Рішення № 95072018, 23.02.2021, Ізюмський міськрайонний суд Харківської області

Номер справи 623/4243/20

Номер провадження 2/623/188/2021

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

іменем України

23 лютого 2021 року м. Ізюм

Ізюмський міськрайонний суд Харківської області

в складі: головуючого - судді: Одарюка М.П.

за участю секретаря судового засідання: Костенко В.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в місті Ізюмі справу № 623/4243/20 за позовом Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

Зміст позовних вимог, пояснення сторін.

07 грудня 2020 року АТ КБ «Приватбанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування позову посилається на те, що відповідно до укладеного договору № б/н від 06.11.2013 року відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

У порушення умов договору, відповідач свої зобов`язання належним чином не виконала в результаті чого має заборгованість за кредитом станом на 12.10.2020 року в сумі 12730,92 гривень, яка складається з наступного :

-6470,29 грн. - заборгованість за тілом кредиту з яких:

-0,00 грн. - заборгованість за поточним тілом кредиту;

6470,29 грн.- заборгованість за простроченим тілом кредиту;

-0,00 грн. - заборгованість за нарахованими відсотками;

-0,00 грн.- заборгованість за простроченими відсотками;

-2325,64 грн.- заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений

кредит згідно ст. 625;

-3934,99 грн. - нарахована пеня;

-0,00 грн. - нарахована комісія.

Позивач просить стягнути з відповідача на користь АТ КБ "Приватбанк" заборгованість за кредитним договором в розмірі 12730,92 грн. та покласти на відповідача витрати пов`язані з розглядом справи у суді.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про розгляд справи повідомлений належним чином, про що свідчать матеріали справи. До суду надійшла заява представника позивача про розгляд справи за його відсутності, відповідно до якої позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить задовольнити, проти заочного розгляду не заперечує.

Відповідач вдруге поспіль в судове засідання не з`явилася, про час, місце та дату судового засідання повідомлялася належним чином, про що свідчить поштові повідомлення про отримання судового відправлення, відзив на позов суду не надсилала, причини неявки суду не повідомила, заяви про розгляд справи за її відсутності суду не надавала.

Згідно з ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Суд, згідно вимогам ч. 4 ст. 223 та ст. ст. 280, 281 ЦПК України, вважає можливим провести заочний розгляд справи, проти чого не заперечував і представник позивача по справі.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть учать у справі фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

Згідно зі статтями 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір.

Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Суд, дослідивши повно та всебічно обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, виходячи зі свого внутрішнього переконання, дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з наступних підстав. Судом встановлені такі факти та їм правовідносини.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, що Відповідно до кредитного договору б/н від 06.11.2013 року укладеного між ПАТ КБ «Приватбанк» (правонаступником якого є АТ КБ «Приватбанк») та ОСОБА_1 банк надав позичальникові кредит у сумі 500,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну карту. В подальшому кредитний ліміт 17.07.2017 року кредитний ліміт був збільшено до 4000,00 грн.( а.с.11).

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України підписанням договору сторонами досягнуто домовленість щодо встановлення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Оскільки сторони уклали договір, вони набули взаємних прав та обов`язків.

Банком зобов`язання за договором виконались, а саме відповідачу надались кредитні кошти в розмірі 500,00 грн. Відповідач порушила умови договору в частині неповернення кредиту та несплати відсотків за його користування та не виконала взяті на себе зобов`язання, тобто в односторонньому порядку відмовилася від виконання договірних зобов`язань.

Згідно з розрахунком заборгованості відповідач станом на 12.10.2020 року має заборгованість за кредитним договором 12730,92 гривень, яка складається з наступного:

-6470,29 грн. - заборгованість за тілом кредиту з яких:

-0,00 грн. - заборгованість за поточним тілом кредиту;

6470,29 грн.- заборгованість за простроченим тілом кредиту;

-0,00 грн. - заборгованість за нарахованими відсотками;

-0,00 грн.- заборгованість за простроченими відсотками;

-2325,64 грн.- заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений

кредит згідно ст. 625;

-3934,99 грн. - нарахована пеня;

-0,00 грн. - нарахована комісія ( а.с.6-9).

Норми права, що регулюють правовідносини під час розгляду справи.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Стаття 525 ЦК України забороняє односторонню відмову від зобов`язання або односторонню зміну його умов.

Відповідно до ст. 611 ЦК України в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов`язання внаслідок розірвання договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 651 ЦК України, договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Відповідач не скористувався своїм правом, передбаченим ст. 76-83, 174,191 ЦПК України та не подав суду заперечень щодо вимог позивача та доказів на їх спростування.

Однак, враховуючи приписи ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Разом з тим, згідно із частинами 1-2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Між сторонами укладено кредитний договір шляхом підписання заяви позичальника, у якій указано, що вона разом з Умовами і тарифами складає між сторонами кредитний договір. Пунктом цих Умов передбачено, що відповідач зобов`язується погашати заборгованість за цим Кредитом, процентами за його використання, по перевитраті платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим Договором, у разі невиконання зобов`язань за

Договором на вимогу Банку виконати зобов`язання з повернення кредиту (у тому числі простроченого кредиту Овердрафту), оплати Винагороди Банку.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ "ПриватБанк").

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Із розрахунку заборгованості наданої позивачем станом на 12.10.2020 року заборгованість за простроченим тілом кредиту становить суму в розмірі 6470,29 грн, який визнано відповідачем, оскільки вона здійснювала погашення кредиту.

В зв`язку з тим, що відповідачем не надано до суду доказів в підтвердження того, що нею належним чином виконувалися умови кредитного договору, суд вважає, що вимоги позивача щодо стягнення заборгованості за кредитним договором, в частині стягнення заборгованості за простроченим тілом кредиту, є обґрунтованими та в цій частині підлягають задоволенню.

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім заборгованості за кредитом, стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст.625.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитним договором припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронюваних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Відповідно до правового висновку, висловленого Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 якщо строк кредитування закінчився або кредитор реалізував своє право на дострокове повернення кредиту, то з цього моменту припиняється нарахування процентів за кредитом і позичальник зобов`язаний сплатити неустойку та суми передбачені статтею 625 ЦК України.

Картка відповідача неодноразово перевипусклася. Строк дії останньої до листопада 2021 року. Таким чином, позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за відсотками нарахованими в порядку ст. 625 задоволенню не підлягають.

В частині стягнення пені та комісії, то в цій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов`язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція. Банки та інші фінансові установи, а також кредитори зобов`язані скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов`язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції.

Із інформації наданої суду Відділом державної реєстрації виконавчого комітету Ізюмської міської ради Харківської області від 10 грудня 2020 року за вих. № 3207 вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ( а.с.67).

Враховуючи те, що обставини щодо отримання та використання кредитних коштів відповідачем у відповідності до ст.81 ЦПК України не спростовано, фактично кредитні кошти згідно зазначеного обсягу кредитних зобов`язань відповідачем отримано, що свідчить про погодження відповідачем дій Банку щодо умов кредитування в цій частині, суд не вбачає підстав для відмови у стягненні заборгованості за простроченим тілом кредиту у сумі 6470,29 грн.

На підставі ст.141 ЦПК України, оскільки судом частково задоволено позов, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають понесені судові витрати пропорційно до задоволених позовних вимог в розмірі 1068,31 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.7, 12, 19, 81, 133, 141, 264, 265 , 274 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

Позовні вимоги публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт серії НОМЕР_2 , виданий Ізюмським МРВ УМВС України в Харківській області,08 січня 2004 року, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 ) на користь Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" вул. Набережна Перемоги, 50 м. Дніпро, 49094, п/р № НОМЕР_3 , МФО 305299, код ЄДРПОУ 14360570 заборгованість за кредитним договором в розмірі 6470 (шість тисяч чотириста сімдесят) гривень 29 копійок (заборгованість за простроченим тілом кредиту) та судовий збір в сумі 1068 (одна тисяча шістдесят вісім) гривень 31 копійку, а всього 7538 (п`ять тисяч чотириста тридцять вісім) гривень 60 копійок.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

З текстом рішення можна ознайомитись в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням http://reyestr.court.gov.ua

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку до Харківського апеляційного суду через Ізюмський міськрайонний суд або безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Суддя Ізюмського міськрайонного суду М.П. Одарюк