Ухвала суду № 95067903, 22.02.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

про відмову у забезпеченні позову

22 лютого 2021 р. Справа №200/571/21-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Кониченка Олега Миколайовича розглянувши в письмовому провадженні заяву ОСОБА_1 про забезпечення адміністративного позову за позовною заявою

ОСОБА_1

до Головного управління Держпраці у Донецькій області – відповідач 1,

Державної служби України з питань праці – відповідач 2,

Східного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці – відповідач 3

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держпраці у Донецькій області, Державної служби України з питань праці, Східного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці, в якому просив суд: визнати протиправною бездіяльність Державної служби України з питань праці, Головного управління Держпраці у Донецькій області, Східного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці по запропонуванню позивачу посади, рівнозначної посаді начальника відділу юридичного забезпечення Головного управління Держпраці у Донецькій області; зобов`язати Державну службу України з питань праці, Головне управління Держпраці у Донецькій області, Східне міжрегіональне управління Державної служби України з питань праці перевести позивача на посаду начальника відділу юридичного забезпечення Східного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці.

16 січня 2021 року судом відкрито провадження в адміністративні справі в порядку спрощеного позовного провадження, судове засідання призначено на 15 лютого 2021 року.

15 лютого 2021 року ухвалою суду вирішено подальший розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження з проведенням підготовчого судового засідання, яке призначено на 02 березня 2021 року.

22 лютого 2021 року до суду через систему «Електронний суд» від позивача надійшла заява про забезпечення позову шляхом заборони Східному міжрегіональному управлінню Державної служби України з питань праці вчиняти дії по призначенню на посаду начальника відділу юридичного забезпечення (юридичної служби) сторонніх (окрім позивача) осіб до набрання законної сили рішенням суду по цій справі.

Заяву про забезпечення позову вмотивовано тим, що 12.02.2021 року Державною службою України з питань праці на виконання ухвали Донецького окружного адміністративного суду від 04.02.2021 по справі №200/571/21-а надано суду витребувані докази, а саме: копію листа Східного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці від 05.01.2021 №5; біографічну довідку ОСОБА_2 ; подання щодо погодження кандидатури ОСОБА_2 на зайняття посади начальника відділу юридичного забезпечення Східного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці; лист Державної служби України з питань праці від 14.01.2021 №227/1/7.1-21 щодо погодження призначення на посаду керівника юридичної служби; висновок №65 від 13.01.2021 щодо погодження кандидатури ОСОБА_2 на посаду начальника відділу юридичного забезпечення Східного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці.

На думку позивача, викладене підтверджує намір Державної служби України з питань праці та Східного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці призначити на посаду начальника відділу юридичного забезпечення ОСОБА_2 , що унеможливить виконання позитивного рішення суду по цій справі.

Позивач просить суд звернути увагу суду на не доброчесність відповідачів, враховуючи їх обізнаність про наявність судового спору по вказаній посаді, та намагання зробити призначення на цю посаду іншої людини саме з метою унеможливлення виконання рішення суду по цій справі.

Відповідно до ч. 4 ст. 152 Кодексу адміністративного судочинства України, до заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Згідно ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до п/п 6 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», за подання до адміністративного суду заяви про забезпечення доказів або позову, заяви про видачу виконавчого документа на підставі рішення іноземного суду, заяви про зміну чи встановлення способу, порядку і строку виконання судового рішення справляється судовий збір у розмірі 0,3 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», установити у 2021 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі для працездатних осіб: з 1 січня - 2270 гривень.

Враховуючи викладене, за подання заяви про забезпечення позову до адміністративного суду в 2021 році встановлено ставку судового збору у розмірі 681,00 грн.

Позивачем судовий збір за подання заяви про забезпечення позову не сплачено, поряд з цим подано заяву про відстрочення сплати судового збору до ухвалення рішення по справі, яке вмотивоване тим, що через необхідність організації лікування свого сина внаслідок ДТП родиною позивача було витрачено всі заощадження. З вересня 2020 року позивачем не сплачуються комунальні платежі, що спричинило значні борги.

Також позивач зазначив, що через мобінг з боку т.в.о. начальника Управління Держпраці Зуб Г.В., позивачу за листопад 2020 безпідставно встановлено найнижчий розмір заохочувальних виплат по управлінню. З грудня 2020 року, і по теперішній час Головним управлінням Держпраці у Донецькій області позивачу не сплачується заробітна плата, не виплачено матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, грошову допомогу до щорічної відпустки, середній заробіток за щорічну основну та додаткову відпустки.

Враховуючи вищевикладене, позивач на даний час не має можливості оплатити судовий збір.

Дослідивши вказану заяву про відстрочення сплати судового збору, суд дійшов висновку про її обґрунтованість та задоволення.

Дослідивши заяву про забезпечення позову суд зазначає наступне.

Відповідно до положень статті 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно з частинами першою, другою статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Частиною першою статті 152 КАС України визначено, що заява про забезпечення позову подається в письмовій формі і повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову, а також захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності.

При цьому, частиною другою статті 150 КАС України передбачений вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Для задоволення судом поданої позивачем заяви про забезпечення адміністративного позову останній має довести, що невжиття обраних заходів призведе хоча б до одного із наслідків, передбачених частиною 2 статті 150 КАС України.

Із системного аналізу вимог наведених статей вбачається, що заходи забезпечення позову повинні відповідати і бути співмірними заявленим позовним вимогам, безпосередньо пов`язаними з предметом спору, необхідними і достатніми для забезпечення виконання судового рішення.

Значення цього інституту адміністративного процесуального права в тому, що ним захищаються законні інтереси (права) позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли неприйняття заходів може призвести до невиконання судового рішення. Забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуального рівноправ`я сторін.

Мета забезпечення позову - це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акта, а також перешкоджання спричинення значної шкоди заявнику. Таким чином, заходи забезпечення позову не мають якогось дискримінаційного характеру стосовно якоїсь із сторін у спорі; їх застосування здійснюється в рамках дискреційних повноважень суду і на основі принципів змагальності та процесуального рівноправ`я сторін.

У вирішенні питання про забезпечення позову адміністративний суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

При вирішенні питання про забезпечення позову адміністративний суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Закон України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889-VIII визначає принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях.

Згідно ч. 5 ст. 22 Закону України «Про державну службу», у разі реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації державного органу переведення державного службовця на рівнозначну або нижчу (за його згодою) посаду в державному органі, якому передаються повноваження та функції такого органу, здійснюється без обов`язкового проведення конкурсу.

Поряд з цим суд зазначає, що згідно роз`яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року №9 "Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" та Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06 березня 2008 року №2 "Про практику застосування адміністративним судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства під час розгляду адміністративних справ", при розгляді заяв про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

При розгляді заяви про забезпечення позову суд вважає необхіднім врахувати позицію викладену в п. 17 Вищого Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06 березня 2008 року №2 "Про практику застосування адміністративним судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства під час розгляду адміністративних справ", при розгляді заяв про забезпечення позову щодо зупинення дії правового акту індивідуальної дії щодо звільнення з посади при розгляді спорів щодо поновлення на займаній посаді.

Відтак, Пленум Вищого адміністративного суду України зазначив, що забезпечуючи такий позов шляхом зупинення дії правового акта індивідуальної дії про звільнення з посади, суд фактично продовжує службові відносини між позивачем та роботодавцем (суб`єктом владних повноважень) з відповідними наслідками - виконанням службових обов`язків, виплатою заробітної плати тощо. Таким чином, судом фактично ухвалюється рішення без розгляду справи по суті, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову, отже, судам слід мати на увазі, що забезпеченням зазначеного адміністративного позову в такий спосіб суди виходять за межі підстав забезпечення позову, що є неприпустимим.

Аналогічно викладеному заборона відповідачу 3 вчиняти дії по призначенню на посаду начальника відділу юридичного забезпечення сторонніх осіб до набрання законної сили рішенням суду по цій справі по своїй суті є фактично ухваленням рішення наперед без розгляду справи.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову.

Відповідно до ч. 5 ст. 154 Кодексу адміністративного судочинства України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Керуючись статями 150, 151, 154, 156 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

Клопотання позивача про відстрочення сплати судового збору за подання заяви про забезпечення позову до ухвалення рішення по справі – задовольнити.

В задоволенні заяву ОСОБА_1 про забезпечення адміністративного позову – відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала може бути оскаржена.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Текст ухвали розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Суддя О.М. Кониченко