Рішення № 95069315, 11.02.2021, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/4928/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2021 року місто Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої - судді Мричко Н.І.,

за участі секретаря судового засідання Кулик С.В.,

представника позивача Піки М.Є.,

представників відповідачів Скочко А.В., Бірюкова Ю.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради, відділу комунального господарства Залізничної районної адміністрації, виконавчого комітету Львівської міської ради про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії, -

встановив:

до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 (далі – позивач) до Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради код ЄДРПОУ 04056084, місцезнаходження: 79022, м. Львів, вул. Виговського, 34 (далі – Залізнична районна адміністрація), відділу комунального господарства Залізничної районної адміністрації місцезнаходження: 79006, м. Львів, вул. Виговського, 34, каб. 420 (далі – відділ комунального господарства), виконавчого комітету Львівської міської ради (код ЄДРПОУ: 26256622, місцезнаходження: 79008, м. Львів, пл. Ринок, буд. 1), в якій позивач просить:

- визнати протиправною бездіяльність відділу комунального господарства Залізничної районної адміністрації та Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради щодо незабезпечення безпечних умов руху транспортних засобів і пішоходів та неналежної організації експлуатаційного утримання вулиці Санітарної 15 у місті Львові;

- зобов`язати Залізничну районну адміністрацію Львівської міської ради та відділ комунального господарства Залізничної районної адміністрації включити вулицю Санітарну 15 у місті Львові до титульного списку з ремонту і утримання об`єктів комунального господарства на 2021 рік, за рахунок коштів бюджету міста Львів;

- зобов`язати Залізничну районну адміністрацію Львівської міської ради, відділ комунального господарства Залізничної районної адміністрації та виконавчий комітет Львівської міської ради вжити заходів до належної організації експлуатаційного утримання та забезпечення безпечних умов руху транспортних засобів і пішоходів вулиці Санітарній 15 у місті Львові шляхом організації будівництва автомобільної дороги на вулиці Санітарній 15 у місті Львові.

Ухвалою від 26.06.2020 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою від 22.10.2020 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на вулиці Санітарній 15 у місті Львові відсутнє дорожнє покриття, що підтверджується актом обстеження ділянки. Вимога/припис Департаменту патрульної поліції Управління патрульної поліції у Львівській області від 02.04.2020 № 391 не виконана, дорожнє покриття на вулиці Санітарній 15 у місті Львові не встановлено. Відповідачі допустили протиправну бездіяльність, оскільки не включали з 2016 по 2020 роки вулицю Санітарну у місті Львові до титульного списку з ремонту і утримання об`єктів комунального господарства за рахунок коштів бюджету розвитку міста Львів, не здійснили паспортизацію вулично-дорожньої мережі по вулиці Санітарній у місті Львові, не організували належне експлуатаційне утримання автомобільної дороги по вулиці Санітарній у місті Львові, всупереч вимогам припису Департаменту патрульної поліції Управління патрульної поліції у Львівській області від 02.04.2020 № 391 не організували будівництво автомобільної дороги по вулиці Санітарній у місті Львові.

21.10.2020 представник Залізничної районної адміністрації подав до суду письмові пояснення, в яких зазначив, що рух на вулиці Санітарній у місті Львові не є інтенсивним. На таку вулицю не виготовлено проектно-кошторисну документацію. Залізнична районна адміністрація внесла вказану вулицю в проект титульного списку, але враховуючи критерії за якими складаються титульні списки та відсутність достатнього фінансування вулиця Санітарна у місті Львові не внесена до титульного списку на 2020 рік. Залізнична районна адміністрація не може тільки за власним рішенням включити вулицю Санітарну у місті Львові до титульного списку з ремонту і утримання об`єктів комунального господарства на 2021 рік, за рахунок коштів бюджету міста Львів і як наслідок, організувати будівництво автомобільної дороги на вулиці Санітарній у місті Львові.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав. Просив суд позов задовольнити повністю.

У судовому засіданні представники відповідачів проти позовних вимог заперечили. Просили суд у задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Позивач є власницею житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується витягом від 05.07.2019 №172838548 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.

Згідно з відміткою у паспорті серії КВ271329 позивач проживає за адресою: АДРЕСА_2 .

Позивач є власником транспортного засобу марки Volkswagen, модель Transporter, 1992 у випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 .

Мешканці вул. Санітарна у м. Львові неодноразово зверталися до Залізничної районної адміністрації із заявами щодо відсутності дорожнього покриття на вказаній вулиці та просили включити таку до титульних списків об`єктів на проведення робіт, пов`язаних з капітальним ремонтом доріг та тротуарів у Залізничному районі м. Львова.

Залізнична районна адміністрація на такі звернення мешканців листами-відповідями повідомляла про відсутність фінансування.

Вважаючи бездіяльність відділу комунального господарства та Залізничної районної адміністрації щодо незабезпечення безпечних умов руху транспортних засобів і пішоходів та неналежної організації експлуатаційного утримання вулиці Санітарної 15 у місті Львові протиправною, позивач звернулася з відповідним позовом до суду.

При вирішенні спору по суті суд виходив з наступного.

Правові та соціальні основи дорожнього руху з метою захисту життя та здоров`я громадян, створення безпечних і комфортних умов для учасників руху та охорони навколишнього природного середовища визначає Закон України «Про дорожній рух».

Відповідно до статті 6 вказаного Закону до компетенції міських рад та їх виконавчих органів, районних рад та районних державних адміністрацій у сфері дорожнього руху належить, зокрема:

- формування міських і районних фондів, у тому числі позабюджетних, для фінансування програм і окремих заходів, спрямованих на розвиток дорожнього руху та його безпеки;

- організація будівництва, реконструкції, ремонту та утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів;

- керівництво та контроль за діяльністю підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та господарювання за виконанням вимог законодавства, рішень органів державної виконавчої влади про дорожній рух і його безпеку.

Згідно зі статтею 9 Закону України «Про дорожній рух» до компетенції власників автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів або уповноважених ними органів у сфері дорожнього руху належить, зокрема:

- розробка програм та здійснення заходів щодо розвитку, удосконалення, ремонту та утримання у безпечному для дорожнього руху стані доріг, вулиць та залізничних переїздів, зон відчуження;

- забезпечення безпечних, економічних та комфортних умов дорожнього руху;

- визначення нормативів та виділення необхідних коштів на будівництво, реконструкцію, ремонт та утримання автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів;

- термінове усунення пошкоджень на автомобільних дорогах, вулицях та залізничних переїздах;

- організація виконання встановлених вимог щодо забезпечення безпеки дорожнього руху.

У частині третій статті 12 Закону України «Про дорожній рух» встановлено, що посадові особи, які відповідають за будівництво, реконструкцію, ремонт, експлуатацію та облаштування автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів, мостів, шляхопроводів, інших споруд, зобов`язані:

- забезпечувати утримання їх у стані, що відповідає встановленим вимогам щодо забезпечення безпеки дорожнього руху;

- при виникненні умов, що створюють загрозу безпеці дорожнього руху, здійснювати заходи для своєчасної заборони або обмеження руху, а також відновлення безпечних умов для руху;

- впроваджувати у повному обсязі заходи щодо безпеки дорожнього руху при здійсненні будівництва, реконструкції та ремонту доріг, вулиць та залізничних переїздів;

- позначати місця виконання робіт, місця, де залишено на дорозі, вулиці, залізничному переїзді машини і механізми, будівельні матеріали тощо, відповідними дорожніми знаками, огороджувальними і направляючими засобами, а в темний час доби і при тумані - сигнальними вогнями, передбаченими діючими нормами;

- по закінченні робіт на дорозі, вулиці, залізничному переїзді негайно привести їх у стан, що забезпечує безперешкодний і безпечний рух транспортних засобів і пішоходів, та впорядкувати зони відчуження;

- у разі забруднення проїзної частини доріг, вулиць, залізничних переїздів невідкладно здійснювати заходи для їх очищення і своєчасного попередження учасників дорожнього руху про загрозу безпеці руху, що виникла;

- обладнувати їх технічними засобами регулювання дорожнього руху;

- виявляти аварійно-небезпечні ділянки та місця концентрації дорожньо-транспортних пригод та забезпечувати здійснення у таких місцях відповідних заходів щодо удосконалення умов та організації дорожнього руху для забезпечення його безпеки;

- своєчасно виявляти перешкоди дорожньому руху та забезпечувати їх усунення, а у разі неможливості - невідкладно позначати дорожніми знаками, огороджувальними і направляючими засобами;

- щомісяця проводити лінійний аналіз аварійності.

Правові, економічні, організаційні та соціальні засади забезпечення функціонування автомобільних доріг, їх будівництва, реконструкції, ремонту та утримання в інтересах держави і користувачів автомобільних доріг визначає Закон України «Про автомобільні дороги».

Відповідно до понятійного апарату вказаного Закону:

- вулиця - автомобільна дорога, призначена для руху транспорту і пішоходів, прокладання наземних і підземних інженерних мереж у межах населених пунктів;

- дорожнє покриття - укріплені верхні шари дороги, що сприймають навантаження від транспортних засобів;

- проїзна частина - частина автомобільної дороги, безпосередньо призначена для руху транспортних засобів.

Згідно з статтею 5 Закону України «Про автомобільні дороги» автомобільні дороги поділяються на:

- автомобільні дороги загального користування;

- вулиці і дороги міст та інших населених пунктів;

- відомчі (технологічні) автомобільні дороги;

- автомобільні дороги на приватних територіях.

У частині першій статті 16 Закону України «Про автомобільні дороги» встановлено, що вулиці і дороги міст та інших населених пунктів знаходяться у віданні органів місцевого самоврядування і є комунальною власністю.

Управління функціонуванням та розвитком вулиць і доріг міст та інших населених пунктів здійснюється відповідними органами місцевого самоврядування, у віданні яких вони знаходяться (стаття 17 Закону України «Про автомобільні дороги»).

Відповідно до статті 19 вказаного Закону основними обов`язками органів місцевого самоврядування у частині управління функціонуванням і розвитком вулиць і доріг міст та інших населених пунктів є:

1) забезпечення безперервних, безпечних, економічних та зручних умов руху транспортних засобів і пішоходів вулицями і дорогами міст та інших населених пунктів;

2) організація будівництва, реконструкції, ремонту та утримання вулиць і доріг міст та інших населених пунктів за встановленими для них будівельними нормами, правилами та нормами;

3) видача дозволів на прокладання нових та ремонт існуючих мереж у межах "червоних ліній" вулиць і доріг міст та інших населених пунктів;

4) завчасне оповіщення учасників руху і мешканців міст та інших населених пунктів про строки та порядок тимчасового обмеження або припинення руху транспортних засобів;

5) здійснення статистичного обліку та паспортизації вулиць і доріг міст та інших населених пунктів;

6) забезпечення дотримання норм природоохоронного законодавства у процесі будівництва, реконструкції, ремонту та утримання вулиць і доріг міст та інших населених пунктів;

7) видача в установленому порядку дозволів на тимчасове припинення руху.

У статті 21 Закону України «Про автомобільні дороги» передбачено, що органи місцевого самоврядування, що управляють функціонуванням та розвитком вулиць і доріг міст та інших населених пунктів, відповідають за:

1) стан вулиць і доріг міст та інших населених пунктів відповідно до діючих норм, у тому числі щодо безпеки руху транспортних засобів і пішоходів;

2) якість робіт з проектування, будівництва, реконструкції, ремонту та утримання вулиць і доріг міст та інших населених пунктів;

3) розміщення технічних засобів організації дорожнього руху, об`єктів дорожнього сервісу та рекламоносіїв;

4) відшкодування збитків користувачам вулиць і доріг міст та інших населених пунктів, що виникли через їх незадовільний стан, у порядку, визначеному законом;

5) забезпечення проведення аудиту або перевірки безпеки автомобільних доріг згідно з вимогами цього Закону, інших актів законодавства України, національних стандартів України, а також вжиття необхідних заходів за результатами проведення аудиту безпеки автомобільних доріг або перевірки безпеки автомобільних доріг.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30.03.1994 № 198 затверджено Єдині правила ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правила користування ними та охорони (далі – Правила № 198).

Відповідно до пункту 2 вказаних Правил ремонт і утримання дорожніх об`єктів (крім залізничних переїздів), що перебувають у загальнодержавній власності, здійснюється дорожньо-експлуатаційними організаціями, які належать до сфери управління Укравтодору, а тих, що перебувають у комунальній власності, - відповідними комунальними дорожньо-експлуатаційними організаціями.

Власники дорожніх об`єктів або уповноважені ними органи, дорожньо-експлуатаційні організації, користувачі дорожніх об`єктів та спеціалізовані служби організації дорожнього руху зобов`язані забезпечувати зручні і безпечні умови руху, сприяти збільшенню пропускної спроможності дорожніх об`єктів, запобігати травмуванню учасників дорожнього руху, пошкодженню транспортних засобів і дорожніх об`єктів, забрудненню навколишнього середовища (пункт 5 Правил № 198).

Згідно з пунктом 11 Правил № 198 власники дорожніх об`єктів або уповноважені ними органи, дорожньо-експлуатаційні організації зобов`язані, зокрема: своєчасно і якісно виконувати експлуатаційні роботи відповідно до технічних правил з дотриманням норм і стандартів з безпеки руху; постійно контролювати експлуатаційний стан усіх елементів дорожніх об`єктів та негайно усувати виявлені пошкодження чи інші перешкоди в дорожньому русі, а за неможливості це зробити - невідкладно позначити їх дорожніми знаками, сигнальними, огороджувальними і направляючими пристроями відповідно до діючих нормативів або припинити (обмежити) рух.

Відповідно до розділу 2 Положення про Залізничну районну адміністрацію Львівської міської ради, затвердженого рішенням Львівської міської ради «Про внесення змін до рішення виконавчого комітету від 01.11.2016 №977» від 20.07.2018 №759 основними завданнями Залізничної районної адміністрації ЛМР є, зокрема, контроль за діяльністю підпорядкованих підприємств, установ та організацій, розгляд проектів планів, внесення до них зауважень і пропозицій, контроль виконання планів, ефективності роботи, рівня та якості наданих послуг, використання прибутків у встановленому порядку, заслуховування звітів керівників.

Відповідно до підпунктів 3.6.3., 3.6.4. пункту 3.6 розділу 3 Положення про Залізничну районну адміністрацію Львівської міської ради голова районної адміністрації у порядку, визначеному законодавством здійснює керівництво діяльністю районної адміністрації, несе персональну відповідальність перед Львівським міським головою, виконавчим комітетом та першим заступником міського голови за виконання покладених на районну адміністрацію завдань; організовує роботу та визначає міру відповідальності начальників відділів та інших працівників районної адміністрації.

Відповідно до пунктів 4.21., 4.22., 4.48. розділу 4 Положення про Залізничну районну адміністрацію Львівської міської ради до компетенції Залізничної районної адміністрації належать такі повноваження як розробка і подання відповідним виконавчим органам пропозицій до програм соціально-економічного та культурного розвитку міста, місцевої екологічної програми, програм з питань житлового і шляхового будівництва, благоустрою та інших питань комунально-побутового і соціально-культурного обслуговування населення; управління майном на території району, яке належить до комунальної власності м. Львова, у встановлених міською радою та її виконавчим комітетом межах; організація за рахунок бюджетних коштів на пайових засадах будівництва, реконструкції і ремонту об`єктів комунального господарства та соціально-культурного призначення, жилих будинків, шляхів місцевого значення, а також капітального та поточного ремонту вулиць і доріг населених пунктів та інших доріг, які є складовими автомобільних доріг державного значення (як співфінансування на договірних засадах).

Суд встановив, що згідно з пунктом 2 рішення Львівської міської ради «Про передачу об`єкті зовнішнього благоустрою на баланс районних адміністрацій» від 18.09.2002 № 304 відділам комунального господарства районних адміністрацій передано на баланс вулично-шляхове господарство, штучні споруди та всі об`єкти благоустрою, які розташовані у межах червоних ліній, у тому числі мережу зовнішнього освітлення.

Актом прийому-передачі з балансу на баланс шляхової мережі Залізничного району від 2003 року, затвердженому головою Залізничної районної адміністрації, передано на баланс Залізничної районної адміністрації, зокрема, дорожнє покриття по вулиці Санітарній у місті Львові.

Інвентаризаційним описом необоротних активів від 01.11.2019 підтверджується перебування вказаної вулиці на балансі Залізничної районної адміністрації.

Враховуючи наведені законодавчі положення та встановлені обставини, суд дійшов висновку про те, що на Залізничну районну адміністрацію покладено обов`язки щодо забезпечення організації експлуатаційного утримання та забезпечення безпечних умов руху транспортних засобів і пішоходів на вулиці Санітарній 15 у місті Львові.

Відповідно до підпункту 3.2.4. пункту 3.2. розділу 3 Положення про Залізничну районну адміністрацію Львівської міської ради до складу районної адміністрації входить такий структурний підрозділ як відділ комунального господарства.

Згідно з пунктами 4.6., 4.16., 4.18., 4.19. Положення про відділ комунального господарства Залізничної районної адміністрації, затвердженого розпорядженням голови Залізничної районної адміністрації від 12.09.2018 №563 до основних функцій відділу комунального господарства Залізничної районної адміністрації належить забезпечення благоустрою району та залучення на договірних засадах з цією метою коштів, трудових і матеріально-технічних ресурсів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, а також населення; проведення за рахунок бюджетних коштів реконструкцій, капітальних і поточних ремонтів об`єктів комунального господарства; складання титульних списків з ремонту і утримання об`єктів комунального господарства; здійснення контролю за поточним та капітальним ремонтами доріг, капітальним будівництвом, ремонтом та реконструкцією об`єктів благоустрою.

Начальник відділу комунального господарства Залізничної районної адміністрації ЛМР згідно з посадовою інструкцією, затвердженою головою Залізничної районної адміністрації 19.06.2017, підпорядковується заступнику голови районної адміністрації з питань житлово-комунального господарства та голові районної адміністрації (пункт 1.3.), визначає обсяги робіт, які необхідно виконати на об`єктах комунального господарства (пункт 2.5.), формує титульні списки з ремонту і утримання об`єктів комунального господарства (пункт 2.6.), вносить пропозиції до планів і програм будівництва та реконструкції об`єктів на території району (пункт 2.10.), організовує роботу та залучає підприємства і організації району до благоустрою території, проводить заходи щодо його покращення, а при необхідності вживає заходів адміністративного впливу (пункт 2.12.).

Заступник начальника відділу комунального господарства Залізничної районної адміністрації згідно з посадовою інструкцією, затвердженою головою Залізничної районної адміністрації 12.09.2018, здійснює обстеження та вживає заходів щодо належного утримання дорожньо-мостового господарства, контролює організацію їх виконання (пункт 2.3.), організовує роботу та здійснює контроль за технічним станом дорожньо-шляхової мережі, а самефемонтом та утримання внутріквартальних доріг і тротуарів, стовпчиків, велостійок, направляючого пішохідного огородження, павільйонів на зупинках громадського транспорту (пункт 2.4.), проводить обстеження вуличної мережі, вносить свої пропозиції та висновки за листами, заявами та скаргами, які надходять на розгляд у відділ і належать до компетенції відділу (пункт 2.6.), бере участь у підготовці розпоряджень районної адміністрації з питань експлуатації та ремонту дорожньо-мостового господарства, готує звіти та інформацію про хід виконання робіт (пункт 2.7.), бере участь у підготовці технічного завдання для проведення процедур закупівель робіт та послуг з утримання вулично-дорожньої мережі.

З наведених положень вбачається, що на відділ комунального господарства покладаються обов`язки щодо забезпечення належного експлуатаційного утримання (зокрема, формування титульних списків з ремонту і утримання об`єктів комунального господарства) в тому числі і вулиці Санітарної 15 у місті Львові.

Суд встановив, що згідно з актом обстеження ділянки вулично-шляхової мережі м.Львів, Залізничний район (обстеження розпочато 19.03.2020 та завершено 20.03.2020) на вулиці Санітарній 15 у місті Львові відсутнє дорожнє покриття.

Вимогою/приписом Департаменту патрульної поліції Управління патрульної поліції у Львівській області від 02.04.2020 №391 голові Залізничної районної адміністрації надано 30 діб для усунення осідань, вибоїн, напливів та інших деформацій, що вказані в акті обстеження ділянки вулично-шляхової мережі м. Львів, Залізничний район.

Згідно з наданим представником позивача актом обстеження ділянки вулично-шляхової мережі м. Львів, Залізничний район (обстеження розпочато 10.06.2020 о 10:00 год. та завершено 10.06.2020 о 17:00 год.) на вулиці Санітарній 15 у місті Львові відсутнє дорожнє покриття.

Приписом Департаменту патрульної поліції Управління патрульної поліції у Львівській області від 10.06.2020 № 654 голові Залізничної районної адміністрації надано 30 діб для усунення осідань, вибоїн, напливів та інших деформацій, що вказані в акті обстеження ділянки вулично-шляхової мережі м. Львів, Залізничний район від 10.06.2020.

Згідно з наданим представником позивача актом обстеження ділянки вулично-шляхової мережі м. Львів, Залізничний район (обстеження розпочато 05.10.2020 о 10:00 год. та завершено 07.10.2020 о 17:00 год.) на вулиці Санітарній 15 у місті Львові відсутнє дорожнє покриття.

Як встановив суд, мешканці вулиці Санітарної у місті Львові неодноразово зверталися до Залізничної районної адміністрації із заявами щодо відсутності дорожнього покриття на вказаній вулиці та просили включити таку до титульних списків об`єктів на проведення робіт, пов`язаних з капітальним ремонтом доріг та тротуарів у Залізничному районі м. Львова.

Разом із письмовими поясненнями від 21.10.2020 представник Залізничної районної адміністрації надав суду проект титульного списку з капітального ремонту доріг та тротуарів на території Залізничного району м. Львова на 2020 рік (бюджет розвитку), до якого включено вулицю Санітарну. Попри це, доказів затвердження вказаного титульного списку відповідачі Залізнична районна адміністрація, відділ комунального господарства не надали.

Відповідачі Залізнична районна адміністрація, відділ комунального господарства також не надали доказів, які б підтверджували вчинення дій щодо виконання приписів Департаменту патрульної поліції Управління патрульної поліції у Львівській області від 02.04.2020 №391, від 10.06.2020 № 654 в частині встановлення дорожнього покриття на вулиці Санітарній у місті Львові.

Наведене свідчить про невиконання відповідачами Залізничною районною адміністрацією, відділом комунального господарства обов`язків щодо створення безпечних і комфортних умов для учасників руху, передбачених статтями 6, 9, 12 Закону України «Про дорожній рух» та обов`язків щодо управління функціонуванням і розвитком вулиць і доріг міста, передбачених статтями 19, 21 Закону України «Про автомобільні дороги».

Згідно з частинами першою та другою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод і практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Суд при розгляді справи враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також згідно з пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості в межах відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

З огляду на викладене, суд дійшов до висновку про те, що відповідачі Залізнична районна адміністрація, відділ комунального господарства допустили протиправну бездіяльність щодо забезпечення безпечних умов руху транспортних засобів і пішоходів та належної організації експлуатаційного утримання вулиці Санітарної 15 у місті Львові.

Обираючи належний та ефективний спосіб захисту прав позивача, суд вважає за необхідне зобов`язати відповідачів Залізничну районну адміністрацію, відділ комунального господарства вжити заходів до належної організації експлуатаційного утримання та забезпечення безпечних умов руху транспортних засобів і пішоходів вулиці Санітарній 15 у місті Львові.

При цьому, суд вважає, що позовна вимога про зобов`язання Залізничну районну адміністрацію та відділ комунального господарства включити вулицю Санітарну 15 у місті Львові до титульного списку з ремонту і утримання об`єктів комунального господарства на 2021 рік, за рахунок коштів бюджету м. Львів не носить самостійного характеру та охоплюється попередньою позовною вимогою.

Крім цього, враховуючи знаходження вулиці Санітарної у місті Львові на балансі у Залізничній районній адміністрації, суд вважає, що позивач не навела підстав для зобов`язання виконавчий комітет Львівської міської ради вжити заходів до належної організації експлуатаційного утримання та забезпечення безпечних умов руху транспортних засобів і пішоходів вулиці Санітарній 15 у місті Львові, а тому позовна вимоги в цій частині не підлягає до задоволення.

Щодо зобов`язання відповідачів вжити заходів щодо організації будівництва автомобільної дороги на вулиці Санітарній 15 у місті Львові, то суд вважає, що така позовна вимога є передчасною, так як будівництву автомобільної дороги передує вчинення інших дій, зокрема, формування та затвердження титульного списку з ремонту доріг.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України та частини третьої статті 2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами статті 78 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити частково.

Щодо стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Стаття 132 КАС України встановлює, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у частині п`ятій статті 134 КАС України. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з частиною сьомою статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Зазначені вимоги кореспондуються з положеннями частини третьої статті 143 КАС України, якими передбачено, що якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Таким чином, необхідною умовою для відшкодування витрат на правничу допомогу є подання стороною детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про їх відшкодування.

Відповідно до частини дев`ятої статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Згідно з положеннями статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Аналіз наведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України», від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України», від 30.03.2004 у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Отже, при визначенні суми відшкодування витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, слід виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи.

Суд зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Суд при вирішенні вказаного питання враховує висновки Великої Палати Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постанові від 22.11.2019 у справі №810/1502/18.

Суд також зазначає, що в пункті 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 №23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Суд встановив, що між позивачем (клієнт) та адвокатським бюро «Микола Піка і Партнери» (адвокат) укладено договір про надання правничої (правової) допомоги від 19.06.2020, згідно з умовами якого адвокат зобов`язується надати професійну правничу (правову) допомогу, а клієнт оплатити гонорар адвоката у розмірі, передбаченому додатком до такого договору.

Згідно з додатком до договору про надання правничої (правової) допомоги від 18.06.2020 клієнт зобов`язується оплатити гонорар адвоката наступним чином:

- 2500,00 грн до 25.06.2020;

- 2500,00 грн до15.07.2020;

- 2500,00 грн до 03.08.2020.

Випискою з банку від 19.06.2020 та платіжними дорученнями від 26.07.2020 №36493161, від 05.10.2020 № 41473799 підтверджено оплату адвокатському бюро «Микола Піка і Партнери» коштів у сумі 7500,00 грн згідно з договором від 18.06.2020.

Відповідно до опису робіт від 11.11.2020 виконаних адвокатом за договором про надання правничої допомоги від 18.06.2020 адвокат упродовж 18.06.2020-24.06.2020 затратив 10 год. на ознайомлення з документами, які наявні у матеріалах справи, та на написання позовної заяви. Крім цього, адвокат взяв участь у судових засіданнях, які відбулись 27.07.2020 (5 хв.), 14.09.2020 (5 хв.), 01.10.2020 (5 хв.), 22.10.2020 (5 хв.), написав та подав до суду клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи (20 хв.).

У зазначеному описі вказано, що 7500,00 грн за надання правничої допомоги адвокатом згідно з додатком № 1 до договору про надання правничої (правової) допомоги від 18.06.2020 станом на 11.11.2020 оплачено у повному обсязі.

Вирішуючи питання співмірності витрат адвоката, заявлених до стягнення, суд зазначає, що стаття 134 КАС України не позбавляє права суду перевіряти дотримання позивачем вимог частини п`ятої статті 134 щодо співмірності заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Суд вказує на те, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, слід керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.

На підставі системного аналізу матеріалів справи та долучених представником позивача доказів на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, суд вважає за необхідне зазначити, що витрати пов`язані з ознайомленням документів включаються до витрат пов`язаних з складанням позовної заяви. Враховуючи зміст таких документів, суд вважає, що складення ознайомлення з ними та написання позовної заяви – 10год. не відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності).

Суд також зазначає, що Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду за результатами розгляду справи №200/14113/18-а ухвалив постанову від 26.06.2019, в якій сформував правову позицію, згідно з якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір витрат, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору.

Вказаний висновок Верховного Суду у відповідності до приписів частини п`ятої статті 242 КАС України та частини шостої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суд враховує під час вирішення такого питання.

Враховуючи практику Європейського суду з прав людини щодо присудження судових витрат, суд при розподілі судових витрат має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «Ботацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy), № 34884/97).

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що сума судових витрат на правничу допомогу, яку позивач просить стягнути за рахунок відповідача, підлягає зменшенню у зв`язку з відсутністю ознак співмірності, визначених частиною п`ятою статті 134 КАС України.

Таким чином, заявлені позивачем до відшкодування 7500,00 грн витрат на правничу допомогу є необґрунтованими, не відповідають реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, а їх стягнення з відповідачів Залізничної районної адміністрації та відділу комунального господарства становить надмірний тягар для останніх, що суперечить принципу розподілу таких витрат. Заявлений розмір витрат не є співмірним із складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), із реальним часом витраченим адвокатом та із обсягом наданих адвокатом послуг (виконаних робіт).

Відтак, з огляду на викладене, суд, виходячи з критерію пропорційності вважає, що розмір витрат на правничу допомогу, що підлягає стягненню з відповідачів Залізничної районної адміністрації та відділу комунального господарства, повинен становити 2000,00грн.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що з відповідачів Залізничної районної адміністрації та відділу комунального господарства на користь позивача необхідно стягнути по 1000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до статті 139 КАС України з Залізничної районної адміністрації та відділу комунального господарства необхідно стягнути на користь позивача по 420,40 грн судового збору, сплаченого згідно з квитанцією від 19.06.2020 № 33924011.

Керуючись статтями 2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність відділу комунального господарства Залізничної районної адміністрації та Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради щодо забезпечення безпечних умов руху транспортних засобів і пішоходів та належної організації експлуатаційного утримання вулиці Санітарної 15 у місті Львові.

Зобов`язати Залізничну районну адміністрацію Львівської міської ради, відділ комунального господарства Залізничної районної адміністрації вжити заходів до належної організації експлуатаційного утримання та забезпечення безпечних умов руху транспортних засобів і пішоходів вулиці Санітарній 15 у місті Львові.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити повністю.

Стягнути з Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради (код ЄДРПОУ 04056084, місцезнаходження: 79022, м. Львів, вул. Виговського, 34) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1000 (одна тисяча) грн 00коп.

Стягнути з відділу комунального господарства Залізничної районної адміністрації (місцезнаходження: 79006, м. Львів, вул. Виговського, 34, каб. 420) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1000 (одна тисяча) грн 00коп.

Стягнути з Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради (код ЄДРПОУ 04056084, місцезнаходження: 79022, м. Львів, вул. Виговського, 34) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 420 (чотириста двадцять) грн 40 коп.

Стягнути з відділу комунального господарства Залізничної районної адміністрації (місцезнаходження: 79006, м. Львів, вул. Виговського, 34, каб. 420) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 420 (чотириста двадцять) грн 40 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повне рішення суду складене 22 лютого 2021 року.

Суддя Мричко Н.І.