Рішення № 95070789, 12.02.2021, Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 212/8438/20

2/212/914/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 лютого 2021 року м. Кривий Ріг

Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Пустовіта О.Г., з участю секретаря судового засідання Безкоровайної О.Т., за відсутності осіб, які беруть участь у справі та без здійснення фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Суха Балка» про стягнення одноразової допомоги, -

ВСТАНОВИВ:

20 листопада 2020 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом, в якому просив стягнути з відповідача Приватного акціонерного товариства «Суха Балка» 1960,14 грн. невиплаченої одноразової допомоги при звільнені, а також середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні без утримання податків та обов`язкових платежів за період з 23.10.2013 року до 30.05.2015 року в розмірі 36589,28 грн.

В обґрунтування позову зазначає, що він з 31.08.1981р. по 30.09.1982р., з 22.02.1983р. по 17.09.1987р., з 10.01.1995р. по 12.09.1996р., та з 03.02.1997р. по 22.10.2013р. працював у відповідача в шахті ім. Фрунзе підземним гірничим робітником, підземним кріпильником, підсобним робітником. 22.10.2013 року позивач звільнився з підприємства відповідача за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію. В лютому цього року він дізнався, що Галузевою угодою гірничо-металургійного комплексу України на 2011-2012рр. передбачено виплачувати працівнику при виході на пенсію одноразову (вихідну) допомогу в розмірі, залежно від стажу роботи на підприємстві, але неменше: при стажі роботи від 20 і більше років трьохмісячну середню заробітну плату. Оскільки він відпрацював у відповідача більше 22 років, відповідач зобов`язаний був виплатити одноразову (вихідну) допомогу при звільненні на пенсію в розмірі трьох середньомісячних заробітних плат. Відповідач виплатив йому одноразову допомогу лише в розмірі двох середньомісячних заробітних плат.

Його середньомісячна заробітна плата за серпень 2013р. та вересень 2013р. становила 1953,91 грн. та 752,93 коп., що разом становить 2706,84 грн. відпрацьовано було 21 д день у серпні 2013р. та 8 днів у вересні 2013р.

Середньоденна заробітна плата становила 93 грн. 34 коп. із розрахунку 2706 грн. 84 коп. - заробітна плата за два останні місяці серпень 2013р. та вересень 2013р./29 відпрацьованих днів. Середньомісячна заробітна плата за два останні місяці перед звільненням становить 1960 грн. 14 коп. із розрахунку: 93,34 грн. - середньоденна заробітна плата \ на 21 середньомісячний баланс робочого часу = 1960,14 грн.

Таким чином, відповідач зобов`язаний був виплатити позивачу одноразову допомогу в розмірі 5880 грн. 42 коп. (1960,14 грн. середньомісячна заробітна плата за серпень-вересень 2013р. х на 3 середньомісячні заробітні плати = 5880 грн. 42 коп.), а фактично виплатив 3920 грн. 28 коп., недоплата становила 1960 грн. 14 коп.

Відповідач, окрім невиплаченої одноразової допомоги зобов`язаний виплатити позивачу середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні.

За період не проведення повного розрахунку, а саме з 23.10.2013р. по теперішній час 10.11.2020р. кількість днів затримки розрахунку при звільненні становить 1739 робочих днів, при середньоденній заробітній платі 93,34 грн. середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 23.10.2013р. по 10.11.2020р. становить 161 851,00 грн. ( 933,34 грн. х 1739 днів).

Але позивач просить суд стягнути із відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 36589,23 грн. за період з 23.10.2013р.по 30.05.2015р. (392 дня) із розрахунку 93,34 грн. середньоденна заробітна плата х 392 дня.

Ухвалою суду від 16 грудня 2020 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Представник відповідача не погодившись із позовом, подав до суду відзив, в якому позовні вимоги не визнав, просив відмовити в позові. Вказав, що оскільки умовами Галузевої угоди гірничо-металургійного комплексу України на 2011-2012 роки передбачено, що додаткові умови виплат одноразової допомоги при фактичному виході працівника на пенсію можуть встановлюватись в колективному договорі. На підприємстві Відповідача на час звільнення Позивача діяв Колективний договір ПАТ «ЄВРАЗ СУХА БАЛКА» на 2013-2014 рр. Відповідно до п. 5.16. Розділу 5 «Соціальні пільги та гарантії» Колективного договору при звільненні працівника у зв`язку з виходом на пенсію з підприємства за віком та по вислузі років, виплачується одноразова матеріальна допомога при безперервному стажі роботи у ПАТ (підприємствах, правонаступником яких є ПАТ) і в інших підприємствах, установах, організаціях, з яких працівник був запрошений на роботу в ПАТ у порядку переводу за узгодженням між керівниками підприємств, установ, організацій та при відсутності порушень трудової дисципліни (протягом останнього року роботи). Таким чином, п. 5.16. Колективного договору однією із додаткових і обов`язкових умов отримання містить вимогу про конкретні часові рамки безперервного стажу працівника на підприємстві Відповідача. Отже, відповідно до п. 6.1. Галузевої угоди та п. 5.16. Колективного договору Відповідач мав сплатити на користь Позивача одноразову матеріальну допомога у розмірі двох середньомісячних заробітних плат. На користь Позивача, при його звільненні були сплачені усі належні йому суми, в тому числі матеріальна допомога, яка передбачена положеннями Галузевої угоди та Колективного договору. Відповідно до довідки про середній заробіток Позивача його середня заробітна плата становить 1960,14 грн. Тобто, Відповідач мав сплатити на користь Позивача 3920,28 грн., що і було виконано зі сторони Відповідача, як і підтвердив сам Позивач у своїй позовній заяві. Враховуючи, що ПрАТ «СУХА БАЛКА» сплатило на користь Позивача матеріальну допомогу, передбачену Галузевою угодою та Колективним договором, то підстав для задоволення позовної заяви немає. Просять суд при розгляді даної позовної заяви врахувати, що позивачу при звільненні були виплачені усі належні йому суми, тобто зі сторони ПрАТ «СУХА БАЛКА» не було порушень прав позивача, і як наслідок, будь-яка вина ПрАТ «СУХА БАЛКА» відсутня; при цьому розмір нарахованого середнього заробітку (38549,20 грн.) значно перевищує (майже у 20 разів) середній заробіток працівника, а тому просили застосувати принцип співмірності із посиланням на практику Верховного суду.

Виходячи з вимог ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд вважає можливим розглянути справу та ухвалити рішення у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін на підставі наявних у справі доказів.

Справа розглядається за відсутності учасників справи, тому у відповідності доч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні факти та відповідні правовідносини.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 у період з 31.08.1981р. по 30.09.1982р., з 22.02.1983р. по 17.09.1987р., з 10.01.1995р. по 12.09.1996р., та з 03.02.1997р. по 22.10.2013р. працював у на шахті ім. Фрунзе ВАТ «Суха Балка» (на теперішній час ПрАТ «Суха Балка») підземним гірничим робітником, підземним кріпильником, підсобним робітником, що підтверджуються копією трудової книжки.

Згідно запису у трудовій книжці ОСОБА_1 звільнено з роботи 22.10.2013 року за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію,ст. 38 КЗпП України, наказ №201-ос від 22.10.2013 року.

Позивачу ОСОБА_1 при звільненні із підприємства відповідача допомога при виході на пенсію виплачувалась у сумі 3920, 28 грн.

Відповідно до довідки ПрАТ «Суха Балка» розмір середньоденного заробітку складає 93,34 грн., з розрахунку: 2706,84:29 = 93,34 грн., де ЗП 2706,84 грн. за серпень-вересень 2013 року; де 21 дн. відпрацьований час за серпень-вересень 2013 року.

Розмір середньомісячного заробітку складає 1960,14 грн. з розрахунку: 93,34*21=1960,14 грн., де 93,34 грн. середньоденна заробітна плата; 21 дн. середньомісячний баланс за серпень-вересень 2013 року, ПрАТ «Суха Балка».

Згідно ст.ст.13,81 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до положень ст. 13 КЗпП України колективний договір може передбачати додаткові порівняно з чинним законодавством і угодами гарантії, соціально-побутові пільги.

Відповідно до ст. 15 Закону України «Про оплату праці», форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною, галузевими (міжгалузевими) і територіальними угодами.

Відповідно до п.6.1 Галузевої Угоди гірничо-металургійного комплексу України на 2013-2014 роки (далі-Галузева Угода), яка була чинною на день звільнення позивача й положення, якої поширюються на ПрАТ «Суха Балка», встановлено виплачувати працівнику при фактичному виході на пенсію одноразову допомогу в розмірі, залежному від стажу його роботи на підприємстві, але не менше: при стажі від 7,5 до 15 років - середньомісячної заробітної плати; від 15 до 20 років - двомісячної середньої заробітної плати; від 20 і більше років - тримісячної середньої заробітної плати. Додаткові умови виплат можуть встановлюватись у колективному договорі. Положення пункту 6.1 Галузевої угоди не містять будь-яких застережень щодо залежності розміру соціальних пільг та гарантій працівника від наявності конкретного розміру безперервного трудового стажу.

Згідно п.5.16 Колективного договору на 2013-2014 роки ПрАТ «Євраз Суха Балка» (далі - Колективний договір) встановлено зобов`язання підприємства відповідача при звільненні працівника у зв`язку з виходом на пенсію з ПАТ за віком та за вислугою років, виплачувати одноразову матеріальну допомогу при безперервному стажі роботи в ПАТ (підприємствах, правонаступником яких є ПАТ) та в інших підприємствах, закладах, організаціях з яких працівник був запрошений на роботу до ПАТ в порядку переводу за згодою між керівниками підприємств, закладів, організацій та відсутності порушень трудової дисципліни (протягом останнього року роботи) в наступних розмірах, кратних середньомісячному заробітку: для підземних робітників та робітників ДФС, віднесених до списку №1 від 2,5 до 10 років-1, від 10 до 15 років - 2, від 15 до більше років - 3.

Відповідно до положень ст.13 КЗпП України, колективний договір може передбачати додаткові порівняно з чинним законодавством і угодами гарантії, соціально-побутові пільги.

Згідно ст.97 КЗпП України, форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, Генеральною та Галузевими (регіональними) угодами.

Статтею 5 Закону України «Про колективні договори і угоди» встановлено, що умови колективних договорів і угод, укладених відповідно до чинного законодавства, є обов`язковими для підприємств, на які вони поширюються, та сторін, які їх уклали. Умови колективних договорів або угод, що погіршують порівняно з чинним законодавством становище працівників, є недійсними, і забороняється включати їх до договорів і угод.

Також, стаття 9 цього Закону передбачає, що положення генеральної, галузевої (міжгалузевої), територіальної угоди діють безпосередньо і є обов`язковими для всіх суб`єктів, що перебувають у сфері дії сторін, які підписали угоду. Вимоги Галузевої угоди розповсюджуються на всі підприємства відповідної галузі.

Згідно зі статтею 16 КЗпП України, умови колективного договору, що погіршують порівняно із чинним законодавством і угодами становище працівників, є недійсними.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач ОСОБА_1 відпрацював на підприємстві відповідача більше 22 років та був звільнений за власним бажанням у зв`язку із виходом на пенсію, а отже мав право на отримання одноразової допомоги в розмірі тримісячної середньої заробітної плати на підставі положень п.6.1 Галузевої угоди, виконання якої є обов`язком відповідача, а не колективного договору, положення якого погіршують становище працівника.

Сторонами не заперечувалось, що недоплачена частина допомоги у зв`язку із виходом на пенсію складає 1960 грн. 14 копійок, яку необхідно стягнути з відповідача на користь позивача.

Вирішуючи питання в частині позовних про стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, суд виходить з наступного.

Ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст. 116 КЗпП України.

Згідно зі ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Статтею 117 КЗпП України передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір, підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Таким чином, аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що передбачений частиною 1 статті 117 КЗпП України обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Отже, не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Конституційний Суд України в Рішенні від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012 у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положень статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв`язку з положеннями статей 117, 237-1 цього Кодексу роз`яснив, що за статтею 47 КЗпП України роботодавець зобов`язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Як вбачається з матеріалів справи, станом на день звільнення позивача із займаної посади 22.10.2013 року, відповідач не провів виплату позивачеві всіх належних сум, а саме не виплатив повну суму одноразової допомоги при виході на пенсію, недоплачена сума склала 1960 грн.14 коп.

Враховуючи принцип розумності та справедливості, позовні вимоги в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, також, підлягають задоволенню у повному обсязі виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені вст. 116 КЗпП України.

Згідно зі ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Відносно ОСОБА_1 відповідачем було порушено норми ст. 116 КЗпП України, щодо обов`язку підприємства виплатити всі суми які належать працівникові при звільненні.

Статтею 117 КЗпП України передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені встатті5 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір, підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Положеннями ст. 47 КЗпП України встановлений обов`язок для власника або уповноваженого ним органу в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Положеннями ст. 117 КЗпП України встановлено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

У разі непроведення розрахунку у зв`язку з виникненням спору про розмір належних до виплати сум вимоги про відповідальність за затримку розрахунку підлягають задоволенню в повному обсязі, якщо спір вирішено на користь працівника або такого висновку дійде суд, що розглядає справу. У разі часткового задоволення позову працівника суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку при звільненні, беручи до уваги спірну суму, на яку працівник мав право, частку, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інші конкретні обставини справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України 6-2404цс15 від 05 жовтня 2016 року та та Постанові Верховного Суду № 61-28733св18 від 05.12.2018 року, котрі в силу вимог ч.4 ст. 263 ЦПК України повинні враховуватися судами при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Оскільки позовні вимоги позивача в частині стягнення вихідної допомоги задоволені у повному обсязі, тому підстави для застосування принципу співмірності та зменшення розміру відшкодування за час затримки розрахунку при звільненні відсутні.

Разом з тим, метою покладення на роботодавця відповідальності, визначеної у статті 117 КЗпП України, у разі невиконання обов`язку провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать, є захист майнових прав працівника у зв`язку з його звільненням з роботи, зокрема захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.

Встановлений статтею 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв оцінки пропорційності щодо врахування справедливого та розумного балансу між інтересами працівника і роботодавця.

Відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця.

Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Відповідно до частини 1статті 9 ЦК України така спрямованість притаманна і заходу відповідальності роботодавця, передбаченому статтею 117 КЗпП України.

Звертаючись з вимогою про стягнення відшкодування, визначеного виходячи з середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, позивач не повинен доводити розмір майнових втрат, яких він зазнав. Тому оцінка таких втрат працівника, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, не має на меті встановлення точного їх розміру. Суд має орієнтовно оцінити розмір майнових втрат, яких, як можна було б розумно передбачити, міг зазнати позивач. Виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за даних умов справи приходить до висновку про доцільність задоволення позовних вимог.

Така думка суду знайшла своє відображення у Постановах Дніпровського Апеляційного суду від 26.11.2020р. (справа № 215/2697/20, від 24.11.2020р. (справа № 215/4516/20.

Окрім того, позовні вимоги позивача, також, підлягають задоволенню, й оскільки, заявлена сума стягнення середнього заробітку в розмірі 36589,28 грн. цілком відповідає зазначеним принципам розумності та справедливості.

Враховуючи результат вирішення спору, на підставі ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір у сумі 840,80 грн.

На підставі ст.ст. 47, 97, 116, 117 КЗпП України, керуючись ст.ст. 4, 12, 23, 76-83, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 273 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Суха Балка» про стягнення одноразової допомоги - задовольнити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Суха Балка» на користь ОСОБА_1 1960 (одна тисяча дев`ятсот шістдесят) гривень 14 копійок в порядку невиплаченої одноразової допомоги при звільненні.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Суха Балка» на користь ОСОБА_1 заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 36589 (тридцять шість тисяч п`ятсот вісімдесят дев`ять) гривень 28 копійок, за період з 23.10.2013р. по 30.05.2015р. без утримання податку з доходу фізичних осіб та інших обов`язкових платежів.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Суха Балка» на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 840 грн. (вісімсот сорок) гривень 80 копійок.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду через Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ч.6 ст.259 ЦПК України, якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження, залежно від складності справи складання повного рішення суду може бути відкладено на строк - не більш як п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач:приватне акціонерне товариство «Суха Балка», ЄДРПОУ 00191329, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, вулиця Конституційна, буд.5.

Повний текст рішення, складено та підписано без проголошення 12.02.2021 року.

Суддя: О. Г. Пустовіт