Ухвала суду № 95078291, 23.02.2021, Христинівський районний суд Черкаської області

Справа № 706/665/18

1-в/706/4/21

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 лютого 2021 року м. Христинівка

Христинівський районний суд Черкаської області

В складі: головуючого - судді Орендарчука М.П.

при секретарі Карбівській Я.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Христинівці Черкаської області, подання старшого державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби у місті Чернівці Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Сарахман П.М., стягувач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 , боржник – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , проживаючий за адресою: АДРЕСА_2 про визначення частки у спільному майні,

ВСТАНОВИВ:

Старший державний виконавець Другого відділу державної виконавчої служби у місті Чернівці Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) звернувся до суду з поданням про визначення частки у спільному майні.

В обґрунтування подання посилається на те, що на виконані у Другому відділі державної виконавчої служби у місті Чернівці Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) перебуває виконавчий лист № 706/665/18, виданий 05.03.2019 року Христинівським районним судом Черкаської області, про стягнення з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 борг в сумі - 300000 грн.

На виконання рішення суду, проведено перевірку майнового стану боржника. Згідно інформаційної довідки з Реєстру прав власності на нерухоме майно за боржником на праві приватної спільно сумісної власності належить квартира АДРЕСА_3 , на яку постановою державного виконавця від 25.03.2019 року накладено арешт та заборона на її відчуження (все нерухоме майно, що належить боржнику).

Згідно відповіді на запит до Державної податкової служби України інформація про номери рахунків, відкритих у банках та інших фінансових установах України боржником до ДПС від відповідних фінансових установ не надходила. За даними Пенсійного фонду України про осіб боржників, які працюють за трудовими та цивільно-правовими договорами - інформацію не знайдено, на обліку як отримувач пенсії не перебуває. Згідно відповіді на запит в ІС ДП «НАІС» за боржником транспортних засобів не зареєстровано.

За відомостями адресно-довідкового підрозділу ГУДМС УДМС України в Чернівецькій області, боржник - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , - зареєстрований АДРЕСА_4 .

Оскільки у боржника, ОСОБА_2 відсутнє рухоме майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, тому у відповідності до вимог п. 1 ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» настає черга звернення стягнення на квартиру, співвласником якої являється боржник - ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 ).

Саме факт відсутності виділеної частки квартири АДРЕСА_3 , яка б належала саме ОСОБА_2 унеможливлює подальше виконання - звернення стягнення на майно боржника.

Просить суд розглянути дане подання та прийняти відповідне рішення (ухвалу) про визначення частки майна боржника ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) у майні, яким він володіє спільно з ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 ).

Дослідивши матеріали подання, суд приходить до наступних висновків.

Статтею 443 ЦПК України визначено,що питання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, вирішується судом за поданням державного чи приватного виконавця. Суд у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з повідомленням сторін та заінтересованих осіб. Неявка сторін та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами.

Згідно ч. 5 ст.124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. У п. 9 ч. 3 ст. 129 Конституції України, до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду. Зазначене конституційне положення відображено і у ст. 18 ЦПК України, згідно з якою судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Положеннями ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконанню рішень інших органів - це сукупність дій органів і посадових осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів, які провадяться на підставах, в межах повноважень тау спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, порядок захисту прав стягувача, боржника та інших осіб у виконавчому провадженні передбачено Законом України «Про виконавче провадження».

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний здійснювати заходи, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, зокрема, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Згідно ст. 10 Закону України «Про виконавче провадження» заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Відповідно до статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.

У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем.

Стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця.

Виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому така перевірка проводиться виконавцем не рідше ніж один раз на два тижні - щодо виявлення рахунків боржника, не рідше ніж один раз на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.

Частиною 1 статті 50 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що звернення стягнення на об`єкти нерухомого майна здійснюється у разі відсутності в боржника достатніх коштів чи рухомого майна. При цьому в першу чергу звертається стягнення на окрему від будинку земельну ділянку, інше приміщення, що належать боржнику. В останню чергу звертається стягнення на житловий будинок чи квартиру, в якому фактично проживає боржник.

Відповідно до роз`яснень викладених у п. 12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 грудня 2003 року №14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження», частка боржника у спільній власності з іншими особами визначається за поданням державного виконавця відповідно до положень законодавства, що регулює право власності. Такі подання мають розглядатися з додержанням вимог процесуального закону щодо допустимості засобів доказування.

За загальним правилом, установленим у ч. 1 ст. 366 і ч. 1 ст. 371 ЦК України, питання про визначення частки майна боржника в майні, яким він володіє спільно з іншими особами, вирішується судом за позовом кредитора. Відповідно до зазначених норм права у разі виникнення у власника боргового зобов`язання кредитор вправі звернутись з позовом до суду про виділ частки в спільному майні в натурі для звернення на нього стягнення, але тільки за умови, що у власника - боржника недостатньо для цього іншого майна.

Отже, це питання, за загальним правилом, вирішується судом у порядку позовного провадження.

Подання державного виконавця не містить даних про те чи звертався він до банківських та інших фінансових установ за інформацією про наявність рахунків та/або стану рахунків боржника, руху коштів та операції за рахунками боржника, а також інформацією про договори боржника про зберігання цінностей або надання боржнику в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком (п. 21 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження»).

Державний виконавець зазначає у своєму поданні, що: «згідно відповіді на запит до Державної податкової служби України інформація про номери рахунків, відкритих у банках та інших фінансових установах України боржником до ДПС від відповідних фінансових установ не надходила», тоді як насправді долучає до подання відповідь на запит про наявні рахунки, згідно якої: «боржник за вказаним у запиті податковим номером або серією (за наявності) та номером паспорта на обліку в органах ДФС не перебуває».

Виходячи з наведених норм цивільного законодавства, наданих суду копій документів, судом не встановлено тих обставин, що державним виконавцем вживалися заходи щодо встановлення у боржника коштів та цінних паперів, рухомого майна (сільськогосподарської техніки, суден) чи конкретних предметів (меблі, оргтехніка, побутова техніка тощо) та іншого нерухомого майна (земельних ділянок), на які необхідно в першу чергу звернути стягнення на погашення заборгованості згідно виконавчого документу.

Крім того, відповідно до п. 10 розділу VІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень після виявлення майна (коштів) боржника виконавець проводить опис та арешт цього майна (коштів), про що виносить постанову, однак старшим державним виконавцем не надано доказів на підтвердження того, що ним попередньо здійснено опис спільного з боржником майна у виконавчому провадженні та не надано акту опису спільного майна, подача яких до суду є обов`язковою для визначення частки боржника у ньому.

Отже, враховуючи те, що матеріали подання не містять жодних належних та допустимих доказів на підтвердження факту ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рушенням суду, не містять відомостей ані щодо здійснених виконавчих дій державним виконавцем (зокрема, щодо стягнутих коштів або іншого майна боржника в рахунок погашення заборгованості за виконавчим листом, опису та арешту виявленого майна боржника), ані щодо грошових коштів та інших цінностей, необхідних для виконання за виконавчим документом, суд приходить до висновку, що подання старшого державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби у місті Чернівці Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Сарахман П.М. про визначення частки у спільному майні, не підлягає до задоволення.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 124, 129 Конституції України, ст.ст. 1, 5, 10, 18, 48, 50 Закону України «Про виконавче провадження», ст. 443 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У поданні старшого державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби у місті Чернівці Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) ОСОБА_4 про визначення частки у спільному майні -відмовити.

Ухвала суду може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя М.П. Орендарчук