною генерального тану. Послідовність виконання робіт з розроблення генерального плану населеного пункту та документації із землеустрою визначається будівельними нормами, державними стандартами і правилами та завданням на розроблення (внесення змін, оновлення) містобудівної документації, яке складається і затверджується її замовником за погодженням з розробником.

Замовником розроблення містобудівної документації з планування території на місцевому рівні або внесення змін до неї при розробленні генерального плану населеного пункту, плану зонування території, а також детального плану території, яка розташована в межах населеного пункту, є виконавчий орган сільської ради.

Послідовність розроблення та площі територій, для яких розробляються детальні плани, визначає відповідний уповноважений орган містобудування та архітектури відповідно до генерального плану населеного пункту, а якщо територія розташована за межами населеного пункту, відповідно до схеми планування території району.

Генеральні плани населених пунктів, плани зонування території та зміни до них затверджуються відповідними сільськими, селищними, міськими радами.

Таким чином, організація проїзду повинна бути визначена шляхом розробки плану детального планування території чи зазначенням в генеральному плані, плані зонування території, які мають бути затверджені відповідними державними органами, однак таких доказів позивачем не надано та, відповідно, позивачем не доведено належність частини земельної ділянки відповідача до земель загального користування, а саме проїзду.

Як встановлено в судовому засіданні та підтверджено представником Колочавської сільської ради Міжгірського району, в генеральному плані с. Колочава (Горб) відсутня дорога, про яку веде мову ОСОБА_5 в своєму позові. Рішення про утворення або відведення в натурі земельної ділянки під під`їзну дорогу Колочавською сільською радою Міжгірського району не приймалось.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ч. 1 ст. 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).

Відповідно до ст. 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Відповідно до ч. 1 ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів , поданих учасниками справи або витребуваних судом , у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1 ст.89 ЦПК України).

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків (ст. 76 ЦПК України).

Позивачем та її представником не надано суду будь-яких належних та допустимих доказів того, що відповідач дійсно чинить позивачу перешкоди у користуванні власністю, в судовому засіданні такі обставини свого підтвердження не знайшли.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача. Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові. Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Відповідно частини першої статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно з частиною першою статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до частини першої та сьомої статті 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Вищевказані положення також кореспондуються із положеннями статті 78 ЗК України, згідно якої право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.

Таким чином, суд вважає, що представником позивача в судовому засіданні не доведено факту порушення права позивача користування земельною ділянкою, а тому в задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи, що в задоволенні позову відмовлено в повному обсязі, судові витрати не підлягають стягненню з відповідача у справі та відшкодуванню позивачу.

Керуючись ст.11, 15, 62, 81, 169, 203, 213, 215, 223, 226, 263, 265 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

у задоволенні позову ОСОБА_5 до ОСОБА_2 з участю третіх осіб, котрі не заявляють самостійних вимог ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та Колочавської сільської ради Міжгірського району Закарпатської області про усунення перешкод у здійсненні права власності на земельну ділянку - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а у випадку відкладення складання повного рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено 23.02.2021 року.

Суддя Павлюк С.С.