Рішення № 95069246, 08.02.2021, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №813/2523/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 лютого 2021 року

м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді Сидор Н.Т.,

за участю секретаря судового засідання Колодій О.Р.,

представник позивача не прибув,

представника відповідача Дорош А.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-наукова фірма "Галелектросервіс" до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в :

12 липня 2017 Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-наукова фірма "Галелектросервіс" (далі – позивач, Товариство) звернулося до суду із позовною заявою до Головного управління ДФС у Львівській області (далі – відповідач, податковий орган) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 07.07.2017 № 0011441413.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 05.09.2017, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 13.11.2017, позов задоволено.

Постановою Верховного Суду від 03.04.2020 касаційну скаргу Головного управління ДФС у Львівській області задоволено частково. Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2017 року скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції на новий розгляд.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що ним як платником податків належно виконано вимоги, встановлені Податковим кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на відповідача, а перевіряючими в ході проведення перевірки зроблено висновки про наявність у діях позивача порушень податкового законодавства без урахування фактичних обставин справи, що спричинило невірне застосування відповідачем норм Податкового кодексу України до спірних правовідносин. Обґрунтовує свою позицію тим, що господарські операції між позивачем та його контрагентом мали реальний характер, що зумовлює хибність висновків податкового органу про вчинення платником податків порушень податкового законодавства.

Відповідач позов не визнає. Позицію щодо позовних вимог викладено у запереченні на позов, де посилаючись на обставини, викладені у акті перевірки, відповідач стверджує про нереальність господарських операцій, на підставі яких формувався податковий кредит, а також не підтвердження платником податку товарності господарських операцій належними і допустимими доказами у контексті специфіки спірних маркетингових послуг; вказує на те, що подані ж до перевірки документи не містять конкретно визначених змісту та обсягу господарської операції (відсутній перелік наданих послуг, місце і дата їх надання, а також не зазначено, в чому виражений результат наданих послуг).

Після направлення справи Верховним Судом на новий розгляд до суду першої інстанції відповідачем подано відзив, а позивачем - відповідь на відзив, в яких наведено доводи, які обґрунтовують позиції сторін на стадії нового розгляду справи, з врахуванням правової оцінки суду касаційної інстанції, наданої у постанові від 03.04.2020.

Щодо процесуальних дій, вчинених у зв`язку із новим розглядом справи, слід зазначити наступне.

Ухвалою судді Сидор Н.Т. від 14.05.2020 прийнято до свого провадження адміністративну справу № 813/2523/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-наукова фірма "Галелектросервіс" до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення; призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 12.10.2020, занесеною в протокол судового засідання, проведено заміну відповідача Головного управління ДФС у Львівській області на правонаступника - Головне управління ДПС у Львівській області.

02.11.2020 ухвалою суду від 02.11.2020, занесеною в протокол судового засідання, закрито підготовче провадження та призначеного справу до судового розгляду по суті позовних вимог.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив такі задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечила, просила у задоволенні таких відмовити.

Заслухавши вступне слово представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Податковим органом проведено документальну планову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 31.03.2017, за результатами якої складено акт перевірки № 820/13-01-14-13/31362392 від 23.06.2017, яким встановлено порушення позивачем, зокрема, пунктів 198.1, 198.2, 198.3 статті 198, пунктів 200.1, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України (далі – ПК України), що призвело до заниження ПДВ в розмірі 568648,00 грн, завищення суми від`ємного значення, яка зараховується у зменшення суми податкового боргу з ПДВ, на 27578,00 грн та завищення суми від`ємного значення з ПДВ на 282023,00 грн, в тому числі по періодах: березень 2016 на 4375,00 грн, квітень 2016 на 4375,00 грн, травень 2016 на 14275,00 грн, червень 2016 на 64204,00 грн, серпень 2016 на 140830,00 грн, вересень 2016 на 53670,00 грн, жовтень 2016 на 49,00 грн, листопад 2016 на 49,00 грн, грудень 2016 на 49,00 грн, січень 2017 на 49,00 грн, лютий 2017 на 49,00 грн, березень 2017 на 49,00 грн.

У акті перевірки відповідач дійшов висновку про формування позивачем податкового кредиту з ПДВ за операціями із ТОВ «Галелектрод» без їх належного документального підтвердження, зокрема, неподання до перевірки звітних матеріалів, що підтверджують проведення маркетингових досліджень; у актах здачі-приймання робіт (надання послуг) не наведено детальної інформації щодо фактичної кількості та суті наданих послуг, що унеможливлює встановлення змісту та обсягу господарських операцій. Крім того завищення податкового кредиту з ПДВ відбулося внаслідок подвійного включення податкової накладної, отриманої від ТОВ «Фірма КААПРІ» на суму 4375,00 грн, та податкової накладної, отриманої від ТОВ «Гриффонд» на суму 9900,00 грн.

На підставі акту перевірки прийнято оскаржене податкове повідомлення-рішення.

Товариство не погодилось із рішенням відповідача з огляду на безпідставність висновків акту перевірки та оскаржило його до суду.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 05.09.2017, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 13.11.2017, позов Товариства задоволено.

Скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій та направляючи справу на новий розгляд, Верховний Суд у постанові від 03.04.2020 виходив з того, що:

- доводи відповідача про обов`язковість подання позивачем документів в підтвердження реальності надання маркетингових послуг, про які податковий орган вказував як в акті перевірки, так і в запереченнях на адміністративний позов та апеляційній скарзі, не знайшли свого спростування ні в рішенні суду першої, ні апеляційної інстанцій;

- судами не надано оцінки посиланням відповідача на те, що на завищення податкового кредиту за спірний період мало вплив подвійне включення сум ПДВ згідно податкових накладних, отриманих позивачем від ТОВ «Фірма КААПРІ» (операція з придбання двоокису титану) та ТОВ «Гриффон» (операція з придбання коробок для електродів);

- суди не встановили, яким чином такі порушення, наведені у акті перевірки, вплинули на загальну суму грошових зобов`язань з ПДВ, визначених податковим органом у відповідному податковому повідомлені-рішенні.

Так, відповідно до ч. 5 ст. 353 КАС України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов`язковими для суду першої або апеляційної інстанції при новому розгляді справи.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам з врахуванням висновків Верховного Суду у постанові від 03.04.2020 у справі № 813/2523/17, суд застосовує такі норми права та виходить з таких мотивів.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України (тут і далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг (підпункт а).

Пункт 198.3 статті 198 ПК України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

За визначенням статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року №996-XIV (далі - Закон №996-XIV) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Як визначено підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України, господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

У відповідності до статті 1 Закону №996-XIV господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Отже, правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування податкового кредиту з ПДВ виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій та їх документального підтвердження сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності та належним чином складеної податкової накладної; ділової мети, розумних економічних причин для здійснення операції й подальшого використання придбаного товару (робіт, послуг) у межах господарської діяльності платника.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкових вигод.

Недоведеність наявності вказаних умов позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкового кредиту, а покупця - права на його формування та відображення у бухгалтерському та податковому обліку.

Перевіряючи правомірність формування позивачем податкового кредиту за операціями з ТОВ «Галелектрод» в контексті висновків Верховного Суду у постанові від 03.04.2020, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що 01.06.2016 між Товариством (замовник) та ТОВ "Галелектрод" (виконавець) укладено договір про надання маркетингових послуг (далі – Договір), відповідно до п. 1.1 якого замовник доручає виконавцеві, а виконавець зобов`язується надати послуги з проведення маркетингових досліджень за напрямками, що цікавлять замовника.

Відповідно до п. 1.2 Договору об`єктом маркетингових досліджень за цим договором є електроди для зварювання.

Відповідно до п. 2.1 Договору маркетингові дослідження здійснюються за наступними напрямами:

- можливості та перспективи ведення комерційних операцій щодо об`єкта маркетингових досліджень на території, щодо якої проводяться маркетингові дослідження;

- визначення діючих та потенційних конкурентів на відповідному сегменті ринку;

- загальна характеристика умов роботи конкурентів;

- розрахунок цін, відомості про їх динаміку за період 2015-2016 роки;

- ступінь розвитку ринкової та комерційної інфраструктури;

- попит на продукцію, перспективи його розвитку;

- відомості про потенційних споживачів;

- можливість, доцільність та ефективність проведення рекламних компаній;

- стан і практика застосування господарського законодавства.

Відповідно до п. 3.1 Договору виконавець зобов`язаний:

- надати результати досліджень з детальним та повним описом усіх питань у відповідності до узгоджених напрямків досліджень;

- навести в результатах досліджень адреси, приклади розрахунків, схеми та інше.

Згідно з п. п. 5.2 Договору виконавець надає результати досліджень в усному та електронному вигляді.

Відповідно до п. 6.1 Договору замовник за цим договором виплачує виконавцю винагороду в розмірі 800 000 грн.

В підтвердження виконання умов даного договору надано акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), відповідно до яких надано послуги просування товарів на ринку, рекламні послуги, а саме: від 30.06.2016 №ОУ-0000001 на суму 400000,00 грн, в т.ч. ПДВ 66666,67 грн, та №ОУ-0000002 на суму 400000,00грн, в т.ч. ПДВ 66666,67 грн.

Також між тими ж сторонами укладено договори від 01.08.2016, 10.08.2016, 01.10.2016 про надання маркетингових послуг, за результатами яких складено акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) про надання послуг просування товарів на ринку, рекламних послуг, а саме: від 01.08.2016 №ОУ-0000003 на суму 500 000,00 грн, в т.ч. ПДВ 83 333,33 грн, від 10.08.2016 №ОУ-0000004 на суму 30000,00 грн, в т.ч. ПДВ 5000,00грн; від 15.08.2016 №ОУ-0000005 на суму 500 000,00 грн, в т.ч. ПДВ 83 333,33 грн; від 30.08.2016 №ЮУ-0000006 на суму 1200 000,00 грн, в т.ч. ПДВ 200000 грн, від 19.10.2016 №ОУ-0000007 на суму 462 000,00 грн, в т.ч. ПДВ 77 000,00 грн.

Позивачем проведено розрахунки за отримані маркетингові дослідження у безготівковій формі згідно платіжних доручень на суму 1008000,00 грн, взаємозаліком на суму 264785,08 грн та у вексельній формі згідно з актом прийому-передачі векселів власної емісії від 03.01.2017 в кількості 7 штук на загальну суму 2219214,92 грн.

Контрагентом на адресу позивача виписані податкові накладні.

Щодо фактичного здійснення спірних операцій слід зазначити, що вони підтверджені, містять всі необхідні реквізити, відповідають вимогам Закону № 996-ХVІ та Положенню про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 та зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 № 168/704, тобто є первинними документами у розумінні цього Закону та Положення і є достатніми доказами фактичного здійснення оспорюваних операцій.

Ця обставина не поставлена під сумнів касаційним судом.

Разом з тим, суд касаційної інстанції зазначив, що за певних інших обставин названі документи можуть свідчити про існування господарських операцій, які за формою (зовнішнім вираженням) можуть підпадати під визначення реальних і таких, що зумовлюють зміни в структурі активів, зобов`язань та власного капіталу суб`єкта господарювання. Водночас потрібно, щоб ці документи підтверджували і розкривали суть, внутрішню сторону господарських операцій, їх справжність, економічну вигоду (виправданість, ризик) і ділову мету. В інакшому випадку, первинні документи не можуть вважатися юридично значимими документами для цілей формування даних бухгалтерського та, відповідно, податкового обліку.

Так, підпунктом 14.1.108. пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що маркетингові послуги (маркетинг) - послуги, що забезпечують функціонування діяльності платника податків у сфері вивчання ринку, стимулювання збуту продукції (робіт, послуг), політики цін, організації та управлінні руху продукції (робіт, послуг) до споживача та післяпродажного обслуговування споживача в межах господарської діяльності такого платника податків. До маркетингових послуг належать, у тому числі: послуги з розміщення продукції платника податку в місцях продажу, послуги з вивчення, дослідження та аналізу споживчого попиту, внесення продукції (робіт, послуг) платника податку до інформаційних баз продажу, послуги зі збору та розповсюдження інформації про продукцію (роботи, послуги).

Для формування податкового кредиту за маркетинговими операціями необхідною умовою, яка надає таке право суб`єкту господарювання, є доведення безпосереднього зв`язку таких операцій з господарською діяльністю платника податків та підтвердження їх (операцій) належними первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, які б засвідчували факт здійснення господарської операції.

Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення операцій з надання маркетингових послуг, враховуючи специфіку останніх та договорів, що їх регламентують, Товариство повинно мати відповідні належно оформлені первинні документи, що в повній мірі відображають такі операції, зокрема і ті, які посвідчують мету, об`єктивну необхідність, економічну доцільність отримання відповідних послуг.

Доводи відповідача про неналежне підтвердження господарських операцій між позивачем та ТОВ «Галелектрод» ґрунтуються на тому, що Товариством до перевірки представлено акти здачі-приймання робіт (послуг), проте не надано документально оформлених маркетингових досліджень, відомості про їх динаміку за період з 2015-2016 роки, інформацію про попит на продукцію, відомості про потенційних споживачів. Зазначає, що в актах здачі-приймання робіт, отриманих від ТОВ «Галелектрод» зазначається про надання послуг «Просування товару на ринку, рекламні послуги», що не відповідає предмету договорів та напрямкам маркетингових досліджень. Також вказує на те, що до перевірки не представлено звіти про проведення маркетингових досліджень, а саме звітні матеріали, що можуть підтвердити, що компанія дійсно отримала такі послуги.

В контексті зазначеного суд приймає покликання позивача на те, що жодним із договорів про надання маркетингових послуг не передбачене виконання зобов`язання ТОВ «Галелектрод» шляхом передачі звіту про маркетингові дослідження.

Так, згідно з умовами п. 5.2 договорів, виконавець надає результати досліджень в усному та електронному вигляді. Таким чином, виконання зобов`язань між сторонами не ставиться в залежність від наявності чи відсутності звітів про проведення маркетингових досліджень.

Щодо ділової мети, об`єктивної необхідності, економічної доцільності отримання відповідних послуг Товариством, суд зазначає таке.

Мета отримання доходу, як кваліфікуюча ознака господарської діяльності, кореспондується з вимогою щодо наявності розумної економічної причини (ділової мети) під час здійснення господарської діяльності. Оскільки господарська діяльність складається із сукупності господарських операцій платника податку, які є формою здійснення господарської діяльності, то розумна економічна причина має бути наявною в кожній господарській операції. Лише в такому разі та чи інша операція може вважатись вчиненою в межах господарської діяльності платника податку та лише за таких умов платник має право на врахування в податковому обліку наслідків відповідних господарських операцій.

У свою чергу, за визначенням підпункту 14.1.231 пункту 14.1 статті 14 ПК України ділова мета - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Таким чином, із визначеного в ПК України поняття ділової мети випливає, що обов`язково повинен бути намір платника податку отримати відповідний економічний ефект, тобто господарська операція принаймні теоретично (за умови досягнення поставлених завдань) має передбачати можливість приросту або збереження активів чи їх вартості.

З`ясування наміру платника податку на отримання економічного ефекту від господарської операції передбачає аналіз умов та обставин її здійснення.

Така позиція Верховного Суду викладена численних постановах суду касаційної інстанції, зокрема у постанові від 12 листопада 2020 року у справі № 826/12255/17, постанові від 09 лютого 2021 року у справі № 813/2808/15.

Для з`ясування наміру Товариства на отримання економічного ефекту від отримання маркетингових послуг, суд допитав у судовому засіданні як свідка директора ТОВ ВНФ «Галелектросервіс» Гудиму Володимира Романовича.

Допитаний як свідок у судовому засіданні директор Товариства пояснив, що потреба в маркетингових послугах виникла у зв`язку з великою конкуренцією на ринку та необхідністю розвитку клієнтської бази та росту обсягів продажу електродів для зварювання. Зазначив, що ТОВ «Галелектрод» за умовами договорів про надання маркетингових послуг здійснювало маркетингові дослідження щодо визначення діючих та потенційних конкурентів на відповідному сегменті ринку, розрахунку цін, відомості про їх динаміку за період 2015-2016 рр., попит на продукцію, перспективи його розвитку, ефективності проведення рекламних кампаній тощо.

У своїх показаннях директор Товариства підтвердив, що виконавець надавав результати досліджень в усному та електронному вигляді, де наводив адреси, приклади розрахунків, схеми та інше, однак останні не збереглися.

Зазначив, що Товариству вдалось наростити і зберегти обсяги продажу, що на переконання директора Товариства, прямо пов`язане із використанням результатів досліджень, які виконані ТОВ «Галелектрод».

Укладення договорів про надання маркетингових послуг позивач вважає цілком виправданим, покликаючись у відповіді на відзив на те, що оборотно-сальдові відомості по рахунку: 361 (Контрагенти) вказують, що у 2015 році загальні обсяги продажу виготовленої продукції складали 14 808 730,34 грн. За період з 01.01. по 31.05.2016 такий обсяг склав 10 514 764,46 грн. З моменту використання відомостей, які надані в ході маркетингових досліджень обсяг реалізації Товариством продукції власного виробництва значно зріс і вже у період з 01.06.2016 по 31.12.2016 склав 190 422 773,24 грн. У 2017 році сума реалізованої продукції склала 25 038 424,33 грн, а у 2018 році – 20 325 197,40 грн. Крім того, позивач зазначає, що починаючи з вересня 2016 року Товариством укладено ряд договорів із новими покупцями, зокрема з АТ «Альцест», з Вузлівським МДП ДП «Укрспирт», з ДП «Бершадське МДП ДП «Укрспирт», з ПАТ «Укрзалізниця», з Новосілківським МДП ДП «Укрспирт», з ПП «Тюбик» та іншими. Вказане підтверджується долученими до справи відповідними доказами.

З огляду на викладене, суд доходить висновку, що фактичні обставини господарської діяльності Товариства повністю підтверджують ділову мету Товариства при укладенні і виконанні договорів про надання маркетингових послуг, розумні економічні причини для здійснення цих операцій і подальше використання отриманих послуг у межах господарської діяльності, що у свою чергу свідчить про правомірність формування позивачем податкового кредиту за операціями з ТОВ «Галелектрод».

Таким чином, податкове повідомлення-рішення в частині збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в розмірі 554 373 грн та відповідно за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 138593,25 грн є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Щодо податкового повідомлення-рішення в частині збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в розмірі 4375,00 грн і 9900,00 грн та нарахування штрафних санкцій у розмірі 25% на суму 1093,75 грн та 2475,00 грн відповідно, суд зазначає наступне.

Згідно з актом перевірки, при опрацюванні відхилень, встановлених Системою автоматизованого співставлення податкових зобов`язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДФС виявлено розбіжності на суму 14725,00 грн, а саме:

- ТОВ ВНФ «Галелектросервіс» придбало в березні 2016 року в ТОВ «Фірма КААПРІ» двооксид титану на загальну суму 26250 грн, в тому числі ПДВ 4 375 грн ТОВ «Фірма КААПРІ» виписано податкову накладну від 15.03.2016 № 219, зареєстрована в реєстрі податкових накладних, а суму ПДВ згідно податкової накладної в розмірі 3 375 грн включено до податкового зобов`язання в декларації з податку на додану вартість за березень 2016 року. ТОВ ВНФ «Галелектросервіс» в березні 2016 року помилково включено до податкового кредиту декларації з податку на додану вартість та відображено в Розшифровці зобов`язань та податкового кредиту даної декларації суму ПДВ по вищезазначеному контрагенту в розмірі 8750 грн. Розбіжність за рахунок двічі включеної суми ПДВ до податкового кредиту за березень 2016 року становить 4 375 грн. Таким чином, перевіркою ТОВ ВНФ «Галелектросервіс» встановлено завищення податкового кредиту з податку на додану вартість за березень 2016 року на суму 4 375 грн.

- ТОВ ВНФ «Галелектросервіс» придбало в березні 2016 року в ТОВ «ГрифФонд» коробки для електродів в асортименті на загальну суму 449400 грн, в тому числі ПДВ 19850 грн ТОВ «ГрифФонд» виписано податкові накладні, які зареєстровані в реєстрі податкових накладних, а суми ПДВ згідно податкових накладних в розмірі 19850 грн включено до податкового зобов`язання в декларації з податку на додану вартість за березень 2016 року. ТОВ ВНФ «Галелектросервіс» помилково включено до податкового кредиту декларації з податку на додану вартість та відображено в Розшифровці податкових зобов`язань та податкового кредиту даної декларації суму ПДВ по вищезазначеному контрагенту в розмірі 29750 грн. Розбіжність в сумі 9900 грн виникла за рахунок включеної даної суми ПДВ згідно податкової накладної від 15.03.2016 № 30 до податкового кредиту за березень 2016 року та вдруге за травень 2016 року. Таким чином, перевіркою ТОВ ВНФ «Галелектросервіс» встановлено завищення податкового кредиту з податку на додану вартість за травень 2016 року на суму 9900 грн.

Надаючи оцінку посиланню відповідача на те, що на завищення податкового кредиту за спірний період мало вплив подвійне включення сум ПДВ згідно податкових накладних, отриманих позивачем від ТОВ «Фірма КААПРІ» (операція з придбання двоокису титану) та ТОВ «Гриффон» (операція з придбання коробок для електродів), суд зауважує, що позовна заява не містить жодних доводів на спростування описаного в акті порушення по цьому епізоду. Позовні вимоги щодо скасування спірного податкового повідомлення-рішення в частині збільшення грошових зобов`язань у зв`язку з цим порушенням позивачем не доводились. Не наводиться позивачем мотивація щодо наявності підстав для скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення в цій частині і після направлення справи № 813/2523/17 Верховним Судом на новий розгляд.

Відтак, у суду немає правових підстав для скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення в цій частині.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок ("Лелас проти Хорватії", заява N 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і "Тошкуце та інші проти Румунії", заява N 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах ("Онер`їлдіз проти Туреччини", п. 128, та "Беєлер проти Італії", п. 119).

Адміністративні суди у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку (ч. 2 ст. 2 КАС України).

Закріплений у ч. 1 ст. 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 77 КАС України).

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі “Компанія “Вестберґа таксі Актіеболаґ” та Вуліч проти Швеції” ЄСПЛ визначив, що адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.

Вирішуючи спір, суд також враховує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Перевіривши обґрунтованість доводів сторін та оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд доходить переконання про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення в частині збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в розмірі 554 373 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 138593,25 грн, а тому таке в цій частині підлягає скасуванню, а позов – частковому задоволенню.

Відповідно до приписів ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Керуючись ст.ст. 2, 8-10, 14, 72-77, 90, 139, 242-246, 255, 257, 293, 295, п. 3 розділу VІ Прикінцевих положень, пп. 15.5 п. 15 розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в :

позов товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-наукова фірма "Галелектросервіс" до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення від 07.07.2017 № 0011441413 в частині збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в розмірі 554 373 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 138 593,25 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень Головного управління ДПС у Львівській області від 10 394 (десять тисяч триста дев`яноста чотири) гривні 50 копійок сплаченого судового збору на користь товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-наукова фірма "Галелектросервіс".

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, з урахуванням положення п. 3 розділу VI “Прикінцеві положення” Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. При цьому, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до або через суд першої інстанції, який ухвалив рішення.

Позивач – товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-наукова фірма «Галелектросервіс» (код ЄДРПОУ 31362392, місцезнаходження: 79053, м. Львів, вул. Навроцького, 10а)

Відповідач – Головне управління ДПС у Львівській області (код ЄДРПОУ 39462700; місцезнаходження: 79003, м. Львів, вул. Стрийська, 35).

Повний текст рішення суду, з урахуванням перебування головуючої судді у щорічній основній відпустці у період з 13.02.2021 по 19.02.2021, складений та підписаний 22.02.2021.

Суддя Сидор Н.Т.