Ухвала суду № 95080684, 23.02.2021, Борівський районний суд Харківської області

Борівський районний суд Харківської області

справа: № 614/131/21

провадження: 1-кп/614/8/21

категорія: 346

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.02.2021 суддя Борівського районного суду Харківської області Гуляєва Г.М., розглянувши обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 42019220000000723 за обвинуваченням ОСОБА_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 27, ч. 2 ст. 372 КК України; ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 372 КК України, ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 372 КК України,

УСТАНОВИВ:

22.02.2021 до Борівського районного суду Харківської області від Харківської обласної прокуратури надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 42019220000000723 від 14.11.2019 за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 372 КК України, ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 372 КК України, ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 27, ч. 2 ст. 372 КК України.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, кримінальне провадження № 614/131/21, 1-кп/614/8/21 розподілено головуючому судді Гуляєвій Г.М.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 75 КПК України слідчий суддя, суддя або присяжний не може брати участь у кримінальному провадженні за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості.

ОСОБА_1 працював на посаді т.в.о. начальника Борівського ВП Ізюмського ВП ГУНП в Харківській області.

ОСОБА_2 працював на посаді начальника сектору кримінальної поліції Борівського ВП Ізюмського ВП ГУНП в Харківській області.

ОСОБА_3 працює на посаді слідчого СВ Борівського ВП Ізюмського ВП ГУНП в Харківській області.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини безсторонність (неупередженість) суду в сенсі п.1 ст.6 конвенції має визначатися згідно з (i) суб`єктивним критерієм, враховуючи особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об`єктивним у цій справі, та (i) об`єктивним критерієм, іншими словами, шляхом установлення того, чи забезпечував сам суд та серед інших аспектів його склад достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності (рішення у справах «Фей проти Австрії», «Ветштайн проти Швейцарії»).

Проте між суб`єктивною та об`єктивною безсторонністю не існує беззаперечного розмежування, оскільки поведінка судді не тільки може викликати об`єктивні побоювання щодо його безсторонності з точки зору стороннього спостерігача (об`єктивний критерій), а також може бути пов`язана з питанням його або її особистих переконань (суб`єктивний критерій) (рішення у справі «Кіпріану проти Кіпру»).

У деяких випадках, коли докази для спростування презумпції суб`єктивної безсторонності судді отримати складно, додаткову гарантію надасть вимога об`єктивної безсторонності (рішення у справі «Пуллар проти Сполученого Королівства»). У цьому сенсі навіть вигляд має певну важливість - іншими словами, «має не лише здійснюватися правосуддя - ще має бути видно, що воно здійснюється». Адже йдеться про довіру, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти у громадськість (рішення у справі «Де Куббер проти Бельгії»).

ЄСПЛ зазначає у рішеннях у справах «Делкурт проти Бельгії», «Пєрсак проти Бельгії» і «Де Куббер проти Бельгії», що будь-який суддя, стосовно неупередженості якого є обґрунтований сумнів, повинен заявити самовідвід.

Враховуючи той факт, що одним із чинників розвитку сучасної держави є взаємодія гілок влади, зокрема, судової та виконавчої, суддя Гуляєва Г.М. вважає за необхідне заявити самовідвід по даному кримінальному провадженню, оскільки з обвинуваченими ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 тривалий час мала службові відносини на фоні постійної взаємодії судової та правоохоронної систем в межах службових повноважень, що може слугувати передумовою для виникнення сумніву у стороннього спостерігача в її об`єктивності та нівелювання авторитету судової влади.

Крім того, в Бангалорських принципах поведінки суддів, схвалених резолюцією 2006/23 Економічної і Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 р. зазначено, що Загальною декларацією з прав людини та Міжнародним пакетом про громадянські і політичні права гарантовано рівність всіх громадян перед судом, а також право кожної особи на своєчасний розгляд її справи, що пов`язана зі встановленням її прав та обов`язків, а також з питанням її винуватості у вчиненні кримінального злочину, компетентним та незалежним судом на засадах справедливості та безсторонності, у відкритому судовому засіданні у встановленому законом порядку.

Вказаними Бангалорськими принципами поведінки судді між інших передбачений такий принцип як об`єктивність судді, яка є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов`язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття.

Одним із способів застосування цього принципу, згідно п.2.5 вказаного документу є заява суддею самовідводу від участі в розгляді справи, зокрема, у випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.

Що стосується вирішення питання про існування упередження чи неупередженості судді, в п.85 Коментарів до Бангалорських принципів поведінки суддів зазначається, що при цьому сторони керуються афоризмом про те, що «правосуддя не лише має бути здійсненим, але й сприйматися як очевидно і без сумніву здійснене». Іншими словами, у разі, коли виникає питання про відвід, значення має не те, чи справді у судді є усвідомлене або неусвідомлене упередження, а те, чи виникла б у розумної та належним чином поінформованої особи підозра про існування такого упередження. У цьому сенсі обґрунтована підозра в упередженості не просто заміняє відсутні докази чи доказовий засіб для встановлення вірогідності неусвідомленого упередження, а є виявом пильнішої уваги до іміджу правосуддя, тобто домінуючої зацікавленості громадськості в тому, щоб існувала впевненість у чесності процесу здійснення правосуддя.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку про повернення матеріалів кримінального провадження до канцелярії суду для повторного розподілу справи.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.75,80 КПК України, слідчий суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Заявляю самовідвід по кримінальному провадженню, внесеному до ЄРДР за № 42019220000000723 за обвинуваченням ОСОБА_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 27, ч. 2 ст. 372 КК України; ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 372 КК України, ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 372 КК України.

У зв`язку із заявленим самовідводом повернути обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 42019220000000723 за обвинуваченням ОСОБА_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 27, ч. 2 ст. 372 КК України; ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 372 КК України, ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 372 КК України, до канцелярії суду для вирішення питання про повторний розподіл справи.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Гуляєва Г. М.