Ухвала суду № 95078301, 18.02.2021, Черкаський районний суд Черкаської області

707/1288/18

2/707/13/21

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 лютого 2021 року м.Черкаси

Черкаський районний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді Тептюка Є.П.,

при серетарі Федоровій Л.С.,

за участі:

представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Бердника В.В.

розглянувши клопотання в цивільній справі за позовом заступника керівника Черкаської місцевої прокуратури до Свидівоцької сільської ради, ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування рішення Свидівоцької сільської ради, визнання недійсним свідоцтва на право власності на земельну ділянку, та скасування державної реєстрації права власності,-

в с т а н о в и в:

У провадженні суду перебуває вище вказана цивільна справа.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Бердник В.В. підтримав раніше заявлені клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, заявлені з наступних підстав. Оскільки Законом України «Про прокуратуру» не передбачено можливості керівника регіонального органу прокуратури делегувати повноваження щодо представника регіональної прокуратури у взаємовідносинах з органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, особами, підприємствами, установами та організаціями, окрім випадків, передбачених ч. 3 ст. 11 цього Закону (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.09.2019 року по справі №819/198/17 та від 27.05.2020 року по справі №819/478/17) , на підставі п. 2 ч. 1 ст. 257 ЦПК України слід залишити позов без розгляду, оскільки позовну заяву від імені заінтересованої особи подано особою, яка не має повноважень на ведення справи. Крім того, прокурором не надано до матеріалів справи документів, що підтверджують згоду позивача на здійснення прокурором представництва їх інтересів в суді, а наявність державного органу по захисту державних інтересів унеможливлює набуття прокурором статусу позивача.

Прокурор заперечив проти даних клопотань, просив відмовити в їх задоволенні.

Заслухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що дані клопотання задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина друга статті 19 Конституції України).

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

За змістом абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор може представляти інтереси держави в суді у випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; у разі відсутності такого органу.

Відповідні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18 (провадження № 12-194гс19).

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті (абзац другий частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» в редакції, чинній на час звернення до суду з позовом у цій справі). А відповідно до абзацу першого частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 16.12.2020 року у справі № 707/1298/18, (в якій розглядався аналогічний позов заступника керівника .Черкаської місцевої прокуратури, щодо земельної ділянки, яка входить до того ж загального земельного масиву, що і спірні земельні ділянки), зазначив, що в даному випадку йде річ про земельні ділянки, які за своїм цільовим призначенням відносяться до земель водного фонду.

Верховний Суд зазначив, що в даному випадку Державне агентство водних ресурсів України (надалі Держводагентство) є центральним органом виконавчої влади, який мав би здійснювати контроль за даною категорією земель.

Прокурор, звертаючись до суду з вказаним позовом, обґрунтовуючи його в тому числі неправомірною зміною цільового призначення спірних земель, повинен надати підтверджень про повідомлення суб`єкта владних повноважень, яке здійснює контроль за використанням земель водного фонду.

Дослідивши матеріали даної справи, суд встановив, що 11.04.2018 року заступник керівника Черкаської місцевої прокуратури Троцько Є.В. звернувся з листом до Голови Держводагентства Овчаренко І.І., ( а.с. 47-48), в якому повідомляв, що прокурором вивчаються питання на предмет вжиття заходів представницького характеру щодо відведення у власність громадянам земельних ділянок та просив повідомити, чи погоджувалася проектна документація, щодо ряду земельних ділянок, в тому числі спірної (наданої ОСОБА_2 ), за рахунок земель водного фонду. В даному листі прокурор зазначає кадастрові номери даних земельних ділянок та прізвища громадян, яким вони були надані.

19.04.2018 року Державним водним агентством України була направлена відповідь на лист прокурора, в якій повідомляється, що проект землеустрою, щодо земельних ділянок, в тому числі спірних, ним не погоджувався ( а.с.49).

Беручи до уваги вказану відповідь, суд вважає, що у даній справі Держводагентство з квітня 2018 року було повідомлене про відведення спірних земельних ділянок, оскільки прокурором повідомлялися кадастрові номери даних земельних ділянок і у Держводагентства були всі можливості перевірити на публічній кадастровій карті розміщення вказаних земельних ділянок, та в разі встановлення їх розміщення на землях водного фонду, належним чином відреагувати.

Доказів відповідного реагування з боку Держводагентства, як на момент подачі прокурором позову в серпні 2018 року, так і до даного часу, суду надано не було. За таких обставин суд вважає, що Держводагентство будучи належним чином повідомлено про вибуття даних земельних ділянок з власності держави, фактично не вчинило і не вчиняє жодних дій з даного приводу, такі їхні дії суд оцінює, як бездіяльність. Дане твердження повністю узгоджується з позицією Верховного Суду викладеного в постанові від 10.02.2021 року у справі справа № 640/11630/18.

Прокурор, звертаючись з позовом, зазначив про те, що спірні земельні ділянки є землями водного фонду (штучними водосховищами) і порушення інтересів держави відбулося внаслідок прийняття органом місцевого самоврядування, який є одним зі співвідповідачів, незаконного рішення, тому прокурор звернувся до суду як самостійний позивач в інтересах держави.

У збереженні земельних ділянок водного фонду виражаються загальнодержавні інтереси у безпечному довкіллі, непогіршенні екологічної ситуації, у використанні власності не на шкоду людині та суспільству.

Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц (провадження № 14-104цс19) та постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18 (провадження № 12-194гс19).

Частина друга статті 59 ЗК України передбачає можливість передання земель водного фонду у приватну власність тільки у випадку безоплатного передання громадянам та юридичним особам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування замкнених природних водойм (загальною площею до 3 гектарів). Інших випадків, за яких можна набути право приватної власності на земельні ділянки водного фонду, у ЗК України немає.

Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі (частина сьома статті 41 Конституції України, частина третя статті 1 ЗК України).

У спорах стосовно земель водного фонду, які перебувають під посиленою правовою охороною держави, остання, втручаючись у право мирного володіння відповідними земельними ділянками з боку приватних осіб, може захищати загальні інтереси у безпечному довкіллі, непогіршенні екологічної ситуації, у використанні власності не на шкоду людині та суспільству (частина третя статті 13, частина сьома статті 41, частина перша статті 50 Конституції України). Ці інтереси реалізуються, зокрема, через цільовий характер використання земельних ділянок (статті 18, 19, пункт «а» частини першої статті 91 ЗК України), які набуваються лише згідно із законом (стаття 14 Конституції України).

Подібні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 469/1044/17 (провадження № 14-317цс19).

На думку суду, прокурор встановивши, що відчуження земельної ділянки відбулося органом місцевого самоврядування, в порушення вимог законодавства і вказані дії призвели до порушення прав держави, а орган, який мав би контролювати вказані порушення фактично самоусунувся, має право звертатися з позовом, який спрямований на захист права власності держави і свідчить про наявність у прокурора повноважень для представництва інтересів держави у цій справі.

Крім того, суд бере до уваги, що оспорювані рішення було прийнято у 2015 році. Держводагентству достеменно було відомо про дані обставини з квітня 2018 року, а дана цивільна справа перебуває в судовому розгляді з липня 2018 року, (провадження було зупинено відповідно до ухвали судді Соколишиної Л.Б. з березня 2019 року). За таких обставин, суд вважає, що залишення позову без розгляду суперечитиме законним інтересам держави.

Щодо особи, яка наділена повноваженням та підписання позовної заяви, до суд керується ст. 24 Закону України "Про прокуратуру" в редакції чинній на момент звернення прокурора з позовом до суду, де зазначено, що право подання позовної заяви (заяви, подання) в порядку цивільного, адміністративного, господарського судочинства надається Генеральному прокурору, його першому заступнику та заступникам, керівникам регіональних та місцевих прокуратур, їх першим заступникам та заступникам.

Тобто підписання позовної заяви заступником керівника Черкаської місцевої прокуратури повністю узгоджується з Законом України "Про прокуратуру" і посилання представника відповідача на дану обставину, як на підставу залишення позову без розгляду є необґрунтованим.

Керуючись ст.ст. 257, 259, 260 ЦПК України, -

постановив:

В задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Бердника В.В., про залишення позову без розгляду - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали складено 22.02.2021 року.

Суддя: Є. П. Тептюк