Ухвала суду № 95068435, 22.02.2021, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

(про закриття провадження у справі)

22 лютого 2021 року м. Житомир справа № 240/10929/20

категорія 106030000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Черняхович І.Е., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини А0281 про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом до військової частини А0281, в якому просить:

- визнати протиправними дії військової частини А0281 щодо несвоєчасної виплати йому грошової компенсації за невикористані календарні дні щорічної додаткової відпустки;

- зобов`язати військову частину А0281 нарахувати та виплатити йому середній заробіток за 770 днів затримки повного розрахунку при звільненні шляхом множення середньоденного розміру його грошового забезпечення за останні два місяці служби на кількість днів затримки виплати грошової компенсації за невикористані дні щорічної додаткової відпустки.

В обґрунтування заявлених позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що на підставі наказу командира 95 окремої десантно-штурмової бригади (по особовому складу) від 15 травня 2018 року №27-РС його було звільнено у відставку з військової служби у запас, а на підставі наказу командира військової частини А0281 (по стройовій частині) від 15.05.2018 №137 його з 15 травня 2018 року було виключено зі списків особового складу. Вказує, що при звільненні зі служби йому було виплачено грошову компенсації за невикористані календарні дні щорічної додаткової відпустки. Вказана допомога фактично була виплачена йому військовою частиною А0281 лише 24 червня 2020 року на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 18 травня 2020 року у №240/4404/20. У зв`язку з цим позивач вважає, що він має право на отримання середнього заробітку за весь час затримки з ним повного розрахунку при звільненні, тобто за період з 15.05.2018 по 24.06.2020, а тому він звернувся з даним позовом до суду.

Ухвалою від 17 липня 2020 року відкрито провадження у справі №240/10929/20 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 та додані до неї документи, суд дійшов висновку, що провадження у справі підлягає закриттю, з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Судом встановлено, що в провадженні Житомирського окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа №240/4404/20 за позовом ОСОБА_1 до військової частини А0281, в якій позивач просив:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини А 0281 щодо ненарахування та невиплати грошової компенсації відпустки як учаснику бойових дій за період з 2016 року по 2018 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 15 травня 2018 року;

- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2016 року по 2018 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 15 травня 2018 року;

- зобов`язати військову частину А 0281 нарахувати та виплатити середній заробіток за весь час затримки виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій - за період з 15 травня 2018 року по день подання позовної заяви шляхом множення середньоденного розміру грошового забезпечення на кількість днів затримки виплати.

Таким чином, однією із заявлених ОСОБА_1 у справі №240/4404/20 позовних вимог, було нарахування та виплата йому військовою частиною А0281 середнього заробітку за весь час затримки виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій.

Вказане свідчить, що в межах адміністративної справи №240/4404/20, Житомирським окружним адміністративним судом розглядалась позовна вимога, ідентична предмету спору у справі №240/10929/20.

За наслідками розгляду адміністративної справи №240/4404/20 судом було прийнято рішення від 18 травня 2020 року, що набрало законної сили 07 серпня 2020 року, яким позов ОСОБА_1 до військової частини А 0281 про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії було задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність військової частини А 0281 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2016 року по 2018 рік станом на день звільнення з військової служби, а саме – 15 травня 2018 року, а також зобов`язано військову частину А0281 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, за період з 2016 року по 2018 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби – 15 травня 2018 року. Натомість, у задоволенні решти позовних вимог було відмовлено.

При цьому, з мотивувальної частини рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 18 травня 2020 року у справі №240/4404/20 вбачається, що відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині виплати середнього заробітку за весь час затримки виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій, суд виходив з того, що:

"Згідно з статтею 117 КЗпП України, у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, за відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Аналіз вищевказаних норм дає підстави для висновку, що передбачений частиною 1 статті 117 КЗпП України обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 КЗпП України.

При цьому стаття 117 КЗпП України не розповсюджується на правовідносини, що виникають у порядку виконання судового рішення про присудження виплати заробітної плати.

Зазначена правова позиція суду узгоджується з судовою практикою Європейського Суду з прав людини.

Рішенням Європейського суду з прав людини у справі "Меньшакова проти України" від 08 квітня 2010 року передбачено, що компенсація за затримку виплати заробітної плати відповідно до статті 117 КЗпП України може вимагатись лише за період до присудження заборгованості із заробітної плати. З прийняттям судових рішень, статті 116, 117 КЗпП України більше не застосовуються, а зобов`язання колишніх роботодавців виплатити заборгованість із заробітної плати та компенсацію замінюється на зобов`язання виконати судові рішення на користь позивача, що не регулюється матеріальними нормами трудового права. Таким чином, немає обґрунтованих підстав стверджувати, що ці положення передбачають право на отримання компенсації за затримку виплати заробітної плати, що мала місце після того, як її сума була встановлена судом.

Відтак, у цих правовідносинах відсутні правові підстави для застосування до військової частини А 0281 відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, щодо виплати позивачу середнього заробітку за весь час затримки виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій - за період з 15 травня 2018 року по день подання позовної заяви, а тому позовні вимоги про стягнення на користь позивача середнього заробітку за вказаний час затримки розрахунку в розумінні статті 117 КЗпП України не можуть бути задоволені".

З наведеного вбачається, що в провадженні Житомирського окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа №240/4404/20, спір в якій в частині позовних щодо виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за весь час затримки виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій, є спором між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, що й в адміністративній справі №240/10929/20, та у вказаній справі №240/4404/20 прийнято рішення від 18.05.2020, яке набрало законної сили.

Таким чином, спір між ОСОБА_1 та військовою частиною А0281 з приводу наявності у позивача саме права на отримання середнього заробітку за весь час затримки виплати йому грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій, вже вирішений судом.

На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями пункту 4 частини 1 статті 238 КАС України суд приходить до висновку про наявність підстав для закриття провадження в адміністративній справі №240/10929/20 за позовом ОСОБА_1 до військової частини А0281 про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії.

Відповідно до частини 2 статті 238 КАС України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету. Ухвала суду про закриття провадження у справі може бути оскаржена.

Керуючись статтями 238, 239, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Закрити провадження в адміністративній справі №240/10929/20 за позовом ОСОБА_1 до військової частини А0281 про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити дії.

Ухвала суду набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів пп. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.Е.Черняхович