Рішення № 95069298, 16.02.2021, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2021 року справа №380/6776/20

Львівський окружний адміністративний суд в складі :

головуючого - судді Кухар Н.А.

секретаря судового засідання Шавель М.М. .

за участю:

представника позивача – Батькова В.В.

представника третьої особи – Павліш О.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Львівській області, за участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Головного управління ДПС у Львівській області, про визнання протиправною і скасування постанови про накладення штрафу,-

в с т а н о в и в:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) звернувся в суд з позовом до Головного управління Держпраці у Львівській області (79005, пл. Міцкевича, 8, м. Львів) за участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Головного управління ДПС у Львівській області (79026, м. Львів, вул. Стрийська, 35), про визнання протиправною і скасування постанови про накладення штрафу уповноваженими особами Головного управління Держпраці у Львівській області від 23 березня 2020 року № 210/33.7-09/ НОМЕР_1 та стягнути з відповідача на користь позивача понесені судові витрати зі сплати судового збору.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за результатами проведеної представниками Головного управління ДПС у Львівській області перевірки встановлено, що у Позивача має місце порушення вимог ч. 1, 3 ст. 24 КЗпП України, а саме: допущено до роботи працівників ОСОБА_2 та ОСОБА_3 без укладення трудового договору. На підставі Акту Відповідачем 23.03.2020 року винесено постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №210/33.7-09/ НОМЕР_1 , якою на позивача накладено штраф у розмірі 94 460,00 грн. Позивач вважає оскаржувану постанову протиправною з огляду на наступне. Отримання інформації від ДПС та її територіальних органів про виявлені в ході здійснення контрольних повноважень факти порушення платниками податків законодавства про працю, є підставою для призначення і проведення відповідним територіальним органом Держпраці заходів державного нагляду (контролю) у формі інспекційного відвідування. За результатами проведеного інспекційного відвідування складається акт, на який об`єкт відвідування може подати зауваження. На підставі акту, після розгляду зауважень може бути вжито заходів до притягнення винної у допущенні порушень особи до встановленої законом відповідальності. В той же час матеріали справи не містять жодних доказів щодо прийняття уповноваженою особою відповідача рішення про проведення інспекційного відвідування позивача або недоцільність проведення такого заходу.

Одночасно з поданням позовної заяви 21 серпня 2020 року позивачем подано заяву про забезпечення позову.

Ухвалою суду від 25 серпня 2020 року про забезпечення позову задоволено - зупинено стягнення на підставі постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами Головного управління Держпраці у Львівській області від 23.03.2020 року №210/33.7-09/ НОМЕР_1 до набрання законної сили рішенням суду у справі.

Ухвалою суду від 25 серпня 2020 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу час для усунення недоліків позовної зави.

Ухвалою суду від 07 вересня 2020 року відкрито загальне позовне провадження у справі та призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 17 листопада 2020 року закрито підготовче засідання та призначено справу до розгляду по суті.

Протокольною ухвалою суду від 22 грудня 2020 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Головне управління ДПС у Львівській області.

Представник відповідача подав відзив на позовну заяву, де просив у задоволенні позову відмовити з огляду на наступне. Відповідно до частини 1 статті 265 КЗпП України посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством. Юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення, а до юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю та є платниками єдиного податку першої - третьої груп, застосовується попередження; вчинення порушення, передбаченого абзацом другим цієї частини, повторно протягом двох років з дня виявлення порушення - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення; (частина 2 статті 265 КЗпП України).

Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затверджено постановою КМУ від 17.07.2003 року № 509. Пунктом 1 Порядку №509 передбачено, що він визначає механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України та частинами другою - сьомою статті 53 Закону України “Про зайнятість населення”.

Штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, керівниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками (з підстав, визначених абзацами третім - сьомим цього пункту), керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад та їх заступниками (з підстав, визначених абзацами четвертим - шостим цього пункту) (пункт 2 Порядку № 509).

За результатами проведеної представниками Головного управління ДПС у Львівській області перевірки встановлено, що у Позивача має місце порушення вимог ч. 1, 3 ст. 24 КЗпП України, а саме: допущено до роботи працівників ОСОБА_2 та ОСОБА_3 без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу та без повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Враховуючи вище наведене Відповідач діяв в межах наданих йому повноважень, в порядку та у спосіб, передбачений чинним законодавством на момент призначення.

Представник позивача подав відповідь на відзив, де зазначив наступне. В Акті перевірки вказано, що двоє громадян надали пояснення, що стажуються у ФОП ОСОБА_1 на посаді бармена з 18.02.2020 року, трудового договору чи цивільного-правового договору не підписували. З вказаними громадянами Позивач проводив співбесіду зранку 18.02.2020 року. За результатами співбесіди, Позивачем було повідомлено їм про необхідність пройти навчання на посаду бармена, після чого може бути вирішено питання про їх працевлаштування. Після співбесіди Позивач залишив робоче приміщення та поїхав у своїх справах. Чому вказані особи не залишили приміщення Позивачу невідомо.

Представник відповідача подала додаткові пояснення наступного змісту. Згідно пункту 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 № 9, фактичний допуск до роботи вважається укладенням трудового договору незалежно від того, чи було прийняття на роботу належним чином оформлене, якщо робота провадилась за розпорядженням чи відома власника або уповноваженого ним органу.

Представник третьої особи, Головного управління ДПС у Львівській області, подав пояснення щодо предмету позову, де зазначив наступне. Відповідно до ч. 5 ст. 265 КЗпП України штрафи, зазначені в абзаці другому частини другої цієї статті, можуть бути накладені центральним органом виконавчої влади, зазначеним у частині четвертій цієї статті, без здійснення заходу державного нагляду (контролю) на підставі рішення суду про оформлення трудових відносин із працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, та встановлення періоду такої роботи чи роботи на умовах неповного робочого часу в разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, в установі, організації. Без здійснення заходу державного нагляду (контролю) штрафи можуть бути накладені лише на підставі рішення суду. Однак, в силу положень ст.. 259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Центральні органи виконавчої влади здійснюють контроль за додержанням законодавства про працю на підприємствах, в установах і організаціях, що перебувають у їх функціональному підпорядкуванні, крім податкових органів, які мають право з метою перевірки дотримання податкового законодавства здійснювати такий контроль на всіх підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування. Громадський контроль за додержанням законодавства про працю здійснюють професійні спілки та їх об`єднання.

Наведене дає підстави дійти висновку, що державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, фізичними особами-підприємцями, які використовують найману працю, має право здійснювати центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, а також органи доходів і зборів. За таких обставин дії Держпраці щодо накладення штрафу на підставі акта перевірки органу ДПС, оскільки такий акт є рівноцінним акту перевірки органами Держпраці.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав з підстав, наведених у ньому.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, причин неявки суд не повідомив. У попередніх судових засіданнях позов не визнав, просив відмовити у його задоволенні.

Представник третьої особи проти задоволення позовних вимог заперечив.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, з`ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив наступне.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа – підприємець 28.05.2012 року. Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань позивач здійснює господарську діяльність, основний вид діяльності – 47.11 Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами.

20 лютого 2020 року посадовими особами Головного управління ДПС у Львівській області ГДРІ відділу КПР юридичних осіб управління податків і зборів з фізичних осіб Головного управління ДПС у Львівській область, відповідно до направлення № 1562 та № 1563 від 12.02.2020 року, проведено фактичну перевірку з питань дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

За результатами перевірки складено Акт № 210/33.7-03/ НОМЕР_1 від 20.02.2020 року про проведення фактичної перевірки з питань дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами), яким встановлено, що в приміщенні кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: АДРЕСА_2 , за виконанням трудової функції громадянином ОСОБА_2 , який у своїх письмових поясненнях повідомив, що стажується у ФОП ОСОБА_1 на посаді бармена з 18.02.2020 року, трудового чи цивільно-правового договору не укладав та не підписував та ОСОБА_3 , яка у своїх письмових поясненнях зазначила, що стажується у ФОП ОСОБА_1 на посаді бармена/кухаря з 18.02.2020 року, трудового чи цивільно-правового договору не укладала та не підписувала.

Згідно Акту № 273/33.7-03/27470232968 від 20.02.2020 року встановлено, що ФОП ОСОБА_1 відмовився підписати Акт № 210/33.7-03/ НОМЕР_1 від 20.02.2020 року про проведення фактичної перевірки з питань дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Розглянувши справу про накладення штрафу та на підставі Акта перевірки Голвоного управління ДПС у Львівській області, уповноваженою особою Головного управління Держпраці у Львівській області винесено постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 23 березня 2020 року № 210/33.7-09/ НОМЕР_1 за порушення вимог частини першої, частини третьої статті 24 КЗпП України, постанови КМУ № 413 та керуючись абз. 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України, накладено штраф в розмірі 94 460 грн. на ФОП ОСОБА_1 .

Позивач, не погоджуючись із прийнятою постановою, звернувся за захистом своїх прав до суду.

При вирішенні даного спору суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 259 Кодексу законів про працю (КЗпП) України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 96 (далі - Положення №96) Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов`язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Згідно пп. 6 п. 4 цього Положення № 96 Держпраці відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю.

Пунктом 7 Положення передбачено, що Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

З матеріалів справи судом встановлено, що оскаржене рішення відповідачем прийняте на підставі висновків посадових осіб Головного управління ДПС у Львівській області, викладених в Акті № 210/33.7-03/ НОМЕР_1 від 20.02.2020 року про проведення фактичної перевірки з питань дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами), в якому зафіксовані порушення: ч. 1, ч. 3. ст. 24 КЗпП України, а також вимоги постанови Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 № 413 «Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу».

Нормами ст. 43 Конституції України кожному гарантовано право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КЗпП України працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.

Відповідно до частини 3 ст. 24 КЗпП України працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Частиною 2 ст. 265 КЗпП України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі: фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення, а до юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю.

За змістом частин 3 та 4 ст. 265 КЗпП України штрафи, накладення яких передбачено частиною другою цієї статті, є фінансовими санкціями і не належать до адміністративно-господарських санкцій, визначених главою 27 Господарського кодексу України.

Штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених ч. 2 ст. 265 Кодексу законів про працю України та ч.ч. 2-7 ст. 53 Закону регулюється Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 506 від 17.07.2013 (далі Порядок №509).

Так, абзацом 1 п. 2 Порядку №509 передбачено, що штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, керівниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками (з підстав, визначених абзацами третім - сьомим цього пункту), керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад та їх заступниками (з підстав, визначених абзацами четвертим - шостим цього пункту).

Відповідно до абзацом 2 п. 2 Порядку №509, штрафи можуть бути накладені, в тому числі, на підставі акта перевірки ДПС, її територіального органу, уході якої виявлені порушення законодавства про працю.

Справа про накладення штрафу розглядається у 45-денний строк з дня, що настає за днем одержання уповноваженою посадовою особою документів, зазначених в абзацах третьому-сьомому пункту 2 цього Порядку (п. 3 Порядку №509).

Абзац 2 п. 4 Порядку №509 передбачено, що за результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі документів, зазначених в абзацах третьому-сьомому пункту 2 цього Порядку, складає постанову про накладення штрафу.

Виходячи з системного аналізу наведених нормативно-правових актів, суд дійшов висновку, що самостійною підставою для накладення штрафу за порушення законодавства про працю є також акт перевірки ДПС, її територіального органу.

В силу положень ст. 259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Центральні органи виконавчої влади здійснюють контроль за додержанням законодавства про працю на підприємствах, в установах і організаціях, що перебувають у їх функціональному підпорядкуванні, крім органів доходів і зборів, які мають право з метою перевірки дотримання податкового законодавства здійснювати такий контроль на всіх підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування.

Громадський контроль за додержанням законодавства про працю здійснюють професійні спілки та їх об`єднання.

Суд приходить до висновку, що державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, має право здійснювати центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, а також органи доходів і зборів.

За таких обставин, суд вважає правомірними дії відповідача щодо накладення штрафу на позивача на підставі акта перевірки Головного управління ДПС у Львівській області, оскільки такий акт є рівноцінним акту перевірки органів Держпраці.

Згідно акта (довідки) про проведення фактичної перевірки з питань дотримання законодавства щодо укладенні трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) № 210/33.7-03/ НОМЕР_1 від 20.02.2020, складеного посадовими особами Головного управління ДПС у Львівській області, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 вчинив порушення ч. 1, ч. 3. ст. 24 КЗпП України, а також вимоги постанови Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 № 413 ,,Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу”, що виразилось у фактичному допуску до роботи ОСОБА_2 та ОСОБА_3 без укладання трудових договорів, оформлених наказами чи розпорядженнями власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Факт порушення зазначених вимог трудового законодавства також підтверджується поясненнями ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які були допитані як свідки в ході судового розгляду. ОСОБА_2 пояснив, що стажувався на посаду бармена в кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 », в якому здійснює господарську діяльність фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , За словами свідка в день проведення перевірки він прийшов на співбесіду, після якої залишився для ознайомлення з меню, трудового чи цивільно–правового договору не підписував.

Свідок ОСОБА_3 повідомила суд, що стажувалась на посаду кухаря/ бармена, трудового чи цивільно–правового договору не підписувала. У день перевірки проходила співбесіду та залишилась ознайомитись з роботою. Пояснила, що в подальшому була прийнята на роботу в кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 ».

Згідно з частинами першою, другою статті 26 КЗпП України при укладенні трудового договору може бути обумовлене угодою сторін випробування з метою перевірки відповідності працівника роботі, яка йому доручається. Умова про випробування повинна бути застережена в наказі (розпорядженні) про прийняття на роботу. В період випробування на працівників поширюється законодавство про працю.

Відповідно до статті 29 КЗпП України до початку роботи за укладеним трудовим договором власник або уповноважений ним орган зобов`язаний, зокрема, роз`яснити працівникові його права і обов`язки та проінформувати під розписку про умови праці, наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров`я, його права на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору.

З огляду на викладене, випробування при прийнятті на роботу може бути обумовлене виключно при укладенні трудового договору, а ознайомлення з умовами праці відбувається до початку роботи працівника, але вже за укладеним трудовим договором.

Згідно з положеннями Закону України ,,Про зайнятість населення” (стаття 29) можливість проходження стажування передбачена для студентів вищих та учнів професійно-технічних навчальних закладів, що здобули професію (кваліфікацію) за освітньо-кваліфікаційним рівнем ,,кваліфікований робітник”, ,,молодший спеціаліст”, ,,бакалавр”, ,,спеціаліст” та продовжують навчатися на наступному освітньо-кваліфікаційному рівні.

Стажування вказаних осіб відбувається на підставі укладення договору про стажування, порядок та типова форма якого затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2013 № 20.

Разом із тим, позивач не надав суду жодних доказів на підтвердження перебування ОСОБА_2 та ОСОБА_3 18.02.2020 року на стажуванні, а відтак, враховуючи те, що відповідач під час проведення перевірки підтвердив факт перебування зазначених осіб на робочому місці та надав відповідні письмові пояснення, свідки підтвердили своє перебування на робочому місці, суд дійшов висновку щодо наявності в діях ФОП ОСОБА_1 ознак порушень трудового законодавства в частині допуску до роботи ОСОБА_2 та ОСОБА_3 без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу.

Пояснення свідків, надані в судовому засіданні, суд розцінює як такі, що спрямовані на ухилення від відповідальності, та такі, що повністю суперечать письмовим доказам, а саме їх поясненням, наданих під час проведення перевірки.

Аналогічна позиція щодо застосування положень статті 24, 265 КЗпП України щодо правовідносин, які виникають між фізичною особою-підприємцем та особою, яка проходить у неї стажування, викладена у постанові Верховного Суду від 16 квітня 2020 року у справі №804/330/17 (адміністративне провадження №К/9901/42916/18).

Крім того, суд вважає необґрунтованими пояснення представника позивача щодо неповідомлення позивача про отримання документів відповідачем, так як відповідач надав квитанцію про скерування повідомлення на зареєстровану адресу, з якого вбачається, що позивачу скеровувався лист в с.Ражнів, Бродівського р-ну. Щодо зазначення на квитанції с.Заболотці, то згідно інформації на сайті Укрпошти сільське відділення поштового зв`язку СВПЗ Заболотці обслуговує с.Ражнів, Бродівського району (https://index.ukrposhta.ua/find).

Крім того, судом неодноразово скеровувались судові повістки на адресу позивача, які у відділенні пошти були перенаправленні на адресу АДРЕСА_3 , тому скерування відповідачем та третьою особою листів на адресу АДРЕСА_3 , не може бути підставною для скасування оскарженої постанови.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи наведене в сукупності та виходячи із встановлених судом обставин, оцінивши надані позивачем та відповідачем докази в контексті наведених вище вимог законодавства, суд дійшов висновку про недоведеність позивачем заявлених позовних вимог, з огляду на що, позовні вимоги не підлягають до задоволення.

Відповідно до ст.139 КАС України, судові витрати стягненню не підлягають.

Відповідно до ч.6 ст.157 КАС України заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили судовим рішенням.

Керуючись ст. ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд, –

в и р і ш и в:

У задоволенні позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Львівській області, за участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Головного управління ДПС у Львівській області, про визнання протиправною і скасування постанови про накладення штрафу – відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 23.02.2021 року.

Суддя Кухар Н.А.