Ухвала суду № 95069613, 16.02.2021, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/13/21

У Х В А Л А

16 лютого 2021 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді – Глуханчука О.В.,

секретар судового засідання – Любімова О.Є.

за участі:

представника позивача – Отроша В.М. (адвокат, за ордером)

представника відповідача (Одеська обласна прокуратура) – Коломійчук І.О. (прокурор, на підставі наказу про призначення та службового посвідчення)

представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - (Офіс Генерального прокурора) – Коломійчук І.О. (прокурор, на підставі наказу про призначення, довіреності та службового посвідчення)

розглянувши у підготовчому засіданні клопотання Одеської обласної прокуратури про залишення без розгляду адміністративного позову ОСОБА_1 до Одеської обласної прокуратури, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - Офіс Генерального прокурора, про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ:

04 січня 2021 року до суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Одеської обласної прокуратури, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - Офіс Генерального прокурора, у якому позивач просить суд:

стягнути на підставі ст. 236 КЗпП з Одеської обласної прокуратури (код ЄДРПОУ: 03528552) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу з 18.04.2018 року по 14.10.2020 року при затримці виконання постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 18.04.2018 року у справі № 815/2163/15 про поновлення на роботі у розмірі 863 740 грн. (вісімсот шістдесят три тисячі сімсот сорок гривень);

стягнути з відповідача на користь позивача понесені судові витрати у виді сплаченого судового збору у розмірі 8 637 грн. 40 коп. та витрат на правничу допомогу (орієнтовна сума у розмірі 60 000 грн.);

розгляд справи проводити за участі представника позивача.

Ухвалою суду від 11 січня 2021 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито загальне позовне провадження у справі.

04 лютого 2021 року до суду через канцелярію засобами поштового зв`язку надійшов відзив на позовну заяву.

03 лютого 2021 року засобами електронного зв`язку та 04 лютого 2021 року відповідачем подані клопотання про залишення позовної заяви без розгляду.

08 лютого 2021 року з боку третьої особи через канцелярію засобами поштового зв`язку надійшли пояснення на позовну заяву з додатковими доказами.

15 лютого 2021 року від позивача через канцелярію засобами поштового зв`язку надійшла відповідь на відзив на позовну заяву.

У підготовче засідання 16 лютого 2021 року з`явились представники позивача, відповідача та третьої особи.

Представник позивача приймав участь у підготовчому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою програмного забезпечення “EasyCon”.

Під час розгляду клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду представник відповідача підтримав подане клопотання про залишення без розгляду адміністративного позову ОСОБА_1 з підстав пропуску строку звернення до адміністративного суду.

Відповідно до змісту вказаного клопотання підставою його подання зазначено факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду, що згідно КАС України має наслідком залишення позовної заяви без розгляду. Клопотання мотивоване тим, що позивачем заявлені вимоги про стягнення середнього заробітку відповідно до вимог статті 236 КЗпП України у зв`язку із затримкою виконання постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 18.04.2018 року у іншій справі № 815/2163/15, якою визнано протиправним і скасовано наказ Генерального прокурора України від 23.03.2015 року №210к про звільнення ОСОБА_1 в посади прокурора Приморського району міста Одеси відповідно до п. 7-2 ст. 36 КЗпП України. Поновлено ОСОБА_1 на посаді прокурора Приморського району м. Одеси.

Як зазначає відповідач, при зверненні до суду позивачем пропущений строк для звернення до суду із позовом, встановлений КЗпП України із огляду на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 02.09.2020 у цивільній справі № 369/12043/16 (провадження № 61-44770св18). Так, зокрема у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10.10.2019 у справі № 522/13736/15 викладено правовий висновок про те, що до моменту фактичного виконання роботодавцем рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника трудові правовідносини не виникають, у зв`язку із чим, виплати, які мають бути здійснені роботодавцем на користь незаконно звільненого працівника, у тому числі середній заробіток за час вимушеного прогулу або різниця у заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, не можуть вважатись заробітною платою та не витікають із трудового договору як підстави для виплат. Ці виплати не можуть кваліфікуватись як плата за виконану роботу.

Окрім того, вимушеним прогулом у розумінні статті 235 КЗпП України є період часу з дня звільнення працівника до дня винесення рішення суду про поновлення його на роботі. Разом з тим, статтею 236 КЗпП України встановлено, що у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

При цьому, Верховним Судом у справі № 369/12043/16 також зазначено, що підстави для стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу (стаття 235 КЗпП України) та за затримку виконання рішення суду про поновлення на роботі (стаття 236 КЗпП України) передбачаються окремими нормами матеріального права та мають відмінну правову природу.

Згідно вимог ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

З огляду на вищевикладене відповідач вважає, що позивачем необґрунтовано визначено початок перебігу строку для звернення до суду (15.10.2020), оскільки початком 3-х місячного строку для звернення до суду із цим позовом є момент коли він дізнався про порушення свого права на отримання середнього заробітку, а саме з дати прийняття Одеським апеляційним адміністративним судом 18.04.2018 постанови про часткове задоволення його позову про поновлення на посаді.

Таким чином, на переконання відповідача, позивачем порушено, встановлений ст. 233 КЗПП України, тримісячний строк звернення до суду з дати прийняття Одеським апеляційним адміністративним судом постанови від 18 квітня 2018 року у справі №815/2163/15.

Отже, заявник вважає, що строк для звернення із цим позовом сплинув 18.07.2018 року, відтак вказаний позов підлягає залишенню без розгляду.

Представник позивача заперечував щодо заявленого відповідачем клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, зазначаючи, зокрема, що обставинам дотримання позивачем строку звернення до суду судом надано оцінку під час вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Крім того, представник позивача зазначив, що обґрунтування дотримання позивачем строку звернення до суду наведені у позовній заяві та відповіді на відзив, зокрема, перебіг трьохмісячного строку звернення до адміністративного суду з позовом про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у порядку ст. 236 КЗпП розпочався 15.10.2020 року (дата винесення наказу про поновлення позивача на посаді) і закінчується 15.01.2021 року. Натомість звернення позивача до суду з цим позовом відбулось 04.01.2021 року.

Заслухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи в межах розгляду клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду, суд дійшов наступного.

04 січня 2021 року до суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Одеської обласної прокуратури, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - Офіс Генерального прокурора, про стягнення на підставі ст. 236 КЗпП з Одеської обласної прокуратури середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 18.04.2018 року по 14.10.2020 року при затримці виконання постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 18.04.2018 року у справі № 815/2163/15 про поновлення на роботі у розмірі 863 740 грн. (вісімсот шістдесят три тисячі сімсот сорок гривень).

Позовна заява надійшла до суду кур`єрською доставкою, яка оформлена 30 грудня 2020 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно з ч. 2 ст. 122 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Частиною третьої статті 122 КАС України визначено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Строки звернення до суду за вирішенням трудових спорів регламентовані статтею 233 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України).

Згідно з ч. 1 ст. 233 КЗпП України, працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

За правилами частини другої статті 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Статтею 236 КЗпП України обумовлено, що у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Отже, нормами КЗпП України передбачені випадки стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, зокрема у разі поновлення на роботі вирішується питання про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу (стаття 235 КЗпП України), а у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника вирішується питання оплати вимушеного прогулу при затримці виконання рішення про поновлення на роботі працівника (стаття 236 КЗпП України).

З матеріалів справи судом встановлено, що постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2018 року у справі №815/2163/15 частково задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 до Прокуратури Одеської області, Генеральної прокуратури України, треті особи: Прокурор Приморського району міста Одеси, Міністрерство юстиції України, про визнання протиправним та скасування наказу. Апеляційний суд визнав протиправним та скасував наказ Генерального прокурора України від 23.03.2015 № 210к про звільнення старшого радника юстиції ОСОБА_1 з посади прокурора Приморського району м. Одеси у зв`язку з припиненням трудового договору відповідно до пункту 7-2 статті 36 КЗпП України. Поновив ОСОБА_1 на посаді прокурора Приморського району м. Одеси. Стягнув з Прокуратури Одеської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 23.03.2015 по 18.04.2018 у розмірі 294679 грн. У задоволенні решти позову відмовив.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 12 серпня 2020 року у справі № 815/2163/15 абзац шостий резолютивної частини постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2018 року змінено: замість вислову “середній заробіток за час вимушеного прогулу з 23.03.2015 року по 18.04.2018 року у розмірі 294679 грн” вказати “середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 24 березня 2015 року по 18 квітня 2018 року у розмірі 293913 (двісті дев`яносто три тисячі дев`ятсот тринадцять) грн. 60 копійок.

Наказом Генерального прокурора №405к від 15 жовтня 2020 року скасовано наказ Генерального прокурора України від 23 березня 2015 року №210к про звільнення позивача з посади прокурора Приморського району м. Одеси Одеської області у зв`язку з припиненням трудового договору відповідно до п.7-2 ст.36 КЗпП України; поновлено позивача на посаді прокурора Приморського району м. Одеси Одеської області.

При цьому, як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 34 постанови від 6 листопада 1992 року № 9 “Про практику розгляду судами трудових спорів”, рішення про поновлення на роботі вважається виконаним з дня видання власником або уповноваженим ним органом про це наказу.

Отже, з 15.10.2020 року позивача фактично було поновлено на роботі та постанова Одеського апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2018 року у справі №815/2163/15 у цій частині вважається виконаною.

Таким чином, у даній справі вимушений прогул, за який позивач просить стягнути середній заробіток, стосується стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі (стаття 236 КЗпП України).

У Рішенні від 22 лютого 2012 року у справі № 4-рп/2012.Конституційний Суд України вирішив/роз`яснив, що «в аспекті конституційного звернення положення частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв`язку з положеннями статей 116, 117, 237-1 цього кодексу слід розуміти так, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався.».

Аналіз наведених положень свідчить про те, що для середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі початком перебігу строку звернення працівника до суду з вимогою про стягнення середнього заробітку за час затримки визначальним є факт виконання рішення суду про поновлення на роботі.

У даному випадку, як вірно визначено позивачем, перебіг строку звернення до адміністративного суду з позовом про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі у порядку ст. 236 КЗпП, визначений ч. 1 ст. 233 КЗпП України, розпочався 15.10.2020 року (дата винесення наказу про поновлення позивача на посаді) та дотриманий позивачем при зверненні до суду з даним позовом 30.12.2020 року (дата оформлення кур`єрської доставки з направлення матеріалів позову до суду).

Отже, доводи відповідача про те, що початком 3-х місячного строку для звернення до суду із цим позовом є дата прийняття Одеським апеляційним адміністративним судом 18.04.2018 постанови про часткове задоволення позову про поновлення на посаді, є необґрунтованими. При цьому, наведені у клопотанні про залишення позову без розгляду посилання на правові позиції Верховного Суду не підтверджують доводів відповідача, а навпаки стосуються того, що тримісячний строк звернення до суду обчислювався саме з дня видання роботодавцем наказу про поновлення незаконно звільненого працівника.

В статті 123 КАС України визначені наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду, зокрема після відкриття провадження у справі.

Так, якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду (ч. 4 ст. 123 КАС України).

У відповідності з п. 8 ч. 1 ст. 240 КАС України, суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

Водночас, вирішуючи у підготовчому засіданні питання щодо дотримання строку звернення до суду, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання відповідача про залишення без розгляду цього позову, оскільки факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду не підтвердився.

Керуючись статтями 5, 44, 122, 123, 240, 243, 248 КАС України,

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання Одеської обласної прокуратури про залишення без розгляду адміністративного позову ОСОБА_1 до Одеської обласної прокуратури, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - Офіс Генерального прокурора, про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу – відмовити.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги до Одеського окружного адміністративного суду з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту ухвали.

Повний текст ухвали складений та підписаний судом 22 лютого 2021 року.

Суддя О.В. Глуханчук