Рішення № 95081493, 23.02.2021, Чугуївський міський суд Харківської області

ЧУГУЇВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________

Справа № 636/81/20 Провадження № 2/636/171/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 лютого 2021 року Чугуївський міський суд Харківської області

у складі: головуючого судді – Гуменного З.І.,

секретаря судового засідання Шикової К.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чугуєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова, військової частини А0501 та Міністерства оборони України про зобов`язання вчинити певні дії,-

в с т а н о в и в :

Адвокат Коваль А.П. звернувся до суду в інтересах ОСОБА_1 з позовною заявою (в подальшому уточненою) до квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова, військової частини А0501 та Міністерства оборони України, в якій просить визнати неправомірним та скасувати розпорядження – окреме доручення заступника Міністра оборони України № 19360/з від 12.12.2019 щодо зупинення подання до розгляду пропозицій (погодження) до квартирно-експлуатаційних відділів (частин районів) щодо виключення житла з числа службового; зобов`язати військову частину А 0501 в особі її житлової комісії погодити зняття статусу «службове житло» з квартири АДРЕСА_1 , а командира військової частини А 0501 зобов`язати затвердити вказане рішення житлової комісії військової частини для забезпечення постійним житлом ОСОБА_1 та членів його сім`ї; визнати за ОСОБА_1 право на виключення з числа службових квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова квартири АДРЕСА_1 для забезпечення його сім`ї постійним житлом; зобов`язати квартирно-експлуатаційний відділ м. Харкова подати до Чугуївської міської ради Харківської області клопотання про виключення з числа службових квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова квартири АДРЕСА_1 .

В подальшому, заявою від 21.04.2021 представник позивача відмовився від першої позовної вимоги до Міністерства оборони України у зв`язку з її підсудністю адміністративному суду.

В обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що він разом з сім`єю з трьох осіб постійно проживають та зареєстровані в службовій квартирі АДРЕСА_1 на підставі службового ордера № 015322 від 13.08.2009, виданого виконавчим комітетом Чугуївської міської ради, у зв`язку з проходженням військової служби. На цей час позивач перебуває на військовій службі, є ветераном війни - учасником бойових дій в зоні ООС, перебуває на квартирному обліку для отримання постійного житла, має календарну вислугу на військовій службі більше 20 повних календарних років. Зважаючи на те, що службовий статус наданій його сім`ї квартири значно обмежує можливість реалізації встановлених чинним житловим законодавством прав та набуття ним права на отримання постійного житла шляхом зняття статусу «службове» з вказаної квартири, він звертався до військової частини з проханням погодити виключення вказаної квартири з числа службових та до КЕВ м. Харків, в віданні якого знаходиться фонд службового житла Харківського гарнізону та який, відповідно до покладених на нього повноважень, являється контролюючим органом та зобов`язаний організовувати вирішення таких питань, з проханням щодо організації оформлення і подання відповідних документів для виключення займаної його сім`єю квартири з числа службових. Але на обидва звернення отримав відмови, які мотивовані посиланням на розпорядження вищестоящих посадових осіб органів військового управління про зупинення подання пропозицій щодо розгляду питань виключення квартир з числа службових. Крім того, військова частина в особі її житлової комісії додатково посилалась на недостатність (менше 25 років) вислуги позивача на військовій службі. Тобто, на даний час КЕВ м. Харкова не визнає права ОСОБА_1 на виключення займаного ним житла з числа службових. Позивач вважає, що дана відмова КЕВ м. Харкова не узгоджується з чинним законодавством, а саме п. п. 3, 11 22 «Порядку забезпечення військовослужбовців і членів їх сімей житловими приміщеннями», затвердженого постановою КМУ від 03.08.2006 № 1081, п. 10 Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями та п. 6 Положення про порядок надання службових жилих приміщень і користування ними в Українській PCP, затвердженого постановою Ради Міністрів від 04.02.1988 № 37, тому звернувся до суду цим позовом.

Представником відповідача КЕВ м. Харкова наданий відзив на позов, в якому зазначено, що наявність вказаної вислуги на військовій службі не надає позивачу права вимагати конкретне службове житло для постійного проживання без додержання черговості. Також обов`язковою умовою для розгляду питання виключення квартири з числа службових є настання черги для отримання постійного житла. Оскільки така черга ще не підійшла, то і відсутні підстави розглядати вказане питання. Крім того, зазначається, що КЕВ м. Харкова має право звертатись з клопотанням про виключення житла з числа службових, але не зобов`язано це робити.

Представник позивача – адвокат Коваль А.П. надав заяву про розгляд справи без його участі, в якій позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представники відповідачів у судове засідання не з`явилися, про дату судового засідання повідомлені своєчасно та належним чином, причини неявки суду не повідомили, заяви про відкладення судового засідання не надали.

Таким чином, суд вважає за можливе розглядати справу у відсутність сторін за доказами, що містяться в матеріалах справи.

Оцінивши письмові докази, що містяться в матеріалах справи, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Згідно витягу з послужного списку військовослужбовця ОСОБА_1 про проходження дійсної військової служби у Збройних Силах України, ОСОБА_1 проходить військову службу в Збройних Силах України з 01.06.1994 по теперішній час (а.с. 10). Таким чином, ОСОБА_1 перебуває на військовій службі понад 20 років, має календарну вислугу років 20 років 7 місяців 18 діб.

ОСОБА_1 проживає у квартирі за адресою: АДРЕСА_2 разом з родиною, в яку вселився на підставі ордеру на жиле приміщення № 015322 від 13.08.2009, який видано виконавчим комітетом Чугуївської міської ради, у зв`язку з проходженням військової служби (а.с. 9).

Отже, позивач є військовослужбовцем, має календарну вислугу більше 20 років, є учасником ООС, ветераном війни - учасником бойових дій, на підтвердження чого надано посвідчення серії НОМЕР_1 (а.с. 12), перебуває на квартирному обліку в КЕВ м. Харкова, що підтверджується довідкою № 8110 від 27.12.2019, згідно якої він перебуває на квартирному обліку в Чугуївському гарнізоні в загальній черзі з 13.06.2006 за № 234 (а.с. 41), але постійного житла до цього часу не отримав. Позивач мешкає в службовій квартирі, яка призначена для тимчасового проживання, а її службовий статус значно обмежує можливість реалізації встановлених чинним житловим законодавством житлових прав.

Позивач звертався до військової частини А 0501 з проханням погодити виключення вказаної квартири з числа службових та до КЕВ м. Харків з проханням щодо виключення займаної його сім`єю квартири з числа службових. Але отримав відмову КЕВ м. Харкова № 8100 від 27.12.2019, яка мотивована посиланням на розпорядження вищестоящих посадових осіб органів військового управління щодо зупинення подання пропозицій по розгляду питань виключення квартир з числа службових. Крім того, військова частина в особі її житлової комісії додатково послалась на недостатність (менше 25 років) вислуги позивача на військовій службі.

Згідно ст. 3 Конституції України, права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави (державних органів).

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 22 Конституції України, конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Згідно ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

На органи державної влади поширюється спеціально-дозвільний тип правового регулювання - заборонено все, що прямо не дозволено законом, тобто відповідачу дозволено лише те, що прямо передбачено законом.

За змістом положень статті 47 Конституції України, кожен має право на житло.

Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду.

Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права.

Основною метою статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном. При цьому в своїх рішенням ЄСПЛ постійно вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та фундаментальними правами окремої людини (наприклад, рішення у справі «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, «Новоселецький проти України» від 11 березня 2003 року, «Федоренко проти України» від 1 червня 2006 року).

Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається з підстав, що не заборонені законом.

Відповідно до п. 2 ст. 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», квартири, віднесені у встановленому порядку до числа службових, не підлягають приватизації. Лише після вирішення питання про зняття з даного житла статусу службового, воно може бути приватизоване на умовах і в порядку, передбаченому Законом.

За змістом ст. 118 ЖК Української РСР, службові жилі приміщення призначаються для заселення громадянами, які у зв`язку з характером їх трудових відносин повинні проживати за місцем роботи або поблизу від нього. Жиле приміщення включається до числа службових рішенням виконавчого комітету районної, міської, районної в місті ради.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначає Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», який також встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Статтею 5 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» визначено, що учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі підрозділів всіх видів і родів ЗСУ, як в воєнний, так і в мирний час. Учасникам бойових дій надаються зокрема, такі пільги, як першочергове забезпечення житлом осіб, що потребують поліпшення житлових умов.

Згідно ст. 1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей», військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана з захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації. Відповідно ст. 2 цього Закону, ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах визначених законами України.

Згідно ч.1 ст. 12 цього ж Закону, держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у межах норм і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом, іншими законами, в порядку, визначеному КМ України. Військовослужбовцям, які мають календарну вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надаються жилі приміщення для постійного проживання або за їх бажанням грошова компенсація за належне їм для отримання жиле приміщення.

Відповідно до ч. 1 п. 3 Порядку забезпечення військовослужбовців і членів їх сімей житловими приміщеннями, затвердженого постановою КМУ № 1081 від 03.08.2006, військовослужбовці, які мають вислугу на військовій службі 20 календарних років і більше та члени їх сімей надається житло для постійного проживання.

Порядком забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1081 від 3 серпня 2006 року, а саме: п. 3 встановлено, що військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надається житло для постійного проживання; забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житлом для постійного проживання проводиться шляхом надання один раз протягом усього часу проходження військової служби житла новозбудованого, виключеного з числа службового, вивільненого або придбаного у фізичних чи юридичних осіб, надання кредиту для спорудження (купівлі) житла.

Порядком забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями на сьогодні передбачено чотири способи забезпечення житлом військовослужбовців, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше:

1) наданням один раз протягом усього часу проходження військової служби житла виключено новозбудованого;

2) надання один раз протягом усього часу проходження військової служби житла, виключеного з числа службового;

3) надання один раз протягом усього часу проходження військової служби житла, вивільненого або придбаного у фізичних чи юридичних осіб;

4) надання кредиту для спорудження (купівлі) житла.

Тобто, законодавством прямо передбачено право військовослужбовців самостійно визначатись, яким способом (шляхом) вони бажають забезпечитись житлом для постійного проживання.

Таким чином, позивач має право обрати будь - який спосіб для забезпечення житлом, оскільки вказаним Порядком не передбачено, що квартирно-експлуатаційний відділ повноважний вирішувати, яким чином забезпечити військовослужбовців житлом.

Реалізація забезпечення постійним житлом шляхом його виключення з числа службових жодним чином не пов`язується законодавством з квартирною чергою особи, яка обрала такий спосіб забезпечення житлом.

Зазначена правова позиція вже підтверджена розглядом аналогічних справ в судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій.

Відповідно до ч. 2 п. 11 вказаного Порядку, виключення житлових приміщень з числа службового проводиться згідно з рішенням виконавчого органу районної, міської, районної у місті ради за клопотанням начальника гарнізону, командира військової частини та квартирно-експлуатаційного органу.

Згідно п. 22 вказаного Порядку, облік військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов ведеться в військових частинах та квартирно-експлуатаційних органах.

Посилання відповідача на окреме доручення заступника Міністра оборони України від 12.12.2019 № 19360/з позбавлене юридичного сенсу з огляду на те, що вказане доручення не є нормативно-правовим актом, який регламентує питання, пов`язані з предметом позову. Ніякого зв`язку вказане розпорядження з предметом спору не має та не може бути підставою для обґрунтування відмови від подання клопотання про виключення житла з числа службового.

Бездіяльність відповідача має наслідком унеможливлення реалізації права на житло, передбачених Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод та Конституції України.

Відповідно до п.10 розділу VІІ Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої Наказом Міністерства оборони України № 380 від 31.07.2018, військовослужбовці, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, а також особи, звільнені з військової служби за станом здоров`я, віком, у зв`язку із скороченням штатів, особи з інвалідністю І чи ІІ групи, члени сімей військовослужбовців, які загинули (померли) або пропали безвісти під час проходження військової служби, що забезпечені службовими житловими приміщеннями незалежно від місця його знаходження, мають право на виключення цього житла з числа службового та забезпечення ним для постійного проживання за умови перебування на обліку та в порядку, визначеному пунктами 3-7 цього розділу. Виключення квартир з числа службових для забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей здійснюється на підставі клопотання КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району за встановленим порядком.

Відповідно до ч. 2 п. 6 Положення про порядок надання службових житлових приміщень і користування ними в УРСР, затвердженого постановою РМ УРСР від 04.02.1988 № 37, виключення житлового приміщення з числа службових здійснюється на підставі клопотання підприємства, установи, організації рішенням виконавчого комітету відповідного районного, міського, районної в місті ради.

Інструкцією про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей приміщеннями, затвердженої Наказом міністерства оборони України 30.11.2011 № 737, регламентовано процедуру виключення житла з числа службового. Зокрема пунктом 3.5 визначено: для виключення квартири з числа службових військовослужбовець чи особа, звільнена у запас (відставку), подає начальнику КЕВ (КЕЧ) району рапорт (заяву), підписаний (підписану) всіма повнолітніми членами сім`ї. Обов`язковою умовою для виключення квартир з числа службових є перебування військовослужбовців і осіб звільнених у запас або відставку, на квартирному обліку в ЗС України і відповідність займаного житла нормам законодавства, встановленим для даного населеного пункту, що буде підставою для зняття сім`ї військовослужбовця з квартирного обліку. Питання виключення квартир з числа службових на засіданнях Комісії з контролю за розподілом житла у гарнізонах ЗС України слід розглядати за такими критеріями: для військовослужбовців, які мають вислугу на військовій службі не менше 20 календарних років, а для осіб, звільнених у запас або відставку, які звільнені з військової служби за віком, станом здоров`я, а також у зв`язку з реформуванням ЗС України, зі скороченням штатів або проведенням інших організаційних заходів, у разі неможливості використання на військовій службі - незалежно від вислуги років; для сімей померлих (загиблих) військовослужбовців, сімей, які мають у своєму складі інвалідів та тяжкохворих.

Отже, позивачем дотримано всі умови, що визначені Інструкцією, зокрема, на цей час позивач є військовослужбовцем, має календарну вислугу більше 20 років, є учасником ООС, ветераном війни - учасником бойових дій, перебуває на квартирному обліку в КЕВ м. Харкова, але постійного житла до цього часу не отримав.

Питання виключення житла з числа службового має вирішуватися виконавчим комітетом Чугуївської міської ради, а не квартирно-експлуатаційним відділом м. Харкова. Відповідач лише повинен подати клопотання за заявою військовослужбовця про розгляд цього питання разом з клопотанням начальнику гарнізону та командира військової частини. Не подаючи відповідне клопотання, квартирно-експлуатаційний відділ м. Харкова прямо порушує конституційні права позивача на житло та гарантії, передбачені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Крім того, чинним законодавством не встановлено підстав для відмови КЕВ у поданні клопотання про виключення житлового приміщення з числа службового до виконавчого органу відповідної ради.

Таким чином, внаслідок бездіяльності відповідача, позивач фактично позбавлений можливості реалізувати свої права на житло, що є порушенням житлових прав у розумінні ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою передбачено, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Згідно ст. ст. 5, 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі підрозділів всіх видів і родів Збройних Сил України, як в воєнний так і в мирний час. Учасникам бойових дій надається, зокрема, така пільга, як першочергове забезпечення житлом осіб, які потребують поліпшення житлових умов.

Конституційний Суд неодноразово розглядав питання, пов`язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, які потребують додаткових гарантій держави, зокрема, гарантії соціального захисту. До них, насамперед, належать громадяни, які відповідно до ст. 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме – у Збройних Силах України, органах СБУ, податковій, міліції, прокуратурі, тощо (рішення КСУ від 06.07.1999 № 8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20.03.2002 № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій, гарантій).

Судовою практикою Харківського апеляційного суду в аналогічних справах, в тому числі справи № 636/1514/19 (22ц/818/4515/16) за позовом ОСОБА_2 , № 636/1525/19 (22ц/818/4576/19) за позовом ОСОБА_3 , № 636/1527/19 (22-ц/818/909/20) за позовом ОСОБА_4 , за результатами яких рішення суду першої інстанції на користь позивачів - залишено без зміни. Постановою Касаційного цивільного суду Верховного суду України від 04.03.2020 у вищезазначеній справі № 636/1514/19 за позовом ОСОБА_2 (провадження № 61-19985 св 19) ухвалені судом першої і апеляційної інстанції рішення у справі залишені без зміни. Касаційний цивільний суд в складі Верховного суду України від 04.03.2020 у справі № 636/1514/19 (провадження № 61-19985 св 19) повністю погодився з правовим висновком суду першої і апеляційної інстанції та підсумував, що визначальними обставинами - матеріальними підставами для задоволення позовних вимог (визнання права на виключення житла з числа службового та зобов`язання подання відповідного клопотання КЕВ м. Харків до Чугуївської міської ради) є: перебування позивача на військовій службі, наявність календарної вислуги від 20 років, перебування на квартирному обліку та, до того ж, наявність статусу учасника бойових дій, що надає право на забезпечення постійним житлом, в тому числі і шляхом виключення квартири з числа службових.

Вказана правова позиція Касаційного цивільного суду в складі Верховного суду України щодо умов набуття позивачем права на виключення квартири з числа службових та зобов`язання КЕВ м. Харкова подати відповідне клопотання, додатково обґрунтовує і зобов`язання військової частини А 0501 в особі її житлової комісії та командира погодити зняття статусу «службове житло» з квартири позивача.

Щодо нормативних правових підстав для вказаного зобов`язання військової частини слугують приписи ст. 3 Конституції України, згідно якої, права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави (державних органів).

Тобто, за умови набуття позивачем права на виключення його квартири з числа службових, військовій частині кореспондується обов`язок погодити це відповідним рішенням.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 26 червня 2014 року у справі «Суханов та Ільченко проти України» зазначив, що за певних обставин «законне сподівання» на отримання «активу» також може захищатись статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (пункт 35).

Вимога ст. 1 Першого протоколу полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення пункту 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а пункт 2 визнає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів» (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»). «Майном» може бути як «існуюче майно», так і активи, включаючи вимоги, стосовно яких особа може стверджувати, що вона має принаймні «легітимні сподівання» на реалізацію майнового права (пункт 83 рішення від 12.07.2001 у справі Ганс-Адам II проти Німеччини»). «Легітимні сподівання» за своїм характером повинні бути більш конкретними, ніж просто надія й повинні ґрунтуватись на законодавчому положенні або юридичному акті, такому, як судовий вердикт (рішення у справі «Конецький проти Словаччини»).

Вимоги позивача на отримання постійного житла шляхом його виключення з числа службового під час проходження військової служби чітко визначені вказаними нормативно-правовими актами України та підтверджені існуючою судовою практикою Касаційного цивільного суду в складі Верховного суду України на час його перебування на квартирному обліку, тобто, є конкретними. Таким чином на них поширюється режим «існуючого майна».

За змістом судової практики Європейського суду з прав людини захист законних сподівань (очікувань) є одним з аспектів правової визначеності. Принцип законного очікування спрямований на те, щоб у випадках, коли особа переконана, що досягне певного результату, якщо буде діяти відповідно до норм правової системи, забезпечити захист цих очікувань.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 2 грудня 2010 року у справі «Кривіцька та Кривіцький проти України», яке набуло статусу остаточного 2 березня 2011 року, визнано, що в цій справі мало місце порушення прав заявників, гарантованих ст. 8 Конвенції. Зокрема Європейський суд з прав людини констатував, що заявників було позбавлено адекватних процесуальних гарантій у процесі прийнятій рішення щодо їхнього права на житло. Пунктом 51 вказаного Рішення встановлено, що з огляду на ненадання державними органами належного обґрунтування для відхилення доводів заявників.

Доводи відповідача про недотримання правил черговості на отримання житла у разі звернення із клопотанням про виключення квартири із числа службових не спростовують висновків суду, оскільки клопотання про виключення квартири з числа службових лише створить правові умови для реалізації позивачем його права на житло.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України.

З урахуванням наведеного, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, оскільки суд задовольнив позовні вимоги позивача, судовий збір сплачений при пред`явленні позову підлягає стягненню з відповідачів на користь позивача у рівних частинах.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 4, 10-12, 76-80, 141, 258, 259, 263-265, 352, 354 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

Позовну заяву ОСОБА_1 до квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова, військової частини А0501 та Міністерства оборони України про зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Зобов`язати військову частину А 0501 в особі її житлової комісії погодити зняття статусу «службове житло» з квартири АДРЕСА_1 для забезпечення ОСОБА_1 та членів його сім`ї постійним житлом.

Визнати за ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Чугуїв, Харківської області, право на виключення з числа службових квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова, квартири АДРЕСА_1 для забезпечення його сім`ї постійним житлом.

Зобов`язати квартирно-експлуатаційний відділ м. Харкова подати до Чугуївської міської ради Харківської області клопотання про виключення з числа службових квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова квартири АДРЕСА_1 .

Стягнути з квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 840 (вісімсот сорок) грн. 00 коп.

Стягнути з військової частини А0501 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 840 (вісімсот сорок) грн. 00 коп.

Стягнути з Міністерства оборони України на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 840 (вісімсот сорок) грн. 00 коп.

Рішення може бути оскаржене в загальному порядку до Харківського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя -