Рішення № 95068569, 11.02.2021, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

11 лютого 2021 року м. Ужгород№ 260/3053/20

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Луцович М.М.

при секретарі судових засідань – Полянич В.І.

та осіб, що беруть участь у справі:

позивача - не з`явився;

представника відповідача 1 - Костан О.В.;

представника відповідача 2 - Костан О.В.;

розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області, Державного кадастрового реєстратора Відділу у Виноградівському районі Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області - Сита Руслани Іванівни про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області, Державного кадастрового реєстратора Відділу у Виноградівському районі Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області - Сита Руслани Іванівни, яким просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення №РВ-2100467712020 про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру від 20 серпня 2020 року, прийняте державним кадастровим реєстратором Відділу у Виноградівському районі Головного управління Держгеокадастру в Закарпатській області Сита Р.І. за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру від 14 серпня 2020 року (реєстраційний номер ЗВ-9707942112020);

- зобов`язати державного кадастрового реєстратора Відділу у Виноградівському районі Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області, Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області внести відомості до Державного земельного кадастру про реєстрацію за позивачем права власності на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 0,400 га для ведення особистого селянського господарства по АДРЕСА_1 з присвоєнням кадастрового номеру.

Позовна заява мотивована тим, що Рішенням Виноградівського районного суду Закарпатської області від 27.03.20р. у справі №299/772/20, за позивачкою визнано право власності на земельну ділянку площею 0,40 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . На підставі даного рішення суду позивачкою було замовлено виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення особистого селянського господарства. 14 серпня 2020 року позивачкою було подано заяву (реєстраційний номер ЗВ-9707942112020) про державну реєстрацію земельної ділянки. За наслідками розгляду даної заяви 20 серпня 2020 року державним кадастровим реєстратором Відділу у Виноградівському районі Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області Сита Р.І. прийнято Рішення №РВ-2100467712020 про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру, у зв`язку з тим, що подані позивачкою документи не відповідають ч.9 ст.55 Закону України «Про землеустрій». Позивачка зазначає, що розроблення технічної документації без надання дозволу відповідного органу можливе лише у двох випадках, а саме у разі передачі земельної ділянки у власність чи в користування особам за певних умов, однак у даному випадку вказана норма Закону не підлягає застосуванню до спірних правовідносин, у зв`язку з тим, що позивачка не просила передати її у власність чи в користування земельну ділянку, оскільки право власності на земельну ділянку вже було визнано рішенням суду, яке набрало законної сили. Позивачка вважає, що рішення реєстратора прийнято з порушенням норм законодавства України та її майнових прав, а відтак воно є протиправним і підлягає скасуванню.

Представником Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області до суду було подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого зазначає, що відповідно до ч.5 ст.79-1 Земельного Кодексу України формування земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок, оскільки земельна ділянка на момент звернення позивачки до кадастрового реєстратора сформована не була, відведення її у власність повинно здійснюватися саме за проектом землеустрою. Представник відповідача 1 зазначив, що формування земельної ділянки з метою її відведення у власність чи користування особі, в якої вона не перебувала ні у власності, ні у користуванні, здійснюється на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, у зв`язку з чим, Державним кадастровим реєстратором Відділу у Виноградівському районі Головного управління, розглянувши заяву Позивачки про внесення відомостей до Державного земельного кадастру від 14.08.2020р. разом з доданими до неї документами прийнято рішення про відмову у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру з підстав невідповідності поданих документів ч.9 ст.55 Закону України "Про землеустрій" та рекомендовано розробити документацію із землеустрою відповідно до вимог ст.79-1 Земельного Кодексу України.

Державним кадастровим реєстратором Відділу у Виноградівському районі Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області - Сита Р.І. до суду було подано відзив на позовну заяву, в якому зазначені аналогічні обґрунтування щодо відмови у задоволенні позову, які зазначалися відповідачем 1.

Позивачка в судове засідання не з`явилася, однак 11.02.21 року нею була подана заява, відповідно до якої, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить суд розглянути дану справу без її участі та задовольнити висунуті нею позовні вимоги.

В судовому засіданні представник відповідачів заперечив щодо задоволення даного позову та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до п.1 ч.3 ст.205 КАС України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Враховуючи вказане, заслухавши думку представника відповідачів, суд вважає, що вжито всіх заходів для належного повідомлення сторін про дату, час та місце проведення судового засідання, не вбачає причин для відкладення розгляду справи та вважає за можливе розглянути дану справу за відсутності позивача.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що Рішенням Виноградівського районного суду Закарпатської області від 27 березня 2020р. у справі №299/772/20, позов ОСОБА_1 було задоволено повністю, визнано за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканкою АДРЕСА_2 , РНОКПП - НОМЕР_1 , право власності на земельну ділянку площею 0,40 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , згідно таблиці координат поворотних точок, відображених в кадастровому плані земельної ділянки, на якій розташовані будівлі зерноскладу з навісом №1 та навісом №2, що належать їй на праві приватної власності (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 73055221212).

На підставі даного рішення суду позивачкою було виготовлено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). (а.с.9-39)

В подальшому, позивачка звернулася до Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області із заявою про державну реєстрацію земельної ділянки.

За наслідками розгляду даної заяви 20 серпня 2020 року державним кадастровим реєстратором Відділу у Виноградівському районі Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області Сита Р.І. прийнято рішення №РВ-2100467712020 про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру з підстав того, що подані документи не відповідають законодавству; а саме ч.9 ст.55 Закону України «Про землеустрій» (а.с. 40).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до Положення про Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області, затвердженого наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 17 листопада 2016 року № 308 (зі змінами), Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області є територіальним органом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та йому підпорядковане. Голова місцевої державної адміністрації координує діяльність Головного управління і сприяє йому у виконанні покладених на нього завдань.

Головне управління у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства, дорученнями Прем`єр-міністра України, наказами Міністерства економіки, торгівлі та сільського господарства України, дорученнями Міністра економіки, торгівлі та сільського господарства України, його першого заступника та заступників, наказами Держгеокадастру, дорученнями Голови Держгеокадастру та його заступників, актами місцевої державної адміністрації та органів місцевого самоврядування, а також цим Положенням.

Завданням Головного управління є реалізація повноважень Держгеокадастру на території Закарпатської області.

Головне управління відповідно до покладених на нього завдань: розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах, визначених Земельним кодексом України, на території Закарпатської області; забезпечує науково-експертне, інформаційне та методичне проведення землевпорядних, землеоціночних робіт; вживає організаційних заходів щодо проведення земельних торгів; здійснює землеустрій; забезпечує проведення державної інвентаризації земель; здійснює ведення Державного земельного кадастру; надає адміністративні послуги згідно із законом у відповідній сфері; здійснює державний контроль за використанням та охороною земель, та інше.

Згідно зі статтею 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Стаття 14 Конституції України гарантує право власності на землю. Це право насувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Законом, який регулює земельні правовідносини, є Земельний кодекс України від 25.10.2001р. №2768-111 (надалі -ЗК України), а також прийняті відповідно до Конституції України та цього Кодексу нормативно-правові акти.

Відповідно до ст.193, 196.204 ЗК України державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах кордонів України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами. Склад відомостей Державного земельного кадастру визначається законом. Ведення Державного земельного кадастру здійснюється відповідно до закону.

Правові, економічні та організаційні основи діяльності у сфері Державного земельного кадастру встановлює Закон України "Про Державний земельний кадастр" від 07.07.2011 № 3613-VI (надалі - Закон № 3613).

За визначенням, наведеним у ст.1 Закону №3613:

- державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами;

- державна реєстрація земельної ділянки - внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера.

Державний земельний кадастр ведеться з метою інформаційного забезпечення органів державної влади та органів місцевого самоврядування, фізичних та юридичних осіб при регулюванні земельних відносин; управлінні земельними ресурсами; організації раціонального використання та охорони земель; здійсненні землеустрою; проведенні оцінки землі; формуванні та веденні містобудівного кадастру, кадастрів інших природних ресурсів; справлянні плати за землю (стаття 2 Закону № 3613-VI).

Згідно з ст.10 Закону №3613-VI об`єктами Державного земельного кадастру є землі в межах державного кордону України, землі в межах території адміністративно-територіальних одиниць, обмеження у використанні земель, земельна ділянка.

Відповідно до ст.9 Закону №3613-VI внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей здійснюються державними кадастровими реєстраторами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Державний кадастровий реєстратор є державним службовцем.

Державний кадастровий реєстратор:

- здійснює реєстрацію заяв про внесення відомостей до Державного земельного кадастру, надання таких відомостей;

- перевіряє відповідність поданих документів вимогам законодавства;

- формує поземельні книги на земельні ділянки, вносить записи до них, забезпечує зберігання таких книг;

- здійснює внесення відомостей до Державного земельного кадастру або надає відмову у їх внесенні;

- присвоює кадастрові номери земельним ділянкам;

- надає відомості з Державного земельного кадастру та відмову у їх наданні;

- здійснює виправлення помилок у Державному земельному кадастрі;

- передає органам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно відомості про земельні ділянки.

Державна реєстрація земельних ділянок, обмежень у їх використанні, ведення поземельних книг, внесення до Державного земельного кадастру відомостей про земельні ділянки здійснюються Державними кадастровими реєстраторами, які здійснюють свою діяльність за місцем розташування земельної ділянки (район, місто республіканського значення Автономної Республіки Крим, місто обласного значення).

Підстави та основні вимоги щодо внесення відомостей до Державного земельного кадастру врегульовано ст.21 Закону № 3613-VI. Внесення відомостей до Державного земельного кадастру здійснюється у строк, що не перевищує чотирнадцяти робочих днів з дня отримання відповідних документів, якщо цим Законом не встановлено інший строк для здійснення цих дій (ч.14 ст.21 Закону № 3613-VI).

Відповідно до ст.24 Закону № 3613-VI державна реєстрація земельної ділянки здійснюється при її формуванні шляхом відкриття Поземельної книги на таку ділянку. Державна реєстрація земельних ділянок здійснюється за місцем їх розташування відповідним Державним кадастровим реєстратором центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Державна реєстрація земельних ділянок здійснюється, зокрема, за заявою особи, якій за рішенням органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою, що є підставою для формування земельної ділянки при передачі її у власність чи користування із земель державної чи комунальної власності, або уповноваженої нею особи.

Частиною 4 ст.24 Закону №3613-VI визначено, що для державної реєстрації земельної ділянки Державному кадастровому реєстратору, який здійснює таку реєстрацію, подаються:

- заява за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері земельних відносин;

- оригінал документації із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки;

- документація із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки у формі електронного документа.

Згідно з ч.5 ст.24 Закону №3613-VI державний кадастровий реєстратор, який здійснює державну реєстрацію земельних ділянок, протягом чотирнадцяти днів з дня реєстрації заяви перевіряє відповідність документів вимогам законодавства; за результатами перевірки здійснює державну реєстрацію земельної ділянки або надає заявнику мотивовану відмову у державній реєстрації.

Підставою для відмови у здійсненні державної реєстрації земельної ділянки, як визначено у ч.6 ст.24 Закону № 3613, є:

- розташування земельної ділянки на території дії повноважень іншого Державного кадастрового реєстратора;

- подання заявником документів, передбачених частиною четвертою цієї статті, не в повному обсязі;

- невідповідність поданих документів вимогам законодавства;

- знаходження в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини.

Суд зазначає, що відповідач мотивував свою відмову, викладену в оскаржуваному рішенні тим, що подані позивачкою документи не відповідають ч.9 ст.55 Закону України «Про землеустрій».

Відповідно до ч.9 ст.55 Закону України «Про землеустрій», технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) розробляється без надання дозволу Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених ст.122 Земельного кодексу України, у разі передачі:

а) у власність чи користування земельної ділянки державної чи комунальної власності, на якій розташовано житловий будинок, право власності на який зареєстровано. Така технічна документація розробляється на замовлення власника житлового будинку;

б) у користування земельної ділянки державної чи комунальної власності, що перебуває в постійному користуванні підприємств, установ, організацій, на якій розташоване нерухоме майно (будівля, споруда), яке є об`єктом державно-приватного партнерства (концесії). Така технічна документація розробляється на замовлення державного партнера (концесієдавця).

Суд зазначає, що розроблення технічної документації без надання дозволу відповідного органу можливе лише у двох випадках, а саме у разі передачі земельної ділянки у власність чи в користування особам за певних умов, однак у даному випадку вказана норма Закону не підлягає застосуванню до спірних правовідносин, оскільки земельна ділянка площею 0,40га уже належить позивачці на підставі Рішення Виноградівського районного суду Закарпатської області від 27.03.20р. у справі №299/772/20.

Таким чином, позивачка не ставила питання про передачу земельної ділянки у власність чи в користування, оскільки вона уже належить їй на підставі рішення суду, яке набрало законної сили, відтак висновок, викладений у рішенні №РВ-2100467712020 про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру від 20 серпня 2020 року, щодо невідповідності поданих документів ч.9 ст.55 Закону України "Про землеустрій" є безпідставним.

Відповідно до ч.4 ст.78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Рекомендаціями Комітету Міністрів Ради Європи №(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

Стосовно дискреційних повноважень варто зазначити, що такими є повноваження суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова «може».

У такому випадку дійсно суд не може зобов`язати суб`єкта владних повноважень обрати один з правомірних варіантів поведінки, оскільки який би варіант реалізації повноважень не обрав відповідач, кожен з них буде правомірним, а тому це не порушує будь-чиїх прав.

У спірних в цій справі правовідносинах, в разі настання визначених законодавством умов, відповідач зобов`язаний до вчинення конкретних дій - розглянути заяву позивача у встановленому законом порядку, а за умови відповідності заяви та доданих до неї документів вимогам законодавства - прийняти рішення про задоволення заяви. Підставою для відмови у задоволенні заяви можуть бути лише визначені законом обставини. Відповідач не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти на власний розсуд - розглянути заяву, або ж ні; прийняти рішення про задоволення заяви, або ж рішення про відмову у її задоволенні.

Визначальним є те, що у кожному конкретному випадку звернення особи із заявою, з урахуванням фактичних обставин, згідно із законом існує лише один правомірний варіант поведінки суб`єкта владних повноважень.

Натомість, у цій справі, відповідач помилково вважає свої повноваження дискреційними, оскільки у разі настання визначених законодавством умов, відповідач зобов`язаний до вчинення конкретних дій - розглянути заяву позивача у встановленому законом порядку, а за умови відповідності заяви та доданих до неї документів вимогам законодавства - прийняти рішення про задоволення заяви. Підставою для відмови у задоволенні заяви позивача можуть бути лише визначені законом обставини. Відповідач не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти на власний розсуд - розглянути заяву, або ж ні; прийняти рішення про задоволення заяви, або ж рішення про відмову у її задоволенні. Визначальним є те, що у кожному конкретному випадку звернення особи із заявою, з урахуванням фактичних обставин, згідно із законом існує лише один правомірний варіант поведінки суб`єкта владних повноважень.

Отже, повноваження відповідача у спірних правовідносинах не є дискреційними.

Разом з тим, суд зазначає, що такий спосіб захисту, як зобов`язання позивача прийняти конкретне рішення, як і будь-які інші способи захисту застосовується лише за наявності необхідних підстав, з урахуванням фактичних обставин справи.

При цьому, адміністративний суд, з урахуванням фактичних обставин, зобов`язаний здійснити ефективне поновлення порушених прав, а не лише констатувати факт наявності неправомірних дій. Для цього адміністративний суд наділений відповідними повноваженнями, зокрема, частиною четвертою ст.245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Аналіз зазначених норм, у їх взаємозв`язку зі статтями 2, 5 Кодексу адміністративного судочинства України, свідчить про те, що такі повноваження суд реалізує у разі встановленого факту порушення прав, свобод чи інтересів позивача, що зумовлює необхідність їх відновлення належним способом у тій мірі, у якій вони порушені. Зміст вимог адміністративного позову, як і, відповідно, зміст постанови, має виходити з потреби захисту саме порушених прав, свобод та інтересів у цій сфері.

Однак, як і будь-який інших спосіб захисту, зобов`язання відповідача прийняти рішення може бути застосовано судом за наявності необхідних та достатніх для цього підстав.

До такого правового висновку дійшла й колегія суддів Верховного Суду, здійснюючи касаційний розгляд справи №813/2273/18 (постанова від 20.08.19).

У спірних правовідносинах відповідач не навів обставин, що слугували підставою для відмови у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру.

З урахуванням наведеного, з метою захисту порушеного права позивача ефективним та належним, за встановлених обставин, є такий спосіб захисту порушених прав, як зобов`язання відповідача внести відомості до Державного земельного кадастру про реєстрацію за ОСОБА_1 права власності на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 0,400 га для ведення особистого селянського господарства по АДРЕСА_1 з присвоєнням кадастрового номеру.

Згідно ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно ч. 1 ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

За приписами ч.1 ст.72 та ст.73 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:- письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів та показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Згідно ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не довів суду правомірності прийнятого ним рішення №РВ-2100467712020 про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру від 20 серпня 2020 року, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч.1ст.139 КАС України,при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цьогоКодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, сума судового збору сплачена позивачем при поданні позовної заяви підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. 241, ч. 3 ст. 243, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області (пл. Народна, буд. 4,м. Ужгород,Закарпатська область,88000, код ЄДРПОУ 39766716), Державного кадастрового реєстратора Відділу у Виноградівському районі Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області - Сита Руслани Іванівни (м. Виноградів, пл. Миру, 3) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

2.Визнати протиправним та скасувати рішення №РВ-2100467712020 про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру від 20 серпня 2020 року, прийняте державним кадастровим реєстратором Відділу у Виноградівському районі Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області Сита Р.І. за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру від 14 серпня 2020 року (реєстраційний номер ЗВ-9707942112020).

3. Зобов`язати державного кадастрового реєстратора Відділу у Виноградівському районі Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області, Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області внести відомості до Державного земельного кадастру про реєстрацію за ОСОБА_1 права власності на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в? натурі (на місцевості) площею 0,400 га для ведення особистого селянського господарства по АДРЕСА_1 з присвоєнням кадастрового номеру.

4.Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 840,80 (вісімсот сорок гривень 80 копійок) грн.

5. Рішення суду може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду в строки визначені ст. 295 КАС України. Рішення суду набирає законної сили в порядку визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

СуддяМ.М. Луцович

Відповідно до ч. 3 ст. 243 КАС України рішення суду у повному обсязі складено 22.02.2021 року, з огляду на перебування судді у відпустці.