Рішення № 95081169, 23.02.2021, Холодногірський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Харкова)

"23" лютого 2021 р.

Справа № 642/2728/20

Провадження № 2/642/144/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2021 року Ленінський районний суд м.Харкова у складі:

головуючого судді - Грінчук О.П.,

за участі секретаря - Мотора В.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін в приміщенні суду в м.Харкові цивільну справу за позовом Комунального підприємства «Жилкомсервіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги,

встановив:

До суду надійшла вказана позовна заява для розгляду за підсудністю, в якій представник позивача просить стягнути з відповідача заборгованість за житлово-комунальні послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкової території на загальну суму 11 491,91 грн. за період з 01.04.2009 по 01.04.2020 та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2102,00 грн., вказуючи, що відповідач є власником квартири АДРЕСА_1 та є споживачем послуг з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій за вказаною адресою на підставі публічного договору. Відповідач не виконує обов`язки, покладені на нього згідно вказаного договору, що призвело до утворення вищезазначеної заборгованості. Добровільно борг, що утворився за відповідачем, не був оплачений, тому представник позивача звернувся до суду з позовом.

Ухвалою суду від 30.12.2020 позовну заяву прийнято до свого провадження до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Клопотання сторін про розгляд справи в судовому засіданні з їх повідомленням, у відповідності до ч.5 ст.279 ЦПК України, до суду не надходило.

05.02.2021 до суду надійшов від відповідача відзив на позовну заяву, згідно якого він проти позову заперечує повністю, вказуючи, що він дійсно є власником квартири АДРЕСА_1 , фактично проживає за місцем реєстрації за адресою АДРЕСА_2 . Вважає, що на ньому лежить обов`язок сплачувати за послуги, які були фактично надані. Однак, у вказаному будинку відсутні каналізаційні та водопровідні труби, будинок в аварійному стані, тому в квартирі він не мешкає. Неодноразово він направляв заяви до КП «Жилкомсервіс» про відсутність санітарно-гігієнічних умов для проживання, з вимогою зв`язатись з ним та провести обстеження квартири на предмет надання послуг, що залишилось проігнорованим. Жодних послуг він від позивача не отримував та не користувався ними. При цьому, позов не містить розрахунку про складові послуги з утримання будинків, споруд і прибудинкової території, які фактично надавались за адресою АДРЕСА_1 , та вартість кожної з них. Крім того, позивачем пропущено строк позовної давності.

Згідно поштового номеру відправлення відповідачем відзиву позивачу, останнім він отриманий 04.02.2021. Відповіді на відзив до суду не надано.

Таким чином, на підставі ч.8 ст.178 ЦПК України, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні факти і відповідні їм правовідносини.

КП «Жилкомсервіс» визначено виконавцем житлово-комунальних послуг у житловому фонді м. Харкова з управління будинком, спорудою або групою будинків.

Рішенням ХМР №69/06 від 26.07.2006 та рішенням виконавчого комітету ХМР №1186 від 20.12.2006 створено КП «Жилкомсервіс» та визначено його виконавцем послуг з управління будинком, спорудою або прибудинковою територією.

Відповідач, ОСОБА_1 , є власником квартири АДРЕСА_1 (а.с. 12, 13)

Відповідач зареєстрований за адресою АДРЕСА_2 .

Позивач нарахував відповідачу заборгованість за період з 01.04.2009 по 01.04.2020 зі сплати житлово-комунальних послуг в загальній сумі 11 491,91 грн.

Відповідно до положень ч.1 ст. 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 382 ЦК України передбачено, що власникам квартири у дво- або багатоквартирному житловому будинку належать на праві спільної сумісної власності приміщення загального користування, опорні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання за межами або всередині квартири, яке обслуговує більше однієї квартири, а також споруди, будівлі, які призначені для забезпечення потреб усіх власників квартир, а також власників нежитлових приміщень, які розташовані у житловому будинку.

Згідно зі ст. 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України.

Як зазначено у ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 1 Закону «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що власник приміщення, будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд (далі - власник) - фізична або юридична особа, якій належить право володіння, користування та розпоряджання приміщенням, будинком, спорудою, житловим комплексом або комплексом будинків і споруд, зареєстроване у встановленому законом порядку.

Управитель - особа, яка за договором з власником чи балансоутримувачем здійснює управління будинком, спорудою, житловим комплексом або комплексом будинків і споруд (далі - управління будинком) і забезпечує його належну експлуатацію відповідно до закону та умов договору.

Житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.

Виконавець - суб`єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору.

Відповідно до ст. 13 Закону «Про житлово-комунальні послуги» залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

Як зазначено у ч.1 ст. 20 вказаного Закону споживач має право одержувати в установленому законодавством порядку необхідну інформацію про перелік житлово-комунальних послуг, їх вартість, загальну вартість місячного платежу, структуру ціни/тарифу, норми споживання, порядок надання житлово-комунальних послуг, їх споживчі властивості тощо Цьому праву споживача кореспондує обов`язок позивача як виконавця відповідних послуг, передбачений пунктом 4 частини другої статті 21 Закону.

Згідно п.77 постанови ВСУ від 22.05.2019 у справі №642/8210/16, постановленої в подібних правовідносинах, зазначено, що судом першої інстанції не встановлені обставини, за яких відбувалося неповне надання послуг позивачем відповідачу, про яке заявив сам позивач. Не встановлено, якими доказами окрім тверджень самого позивача підтверджується надання повного обсягу житлово-комунальних послуг позивачем в інші місяці нарахування їх вартості, які входять до заявленого позивачем періоду. Враховуючи, що відповідач заперечує надання йому житлово-комунальних послуг, встановленню підлягає дійсний обсяг наданих послуг. В матеріалах справи відсутні належні докази на підтвердження обсягу послуг, які за твердженням позивача надані відповідачу.

У даному випадку, такі докази представником позивача також не надані.

Відповідач зазначив у своїх запереченнях проти позову про не надання позивачем відомостей щодо тарифу на послуги з утримання будинку, інші документи, якими позивач обґрунтовує вимоги по оплаті житлово-комунальних послуг, із вказанням, які саме конкретні послуги входять в розуміння «утримання будинків, споруд та прибудинкової території» та тарифи за кожну з них, розрахунок за кожною наданою послугою. Також заперечував надання позивачем йому послуг в повному обсязі, враховуючи аварійний стан будинку та відсутність систем водопостачання та водовідедення.

Надана представником позивача в матеріалах справи довідка пояснювальна записка (а.с. 85-86) містить у собі інформацію лише щодо переліку послуг, які входять в розуміння «утримання будинків, споруд та прибудинкової території», та щомісячне нарахування по буд. АДРЕСА_1 , однак, вона не містить відомостей про конкретні послуги, які були фактично надані позивачем відповідачу в спірний період та розмір плати за кожну надану таку послугу, норми споживання, режим надання ЖК послуг. Щомісячне нарахування по квартирі зазначене в загальній сумі без вказівки на складові такого розміру нарахування. Також зазначено, що було проведено капітальний ремонт шиферної покрівлі, ремонт під`їзду, ремонт фасаду, комунікацій комунального призначення, однак, на підтвердження цьому відсутні, в тому числі, копії договорів позивача з підприємствами, які фактично надавали такі послуги з обслуговування багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 та докази оплати позивачем таких послуг, тому вказана пояснювальна записка не є достатнім доказом на підтвердження позовних вимог.

Крім того, як вбачається із копії актів в матеріалах справи від 31.08.2009, 16.06.2009, складених комісією у складі начальника дільниці №27 КП «Жилкомсервіс» Кондратюк Б.Г., майстра дільниці №27 ОСОБА_2 , інженера дільниці №27 ОСОБА_3 , на підставі обстежень будинку АДРЕСА_1 , за їх результатами встановлено, що внутрішньо домові системи холодної води і каналізації не функціонують в десяти квартирах, в тому числі, в кв. АДРЕСА_1 . Необхідне проведення робіт капітального характеру. Технічний стан квартири АДРЕСА_1 - аварійний, трубопровід холодного водопостачання відключений з 18.08.2009, система каналізації не функціонує, відсутня частина трубопроводу каналізації з 3 поверху. Туалет загального користування не функціонує. Нежилі приміщення 1 і 2 поверхів, підвал - в аварійному стані. (а.с. 68-73)

Листом від 14.12.2020 ОСОБА_1 просив КП «Жилкомсервіс» провести обстеження його квартири АДРЕСА_1 на предмет надання послуг.

Листом від 16.01.2021 КП «Жилкомсервіс» надано ОСОБА_1 відповідь про справність систем водопостачання та водовідведення, однак, за адресою АДРЕСА_2 , що не є предметом дослідження у даній справі, оскільки позовні вимоги стосуються кв. АДРЕСА_1 .

Таким чином, вищезазначене спростовує посилання позивача на належне виконання ним своїх обов`язків з надання житлово-комунальних послуг.

Позивач, на виконання свого процесуального обов`язку, не надав суду належних, і неспростовних доказів на підтвердження своєї позиції, а саме, доказів про фактично надані відповідачу комунальні послуги, їх перелік, вартість, загальну вартість місячного платежу, структуру цін/тарифів, норми споживання, режим надання житлово-комунальних послуг, їх споживчі властивості, а також докази саме надання таких послуг, враховуючи, що це також заперечується відповідачем.

Також позивачем не спростовано того, що послуги відповідачу не надавались, враховуючи, що судом встановлено аварійний стан будинку, відсутність водопровідних та водовідвідних систем.

Позивач в обґрунтування позовних вимог послався на довідку про нарахування та оплату житлово-комунальних послуг з 01.04.2009 по 01.04.2020 (а.с.7-11).

З цього розрахунку вбачається, що відповідачу щомісячно нарахована оплата за житлово-комунальні послуги, при цьому, не зазначено складові щомісячно нарахованої суми, не зазначено, які саме послуги були надані, вартість кожної послуги.

Таким чином, враховуючи заперечення відповідача про надання позивачем послуг належно та у повному обсязі, за відсутності доказів зі сторони позивача щодо фактично наданих послуг, їх обсяг та вартість кожної з них, аварійний стан будинку АДРЕСА_1 , під`їзду та підвалу, відсутність в квартирі АДРЕСА_1 систем водопостачання та водовідведення, аварійний стан нежитлових приміщень будинку, враховуючи висновки в постанові ВСУ від 22.05.2019 у справі №642/8210/16, суд не може прийняти розрахунок позивача, а також заявлений позивачем відповідний обсяг житлово-комунальних послуг як доведений фактично лише на підставі твердження позивача.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом надавалась можливість представнику позивача надати суду докази на підтвердження заявлених позовних вимог та спростування заперечень відповідача, однак позивач таких доказів суду не надав.

За таких обставин позовні вимоги задоволенню не підлягають за недоведеністю.

Щодо заяви відповідача про застосування строку позовної давності, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

За приписами ст. 267 ЦК України заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

За приписами ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Виходячи з правового аналізу наведених норм суд зазначає, що строк позовної давності може бути застосований до виниклих між сторонами правовідносин лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення судом рішення, виключно у тому випадку, коли судом буде встановлено, що було порушено право позивача та воно підлягає судовому захисту, але у зв`язку з пропуском ним строку позовної давності, суд дійде висновку про наявність підстав для відмови у позові.

Враховуючи, що під час розгляду справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, у зв`язку з їх недоведеністю, підстав для застосування строку позовної давності немає.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки у задоволенні позовних вимог позивачу відмовлено, то судові витрати КП «Жилкомсервіс» по справі підлягають віднесенню на сторону позивача.

Керуючись ст. ст. 4,5, 12, 13, 89, 141, 256, 259, 263-265, 268 ЦПК України, ст.ст. 13, 20, 21 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» суд, -

ухвалив:

У задоволенні позову Комунального підприємства «Жилкомсервіс» (код ЄДРПОУ 34467793, адреса: м. Харків, вул. Конторська, 35) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_2 ) про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги - відмовити в повному обсязі.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через Ленінський районний суд м.Харкова шляхом подачі апеляційної скарги у 30-денний строк з дня складення повного рішення.

Повний текст судового рішення складено 23.02.2021.

Головуючий: