Ухвала суду № 95069528, 22.02.2021, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/2477/21

УХВАЛА

22 лютого 2021 року м.Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Стефанов С.О., розглянувши матеріали позовної заяви товариства з обмеженою відповідальністю «ЗОЛОТИЙ ГОРІХ+» до державного реєстратора комунального підприємства «Юридичний департамент реєстрації» Кротової Світлани Олександрівни про визнання протиправним та скасування рішення №46176046 від 27.03.2019 року про накладення арешту шляхом заборони вчиняти будь-які дії щодо відчуження, розпорядження та користування майном, визнання протиправним та скасування рішення №46207718 від 19.03.2019 року про передачу у безстрокове управління комплексу консервного заводу, -

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду 19 лютого 2021 року надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «ЗОЛОТИЙ ГОРІХ+» до державного реєстратора комунального підприємства «Юридичний департамент реєстрації» Кротової Світлани Олександрівни, в якому позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора комунального підприємства «Юридичний департамент реєстрації» Кротової Світлани Олександрівни №46176046 від 27.03.2019 року про накладання арешту, номер запису в державному реєстрі прав власності на нерухоме майно 30900614, на належний позивачу комплекс консервного заводу площею 5249,69 м. кв., що розташований за адресою: Одеська обл., Біляївський район, с. Яськи, вулиця Центральна, будинок 232, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 1421137651210, шляхом заборони вчиняти будь-які дії щодо відчуження, розпорядження та користування цим майном;

- визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора комунального підприємства «Юридичний департамент реєстрації» Кротової Світлани Олександрівни №46207718 від 29.03.2019 року, про передачу у безстрокове управління Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, код ЄДРПОУ; 41037901, номер запису в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 30931627, належного позивачу комплексу консервного заводу площею 5249,69 м. кв., що розташований за адресою: Одеська обл., Біляївський район, с. Яськи, вулиця Центральна, будинок 232, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 1421137651210.

Відповідно до п.п.3, 5, 6 ч.1 ст.171 КАС України, суддя після одержання позовної заяви з`ясовує чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Суддя вважає, що у відкритті провадження по даному адміністративному позову слід відмовити з наступних підстав.

Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Суддя зазначає, що поняття «суду, встановленого законом» зводиться не лише до правової основи самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Європейський суд з прав людини у пункті 24 рішення від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко проти України» зазначив, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін «судом, встановленим законом» у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Згідно ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Як встановлено ч.1 ст.19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; спорах між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; спорах, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; за зверненням суб`єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб`єкту законом; спорах щодо правовідносин, пов`язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму; спорах фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації; спорах щодо вилучення або примусового відчуження майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності; спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій та інших подібних органів, рішення яких є обов`язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб; спорах щодо формування складу державних органів, органів місцевого самоврядування, обрання, призначення, звільнення їх посадових осіб; спорах фізичних чи юридичних осіб щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності замовника у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони", за винятком спорів, пов`язаних із укладенням договору з переможцем переговорної процедури закупівлі, а також зміною, розірванням і виконанням договорів про закупівлю; спорах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів охорони державного кордону у справах про правопорушення, передбачені Законом України "Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень"; спорах щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років».

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу (як правило майнового) конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 18 лютого 2021 року по справі №826/16633/16.

Таким чином, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності такого суб`єкта, прийнятих або вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій. Наведене узгоджується з положеннями статей 2, 4, 19 КАС України, які закріплюють завдання адміністративного судочинства, визначення понять публічно-правового спору та суб`єкта владних повноважень, а також межі юрисдикції адміністративних судів.

Відповідна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 січня 2019 року у справі №911/1681/18 і суд не вбачає правових підстав відступити від цієї позиції, зокрема: «За правилами частини першої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства».

Отже, якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, спричинених рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язаний з реалізацією майнових або особистих немайнових інтересів особи, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту її цивільних прав та інтересів.

Таким чином, розгляду адміністративними судами підлягають спори, що мають в основі публічно-правовий характер, тобто випливають із владно-розпорядчих функцій або виконавчо-розпорядчої діяльності публічних органів. Якщо в результаті прийняття рішення особа набуває речового права на об`єкт нерухомого майна, то спір стосується цивільного права і за суб`єктним складом сторін має розглядатися за правилами цивільного судочинства.

Зазначена вище правова позиція відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним, зокрема, у постановах від 21 листопада 2018 року у справі № 813/1362/16, 28 листопада 2018 року у справі № 825/642/18, 29 січня 2019 року у справі № 803/1589/17 під час розгляду спорів у подібних правовідносинах.

Згідно з п.3.2 Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями 54 народних депутатів України та Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Кримінально-процесуального кодексу України, Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України (щодо принципу інстанційності в системі судів загальної юрисдикції) від 12.07.2011 року № 9-рп/2011 принцип спеціалізації полягає у створенні відповідних спеціалізованих судів для здійснення цивільного, кримінального, адміністративного, господарського судочинства.

Виникнення спірних правовідносин у справі, що розглядається, зумовлено незгодою позивача з рішеннями державного реєстратора комунального підприємства «Юридичний департамент реєстрації» Кротової Світлани Олександрівни №46176046 від 27.03.2019 року про накладання арешту на належний позивачу комплекс консервного заводу площею 5249,69 м. кв., що розташований за адресою: Одеська область, Біляївський район, с. Яськи, вулиця Центральна, будинок 232, шляхом заборони вчиняти будь-які дії щодо відчуження, розпорядження та користування цим майном, а також №46207718 від 29.03.2019 року, про передачу у безстрокове управління Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, належного позивачу вищезазначеного комплексу консервного заводу.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що приймаючи до уваги положення п.5 ч.1 та ч.2 ст.24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», вбачаються явні об`єктивні ознаки наявності суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, які мали б стати прямою підставою для відповідача для відмови у вчиненні реєстраційної дії. Крім того, у позові зазначено, що відповідач своїми діями грубо та безпідставно порушив та обмежив майнові права позивача, щодо користування та розпорядження належним позивачу майном, за відновленням яких позивач і звертається до адміністративного суду.

З вищевикладеного вбачається, що позовні вимоги у справі заявлено на поновлення порушеного цивільного (майнового) права позивача.

Внаслідок чого, суд вважає, що у межах спірних правовідносин фактично порушено саме цивільні права позивача, як власника належного йому майна, тобто існує спір про право, а тому обраний позивачем спосіб захисту не призведе до відновлення його порушених прав.

Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до пункту 10 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України до способів захисту цивільних прав та інтересів належить, зокрема, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Згідно із частиною першою статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Таким чином, визнання незаконними рішень суб`єкта владних повноважень може бути способом захисту цивільного права або інтересу.

Статтею 4 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Відповідно до ч.1 ст.19 Цивільного процесуального кодексу України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Згідно ч.1 ст.30 ЦПК України, позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов`язані між собою позовні вимоги пред`явлені одночасно щодо декількох об`єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об`єкта, вартість якого є найвищою.

Таким чином, враховуючи встановлені судом обставини та характер спірних правовідносин, суд приходить до висновку, що даний спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства та має розглядатися згідно правил підсудності, визначених Цивільним процесуальним кодексом України.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.170 КАС України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Таким чином, у відкритті провадження у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ЗОЛОТИЙ ГОРІХ+» до державного реєстратора комунального підприємства «Юридичний департамент реєстрації» Кротової Світлани Олександрівни про визнання протиправним та скасування рішення №46176046 від 27.03.2019 року про накладення арешту шляхом заборони вчиняти будь-які дії щодо відчуження, розпорядження та користування майном, визнання протиправним та скасування рішення №46207718 від 19.03.2019 року про передачу у безстрокове управління комплексу консервного заводу слід відмовити.

Повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

На підставі викладеного та керуючись п.1 ч.1 ст.170, ст.256 КАС України, суддя,-

У Х В А Л И В:

У відкритті провадження в адміністративній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ЗОЛОТИЙ ГОРІХ+» до державного реєстратора комунального підприємства «Юридичний департамент реєстрації» Кротової Світлани Олександрівни про визнання протиправним та скасування рішення №46176046 від 27.03.2019 року про накладення арешту шляхом заборони вчиняти будь-які дії щодо відчуження, розпорядження та користування майном, визнання протиправним та скасування рішення №46207718 від 19.03.2019 року про передачу у безстрокове управління комплексу консервного заводу – відмовити.

Роз`яснити позивачу про право на звернення до суду в порядку цивільно-процесуального законодавства.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена шляхом подачі через суд першої інстанції протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення апеляційної скарги до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Суддя С.О. Стефанов