Рішення № 95068516, 16.02.2021, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

16 лютого 2021 рокум. Ужгород№ 260/2638/20

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді Скраль Т.В.,

за участю секретаря судового засідання – Шестак Н.В.,

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 - в судове засідання не з`явився,

представник позивача: адвокат Шкорка Ігор Михайлович,

відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області - представник Заяць Романна Іванівна,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) подану через уповноваженого представника ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Народна, 4, код ЄДРПОУ 20453063) про визнання протиправним та скасування рішення, стягнення нарахованої пенсії, -

ВСТАНОВИВ:

У відповідності до статті 243 частини 3 КАС України 16 лютого 2021 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Рішення у повному обсязі складено 22 лютого 2021 року.

29 липня 2020 року ОСОБА_1 , через уповноваженого представника ОСОБА_2 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, якою просить: 1) визнати протиправним та скасувати рішення - Протокол від 18 червня 2018 року Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області в частині, що стосується ОСОБА_1 ; 2) стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області на користь ОСОБА_1 нараховану пільгову пенсію згідно Постанови Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 17 жовтня 2017 року у сумі 21711,12 грн..

25 серпня 2020 року ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду було відкрито провадження в даній адміністративній справі.

15 вересня 2020 року на виконання вимог ухвали суду про відкриття провадження у справі пенсійним органом подано суду пенсійну справу ОСОБА_1 .

22 вересня 2020 року відділом примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) суду надано оригінал виконавчого провадження № 56136289.

20 жовтня 2020 року ухвалою суду відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про зупинення провадження у справі.

24 листопада 2020 року під час підготовчого судового засідання представником відповідача подано суду всі матеріали за зверненнями ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду.

24 листопада 2020 року ухвалою суду закрито пiдготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

1. Позиції сторін.

Позивач свої позовні вимоги аргументував тим, що постановою Ужгородського міськрайонного суду від 17.10.2017 р. у справі №308/3864/17, залишеною без змін Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 05.02.2018 р. встановлено, що позивач є внутрішньо переміщеною особою в Україні. З 01.02.2015 року позивач перебуває на обліку в Ужгородському об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України Закарпатської області та отримує пенсію обчислену відповідно до ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Разом з тим 25 грудня 2008 року Луганським окружним адміністративним судом винесено постанову по справі №2а-13285/08, якою зобов`язано Управління Пенсійного фонду в м. Стаханові Луганської області зробити перерахунок та виплату пенсії в розмірі 10 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров`ю в розмірі 100% мінімальної пенсії за віком з 22 травня 2008 року з урахуванням положень ч.3 ст.67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Перерахунок здійснювати, виходячи з мінімальної пенсії за віком, встановленої у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом на відповідний період. Зазначене рішення залишене в силі ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 07 травня 2009 року. Листом Ужгородське об`єднане управління ПФУ Закарпатської області від 04.05.2018 р. №4681/08 «Про повне виконання рішення суду» повідомило, що сума перерахованої пенсії позивача складає 21 711,12 грн. У зв`язку з неповним виконанням постанови суду, що набрала законної сили позивач звернувся до народного депутата України, на підставі його запиту позивачу було направлено листи відповідача від 21.11.2019 p. №782/Х-99-134 Також Пенсійний фонд України у 2020 р. надав відповідь, якою підтвердив, що позивачу виплачується пенсія по 1 групі інвалідності як чорнобильцю і внутрішньо переміщеній особі. Усно у відповідача позивача повідомили, що після перерахування йому пенсії в сумі 21711,12 грн. Розпорядженням №815365 від 26.02.2018 p., останнє було скасоване Протоколом від 18.06.2018 p., оскільки були зміни у законодавстві України в 2011 році. Вважає, що будь-яке втручання відповідача у майнові права позивача, щодо його пенсійного забезпечення, при наявності Постанови Ужгородського міськрайонного суду від 17.10.2017 р. є незаконним.

23 вересня 2020 року представником відповідача до суду подано відзив на позовну заяву. В обґрунтування якого вказано, що у зв`язку з набранням чинності Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» від 14.06.2011 №3491-VI та прийняттям Кабінетом Міністрів України постанови від 06.07.2011 № 745 «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету», з 01.11.2011 року виплата пенсії ОСОБА_1 здійснюється в порядку та розмірах визначених вищевказаними законодавчими актами. 19 червня 2011 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» №3491-VI від 14.06.2011 p., яким передбачено, зокрема, що у 2011 році положення статей 39, 50, 51, 52, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» застосовуються у порядку га розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи із наявного фінансового ресурсу бюджету І Іенсійного фонду України на 2011 рік. На виконання вимог вищезазначеного Закону, Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 06.07.2011 р. №745 «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються з державною бюджету». З огляду на внесення у 2011 році змін до законодавства, подальша дія вищезазначеного рішення Луганського окружного адміністративного суду закінчилася, коли до законодавства, яке регулювало відповідні пенсійні виплати, було внесено зміни. При перевірці електронної пенсійної справи виявлено, що з грудня 2018 року ОСОБА_1 безпідставно встановлено причинно-наслідковий зв`язок настання інвалідності з проходженням військової служби та з 01.07.2019 р. обчислено з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати. Пенсійну справу було опрацьовано та приведено у відповідність.

Під час розгляду справи по суті уповноважений представник позов підтримав повністю, просив суд його задовольнити з мотивів, що у ньому наведені.

Представник відповідача в судовому засіданні, проти задоволення позову заперечила та просила суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

2. Обставини, встановлені судом.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Закарпатській області з 01 лютого 2015 року та отримує пенсію, обчислену відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а також являється внутрішньо переміщеною особою відповідно до довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 27 листопада 2014 року № 2106000403.

17 жовтня 2017 року постановою Ужгородського міськрайонного суду по справі № 308/3864/17, яка набрала законної сили 05 лютого 2018 року, зобов`язано Ужгородське об`єднане управління Пенсійного фонду України Закарпатської області зробити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 починаючи з 13.09.2016 року з врахуванням постанови Луганського окружного адміністративного суду від 25 грудня 2008 року по справі №2а-13285/08 та положень ч.3 ст.67 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

26 лютого 2018 року розпорядженням № 815365 за рішенням суду по справі № 308/3864/17 позивачу здійснено перерахунок пенсії.

Відповідно до протоколу від 26 лютого 2018 року позивачу нараховано заборгованість у сумі 21 711,12 грн.

12 червня 2018 року Головне управління ПФУ у Закарпатській області листом № 8074/02.01 «Про повернення пенсійної справи» повідомило Ужгородське об`єднане управління Пенсійного фонду України Закарпатської області, що перерахунок та виплату пенсії з 13.09.2016 року, відповідно до постанови Ужгородського міськрайонного суду від 17.10.2017 року №308/3864/17 проведено безпідставно, оскільки згідно даних електронної пенсійної справи, управлінням Пенсійного фонду України в м. Стаханові Луганської області було здійснено перерахунок та доплату до пенсії в розмірі 10 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров`ю в розмірі 100% мінімальної пенсії за віком за період з 22.05.2008 року по 31.10.2011 рік з урахуванням положень частини 3 статті 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Отже, пенсійну справу необхідно впорядкувати, в т.ч. внести відповідні редагування до електронного особового рахунку та службовою запискою повідомити юридичний відділ про зворотній перегляд розміру пенсійної виплати заявника та привести його у відповідність до чинного законодавства.

18 червня 2018 року розпорядженням № 815365, згідно листа ГУ ПФУ в Закарпатській області № 8074/02.01, Ужгородське об`єднане управління Пенсійного фонду України Закарпатської області здійснило перерахунок пенсії позивача.

18 червня 2018 року протоколом занулено 21 711,12 грн.

25 червня 2019 року головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області Міснік Нелею Вячеславівною, при примусовому виконання виконавчого листа № 308/3864/17 від 04 квітня 2018 року, виданого Ужгородським міськрайонний судом постановлено постанову про закінчення виконачого провадження ВП № 56136289, (а.с.97).

Державним виконавцем зазначено, що на вимогу державного виконавця до відділу ПВР надійшла друга відповідь Ужгородського ОУПФ України у Закарпатській області від 04.05.2018 за № 4681/08, де вказано, що сума перерахованої пенсії гр. ОСОБА_1 починаючи з 13.09.2016 року врахуванням постанови Луганського окружного адміністративного суду від 25.12.2018 р: по справі № 2-а-13285/08 та положень ч. З ст. 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" складає 21 711,12 грн. Однак, до відділу ПВР надійшла третя відповідь з Ужгородського ОУПФ України Закарпатській області від 20.06.2018 за № 6596/08, де вказано, що внесено відповідне редагування до електронного особового рахунку в пенсійній справі ОСОБА_1 , встановлено, що виплата пенсії останньому здійснювалась в порядку та в розмірі визначеним чинним законодавством України, а отже, розпорядження № 815365 26.02.2018, яким було нараховано гр. ОСОБА_1 21 711, 12 грн. - скасоване. У зв`язку з чим, державним виконавцем надіслано запит від 13.02.2019 до Пенсійного фонду України, з проханням перевірити правильність дій Ужгородського ОУПФ України Закарпатській області спрямованих на виконання виконавчого листа № 308/3864/17 від 04.04.2018 виданого Ужгородським міськрайонним судом та посприяти у повно виконанні зазначеного рішення суду. До відділу ПВР надійшла відповідь Пенсійного фонду України від 27.02.2019 № 6200/06-30, де зазначено, що Ужгородське ОУПФ України Закарпатської області під час виконання вищевказаного рішення суду діяв згідно норм чинного законодавства. Враховуючи вищенаведене, встановлено повне фактичне виконання рішення суду до моменту пред`явлення у відділ ПВР.

Не погодившись з даними діями відповідача, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

3. Мотиви суду та норми права, застосовані судом.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Статтею 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що Високі Договірні Сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі I цієї Конвенції.

Згідно із статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 26 червня 2014 року у справі «Суханов та Ільченко проти України» (Заяви № 68385/10 та № 71378/10) Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 1 Першого протоколу включає в себе три окремих норми: «перша норма, викладена у першому реченні першого абзацу, має загальний характер і проголошує принцип мирного володіння майном; друга норма, що міститься в другому реченні першого абзацу, стосується позбавлення власності і підпорядковує його певним умовам; третя норма, закріплена в другому абзаці, передбачає право Договірних держав, зокрема, контролювати користування власністю відповідно до загальних інтересів. Проте ці норми не є абсолютно непов`язаними між собою. Друга і третя норми стосуються конкретних випадків втручання у право на мирне володіння майном, а тому повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закріпленого першою нормою» (параграф 30).

Щодо соціальних виплат, стаття 1 Першого протоколу не встановлює жодних обмежень свободи Договірних держав вирішувати, мати чи ні будь-яку форму системи соціального забезпечення та обирати вид або розмір виплат за такою системою. Проте якщо Договірна держава має чинне законодавство, яке передбачає виплату як право на отримання соціальної допомоги (обумовлене попередньою сплатою внесків чи ні), таке законодавство має вважатися таким, що передбачає майнове право, що підпадає під дію статті 1 Першого протоколу щодо осіб, які відповідають її вимогам (параграф 31).

Зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності (параграф 52).

Суд повторив, що першим і найголовнішим правилом статті 1 Першого протоколу є те, що будь-яке втручання державних органів у право на мирне володіння майном має бути законним і повинно переслідувати легітимну мету «в інтересах суспільства». Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним по відношенню до переслідуваної мети. Іншими словами, має бути забезпечено «справедливий баланс» між загальними інтересами суспільства та обов`язком захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на відповідну особу або осіб буде покладено особистий та надмірний тягар (параграф 53).

У рішенні Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України» (Заяви № 23759/03 та № 37943/06) Європейський суд з прав людини зазначив, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Так, друге речення першого пункту передбачає, що позбавлення власності можливе тільки «на умовах, передбачених законом», а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за використанням майна шляхом введення «законів». Більш того, верховенство права, один із основоположних принципів демократичного суспільства, притаманний усім статтям Конвенції. Таким чином, питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним (параграф 50).

Згідно з статтею 1 Закону України від 20 жовтня 2014 року № 1706-VII «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» (далі - Закон № 1706-VII), який набрав чинності з 22 листопада 2014 року, внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Згідно з частиною першою статті 4 Закону № 1706-VII факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.

Як вже зазначалося судом, позивач ОСОБА_1 являється внутрішньо переміщеною особою відповідно до довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 27 листопада 2014 року № 2106000403.

Частиною першою статті 4 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV) визначено, що законодавство про пенсійне забезпечення в Україні, яке базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, цього Закону, Закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відміни від загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення в Україні.

Частиною третьою статті 4 Закону № 1058-IV регламентовано, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються, зокрема: види пенсійного забезпечення, умови участі в пенсійній системі чи їх рівнях, пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат, джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення, організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Згідно із частиною другою статті 46 Закону № 1058-IV нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Компенсація втрати частини пенсії у зв`язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.

Статтею 49 Закону № 1058-IV врегульовано питання щодо припинення та поновлення виплати пенсії.

Так, частиною першою статті 49 Закону № 1058-IV передбачено, що виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється:

1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості;

2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України;

3) у разі смерті пенсіонера;

4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд;

5) в інших випадках, передбачених законом.

З вищеописаних норм чинного законодавства слідує, що частиною першою статті 49 Закону № 1058-IV визначено вичерпний перелік підстав припинення виплати пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду України або за рішенням суду. Цим переліком передбачена можливість припинення виплати пенсії з інших підстав лише у випадках, передбачених законом.

Як вже вище вказано, припинення виплати пенсії позивачу відбулося внаслідок Розпорядженням відповідача 815365 від 18 червня 2018 року, де згідно листа ГУ ПФУ в Закарпатській області № 8074/02.01, Ужгородське об`єднане управління Пенсійного фонду України Закарпатської області здійснило перерахунок пенсії позивача, у зв`язку з набранням чинності Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» від 14.06.2011 №3491-VI та прийняттям Кабінетом Міністрів України постанови від 06.07.2011 № 745 «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету», з 01.11.2011 року виплата пенсії ОСОБА_1 здійснюється в порядку та розмірах визначених вищевказаними законодавчими актами. 19 червня 2011 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» №3491-VI від 14.06.2011 p., яким передбачено, зокрема, що у 2011 році положення статей 39, 50, 51, 52, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» застосовуються у порядку га розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи із наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік. На виконання вимог вищезазначеного Закону, Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 06.07.2011 р. №745 «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються з державною бюджету». З огляду на внесення у 2011 році змін до законодавства, подальша дія вищезазначеного рішення Луганського окружного адміністративного суду закінчилася, коли до законодавства, яке регулювало відповідні пенсійні виплати, було внесено зміни. При перевірці електронної пенсійної справи виявлено, що з грудня 2018 року ОСОБА_1 безпідставно встановлено причинно-наслідковий зв`язок настання інвалідності з проходженням військової служби та з 01.07.2019 р. обчислено з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати. Пенсійну справу було опрацьовано та приведено у відповідність.

Крім того, витребувані судом матеріали виконавчого провадження відділу ПВР містять третю відповідь (а.с.75), де у постанові про закінчення виконавчого провадження (а.с.97) зазначено, що у відповіді Ужгородського ОУПФ України Закарпатській області від 20.06.2018 за № 6596/08 вказано, що внесено відповідне редагування до електронного особового рахунку в пенсійній справі ОСОБА_1 , встановлено, що виплата пенсії останньому здійснювалась в порядку та в розмірі визначеним чинним законодавством України, а отже, розпорядження № 815365 від 26.02.2018 року, яким було нараховано гр. ОСОБА_1 - 21 711, 12 грн. - скасоване. У зв`язку з чим, державним виконавцем надіслано запит від 13.02.2019 до Пенсійного фонду України, з проханням перевірити правильність дій Ужгородського ОУПФ України Закарпатській області спрямованих на виконання виконавчого листа № 308/3864/17 від 04.04.2018 виданого Ужгородським міськрайонним судом та посприяти у повному виконанні зазначеного рішення суду. До відділу ПВР надійшла відповідь Пенсійного фонду України від 27.02.2019 № 6200/06-30, де зазначено, що Ужгородське ОУПФ України Закарпатської області під час виконання вищевказаного рішення суду діяв згідно норм чинного законодавства. Враховуючи вищенаведене, встановлено повне фактичне виконання рішення суду до моменту пред`явлення у відділ ПВР.

Отже, Розпорядження № 815365 від 26.02.2018, яким було нараховано гр. ОСОБА_1 21 711, 12 грн. - скасоване 18 червня 2018 року та 18 червня 2018 року протоколом занулено суму боргу перед позивачем на суму 21 711,12 грн.

Водночас, Законом № 1058-IV не передбачено такої підстави припинення виплати пенсії, як занулення суми боргу. Не передбачено такої підстави й будь-яким іншим законом України.

Аргументи відповідача, що відповідач в діяльності керувався тим, що Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 06.07.2011 р. №745 «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються з державною бюджету», суд вважає безпідставними та відхиляє, з огляду на таке.

Як вже вище зазначено, підстави припинення виплати пенсії визначаються виключно законами України.

Єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада України, до повноважень якого належить прийняття законів.

У свою чергу, Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади, який забезпечує проведення державної політики у соціальній сфері, повноважний вживати заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина та проводити політику у сфері соціального захисту.

Водночас, за змістом конституційних норм, Кабінет Міністрів України не наділений правом вирішувати питання, які належать до виключної компетенції Верховної Ради України, так само, як і приймати правові акти, які підміняють або суперечать законам України.

За загальним правилом «закон» - це нормативно-правовий акт вищої юридичної сили, який приймається відповідно до особливої процедури парламентом та регулює найважливіші суспільні відносини.

У свою чергу, нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України є підзаконними, тому ними не можуть бути внесені будь-які зміни до законів.

Відповідно, встановлення постановами Кабінету Міністрів України інших підстав для припинення виплати пенсії, відмінних від визначених частиною першою статті 49 Закону № 1058-IV, не є іншим випадком припинення виплати пенсії, передбаченим законом, у розумінні пункту 5 частини першої статті 49 цього Закону.

Таким чином, припинення виплати пенсії позивачу за відсутності передбачених законами України підстав, є незаконним.

Однак, визначальним для суду у даній справі є той факт, що 17 жовтня 2017 року постановою Ужгородського міськрайонного суду по справі № 308/3864/17, яка набрала законної сили 05 лютого 2018 року, зобов`язано Ужгородське об`єднане управління Пенсійного фонду України Закарпатської області зробити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 починаючи з 13.09.2016 року з врахуванням постанови Луганського окружного адміністративного суду від 25 грудня 2008 року по справі №2а-13285/08 та положень ч.3 ст.67 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”. 26 лютого 2018 року розпорядженням № 815365 за рішенням суду по справі № 308/3864/17 позивачу здійснено перерахунок пенсії.

Відповідно до протоколу від 26 лютого 2018 року позивачу нараховано заборгованість у сумі 21 711,12 грн., яка згодом Ужгородським об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України Закарпатської області в червні 2018 року - занулена.

Згідно вимог статті 14 КАС України, судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

За приписами статті 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Зміни до Конституції України щодо правосуддя 2016 року зумовили появу нових підходів до механізму реалізації принципу обов`язковості виконання судового рішення під час вирішення публічно-правових спорів у зв`язку із закріпленням в Основному Законі України положення про те, що відповідальність за виконання судового рішення покладено на державу, а контроль за цим процесом – на суд, що ухвалив відповідне рішення ( Конституцію доповнено статтею 129-1 згідно із Законом № 1401-VIII від 02.06.2016).

Слід сказати, що принцип обов`язковості судових рішень є: складовою права особи на справедливий судовий захист; невід`ємною складовою права кожного на судовий захист інших конституційних прав і свобод людини і громадянина; видом державного захисту прав і свобод людини і громадянина; гарантією реалізації інших конституційних прав і свобод, їх утвердження й захисту за допомогою правосуддя.

Отже, забезпечення виконання судового рішення є безпосереднім обов`язком держави, яка через національні організаційно-правові та процесуальні механізми повинна не лише впроваджувати ефективні системи виконання судових рішень, а й забезпечувати функціонування цих систем у такий спосіб, щоб доступ до них мала кожна особа, на користь якої ухвалене обов`язкове судове рішення

Отже, відповідач допустив невиконання судового рішення. Незважаючи на це, носієм обов`язку перед особою виступає держава в цілому. Оскільки у відносинах виконання цього обов`язку державу представляють органи, які уповноважені на нарахування та виплату пенсії, то саме вони повинні нести відповідальність від імені держави. Такий підхід відповідача не враховує принципи верховенства права, законності та добросовісності у діяльності держави.

Крім того, Відповідачем суду не надано будь-яких доказів, що управлінням Пенсійного фонду України в м. Стаханові Луганської області 25 липня 2011 року виконано постанову Луганського окружного адміністративного суду.

Частиною другою статті 9 КАС України визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У своєму рішенні від 16 вересня 2015 року у справі № 21-1465а15 Верховний Суд України вказав, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

В рамках адміністративного судочинства:

дії - певна форма поведінки суб`єкта владних повноважень, яка полягає у здійсненні суб`єктом владних повноважень своїх обов`язків у межах наданих законодавством повноважень чи всупереч їм;

бездіяльність - певна форма поведінки суб`єкта владних повноважень, яка полягає у невиконанні ним дій, які він повинен був і міг вчинити відповідно до покладених на нього посадових обов`язків згідно із законодавством України;

рішення - нормативно-правовий акт або індивідуальний акт (нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб`єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування; індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк).

На підставі вищевикладеного, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та враховуючи, що настання для позивача негативних наслідків пов`язано із прийняттям Ужгородським об`єднаним управлінням Пенсійного Фонду Закарпатської області Розпорядження № 518365 від 18 червня 2018 року, а не протоколом від 18 червня 2018 року, який лише вказує на процесуальну дію, то суд вважає, що необхідним та ефективним способом захисту порушених прав позивача є визнання протиправним та скасування саме Розпорядження Ужгородського об`єднаного управління Пенсійного Фонду Закарпатської області № 518365 області від 18.06.2018 року, прийняте відносно ОСОБА_1 та де у спірних правовідносинах правонаступником є Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (ЄДРПОУ 20453063, згідно Постанови КМ № 628 від 22.08.2018 року "Деякі питання функціонування органів Пенсійного фонду України).

Згідно статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб правового захисту у відповідному національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, що діяли як офіційні особи.

Задля відновлення порушеного права позивача, враховуючи положеннястатті 245 КАС України, суд вважає за необхідне стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області на користь ОСОБА_1 нараховану пільгову пенсію згідно Постанови Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 17 жовтня 2017 року в розмірі 21 711, 12 грн. та відповідно позов в цій частині підлягає до задоволення.

За правилами встановленими статтею 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які є у справі, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є такими, які підлягають до часткового задоволення, з вище визначених судом підстав.

Зважаючи на те, що позивача від сплати судового збору звільнено, підстави для вирішення питання щодо відшкодування судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 9, 14, 90, 139, 242-246, 255 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії - задовольнити частково.

2. Визнати протиправними та скасувати Розпорядження від 18 червня 2018 року № 815365 Головного управління пенсійного фонду України в Закарпатській області прийняте відносно ОСОБА_1 .

3. Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Народна, 4, код ЄДРПОУ 20453063) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) нараховану пільгову пенсію згідно Постанови Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 17 жовтня 2017 року в розмірі 21 711, 12 грн. (двадцять одна тисяча сімсот одинадцять гривень, 12 коп.).

4. В решті позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (з урахуванням особливостей, що встановлені Розділом VII КАС України (пункт 15.5)).

СуддяТ.В.Скраль