Вирок № 95080250, 22.02.2021, Голованівський районний суд Кіровоградської області

Справа № 384/369/18

Провадження № 1-кп/386/14/21

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 лютого 2021 року смт. Голованівськ

Голованівський районний суд Кіровоградської області в складі:

головуючого судді Шкамерда К. С.

за участю: секретаря судового засідання Максютенко О.О.

прокурора Чорнобривця Д.В.

обвинуваченої ОСОБА_1

захисника Гірника Г.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12017120240000318 від 27.10.2017р. за обвинуваченням: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки смт.Вільшанка Вільшанського району Кіровоградської області, українки, громадянки України, освіта базова вища, не працюючої, має на утриманні сина ОСОБА_2 , 2017 року народження, пільг не має, не депутат, стан здоров?я задовільний, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої:

обвинуваченої у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.191, ч.1 ст.366 КК України,

встановив:

ОСОБА_1 вчинила привласнення чужого майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вченено повторно, складання та видачі службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, за таких обставин.

ОСОБА_1 являючись службовою особою, яка постійно обіймала на підприємстві посаду, пов`язану з виконанням адміністративно-господарчих функцій, працюючи на посаді провідного спеціаліста служби роздрібного бізнесу ТВБВ №10010/0334 філії-Кіровоградського обласного управління АТ «Ощадбанк», згідно наказу на призначення ПАТ «Державний ощадний банк України» Філія-Кіровоградське обласне управління №2311-к від 29.09.2016р. з якою 24.05.2016р. укладено договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність №887, та у відповідсті до посадової інструкції з організації касової роботи та здійснення касових операцій вустановах АТ «Ощадбанк» на неї покладено завдання та обов`язки до яких входить у тому числі й оформлення та здійснення прибуткових касових операцій в порушення вимог Розділів 2,4 Глави 111 посадової інструкції з організації касової роботи та здійснення касових операцій в установах АТ «Ощадбанк» привласнила грошові кошти в сумі 11710,00 грн.

Так, 16 грудня 2016 року, у невстановлений час, ОСОБА_1 перебуваючи в своєму службовому кабінеті філії-Кіровоградське обласне управління АТ «Ощадбанк», який розташований за адресою: смт.Вільшанка вул.Миру,48, Вільшанського району Кіровоградської області, отримала від бухгалтера КП Добрянської сільської ради ОСОБА_3 гроші в сумі 11710,00 грн. для внесення на рахунок підприємтсва за комунальні послуги. Отримавши грошові кошти в сумі 11710,00 грн., які останній були ввірені для внесення на рахунок підприємства за комунальні послуги у ОСОБА_1 виник умисел на їх привласнення.

Реалізовуючи свій злочинний умисел направлений на привласнення ввіреного їй майна, діючи умисно та цілеспрямовано, з корисливих спонукань, з метою особистого збагачення злочинним шляхом, усвідомлюючи протипрвний характер своїх дій та бажаючи настання суспільно-небезпечних наслідків у вигляді спричинення матеріальної шкоди, шляхом вільного доступу отримавши від бухгалтера КП Добрянської сільської ради ОСОБА_3 гроші в сумі 11710,00 грн., які повинна була перерахувати на рахунок № НОМЕР_1 КП Добрянської сільської ради, про те не здійснила за наданим рахунком сплату за комунальні послуги підприємством та не внесла дані за платежем до автоматизованої банківської системи «Барс» філії Кіровоградське обласне управління ПАТ «Державний ощадний банк України», в результаті чого привласнила ввірені їй та належні ПАТ «Державний ощадний банк України», кошти в сумі 11710,00 грн., які в подальшому використала на власний розсуд завдавши матеріальних збитків на вказану суму.

Крім того, у період з 28.12.2016р. до початку січня 2017р., більш точної дати та часу в ході досудового розслідування не встановлено, провідний спеціаліст служби роздрібного бізнесу ТВБВ №10010/0334 філії-Кіровоградського обласного управління АТ «Ощадбанк» ОСОБА_1 , перебуваючи в своєму службовому кабінеті ТВБВ №10010/0334 філії-Кіровоградського обласного управління АТ «Ощадбанк» розташованого за адресою: смт.Вільшанка вул.Миру, 48, Вільшанського району Кіровоградської області, діючи з прямим умислом, з корисливих мотивів, з метою приховування своїх злочинних дій, а саме заволодіння грошовими коштами АТ «Ощадбанк» в сумі 11710,00 грн., на невстановленому під час досудового розслідування комп`ютерному обладнанні, виготовила не існуючу квитанцію №3 від 16 грудня 2016 року, ( референс 79520953) заяви на переказ готівки на рахунок № НОМЕР_1 КП Добрянської сільської ради та внесла до колонки «сума» та графи «загальна сума (цифрами)» значення - 11710,00 грн., а також до колонки «аквівалент у гривнях» значення - 11710,00 грн., яку в подальшому роздрукувала за допомогою не вставовленого знакодрукуючого пристрою, підписала та скріпила кутовим штампом «ТВБВ №10010/0334 філії-Кіровоградського обласного управління АТ «Ощадбанк 16 грудня 2016 року» чим надала статусу офіційного документу, а в подальшому в приміщенні ТВБВ №10010/0334 філії-Кіровоградського обласного управління АТ «Ощадбанк» розташованого за адресою: смт.Вільшанка вул.Миру, 48, Вільшанського району Кіровоградської області на початку січня 2017року, більш точоно дати та часу в ході досудового розслідування не встановлено видала бухгалтеру КП Добрянської сільської ради ОСОБА_3 .

Крім того, 15 червня 2017року, у невстановлений час ОСОБА_1 перебуваючи в своєму службовому кабінеті філії-Кіровоградського обласного управління АТ «Ощадбанк» розташованого за адресою: смт.Вільшанка вул.Миру, 48, Вільшанського району Кіровоградської області отримала від бухгалтера КП Добрянської сільської ради ОСОБА_3 гроші в сумі 8650, 00 грн. для внесення на рахунок підприєства за комунальні послуги. Отримавши грошові кошти в сумі 8650, 00 грн., які останній були ввірені для внесення на рахунок підприємства за комунальні послуги у ОСОБА_1 виник умисел їх привласнити.

Реалізовуючи свій злочинний умисел, направлений на привласнення ввіреного їй майна, ОСОБА_1 15.06.2017р. о 12.14 год., діючи умисно та цілеспрямовано, з корисливих спонукань, з метою особистого збагачення злочинним шляхом, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та бажаючи настання суспільно-небезпечних наслідків у вигляді спричинення матеріальної шкоди, шляхом вільного доступу, отримавши від бухгалтера КП Добрянської сільської ради ОСОБА_3 гроші в сумі 8650, 00 грн. зарахувала їх на рахунок № НОМЕР_1 КП Добрянської сільської ради, про що внесла до банківської системи «Барс» філії Кіровоградське обласне управління ПАТ «Державний ощадний банк України», та видала бухгалтеру КП Добрянської сільської ради квитанцію №1 (референс№90009068). В подальшому 15.06.2017р. о 12.16 год., ОСОБА_1 операцію з внесення на рахунок № НОМЕР_1 КП Добрянської сільської ради грошової виручки в сумі 8650, 00 грн., в порушення вимог Розділу 4 Глави 111, інструкції з організації касової роботи та здійснення касових операцій в установах АТ «Ощадбанк» сторнувала, а грошові кошти у вказані сумі привласнила задавши ПАТ «Державний ощадний банк України» матеріальних збитків на вказану суму.

Допитана в судовому засіданні обвинувачена свою вину у вчиненні вищевказаних кримінальних правопорушень визнала повністю, суду вказала, що злочини вчинила за тих обставин, які зазначені в обвинувальному акті, гроші повернула одразу. На утриманні має малолітнього сина якого виховує сама. Щиро кається у скоєному, просила призначити їй мінімальне покарання.

Обвинуваченій та іншим учасникам судового провадження правильно зрозумілі суть обвинувачення та обставини кримінального провадження. Обвинувачена у судовому засіданні повністю визнала провину у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.191, ч.1 ст.366 КК України. У зв`язку з цим, після роз`яснення всім учасникам судового провадження наслідків, передбачених ч. 3 ст. 349 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України), та за їх згодою, суд обмежився допитом обвинуваченої і дослідженням документів, які характеризують особу обвинуваченої та досудової доповіді, так як немає жодного сумніву в добросовісності та істинності їх позиції, а також усі учасники судового провадження згодні та не оспорюють обставини вчинення злочину, вказаного в обвинувальному акті у кримінальному провадженні та його кваліфікацію.

Відповідно до ст. 349 КПК України, за згодою всіх учасників судового провадження, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються. При цьому судом з`ясовано, чи правильно розуміють учасники судового провадження зміст цих обставин, чи добровільною та істинною є їх позиція, а також їм роз`яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці фактичні обставини в апеляційному порядку.

Представник потерпілої особи ПАТ «Державний ощадний банк України» Біндіч Г.П. в судове засідання не з?явилась, надала клопотання про розгляд справи без її участі, будь-яких претензій матеріального та морального характеру відносно обвинуваченої немає.

Прокурор в судовому засіданні під час судових дебатів зазначив, що вина ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.191, ч.1 ст.366 КК України повністю доведена. Просив при вирішенні питання щодо виду та міри покарання обвинуваченій врахувати наявність обставини, яка пом`якшує покарання до яких відноситься щире каяття; врахувати відсутність обставин, що обтяжують покарання; зазначив, що на утриманні обвинуваченої знаходить малолітня дитина. Просив звільнити обвинувачену від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до відповідальності на підставі ст. 49 КК України та призначити покарання обвинуваченій за ч. 2 ст. 191 КК України у виді обмеження волі строком на два роки з позбавленням права обіймати посади пов`язаних з виконанням адміністративно-господарських функцій строком на один рік.

Захисник в судовому засіданні просив врахувати, що обвинувачена на досудовому слідстві та під час судового розгляду справи повністю визнавала свою вину, щиро каялась. Під час вчинення кримінального правопорушення була вагітною. Наразі виховує та забезпечує малолітнього сина самостійно без будь якої допомоги. Також зазначив, що дитина має вади із зором та постійно перебуває під наглядом лікарів. Обвинувачена грошові кошти повернула одразу після вчинення кримінального правопорушення. Просив звільнити обвинувачену від відбування покарання з випробуванням, оскільки вона має дитину віком до семи років.

Аналізуючи та оцінюючи усі зібрані у кримінальному провадженні та досліджені у судовому засіданні докази у їх сукупності - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, допустимість, належність та достовірність яких не викликає жодних сумнівів, проводячи судовий розгляд у межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, суд вважає із достовірністю встановленою та доведеною вину обвинуваченої у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.191, ч.1 ст.366 КК України та кваліфікує її дії, як привласнення чужого майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчинене повторно, складані та видачі службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів.

Вирішуючи питання про вид і розмір покарання обвинуваченій, суд враховує відповідно до ст.ст. 65-69-1 КК України, ступінь тяжкості вчинених злочинів, дані про особу винного, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Відповідно до ст. 12 КК України, вчинені обвинуваченою злочини, передбачені ч.2 ст.191, ч.1 ст.366 цього Кодексу, є нетяжкими злочинами.

Пом`якшуючими покарання обставинами відповідно до ст. 66 КК України для обвинуваченої є щире каяття та добровільне відшкодування завданого збитку, вчинення злочину жінкою в стані вагітності.

У відповідності зі ст. 67 КК України, обставини, які обтяжують покарання обвинуваченої судом не встановлено.

Згідно з довідкою-характеристикою за №2367 від 21.05.2018 р. Вільшанської селищної ради Вільшанського району Кіровоградської області, обвинувачена характеризується позитивно.

Відповідно до інформаційної довідки «Вільшанської центральної районної лікарні» від 18.05.2018 р., обвинувачена на диспансерному обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває.

Згідно з довідкою Вільшанського ВП ГУНП в Кіровоградській області від 24.05.2018 р., інформації Вільшанського районного сектора філії ДП «Центр пробації», ОСОБА_1 раніше не судима та виправлення її без позбавлення або обмеження волі на певний строк можливе та становить середній рівень ймовірності небезпеки для суспільства.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 вчинено кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 366 КК України, яке відповідно до ст. 12 цього Кодексу, на час розгляду справи є нетяжким злочином, а станом на час вчинення кримінального правопорушення згідно ст. 12 КК України в редакція, яка діяла до 01.07.2020р. - був злочином невеликої тяжкості та карався штрафом до двохсот п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 49 КК України в редакції, яка діяла до 01.07.2020р., було встановлено, що особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минуло три роки у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачене покарання у виді обмеження або позбавлення волі.

Відповідно до ч. 1 ст. 285 КПК України особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України у разі звільнення особи від кримінальної відповідальності суд закриває кримінальне провадження. За правилами ч. 8 вказаної статті, закриття кримінального провадження на підставі, передбаченій п. 1 ч. 2 цієї ж статті, не допускається лише у випадку, коли підозрюваний, обвинувачений проти цього заперечує. В цьому разі розгляд кримінального провадження продовжується в загальному порядку.

Правилами ч. 3 ст. 288 КПК України передбачено, що суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.

Враховуючи те, що з моменту вчинення обвинуваченою кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України минуло більше трьох років, обвинувачена не заперечує проти звільнення її від кримінальної відповідальності, суд приходить до висновку про необхідність звільнення її від кримінальної відповідальності за вчинені нею кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України у зв`язку із закінченням строків давності на підставі ст. 49 КК України.

Вирішуючи питання про вид і розмір покарання обвинуваченій ОСОБА_1 за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.191 КК України, суд враховує відповідно до ст.ст. 65-69-1 КК України всі обставини провадження та характеризуючі дані про її особу, її вік та стан здоров`я, яка на обліках у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває; вчинила умисні закінчені злочини, які відноситься до категорії нетяжких злочинів; за місцем проживання характеризується позитивно; наявність обставин, які пом`якшують покарання, до яких відносяться щире каяття та добровільне відшкодування завданих збитків, вчинення злочину жінкою в стані вагітності; наявність обставин, які обтяжують покарання судом не встановлено; відсутність будь-яких претензій зі сторони потерпілої особи.

Відповідно до положень ч.1 ст.79 КК у разі призначення покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі вагітним жінкам або жінкам, які мають дітей віком до семи років, крім засуджених до позбавлення волі на строк більше п`яти років за тяжкі і особливо тяжкі злочини, а також за корупційні злочини, суд може звільнити таких засуджених від відбування як основного, так і додаткового покарання з встановленням іспитового строку у межах строку, на який згідно з законом жінку може бути звільнено від роботи у зв`язку з вагітністю, пологами і до досягнення дитиною семирічного віку.

Зазначене звільнення є спеціальним видом звільнення від відбування покарання з випробуванням, і допустимість його застосування лише до вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до семи років, визнається обов`язковою умовою такого звільнення.

При вирішенні питання щодо можливості звільнення ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання з випробуванням у відповідності до ст.79 КК суд виходить з того, що значення інституту звільнення від відбування покарання вагітних жінок і жінок, які мають малолітніх дітей, полягає у тому, що за його допомогою держава намагається задовольнити передусім інтереси дитини.

Завдяки інституту звільнення від відбування покарання вагітних жінок і жінок, які мають малолітніх дітей, суд дає ОСОБА_1 можливість виправитися без ізоляції від суспільства, та інших реальних обмежень, характерних для позбавлення волі. Обвинувачена має піклуватися про свого малолітнього сина, займатися його вихованням постійно, оскільки для жінки, суспільства і держави важливим та особливо цінним є фізичне і моральне здоров`я дитини. Звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання у відповідності до ст.79 КК сприятиме побудові здорового соціального фундаменту для майбутнього життя її малолітньої дитини.

Приймаючи таке рішення, суд виходить з того, що завдяки цьому інституту, закон ставить інтереси дитини, її виховання, вище, ніж негайне виконання покарання, вище за реалізацію цілей кримінальної відповідальності.

Отже, у такий спосіб суд, звільняючи ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання, виходить перш за все з інтересів її дитини дбаючи про її майбутнє, нормальний розвиток якої, може постраждати через відбування їх матір`ю реального покарання, адже у малолітньому віці особливо важливим є материнське виховання, тому що саме в цей період відбувається становлення моральної самосвідомості дитини.

За таких обставин, суд дійшов до висновку, що в такий спосіб будуть досягнуті не лише спеціальні самостійні цілі кримінальної відповідальності ОСОБА_1 , а й врегульовані суспільні відносини, що складаються між матір`ю і дитиною , жінкою і державою, тобто буде досягнуто загальноправових цілей регулювання суспільних відносин і забезпечення правопорядку в державі.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що обвинувачена ОСОБА_1 має малолітнього сина 2017 року народження який має діагноз лівостороння косоокість та проживає з ним одна без сторонньої допомоги.

А тому суд, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, беручи до уваги характер вини обвинуваченої, мотив і мету злочину, а також інші обставини, встановлені у даному кримінальному провадженні, вважає за можливе у відповідності до ст.79 КК звільнити обвинувачену ОСОБА_1 від відбування покарання у виді позбавлення волі із встановленням іспитового строку та покладенням на неї обов`язків, передбачених ч.1 ст.76 КК. Адже, на переконання суду, таке звільнення від відбування покарання надасть можливість обвинуваченій виправитися без ізоляції від суспільства та задовольнить передусім інтереси дитини.

Вимоги дотримання справедливості при призначенні кримінального покарання закріплені у ст. 10 Загальної декларації прав людини 1948 року, ст. 14 Міжнародного пакту про цивільні та політичні права 1966 року, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Так, в Рішенні Європейського суду з прав людини по справі «Бемер проти Німеччини» від 03.10.2002 року зазначено, що виконання вироку, який передбачає позбавлення свободи, призупиняють, якщо можна розраховувати, що вирок служитиме засудженому як попередження і що він не здійснюватиме нові злочини в майбутньому навіть без впливу, спричиненого відбуванням покарання.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, а згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Ухвалюючи вирок суд приймає до відома досудову доповідь з інформацією про соціально-психологічну характеристику обвинуваченої надану Вільшанським районним сектором філії Державної установи «Центр пробації» в Кіровоградській області.

Враховуючи зазначене, дані про особу обвинуваченої, за глибоким переконанням суду, з урахуванням загальних засад призначення покарання: законності, справедливості, обґрунтованості, індивідуалізації покарання, ставлення обвинуваченої до скоєного, враховуючи позицію потерпілої особи, яка претензій до обвинуваченої не має, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченій покарання у межах санкцій ч.2 ст.191 КК України та звільнити її від відбування покарання з випробуванням, застосувавши до неї ст.79 КК України, що служитиме засудженій попередженням і запобіганням вчиненню нових злочинів.

Цивільний позов по справі не заявлений. Процесуальні витрати на залучення експертів відсутні.

Підстави до вжиття заходів забезпечення кримінального провадження відносно обвинуваченої відсутні і такі заходи згідно реєстру матеріалів досудового розслідування не застосовувались.

Питання про долю речових доказів вирішити у відповідності до ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 349, 370, 371, 373, 374, 376 КПК України, суд, -

ухвалив:

ОСОБА_1 визнати винною у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.191, ч.1 ст.366 КК України.

Звільнити ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності за вчинення нею кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України у зв`язку із закінченням строків давності на підставі ст. 49 КК України та закрити кримінальне провадження в частині обвинувачення по ч. 1 ст. 366 КК України.

ОСОБА_1 призначити покарання по ч. 2 ст. 191 КК України у виді обмеження волі на строк 2 (два) роки з позбавленням права обіймати посади пов`язаних з виконанням адміністративно-господарських функцій на строк 1 (один) рік.

На підставі ст. 79 КК України ОСОБА_1 звільнити від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 (один) рік.

Відповідно до п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України, зобов`язати ОСОБА_1 : періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Речові докази по справі:

- квитанція №3 (79520953) від 16 грудня 2016 року, квитанція №3 (79520953) від 28 грудня 2016 року, виписка по рахункам за грудень 2016 року, виписка по рахункам за червень 2017 року, виписка по рахункам за липень 2017 року, виписка по рахункам за серпень 2017 року, виписка по рахункам за вересень 2017 року, які знаходяться при матеріалах кримінального провадження - повернути філії Кіровоградське обласне управління АТ «Ощадбак».

- експерементальні зразки почерку та підпису ОСОБА_1 на 10 арк., які зберігаються при матеріалах кримінального провадження - залишити при матеріалах кримінального провадження.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з моменту його проголошення через Голованівський районний суд Кіровоградської області. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії вироку.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору, а іншим учасникам судового провадження роз`яснити, що вони мають право отримати копію вироку в суді.

Суддя: Шкамерда К. С.