Рішення № 95067896, 22.02.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 лютого 2021 р. Справа№200/6675/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Мозгової Н.А.

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Донецької обласної прокуратури про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

16 липня 2020 року позивач, ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ), звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Донецької обласної прокуратури (код ЄДРПОУ: 25707002, місцезнаходження: Донецька область, м. Маріуполь, вулиця Університетська, 6) про визнання протиправною бездіяльності щодо невиплати вихідної допомоги у зв`язку із звільненням, зобов`язання виплатити вихідну допомогу у зв`язку із звільненням у розмірі середнього місячного заробітку.

В обґрунтування адміністративного позову посилається на те, що має право на отримання вихідної допомоги при звільненні у розмірі не менше середнього місячного заробітку згідно вимог статті 44 Кодексу законів про працю України, проте відповідач протиправно не провів з нею повного розрахунку при звільненні.

Ухвалою суду від 20.07.2020 року адміністративний позов залишено без руху та надано строк на усунення недоліків.

29.07.2020 року позивач через відділ діловодства та документообігу суду надала заяву на усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 03.08.2020 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Ухвалою суду від 27.08.2020 року відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд справи №200/6675/20-а за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 27.08.2020 року відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою суду від 29.09.2020 року зупинено провадження у справі №200/6675/20-а до набрання законної сили судовим рішенням по справі №200/5459/20-а.

Ухвалою суду від 18.02.2021 року поновлено провадження у справі №200/6675/20-а.

Ухвалою суду від 18.02.2021 року клопотання позивача про заміну відповідача у справі №200/6675/20-а - задоволено. Замінено первісного відповідача - Прокуратуру Донецької області на належного відповідача - Донецьку обласну прокуратуру ( код ЄДРПОУ:25707002, місцезнаходження: 87500, Донецька область, м. Маріуполь, вул.Університетська, 6.) у справі №200/6675/20-а.

18.08.2020 року представник відповідача через відділ діловодства та документообігу суду надав відзив на позовну заяву ОСОБА_1 , у якому просив відмовити у задоволенні адміністративного позову. Свою позицію обґрунтував тим, що Закон України «Про прокуратуру» та Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» не передбачають виплату вихідної допомоги у разі звільнення з підстави, визначеної п.9 ч.1 ст.51 Закону України «Про прокуратру». Вважає, що умовою виплати працівникові вихідної допомоги за ст.44 КЗпП є звільнення працівника виключно з визначених цією статтею підстав.

Дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Позивач працювала в органах прокуратури та наказом прокурора Донецької області від 04.05.2020 року №377-и звільнено ОСОБА_1 з посади начальника відділу забезпечення представництва в суді управління представництва інтересів держави в суді прокуратури Донецької області та органів прокуратури Донецької області на підставі п.9 ч.1 ст.51 Закону України «Про прокуратуру». Підстава: рішення №117 кадрової комісії №1 від 02.04.2020 року. Доручено відділу фінансування та бухгалтерського обліку прокуратури області провести остаточний розрахунок та виплатити усі належні ОСОБА_1 виплати при звільненні (а.с.31).

Відповідно до розрахункового листа за травень 2020 року позивачу нараховано заробітну плату у розмірі 28295,47 грн. (оплата згідно окладу - 407,89 грн.; за вислугу років - 163,16 грн.; премія - 728,09 грн.; за виконання ОВР - 399,74 грн.; компенсація відпустки - 26577,01 грн.; індексація - 19,58 грн.) (а.с.34).

Судом на підставі інформації, наявної в комп`ютерній програмі «Діловодство спеціалізованого суду», встановлено, що Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 21.12.2020 року по справі №200/5459/20-а апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишено без задоволення. Апеляційну скаргу Прокуратури Донецької області - задоволено. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 31 серпня 2020 року у справі № 200/5459/20-а - скасовано в частині задоволення наступних позовних вимог: «Визнати протиправним і скасувати наказ прокуратури Донецької області від 04.05.2020 № 377-к про звільнення позивача з посади начальника відділу забезпечення представництва в суді управління представництва інтересів держави в суді прокуратури Донецької області та органів прокуратури Донецької області на підставі п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України "Про прокуратуру". Поновити позивача, ОСОБА_1 , на посаді начальника відділу забезпечення представництва в суді управління представництва інтересів держави в суді прокуратури Донецької області з 05.05.2020. Стягнути з прокуратури Донецької області на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 121274 (сто двадцять одна тисяча двісті сімдесят чотири) гривні 40 копійок з відрахуванням з вказаної суми належних до сплати податків і зборів.» та в цій частині позовних вимог - відмовлено повністю. В іншій частині рішення Донецького окружного адміністративного суду від 31 серпня 2020 року у справі № 200/5459/20-а - залишено без змін.

Відповідачем не заперечується той факт, що при звільненні позивача, останній не нараховано та не виплачено вихідну допомогу при звільненні.

Вважаючи, що позивач має право на отримання вихідної допомоги при звільненні, остання звернулась до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Законом України «Про прокуратуру» (далі - Закон №1697) забезпечуються гарантії незалежності прокурора, зокрема щодо особливого порядку його призначення на посаду, звільнення з посади, притягнення до дисциплінарної відповідальності тощо.

Статтею 4 Закону №1697-VII встановлено, що організація та діяльність прокуратури України, статус прокурорів визначаються Конституцією України, цим та іншими законами України, чинними міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Статтею 51 Закону №1697-VII передбачено загальні умови звільнення прокурора з посади, припинення його повноважень на посаді.

Так, відповідно до п.9 ч.1 даної статті прокурор звільняється з посади у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури.

Законом України від 19.09.2019 №113-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» ст.51 Закону №1697-VII доповнено частиною п`ятою, відповідно до якої на звільнення прокурорів з посади з підстави, передбаченої пунктом 9 частини першої цієї статті, не поширюються положення законодавства щодо пропозиції іншої роботи та переведення на іншу роботу при звільненні у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, щодо строків попередження про звільнення, щодо переважного права на залишення на роботі, щодо переважного права на укладення трудового договору у разі поворотного прийняття на роботу, щодо збереження місця роботи на період щорічної відпустки та на період відрядження.

Законом №1697-VII не врегульовано питання виплати вихідної допомоги при звільненні прокурорів у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури.

Нормою, що регулює порядок виплати вихідної допомоги у разі звільнення, є стаття 44 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України).

Конституційний Суд України у Рішенні від 07.05.2002 № 8-рп/2002 зазначав, що Конституція України гарантує кожному судовий захист його прав у межах конституційного, цивільного, господарського, адміністративного і кримінального судочинства України. Норми, що передбачають вирішення спорів, зокрема про поновлення порушеного права, не можуть суперечити принципу рівності усіх перед законом та судом і у зв`язку з цим обмежувати право на судовий захист. Правове регулювання Конституцією України та спеціальними законами України спеціального статусу посадових осіб не означає, що на них не можуть не поширюватися положення інших законів щодо відносин, не врегульованих спеціальними законами.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 17.02.2015 у справі № 21-8а15, за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі. Аналогічна позиція неодноразово була висловлена і Верховним Судом, зокрема, у постановах від 31.01.2018 у справі №803/31/16, від 30.07.2019 у справі №804/406/16, від 08.08.2019 у справі №813/150/16.

КЗпП України регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини (стаття 1 Кодексу).

Статтею 40 КЗпП України встановлено що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку, зокрема, змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників (пункт 1 частини першої даної статті).

Відповідно до ч.4 ст.40 КЗпП України особливості звільнення окремих категорій працівників з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої цієї статті, а також особливості застосування до них положень частини другої цієї статті, статей 42, 42-1, частини першої, другої і третьої статті 49-2, статті 74, частини третьої статті 121 цього Кодексу, встановлюються законом, що регулює їхній статус.

Згідно ст.44 КЗпП України при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 статті 36 та пунктах 1, 2 і 6 статті 40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку; у разі призову або вступу на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу (пункт 3 статті 36) - у розмірі двох мінімальних заробітних плат; внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору (статті 38 і 39) - у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку; у разі припинення трудового договору з підстав, зазначених у пункті 5 частини першої статті 41, - у розмірі не менше ніж шестимісячний середній заробіток.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» було внесено зміни також і до КЗпП України, а саме: статтю 32 доповнено частиною п`ятою такого змісту: «Переведення прокурорів відбувається з урахуванням особливостей, визначених законом, що регулює їхній статус»; статтю 40 доповнено частиною п`ятою такого змісту: «Особливості звільнення окремих категорій працівників з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої цієї статті, а також особливості застосування до них положень частини другої цієї статті, статей 42, 42-1, частин першої, другої і третьої статті 49-2, статті 74, частини третьої статті 121 цього Кодексу, встановлюються законом, що регулює їхній статус»; частину дев`яту статті 252 після слів «дисциплінарної відповідальності та звільнення» доповнено словами і цифрами «а також положення частин другої і третьої статті 49-4 цього Кодексу».

Внесені Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» зміни до КЗпП України не визначають особливостей регулювання трудових відносин прокурорів, а лише передбачають, що ці особливості встановлюються спеціальним законом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що ч.5 ст.51 Закону №1697-VII та ч.4 ст.40 КЗпП України передбачений виключний перелік випадків коли до правовідносин щодо звільнення прокурорів не застосовуються норми КЗпП України. Разом з тим, у такий виключний перелік не включено питання виплати вихідної допомоги при звільненні прокурора, а отже не заборонено застосування положень статті 44 КЗпП України при вирішенні спірного питання.

Суд також звертає увагу що чинним національним законодавством закріплені правові гарантії щодо дотримання трудових прав працівника при його звільненні. Під гарантіями трудових прав працівників розуміють систему встановлених законодавством заходів щодо врегулювання питань, що пов`язані з порушенням трудового законодавства й вирішення трудових спорів робітників і службовців, направлених на захист їхніх трудових прав. Однією з таких гарантій є виплата працівнику, який звільняється, вихідної допомоги.

Вихідна допомога - це державна гарантія, яка полягає в грошовій виплаті працівнику у випадках, передбачених законом, роботодавцем в колективному договорі або сторонами. Під вихідною допомогою зазвичай розуміють грошові суми, які виплачуються працівникові у передбачених законодавством випадках у разі припинення трудового договору з незалежних від працівника обставин.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.12.2020 року у справі №560/3971/19.

Так, частина 5 ст. 40 КЗпП України вказує на пріоритетність спеціального закону перед нормами КЗпП України у випадку звільнення окремих категорій працівників з підстав, визначених частиною першою статті 40 КЗпП України, особливості звільнення прокурорів з посади встановлено спеціальним законом - статтею 51 Закону № 1697-VII (на підставі якого і було звільнено позивача). У той же час особливості застосування положення статті 44 КЗпП України, а також обмеження щодо його застосування, зокрема, у випадку звільнення прокурора у разі ліквідації чи реорганізації органів прокуратури, не встановлено даним Кодексом.

Таким чином, звільняючи позивача, відповідач вчинив бездіяльність у вигляді невиплати позивачу вихідної допомоги, з огляду на що слід задовольнити позовні вимоги в цій частині та зобов`язати відповідача виплатити позивачу вихідну допомогу у зв`язку зі звільненням у розмірі середнього місячного заробітку.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За викладених вище обставин та відповідних доказів, суд вважає, що адміністративний позов ОСОБА_1 є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Щодо строку звернення до суду, суд враховує положення постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19», зі змінами, внесеними постановами Кабінету Міністрів України від 25 березня 2020 року № 239, від 22 квітня 2020 року № 291, від 04 травня 2020 року № 343, від 20 травня 2020 року № 392 та від 17 червня 2020 року № 500, якими запроваджено з 12 березня 2020 року до 31 липня 2020 року на усій території України карантин.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) від 30.03.2020 № 540-IX, який набрав чинності 02.04.2020 року, розділ VI «Прикінцеві положення» КАС України доповнено пунктом 3 яким визначено, що «під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165,169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки, продовжуються на строк дії такого карантину».

Таким чином, враховуючи те, що про порушення свого права позивач дізналась 06.05.2020 року (дата зарахування на картковий рахунок заробітної плати після звільнення (а.с.32)), а до суду позивач звернулась з даним позовом 13.07.2020 року, що підтверджується відповідним штемпелем на конверті (а.с.75), беручи до уваги зміни до КАС України, внесені 30.03.2020 року, та приписи постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 щодо введення на території України з 12 березня 2020 року карантину, суд дійшов висновку, що позивачем не пропущено строк звернення до суду із даним адміністративним позовом.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем при зверненні до суду з даним адміністративним позовом сплачено судовий збір у розмірі 840,80 грн. (а.с.41), який повинен бути стягнутий за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача.

Керуючись статтями 2, 5-10, 20, 22, 25, 72-77, 90, 132, 139, 143, 241-246, 250, 251, 255, 295, 297, підпунктом 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Донецької обласної прокуратури (код ЄДРПОУ: 25707002, місцезнаходження: Донецька область, м. Маріуполь, вулиця Університетська, 6) про визнання протиправною бездіяльності щодо невиплати вихідної допомоги у зв`язку із звільненням, зобов`язання виплатити вихідну допомогу у зв`язку із звільненням у розмірі середнього місячного заробітку - задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Донецької обласної прокуратури (код ЄДРПОУ: 25707002, місцезнаходження: Донецька область, м. Маріуполь, вулиця Університетська, 6) щодо невиплати ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) вихідної допомоги при звільненні.

Зобов`язати Донецьку обласну прокуратуру (код ЄДРПОУ: 25707002, місцезнаходження: Донецька область, м. Маріуполь, вулиця Університетська, 6) виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) вихідну допомогу у зв`язку зі звільненням у розмірі середнього місячного заробітку.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Донецької обласної прокуратури (код ЄДРПОУ: 25707002, місцезнаходження: Донецька область, м. Маріуполь, вулиця Університетська, 6) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 840 (вісімсот сорок) грн. 00 коп.

Повний текст судового рішення виготовлений та підписаний 22.02.2021 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційної скарги подаються учасниками справи через Донецький окружний адміністративний суд.

Суддя Н.А. Мозговая