Рішення № 95068034, 22.02.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 лютого 2021 р. Справа№200/11291/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Чекменьова Г.А., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Селидовського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправним та скасування рішення щодо відмови в призначенні пенсії та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Селидівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області в якому просила суд:

визнати протиправним та скасувати рішення №2232 від 05 жовтня 2020 року про відмову в призначенні пенсії за віком, відповідно до частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»,

зобов`язати зарахувати до пільгового стажу за списком №1 період роботи з 12.09.2001 року по 31.12.2001 року на підприємстві ВП «Шахта 1/3 Новогродівська» ДП Селидіввугілля», до пільгового та страхового стажу за списком №1 період роботи на підприємстві ВП «Шахта 1/3 Новогродівська» ДП Селидіввугілля» з 01.05.2010 року по 31.12.2010 року, який дає право на призначення пенсії за віком, згідно до пункту 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»,

зобов`язати повторно розглянути заяву від 03 жовтня 2020 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно до частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що 03 жовтня 2020 року звернулась до відповідача з заявою щодо призначення пенсії на підставі пункту 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІV від 09.07.2003 (далі - Закон № 1058-ІV).

Проте відповідач рішенням № 2232 від 05 жовтня 2020 року відмовив у призначенні пенсії не зарахувавши до пільгового стажу за списком №1 періоди роботи з 12.09.2001 року по 31.12.2001 року пославшись на те, що згідно наданої довідки про підземні спуски в шахту не відпрацьовано 50% робочого часу під землею та не зарахувавши до страхового та пільгового стажу період роботи з 01.05.2010 року по 31.12.2010 року в зв`язку з несплатою щомісячних страхових внесків.

Позивач зазначає, що займала посаду гірничого нормувальника, що відповідно до пункту 1.1 «г» Список № 1 постанови Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 року № 36 «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах» та вважає, що не може нести відповідальність за несплату роботодавцем внесків з єдиного соціального страхування, таким чином не може бути позбавленою конституційного права на пенсійне забезпечення, в зв`язку з чим просить задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою від 10 грудня 2020 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження по справі без повідомлення (виклику) сторін.

На адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач підтвердив викладені позивачем обставини звернення з заявою про призначення пенсії. Відмову у задоволенні заяви відповідач обґрунтував недостатністю пільгового стажу для призначення пенсії, передбаченого частиною 2 статті 114 Закону № 1058-ІV в зв`язку з не зарахуванням періодів роботи позивача на підприємстві ВП «Шахта 1/3 Новогродівська» ДП Селидіввугілля» з 12.09.2001 року по 31.12.2001 року та з 01.05.2010 року по 31.12.2010 року.

Відповідач зазначає про правомірність прийнятого рішення про відмову у призначенні пенсії, оскільки позивачем у вересні-грудні 2001 року здійснено 36 спусків та підйомів, тоді як для виконання вимог нормативних актів потрібно 42 спуски - підйоми (254 робочих днів на рік * 50% робочого часу /12 місяців * 4 місяці) та не сплачено страхові внески за період з 01.05.2010 року по 31.12.2010 року, через що просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

З`ясовуючи обставини справи, судом встановлено таке.

Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), є громадянкою України, про що свідчить паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 , та зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.9-10).

Рішенням № 2232 від 05 жовтня 2020 року Селидовське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області на заяву від 03 жовтня 2020 року відмовлено у призначенні пенсії в зв`язку з недостатністю пільгового стажу не зарахувавши періоди трудової діяльності з 12.09.2001 року по 31.12.2001 року в зв`язку з не відпрацюванням 50% робочого часу під землею та з 01.05.2010 року по 31.12.2010 року в зв`язку з несплатою щомісячних страхових внесків (а.с.12). Страховий стаж позивача склав 27 років 04 місяці 13 днів, з них за Списком №1 - 07 років 04 місяці 15 днів, замість необхідних 7 років 06 місяців.

Відповідно до записів з трудової книжки позивача серії НОМЕР_3 від 07.07.1990 року, позивач в спірний період з 12.09.2001 року по 31.12.2001 року та з 01.05.2010 року по 31.12.2010 року працювала дільничним гірничим нормувальником на підприємстві ВП «Шахта 1/3 Новогродівська» ДП Селидіввугілля» (а.с.16-18).

Позивачем надані копії довідок про проведення атестації робочого місця, реорганізації підприємства та довідку на підтвердження наявного трудового стажу, про спуски і підйом в шахту від 29.09.2020 року за № 26/475, про сплату страхових внесків від 26.11.2020 року № 288/11, копії наказів про атестацію робочого місця (а.с.19-29).

Згідно з даними індивідуальних відомостей про застраховану особу за формою ОК-5 ОСОБА_1 підприємством ВП «Шахта 1/3 Новогродівська» ДП Селидіввугілля» сплачено заробітну плату, але не перераховано страхові внески на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.05.2010 року по 31.12.2010 року (а.с.13-15).

Отже, відповідач не заперечує щодо віднесення посади на якій працювала позивач, до посад що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах, а підставами для відмови у зарахуванні пільгового стажу стали відсутність кількості необхідних спусків в шахту та несплата страхових внесків.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає про таке.

За приписами статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Статтею 8 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV (надалі - Закон № 1058-IV) передбачене право громадян на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Відповідно до статті 1 Закону № 1058-IV, страхові внески - це кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 24 Закону № 1058-IV, страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Частиною 2 статті 24 вказаного Закону № 1058-IV визначено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Згідно зі статтею 20 Закону № 1058-IV, страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.

Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Відповідно до статті 106 Закону № 1058-IV відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.

Страхові внески є складовою умовою існування солідарної системи і підлягають обов`язковій сплаті, перерахунок пенсії провадиться з урахуванням часу, коли особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, та за який підприємством, де працює людина, (страхувальником) сплачені щомісячні страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

За змістом вищезазначених норм суд дійшов висновку, що обов`язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника.

Отже, відсутність в інформаційній базі системи персоніфікованого обліку даних про сплату страхових внесків для нарахування пенсії за період з 01.05.2010 року по 31.12.2010 року не є підставою для позбавлення позивача права на зарахування вказаного періоду до страхового стажу та відповідного пільгового, окрім того з наданої позивачем довідки від 26.11.2020 року № 288/11 випливає, що підприємством сплачено страхові внески за вказаний період (а.с.23).

Таким чином, позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов`язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості підприємства по страховим внескам не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу при призначені пенсії позивача періоду його роботи.

Вказаний висновок узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 04 вересня 2018 року у справі № 482/434/17 та, відповідно до частини 5 статті 242 КАС України підлягає застосуванню при розгляді цієї справі.

Стосовно доводів відповідача щодо недостатність спусків в шахту позивача за період з 12.09.2001 року по 31.12.2001 року, суд зазначає наступне.

Відповідно до положень статті 5 Закону № 1058-IV цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням.

Нормами статті 114 Закону № 1058-IV визначено особливості призначення пенсії за віком на пільгових умовах та за вислугу років для окремих категорій працівників.

Право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону (частина 1 статті 114 Закону № 1058-IV).

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 114 Закону № 1058-IV передбачено, що на пільгових умовах пенсія за віком призначається: працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1975 року народження і старші після досягнення ними такого віку:

48 років - з 1 жовтня 1972 року по 31 березня 1973 року.

Працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого загального стажу роботи пенсії за віком на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 Закону України «Про пенсійне забезпечення» жінкам - на 1 рік 04 місяців за кожний повний рік такої роботи.

Відповідно до статті 62 Закону №1788-ХІІ, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пунктів 1.6, 1.7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України №1058-ІV, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1, звернення особою за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію, але не раніше, ніж за місяць до досягнення пенсійного віку. Днем звернення за пенсією вважається день приймання органом, що призначає пенсію, заяви про призначення, перерахунок, відновлення або переведення з одного виду пенсії на інший.

Розділом 2 цього Порядку визначений вичерпний перелік документів, що мають бути подані особою, яка звертається за призначенням пенсії. Відповідно до підпункту 2 пункту 2.1 цього Порядку до заяви про призначення пенсії за віком за відсутності трудової книжки мають бути додані у тому числі документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі Порядок № 637).

Пунктом 1 Порядку № 637 також визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Згідно з пунктами 1 та 2 вказаного Порядку за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Відповідно до пункту 20 Порядку № 637, в тих випадках, коли у трудовій книжці немає відомостей, які визначають право на пенсію на пільгових умовах чи за вислугою років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств та організацій.

У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період робот; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка; атестація робочого місця.

Зазначену довідку видає підприємство, установа чи організація, де працювала особа. Якщо підприємство в стадії ліквідації, то уточнюючу довідку надає ліквідатор або його правонаступник на підставі первинних документів за час виконання робіт.

У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованій території України або в районах проведення антитерористичної операції, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до Постанови КМУ № 36 від 16.01.2003 року, підпункту 1.1г розділу 1 підрозділу 1 списку №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, право на пільгову пенсію мають:

г) працівники, зайняті на підземних роботах 50 і більше відсотків робочого часу на рік (в обліковому періоді), зокрема, нормувальники гірничі на підземних роботах (дільничні).

Підтвердженням (доказом) того, що позивач, у спірний період працювала дільничним нормувальником гірничим - є записи в трудовій книжці. На підтвердження пільгового характеру роботи позивачем надані додатково довідки та копії наказів про атестацію робочого місця.

Стосовно доводів відповідача про недостатність кількості спусків позивача у період з 12.09.2001 року по 31.12.2001 року, а саме 36, замість 42, суд вказує, що згідно з наданою довідкою від 29.09.2020 року за № 26/475 (а.с.22) кількість спусків за жовтень-грудень 2001 року відповідає кількості спусків в інших місяцях, а 4 спуски в вересні 2001 року слід врахувати з обставиною початку праці позивача з 12 числа місяця, а не його початку.

Відповідно до постанови Верховного Суду від 30.05.2018 року в справі №174/658/16-а (провадження №К/9901/201/17) оцінюватися судом мають саме підстави відмови у призначенні пенсії, тобто, мотиви, з яких виходив відповідач, розглядаючи заяву про її призначення.

З урахуванням того, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, в якій записи про прийняття та звільнення з роботи позивача засвідчено печатками підприємств та підписами відповідальних осіб, надання відповідних довідок про підтвердження пільгового характеру роботи позивача, відомостей, що містяться в формі ОК-5, суд дійшов висновку, що відповідач не спростував належними та допустимими доказами відмову у зарахуванні до пільгового та страхового стажу ОСОБА_1 спірних періодів роботи.

Відповідно до частини 2 статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів тощо.

Згідно з частиною 4 статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті (визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії), суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Отже, суд не може підміняти орган Пенсійного фонду, уповноважений на виконання функцій з розрахунку та призначення пенсій громадянам, втручатися в дискреційні повноваження цього органу та на свій розсуд розраховувати пільговий та страховий стаж позивача.

На підставі наведеного з метою ефективного захисту прав та інтересів позивача у цій справі суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 шляхом визнання протиправним та скасування рішення щодо відмови в призначенні пенсії та зобов`язання повторно розглянути заяву з урахуванням висновків суду встановлених в судовому рішенні щодо врахування пільгового страхового стажу.

Відповідно до приписів статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Зважаючи на те, що позивачем сплачено судовий збір у сумі 840,80 грн., вказана сума підлягає стягненню з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача.

Керуючись статтями 2, 139, 241-246, 295-297 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Селидовського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (85400, Донецька область, м. Селидове, вул. Героїв Праці, буд. 6, код ЄДРПОУ 41247274) про визнання протиправним та скасування рішення щодо відмови в призначенні пенсії та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Селидівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області № 2232 від 05 жовтня 2020 року про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) відповідно до частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Зобов`язати Селидовське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) від 03 жовтня 2020 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно до частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням висновків суду, викладених у судовому рішенні, про включення до пільгового стажу за списком №1 періоду роботи з 12.09.2001 року по 31.12.2001 року на підприємстві ВП «Шахта 1/3 Новогродівська» ДП Селидіввугілля», до пільгового та страхового стажу за списком №1 період роботи на підприємстві ВП «Шахта 1/3 Новогродівська» ДП Селидіввугілля» з 01.05.2010 року по 31.12.2010 року, який дає право на призначення пенсії за віком, згідно до пункту 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Селидівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (85400, Донецька область, м. Селидове, вул. Героїв Праці, буд. 6, код ЄДРПОУ 41247274) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп.

Рішення складено у повному обсязі та підписане 22 лютого 2021 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Г.А. Чекменьов