Рішення № 95072522, 23.02.2021, Основ'янський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Червонозаводський районний суд м. Харкова)

Справа № 646/7733/20

№ провадження 2/646/799/2021

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23.02.2021 року м. Харків

Червонозаводський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого - судді Власової Ю.Ю.

секретар судового засідання - Сердюк В.К.

учасники справи:

позивач - акціонерне товариство комерційний банк «ПРИВАТБАНК»

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

Позивач, акціонерне товариство комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (надалі - АТ КБ «ПРИВАТБАНК») звернувся до суду з позовом, яким просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 на його користь заборгованість за кредитним договором б/н від 11 березня 2014 року в розмірі 48 058,25 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що ОСОБА_1 звернулася до АТ КБ «ПРИВАТБАНК» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим, підписала Заяву б/н від 11 березня 2014 року. Відповідачем при підписанні анкети-заяви підтверджено свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та Правилами надання банківських послуг», «Тарифами», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між нею та Банком Договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві.

ОСОБА_1 було відкрито кредитний рахунок та встановлено початковий кредитний ліміт у розмірі, що зазначений у довідці про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку.

У подальшому розмір кредитного ліміту збільшився до 19 000,00 грн., при цьому щодо встановлення та зміни кредитного ліміту Банк керувався п.п. 2.1.1.2.3, 2.1.1.2.4 Договору, на підставі яких відповідач при укладенні Договору дав свою згоду щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою Банку.

АТ КБ «ПРИВАТБАНК» свої зобов`язання за договором виконано в повному обсязі шляхом надання ОСОБА_1 можливості розпоряджатися кредитними коштами на умовах, передбачених Договором, та в межах встановленого кредитного ліміту.

Відповідач зобов`язалась здійснювати погашення кредиту та процентів внесенням грошей на кредитний рахунок у розмірі, не менше мінімального обов`язково платежу.

В порушення умов кредитного договору ОСОБА_1 свої зобов`язання не виконано, що призвело станом на 12 жовтня 2020 року до утворення заборгованості в розмірі 48 058,25 грн., з яких: 36 163,51 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту, 11 894,74 грн. - заборгованість за простроченими відсотками.

Ухвалою судді Червонозаводського районного суду м. Харкова від 24 грудня 2020 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд якої постановлено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням сторін.

У судове засідання представник АТ КБ «ПРИВАТБАНК», належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, не з`явився, в матеріалах справи наявне клопотання останнього про розгляд справи за його відсутності, яким він позовні вимоги підтримує в повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення суду не заперечує.

У судове засідання ОСОБА_1 , належним чином повідомлена про дату, час і місце судового засідання, повторно не з`явилась, про причини неявки суду не повідомила, заяви про відкладення розгляду справи або розгляд справи за її відсутності не надала, правом надання відзиву на позовну заяву не скористалася.

Враховуючи неявку в судове засідання всіх учасників справи, відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Відповідно до ухвали суду від 23 лютого 2021 року, враховуючи наявність в матеріалах справи достатніх даних про права і взаємовідносини сторін та належне повідомлення відповідача про дату, час і місце судового засідання, суд вирішує справу у відсутності ОСОБА_1 та згідно ч. 4 ст. 223 ЦПК України постановляє заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Суд, дослідивши надані позивачем докази, всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 звернулася до АТ КБ «ПРИВАТБАНК» з метою отримання банківських послуг та 11 березня 2014 року підписала Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку б/н.

Під час підписання Анкети-заяви відповідачем підтверджено свою згоду на те, що дана заява разом з Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складають між нею та Банком договір про надання банківських послуг.

Подавши Банку Анкету-заяву від 11 березня 2014 року, ОСОБА_1 приєдналася до запропонованих Банком умов кредитування, які встановлені у стандартних формах Умов і Правил, Тарифах. При цьому, відповідач своїм підписом підтвердила, що ознайомилася та погоджується із запропонованими Банком умовами кредитування.

Матеріали справи свідчать, що крім відсотків, Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг та Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» передбачають стягнення неустойки (штрафу, пені).

Матеріалами справи підтверджено зміну державної реєстрації найменування позивача з публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (скорочена назва ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК») на акціонерне товариство комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (скорочена назва - АТ КБ «ПРИВАТБАНК»).

З довідки, яка міститься в матеріалах справи, вбачається, що на підставі кредитного договору б/н, укладеного між АТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_1 , відповідачу надано кредитні картки № НОМЕР_1 , дата відкриття 15 грудня 2016 року, термін дії 07/20; № НОМЕР_2 , дата відкриття 29 червня 2017 року, термін дії 05/21.

Відповідно до довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної кратки, оформленої на ОСОБА_1 , 15 грудня 2016 року відповідачу видано кредитну картку № НОМЕР_1 та встановлено кредитний ліміт 0,00 грн., 31 липня 2017 року кредитний ліміт збільшено до 4 000,00 грн., 07 серпня 2017 року кредитний ліміт збільшено до 12 000,00 грн., 15 жовтня 2017 року кредитний ліміт збільшено до 15 000,00 грн., 16 січня 2018 року кредитний ліміт зменшено до 14 090,00 грн., 09 червня 2019 року кредитний ліміт збільшено до 19 000,00 грн., 31 грудня 2019 року кредитний ліміт зменшено до 0,00 грн.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості за договором б/н від 11 березня 2014 року вбачається, що станом на 12 жовтня 2020 року заборгованість ОСОБА_1 перед АТ КБ «ПРИВАТБАНК» складає 48 058,25 грн., з яких: 36 163,51 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту, 11 894,74 грн. - заборгованість за простроченими відсотками.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Одним із видів договорів є договір приєднання, яким, відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України, є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків при застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПРИВАТБАНК»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються Банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку з чим, Банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому, з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України, можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг Банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За ст. 641 ЦК України, пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Реклама або інші пропозиції, адресовані невизначеному колу осіб, є запрошенням робити пропозиції укласти договір, якщо інше не вказано у рекламі або інших пропозиціях.

Згідно положень ст. 644 ЦК України, якщо пропозицію укласти договір зроблено усно і в ній не вказаний строк для відповіді, договір є укладеним, коли особа, якій було зроблено пропозицію, негайно заявила про її прийняття. Якщо пропозицію укласти договір, в якій не вказаний строк для відповіді, зроблено у письмовій формі, договір є укладеним, коли особа, яка зробила пропозицію, одержала відповідь протягом строку, встановленого актом цивільного законодавства, а якщо цей строк не встановлений, - протягом нормально необхідного для цього часу.

За ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ст. 1046 ЦК України, договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним, що відповідає положенням ст. 1055 ЦК України.

Згідно ст. 1056-1 ЦК України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору.

Відповідно до ст. 79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Перевірка достовірності доказів проводиться судом у процесі дослідження доказів. Суд визнає достовірними докази, якщо за результатами перевірки та дослідження цих доказів підтверджується правильність відомостей, які в них містяться.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 5 ст. 81 та ч. 2 ст. 83 ЦПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

На підтвердження змісту кредитного договору позивачем крім Анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, підписаної відповідачем, додано Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг, а також Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», згідно з якими розмір обов`язкових щомісячних платежів становить 7 % від заборгованості, але не менше 50,00 грн. та не більше залишку заборгованості, які відповідачем не підписано.

Положеннями ст.ст. 12, 81 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

З наявних у справі розрахунків заборгованості, наданих позивачем, вбачається, що відповідач користувалася кредитними коштами та періодично здійснювала погашення заборгованості, однак, належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів на підтвердження, на яких саме умовах договору відбувався рух коштів, або, що вказаний рух коштів відбувався відповідно до саме тих Умов та Правил, витяг з яких Банком надано до справи, або що він відбувався згідно з довідкою про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», позивачем, всупереч процесуального обов`язку, передбаченого ст.ст. 12, 81 ЦПК України, суду не надано.

Як вже зазначалося, за розрахунком Банку станом на 12 жовтня 2020 року заборгованість ОСОБА_1 перед АТ КБ «ПРИВАТБАНК» складає 48 058,25 грн., з яких: 36 163,51 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту, 11 894,74 грн. - заборгованість за простроченими відсотками.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 дійсно отримувала кредитні кошти, користувалася ними та протягом тривалого періоду часу частково виконувала зобов`язання щодо їх повернення.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), що передбачено статтею 530 ЦК України.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Згідно зі статтею 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У статті 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За змістом статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Отже, для належного виконання зобов`язання необхідно дотримуватись визначених у договорі строків, зокрема, щодо сплати коштів, визначених кредитним договором, а тому прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.

При цьому, матеріалами справи не підтверджено, що саме з цими Тарифами та Умовами, наданими позивачем разом з позовною заявою, ознайомилась відповідач і з ними погодилась, підписуючи Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема, й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів) у зазначеному в цих документах, що додані Банком до позовної заяви, розмірі і порядку нарахування.

Роздруківка із сайту позивача не є належним доказом, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення дій однієї сторони (Банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.

Умови надання споживчого кредиту фізичним особам з огляду на їх мінливий характер не можна вважати складовою кредитного договору, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені у заяві позичальника, яка безпосередньо підписана ним і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Вказаний висновок щодо застосування норм викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19), згідно з яким в даному випадку неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 Цивільного кодексу України, за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим Акціонерним товариством Комерційний Банк «ПриватБанк» в період з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви витяг з Тарифів та витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та Правила банківських послуг, відсутність у Анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані Банком витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

При цьому, згідно з частиною 6 статті 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Надані позивачем Правила надання банківських послуг Банку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання Банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку, в Анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою, і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Згідно п. 22 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів», споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Конституційний Суд України у рішенні щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року № 543/96-В Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.

Пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

З огляду на викладене, відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з ОСОБА_1 позивач дотримався встановлених законом вимог про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, які вважав узгодженими Банк.

Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та поклав на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору.

Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку відповідачем не повернуто, дотримуючись вимог ч. 2 ст. 530 ЦК України, за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за тілом кредиту в розмірі 36 163,51 грн., тобто фактично отриманих позичальником коштів, в іншій частині заявлених вимог позивачеві слід відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Згідно наявного в матеріалах справи платіжного доручення № PROM3B6S2R від 03 листопада 2020 року, позивачем при зверненні до суду з позовом сплачено судовий збір в розмірі 2 102,00 грн., який підлягає стягненню з відповідача на його користь пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 1 581,76 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 5, 10, 12, 13, 81, 141, 263-265, 268, 273, 280-284 ЦПК України, суд -

у х в а л и в:

Позовні вимоги акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування): АДРЕСА_1 , на користь акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК», ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 14360570, місцезнаходження: 01001, місто Київ вулиця Грушевського, будинок 1Д, заборгованість за кредитним договором б/н від 11 березня 2014 року у розмірі 36 163 (тридцять шість тисяч сто шістдесят три) гривні 51 (п`ятдесят одна) копійка.

У задоволенні позовних вимог акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» у іншій їх частині - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування): АДРЕСА_1 , на користь акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК», ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 14360570, місцезнаходження: 01001, місто Київ вулиця Грушевського, будинок 1Д, судовий збір у розмірі 1 581 (одна тисяча п`ятсот вісімдесят одна) гривня 76 (сімдесят шість) копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня складення рішення суду.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Роз`яснити, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Червонозаводський районний суд м. Харкова.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя - Ю.Ю. Власова