Рішення № 95070354, 18.02.2021, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/3968/20

18 лютого 2021 рокум.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд, у складі:

головуючого судді Мандзія О.П.

за участю:

секретаря судового засідання Ногас С.В.

позивача ОСОБА_1

представника позивача Ходюк К.М.

представника відповідача Качор В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовом до Державної казначейської служби України (далі - відповідач), в якому просить:

визнати протиправною бездіяльність Державної казначейської служби України, яка полягає у порушенні строків та у тривалому невиконанні виконавчого листа, виданого Тернопільським міськрайонним судом 28.08.2019 року на рішення у справі №607/11828/17;

зобов`язати Державну казначейську службу України відповідно до ч.1 ст.3 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" вчинити дії щодо виконання виконавчого листа, виданого Тернопільським міськрайонним судом 28.08.2019 року на рішення у справі №607/11828/17 на суму 432044,60 грн. грошового відшкодування завданої моральної шкоди та 40300,00 грн., сплачених позивачем сум за надання юридичної допомоги - всього 472344,60 грн.;

зобов`язати Державну казначейську службу України відповідно до ч.1 ст.5 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію в розмірі 3% річних від несплаченої суми, починаючи з дня закінчення тримісячного строку з дня надходження необхідних документів та відомостей до Державної казначейської служби України до моменту виконання виконавчого листа, виданого Тернопільським міськрайонним судом 28.08.2019 року на рішення у справі №607/11828/17 на суму 432044,60 грн. грошового відшкодування завданої моральної шкоди та 40300,00 грн., сплачених позивачем сум за надання юридичної допомоги - всього 472344,60 грн.;

стягнути з Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 15000,00 грн.;

зобов`язати Державну казначейську службу України подати до Тернопільського окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення суду.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 03.09.2019 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Державної казначейської служби України в Тернопільській області із заявою про виконання виконавчого листа, виданого Тернопільським міськрайонним судом 28.08.2019 року на рішення у справі №607/11828/17, та документами, необхідними для виконання рішення суду. Подані позивачем документи, листом від 01.10.2019 року №13-10-08/3375 перенаправлено на виконання Державній казначейській службі України. Відповідачем не виконано обов`язку, визначеного ст.3 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" та не забезпечено своєчасне перерахування ОСОБА_1 коштів за виконавчим документом. На думку позивача, недотримання органом казначейства строків перерахування коштів на виконання рішення суду про стягнення коштів з органу державної влади є підставою для виплати йому компенсації, передбаченої цим Законом. Також порушені бездіяльністю відповідача права позивача підлягають відновленню шляхом відшкодування моральної шкоди, що слугувало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 09.12.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання.

На виконання вимог вказаної ухвали, 19.01.2021 року Державною казначейською службою України подано до суду відзив на позовну заяву. Заперечуючи проти позову, відповідач послався на те, що на виконання п.37 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 року №845 (далі - Порядок №845), Головним управлінням Державної казначейської служби України в Тернопільській області 01.10.2019 року заяву позивача та виконавчий документ Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області, виданий 23.08.2019 року по справі №607/11828/17, направлено до Державної казначейської служби України, для здійснення безспірного списання коштів державного бюджету. Механізм виконання рішень, на які поширюється дія Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", регламентований п.33, 47-52 Порядку №845, тоді як виконання виконавчого листа по справі №607/11828/17 - п.35-40 розділу "Безспірне списання коштів державного бюджету для відшкодування (компенсації) шкоди, заподіяної фізичним та юридичним особам" Порядку №845. Отже, правовідносини, які склалися, не підпадають під дію Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень". Водночас законодавство не передбачає строку для виконання рішень суду про стягнення відшкодування шкоди з державного бюджету, тому у позивача відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог про нарахування та виплату компенсації в розмірі 3% річних за несвоєчасне виконання рішення.

Звернув увагу, що обов`язок держави відшкодувати шкоду виникає з правовідносин, суть яких можна охарактеризувати як деліктні, а вид юридичної відповідальності - цивільно-правовий. У цих правовідносинах боржником є держава, яка реалізує свій обов`язок щодо відшкодування шкоди (на підставі судового рішення) через відповідача, тоді як гарантії держави щодо виконання судових рішень і виконавчих документів, боржником за якими є, зокрема, державний орган, а також участь Державної казначейської служби України у цьому процесі мають інше призначення та завдання.

Відповідач вважає, що відповідно до наданих повноважень ним вжито всіх передбачених законодавством заходів, спрямованих на виконання рішення суду по справі №607/11828/17, що свідчить про відсутність бездіяльності Державної казначейської служби України, а отже, й про відсутність підстав щодо стягнення моральної шкоди.

Ухвалою суду від 21.01.2021 року, постановленою в судовому засіданні, без виходу до нарадчої кімнати, згідно ч.7, 8 ст.243 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), прийнято до розгляду заяву про зменшення позовних вимог, згідно якої позивач просить:

визнати протиправною бездіяльність Державної казначейської служби України, яка полягає у порушенні строків та у тривалому невиконанні виконавчого листа, виданого Тернопільським міськрайонним судом 28.08.2019 року на рішення у справі №607/11828/17;

зобов`язати Державну казначейську службу України відповідно до ч.1 ст.5 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" виплатити ОСОБА_1 компенсацію в розмірі 12931,40 грн. (3% річних від несплаченої суми 472344,60 грн.), починаючи з дня закінчення тримісячного строку з дня надходження необхідних документів та відомостей до Державної казначейської служби України, а саме з 01.02.2020 року до моменту виконання виконавчого листа, виданого Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області 28.08.2019 року на рішення у справі №607/11828/17, а саме до 30.12.2020 року;

стягнути з Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 15000,00 грн.

У судовому засіданні позивач та представник позивача підтримали позовні вимоги, з мотивів, наведених в позовній заяві, просили задовольнити їх в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, з підстав наведених у відзиві, просив у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення позивача, представників сторін, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення справи по суті, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права, суд при прийнятті рішення виходить з наступних підстав і мотивів.

Судом встановлено, що на виконання судового рішення у справі №607/11828/17 Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області 28.08.2019 року видано виконавчий лист про стягнення із Державної казначейської служби України за рахунок кошті Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 432044,60 грн. грошового відшкодування завданої моральної шкоди та 40300,00 грн. сплачених позивачем сум за надання юридичної допомоги (а.с.9).

На адресу Головного управління Державної казначейської служби України у Тернопільській області 03.09.2019 року надійшла заява ОСОБА_1 про виконання рішення суду та перерахування коштів, із виконавчим листом, виданим Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області 28.08.2019 року на рішення у справі №607/11828/17 (а.с.8).

Як слідує з листа Головного управління Державної казначейської служби України у Тернопільській області №13-06-06/1788 від 09.04.2020 року, за наслідком розгляду заяви ОСОБА_1 , до прокуратури Тернопільської області та Головного управління Національної поліції в Тернопільській області 06.09.2019 року сформовано листа №13-08-06/3026 з метою отримання відомостей необхідних для подальшого виконання виконавчого документу. Отримані документи від таких з документами які подано ОСОБА_1 , листом №13-10-08/3375 від 01.10.2019 року перенаправлено на виконання до Державної казначейської служби України (а.с.13).

У Державній казначейській службі України за бюджетною програмою 3504030 "Відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнавання, досудового слідства, прокуратури і суду, відшкодування громадянинові вартості конфіскованого та безхазяйного майна стягнутого в дохід держави, відшкодування шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі незаконним рішеннями, діями чи бездіяльністю органів влади, їх посадових і службових осіб" (далі - КПКВК 3504030) з 03.10.2019 року обліковується виконавчий лист Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області по справі №607/11828/17 про стягнення коштів на користь ОСОБА_1 , про що останньому повідомлено за результатами розгляду його звернень листами №5-11-11/2035 від 29.01.2020 року та №5-11-11/4032 від 26.02.2020 року (а.с.10, 12).

Листами №5-05-1-05/18846 від 01.11.2019 року, №5-05-1-05/2200 від 30.01.2020 року, №5-05-1-05/6446 від 06.04.2020 року, №5-05-1-05/9834 від 05.06.2020 року, №5-05-1-05/10969 від 24.06.2020 року, №5-05-1-06/14407 від 18.08.2020 року, №5-05-1-05/17340 від 02.10.2020 року, №5-05-1-05/19198 від 28.10.2020 року (а.с.49-56) Державна казначейська служба України зверталась із пропозицією щодо збільшення бюджетних призначень за КПКВК 3504030 до Міністерства фінансів України, яким листами №16010-09-5/3274 від 03.02.2020 року, №16010-09-5/11281 від 16.04.2020 року, №16010-09-5/21589 від 16.07.2020 року, №16010-09-5/25848 від 20.08.2020 року, (а.с.57-60) повідомлено про можливість розгляду вказаного питання у разі внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" та виходячи з можливостей дохідної частини державного бюджету.

Державною казначейською службою України 30.12.2020 року виконано виконавчий лист, виданий Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області 28.08.2019 року на рішення у справі №607/11828/17, про що свідчить виписка по картковому рахунку позивача (а.с.70).

Позивач вважає, що недотримання строків перерахування коштів на виконання рішення суду про стягнення коштів з органу державної влади свідчить про допущення відповідачем протиправної бездіяльності, тому звернувся до суду з даним позовом.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість дій відповідача на відповідність вимогам ч.2 ст.2 КАС України, суд виходить з наступного.

Положеннями ст.129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган; державні підприємство, установа, організація (далі - державне підприємство); юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства.

За приписами ч.1, 2, 4 ст.3 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Стягувач за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу звертається до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у строки, встановлені Законом України "Про виконавче провадження", із заявою про виконання рішення суду.

Перерахування коштів стягувачу здійснюється у тримісячний строк з дня надходження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, необхідних для цього документів та відомостей.

Згідно з ч.1 ст.5 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" у разі якщо центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, протягом трьох місяців не перерахувала кошти за рішенням суду про стягнення коштів, крім випадку, зазначеного в частині четвертій статті 4 цього Закону, стягувачу виплачується компенсація в розмірі трьох відсотків річних від несплаченої суми за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (далі - рішення про стягнення коштів), прийнятих судами, а також іншими органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення, визначений Порядком №845.

Безспірне списання коштів державного бюджету для відшкодування (компенсації) шкоди, заподіяної фізичним та юридичним особам регламентовано п.35-40 Порядку №845.

Зокрема, п.35 Порядку №845 передбачено, що Казначейство здійснює безспірне списання коштів державного бюджету для відшкодування (компенсації), шкоди, заподіяної фізичним та юридичним особам внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових чи службових осіб під час здійснення ними своїх повноважень.

Відповідно до п.36 Порядку №845 у разі здійснення безспірного списання коштів державного бюджету згідно з пунктом 35 цього Порядку стягувачі подають документи, зазначені у пункті 6 цього Порядку, до органу Казначейства за місцезнаходженням органу державної влади, внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності якого заподіяно шкоду.

Орган Казначейства повідомляє зазначеному органу протягом п`яти робочих днів після надходження документів про їх надходження.

Згідно з п.37 Порядку №845 орган прокуратури та орган державної влади, зазначені у пункті 36 цього Порядку, подають протягом 15 робочих днів органові Казначейства документи (відомості), що можуть бути підставою для зупинення безспірного списання коштів державного бюджету і їх перерахування на рахунок стягувача.

Після закінчення такого строку орган Казначейства надсилає протягом п`яти робочих днів до Казначейства зазначені документи (відомості).

Пукнтом 38 Порядку №845 визначено, що для забезпечення безспірного списання коштів державного бюджету згідно з пунктом 35 цього Порядку в Казначействі відкривається в установленому порядку відповідний рахунок.

Безспірне списання коштів державного бюджету здійснюється Казначейством за рахунок і в межах бюджетних призначень, передбачених у державному бюджеті на зазначену мету.

Зокрема, у Законі України "Про Державний бюджет України" на відповідний рік передбачено спеціальну бюджетну програму КПКВК 3504030 "Відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду, відшкодування громадянинові вартості конфіскованого та безхазяйного майна стягнутого в дохід держави, відшкодування шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, їх посадових і службових осіб".

У разі коли для здійснення безспірного списання коштів державного бюджету згідно з пунктом 35 цього Порядку необхідні додаткові кошти понад обсяг відповідних бюджетних призначень, Казначейство подає протягом одного місяця з дня надходження виконавчих документів Мінфіну пропозиції щодо необхідності внесення змін до закону про Державний бюджет України або виділення коштів з резервного фонду державного бюджету на зазначену мету (п.39 Порядку №845).

Як встановлено судом, на виконання судового рішення у справі №607/11828/17 Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області 28.08.2019 року видано виконавчий лист про стягнення із Державної казначейської служби України за рахунок кошті Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 432044,60 грн. грошового відшкодування завданої моральної шкоди та 40300,00 грн. сплачених позивачем сум за надання юридичної допомоги.

У Державній казначейській службі України вказаний виконавчий лист обліковувався з 03.10.2019 року за бюджетною програмою КПКВК 3504030.

Фактично рішення суду було виконане Державною казначейською службою України 30.12.2020 року.

Суд звертає увагу на те що, як у випадку виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, так і у випадку відшкодування шкоди, заподіяної громадянинові, зокрема, незаконними діями органу, що провадить досудове розслідування, джерелом виплати є кошти державного бюджету, а безспірне списання коштів державного бюджету в обох випадках здійснює Державна казначейська служба України, проте цього не достатньо для того, щоб вважати ці правовідносини однорідними.

Обов`язок держави відшкодувати шкоду (за Законом України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду") виникає з правовідносин, суть яких можна охарактеризувати як деліктні, а вид юридичної відповідальності - цивільно-правовий. У цих правовідносинах боржником є держава, яка реалізує свій обов`язок щодо відшкодування шкоди (на підставі судового рішення) через Державну казначейську службу України, тоді як гарантії держави щодо виконання судових рішень і виконавчих документів, боржником за якими є, зокрема, державний орган, а також участь Державної казначейської служби України у цьому процесі мають інше призначення та завдання. В останньому випадку виконання судових рішень щодо стягнення коштів покладено на органи казначейства як на органи, які здійснюють казначейське обслуговування рахунків відповідного державного органу. Боржником в такому випадку є державний орган, який несе зобов`язання перш за все своїм коштом в межах асигнувань з державного бюджету, що і зумовлює участь Державної казначейської служби України у виконанні таких судових рішень.

У випадку з позивачем теж йдеться про стягнення коштів, однак не з державного органу, а з державного бюджету і кошти, які стягнув суд - моральна шкода, право на відшкодування якої передбачає Закон України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду". Зобов`язання держави щодо відшкодування шкоди у випадках, визначених законом, не слід ототожнювати із зобов`язаннями державних органів за судовим рішенням (про стягнення коштів), а відтак не можна уподібнювати механізм виконання судових рішень в обох цих випадках. Крім того, виконання судових рішень в обох описаних ситуаціях відбувається за різними бюджетними програмами, що поряд з наведеним вище також підтверджує доводи відповідача про те, що правова регламентація правовідносин щодо виконання судових рішень, боржниками за якими є в одному випадку державний орган, в іншому - держава, відрізняється, і застосування окремих нормативних положень з однієї сфери правовідносин до іншої є помилковим.

Сам факт відсутності певного результату (виплати коштів за судовим рішенням) не може бути достатнім підтвердженням того, що суб`єкт владних повноважень допустив саме протиправну бездіяльність. Про протиправність може свідчити, зокрема, те, що суб`єкт владних повноважень бездіяв за обставин, коли мав реальну можливість реалізувати свої повноваження, повинен був це зробити, але не зробив (чи зробив несвоєчасно, з порушенням процедури чи інших вимог), що спричинило порушення прав та інтересів особи.

Така правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 12.02.2020 року у справі № 826/17656/16, постанові від 30.04.2020 року у справі №804/2076/17.

З матеріалів справи видно, що Державна казначейська служба України неодноразово зверталась до Міністерства фінансів України з листами про збільшення бюджетних призначень за КПКВК 3504030, а саме: №5-05-1-05/18846 від 01.11.2019 року, №5-05-1-05/2200 від 30.01.2020 року, №5-05-1-05/6446 від 06.04.2020 року, №5-05-1-05/9834 від 05.06.2020 року, №5-05-1-05/10969 від 24.06.2020 року, №5-05-1-06/14407 від 18.08.2020 року, №5-05-1-05/17340 від 02.10.2020 року, №5-05-1-05/19198 від 28.10.2020 року.

Подання відповідачем Міністерству фінансів України вказаних пропозицій у відповідності до п.39 Порядку №845 свідчить про використання наданих йому повноважень задля виконання судового рішення.

Посилання ж позивача на порушення відповідачем тримісячного строку перерахування коштів, що відповідно до ч.1 ст.5 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" є підставою для виплати йому компенсації, є безпідставними, оскільки норми цього Закону не застосовуються до спірних правовідносин. Механізм виконання рішень, на які поширюється дія Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", регламентований п.33, 47-52 Порядку №845, тоді як законодавство, яке визначає відшкодування за рахунок державного бюджету шкоди, не передбачає виконання судових рішень про відшкодування шкоди з Державного бюджету України саме в тримісячний строк.

За сукупністю встановлених обставин, суд приходить до висновку про відсутність протиправної бездіяльності відповідача у порушенні строків та у тривалому невиконанні виконавчого листа, виданого Тернопільським міськрайонним судом 28.08.2019 року на рішення у справі №607/11828/17, та визнає оскаржувані дії такими, що відповідають вимогам ч.2 ст.2 КАС України, а доводи позивача та представлені ним докази наразі не спростовують вказаних висновків суду.

Відповідно, відсутні правові підстави для зобов`язання Державну казначейську службу України виплатити ОСОБА_1 компенсацію в розмірі 12931,40 грн. (3% річних від несплаченої суми 472344,60 грн.), починаючи з дня закінчення тримісячного строку з дня надходження необхідних документів та відомостей до Державної казначейської служби України, а саме з 01.02.2020 року до моменту виконання виконавчого листа, виданого Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області 28.08.2019 року на рішення у справі №607/11828/17, а саме до 30.12.2020 року, а також для стягнення з Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 15000,00 грн, оскільки такі вимоги є похідними від першої.

Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (ч.1 ст.9 КАС України).

Згідно ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За наслідками судового розгляду, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, надав суду достатні беззаперечні докази на обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і довів правомірність оскаржуваних дій, про що описано вище.

Таким чином, виходячи з встановлених обставин справи, оцінивши добуті докази в їх сукупності за правилами ст.90 КАС України та наведені положення чинного законодавства, суд дійшов висновку, що позов підлягає залишенню без задоволення за встановленої судом безпідставності його вимог.

Підстави для розподілу судових витрат відповідно до ст.139 КАС України відсутні.

Керуючись ст.139, 241-246, 250 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Відмовити в позові ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Державної казначейської служби України (місцезнаходження:вул.Бастіонна 6, м.Київ 14, 01014, код ЄДРПОУ: 37567646) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 22 лютого 2021 року.

Реквізити учасників справи:

позивач:

- ОСОБА_1 (місцезнаходження/місце проживання: АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_1 );

відповідач:

- Державна казначейська служба України (місцезнаходження/місце проживання: вул. Бастіонна 6,м. Київ 14,01014, код ЄДРПОУ/РНОКПП 37567646);

Головуючий суддя Мандзій О.П.