Рішення № 95069544, 22.02.2021, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/14463/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2021 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Радчука А.А.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного Управління МВС України в Одеській області (вул. Єврейська, 12, м. Одеса, 65014, код ЄДРПОУ 08592268) про визнання протиправною бездіяльності та стягнення боргу, -

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного Управління МВС України в Одеській області, в якому позивач просить:

визнати протиправною бездіяльність ГУМВС України в Одеській області ліквідаційна комісія що виразилась у відмові виплатити на користь ОСОБА_1 суму боргу за невиплачену одноразову грошову допомогу на оздоровлення за червень 2013 року, що є грошевим забезпеченням у розмірі 4105 (чотири тисячі сто п`ять) гривень;

стягнути з Головного управління МВС України, ліквідаційна комісія, на користь ОСОБА_1 суму боргу за невиплачену одноразову грошову допомогу на оздоровлення за червень 2013 року, що є грошевим забезпеченням у розмірі 4105 (чотири тисячі сто п`ять) гривень.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що в період з 20.08.1995 року по 26.08.2015 року він проходив службу в органах внутрішніх справ України. 26.08.2015 року наказом ГУМВС України в Одеській області № 608 о/с позивача на підставі підпункту “б” пункту 64 розділу VII Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого 29.07.1991 року постановою Кабінету Міністрів Української РСР №114, звільнено з органів внутрішніх справ України.

Згідно Постанови Одеського окружного адміністративного суду у справі №815/5914/17 від 14.12.2017 року з ГУМВС України в Одеській області на користь ОСОБА_1 було стягнуто суму заборгованості у розмірі 25315 гривень. В тексті зазначеної постанови встановлено обставини про наявність у відповідача заборгованості перед позивачем у розмірі 4105 грн.

10.09.2020р. позивач звернувся до ГУМВС України в Одеській області, ліквідаційна комісія із письмовою заявою якою просив надати деталізований, поетапний розрахунок від сплаченої на його користь суми боргу у загальному розмірі 25315 грн.

На дану заяву позивач від ГУМВС України в Одеській області, ліквідаційна комісія отримав лист від 28.09.2020 року № 14/л-519 із якого вбачається, що ГУМВС України в Одеській області, ліквідаційна комісія розуміючи про існування такої заборгованості та надаючи деталізований, поетапний розрахунок від сплаченої на мою користь суми боргу у загальному розмірі 25315 грн. не відобразило у цьому листі суму недоплачених коштів за одноразову грошову допомогу на оздоровлення за 2013 рік.

Таким чином відповідно даного листа позивач вважає, що сума у розмірі 4105 гривень, є сумою недоплачених коштів за одноразову грошову допомогу на оздоровлення за 2013 рік і виплачена йому не була.

08.10.2020р. позивач звернувся до Міністра внутрішніх справ України із письмовою скаргою якою просив повторно розглянути заяву від 10.09.2020р, та отримав відповідь, що на звернення від 10.09.2020р. членами ліквідаційної комісії ГУМВС України в Одеській області використано інформацію, викладену в мотивувальній частині постанови Одеського окружного адміністративного суду у справі №815/5914/17 від 14.12.2017 року, проте не було зазначено відомості щодо суми недоплачених коштів за одноразову грошову допомогу на оздоровлення за 2013 рік.

З метою проведення оплати суми боргу за 2013 р. у розмірі 4105 грн. позивач 07.11.2020р звернувся до ГУМВС України в Одеській області, ліквідаційна комісія із письмовою заявою, якою просив виплатити суму боргу у розмірі 4105 грн.

Із відповіді ГУМВС України в Одеській області, ліквідаційна комісія від 25.11.2020р. № 14/Л-616 вбачається, що згідно Повідомлення ГУДКСУ в Одеській область від 15.05.2018р. про безспірне списання коштів з рахунку ГУМВС України в Одеській області на користь позивача стягнуто грошове забезпечення в сумі 25315 грн. Згідно даних особової картки в червні 2013р. позивачу виплачена матеріальна допомога на оздоровлення в сумі 1397,50грн.

Таким чином ГУМВС України в Одеській області не навів у своїй відповіді правових підстав для відмови у задоволені вимог щодо сплати на користь позивача недоплаченої суми у розмірі 4105грн.

Позивач звертає увагу, що сума у розмірі 25315 грн. є сумою, що підлягала до виплати відповідно Постанови Одеського окружного адміністративного суду у справі №815/5914/17 від 14.12.2017 року і при цьому ця сума у розмірі 25315грн. не включає суму 1397,50грн. так як 1397,50грн. як матеріальна допомога на оздоровлення у зв`язку із черговою відпусткою була виплачена позивачу ще до Постанови суду у 2013році.

Своєю заявою від 07.11.2020р. позивач просив виплатити суму недоплачених коштів за 2013 рік, у розмірі 4105грн.. що є різницею між фактично у 2013році виплаченою сумою у розмірі 1397,50 грн. і сумою, що підлягала до виплати у розмірі 5167,50 грн. що встановлена описовою частиною Постанови Одеського окружного адміністративного суду у справі №815/5914/17 від 14.12.2017 року.

Таким чином враховуючи наявність недоплаченої суми у розмірі 4105грн. за 2013р. і листи ГУМВС України в Одеській області якими вимоги позивача щодо наявності заборгованості у сумі 4105грн. позивач вважає, що він має законні підстави для звернення до суду за захистом своїх прав.

Ухвалою суду від 22.12.2020 року відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

11.01.2021 року до суду надійшов відзив, в якому відповідач вважає, що адміністративний позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Керівництвом Головного управління було прийнято рішення про виплату ОСОБА_1 матеріальної допомоги на оздоровлення за 2013 рік у розмірі 1397,50 грн, даний розмір був визначений на розсуд керівництва та у межах асигнувань, що виділяється на утримання Головного управління.

В провадженні Одеського окружного адміністративного суду знаходилась справа №815/5914/17 за позовом ОСОБА_1 до ГУМВС України в Одеській області про стягнення грошового забезпечення, яке повинне було нараховане та виплачено йому за період служби в ОВС України з 01.01.2008 року по 26.08.2015 року у розмірі 25 315 грн. з урахуванням індексації та відрахуванням установлених законом податків та інших обов`язкових платежів, постановою по даній справі від 14.12.2017 року було задоволено позов в повному обсязі.

Саме в рамках розгляду даної справи було досліджено правомірність виплати матеріальної допомоги на оздоровлення ОСОБА_1 за періоди з 2008 по 2015 роки, в результаті розгляду даної справи було ухвалене рішення про задоволення адміністративного позову та стягнення на користь ОСОБА_1 грошового забезпечення у сумі 25315 грн., та в мотивувальній частині перелічено періоди за які стягується сума. Головне управління в повному обсязі виконало вказане рішення суду та сплатило на користь позивача 25315 грн.

Оскільки суд при ухваленні рішення надав оцінку діям Головного управління про виплату матеріальної допомоги на оздоровлення за 2008 - 2015 роки, ухвалив рішення яке було в подальшому виконано, відповідач вважає що сума у 4105 гривень не підлягає стягненню, оскільки питання правомірності невиплати даної грошової суми вже було досліджено Одеським окружним адміністративним судом.

14.01.2021 року до суду надійшла відповідь на відзив, в якій позивач зазначив, що обставини про наявність заборгованості саме у розмірі 4105 грн. підтверджуються листом Постановою Одеського окружного адміністративного суду у справі № 815/5914/17 від 14.12.2017 року. Сума у розмірі 4105 гривень, що є сумою недоплачених коштів за одноразову грошову допомогу на оздоровлення за 2013 рік ОСОБА_1 виплачена не була та не включена у перелік сум, які входять до загальної стягнутої суми 25315 гривень.

Предметом даного спору є борг по грошовому забезпеченню, що є заробітною платою за червень 2013 р. у розмірі 4105грн., а Постанова Одеського окружного адміністративного суду у справі №815/5914/17 від 14.12.2017 року винесена за результатами розгляду спору про борг за період з 01.01.2008 р. по 26.08.2015р. не включає борг за червень 2013р.

Постанова Одеського окружного адміністративного суду у справі №815/5914/17 від 14.12.2017 року виконана в повному обсязі, але існує невиплачений борг по грошовому забезпеченню, що є заробітною платою за червень 2013р. у розмірі 4105грн. який не охоплюється резолютивною частиною цієї Постанови та не включена в розрахунок стягнутої суми у розмірі 25315 грн.

19.01.2021 року до суду надійшли заперечення у яких зазначено, що доводи позивача викладені в відповіді на відзив є нелогічними оскільки позивач стверджує що постановою Одеського окружного адміністративного суду від 14.12.2017 року по справі №815/5914/17 було встановлено наявність заборгованості за 2013 рік, але дану заборгованість не було включено в суму яка зазначена в резолютивній частині постанови, в той же час позивач визнає що заборгованість за інші роки розраховані таким же чином, в тій самій процедурі розрахунку, викладені в мотивувальній частині постанови були включені в суму зазначену в резолютивній частині постанови.

Відповідач зазначає, що якщо при розгляді справи №815/5914/17 в Одеському окружному адміністративному суді, судом, було встановлено наявність заборгованості перед позивачем за певний період, то вона не могла бути не включена в суму зазначену в резолютивній частині.

Відповідач вважає, що питання виплати позивачу одноразової грошової допомоги на оздоровлення за 2013 рік, як і питання виплати одноразової грошової допомоги на оздоровлення за інші періоди служби позивача в ГУМВС України в Одеській області було встановлено постановою Одеського окружного адміністративного суду від 14.12.2017 року по справі №815/5914/17.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов та докази, якими він обґрунтовується, судом встановлено наступне.

Судом встановлено, що в період з 20.08.1995 року по 26.08.2015 року він проходив службу в органах внутрішніх справ України. 26.08.2015 року наказом ГУМВС України в Одеській області № 608 о/с позивача на підставі підпункту “б” пункту 64 розділу VII Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого 29.07.1991 року постановою Кабінету Міністрів Української РСР №114, звільнено з органів внутрішніх справ України.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 14.12.2017 року по справі №815/5914/17 задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 до Ліквідаційної комісії ГУ МВС України в Одеській області про стягнення суми грошового забезпечення, стягнуто з Ліквідаційної комісії ГУ МВС України в Одеській області на користь ОСОБА_1 суму грошового забезпечення, яке повинне було бути нараховане та виплачено йому за період служби в органах внутрішніх справ з 01.01.2008 року по 26.08.2015 року у розмірі 25315 грн. з урахуванням індексу інфляції та відрахуванням установлених законом податків, зборів та інших обов`язкових платежів.

10.09.2020р. ОСОБА_1 звернувся до ГУМВС України в Одеській області із заявою якою просив надати на його адресу деталізований, поетапний розрахунок від сплаченої на його користь суми боргу у загальному розмірі 25315 грн.

На дану заяву від ГУМВС України в Одеській області надійшов лист від 28.09.2020 року № 14/л-519 із якого вбачається, що згідно мотивувальної частини постанови суду по справі №815/5914/17 суми недоплачених коштів склали:

сума недоплачених коштів за одноразову грошову допомогу на оздоровлення за 2008 рік склала 1710 грн.;

сума недоплачених коштів за одноразову грошову допомогу на оздоровлення за 2009 рік склала 1743,86 грн.;

сума недоплачених коштів за одноразову грошову допомогу на оздоровлення за 2010 рік склала 2456,29 грн.;

сума недоплачених коштів за одноразову грошову допомогу на оздоровлення за 2011 рік склала 3925 грн.;

сума недоплачених коштів за одноразову грошову допомогу на оздоровлення за 2012 рік склала 4105 грн.;

сума недоплачених коштів за одноразову грошову допомогу на оздоровлення за 2014 рік склала 4185,50 грн.;

сума недоплачених коштів за одноразову грошову допомогу на оздоровлення за 2015 рік склала 5434,35 грн.;

заборгованість по розрахунку за не нараховану та невиплачену надбавку за службу в умовах режимних обмежень у розмірі 15%, з липня 2013 року по серпень 2014 року у сумі 1755 грн.

Вважаючи що позивач має право на отримання суми недоплачених коштів за одноразову грошову допомогу на оздоровлення за 2013 рік, яка складає 4105 грн. ОСОБА_1 07.11.2020р звернувся до ГУМВС України в Одеській області із письмовою заявою, якою просив виплатити суму боргу у розмірі 4105 грн.

У відповіді на заяву від 07.11.2020р. ГУМВС України в Одеській області листом від 25.11.2020р. № 14/Л-616 зазначила, що підпунктом 2.17.3 розділу II «Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ», затвердженої наказом МВС від 31.12.2007 №499 (у редакції на день надання допомоги), визначено, що допомога для оздоровлення особам рядового і начальницького складу надається в разі вибуття у чергову відпустку у розмірі, що не перевищує грошового забезпечення, яке особа отримувала на день виплати. Згідно даних особової картки в червні 2013 року виплачена матеріальна допомога на оздоровлення в сумі 1397,50 гривень.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Верховною Радою України прийнятий Закон України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” № 2012-ХІІ від 20.12.1991 року, який відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Пунктом 1 статті 3 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” встановлено, що дія цього Закону поширюється на військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення (далі - правоохоронних органів) Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, які проходять військову службу на території України, і військовослужбовців зазначених вище військових формувань та правоохоронних органів - громадян України, які виконують військовий обов`язок за межами України, та членів їх сімей.

Пунктом 2 ст. 9 зазначеного Закону встановлено, що до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 року № 1294 “Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” (яка була чинною станом на 2013 рік), наказу Міністерства внутрішніх справ України від 31.12.2007 року № 499 “Про впорядкування структури та умов грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ” (який був чинний станом на 2013 рік) грошове забезпечення військовослужбовця складається: з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Підпунктом 3 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 року № 1294 визначено надавати військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань та допомогу для оздоровлення при щорічній основній відпустці у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.

Згідно з підпунктом 2.16.3 пункту 2.16 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 31.12.2007 року № 499, допомога для оздоровлення особам рядового і начальницького складу надається в разі вибуття в чергову відпустку у розмірі грошового забезпечення, яке особа отримувала на день виплати.

Як встановлено Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 14.12.2017 року по справі №815/5914/17, яка набрала законної сили 16.02.2018 року, у червні 2013 року позивачу нарахована та сплачена одноразова грошова допомога на оздоровлення у розмірі 1397,50 грн. (посадовий оклад - 962,90 грн., оклад за військове (спеціальне) звання - 130 грн., надбавка за вислугу років - 327, 88 грн.). Згідно довідки про грошове забезпечення за період з 01.01.2013 року по 31.12.2013 року, попереднє місячне грошове забезпечення позивача (травень місяць) складало 5167,50 грн. При нарахуванні та виплаті одноразової грошової допомоги на оздоровлення відповідач, в порушення норм діючого законодавства не включив в розрахунок надбавку за виконання особливо важливих завдань - у розмірі 50 %, що складало суму 666,25 грн., надбавку за боротьбу з організованою злочинністю у розмірі 50%, що складало суму 450 грн., надбавка за звання майстра спорту України міжнародного класу у розмірі 15%, що складало суму - 135 грн., надбавку за науковий ступень кандидата наук у розмірі 15% що складало суму – 135 грн., надбавка за службу в умовах режимних обмежень у розмірі 15%, що складає - 135 грн., місячне преміювання - у розмірі 100%, що складало суму - 2583,75 грн. Тобто сума недоплачених коштів відповідачем за одноразову грошову допомогу на оздоровлення за 2013 рік, що є грошовим забезпеченням працівників ОВС України, склала - 4105 грн.

Разом з цим зі змісту листа ГУМВС України в Одеській області від 28.09.2020 року № 14/л-519 вбачається, що за 2013 рік позивачу не виплачувалась сума недоплачених коштів за одноразову грошову допомогу на оздоровлення за 2013 рік у розмірі 4105 грн.

Таким чином зазначена сума повинна бути виплачена позивачу у повному обсязі а тому бездіяльність ГУМВС України в Одеській області що виразилась у невиплаті на користь ОСОБА_1 суми боргу за невиплачену одноразову грошову допомогу на оздоровлення за червень 2013 року, що є грошевим забезпеченням у розмірі 4105 (чотири тисячі сто п`ять) гривень є протиправною, у зв`язку з чим зазначену суму слід стягнути з відповідача на користь позивача.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі “Серявін та інші проти України” від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

В пункті 42 рішення Європейського суду з прав людини у справі “Бендерський проти України” від 15 листопада 2007 року, заява № 22750/02, зазначено, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися в світлі обставин кожної справи.

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Згідно зі ст. 249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 6, 8, 9, 14, 22, 139, 241, 242-244, 246, 250, 255, 295, КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного Управління МВС України в Одеській області (вул. Єврейська, 12, м. Одеса, 65014, код ЄДРПОУ 08592268) про визнання протиправною бездіяльності та стягнення боргу – задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність ГУМВС України в Одеській області що виразилась у невиплаті на користь ОСОБА_1 суми боргу за невиплачену одноразову грошову допомогу на оздоровлення за червень 2013 року у розмірі 4105 (чотири тисячі сто п`ять) гривень.

Стягнути з Головного управління МВС України на користь ОСОБА_1 суму боргу за невиплачену одноразову грошову допомогу на оздоровлення за червень 2013 року у розмірі 4105 (чотири тисячі сто п`ять) гривень.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст.255 КАС України.

Рішення може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст. ст. 293, 295 КАС України.

Суддя А.А. Радчук

.