Ухвала суду № 95078801, 22.02.2021, Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/3200/19

У Х В А Л А

22 лютого 2021 року м. Київ

Суддя Подільського районного суду м. Києва Якимець О. І., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «АВК Конфекшінері» про визнання дій дискримінацією у сфері праці, усунення дискримінації шляхом визнання дій та рішення порушенням конституційних прав, визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, припинення порушення трудових прав, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

в с т а н о в и в :

у березні 2019 року позивач звернувся до Подільського районного суду м. Києва з позов до відповідача у якому просить:

- припинити дії дискримінаційного характеру з боку відповідача та визнати такі дії дискримінацією позивача у сфері праці (трудових відносин), усунути дискримінацію шляхом визнання дій та рішення при обмеженні та порушенні конституційних прав позивача - право на рівність перед законом, право на працю, право на звернення із скаргами та заявами стосовно посадових осіб відповідача до державних органів та установ;

- визнати незаконним та скасувати наказ генерального директора ТзОВ «АВК Конфекшінері» про звільнення позивача, припинити порушення трудових прав та поновити позивача на роботі;

- стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 11 червня 2019 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху з наданням заявнику строку для усунення його недоліків.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 05 липня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 11 червня 2019 року повернуто заявнику без розгляду.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 жовтня 2019 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Ухвалу Київського апеляційного суду від 05 липня 2019 року скасовано, справу передано до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду (провадження № 61-13982св19).

Ухвалою Київського апеляційного суду від 25 листопада 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 11 червня 2019 року повернуто особі, яка її подала.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 лютого 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Ухвалу Київського апеляційного суду від 25 листопада 2019 року скасовано, справу передано для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постановою Київського апеляційного суду від 17 червня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 11 червня 2019 року в частині визначення розміру судових витрат скасовано та в цій частині справу направлено до суду першої інстанції.

Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 31 липня 2020 року питання про визначення розміру судових витрат у справі №758/3200/19 залишено без розгляду.

Постановою Київського апеляційного суду від 19 січня 2021 року ухвалу суду першої інстанції від 31 липня 2020 року скасовано і направлено справу № 758/3200/19 для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 16 лютого 2021 року задоволено самовідвід головуючого судді Васильченка О. В. у справі 758/3200/19 та справу передано на повторний авторозподіл між суддями.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи № 758/3200/19 головуючим суддею визначено Якимець О. І.

Вважаю, що цю позовну заяву необхідно залишити без руху, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору.

При цьому, суд враховує, що позивачем не заявлено перед судом клопотання про відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати.

Із позовної заяви вбачається, що позивачем заявлено дві вимоги немайнового характеру та одну вимогу майнового характеру.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі, зокрема, у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Таким чином, в силу закону позивач звільнений від сплати судового збору щодо вимоги немайнового характеру, а саме про визнання незаконним та скасування наказу генерального директора ТзОВ «АВК Конфекшінері» про звільнення позивача, припинення порушення трудових прав та поновлення позивача на роботі.

Щодо позовної вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд зазначає наступне.

Згідно з ст.1 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Відповідно до ст.117 Кодексу законів про працю України середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні працівника проводиться не у зв`язку із виконуваною працівником роботою, а навпаки, у зв`язку із звільненням працівника та непроведенням з працівником належного розрахунку після припинення трудових відносин. Тобто, середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні є різновидом відповідальності власника перед працівником за порушення своїх зобов`язань з виплати заробітної плати і не входить до структури заробітної плати.

У постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 369/10046/18, зроблено висновок, що середній заробіток за час вимушеного прогулу за своєю правовою природою не є заробітною платою, а є спеціальним видом відповідальності роботодавця за порушення трудових прав працівника.

За таких обставин, позивачу необхідно сплатити судовий збір в частині середнього заробітку за час вимушеного прогулу відповідно до вимог Закону України "Про судовий збір".

Так, у відповідності до п.1.1 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру сплачується судовий збір в розмірі 1 відсотку ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" установлено, що з 01 січня 2019 року прожитковий мінімум на одну працездатну особу становить 1921,00 грн.

З огляду на положення наведених норм законів, позивачу за позовну вимогу майнового характеру (стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу) необхідно сплатити судовий збір у розмірі 768,40 грн.

Щодо позовної вимоги немайнового характеру (дискримінації трудових прав), суд прийшов до наступного.

Відповідно до п. 2 ч. 2 Прикінцевих положень Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» від 06 вересня 2012 року № 5207-VI частину 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» щодо звільнення від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях доповнено пунктом 6-1 такого змісту: позивачі - за подання позовів щодо спорів, пов`язаних із дискримінацією". Закон набрав чинності 04 жовтня 2012 року. У зв`язку із цим було внесено зміни до Закону України «Про судовий збір» та доповнено частину першу статті 5 цього Закону пунктом 6-1.

Попри те, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору» від 22 травня 2015 року № 484-VII (набрав чинності 01 вересня 2015 року) частину першу статті п`ятої Закону України «Про судовий збір» викладено в новій редакції, яка не містить пункту 6-1 щодо звільнення позивача від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях за подання позовів щодо спорів, пов`язаних із дискримінацією.

Отже, пункт 6-1 містився у Законі України «Про судовий збір» у період з 04 жовтня 2012 року до 01 вересня 2015 року.

Попри те, спірні правовідносини між сторонами виникли у 2019 році, а відтак пункт 6-1 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» не поширює свою дію на такі відносини, адже був виключений Законом України від 22 травня 2015 року № 484-VII.

За таких обставин, позивачу необхідно сплатити судовий збір в частині вимоги пов`язаної із дискримінацією відповідно до вимог Закону України "Про судовий збір", який діяв на час виникнення спірних правовідносин.

Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви немайнового характеру сплачується судовий збір в розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (становить 768,40 грн).

Таким чином, позивачу необхідно здійснити оплату судового збору за позовну вимогу немайнового характеру (пов`язаного із дискримінацією) у розмірі 768,40 грн.

Відповідно до ч.3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового і немайнового характеру.

Суд приходить до переконання, що позивачу необхідно здійснити оплату судового збору за вимогами майнового і немайнового характеру у розмірі по 768,40 грн за кожною, а всього у розмірі 1536,80 грн, за наступними реквізитами: Отримувач коштів: ГУК у м. Києві/Подільс. р-н/22030101; Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783; Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); Код банку отримувача (МФО): 899998; Рахунок отримувача: UA468999980313151206000026008; Код класифікації доходів бюджету: 22030101; Призначення платежу: судовий збір, за позовом (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Подільський районний суд міста Києва , код ЄДРПОУ суду.

При цьому, позивач повинен надати суду платіжний документ про сплату судового збору.

Відповідно до ч. 1 ст.185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст.ст.175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Згідно з ч.3 ст.185 ЦПК України, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені ст.ст.175 і 177 цього кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Враховуючи наведене, суд вважає, що позовну заяву слід залишити без руху та відповідно надати позивачу десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху, шляхом сплати належного судового збору в порядку та розмірах визначених Законом України «Про судовий збір» з долученням платіжного документу до матеріалів справи.

Керуючись ст. ст. 175, 177, 185, 260, 261, пунктом 3 розділу ХІІ «Прикінцеві положення» ЦПК України,

п о с т а н о в и в :

позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «АВК Конфекшінері» про визнання дій дискримінацією у сфері праці, усунення дискримінації шляхом визнання дій та рішення порушенням конституційних прав, визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, припинення порушення трудових прав, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - залишити без руху.

Надати позивачу строк протягом десяти днів з вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху, для усунення недоліків.

У разі невиконання ухвали суду в зазначений строк, заява буде вважатись не поданою та повертається заявнику зі всіма доданими до неї документами.

Роз`яснити, що відповідно до пункту 3 розділу ХІІ «Прикінцеві положення» Цивільного процесуального кодексу України, в редакції Закону України від 18 червня 2020 року № 731-ІХ, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Ухвала в частині визначення розміру судових витрат може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти з дня складання повного судового рішення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя О. І. Якимець