Рішення № 95069340, 22.02.2021, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 лютого 2021 р. № 400/5354/20 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Гордієнко Т. О. розглянув у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1

до відповідача:Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020

про:визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 , звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання неправомірними дії у відмові в призначенні та виплаті грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти пенсій станом на день призначення; зобов`язання призначити та виплатити грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі 10 пенсії станом на день призначення.

Позовні вимоги обгрунтовано тим, що позивач має право на отримання грошової допомоги відповідно до п. 7-1 Прикінцевих положень Закону № 1058, оскільки має необхідний страховий стаж, та пенсію не отримувала.

Відповідач надав відзив на позов, просив відмовити у задоволенні позову, оскільки позивачу призначалася та вплачувалася пенсія відповідно до Закону № 1788, тому підстави для виплати грошової допомоги відповідно до п. 7-1 Прикінцевих положень Закону № 1058 відсутні.

Позивач надала відповідь на відзив, просила задовольнити позовні вимоги, оскільки після обчислення розміру пенсії за вислугу років відмовилася від її призначення та отримання. Виписка по картковому рахунку за 2014 рік свідчить, що пенсія позивачу не виплачувалася.

Відповідно до ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку письмового провадження. Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).

Дослідив докази, суд дійшов висновку:

02.04.2014 року позивач звернулася до відповідача із заявою про призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. «е» ст. 55 Закону України № 1788-ХІІ від 05.11.1991 «Про пенсійне забезпечення».

Протоколом від 03.05.2014 року позивачу призначено пенсії з 02.04.2014 року.

З 14.04.2014 року на підставі наданої позивачем виписки з трудової книжки і довідки Міської лікарні № 1 відповідно до ст. 7 Закону № 1788 (згідно з якою пенсії за вислугу років призначаються при залишенні роботи, яка дає право на цю пенсію), пенсія за вислугу років перестала виплачуватись позивачу у зв`язку з її працевлаштуванням з 15.04.2014 до Міської лікарні № 1.

29.05.2020 позивач звернулася із заявою про переведення з пенсії за вислугу років на пенсію за віком.

Розпорядженням від 29.05.2020 року позивача переведено на пенсію за віком.

09.07.2020 року позивач звернулася до відповідача зі зверненням, в якому, зокрема, просила виплатити разову грошову допомогу у розмірі 10 пенсій відповідно до п. 71 Розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону № 1058.

Листом від 19.07.2020 року відповідач відмовив у призначенні і виплаті разової грошової допомоги у розмірі 10 пенсій відповідно до п. 71 Розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону № 1058, оскільки позивач раніше вже отримувала пенсію.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. «е» ст. 55 Закону № 1788-ХІІ право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.

Пунктом 7-1 Розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV передбачено, що особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого ст. 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. «е» - «ж» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Кабінет Міністрів України постановою від 23 листопада 2011 року № 1191 затвердив Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, який визначає умови обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги відповідно до п. 71 Розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV.

Відповідно до п. 2 Порядку № 1191 до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. «е» і «ж» ст. 55 Закону № 1788-ХІІ, що передбачені, зокрема, Переліком № 909.

Пунктом 5 вказаного Порядку визначено, що грошова допомога надається особам, яким починаючи з 01 жовтня 2011 року призначається пенсія за віком відповідно до Закону № 1058-IV та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого ст. 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. «е»-«ж» ст. 55 Закону № 1788-ХІІ, і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.

З аналізу наведених норм законодавства можна зробити висновок, що право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов`язується з наявністю у неї необхідного спеціального страхового стажу роботи на певних визначених законодавством посадах й вихід на пенсію саме з цих посад в закладах та установах державної та комунальної форми власності, а також неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону № 1058-IV будь-якого іншого виду пенсії.

Аналогічна правова позиція висловнена у постанові Верховного Суду від 20.02.2019 року по справі № 462/5636/16-а, від 19 березня 2019 року у справі № 466/5637/17.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Позивачу 02.04.2014 призначалася пенсію за вислугу років, яку позивач отримувала з 02.04.2014 по 14.04.2014 року, тому підстави для нарахування вказаної допомоги відсутні, адже нормою 71 Розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV передбачено одну з умов виплати допомоги - неотримання будь-якої пенсії.

Посилання позивача про неотримання пенсії у 2014 році спростовується наданою відповідачем до відзиву Довідкою відділу методології та звітності з виплати пенсій управління з питань виплати пенсії ГУ ПФУ в Миколаївській області (а.с. 39), яка свідчить, що позивачу з 02.04.2014 по 14.04.2014 виплачено пенсію у сумі 415,26 грн.

Надана позивачем до позову виписка з рахунку, відкритого у АТ «КБ «Приватбанк», жодним чином не підтверджує неотримання пенсії у 2014 році, оскільки пенсія могла нараховуватися і виплачуватися на інший рахунок, відкритий в будь-якій банківській установі.

Тому позов задоволенню не підлягає.

Судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241 - 246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020, ідентифікаційний код 13844159) про визнання дій неправомірними, зобов`язання вчинити дії - відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Строк на апеляційне оскарження рішення суду - 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження - 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається в порядку та строки, визначені ст.ст. 295-297 КАС України і п. 15.5 Перехідних положень КАС України.

Суддя Т. О. Гордієнко