Ухвала суду № 95067932, 15.02.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

про закриття провадження у справі

15 лютого 2021 р. Справа №200/9454/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Бєломєстнова О.Ю.

при секретарі: Лисинської А.О.

за участю сторін:

представника позивача: Музиканта В.С.

представника третьої особи: Фальченко І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Фермерського господарства “Фортуна ВФ”, Фермерського господарства “Альфа-ТН”, Товариства з обмеженою відповідальністю “Прогрес”, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області, у якому просила:

визнати протиправними та скасувати накази Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області від 10.09.2020 року №4627-СГ та від 07.09.2020 №4552-СГ;

зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність гр. ОСОБА_1 із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що перебувають у запасі, для ведення особистого селянського господарства на території Райгородоцької селищної ради Слов`янського району Донецької області за межами населених пунктів;

зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області передати земельну ділянку кадастровий номер 1424256200:06:000:1052 у власність ОСОБА_1 .

В обґрунтування заявленого позову навела, що відповідачем прийнятий наказ від 10.09.2020 року №4627-СГ, яким відмовлено у затвердженні проекту землеустрою земельної ділянки. Підставою для цього вказаний інший наказ відповідача - від 07.09.2020 №4552-СГ. Цим останнім наказом визнаний таким, що втратив чинність наказ про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою. Позивач вважає, що накази від 07.09.2020 та 10.09.2020 року не відповідають вимогам законодавства, а тому підлягають скасуванню. До повноважень відповідача не належить скасування виданих ним раніше дозволів на розроблення проекту землеустрою. Визначені ним підстави для відмови у затвердженні проекту землеустрою не передбачені ст. 123 Земельного кодексу України. За твердженням позивача у спірних правовідносинах відповідач не здійснює дискреційні повноваження, а тому ефективним способом захисту порушеного права у даному випадку вважає зобов`язання останнього прийняти рішення на користь позивача - затвердити проект землеустрою та передати земельну ділянку у власність позивачу.

Відповідач надав суду відзив на позовну заяву від 01.12.2020 №9-5-0.62-6063/2-20, у якому зазначив, що 14.08.2020 до нього надійшло колективне звернення юридичних та фізичних осіб, у якому вказано про знаходження на земельній ділянці кадастровий номер 1424256200:06:000:1052 капітальних будівель і споруд, що їм належать. До звернення були додані відповідні докази. Право видавати накази про надання дозволів на розроблення проекту землеустрою включає у себе право вносити до них зміни та навіть скасовувати. Також відповідач вказує на дискреційний характер його повноважень у спірних правовідносинах.

Ухвалою від 21.12.2020 суд залучив до участі у справі у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача осіб, майно яких вірогідно знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером 1424256200:06:000:1052 - Фермерське господарство “Фортуна ВФ”, Фермерське господарство “Альфа-ТН”, Товариство з обмеженою відповідальністю “Прогрес”, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .

Представник третіх осіб надав пояснення, у яких стверджував про знаходження на спірній земельній ділянці споруд, які належать на праві власності ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Додатково вказав на підроблення підписів цих осіб при узгодженні меж спірної земельної ділянки, кримінальна справа щодо чого зареєстрована у ЄРДР.

Аналіз встановлених судом під час розгляду даної справи обставин, доводів та заперечень сторін та інших учасників судового процесу дозволяє дійти висновку, що підставою виникнення даного спору є неможливість реалізації позивачем права на одержання у власність земельної ділянки, на якій знаходиться нерухоме майно інших осіб.

При вирішенні цього питання суд виходить з наступного.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово вирішувала питання щодо юрисдикційної належності спору, предметом якого є оскарження рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування про надання або відмову в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Так, у постановах від 11 вересня 2019 року у справі № 924/174/18 (провадження №12-82гс19), від 21 березня 2018 року у справі № 536/233/16-ц (провадження № 14-5зц18), від 24 квітня 2018 року у справі № 401/2400/16-ц (провадження № 14-120цс18), від 30 травня 2018 року у справі № 826/5737/16 (провадження № 11-475апп18), від 19 червня 2018 року у справі № 922/864/17 (провадження № 12-61гс18) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність чи користування, а відмова особі в наданні земельної ділянки, яка висловлена шляхом відмови в затвердженні проекту землеустрою щодо її відведення, сама по собі не є порушенням цивільного права цієї особи за відсутності обставин, які свідчать про наявність у неї або інших заінтересованих осіб відповідного речового права щодо такої земельної ділянки.

Проект технічної документації земельної ділянки не визначений законом як підстава набуття права на земельну ділянку і не є правовстановлюючим документом.

Якщо особа звертається до відповідного органу з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту технічної документації щодо земельної ділянки, за результатами розгляду якого цей орган приймає відповідне рішення, то в цих правовідносинах відповідач реалізує свої контрольні функції у сфері управління діяльністю, що підпадає під юрисдикцію адміністративного суду.

Похідним від цього може бути висновок про аналогічну юрисдикцію спорів про визнання протиправним наказу про втрату чинності наказом про надання дозволу на розроблення проекту землевідводу. Адже ці накази пов`язані з підготовкою матеріалів, які є необхідними для набуття прав на землю, однак безпосередньо не спричиняють виникнення або припинення таких прав.

Як зазначено вище, Велика Палата Верховного Суду визначила наявність у ініціатора звернення за дозволом на розроблення проекту землеустрою або інших заінтересованих осіб відповідного речового права щодо земельної ділянки обставиною, яка не дозволяє застосовувати викладені у наведених вище рішеннях правові висновки.

Такі ситуації значно менш розповсюджені, що ускладнює пошук релевантих правових позицій Верховного Суду.

У справі, що розглядається адміністративним судом, наявні підстави для застосування висновків Великої Палати Верховного Суду, які викладені у постановах від 11.09.2019 по справі № 924/174/18 (№ в ЄДРСР 84275099) та від 18.02.2020 по справі №912/2730/18 (№ в ЄДРСР 87902777).

Так, згідно із частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

За приписами пункту 7 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте, сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Як неодноразово вказувала Велика Палата Верховного Суду під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для відмови у затвердженні землевпорядної документації та наданні у власність земельної ділянки згідно з наказом відповідача №4627-СГ від 10.09.2020 була втрата чинності наказом відповідача №3443-СГ від 03.06.2020 “Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою”.

У свою чергу, підставою для прийняття останнього була доповідна записка №1521/3-20-0.331 від 07.09.2020 та колективне звернення №27-3994/0/1-20 від 14.08.2020.

Із зазначеної доповідної записки вбачається, що при розгляді колективного звернення ТОВ “Прогрес”, ФГ “Альфа-ТН”, ФГ “Фортуна ВФ”, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було з`ясовано знаходження нерухомого майна на земельній ділянці з кадастровим номером 1424256200:06:000:1052. Саме на цю земельну ділянку 03.06.2020 р. за твердженням авторів звернення був наданий дозвіл на розроблення документації, який і визнаний таким, що втратив чинність.

Таким чином, прийняття обох спірних наказів відповідача формально пов`язане з твердженням про виявлення нерухомого майна на земельній ділянці, яку позивач бажає отримати у власність.

Особи, які подали до відповідача колективне звернення, додали до нього витяги з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 22.07.2020 року, з яких вбачається, що належний їм комплекс виробничих будівель та споруд (зокрема ємності для зберігання ПММ) знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

При цьому вони стверджують, що частина належних їм споруд знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером 1424256200:06:000:1052. В підтвердження цього надають акт обстеження від 22.07.2020р., складений експертом ОСОБА_4 , у якому зазначається про знаходження на земельній ділянці із зазначеним кадастровим номером ємностей для зберігання ПММ, замощення для розміщення техніки та сільськогосподарського інвентарю.

З письмових пояснень представника третіх осіб також вбачається, що спірна земельна ділянка сформована під належними ОСОБА_3 та ОСОБА_2 спорудами (а.с. 170). Документи, що підтверджують право власності - витяги з Державного реєстру прав на нерухоме майно на ці споруди представник надав до матеріалів справи (а.с. 173, 174) разом з технічними паспортами на споруди та картографічними матеріалами (а.с. 183-188).

Позивач заперечує наявність на спірній земельній ділянці зазначеного вище нерухомого майна з посиланням на невідповідне цільове призначення земельної ділянки, неправильну адресу нерухомого майна, його знаходження у межах населеного пункту, у той час як ділянка знаходиться за його межами, відсутність у експерта достатньої компетенції.

Не вдаючись до оцінки правильності тверджень позивача чи авторів колективного звернення адміністративний суд вбачає наявність між ОСОБА_1 з одного боку та ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - з іншого спору щодо прав на земельну ділянку з кадастровим номером 1424256200:06:000:1052.

Представник ОСОБА_1 стверджує про те, що земельна ділянка є вільною та вона може претендувати на набуття її у власність безоплатно. З іншого боку представник третіх осіб стверджує зворотне та просить припинити “захват” ділянки, на якій знаходяться споруди третіх осіб.

Обидва твердження мають правове підґрунтя (ст. 118, 123 Земельного кодексу України - у позивача, ст. 377 Цивільного кодексу України - у третіх осіб), власні доказові бази, тобто спір не є удаваним. І предметом цього спору є цивільне право - володіння, використання, розпорядження земельною ділянкою з кадастровим номером 1424256200:06:000:1052.

Як слідує з постанови Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2019 року по справі № 924/174/18 (п. 67) спрямоване на подальшу передачу земельної ділянки у власність іншим особам рішення суб`єкта владних повноважень може порушувати охоронювані законом права на користування ними.

В контексті даної справи суд дійшов висновку, що у разі скасування рішення відповідача щодо визнання нечинним наказу про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, а також щодо відмови у затвердженні такого проекту, для позивача буде створена можливість отримати у власність земельну ділянку, на якій знаходяться належні третім особам будівлі.

Це безумовно впливатиме на права останніх щодо користування як цими спорудами, так і ділянкою, на якій вони знаходяться - доступ до об`єктів права власності може бути обмежений, що вимагатиме встановлення сервітуту. Також зміниться ринкова вартість цих споруд, що безпосередньо впливає на охоронювані законом інтереси третіх осіб.

З урахуванням цього судом встановлена наявність спору не тільки між сторонами у справі, а і між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 . Питання щодо їх прав на земельну ділянку має розглядатися спільно з вирішенням спору щодо проекту затвердження землевідводу.

У такому разі буде забезпечена правова визначеність щодо спірних рішень ГУ Держгеокадастру в Донецькій області - не буде необхідності у повторній оцінці судом їх законності за позовом третіх осіб.

Адміністративний суд звертає особливу увагу на те, що позовні вимоги стосуються не тільки проміжних актів індивідуальної дії в процедурі відведення земельної ділянки. Позивач також просить зобов`язати ГУ Держгеокадастру у Донецькій області передати спірну земельну ділянку у її власність.

У разі, якщо такі позовні вимоги будуть задоволені, це означатиме остаточне визначення власника земельної ділянки без можливості надати належну оцінку правам на неї третіх осіб. Адже у адміністративному процесі ціправа не є предметом спору.

Завданням адміністративного судочинства у відповідності до ст. 2 КАС України є захист прав фізичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Порушення прав позивачів з боку інших фізичних осіб або визнання за позивачами цивільного права без урахування прав чи інтересів інших фізичних осіб на той самий об`єкт цивільного права не відповідає завданню адміністративного судочинства.

Не зважаючи на здійснення відповідачем у спірних правовідносинах у тому числі контролюючих владних управлінських функцій, у даному спорі наявні елементи спору про право цивільне між позивачем та третіми особами. Спірні накази відповідача є похідними від твердження про наявність на земельній ділянці, яку бажає одержати у власність позивач, належного третім особам майна. Спільна оцінка цьому твердженню разом з правовою оцінкою дій відповідача адміністративним судом неможлива, оскільки при цьому мають застосовуватися принципи цивільного судочинства.

Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.

Стаття 15 Цивільного кодексу України (у редакції, чинній на час подання позову) передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Положення частини 1 статті 21 того самого кодексу передбачає, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.

Такі правові висновки міститься у п. 47-50 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.02.2020 по справі № 912/2730/18 (№ в ЄДРСР 87902777).

Зважаючи на наведене, суд у даній справі дійшов висновку про наявність у ній елементів приватно-правового спору та необхідність при його вирішенні надання правової оцінки цивільним правам та охоронюваним законом інтересам третіх осіб.

Відповідно до ст. 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Зважаючи на це, саме в порядку цивільного судочинства даний спір підлягає розгляду загальними судами.

Судом встановлена відсутність ухвалених в порядку ЦПК України судових рішень за зверненнями учасників даної адміністративної справи - місцевий суд загальної юрисдикції не відмовляв у розгляді даного спору в порядку цивільного судочинства.

За приписами абз. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України “Про судовий збір” сплачена сума судового збору у даному випадку повертається за клопотанням особи, яка його сплатила.

Зважаючи на наведене, керуючись статтями 238, 241, 243, 248 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Закрити провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Фермерського господарства “Фортуна ВФ”, Фермерського господарства “Альфа-ТН”, Товариства з обмеженою відповідальністю “Прогрес”, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.

Роз`яснити позивачу, що дана справа підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.

Копію ухвали направити учасникам справи.

У судовому засіданні 15 лютого 2021 року проголошено вступну та резолютивну частини ухвали. Повний текст ухвали виготовлений та підписаний 22 лютого 2021 року.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Донецький окружний адміністративний суд.

Суддя Бєломєстнов О.Ю.