Рішення № 95069007, 04.02.2021, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 лютого 2021 року м. Кропивницький Справа № 340/3264/19

провадження № 2-ап/340/21/20

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Черниш О.А.,

за участю секретаря судового засідання Бодюл М.В.,

розглянувши за правилами загального позовного провадження адміністративну справу

позивач: товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім Дербі" (26223, Кіровоградська область, Маловисківський район, смт. Смоліне, вул. Козакова, 43, код ЄДРПОУ 23097657)

представник: адвокат Шевченко М.Л.

відповідач: Смолінська селищна рада (26223, Кіровоградська область, Маловисківський район, смт. Смоліне, вул. Козакова, 39, код ЄДРПОУ 05378818)

представник: Охріменко Д.Ю.

про визнання частково протиправним та нечинним рішення (нормативно-правового акту),

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім Дербі" (надалі - ТОВ "Торговий Дім Дербі") у грудні 2019 року звернулося до суду з позовом до Смолінської селищної ради про визнання частково протиправним та нечинним рішення (нормативно-правового акту).

Позов мотивовано тим, що ТОВ "Торговий Дім Дербі" є власником об`єктів нежитлової нерухомості на території Смолінської селищної ради, де провадить свою господарську діяльність, та є платником податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. На сьомій сесії Смолінської селищної ради восьмого скликання прийнято рішення №115 від 26.06.2018 року "Про встановлення на території Смолінської селищної ради податку та пільг на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на 2019 рік", пунктом 1.6 якого зокрема встановлено ставки податку для об`єктів нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості згідно з додатком 1 до цього рішення. Позивач стверджує, що відповідач всупереч принципам податкового та антиконкурентного законодавства встановив різні ставки податку для однакових типів нерухомості залежно від власника нерухомості - для юридичних осіб ставка податку значно вища порівняно з фізичними особами, що створює несприятливі та дискримінаційні умови для суб`єктів господарювання. Зазначає, що при прийнятті цього рішення також порушено принципи державної регуляторної політики, а проект рішення селищної ради щодо встановлення ставок податку не був погоджений з органами Антимонопольного комітету України. З цих підстав позивач просить суд визнати частково протиправним та нечинним пункт 1.6 рішення Смолінської селищної ради №115 від 26.06.2018 року, в частині встановлення ставок податків для об`єктів нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості, встановлених згідно з додатком 1.

Ухвалою судді Кіровоградського окружного адміністративного суду Казанчук Г.П. від 21.01.2020 року відрито провадження у справі, вирішено розглядати її за правилами загального позовного провадження як спір щодо оскарження нормативно-правового акту, призначено підготовче засідання.

Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 11.03.2020 року, постановленою за результатами підготовчого засідання, адміністративний позов ТОВ "Торговий Дім Дербі" залишено без розгляду.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 04.06.2020 року вказану ухвалу суду скасовано, а справу направлено для продовження розгляду до Кіровоградського окружного адміністративного суду.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.07.2020 року справу передано на розгляд головуючому судді Черниш О.А.

Ухвалою судді від 27.07.2020 року справу прийнято до провадження, вирішено розглядати її за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву із запереченнями проти позову, мотивованими тим, що Податковий кодекс України не встановлює будь-яких критеріїв і ознак, якими мають керуватися сільські, селищні, міські ради та ради об`єднаних територіальних громад при наданні пільг з податку на нежитлову нерухомість, отже ради можуть встановлювати такі критерії на власний розсуд. Доводив, що оскаржуваний пункт 1.6 рішення Смолінської селищної ради №115 від 26.06.2018 року "Про встановлення на території Смолінської селищної ради податку та пільг на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на 2019 рік" є законним, а прийняття цього рішення жодним чином не впливає на конкуренцію, тому не потребує погодження з Антимонопольним комітетом України. Зазначив, що відповідно до пункту 3 розділу ІІ "Прикінцевих та перехідних положень" Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2018 році" установлено, що у 2018 році до рішень про встановлення місцевих податків і зборів, прийнятих органами місцевого самоврядування, Закон України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" не застосовується. Наполягаючи на тому, що спірне рішення прийняте Смолінською селищною радою з дотриманням норм Податкового кодексу України та Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", представник відповідача просив у задоволенні позову відмовити.

Ухвалою суду від 09.11.2020 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті у судовому засіданні.

Розглянувши справу за правилами загального позовного провадження, суд установив такі обставини та дійшов до таких висновків.

На сьомій сесії Смолінської селищної ради восьмого скликання прийнято рішення "Про встановлення на території Смолінської селищної ради податку та пільг на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на 2019 рік" №115 від 26.06.2018 року, яким установлено та затверджено на території Смолінської селищної ради податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на 2019 рік. Цим рішенням встановлені платники податку (пункт 1.1), об`єкт оподаткування (пункт 1.2), база оподаткування (пункт 1.4), пільги (пункт 1.5), ставка податку (пункт 1.6), базовий податковий (звітний) період (пункт 1.7) та передбачено, що рішення набирає чинності 01.01.2019 року. (а.с. 23 - 31, т.1)

Додатком 1 до вказаного рішення встановлені ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, а саме для об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості.

Зокрема для будівель нежитлових (код 12) усіх типів ставка податку за 1 кв. м. встановлена у розмірі 1,500 відсотків розміру мінімальної заробітної плати - для юридичних осіб та 0,050 відсотків розміру мінімальної заробітної плати - для фізичних осіб.

Вказане рішення оприлюднене на офіційному веб-сайті Смолінської селищної ради 04.07.2018 року. (а.с. 64)

Не погоджуючись з цим рішенням, позивач 18.12.2019 року звернувся до суду з даним позовом.

Перевіряючи законність спірного рішення в оскаржуваній позивачем частині, суд дійшов до таких висновків.

Відповідно до частини 3 статті 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України.

Статтею 25 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" установлено, що сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Пунктом 24 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання встановлення місцевих податків і зборів відповідно до Податкового кодексу України.

Згідно з частиною 1 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Відповідно до пунктів 8.1, 8.3 статті 8 ПК України (надалі - ПК України у редакції, чинній на час прийняття спірного рішення) в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори.

До місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних, міських рад та рад об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, у межах їх повноважень і є обов`язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.

Підпунктом 10.1.1 пункту 10.1, пунктом 10.3 статті 10 ПК України передбачено, що податок на майно належить до місцевих податків.

Місцеві ради в межах повноважень, визначених цим Кодексом, вирішують питання відповідно до вимог цього Кодексу щодо встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) та встановлення збору за місця для паркування транспортних засобів, туристичного збору та земельного податку за лісові землі.

Як передбачено підпунктом 265.1.1 пункту 265.1 статті 265 ПК України, податок на майно складається зокрема з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Порядок адміністрування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, регламентований статтею 266 розділу XII ПК України.

Підпунктом 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України визначено, що платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Згідно з підпунктом 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Відповідно до підпунктів 266.3.1, 266.3.2, 266.3.3 пункту 266.3 статті 266 ПК України базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності юридичних осіб, обчислюється такими особами самостійно виходячи із загальної площі кожного окремого об`єкта оподаткування на підставі документів, що підтверджують право власності на такий об`єкт.

У пункті 266.4 статті 266 ПК України наведені пільги із сплати податку.

Згідно з підпунктом 266.4.2 пункту 266.4 статті 266 ПК України сільські, селищні, міські ради та ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, встановлюють пільги з податку, що сплачується на відповідній території, з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, громадських об`єднань, благодійних організацій, релігійних організацій України, статути (положення) яких зареєстровані у встановленому законом порядку, та використовуються для забезпечення діяльності, передбаченої такими статутами (положеннями).

Пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, для фізичних осіб визначаються виходячи з їх майнового стану та рівня доходів.

Пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об`єктів нежитлової нерухомості, встановлюються залежно від майна, яке є об`єктом оподаткування.

Органи місцевого самоврядування до 25 грудня року, що передує звітному, подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням об`єкта житлової та/або нежитлової нерухомості інформацію щодо ставок та наданих пільг юридичним та/або фізичним особам зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за формою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

Згідно з підпунктом 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 ПК України ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Відповідно до підпункту 266.6.1 пункту 266.6 статті 266 ПК України базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Згідно з підпунктом 266.7.5 пункту 266.7 статті 266 ПК України платники податку - юридичні особи самостійно обчислюють суму податку станом на 1 січня звітного року і до 20 лютого цього ж року подають контролюючому органу за місцезнаходженням об`єкта/об`єктів оподаткування декларацію за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками поквартально.

Підпунктом 266.9.1 пункту 266.9 статті 266 ПК України визначено, що податок сплачується за місцем розташування об`єкта/об`єктів оподаткування і зараховується до відповідного бюджету згідно з положеннями Бюджетного кодексу України.

Згідно з підпунктом 266.10.1 пункту 266.10 статті 266 ПК України податкове зобов`язання за звітний рік з податку сплачується: а) фізичними особами - протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення; б) юридичними особами - авансовими внесками щокварталу до 30 числа місяця, що наступає за звітним кварталом, які відображаються в річній податковій декларації.

Відповідно до підпункту 266.10.1 пункту 266.10 статті 266 ПК України податкове зобов`язання з цього податку може бути нараховано за податкові (звітні) періоди (роки) в межах строків, визначених пунктом 102.1 статті 102 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 12.3 статті 12 ПК України сільські, селищні, міські ради та ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.

Відповідно до підпунктів 12.3.1, 12.3.2, 12.3.3 пункту 12.3 статті 12 ПК України встановлення місцевих податків та зборів здійснюється у порядку, визначеному цим Кодексом.

При прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та зборів обов`язково визначаються об`єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов`язкові елементи, визначенні статтею 7 цього Кодексу з дотриманням критеріїв, встановлених розділом XII цього Кодексу для відповідного місцевого податку чи збору.

Копія прийнятого рішення про встановлення місцевих податків чи зборів або про внесення змін до них надсилається в електронному вигляді у десятиденний строк з дня прийняття до контролюючого органу, в якому перебувають на обліку платники відповідних місцевих податків та зборів, але не пізніше 1 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін до них.

Контролюючі органи не пізніше 10 липня поточного року складають зведену інформацію про розмір та дату встановлення ставок місцевих податків та зборів на відповідних територіях та подають її в електронній формі центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, не пізніше 15 липня поточного року оприлюднює на своєму офіційному веб-сайті зведену інформацію про розмір та дату встановлення ставок місцевих податків та зборів на відповідних територіях.

Підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 ПК України передбачено, що рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Згідно з підпунктом 12.3.5 пункту 12.3 статті 12 ПК України у разі якщо сільська, селищна, міська рада або рада об`єднаних територіальних громад, що створена згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, не прийняла рішення про встановлення відповідних місцевих податків і зборів, що є обов`язковими згідно з нормами цього Кодексу, такі податки до прийняття рішення справляються виходячи з норм цього Кодексу із застосуванням їх мінімальних ставок, а плата за землю справляється із застосуванням ставок, які діяли до 31 грудня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування плати за землю.

У підпункті 12.3.7 пункту 12.3 статті 12 ПК України зазначено, що не дозволяється сільським, селищним, міським радам та радам об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, встановлювати індивідуальні пільгові ставки місцевих податків та зборів для окремих юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців і фізичних осіб або звільняти їх від сплати таких податків та зборів.

Згідно з пунктом 12.4 статті 12 ПК України до повноважень сільських, селищних, міських рад та рад об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, щодо податків та зборів належать: 12.4.1 встановлення ставок місцевих податків та зборів в межах ставок, визначених цим Кодексом; 12.4.2. визначення переліку податкових агентів згідно із статтею 268 цього Кодексу; 12.4.3. до початку наступного бюджетного періоду прийняття рішення про встановлення місцевих податків та зборів, зміну розміру їх ставок, об`єкта оподаткування, порядку справляння чи надання податкових пільг, яке тягне за собою зміну податкових зобов`язань платників податків та яке набирає чинності з початку бюджетного періоду.

Відповідно до пункту 12.5 статті 12 ПК України офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та зборів є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, який набирає чинності з урахуванням строків, передбачених підпунктом 12.3.4 цієї статті.

Згідно зі статтею 3 Бюджетного кодексу України бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року.

За визначенням, наведеним у пункті 18 частини 1 статті 4 КАС України, нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб`єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування.

Особливості провадження у справах щодо оскарження нормативно-правових актів органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування та інших суб`єктів владних повноважень визначені статтею 264 КАС України.

Як передбачено пунктом 2 частини 1 статті 264 КАС України, правила цієї статті поширюються на розгляд адміністративних справ щодо законності та відповідності правовим актам вищої юридичної сили нормативно-правових актів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, інших суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частин 2, 3 статті 264 КАС України право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб`єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт.

Нормативно-правові акти можуть бути оскаржені до адміністративного суду протягом всього строку їх чинності.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що оскаржене позивачем рішення Смолінської селищної ради №115 від 26.06.2018 року "Про встановлення на території Смолінської селищної ради податку та пільг на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на 2019 рік" є нормативно-правовим актом органу місцевого самоврядування з питань оподаткування, який регулює правовідносини щодо справляння податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, із застосуванням ставки, яка діяла з 01.01.2019 року до 31.12.2019 року.

Судом установлено, що ТОВ "Торговий Дім Дербі" з 30.10.1997 року зареєстроване як юридична особа, видами його економічної діяльності є: роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах; роздрібна торгівля пальним. Позивач використовує у своїй господарській діяльності об`єкти нерухомого майна, які розташовані на території Смолінської селищної ради. (а.с. 87 – 103, т.1)

За даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно ТОВ "Торговий Дім Дербі" з 30.11.2011 року на праві власності належать такі об`єкти нерухомого майна: будівля магазину загальною площею 350,7 кв. м., розташована за адресою: Кіровоградська область, Маловисківський район, смт. Смоліне, вулиця Геологів, 61, а також будівля ресторану загальною площею 1098, кв. м., розташована за адресою: Кіровоградська область, Маловисківський район, смт. Смоліне, вулиця Козакова, 45. (а.с. 245 - 249, т.1)

Відтак позивач станом на 2019 рік був платником податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, та на нього поширювалася дія оскаржуваного рішення Смолінської селищної ради №115 від 26.06.2018 року, яким установлено та затверджено на території Смолінської селищної ради ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на 2019 рік.

Позивач вважає, що вказане рішення в частині встановлення ставок податку для об`єктів нежитлової нерухомості суперечить нормам конкурентного та податкового законодавства, оскільки ставки податку для однакових типів нерухомості різняться залежно від власника нерухомості та є значно вищими для юридичних осіб порівняно з фізичними особами.

Натомість відповідач доводив, що оскаржуваний нормативно-правовий акт жодним чином не впливає на конкуренцію та прийнятий з урахуванням норм податкового законодавства.

Перевіряючи такі доводи сторін, суд виходить з того, що загальні засади встановлення податків і зборів наведені у статті 7 ПК України.

Пунктом 7.1 статті 7 ПК України передбачено, що під час встановлення податку обов`язково визначаються такі елементи: 7.1.1 платники податку; 7.1.2 об`єкт оподаткування; 7.1.3 база оподаткування; 7.1.4 ставка податку; 7.1.5 порядок обчислення податку; 7.1.6 податковий період; 7.1.7 строк та порядок сплати податку; 7.1.8 строк та порядок подання звітності про обчислення і сплату податку.

Згідно з пунктами 7.2, 7.3, 7.4 статті 7 ПК України під час встановлення податку можуть передбачатися податкові пільги та порядок їх застосування.

Будь-які питання щодо оподаткування регулюються цим Кодексом і не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів, що містять виключно положення щодо внесення змін до цього Кодексу та/або положення, які встановлюють відповідальність за порушення норм податкового законодавства.

Елементи податку, визначені в пункті 7.1 цієї статті, підстави для надання податкових пільг та порядок їх застосування визначаються виключно цим Кодексом.

Відповідно до пункту 25.1 статті 25 ПК України ставкою податку визнається розмір податкових нарахувань на (від) одиницю (одиниці) виміру бази оподаткування.

Обчислення суми податку здійснюється шляхом множення бази оподаткування на ставку податку із/без застосуванням відповідних коефіцієнтів. (пункту 29.1 статті 29 ПК України).

Основні засади податкового законодавства України закріплені у статті 4 ПК України. Відповідно до пункту 4.1 статті 4 ПК України податкове законодавство України ґрунтується на таких принципах, зокрема:

- рівність усіх платників перед законом, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації - забезпечення однакового підходу до всіх платників податків незалежно від соціальної, расової, національної, релігійної приналежності, форми власності юридичної особи, громадянства фізичної особи, місця походження капіталу;

- єдиний підхід до встановлення податків та зборів - визначення на законодавчому рівні усіх обов`язкових елементів податку;

- нейтральність оподаткування - установлення податків та зборів у спосіб, який не впливає на збільшення або зменшення конкурентоздатності платника податків.

Правові засади підтримки та захисту економічної конкуренції, обмеження монополізму в господарській діяльності і спрямований на забезпечення ефективного функціонування економіки України на основі розвитку конкурентних відносин визначає Закон України "Про захист економічної конкуренції".

За визначеннями, наведеним у статті 1 Закону України "Про захист економічної конкуренції", економічна конкуренція (конкуренція) – це змагання між суб`єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб`єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб`єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб`єкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку.

Відповідно до частини 1 статті 15 Закону України "Про захист економічної конкуренції" антиконкурентними діями органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю є прийняття будь-яких актів (рішень, наказів, розпоряджень, постанов тощо), надання письмових чи усних вказівок, укладення угод або будь-які інші дії чи бездіяльність органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю (колегіального органу чи посадової особи), які призвели або можуть призвести до недопущення, усунення, обмеження чи спотворення конкуренції.

Частиною 2 статті 15 Закону України "Про захист економічної конкуренції" визначено, що антиконкурентними діями органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю визнаються зокрема: надання окремим суб`єктам господарювання або групам суб`єктів господарювання пільг чи інших переваг, які ставлять їх у привілейоване становище стосовно конкурентів, що призводить або може призвести до недопущення, усунення, обмеження чи спотворення конкуренції; дія, внаслідок якої окремим суб`єктам господарювання або групам суб`єктів господарювання створюються несприятливі чи дискримінаційні умови діяльності порівняно з конкурентами.

Згідно з частиною 3 статті 15 Закону України "Про захист економічної конкуренції" вчинення антиконкурентних дій органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю забороняється і тягне за собою відповідальність згідно з законом.

Антиконкурентні дії органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції (пункт 3 частини 1 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції").

Відповідно до частини 2 статті 25 Господарського кодексу України органам державної влади і органам місцевого самоврядування, що регулюють відносини у сфері господарювання, забороняється приймати акти або вчиняти дії, що визначають привілейоване становище суб`єктів господарювання тієї чи іншої форми власності, або ставлять у нерівне становище окремі категорії суб`єктів господарювання чи іншим способом порушують правила конкуренції. У разі порушення цієї вимоги органи державної влади, до повноважень яких належить контроль та нагляд за додержанням антимонопольно-конкурентного законодавства, а також суб`єкти господарювання можуть оспорювати такі акти в установленому законом порядку.

Згідно з частиною 1 статті 31 Господарського кодексу України дискримінацією суб`єктів господарювання органами влади у цьому Кодексі визнається, зокрема, надання окремим підприємцям податкових та інших пільг, які ставлять їх у привілейоване становище щодо інших суб`єктів господарювання, що призводить до монополізації ринку певного товару.

Позивач як суб`єкт господарювання та платник податку оскаржує рішення Смолінської селищної ради "Про встановлення на території Смолінської селищної ради податку та пільг на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на 2019 рік" №115 від 26.06.2018 року в частині встановлення ставок податку для об`єктів нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб.

Згідно з пунктом 14.1.129-1 пункту 14.1 статті 14 ПК України об`єкти нежитлової нерухомості - будівлі, приміщення, що не віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду. У нежитловій нерухомості виділяють: а) будівлі готельні - готелі, мотелі, кемпінги, пансіонати, ресторани та бари, туристичні бази, гірські притулки, табори для відпочинку, будинки відпочинку; б) будівлі офісні - будівлі фінансового обслуговування, адміністративно-побутові будівлі, будівлі для конторських та адміністративних цілей; в) будівлі торговельні - торгові центри, універмаги, магазини, криті ринки, павільйони та зали для ярмарків, станції технічного обслуговування автомобілів, їдальні, кафе, закусочні, бази та склади підприємств торгівлі й громадського харчування, будівлі підприємств побутового обслуговування; г) гаражі - гаражі (наземні й підземні) та криті автомобільні стоянки; ґ) будівлі промислові та склади; д) будівлі для публічних виступів (казино, ігорні будинки); е) господарські (присадибні) будівлі - допоміжні (нежитлові) приміщення, до яких належать сараї, хліви, гаражі, літні кухні, майстерні, вбиральні, погреби, навіси, котельні, бойлерні, трансформаторні підстанції тощо; є) інші будівлі.

Постановою Кабінету Міністрів України від 24.05.2017 року №483 затверджена форма типового рішення про встановлення ставок та пільг із сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Форма цього рішення передбачає, що ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, встановлюються на об`єкти нерухомості в залежності від типів об`єктів нерухомості, передбачених Класифікацією будівель та споруд, окремо для юридичних та фізичних осіб.

Наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації №507 від 17.08.2000 року затверджено та введено в дію Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000. Відповідно до цього Класифікатора будівлі нежитлові класифікуються за такими групами: 121) Готелі, ресторани та подібні будівлі, 122) Будівлі офісні, 123) Будівлі торговельні, 124) Будівлі транспорту та засобів зв`язку, 125) Будівлі промислові та склади, 126) Будівлі для публічних виступів, закладів освітнього, медичного та оздоровчого призначення, 127) Будівлі нежитлові інші.

Відтак віднесені до цих груп об`єкти нежитлової нерухомості, які є об`єктами оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, використовуються/можуть використовуватися суб`єктами господарювання - як юридичними особами так і фізичними особами-підприємцями - для здійснення господарської діяльності.

У Додатку 1 до рішення Смолінської селищної ради "Про встановлення на території Смолінської селищної ради податку та пільг на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на 2019 рік" №115 від 26.06.2018 року відповідачем встановлено різні ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, залежно від власника нерухомого майна. Так, для об`єктів нежитлової нерухомості усіх груп та типів що перебувають у власності фізичних осіб, ставка податку за 1 кв. м. встановлена у розмірі 0,050 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, а для об`єктів нежитлової нерухомості усіх груп та типів, що перебувають у власності юридичних осіб, ставка податку за 1 кв. м. встановлена у розмірі 1,500 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, тобто у 30 разів вища.

Суд наголошує, що орган місцевого самоврядування, що представляє відповідну територіальну громаду та здійснює від її імені та в її інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, у питанні визначенні ставок місцевих податків має враховувати допустимі законні межі своїх повноважень та об`єктивні, розумні критерії для убезпечення учасників господарських відносин та платників податків від свавілля, несправедливості, непрогнозованості свого рішення, не допускаючи широкого й довільного розуміння (тлумачення) органом місцевого самоврядування дискреції у зазначеному питанні.

Підпунктом 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 ПК України передбачена диференціація ставок податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, залежно від місця розташування (зональності) та типів об`єктів нерухомості, але не в залежності від власника нерухомості. Воднораз, підпунктом 266.4.2 пункту 266.4 статті 266 ПК України передбачена можливість встановлення пільг з податку, що сплачується на відповідній території з об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, для фізичних осіб виходячи з їх майнового стану та рівня доходів, а також пільг з податку, що сплачується на відповідній території з об`єктів нежитлової нерухомості, залежно від майна, яке є об`єктом оподаткування.

Внаслідок прийняття спірного рішення, яким встановлені різні ставки податку для фізичних осіб та юридичних осіб при оподаткуванні об`єктів нежитлової нерухомості однакового типу на території Смолінської об`єднаної територіальної громади, які можуть використовуватися ними у здійсненні однакових видів господарської діяльності, для юридичних осіб створені дискримінаційні умови діяльності порівняно з умовами діяльності для фізичних осіб – підприємців, оскільки юридичні особи повинні сплачувати податок за значно вищою ставкою та, відповідно, нести більші витрати в господарській діяльності, що обмежує можливість конкурувати з фізичними особами-підприємцями на відповідному ринку.

Це свідчить про встановлення Смолінською селищною радою різних ставок податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, для суб`єктів господарювання, які здійснюють аналогічні види діяльності, та нездійснення цим органом місцевого самоврядування уніфікації ставок податку за об`єкти нежитлової нерухомості однакового типу, в результаті чого одні суб`єкти господарювання отримують більш сприятливі умови конкуренції порівняно з іншими, що призводить до створення суб`єктам господарювання, які діють на одному товарному ринку, нерівних умов, оскільки такі дії сприяють збільшенню витрат, пов`язаних зі сплатою податку, а відтак дорожчанню продукції, зменшенню рівня прибутковості тощо.

Тож суд погоджується з доводами позивача, що такі дії відповідача є антиконкурентними, а при встановленні на 2019 рік ставок податку для об`єктів нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, відповідач порушив принцип нейтральності оподаткування, установлений статтею 4 ПК України.

Відтак, додаток 1 до рішення Смолінської селищної ради №115 від 26.06.2018 року "Про встановлення на території Смолінської селищної ради податку та пільг на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на 2019 рік", в частині встановлення ставок податку для об`єктів нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, є протиправним, оскільки суперечить нормам Податкового кодексу України та Закону України "Про захист економічної конкуренції". Тому позов у цій частині вимог слід задовольнити.

Перевіряючи доводи позивача про порушення при прийнятті цього рішення принципів державної регуляторної політики, суд виходив з того, що правові та організаційні засади реалізації державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності визначає Закон України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".

Відповідно до статті 1 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" регуляторний акт - це прийнятий уповноваженим регуляторним органом нормативно-правовий акт, який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб`єктами господарювання.

Частинами 1, 2 статті 8 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" передбачено, що стосовно кожного проекту регуляторного акта його розробником готується аналіз регуляторного впливу. Аналіз регуляторного впливу готується до оприлюднення проекту регуляторного акта з метою одержання зауважень та пропозицій.

Кожен проект регуляторного акта оприлюднюється з метою одержання зауважень і пропозицій від фізичних та юридичних осіб, їх об`єднань. (частина 1 статті 9 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності")

Згідно зі статтею 36 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" регуляторний акт не може бути прийнятий або схвалений уповноваженим на це органом чи посадовою особою місцевого самоврядування, якщо наявна хоча б одна з таких обставин: відсутній аналіз регуляторного впливу; проект регуляторного акта не був оприлюднений. У разі виявлення будь-якої з цих обставин орган чи посадова особа місцевого самоврядування має право вжити передбачених законодавством заходів для припинення виявлених порушень, у тому числі відповідно до закону скасувати або зупинити дію регуляторного акта, прийнятого з порушеннями.

Разом з тим, пунктом 3 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2018 році", який набрав чинності 01.01.2018 року, установлено, що у 2018 році до рішень про встановлення місцевих податків і зборів, прийнятих органами місцевого самоврядування, у тому числі радами об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, після 15 липня 2017 року та у 2018 році, не застосовуються вимоги підпункту 4.1.9 пункту 4.1 та пункту 4.5 статті 4, підпункту 12.3.4 пункту 12.3, підпункту 12.4.3 пункту 12.4 та пункту 12.5 статті 12 Податкового кодексу України та Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".

Тож суд відхиляє доводи позову про порушення відповідачем вимог Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" при прийнятті спірного рішення.

Частиною 9 статті 264 КАС України передбачено, що суд може визнати нормативно-правовий акт протиправним (незаконним чи таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили) та нечинним повністю або в окремій його частині.

За правилами пункту 1 частини 2 статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень.

Відповідно до частини 2 статті 265 КАС України нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Стаття 58 Конституції України закріпила принцип незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності.

Конституційний Суд України у рішенні від 03.10.1997 року №3-зп вказав, що конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше.

Спірне рішення відповідача в оскарженій позивачем частині є нормативно-правовим актом органу місцевого самоврядування з питань оподаткування, який регулював правовідносини щодо справляння податку на майно, відмінне від земельної ділянки, у 2019 році на території Смолінської об`єднаної територіальної громади, із застосуванням ставки, яка діяла з 01.01.2019 року до 31.12.2019 року. З 01.01.2020 року діяло інше рішення Смолінської селищної ради "Про встановлення на території Смолінської селищної ради податку та пільг на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на 2020 рік" №307 від 27.06.2019 року, а з 01.01.2021 року діє рішення Смолінської селищної ради "Про встановлення на території Смолінської селищної ради податку та пільг на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на 2021 рік" №454 від 19.06.2020 року (а.с. 234 – 244, т.1).

Отже, оскільки пункт 1.6 рішення Смолінської селищної ради №115 від 26.06.2018 року "Про встановлення на території Смолінської селищної ради податку та пільг на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на 2019 рік" та додаток 1 до цього рішення в частині встановлення ставок податку для об`єктів нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, наразі не діють, тому підстав визнавати їх нечинними суд не вбачає та відмовляє у задоволенні позову у цій частині вимог.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду позивач сплатив судовий збір у розмірі 1921 грн., які, зважаючи на задоволення позову, слід стягнути на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 9, 90, 139, 242-246, 250, 251, 255, 264, 265, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім Дербі" (26223, Кіровоградська область, Маловисківський район, смт. Смоліне, вул. Козакова, 43, код ЄДРПОУ 23097657) до Смолінської селищної ради (26223, Кіровоградська область, Маловисківський район, смт. Смоліне, вул. Козакова, 39, код ЄДРПОУ 05378818) задовольнити частково.

Визнати протиправним додаток 1 до рішення Смолінської селищної ради №115 від 26.06.2018 року "Про встановлення на території Смолінської селищної ради податку та пільг на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на 2019 рік", в частині встановлення ставок податку для об`єктів нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім Дербі" судові витрати на сплату судового збору у розмірі 1921 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Смолінської селищної ради.

Зобов`язати відповідача після набрання рішенням суду законної сили невідкладно опублікувати його резолютивну частину у виданні, в якому було офіційно оприлюднено нормативно-правовий акт.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги через Кіровоградський окружний адміністративний суд, у 30-денний строк, установлений статтею 295 КАС України.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду О.А. Черниш