Рішення № 95068701, 19.02.2021, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2021 року Справа № 280/8789/20 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Семененко М.О., за участю секретаря судового засідання Стовбур А.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )

до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м.Запоріжжя, пр.Соборний, буд.158-б; код ЄДРПОУ 20490012)

про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі – позивач, ОСОБА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі – відповідач, Управління), в якому позивач просить суд:

1) визнати протиправними дії відповідача щодо відмови позивачу здійснити перерахунок та виплату державної та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, згідно статей 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 1 січня 2014 року по 2 серпня 2014 року включно;

2) зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та виплатити позивачу державну пенсію по інвалідності з розрахунку 8-ми мінімальних пенсій за віком, додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров`ю, з розрахунку 75% мінімальної пенсії за віком, встановленої частиною першою статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», відповідно до статей 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 1 січня 2014 року по 2 серпня 2014 року включно з урахуванням виплачених сум;

3) визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у перерахунку та виплаті позивачу пенсії по інвалідності, обчисленої з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня відповідного року, відповідно до частини третьої статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», починаючи з 25 квітня 2019 року;

4) зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу пенсії по інвалідності, обчисленої з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня відповідного року, відповідно до частини третьої статті 59 Закону №796, починаючи з 25 квітня 2019 року, з урахуванням вже виплачених сум.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що перебуває на обліку у відповідача та отримує пенсію відповідно до Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 №796-XII (далі - Закон №796-XII). Позивач звернувся до відповідача із заявою, у якій просив здійснити перерахунок та виплату йому пенсії за період з 01.01.2014 по 02.08.2014 у відповідності до статей 50, 54 Закону №796-XII, а саме з урахуванням розміру 8 мінімальних пенсій за віком та 75 % мінімальної пенсії за віком. Крім того, у зв`язку з прийняттям Конституційним Судом України рішення від 25.04.2019 №1-р(II)/2019 просив відповідача здійснити перерахунок його пенсії, починаючи з 25.04.2019, виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати. За результатами розгляду заяви позивача Управління відмовило у здійсненні перерахунку пенсії. Позивач вважає протиправними дії відповідача щодо відмови у здійсненні перерахунку пенсії, просить позов задовольнити.

Ухвалою суду від 07.12.2020 позовну заяву залишено без руху, позивачу надано строк для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 22.12.2020 відкрито провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи, витребувано від Управління матеріали пенсійної справи ОСОБА_1

11.01.2021 відповідач подав до суду документи на виконання вимог ухвали від 22.12.2020 в частині витребування доказів та відзив на позовну заяву (вх.№1212), в якому зазначає, що право на пенсію відповідно до статті 59 Закону №796-XII, виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, мають виключно військовослужбовці, які отримали інвалідність внаслідок Чорнобильської катастрофи. Проте, на позивача вказана норма не розповсюджується, оскільки останній приймав участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи у зв`язку з відрядженням за місцем роботи, а не під час проходження військової служби. На підставі викладеного просить у задоволенні позову відмовити. Щодо позовних вимог в частині здійснення перерахунку пенсії на підставі статей 50, 54 Закону №796-XII за період з 01.01.2014 по 02.08.2014 вказує, що позивачем пропущений строк звернення до суду. Просить у задоволенні позову відмовити.

16.01.2021 позивач подав відповідь на відзив (вх.№2683), в якій не погоджується з доводами відповідача, викладеними у відзиві на позовну заяву, з підстав зазначених у позовній заяві. Додатково звертає увагу, що оскільки пенсія за період з 01.01.2014 по 02.08.2014 не виплачена йому у повному обсязі з вини органу пенсійного фонду, то на спірні правовідносини не розповсюджується дія строкових обмежень.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд встановив такі обставини.

ОСОБА_1 з 05.03.2003 з отримує пенсію по інвалідності відповідно до Закону №796-XII, перебуває на обліку в Управлінні.

У відповідності до посвідчення серії НОМЕР_2 , виданого 15.08.2019, позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи першої категорії.

Згідно довідки МСЕК серії АГ №018813 від 05.03.2003 позивачу встановлено ІІ групу інвалідності у зв`язку з захворюванням, пов`язаним з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14.06.2011 №2а-2512/10 зобов`язано Управління Пенсійного фонду України в Комунарському районі м.Запоріжжя здійснити нарахування ОСОБА_1 та виплату недоотриманих ним починаючи з 01.03.2010 сум державної та додаткової щомісячної пенсії, розрахованих відповідно до статті 50 Закону №796-XII, що складає 75% мінімальної пенсії за віком, та відповідно до частини 4 статті 54 Закону №796-XII, що складає для інваліда 2 групи не нижче ніж 8 мінімальних пенсій за віком, а також з урахуванням вимог частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі – Закон №1058-IV), законодавчо визначеного розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого на час виплати і статті 67 Закону №796-XII, та з відрахуванням раніше виплачених ОСОБА_1 сум пенсії.

Як вбачається із заяв по суті справи та не заперечується сторонами, позивач звернувся до відповідача із заявою у якій просив:

- здійснити перерахунок та виплату позивачу державної пенсії по інвалідності з розрахунку 8-ми мінімальних пенсій за віком, додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров`ю, з розрахунку 75% мінімальної пенсії за віком, встановленої частиною 1 статті 28 Закону №1058-IV, відповідно до статей 50, 54 Закону №796-XII за період з 01.01.2014 по 02.08.2014 включно з урахуванням виплачених сум;

- здійснити перерахунок та виплату позивачу пенсії по інвалідності, обчисленої з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня відповідного року, відповідно до частини 3 статті 59 Закону №796-XII, починаючи з 25.04.2019, з урахуванням вже виплачених сум.

Листом №8339-8077/К-02/8-0800/20 від 17.09.2020 Управління повідомило позивача про те, що на виконання постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14.06.2011 по справі №2а-2512/10, якою змінено постанову Комунарського районного суду від 19.11.2010 №2-а-2512/10/0812, позивачу було проведено перерахунок державної та додаткової щомісячної пенсії, розрахованої відповідно до статті 50 Закону №796-ХІІ, що складає 75% мінімальної пенсії за віком, та відповідно до частини 4 статті 54 Закону №796-ХІІ, що складає для особи з інвалідністю II групи не нижче ніж 8 мінімальних пенсій за віком, а також з урахуванням вимог частини 1 статті 28 Закону №1058-IV з урахуванням раніше виплачених сум, за період з 01.03.2010 по 31.07.2011 в сумі 85 975,00 грн., яка була виплачена у серпні 2011 року. Починаючи з 19.06.2011 пенсійну справу приведено у відповідність до норм Закону України від 14.06.2011 № 3491- VІ «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2011 рік» (далі - Закон №3491-VІ). На виконання пункту 7 Закону №3491-VІ Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 06.07.2011 №745 «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету» відповідно до якої, установлені розміри пенсій для осіб з інвалідністю, щодо яких встановлено причинний зв`язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, в тому числі для учасників ліквідації аварії, в залежності від періодів (років), евакуйованих та інших постраждалих та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю внаслідок Чорнобильської катастрофи. Частиною 3 статті 59 Закону №796-ХІІ визначено, що особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до Закону №796-ХІІ або за бажанням таких осіб - з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року. Оскільки позивач приймав участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи не під час проходження строкової служби (відповідно до матеріалів пенсійної справи період проходження військової служби - з 06.06.1961 по 23.11.1964 ), підстави для обчислення пенсії по інвалідності, виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, відсутні. Крім того, повідомлено, що пенсія позивача розрахована та виплачується вірно у відповідності до вимог чинного законодавства.

Не погодившись з такою позицією відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 49 Закону №796-XII пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Згідно із пунктом 4 статті 54 Закону №796-XII (в редакції від 09.07.2007 згідно з рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 №10-рп/2008), в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв`язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими: по ІІ групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком.

Частиною 1 статті 50 Закону №796-XII передбачено, що особам, віднесеним до І категорії, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю у розмірах: інвалідам ІІ групи - 75 відсотків мінімальної пенсії за віком.

При цьому, вихідним критерієм розрахунку додаткової пенсії виступає мінімальна пенсія за віком, розмір якої згідно з частини 1 статті 28 Закону №1058-IV встановлюється в розмірі визначеного законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного Законом про Державний бюджет України. Іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

Суд звертає увагу, що Законом України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» від 16.01.2014 №719-VII (який набрав чинності з 01.01.2014) не було передбачено жодних змін чи обмежень для застосування розмірів державної та додаткової пенсій, встановлених статтями 50, 54 Закону №796-XII.

Чинним залишався й Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затверджений постановою Кабінету Міністрів України «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Тобто, враховуючи принцип пріоритетності Закону №796-XII над підзаконним нормативно-правовим актом - Порядком обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затверджений постановою Кабінету Міністрів України «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №1210 від 23.11.2011, з 01.01.2014 нарахування та виплата основної та щомісячної додаткової пенсій за шкоду, заподіяну здоров`ю, повинні були здійснюватись у розмірі та на підставі статей 50, 54 Закону №796-XII.

Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» від 31.07.2014 №1622-VII, який набрав чинності 03.08.2014 розділ "Прикінцеві положення" Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" доповнено пунктом 67, яким, зокрема, встановлено, що норми і положення статей 20-23, 30, 31, 37, 39, 48, 50-52, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України на 2014 рік.

Відтак, з 03.08.2014 Законом України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" Кабінету Міністрів України надані повноваження встановлювати інші, ніж передбачені статтями 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", розміри державної та додаткової пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Отже, в період з 01.01.2014 по 02.08.2014 відповідач повинен був нараховувати та виплачувати позивачу пенсію в розмірі, визначеному статтями 50, 54 Закону №796-XII, а не Порядком обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затверджений постановою Кабінету Міністрів України «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 23.11.2011 №1210.

Вищенаведене відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 11.09.2018 по справі №522/6810/17.

Відповідачем не надано доказів того, що у період з 01.01.2014 по 02.08.2014 відповідач нараховував та виплачував позивачу пенсію в розмірі, визначеному статтями 50, 54 Закону №796-XII.

Фактично доводи відповідача у цій частині позовних вимог зводяться до твердження про те, що позивачем пропущений строк звернення до суду.

З цього приводу слід зазначити, що відповідно до частин 1, 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Судом встановлено, що про порушення свого права на отримання пенсії у належному розмірі позивач дізнався, отримавши відповідь на заяву, оформлену листом від 17.09.2020 №8339-8077/К-02/8-0800/20, а позов подано до суду 30.11.2020 (засобами поштового зв`язку), тобто в межах строку, передбаченого статтею 122 КАС України. У зв`язку з цим, суд вважає безпідставними доводи відповідача про порушення позивачем строків звернення з позовом до суду.

Вказаний висновок узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 11.09.2018 по справі №522/6810/17.

Крім того, такий висновок узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 24.12.2020 у справі №510/1286/16-а про те, що: «... визначаючи початок перебігу строку звернення до адміністративного суду, важливо встановити той момент, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення її прав. У спорах, що виникають з органами ПФУ, особа може дізнатися, що її права порушені, зокрема, при отриманні від органу ПФУ відповіді на надісланий запит щодо розміру пенсії, нормативно-правових документів, на підставі яких був здійснений саме такий розрахунок. Отже, в цьому випадку початок перебігу строку звернення до адміністративного суду слід пов`язувати з датою отримання листа-відповіді, листа-роз`яснення від органу ПФУ на запит особи про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку.»

Підсумовуючи вищенаведене, суд зазначає, що позовні вимоги в частині зобов`язання відповідача здійснити перерахунок пенсії за період з 01.01.2014 по 02.08.2014 з урахуванням належного йому права на пенсію по інвалідності у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком та на додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров`ю, у розмірі 75 відсотків мінімальної пенсії за віком є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

При цьому, стосовно обраного позивачем способу захисту порушеного права шляхом визнання протиправними дій відповідача щодо відмови в перерахунку пенсії, суд зазначає, що за своєю суттю відмова в проведенні перерахунку пенсії є вольовим рішенням суб`єкта владних повноважень, а тому порушення прав позивача відбулося внаслідок протиправного рішення відповідача про відмову позивачу в проведенні перерахунку пенсії за період з 01.01.2014 по 02.08.2014 в розмірі, визначеному статтями 50, 54 Закону №796-XII.

Щодо позовних вимог в частині здійснення перерахунку та виплати пенсії, обчисленої з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня відповідного року у відповідності до частини 3 статті 59 Закону №796-XII, починаючи з 25.04.2019, суд зазначає таке.

Так, зі змісту листа відповідача від 17.09.2020 №8339-8077/К-02/8-0800/20 слідує, що позивачу відмовлено у здійсненні перерахунку та виплати пенсії, обчисленої з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня відповідного року у відповідності до частини 3 статті 59 Закону №796-XII, з огляду на те, що позивач приймав участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи не під час проходження строкової військової служби.

Відповідно до статті 1 Закону №796-ХІІ закон спрямований на захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв`язання пов`язаних з нею проблем медичного і соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території; громадян, які постраждали внаслідок інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, та розв`язання пов`язаних з цим проблем медичного і соціального характеру.

Таким чином, Закон №796-ХІІ спрямований на захист трьох категорій осіб, які постраждали внаслідок: 1) Чорнобильської катастрофи; 2) інших ядерних аварій та випробувань; 3) військових навчань із застосуванням ядерної зброї.

Відповідно до статті 10 Закону №796-ХІІ учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов`язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві.

Позивач відноситься до осіб учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що підтверджується документами, які містяться в матеріалах справи.

Статтею 59 вищевказаного Закону урегульовано порядок призначення пенсії військовослужбовцям, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи.

Частиною 3 статті 59 Закону №796-ХІІ у редакції Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 05.10.2006 №231-V визначено, що особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок чого стали інвалідами, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням цих осіб з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, що був встановлений на час їхнього перебування в зоні відчуження.

Таким чином, частиною 3 статті 59 Закону №796-ХІІ у редакції закону, чинній до 01.10.2017, було визначено лише одну категорію осіб, які мали право на обчислення пенсії з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, а саме: особи, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок чого стали інвалідами.

Указаною нормою в редакції, чинній з 01.10.2017 року, передбачено, що особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням таких осіб з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.

З аналізу редакцій частини 3 статті 59 Закону №796-ХІІ вбачається, що Законом України від 03.10.2017 №2148-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» розширено перелік осіб, на яких вказана норма розповсюджується, а саме: осіб, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аваріях та випробуваннях, а також осіб, які брали участь у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї і внаслідок цього стали особами з інвалідністю.

Водночас незмінною залишилась умова щодо проходження такими особами дійсної строкової служби у відповідний період.

Таким чином для отримання пенсії на підставі частини 3 статті 59 цього Закону особі необхідно було відповідати таким критеріям: 1) особа брала участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї; 2) участь особи відбувалась під час проходження дійсної строкової служби; 3) особа набула інвалідність внаслідок вищевказаного.

Разом з тим, Рішенням Конституційного Суду України (другий сенат) від 25.04.2019 року № 1-р (ІІ)/2019 у справі №3-14/2019 (402/19, 1737/19) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), словосполучення «дійсної строкової», яке міститься у положеннях частини 3 статті 59 Закону №796-XII.

Таким чином, словосполучення «дійсної строкової», що міститься в положеннях частини 3 статті 59 Закону №796-XII, за якими визначення розміру відшкодування заподіяної внаслідок ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС шкоди при обчисленні пенсії виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, поширюються лише на категорію військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, визнане неконституційним та втратило чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто з 25.04.2019.

З огляду на це чинними з 25.04.2019 є положення частини 3 статті 59 Закону №796-ХІІ, згідно з якими особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до Закону або за бажанням таких осіб - з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.

Тобто фактично в результаті ухвалення Конституційним Судом України рішення від 25.04.2019 року № 1-р (ІІ)/2019 змінено положення частини 3 статті 59 Закону №796-ХІІ, оскільки розширено раніше встановлений перелік осіб, на яких поширюється порядок обчислення пенсій по інвалідності, визначений цими положеннями Закону.

Відтак особи, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби та є інвалідами внаслідок цього, мають право на обчислення пенсії, виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати згідно з частиною 3 статті 59 Зaкoну №796-ХІІ з 25.04.2019.

Таким чином, посилання відповідача на те, що позивач приймав участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи не під час проходження строкової військової служби у спірних правовідносинах не може бути підставою для відмови у здійсненні перерахунку та виплати позивачу пенсії, обчисленої з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня відповідного року у відповідності до частини 3 статті 59 Закону №796-XII, оскільки словосполучення «дійсної строкової» норми частини 3 статті 59 Закону №796-XII втратило чинність з 25.04.2019 року.

Разом з тим, суд звертає увагу, що норми статті 59 Закону №796-ХІІ передбачають додаткові гарантії для вказаної категорії громадян, для застосування яких особа повинна відповідати спеціальній додатковій умові, якою є те, що особа брала участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи саме у статусі військовослужбовця в розумінні статті 10 цього ж Закону №796-ХІІ, тобто або проходила в цей час військову службу, або перебувала на військових зборах як військовозобов`язана.

Відповідно до довідки Комунальної установи «6-а міська клінічна лікарня» м.Запоріжжя №177 від 28.03.2003, наявної в матеріалах справи, ОСОБА_1 , який працював у 1986 році на посаді водія, був відряджений в Поліський район Київської області з 18.05.1986 по 28.05.1986 для надання медичної допомоги постраждалим при аварії на ЧАЕС (наказ 6 міської лікарні №36 від 13.05.1986).

З урахуванням зазначеної обставини відповідач у відзиві на позовну заяву звертає увагу на те, що на позивача не розповсюджуються положення статті 59 Закону №796-ХІІ, оскільки він під час прийняття участі у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи не мав статусу військовослужбовця.

Разом з тим, суд зазначає, що вказаний аргумент не був покладений в основу відмови, викладеної у листі Управління №8339-8077/К-02/8-0800/20 від 17.09.2020, яким відмовлено позивачу у здійсненні перерахунку пенсії, у зв`язку з чим суд не може надавати оцінку таким обставинам в межах розгляду даної справи, оскільки вони не мали впливу на оскаржуване рішення.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 1 статті 245 КАС України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

Частиною 4 статті 245 КАС України встановлено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Оскільки судом встановлено, що при вирішенні заяви щодо здійснення перерахунку розміру пенсії відповідно до статті 59 Закону №796-XII, виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, відповідач не досліджував питання наявності у позивача статусу військовослужбовця в розумінні статті 10 Закону №796-ХІІ, враховуючи, що встановлення наявності підстав для здійснення перерахунку пенсії позивача або відмови у здійснені такого перерахунку відноситься до повноважень відповідача, і суд не може підміняти собою виконання таким органом покладених на нього функцій, суд дійшов висновку, що належним способом захисту порушеного права у вказаній частині позовних вимог є зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 щодо перерахунку розміру пенсії відповідно до статті 59 Закону №796-XII, виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні.

Згідно з частиною 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно до положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору в силу приписів Закону України «Про судовий збір», питання про розподіл судових витрат не вирішується.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про відмову в перерахунку та виплаті ОСОБА_1 пенсії в розмірі, визначеному статтями 50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 01.01.2014 по 02.08.2014 та в перерахунку і виплати пенсії, обчисленої з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня відповідного року у відповідності до частини 3 статті 59 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», починаючи з 25.04.2019, оформлене листом від 17.09.2020 №8339-8077/К-02/8-0800/20.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 за період з 01 січня 2014 року по 02 серпня 2014 року (включно) з урахуванням належного йому права на пенсію по інвалідності у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком та на додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров`ю, у розмірі 75 відсотків мінімальної пенсії за віком, у відповідності до статей 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та здійснити виплату з урахуванням раніше виплачених сум.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 в частині здійснення перерахунку та виплати пенсії відповідно до частини 3 статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, починаючи з 25 квітня 2019 року, з урахуванням висновків суду, викладених у мотивувальній частині рішення.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга може бути подана до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд.

Повне найменування сторін та інших учасників справи:

Позивач - ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, місцезнаходження: 69057, м.Запоріжжя, пр.Соборний, буд.158-Б; код ЄДРПОУ 20490012.

Повне судове рішення складено 19 лютого 2021 року.

Суддя М.О. Семененко