Ухвала суду № 95080264, 05.02.2021, Добровеличківський районний суд Кіровоградської області

Справа № 387/684/15-ц

Номер проведження 4-с/387/3/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2021 року смт Добровеличківка

Добровеличківський районний суд Кіровоградської області в складі:

головуючого судді Майстера І.П.

за участю секретаря судового засідання Поляруш С.Ю.

представника скаржника

( в режимі відеоконференцзв`язку) Голованова О.П.

представника Добровеличківського РВ ДВС

Південно-Східного міжрегіонального

управління Міністерства юстиції ( м.Дніпро) Мазур Л.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_1 , заінтересована особа ПАТ КБ "Надра", на дії державного виконавця Добровеличківського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м.Дніпро) про визнання неправомірною та скасування постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, з примусового виконання виконавчого листа №387/684/15-ц від 18.12.2015 виданого Добровеличківським районним судом Кіровоградської області,-

В С Т А Н О В И В :

Скаржник ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії державного виконавця Добровеличківського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м.Дніпро) про скасування постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, з примусового виконання виконавчого листа №387/684/15-ц від 18.12.2015 виданого Добровеличківським районним судом Кіровоградської області, в якій зазначив, що рішенням Добровеличківського районного суду Кіровоградської області по справі № 387/684/15-ц з нього стягнуто на користь ПАТ КБ "Надра" борг в сумі 296333,39 грн.03.02.2016 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №50001810 та накладено арешт на його майно. З метою продажу свого автомобіля він звернувся в ЦНАП, де йому стало відомо, що на належне йому майно накладено арешт, що спонукало скаржника звернутись з даною скаргою. ОСОБА_1 звернувся із клопотанням до Добровеличківського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м.Дніпро) про винесення постанови, згідно з якою просив скасувати постанову винесену державним виконавцем Добровеличківського районного відділу Державної виконавчої служби ГУТЮ в Кіровоградській області про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження на легковий автомобіль седан-В модель 211040 марки "Богдан", 2011 року випуску реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить йому на праві приватної власності. У відповіді ДВС, від 14 січня 2021 року він отримав лист за номером 4596/1 про неможливість зняття арешту з його майна.

В судовому засіданні представник скаржника ОСОБА_2 скаргу підтримав, та зазначив, що арешт на майно боржника може бути накладений як під час відкриття виконавчого провадження так і в процесі інших виконавчих дій. У разі закінчення виконавчого провадження, арешт накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи примусового виконання рішення. З майна боржника може бути знято за постановою начальника відповідного відділу або за рішенням суду. Враховуючи що виконавче провадження закінчене, а тому арешт на майно має зніматися. Крім того закінчились строки подання виконавчого листа, а саме 12.12.2020. Зазначене рішення ДВС про арешт майна не дає можливості вільно розпоряджатися майном. Також представник скаржника зазначив, що жодних постанов державного виконавця не отримував, тому просив поновити строк на подання скарги.

Скаржник ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився про день, час та місце слухання справи повідомлений вчасно належним чином.

В судовому засіданні представник Добровеличківського РВ ДВС Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м.Дніпро) щодо скарги заперечувала та надала до суду заперечення на скаргу згідно з яким державний виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом. Державним виконавцем 03.02.2016 було винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження та направлена для виконання в органи та установи, які посвідчують договори відчуження майна, чи проводять його переатестацію на іншого власника та сторонам для відома. У боржника виявлений рахунок, який був відкритий у ТВБВ №10010/0125 і 25.02.2016 винесена постанова про звернення стягнення на кошти на рахунках боржника. 27.04.2016 надійшла ухвала Добровеличківського районного суду №387/684/15-ц від 13.04.2016 про зняття арешту з коштів боржника та 27.04.2016 винесена постанова про скасування процесуального документа. 12.12.2016 винесена постанова про повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з відсутністю у боржника коштів та майна. Згідно з ст.50 ЗУ "Про виконавче провадження", що в разі повернення виконавчого документу до суду або іншого органу ( посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника. Тому вважає, що державний виконавець діяв у межах та спосіб визначені законом, тому просить відмовити у задоволенні скарги.

Представник Добровеличківського РВ ДВС Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м.Дніпро) в судовому засіданні підтримала свої заперечення.

Представник ПАТ КБ "Надра" в судове засідання не з`явився, причину неявки суду не повідомив. Про дату, час та місце розгляду скарги був повідомлений належним чином.

Відповідно до ч. 2 ст. 450 ЦПК України, неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Ухвалою суду від 01 лютого 2021 року провадження у даній справі відкрито.

У відповідності до ст.450 ЦПК України, суд вважає можливим розглянути справу на підставі наявних в ній доказів та у відсутність стягувача та боржника.

Дослідивши матеріали скарги та додані до неї документи, суд дійшов до таких висновків.

Відповідно до ст. 447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до витягу виконавчих дій виконавчого провадження №50001810 від 11.01.2021 встановлено, що стан виконавчого провадження №50001810 завершено за виконавчим листом від 18.12.2015 № 387/684/15-ц, дата надходження виконавчого документа 01.02.2016, боржник ОСОБА_1 , стягувач ПАТ КБ "Надра"стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ "Надра" боргу в сумі 296333,39 гривень. Старшим державним виконавцем Войцехівським А.В. з метою забезпечення виконання рішення суду накладено арешт на все майно боржника. Підставою повернення 12.12.2016 виконавчого документа стягувачу, відповідно до п.2 ч.1 ст.47 Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.2016, є відсутність майна у боржника, на яке може бути звернено стягнення, а також здійснення державним виконавцем відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" заходів щодо розшуку такого майна, які виявились безрезультативними.

З листа державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м.Дніпро) від 14.01.2021 №4596/1 встановлено, що зняти арешт із транспортного засобу, а саме автомобіля легковий седан-В модель 211040 марки "Богдан" 2011 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_1 на праві власності не є можливим згідно з вимогами ч.3 ст.37 Закону України "Про виконавче провадження".

Згідно з статтею 449 Цивільного процесуального кодексу України, скаргу може бути подано до суду: у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи; у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій.

Відповідно до частини п`ятої статті 74 Закону України "Про виконавче провадження", рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів. Рішення виконавця про відкладення проведення виконавчих дій може бути оскаржене протягом трьох робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.

Пунктом 3 розділу XII "Прикінцевих положень" ЦПК України визначено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Листом Добровеличківського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м.Дніпро) Северина О.А. повідомлено про неможливість зняття арешту з майна. Зазначену відповідь ОСОБА_1 отримав 14.11.2021.

Суд зазначає, що пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом. Представником представника Добровеличківського РВ ДВС Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м.Дніпро) не надано доказів вручення скаржнику постанови про арешт його майна так як виконавче провадження знищене. Тому суд трактує ці обставини на користь скаржника, а тому такий строк підлягає поновленню.

Водночас суд розглядаючи скаргу ОСОБА_1 доходить до висновку про відмову в її задоволенні по суті.

В судовому засіданні з`ясовано, що у зв`язку з відсутністю майна у боржника ОСОБА_1 державним виконавцем було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу, але нормами Закону України «Про виконавче провадження», як на час прийняття постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 03 лютого 2016 року, так і на день звернення із даною скаргою до суду, не передбачено право державного виконавця на зняття арешту у разі повернення виконавчого документа стягувачу з цих підстав, який має право повторно звернутися із заявою про примусове виконання рішення суду, яке не виконано і боржником за яким є саме заявник у цій справі.

Так, судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що на виконанні у Добровеличківського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м.Дніпро) перебувало виконавче провадження № 50001810 щодо примусового виконання виконавчого листа від 18 грудня 2015 року №387/684/15, виданого Добровеличківським районним судом Кіровоградської області, який надійшов 01лютого 2016 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ "Надра" боргу в розмірі 296 333,39 гривень.

Відповідно до постанови державного виконавця про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 03 лютого 2016 року накладено арешт на все майно, що належить боржнику ОСОБА_1 (а.с.40-44).

Згідно з постановою про повернення виконавчого документа від 12 грудня 2016 року постановленою державним виконавцем Осєтрова-Литвиновська С.В., виконавчий лист від 18 грудня 2015 року №387/684/15 повернуто стягувачу на підставі п.2 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження» .

Вказані дії державного виконавця підтверджує інформація про виконавче провадження (а.с.40-44).

Суд з`ясував, що 14.01.2021 надана відповідь ОСОБА_1 в якій зазначається, що в межах виконавчого провадження виконавчий лист про стягнення із ОСОБА_1 на користь юридичної особи повернути на підставі п.2 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження» (а.с.12).

Відповідно до ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до п.1. ч.1 ст.32 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній на момент прийняття постанови про арешт майна боржника) заходами примусового виконання рішень є, зокрема, звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

У порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.

Згідно із п.5 ч.3 ст.11 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній на момент прийняття постанови про арешт майна боржника) державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.

Арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення (ч.1 ст.57 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній на момент прийняття постанови про арешт майна боржника)).

Згідно зі статтею 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутись до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Відповідно до п.2 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній на момент прийняття постанови про повернення виконавчого документа) виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Частиною першою статті 40 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній на момент звернення до суду із скаргою) визначено, що у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження.

Разом з тим, положення статті 30 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції, яка діяла на момент завершення виконавчого провадження, тобто станом на 19 травня 2016 року) визначали наступні форми завершення виконавчого провадження 1) закінчення виконавчого провадження - згідно із статтею 49 цього Закону; 2) повернення виконавчого документа стягувачу - згідно із статтею 47 цього Закону; 3) повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадовій особі ), який його видав, - згідно із статтею 48 цього Закону.

Суд зазначає, що закінчення виконавчого провадження та повернення виконавчого документа стягувачу - це складові завершення виконавчого провадження, проте вони мають різну правову підставу і відповідно різні правові наслідки.

Так, правові підстави закінчення виконавчого провадження визначались статтею 49 Закону України «Про виконавче провадження» (чинного станом 19 травня 2016 року). При цьому закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених статтею 49 вказаного Закону виключало можливість розпочати його знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

Натомість, пункт 2 частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції станом на 19 травня 2016 року) передбачав, що виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалось або здійснено частково, повертався стягувачу у разі, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Разом з тим, завершення виконавчого провадження з цих підстав не позбавляло стягувача його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених цим Законом.

Аналогічні положення містяться і у чинній на даний час редакції Закону України «Про виконавче провадження» (стаття 37 Закону України «Про виконавче провадження»).

Розширеному тлумаченню зазначені підстави не підлягають.

Отже судом встановлено, що виконавче провадження № 50223147 було завершене 19 травня 2016 року на підставі пункту 2 частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції чинній станом на 19 травня 2016 року) шляхом повернення виконавчого документа стягувачу через відсутність у боржника майна, на яке може бути звернено стягнення. При цьому стягувач мав право у визначені законодавством строки повторно пред`явити виконавчий лист до виконання.

Аналіз вказаних норм закону дає підстави для висновку, що завершення виконавчого провадження з цих підстав не передбачає можливості зняття арешту з майна боржника, оскільки рішення суду не виконане.

Враховуючи вищенаведені норми законодавства, суд доходить до висновку, що державний виконавець не мав повноважень щодо зняття арешту з майна боржника при винесенні постанови про повернення виконавчого документа стягувачу, оскільки вказаний механізм стосується лише тих випадків, коли відбувається повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав.

Окрім того, в матеріалах справи також відсутні підстави для зняття арешту, так як боржник не надав доказів виконання рішення суду, сплати виконавчого збору і сплив строку пред`явлення виконавчого документа до виконання, що не є наслідком закінчення виконавчого провадження та зняття арешту з майна.

Суд також зазначає, що даних щодо закінчення виконавчого провадження, чи визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з виконанням рішення суду, матеріали справи не містять. Постанова державним виконавцем про закінчення виконавчого провадження не виносилася.

Отже у діях державного виконавця відсутні порушення норм Закону України «Про виконавче провадження», права ОСОБА_1 не порушені.

Також є безпідставним посилання представника заявника на порушення прав його підзахисного, як власника, захист яких передбачено статтею 41 Конституції України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки спір про право власності (користування) на майно, на яке накладено арешт, відсутній і таке право заявника ніким не оспорюється. Також заявник у скарзі не зазначав щодо якого майна порушуються його майнові права.

Доводи представника заявника на сплив строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання є безпідставними, оскільки ці обставини не доведені в судовому засіданні.

Також суд не приймає до уваги доводи представника заявника щодо того, що боржник не був повідомлений про початок примусового виконання рішення суду та йому не направлялася постанова про арешт майна, так як зазначені обставини спростовуються ухвалою від 13 квітня 2016 року у справі №387/684/15-ц, винесену Добровеличківським районним судом Кіровоградської області про часткове задоволення скарги ОСОБА_1 до Відділу Державної виконавчої служби Добровеличківського районного управління юстиції Кіровоградської області, зацікавлені особи ПАТ "Комерційний банк "Надра" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію Стрюкової І.О., ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на дії державного виконавця відділу державної виконавчої служби Добровеличківського районного управління юстиції та якою постанову про арешт коштів боржника ОСОБА_1 від 25 лютого 2016 року, винесену старшим державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Добровеличківського районного управління юстиції у Кіровоградській області Войцехівським А.В. у виконавчому провадженні №387/684/15-ц, та постанову визнано неправомірною в частині накладення арешту на картковий рахунок ОСОБА_1 для отримання заробітної плати НОМЕР_2 , відкритий у ТВБВ №10010/0125 філії - Кіровоградське обласне управління АТ "Ощадбанк". Також суд зазначає, що не вручення оскаржуваної постанови про арешт майна ОСОБА_1 не може зводитись до безумовного скасування постанови про арешт майна.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить до висновку про відмову в задоволенні скарги ОСОБА_1 .

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11, 32, 35, 40, 47, 50, 57 Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 року із змінами та доповненнями, ст.ст. 2, 3, 18, 40, 56, 74 Закону України "Про виконавче провадження", ст.ст. 317, 319 ЦК України, ст. 447, 450, 451 ЦПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

В задоволенні скарги ОСОБА_1 , заінтересована особа ПАТ КБ "Надра", на дії державного виконавця Добровеличківського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м.Дніпро) про визнання дій державного виконавця неправомірними та скасування постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, з примусового виконання виконавчого листа №387/684/15-ц від 18.12.2015, виданого Добровеличківським районним судом Кіровоградської області, - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Кропивницького апеляційного суду протягом 15 днів. Апеляційна скарга подається безпосереднього до апеляційної інстанції.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Добровеличківського районного суду

Кіровоградської області І. П. Майстер