Рішення № 95068652, 09.02.2021, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2021 року (о 12 год. 40 хв.)Справа № 280/7306/20 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Батрак І.В.

за участю секретаря Прус Я.І.

представника позивача Федорова М.Д.,

представника відповідача Радової С.О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Доброкрай»

до Головного управління ДПС у Запорізькій області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Доброкрай» (далі - ТОВ «Доброкрай», позивач) звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі - ГУ ДПС у Запорізькій області, відповідач), в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача:

- №0010040705 від 28.09.2020, яким позивачу збільшено грошове зобов`язання щодо сплати податку на прибуток на загальну суму 333646,25 грн., у т.ч. за податковим зобов`язанням - 266917,00 грн. та штрафними санкціями - 66729,25 грн.);

- №0010050705 від 28.09.2020 про зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість на 227397,00 грн.;

- №0010060705 від 28.09.2020, яким позивачу збільшено грошове зобов`язання щодо сплати податку на додану вартість на загальну суму 86472,50 грн., у т.ч. за податковим зобов`язанням - 69178,00 грн. та штрафними санкціями - 17294,50 грн.) .

На обґрунтування позовних вимог у позовній заяві наголошує, що контролюючий орган не мав законних підстав проводити документальну перевірку, оскільки з тексту акту за результатами перевірки не вбачається за можливе встановити, з якої саме підстави дана перевірка проводилась. Вказує, що відповідно до висновків ДПС, проведеною перевіркою документально не підтверджено фактичне здійснення господарських операцій по взаємовідносинах з контрагентом-постачальником ТОВ «АГРОЮКРЕЙН», проте такі висновки є безпідставними і повністю спростовуються наданими позивачем контролюючому органу первинними документами на підтвердження здійснення господарських операцій з вказаним постачальником. Пояснює, що в Акті перевірки зазначено, що зерно не могло бути транспортоване ТОВ «АГРОЮКРЕЙН» через невідповідність відомостей про автомобілі в товарно-транспортних накладних з відомостями баз даних МВС України, водночас, отримання зерна в обсягах, передбачених договорами з ТОВ «АГРОЮКРЕЙН» підтверджується складськими документами та довідками про проведення його експертизи зерно зберігачем. в свою чергу, ТОВ «Доброкрай» перевозило зерно не власними силами, а його транспортування було обов`язком ТОВ «АГРОЮКРЕЙН». Позивач не обирав ні спосіб його транспортування, ні осіб та транспорт які до цього залучалися. Будь-які неточності в документах на транспортування вантажу не можуть свідчити про відсутність такого вантажу або порушення законодавства з боку позивача. Що ж до відсутності у власності ТОВ «АГРОЮКРЕЙН» необхідного майна для реалізації продукції позивачу, наголошує, що це не може бути доказом безтоварності господарських операцій, оскільки в ході перевірки контролюючим органом взагалі не вивчалася діяльність ТОВ «АГРОЮКРЕЙН», наявність необхідного майна в оренді, тощо. Більше того, ТОВ «АГРОЮКРЕЙН» не вирощує зерно і через це не обов`язково має мати в розпорядженні складські приміщення. Зерно може зберігатися і на складах третіх осіб, в зерносховищах, тощо. Контролюючий орган жодним не дослідив схему діяльності ТОВ «АГРОЮКРЕЙН» і дійшов передчасних висновків про неможливість реалізації ним зерна. Щодо наявності у ТОВ «АГРОЮКРЕЙН» ознак здійснення ризикових операцій, на думку позивача, дані відомості взагалі не можуть бути доказом будь-яких фактичних обставин, а є виключно припущенням контролюючого органу, при цьому не зрозуміло яким чином відповідні обставини мають відношення саме до операцій з позивачем і в чому полягають «ознаки» здійснення ризикових операцій, між якими контрагентами та за який період. В частині посилання ДПС на матеріали досудових розслідувань позивач зазначає, що жодного вироку у вказаних справах на момент проведення перевірки не існувало. ДПС в тексті акту перевірки наводить цитату з описової частини ухвали слідчого судді про надання дозволу на проведення слідчих дій, яка жодних обставин не встановлює, а лише цитує текст подання слідчого. Самі ж матеріали досудового розслідування під час проведення перевірки позивача контролюючим органом не вивчалися. В частині тверджень відповідача про обрив ланцюга постачальників, який відбувся до операцій між ТОВ «АГРОЮКРЕЙН» та позивачем, зазначає, що дана обставина не може створювати будь-яких наслідків для позивача. На підставі викладеного, вважає, що ТОВ «Доброкрай», як «добросовісний платник», не може нести відповідальність за діяльність своїх контрагентів, а тим більше за діяльність контрагентів цих контрагентів, тобто зовсім сторонніх підприємств, оскільки діючим законодавством України на платника податків не покладено обов`язку перевіряти бухгалтерський та податковий облік іншого платника податків, а тому просить скасувати оскаржені рішення відповідача як протиправні.

Ухвалою судді від 10.10.2020 відкрито загальне позовне провадження та призначене підготовче засідання на 19 листопада 2020 року. Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.

Відповідач позов не визнав, 16 листопада 2020 року надіслав до суду відзив (вх №54821), у якому вказує, що перевіркою встановлено порушення позивачем вимог Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на прибуток за 1 квартал 2019 року на загальну суму 266917,00 грн., завищено суму від`ємного значення (по рядку 21 податкових декларацій з податку на додану вартість) за березень 2019 року, на загальну суму 227397,00 грн. та занижено податок на додану вартість, який підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету за березень 2019 року, на загальну суму 69178,00 грн. Пояснює, що зазначені порушення виникли у зв`язку із не підтвердженням під час проведення документальної позапланової перевірки здійснення господарських взаємовідносин позивача з ТОВ «АГРОЮКРЕЙН». Так, юридична адреса ТОВ «АГРОЮКРЕЙН» - м. Київ, вул. Голосіївська 9, тоді ж як відповідно до наданих до матеріалів справи ТТН постачання здійснювалось з Шишацького району Полтавської області. Зауважує, що під час проведення перевірки було використано узагальнену податкову інформацію щодо ТОВ «АГРОЮКРЕЙН», відповідно до якої місце реєстрації зазначеного контрагента вул. Привокзальна буд. 27, кв. 7 м. Суми, підприємство відсутнє за юридичною адресою, поштову кореспонденцію не отримує, земельні ділянки, основні засоби, складські приміщення відсутні; з моменту реєстрації платником ПДВ поповнень електронного рахунку з ПДВ підприємство не здійснювало. Номенклатура та обсяг придбаного товару, на думку відповідача, свідчить про фізичну неможливість здійснення такого об`єму господарської діяльності без наявності допоміжних послуг, трудових ресурсів, транспорту та місць зберігання придбаного товару (соняшник, кукурудза, макуха соняшника, соєві боби, пшениця, соя, банани, жито, соєва олія, помідори, перець солодкий, огірки, тритикале, кабачки свіжі, горох, баклажани, макуха соєва). Звертає увагу, що позивачем не надано до суду товарно-транспортних накладних з проставленим штампом (позначенням) про оприбуткування зерна 6 кл. та жита, отриманого від ТОВ «АГРОКЖРЕЙН», так само, як і прибуткових ордерів на цей товар, таким чином, позивачем здійснювався синтетичний облік запасів без документів аналітичного обліку. Позивачем також не надано: складські квитанції на зерно оформлені на складах зберігання зерна та жита, картки аналізу зерна до них. Посилається на приписи Податкового кодексу України, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та стверджує, що обов`язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у платника податків первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв`язку між фактом придбання товару (послуги) і подальшою господарською діяльністю. Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку. Враховуючи вищевикладене, просить у задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.

19 листопада 2020 року підготовче засідання відкладено на 08 грудня 2020 року.

Представником позивача надано до матеріалів справи відповідь на відзив (вх. №58201 від 30.11.2020), у якій щодо матеріально-технічної бази ТОВ «АГРОЮКРЕЙН» додатково зауважує, що у разі невиконання контрагентом зобов`язання зі сплати податку до бюджету або внесення неправдивих відомостей по податкової звітності негативні наслідки настають саме щодо цієї особи. Щодо Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку запасів наголошує, що в тексті акту за результатами перевірки та в оскаржуваних податкових повідомленнях-рішеннях жодної мови про недотримання «Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку запасів» не було взагалі, дані аргументи не покладалися в основу оскаржуваних рішень контролюючого органу. Крім того, з огляду на правову природу даного правозастосовного акту, «Методичні рекомендації з бухгалтерського обліку запасів» не є обов`язковими для застосування в господарській діяльності і їх не дотримання не може вважатися порушенням порядку ведення бухгалтерського обліку та звітності. Щодо сертифікатів якості зазначає, що жоден нормативний акт не зобов`язує позивача мати в своєму розпорядженні сертифікати якості на зерно та пшеницю. Враховуючи зазначене, позивач просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

08 грудня 2020 року вирішено продовжити строк підготовчого провадження по справі та відкласти підготовче засідання на 18 січня 2021 року

У підготовчому засідання, призначеному на 18 січня 2021 року, судом закрито підготовче провадження у справі та призначено справу для розгляду по суті на 09 лютого 2021 року.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, надав пояснення аналогічні викладеним у позові та відповіді на відзив. Просить адміністративний позов задовольнити повністю.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив, надавши пояснення, аналогічні викладеним у відзиві, долученому до матеріалів справи. Просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

На підставі статті 243 КАС України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення та оголошено про час виготовлення рішення у повному обсязі.

Розглянувши та дослідивши надані документи, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлені наступні обставини.

Згідно з офіційними відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ТОВ «Доброкрай» (код ЄДРПОУ 39388580) зареєстровано юридичною особою 10.09.2014 (Номер запису: 11031020000036791). Видами діяльності підприємства є: 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин (основний); 10.61 Виробництво продуктів борошномельно-круп`яної промисловості; 46.36 Оптова торгівля цукром, шоколадом і кондитерськими виробами; 47.24 Роздрібна торгівля хлібобулочними виробами, борошняними та цукровими кондитерськими виробами в спеціалізованих магазинах; 47.99 Інші види роздрібної торгівлі поза магазинами; 52.10 Складське господарство.

01 листопада 2020 року позивач зареєстрований платником податку на додану вартість, про що свідчить витяг 1408264500087 з Реєстру платників податку на додану вартість від 16.10.2014.

14 липня 2020 року на адресу ДПС у Запорізькій області надійшла заява позивача (вх. №49981/10) з проханням провести податкову перевірку стосовно взаємовідносин ТОВ «Доброкрай» з ТОВ «АГРОЮКРЕЙН» за І квартал 2019 року, на яку листом від 13.08.2020 №46838/10/08-01-05-07-07 контролюючий орган звернувся з проханням повідомити чи можливо кваліфікувати заяву, як звернення щодо проведення перевірки позивача по взаємовідносинам з ТОВ «АГРОЮКРЕЙН» відповідно до п. 78.2 ст. 78 Податкового кодексу України.

18 серпня 2020 року на адресу відповідача надійшло повідомлення позивача №18/08 (вх. №5744/10), що подану раніше заяву можна кваліфікувати як звернення щодо проведення перевірки ТОВ «Доброкрай» по взаємовідносинам з ТОВ «АГРОЮКРЕЙН» відповідно до п. 78.2 ст. 78 Податкового кодексу України.

На підставі наказу від 28.08.2020 №1957 та направлення №441 від 28.08.2020 у період з 31.08.2020 по 04.09.2020 фахівцями ГУ ДПС у Запорізькій області була проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача за період діяльності з 01.01.2019 по 30.03.2019 з питань дотримання вимог податкового законодавства України по взаємовідносинам з контрагентом-постачальником ТОВ «АГРОЮКРЕЙН» в січні-березні 2019 року при визначенні показників включених до декларацій з податку на додану вартість та при визначенні показників фінансової звітності за 1 квартал 2019 року з їх відображенням у декларації з податку на прибуток підприємства, за результатами якої складений відповідний акт від 11.09.2020 №187/08-01-05-07/39388580.

Так, 31 серпня 2020 року головному бухгалтеру підприємства під розпис вручене повідомлення про надання документів, що відносяться до предмету перевірки.

Як зазначено у висновках Акту перевірки, перевіркою встановлено порушення ТОВ «Доброкрай»:

1. п. 44.1, п. 44.2 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток за 1 квартал 2019 року на загальну суму 266917,00 грн.;

2. та п.п.14.1.36, п.п.14.1.181, п.п. 14.1.231, п.14.1 ст. 14, п.44.1 ст.44, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст.198, п.200.1, п.200.2 ст.200 Податкового кодексу України, в результаті чого:

завищено суму від`ємного значення (по рядку 21 податкових декларацій з податку на додану вартість) за березень 2019 року, на загальну суму 227397,00 грн.;

занижено податок на додану вартість, який підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету за березень 2019 року, на загальну суму 69178,00 грн.

Вказані висновки податкового органу обґрунтовані тим, що до перевірки надано товарно-транспортні накладні, згідно з якими транспортування товару оформлено на замовлення ТОВ «АГРОЮКРЕЙН» із залученням автомобільних перевізників, однак у контролюючого орану відсутня інформація щодо виплаченого/нарахованого ТОВ «АГРОЮКРЕЙН» доходу фізичним особам-перевізникам ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 за послуги перевезення, оренди транспортних засобів, послуг транспортування =, навантаження-розвантаження вантажів не встановлено. При цьому, юридична адреса ТОВ «АГРОЮКРЕЙН» - м. Київ, вул. Голосіївська 9, тоді ж як відповідно до наданих до матеріалів справи ТТН постачання здійснювалось з Шишацького району Полтавської області. Вказані в товарно-транспортних накладних на перевезення вантажів відомості про автомобілі не відповідають відомостям Єдиного державного реєстру транспортних засобів МВС України, а вантажопідйомність автомобілів була меншою за вагу пшениці, зазначену в ТТН. Проведеним детальним аналізом постачальника ТОВ «АГРОЮКРЕЙН» згідно з комп`ютерних автоматизованих інформаційних систем та АРМів: ІС «ПОДАТКОВИЙ БЛОК», СФП, Архіву електронної звітності, Єдиного реєстру податкових накладних, Веб-сайту ГУ ДФС України та інших баз даних ДПС встановлено, що на ТОВ «АГРОЮКРЕЙН» не зареєстроване нерухоме майно. Аналізом ЄРПН та податкової звітності з ГІДВ за період діяльності ТОВ «АГРОЮКРЕЙН» послуг оренди транспортних засобів, офісних або складських приміщень, опалення, водо-, тепле- постачання, зв`язку, послуг транспортування, навантаження - розвантаження вантажів не встановлено. Номенклатура та обсяг придбаного товару свідчить про фізичну неможливість здійснення такого об`єму господарської діяльності без наявності допоміжних послуг, трудових ресурсів, транспорту та місць зберігання придбаного товару (соняшник, кукурудза, макуха соняшника, соєві боби, пшениця, соя, банани, жито, соєва олія, помідори, перець солодкий, огірки, тритикале, кабачки свіжі, горох, баклажани, макуха соєва). Крім того, згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру судових рішень: в ухвалі Дніпровського районного суду м. Києва від 07.06.2019 (судова справа №755/11871/17) зазначено наступне: отримано інформації, що протягом січня-лютого 2019 року невстановленими особами здійснено реєстрацію та придбання ряду суб`єктів господарювання з ознаками фіктивності, а саме: ТОВ «Лін-Про», ТОВ «Муранді Торг», ТОВ «Ноксалкан», ТОВ ФГ «Слобода ДК», ТОВ «АМД Трейд», ТОВ «Інтекст Траст», які в свою чергу здійснювали реалізацію товару (сільськогосподарського призначення - кукурудза, соя, пшениця, соняшник) через т.з. транзитне підприємство ТОВ «АГРОЮКРЕЙН» в адресу ТОВ «Бост-Лост», ТОВ «ДК-Оіл Групп» ТОВ «Агрофірма Світанок», ТОВ «Вітагро Інвест», ФОП ОСОБА_1, МПП «Круїз», ПП «Соновл», ТОВ «Агротехніка», «Кремікс», ПП «Благодарагро», ТОВ «Доброкрай», ТОВ «Західторг ІФ», ТОВ «Норд дільче сальдо», ТОВ «Тера-Профі», ТОВ «Розквітагро», ТОВ «СПФ Агро», ТОВ «Донагроспецпродукт», ПП «Сайма 18», ТОВ «Поділляагрозахист», ТОВ «Дрінк Хаус» та інших. Таким чином, вищевикладена інформація свідчить про нереальність здійснення фінансово-господарських операцій між ТОВ «АГРОЮКРЕЙН» та ТОВ «Доброкрай» в січні-березні 2019 року, та дефектність документів, якими оформлено операції між даними підприємствами з причин відсутності необхідних умов для здійснення господарської діяльності (відсутність достатнього трудового ресурсу, відсутність основних фондів, виробничих та складських активів, транспортних засобів) та відсутність в ланцюгу формування податкового кредиту номенклатури товару (робіт, послуг), який реалізовано позивачу.

На підставі Акту та вказаних порушень відповідачем 28 вересня 2020 року були прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення:

форми «Р» №0010040705, за яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на 333646,25 грн., в тому числі: за податковим зобов`язанням 266917,00 грн. та за штрафними санкціями - 66729,25 грн.;

форми «Р» №0010060705, за яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на 86472,50 грн., в тому числі: за податковим зобов`язанням 69178,00 грн. та за штрафними санкціями - 17294,50 грн.;

форми «В4» №0010050705, за яким позивачу зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість згідно з декларацією №9078473454 від 19.04.2019, за березень 2019 року на 227397,00 грн.

Вважаючи прийняті відповідачем рішення протиправними позивач звернувся до суду із даним позовом про їх скасування.

Ураховуючи викладене, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України № 2755-VI від 02.12.2010 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - Податковий кодекс України), який набрав законної сили 01.01.2011.

Відповідно до положень п.14.1.36 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

У відповідності до п. 44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до п. 44.2 ст. 44 Податкового кодексу України для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Згідно з пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Базою оподаткування визначено грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу (п.135.1 ст.135 Податкового кодексу України), а звітним для цілей податку на прибуток періодом - календарний рік (п.137.4 ст.137 Податкового кодексу України).

Аналіз положень п. 44.1, 44.2 ст. 44, п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України свідчить, що платник податку на прибуток підприємств з метою визначення об`єкта оподаткування - прибутку визначає фінансовий результат до оподаткування (прибутку або збитку) шляхом коригування (збільшення або зменшення), використовуючи дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування. При цьому показники обліку доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, визначаються на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат доходів, витрат та фінансового результату у фінансовій звітності підприємства визначаються відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.

Згідно з пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За правилами п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

У відповідності до п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Пунктом 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України передбачено, що на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно з п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Податкова накладна є документом, який підтверджує факт сплати покупцем податку на додану вартість у ціні товару. Як свідчать матеріали справи, зауважень до податкових накладних у контролюючого органу не було.

Правила податкового обліку податку на прибуток не встановлюють особливих вимог до первинних документів і облікових регістрів, що повинні використовуватися при обчисленні даного податку, тому відповідними документами податкового обліку вважаються бухгалтерські документи і регістри обліку, складені належним чином.

У силу норм пунктів 44.2 і 44.3 статті 44 Податкового кодексу України платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Втім, суд не може обмежити право платника довести у судовому процесі обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, поданням виключно тих доказів, що надавались ним під час проведення податкової перевірки. Право надавати заперечення щодо висновків контролюючого органу та долучати до матеріалів справи докази на підтвердження таких заперечень надається платнику як на усіх стадіях податкового контролю, так і на стадіях судового процесу, на яких допускається подання учасником процесу нових доказів.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV) визначено, що під економічною вигодою розуміється потенційна можливість отримання підприємством грошових коштів від використання активів. При цьому під господарською операцією розуміється дія або подія яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань власному капіталі, відомості про яку містяться в первинному документі що підтверджує її здійснення. Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

З урахуванням частини 2 статті 3 Закону № 996-XIV фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. При цьому, оцінюватись при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

За змістом ч. 1 і 2 ст. 9 Закону № 996-XIV для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з п. 2.1 та 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 68/704 (далі - Положення), в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватися відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Виходячи з викладеного, податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображатимуть реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування податкового кредиту з податку на додану вартість обов`язковому з`ясуванню підлягають обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції; установлення зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. В обов`язковому порядку необхідно досліджувати наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку.

Разом з тим, сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас, наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Спірні відносини стосуються правомірності визначення та відображення позивачем у податковій звітності з ПДВ сум податкового кредиту та у податковій звітності з податку на прибуток сум витрат за наслідками здійснення господарських операцій щодо надання послуг, вчинених між ТОВ «Доброкрай» з ТОВ «АГРОЮКРЕЙН».

Так, у поданому відзиві відповідач зазначає, що господарські операції ТОВ «Доброкрай» з вказаним контрагентом, не носили реального характеру та безпідставно відображені у податковій звітності позивача.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що між ТОВ «АГРОЮКРЕЙН» (Продавець) та ТОВ «Доброкрай» (Покупець) укладено договори купівлі-продажу, предметом яких є поставка пшениці 6 кл. врожаю 2018 року, а саме: від 22.01.2019 №22/01-23 у кількості 64,68 т на загальну суму423977,42 грн.; від 20.02.2019 № 20/02-22 у кількості 30,499 т на загальну суму 193821,02; від 21.02.2019 № 21/02-23 у кількості 22,194 т на загальну суму 138157,66 грн.; від 26.02.2019 за № 26/02-28 у кількості 64,83 т на загальну суму 410198,90 грн.; від 27.02.2019 № 27/02-29 у кількості 30,6 т на загальну суму 190485,00 грн.; а також договір купівлі продаду від 18.03.2019 за № 18/03-21 щодо поставки жита у кількості 71,06 т на загальну суму 422806,72 грн. Умови та термін поставки Товару: поставка товару проводиться на умовах DDR (склад покупця, що розташований за адресою: Запорізька область, м. Запоріжжя, згідно правил з тлумачення ІНКОТЕРМС 2010. (п. 1.2 Договору).

На виконання умов вказаних Договорів ТОВ «АГРОЮКРЕЙН» була поставлена на адресу покупця продукція, що підтверджується: видатковою накладною № 1 від 22.01.2019; товарно-транспортною накладною № 1 від 22.01.2019; Реєстром накладних на прийняття елеватором зерна від 22.01.2019; видатковою накладною № 23 від 22.01.2019; товарно-транспортною накладною № 2 від 23.01.2019; Реєстром накладних на прийняття елеватором зерна від 23.01.2019; видатковою накладною № 3 від 20.02.2019; товарно-транспортною накладною № 3 від 20.02.2019; видатковою накладною № 4 від 21.02.2019; товарно-транспортною накладною № 4 від 21.02.2019; Реєстром накладних на прийняття елеватором зерна від 21.02.2019; видатковою накладною№ 5 від 26.02.2019; товарно-транспортною накладною № 5 від 26.02.2019; Реєстром накладних на прийняття елеватором зерна від 26.02.2019; видатковою накладною № 6 від 26.02.2019; товарно-транспортною накладною №6 від 26.02.2019; Реєстром накладних на прийняття елеватором зерна від 26.02.2019; видатковою накладною № 7 від 28.02.2019; товарно-транспортною накладною № 7 від 28.02.2019; Реєстром накладних на прийняття елеватором зерна від 28.02.2019; видатковою накладною № 8 від 18.03.2019; товарно-транспортною накладною № 8 від 18.03.2019; видатковою накладною № 9 від 18.03.2019; товарно-транспортною накладною №9 від 18.03.2019.

Щодо посилання відповідача, що юридична адреса ТОВ «АГРОЮКРЕЙН» - м. Київ, вул. Голосіївська 9, тоді ж як відповідно до наданих до матеріалів справи товарно-транспортних накладних постачання здійснювалось з Шишацького району Полтавської області, суд зазначає, що в усіх договорах умови поставки будо погоджено як DDR склад покупця згідно Інкотермс 2010». Вартість доставки включалася у вартість товару, перевезення відбувалося засобами ТОВ «АГРОЮКРЕЙН», тобто позивач не обирав ні перевізника, ні відповідний транспорт.

У зв`язку із викладеним, суд не приймає також посилання відповідача, що вантажопідйомність автомобілів була меншою за вагу пшениці, зазначену в ТТН.

У відповідності до абзацу 9 частини 2 статті 9 Закону № 996-ХІV неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Таким чином, окремі недоліки товарно-транспортної накладної (не заповнення певної адреси завантаження і розвантаження) також не свідчать про нереальність господарської операції, оскільки з вказаних вище ТТН можна ідентифікувати осіб, до брали участь у господарській операції.

Оцінюючи доводи відповідача у частині відсутності у системі відеофіксації номерних знаків «ВІДЕОКОНТРОЛЬ-Рубіж» номерних знаків автотранспортних засобів, якими здійснювалася доставка товару від контрагента позивача, суд звертає увагу на те, що відповідач не може точно знати, яким маршрутом рухалися відповідні автомобілі, оскільки йому відомі лише точки відправки та доставки, а не конкретний маршрут, тому твердження про відсутність ТЗ на маршруті є необґрунтованим. При цьому, законодавством не встановлено заборон чи обмежень щодо вибору суб`єктом господарювання найбільш зручного для нього маршруту перевезення товарно-матеріальних цінностей.

Крім того, товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом, тобто товарно-транспортна накладна є первинним документом, який підтверджує факт надання/отримання транспортних послуг. Відсутність товарно-транспортної накладної або оформлення її з певними дефектами сама по собі не свідчить про нереальність господарської операції з придбання товару в цілому.

Оскільки транспортною документацією підтверджується операція з надання послуг з перевезення вантажів, а не факт придбання товару, то за наявності документів, що підтверджують фактичне отримання товару і його використання у власній господарській діяльності, неподання такого документа, як товарно-транспортна накладна, або ж наявність певних недоліків у її заповненні, не може беззаперечно свідчити про відсутність реальних господарських операцій, а відтак, і не може бути єдиною підставою для позбавлення платника податку права на отримання податкового кредиту з податку на додану вартість. До того ж, судом встановлено, що позивач у даному конкретному випадку не був учасником транспортних відносин та з урахуванням особливостей, передбачених договором, мав прийняти товар у себе на складі, у зв`язку з чим наявність у нього, в даному конкретному випадку, транспортних документів не є обов`язковою

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд в постановах від 02.10.2018 у справі № №804/7239/15, від 27.02.2018 у справі №813/1974/17, 04.04.2018 у справі №808/2519/15, від 27.08.2018 у справі № №804/2952/14, від 18.10.2019 у справі №813/300/16.

З матеріалів справи вбачається, що пшениця доставлялася до пункту розвантаження за адресою м. Запоріжжя, вул. Зачиняєва, 113, а саме на зерновий склад Дочірнього підприємства «ДП АГРОСЕРВІС 2000», з яким у позивача укладено договір №3418х від 31.07.2018 складського зберігання зерна. За фактом приймання пшениці на зерновий склад Дочірнє підприємство «ДП АГРОСЕРВІС 2000» складало Реєстр накладних на прийняття елеватором зерна та проводило його лабораторний аналіз.

Що ж до жита, то його доставляли до пункту розвантаження за адресою м. Запоріжжя, вул. Портова, 18, за якою позивач орендує 1/2 частину складу літ. Б, площею 257 кв.м. у ТОВ «Завод дерев`яних виробів» на підставі договору оренди №01/09-16 від 12.09.2016 та акту прийому-передачі від 12.09.2016 (з урахуванням додаткових угод до Договору).

В подальшому, згідно з договором переробки №04/01/16 від 04.01.2016 жито транспортувалося на переробку на млин, який належить ТОВ «Трест-С» та розташований за адресою: Запорізька обл., м. Оріхів, вул. Карла Маркса, 48-а. На території млина знаходяться гараж літ. Г (27,1 кв.м.) та тамбур з автовагами площею 16,5 кв.м., які перебувають у позивача в оренді, про що свідчить Договір №09/03-15 оренди нежитлового приміщення від 09.03.2015 та акту приймання-передачі приміщень від 10.03.2015. Транспортування жита відбувалося транспортом ТОВ «Трест-С», про що свідчить договір №01/11/16 перевезення вантажів від 01.11.2016, товарно-транспортні накладні та акти надання послуг, які містяться в матеріалах справи.

Застосовуючи зазначені правила оподаткування при оцінці оспорюваних господарських операцій, суд на підставі зібраних у справі доказів встановив, що вони є реальними та підтверджуються долученими до матеріалів справи належним чином оформленими копіями документів, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та які містять достатні дані про зміст господарських операцій та їх учасників, підтверджують фактичність здійснення таких операцій та проведення розрахунків, а саме: договори, специфікації, видаткові накладні, акти здачі-приймання, товарно-транспортні накладні тощо.

Суд зауважує, що всі первинні документи (Договори, додатки до них, специфікації, видаткові накладні, платіжні документи, товарно-транспортні накладні тощо) були надані до перевірки та відповідають вимогам частини 2 статті 9 Закону № 996-XIV стосовно їх змісту. Всі зазначені документи підписані та скріплені печатками сторін та мають всі реквізити як того вимагає чинне законодавство України, відтак, належно підтверджують здійснення господарських операцій.

Разом з тим, сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас, наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Посилання відповідача на відсутність сертифікатів якості, як на підставу для винесення оспорюваного рішення суд вважає безпідставним, оскільки сертифікат (паспорт та ін.) якості товару ніяким чином не підтверджує рух товарів, вартість, сплату в їх ціні податку на додану вартість, а тому не є документом, що надає право на податковий кредит. Крім того, до матеріалів справи позивачем долученні копії наявних у нього посвідчень якості на товар.

Використання пшеницю, придбаної у ТОВ «АГРОЮКРЕЙН», у власній господарській діяльності підтверджують документами з продажу її на адресу кінцевих споживачів (хлібозаводам), а саме договорами поставки зерна, специфікаціями, видатковими накладними, актами прийому-передачі.

Зокрема, 23.01.2019 та 25.01.2019 позивач відвантажив 64651 кг. пшениці до ТОВ «Запорізький хлібозавод № 5» на підставі договору поставки зерна №3107-1 від 31.07.2018 та згідно з специфікаціями №23 від 23.01.2019, №24 від 25.01.2019, видатковими накладними №22 від 23.01.2019, №23 від 25.01.2019, актами прийому-передачі від 23.01.2019, від 25.01.2019.

21.02.2019 та 22.02.2019 позивач відвантажив 52670 кг. пшениці на адресу ТОВ «Запорізький хлібозавод № 3» на підставі договору поставки зерна №3107-2 від 31.07.2018 та згідно з специфікаціями №19 від 21.02.2019, №20 від 22.02.2019, видатковими накладними №92 від 21.02.2019, №95 від 22.02.2019, актами прийому-передачі від 21.02.2019 та від 22.02.2019.

27.02.2019 та 01.03.2019 року позивач відвантажив 95388 кг. пшениці на адресу ТОВ «Мелітопольський хлібокомбінат» на підставі договору поставки зерна №27/02/19 від 27.02.2019 та згідно з специфікаціями №1 від 27.02.2019, №2 від 01.03.2019, видатковими накладними від 27.02.2019 №108, №109, від 01.03.2019 №110, актами прийому-передачі від 27.02.2019 та від 01.03.2019.

Загалом, як встановлено судом в ході розгляду справи, позиція податкового органу ґрунтується лише на інформації, отриманій за результатами здійснення податкового контролю по взаємовідносинам його контрагента-постачальника ТОВ «АГРОЮКРЕЙН`з іншими особами, та без будь-яких фактів фіксації порушення робиться висновок про нереальність господарських операцій ТОВ «Доброкрай». Проте, відповідні витяги з інформаційних баз даних податковим органом на підтвердження своєї позиції до суду не надані, підстави внесення відповідної інформації до вказаних баз даних суду не відомі.

Твердження відповідача, що відповідно до податкової інформації в частині, відсутність фізичних, технічних та технологічних можливостей не свідчить про безтоварність угод з позивачем. В межах перевірки позивача відповідачем не досліджено можливість залучення виконавцями позивача матеріально-технічних, майнових, трудових та виробничих ресурсів шляхом укладення цивільно-правових угод або іншій не забороненій законом формі у період надання відповідних послуг.

Так, Верховний Суд в постанові від 06.02.2018 у справі №804/4940/14 зазначив, що відсутність у контрагентів позивача матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Таких висновків дійшов Верховний Суд і в постанові від 30.01.2018 у справі №2а/1770/3360/12, від 19.06.2018 у справі №826/7704/16 (адміністративне провадження №К/9901/38191/18).

Також слід зазначити, що добросовісний платник податків не повинен зазнавати негативних наслідків через те, що контрагент надав йому послуги/доставив товар, використовуючи при цьому неоформлених працівників (стаття 62 Конституції України).

Крім того, можливі порушення податкового законодавства зі сторони постачальників контрагента, не можуть за встановлених у даній справі обставин й відсутності інших об`єктивних та підтверджених даних про порушення позивачем податкового законодавства бути достатнім аргументом для позбавлення останнього сформованих податкових вигод за фактично вчиненою операцією.

Норми податкового законодавства не визначають місце знаходження платника податку (контрагента) та його звітування до контролюючих органів як критерій правового статусу платника податків (позивача) щодо отримання податкової преференції у формі податкового кредиту. Вказана правова позиція узгоджується з правовою позицією Верховного суду України, яка викладена в постанові від 27.03.2018 по справі №816/809/17 (адміністративне провадження №К/9901/1349/17).

Суд наголошує на тому, що використані відповідачем інформаційні бази даних податкового органу не мають статусу офіційних і можуть містити помилки, які впливають на правовий статус платника податку. Тому вони не можуть розглядатись, як належні докази у справі, крім того чинним законодавством не передбачена належність таких баз до засобів доказування.

Програмне забезпечення (інформаційні бази) ДПІ до первинних або інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку платника податків, не відноситься. Крім того, такі дані не є належним доказом відсутності фактів здійснення господарських операцій безпосередньо платника податків - позивача, та доказом несплати ним податку, якщо спірний період податковим органом перевірено з урахуванням всіх первинних документів та документів податкової звітності.

В своєму відзиві та Акті перевірки відповідач зазначає про дослідження руху товарів/послуг за ланцюгом постачання, як одного з аргументів податкового органу щодо фіктивного характеру операцій.

Втім, на переконання суду, такі дані жодним чином не можуть свідчити про нереальність/фіктивність правочинів позивача з контрагентами-постачальниками, оскільки посилання на неможливість встановлення походження товарів за ланцюгом постачання не можуть бути доказом безтоварного характеру господарських операцій.

В даному випадку, відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Крім того, при проведенні вказаного аналізу контролюючий орган обмежився лише даними Єдиного державного реєстру податкових накладних, що є невірним, оскільки відповідач виключив можливість контрагентів придбавати послуги та роботи в інших суб`єктів господарювання, які не є платниками податку на додану вартість та які обрали інші системи оподаткування, наприклад спрощену.

Слід зауважити, що під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним стосовно дійсного стану правосуб`єктності своїх контрагентів і реально отримати від них товар, незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства. Такий висновок узгоджується із позицією, викладеною у постанові Верховного Суду у справі №К/9901/1349/17.

За таких обставин, при вирішенні даної справи суд виходить із презумпції сумлінності платників податків та інших учасників правовідносин в економічній сфері. У зв`язку із цим презюмується, що дії платника податків, які мають своїм результатом одержання певної податкової вигоди у спосіб повернення (заліку) або відшкодування податку з бюджету, є економічно виправданими, якщо таким платником податків під час декларування власних податкових зобов`язань перед бюджетом дотримано вимоги податкового законодавства України.

В розумінні статті 16 Податкового кодексу України навіть за умови допущення попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару/надання послуг певних порушень податкового законодавства, дані обставини тягнуть негативні наслідки саме для таких постачальників та не впливають на право позивача (добросовісного платника податку) на віднесення відповідних сум до складу податкового кредиту та витрат.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними платниками податків (постачальниками) з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару у ланцюгу постачання від виконання податкових зобов`язань може свідчити про незаконність формування податкового кредиту/витрат, однак таких обставин в ході розгляду даної справи встановлено не було.

Наявні у справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентом взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в Державі суспільного ладу або моральних засад.

Відповідач не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускали його контрагенти, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з даними підприємствами було одержання позивачем податкової вигоди.

Не надано й доказів невідповідності господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, їх збитковості тощо, які б окремо або в сукупності свідчили, що вчинення таких операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру); недостатності у контрагента трудових та інших ресурсів, які були йому необхідні, однак відсутні.

Підсумовуючи все вищевикладене, суд дійшов висновку про безпідставність висновків перевірки і заперечень відповідача щодо відсутності фактичного здійснення господарських операцій, оскільки такі висновки не підтвердженні відповідними доказами та суперечать наявним у справі доказам. Зазначені в акті перевірки і відзиві обставини ні кожна окремо, а ні у своїй сукупності, не спростовують доводів позивача і наданих ним доказів. Інших аргументованих доводів, які б доводили достовірність зазначених в акті порушень і спростовували доводи позивача і надані ним докази, представник відповідача суду не зазначив.

Так, законодавцем презюмується реальність оподатковуваних операцій та витрат платника податку, а також достовірність документів податкового обліку, доки податковим органом це не спростовано належними та допустимими доказами.

Отже, висновок контролюючого органу про нездійснення позивачем спірних операцій є передчасним, оскільки цей висновок не відповідає фактам, покладеним в його основу. Викладені обставини та факти не відповідають таким ознакам, позаяк мають характер припущень. Жодного доказу на обґрунтування викладених у Акті перевірки та відзиві тверджень відповідачем до матеріалів справи не додано.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що висновок про порушення позивачем податкового законодавства, зроблений відповідачем в Акті перевірки, є необґрунтованим та недоведеним, у зв`язку з чим спірні рішення контролюючого органу, прийняті відповідачем на підставі встановлених Актом порушень, є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до частини 2 статті. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак, не довів правомірності своїх рішень, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до приписів частини 1 статті 139 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. ст. 9, 137, 139, 242-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Доброкрай» (69002, м. Запоріжжя, вул. Запорізька, буд. 6, кв.126, код ЄДРПОУ 39388580) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 166, код ЄДРПОУ 43143945) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Запорізькій області №0010040705 від 28.09.2020, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Доброкрай» збільшено грошове зобов`язання щодо сплати податку на прибуток на загальну суму 333646,25 грн., у т.ч. за податковим зобов`язанням - 266917,00 грн. та штрафними санкціями - 66729,25 грн.).

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Запорізькій області №0010050705 від 28.09.2020 про зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість на 227397,00 грн.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Запорізькій області №0010060705 від 28.09.2020, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Доброкрай» збільшено грошове зобов`язання щодо сплати податку на додану вартість на загальну суму 86472,50 грн., у т.ч. за податковим зобов`язанням - 69178,00 грн. та штрафними санкціями - 17294,50 грн.).

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Доброкрай» судовий збір у розмірі 9712,74 грн (дев`ять тисяч сімсот дванадцять гривень сімдесят чотири копійки) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Запорізькій області.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст рішення виготовлений 19.02.2021.

Суддя І.В. Батрак