Рішення № 95068021, 22.02.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 лютого 2021 р. Справа№200/11025/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Чекменьова Г.А., розглянувши в порядку спрощеного (письмового) провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Великоновосілківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання неправомірними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Великоновосілківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області в якому просив:

визнати неправомірними дії відповідача щодо відмови у зарахуванні періодів роботи з 24.05.1999 року по 31.05.1999 року, з 01.01.2001 року по 31.12.2002 року, з 01.11.2003 року по 31.12.2003 року та з 01.09.2020 року по 12.10.2020 року, із застосуванням записів трудової книжки,

зобов`язати відповідача призначити пенсію враховуючи стаж роботи з 24.05.1999 року по 31.05.1999 року, з 01.01.2001 року по 31.12.2002 року, з 01.11.2003 року по 31.12.2003 року та з 01.09.2020 року по 12.10.2020 року.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що з 13 жовтня 2020 року звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії на підставі частини 3 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та пакетом необхідних документів. Проте відповідач рішенням від 16 жовтня 2020 року № 3561 відмовив у призначенні пенсії з посиланням на відсутність необхідного 25-річного стажу в підземних умовах, не зарахувавши до пільгового стажу періодів роботи з 24.05.1999 року по 31.05.1999 року, з 01.01.2001 року по 31.12.2002 року, з 01.11.2003 року по 31.12.2003 року в зв`язку з відсутністю підтвердження пільгового характеру роботи даними в спеціальному стажі в Індивідуальних відомостях про застраховану особу (Форма ОК-5) та з 01.09.2020 року по 12.10.2020 року в зв`язку з відсутністю нарахування заробітної плати.

Не погодившись із вказаним рішенням позивач зазначив, що основний документ на підтвердження стажу роботи, в тому числі і пільгового, є трудова книжка, яка заповнена належним чином. Посилання відповідача на відсутність підтвердження пільгового характеру роботи даними в спеціальному стажі в Індивідуальних відомостях про застраховану особу (форма ОК-5) та наявність у підприємства заборгованості зі сплати страхових внесків не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії.

Таким чином позивач вважає, що відповідач навмисно перекручує законодавство, отже такі дії обмежують його права, на підставі чого просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Ухвалою від 01 грудня 2020 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження по справі, без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.

На адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач підтвердив викладені позивачем обставини звернення з заявою про призначення пенсії. Відмову у задоволенні заяви відповідач обґрунтував ненаданням довідок про підтвердження пільгового характеру роботи за період з 24.05.1999 року по 31.05.1999 року, з 01.01.2001 року по 31.12.2002 року, з 01.11.2003 року по 31.12.2003 року та не підтвердження пільгового характеру роботи даними в спеціальному стажі в Індивідуальних відомостях про застраховану особу (форма ОК-5). Щодо не зарахування періоду роботи з 01.09.2020 року по 12.10.2020 року відповідач обґрунтовує несплатою страхових внесків.

З огляду на зазначене, керуючись положеннями Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-ІV, Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637, відповідач зазначає про правомірність прийнятого рішення про відмову у призначенні пенсії, через що просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

З`ясовуючи обставини справи, судом встановлено таке.

Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), є громадянином України, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_2 , фактично зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.8-11).

Рішенням Великоновоселківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області № 3561 від 16.10.2020 року позивачу:

зараховано до страхового стажу період навчання з 01.09.1997 року по 23.05.1999 року згідно диплому від 19.06.2000 з серією НОМЕР_3 ,

період роботи з 03.10.2000 року по 12.11.2000 року в якості гірника з ремонту гірничих виробок у ДП «Шахта ім.М.С.Сургая» зараховано до пільгового стажу роботи згідно довідки від 12.10.2020 року за №236,

періоди з 05.04.2004 року по 22.05.2016 року, з 28.05.2016 року по 09.02.2020 року, з 14.02.2020 року по 31.08.2020 року в якості прохідника у ДП «Шахтоуправління Південнодонбаське №1» враховано до пільгового стажу роботи згідно довідки від 13.10.2020 року за №345,

період перебування у відпустці без збереження заробітної плати з 23.05.2016 року по 27.05.2016 року і вимушені простої з 10.02.2020 року по 13.02.2020 року не зараховано до підземного стажу роботи згідно довідки від 13.10.2020 за №345,

період роботи з 01.06.1999 року по 30.06.1999 року, з 04.01.2000 року по 19.04.2000 року, з 13.12.2000 року по 31.12.2000 року, з 01.01.2003 року по 31.10.2003 року, з 01.01.2004 року по 22.03.2004 року зараховані до пільгового стажу згідно відомостей по спеціальному стажу в Індивідуальних відомостях про застраховану особу (форма ОК-5), що передбачено ст.24 Закону №1058 та п.3, 20 Постанови №637,

періоди з 24.05.1999 року по 31.05.1999 року, з 01.01.2001 року по 31.12.2002 року, з 01.11.2003 року по 31.12.2003 року не враховано до стажу роботи за Списком №1, оскільки пільговий характер роботи не підтверджується даними у спеціальному стажі в Індивідуальних відомостях про застраховану особу (форма ОК-5), що передбачено п. 20 Постанови №637,

період роботи з 01.09.2020 року по 12.10.2020 року не врахований до підземного стажу роботи згідно пільгової довідки від 13.10.2020 року за №345, оскільки за вищезазначений період відсутнє нарахування заробітної плати.

Відповідно до наданих документів та даних в Індивідуальних відомостях про застраховану особу (Форма ОК-5) ОСОБА_1 має 38 років 5 місяців 16 днів страхового стажу, із них 22 роки 4 місяці 8 днів пільгового стажу роботи, що не дає підстав для призначення пенсії згідно з частиною 3 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (а.с.13-16).

Трудова книжка позивача від 04.06.1980 року серії НОМЕР_4 та дублікат трудової книжки від 20.11.2000 року серії НОМЕР_5 містить такі записи про роботу позивача в спірний період (а.с.19-29):

з 24.05.1999 року по 22.06.1999 року - прийнятий учнем гірника підземного з повним робочим днем в шахті ДВАТ «Шахта «Трудівська»».

з 07.12.2000 року - прийнятий гірником підземним з повним робочим днем в шахті ДВАТ «Шахта «Трудівська»»,

з 20.08.2001 року по 22.03.2004 року - переведений прохідником підземним з повним робочим днем в шахті,

з 05.04.2004 року - прийнятий прохідником підземним з повним робочим днем в шахті Шахтоуправління «Південнодонбаське» ДП «Донецьквугілля».

Всі записи в трудовій книжці містять відповідні посилання на номери наказів, печатки підприємств та підписи відповідальних осіб.

З наданих позивачем Індивідуальних відомостей про застраховану особу форми ОК-5 ОСОБА_1 випливає не зарахування по пільгового стажу позивача спірних періодів роботи з 24.05.1999 року по 31.05.1999 року, з 01.01.2001 року по 31.12.2002 року, з 01.11.2003 року по 31.12.2003 року та з 01.09.2020 року по 12.10.2020 року (а.с.17).

Відповідачем, на підтвердження своїх доводів щодо несплати страхових внесків та не підтвердженням спеціального стажу в Індивідуальних відомостях про застраховану особу, зазначеної інформації з довідки форми ОК-5 не надано.

Вважаючи протиправними дії відповідача щодо відмови у призначенні пенсії позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, суд зазначає про таке.

За приписами статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Відповідно до положень статті 5 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV (надалі - Закон № 1058-IV) цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням.

Статтею 8 Закону № 1058-IV передбачене право громадян на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом, досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.

Відповідно до статті 1 Закону № 1058-IV, страхові внески - це кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.

Стосовно правового регулювання спірних відносин суд вказує, що абзацом першим частини 1 статті 24 Закону №1058-IV визначено, що страховий стаж - період (строк) протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не менші ніж мінімальний страховий внесок.

Згідно зі статтею 20 Закону №1058-IV, страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.

Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Відповідно до приписів частини 4 статті 24 Закону №1058-IV встановлено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до частини 3 статті 114 Закону № 1058-IV працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на таких роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, що вони були зайняті на таких роботах не менше 20 років. Такий самий порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) на шахтах з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуризуються або перебувають у стадії ліквідації, але не більше двох років.

За наявності стажу на підземних роботах менше 10 років у чоловіків і менше 7 років 6 місяців у жінок та страхового стажу, встановленого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім пункту 1 частини другої цієї статті, за кожний повний рік зазначених робіт пенсійний вік, встановлений абзацом першим статті 26 цього Закону, зменшується на один рік. При цьому пенсійний вік для жінок не може бути нижчим за вік, встановлений абзацом першим пункту 1 частини другої цієї статті.

Перелік робіт та професій, зайнятість на яких протягом 25 років дає право на призначення пенсії незалежно від віку, визначається постановою Кабінету Міністрів України від 31 березня 1994 року № 202 «Про затвердження Списку робіт і професій, що дають право на пенсію незалежно від віку при безпосередній зайнятості протягом повного робочого дня на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин), пов`язаних з видобутком вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, терміном не менше 25 років».

Відповідно до статті 62 Закону України від 05 листопада 1991 року №1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення», основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1 затверджено порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій, відповідно до пунктів 1.6, 1.7 якого, звернення особою за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію, але не раніше, ніж за місяць до досягнення пенсійного віку. Днем звернення за пенсією вважається день приймання органом, що призначає пенсію, заяви про призначення, перерахунок, відновлення або переведення з одного виду пенсії на інший.

У разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис. Якщо вони будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата, зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви.

Розділом 2 цього Порядку визначений вичерпний перелік документів, що мають бути подані особою, яка звертається за призначенням пенсії. Відповідно до підпункту 2 пункту 2.1 цього Порядку до заяви про призначення пенсії за віком мають бути додані у тому числі документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі Порядок № 637).

Пунктом 1 Порядку № 637 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Згідно з пунктами 1 та 2 вказаного Порядку за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Пункт 3 Порядку передбачає, що для підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймають дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Згідно пунктам 5.2, 5.3 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58, дублікат трудової книжки або вкладиш до неї заповнюється за загальними правилами. Якщо працівник до влаштування на підприємство вже працював, то при заповненні дубліката трудової книжки в розділі «Відомості про роботу» у графу 3 спочатку вноситься запис про загальний стаж його роботи до влаштування на це підприємство, який підтверджується документами.

Відповідно до пункту 20 Порядку № 637, в тих випадках, коли у трудовій книжці немає відомостей, які визначають право на пенсію на пільгових умовах чи за вислугою років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств та організацій.

У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період робот; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка; атестація робочого місця.

Зазначену довідку видає підприємство, установа чи організація, де працювала особа. Якщо підприємство в стадії ліквідації, то уточнюючу довідку надає ліквідатор або його правонаступник на підставі первинних документів за час виконання робіт.

У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованій території України або в районах проведення антитерористичної операції, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Отже, лише за відсутністю у трудовій книжці відповідних записів про фактичну роботу у шкідливих умовах протягом повного робочого дня, для призначення пенсії на пільгових умовах необхідне додаткове підтвердження наявності пільгового стажу уточнюючими довідками з підприємства.

Підтвердженням (доказом) того, що позивач, у спірні періоди працював повний робочий день на підземних роботах - є записи в його трудовій книжці.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів не підтвердження роботи позивача у шкідливих умовах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах за період з 24.05.1999 року по 31.05.1999 року, з 01.01.2001 року по 31.12.2002 року, з 01.11.2003 року по 31.12.2003 року.

При цьому суд вважає необґрунтованими посилання відповідача на те, що у державному реєстрі застрахованих осіб відсутні відомості про спеціальний стаж. Вказані доводи суперечать вимогам Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, що затверджено постановою правління Пенсійного фонду України 18.06.2014 року № 10-1, яке відповідно до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» визначає порядок організації ведення реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та порядок надання інформації з Реєстру застрахованих осіб (п. 1 Порядку).

Вказаний Порядок такого поняття як «спеціальний стаж» не містить, тому посилання відповідача на необхідність наявності в реєстрі застрахованих осіб відомостей про спеціальний стаж не ґрунтується на вимогах законодавства.

Окрім того, відповідно до статті 106 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.

Страхові внески є складовою умовою існування солідарної системи і підлягають обов`язковій сплаті, перерахунок пенсії провадиться з урахуванням часу, коли особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, та за який підприємством, де працює людина, (страхувальником) сплачені щомісячні страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

За змістом вищезазначених норм, обов`язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника.

Отже, відсутність в інформаційній базі системи персоніфікованого обліку даних про сплату страхових внесків для нарахування пенсії за період з 01.09.2020 року по 12.10.2020 року не є підставою для позбавлення позивача права на перерахунок пенсії.

Таким чином, позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов`язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості підприємства по страховим внескам не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу при призначені пенсії позивача періоду його роботи.

Вказаний висновок узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 04 вересня 2018 року у справі № 482/434/17 та, відповідно до частини 5 статті 242 КАС України підлягає застосуванню при розгляді цієї справі.

З урахуванням того, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, в якій є запис про роботу позивача у спірний період гірником та прохідником підземним з повним робочим днем в шахті, вказані у рішенні відповідача підставі відмови у зарахуванні певних періодів роботи до пільгового стажу не можуть слугувати обмеженням в реалізації конституційного права особи на соціальний захист.

На підставі викладеного заявлені у справі позовні вимоги в частині зарахування спірних періодів до пільгового страхового стажу є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Водночас, суд враховує, що вчинення оскаржених дій супроводжувалось прийняттям з боку Великоновосілківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області в межах наявної в нього компетенції відповідного рішення № 3561 від 16.10.2020 року, яке безпосередньо стосується прав та інтересів позивача, на захист яких заявлений позов у цій адміністративній справі.

За приписами частини 2 статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій.

Оскільки судом не встановлено певних дій відповідача, які б мали самостійні правові наслідки щодо порушення прав, свобод чи інтересів позивача, належним способом захисту порушеного права є скасування протиправного рішення відповідача.

Статтею 58 Закону № 1058-IV визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.

Згідно з частинами 3 та 4 статті 245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

У випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Щодо позовних вимог про зобов`язання управління Пенсійного фонду України призначити пенсію суд зазначає, що в юриспруденції дискреційні повноваження визначаються як право голови держави, уряду, інших посадовців в органах державної влади у разі ухвалення рішення з питання, віднесеного до їх компетенції, діяти за певних умов на власний розсуд у рамках закону. В Рекомендаціях Комітету Міністрів Ради Європи вказано, що адміністративний орган може здійснювати «дискреційні повноваження», користуючись певною свободою розсуду у разі ухвалення будь-якого рішення. Такий орган в силу (за) наявності у нього дискреційних повноважень може вибирати з декількох варіантів припустимих рішень той, який він вважає найбільш відповідним у даному випадку. За цього надано рекомендацію судам не втручатися у дискреційні повноваження державних органів.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Отже, «ефективний засіб правого захисту» в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб`єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають у застосуванні суб`єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень. У більш звуженому розумінні дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчиняти конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними). Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 21 травня 2013 року № 21-87а13.

Оцінюючи докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є такими, що підлягають задоволенню шляхом визнання протиправним та скасування рішення Великоновосілківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області № 3561 від 16.10.2020 року про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 та зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву від 13 жовтня 2020 року про призначення пенсії позивачу з урахуванням викладених в судовому рішенні висновків.

З наведених підстав заявлений позов підлягає частковому задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з такого.

Відповідно до приписів статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Отже, сплачений позивачем судовий збір у розмірі 840,80 грн. підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача пропорційно до задоволеної частини позовних вимог в сумі 420,40 грн.

Керуючись статтями 2, 139, 241-246, 295-297 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Великоновосілківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (85500, Донецька область, смт. Велика Новосілка, вул. Центральна, буд. 103, код ЄДРПОУ 42171290) про визнання неправомірними дій та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Скасувати рішення Великоновосілківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області № 3561 від 16.10.2020 року про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).

Зобов`язати Великоновосілківське об`єднане управління пенсійного фонду України Донецької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) від 13 жовтня 2020 року про призначення пенсії, з урахуванням висновків суду про включення до спеціального (пільгового) страхового стажу періодів роботи з 24.05.1999 року по 31.05.1999 року, з 01.01.2001 року по 31.12.2002 року, з 01.11.2003 року по 31.12.2003 року та з 01.09.2020 року по 12.10.2020 року.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Великоновосілківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (85500, Донецька область, смт. Велика Новосілка, вул. Центральна, буд. 103, код ЄДРПОУ 42171290) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у сумі 420 (чотириста двадцять) грн. 40 коп.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 22 лютого 2020 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Г.А. Чекменьов