Ухвала суду № 95067827, 23.02.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

23 лютого 2021 р. Справа № 160/2412/21 Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Ніколайчук С.В., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 (для листування: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до виконавчого комітету Центрально-Міської районної у м. Кривий Ріг ради (50000, Дніпропетровська область, м. Кривий ріг, вул. Свято-Миколаївська, 27, код ЄДРПОУ 04052560) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

18 лютого 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернувся з позовною заявою до виконавчого комітету Центрально-Міської районної у м. Кривий Ріг ради, у якій позивач просить:

- визнати протиправним рішення виконкому Центрально-Міської районної у місті Кривому Розі ради від 20.06.2018 року №216 «Про зняття з квартирного обліку громадян, які потребували поліпшення житлових умов» в частині зняття ОСОБА_1 з квартирного обліку, на якому він перебував по загальній черзі та позачерговій групі черговості як дитина позбавлена батьківського піклування;

- зобов`язати Центрально-Міську районну у м. Кривому Розі раду відновити на черзі ОСОБА_1 у черзі на квартирному обліку складом сім`ї (один) чоловік по загальній черзі та позачерговій групі черговості, як дитину позбавлену батьківського піклування, на якому він перебував до видання рішення виконкому Центрально-Міської районної у Кривому Розі ради від 20.06.2018 року №216.

Відповідно до ст.171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи є передбачені нормами Кодексу адміністративного судочинства України підстави для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі.

Згідно з ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Підпунктом 1 п.1 ст.170 КАС України передбачено, що суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Вирішуючи питання чи належить розглядати даний адміністративний спір за правилами адміністративного судочинства, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Інший порядок судового провадження встановлений Положеннями Цивільного процесуального кодексу України.

Так, згідно з ч. 1 ст. 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у поряду цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Аналізуючи зазначені вище норми, суд вважає, що за загальним правилом у порядку цивільного судочинства суди вирішують справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, у яких хоча б одна зі сторін є фізична особа, зокрема, спори, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також із інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Зі змісту позовних вимог ОСОБА_1 вбачається, що позивач просить суд визнати протиправним рішення виконкому Центрально-Міської районної у місті Кривому Розі ради від 20.06.2018 року №216 «Про зняття з квартирного обліку громадян, які потребували поліпшення житлових умов» та зобов`язати Центрально-Міську районну у м. Кривому Розі раду відновити на черзі ОСОБА_1 у черзі на квартирному обліку складом сім`ї (один) чоловік по загальній черзі та позачерговій групі черговості, як дитину позбавлену батьківського піклування, на якому він перебував до видання рішення виконкому Центрально-Міської районної у Кривому Розі ради від 20.06.2018 року №216.

В обґрунтування позовної заяви, позивач зазначає, що рішення виконкому Центрально-Міської районної у місті Кривому Розі ради від 20.06.2018 року №216 «Про зняття з квартирного обліку громадян, які потребували поліпшення житлових умов» позивача знято з черги громадян, які потребують поліпшення житлових умов, у зв`язку з реєстрацією місця проживання в іншому районі міста.

Підставою для прийняття рішення виконкомом Центрально-Міської районної у місті Кривому Розі раді від 20.06.2018 року №216 «Про зняття з квартирного обліку громадян, які потребували поліпшення житлових умов» стало те, що за період з 21.10.2010 року по 20.06.2018 року позивач жодного разу не надав оновлених документів, з чим останній не погоджується, оскільки у відповідача була можливість повідомити ОСОБА_1 про намір зняти останнього з квартирного обліку.

Наведене свідчить, що предметом спору у даній справі є спір про право позивача на чергу з квартирного обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов (житловий спір), який виник у позивача внаслідок винесення оскаржувано рішення виконкомом Центрально-Міської районної у місті Кривому Розі раді від 20.06.2018 року №216 «Про зняття з квартирного обліку громадян, які потребували поліпшення житлових умов».

Визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі й обов`язок суб`єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін.

Суд, який розглянув справу, що не належить до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні ч.1 ст.6 Конвенції.

У п.24 рішення від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що суд з «судом, встановленим законом» поширюється не лише на правову основу самого існування суду, але й на дотримання таким судом певних норм, що регулюють його діяльність. Крім того, Європейський суд з прав людини у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі «Занд проти Австрії» зазначив, що поняття «суд, встановлений законом» у ч.1 ст.6 Конвенції передбачає «усно організаційну структуру судів включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, який не маючи юрисдикції, здійснює судовий розгляд на підставі практики, яка не передбачена законом.

Судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб. Неправомірні рішення, дії чи бездіяльність посадових осіб органів місцевого самоврядування, прийняті з порушенням прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, можуть бути оскаржені відповідно до ч. 2 ст. 55 Конституції України та ст. 6 КАС України в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Водночас за приписами п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Судом встановлено, що підставою для оскарження рішення виконкому Центрально-Міської районної у місті Кривому Розі ради від 20.06.2018 року №216 «Про зняття з квартирного обліку громадян, які потребували поліпшення житлових умов» є доводи позивача про те, що таким рішенням порушується його житлові права.

Відтак, зазначений позов спрямований на поновлення прав позивача у сфері житлових відносин, та є спором про право, з чого слідує, що вказаний спір не є публічно-правовим та не пов`язаний із захистом прав, свобод та інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин, а випливає із захисту прав, свобод та інтересів позивача на право користування житлом, тобто, даний спір стосується цивільних прав, інтересів та свобод позивача у житлових правовідносинах сторін.

Житлові спори - особливий різновид спорів, що стосуються житлових прав та інтересів громадян і організацій.

У порядку цивільного судочинства розглядаються спори щодо права особи на житло (приватизація житла, взяття на облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов, або зняття з такого обліку, надання житла, користування житловим приміщенням у будинку державного чи приватного житлового фонду, житлово-будівельних кооперативів, у гуртожитках, встановлення автономного опалення у приміщенні державного житлового фонду, виселення, а також спори щодо забезпечення житлових прав мешканців гуртожитків тощо).

Таким чином, житлові спори підлягають розгляду у порядку цивільного судочинства, оскільки, у такому випадку, звертається до суду за захистом порушеного цивільного права, а отже такий спір не стосується захисту прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, а пов`язаний із вирішенням питання щодо права користування житлом. Такі спори є житловими (цивільними) спорами, незалежно від участі у справі суб`єкта владних повноважень як відповідача.

Незважаючи на той факт, що судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб, заявлений спір не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, а справа не має встановлених нормами Кодексу адміністративного судочинства України ознак справи адміністративної юрисдикції і повинна вирішуватись в порядку цивільного судочинства.

Зазначена позиція прямо кореспондується правовій позиції Великої палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 14.03.2018 р. у справі №К/9901/5888/18 (363/2449/14-а).

Слід роз`яснити позивачу, що даний спір є цивільно-правовим спором та підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства у загальному місцевому суді за правилами, встановленими Цивільним процесуальним кодексом України.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Враховуючи характер спірних правовідносин, який є цивільно-правовим, суд робить висновок, що даний спір не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства і має бути розглянутий в порядку цивільного судочинства, тому у відкритті провадження у цій справі слід відмовити.

Керуючись статтями 4, 19, 170, 248, 256 КАС України, суд –

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 (для листування: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до виконавчого комітету Центрально-Міської районної у м. Кривий Ріг ради (50000, Дніпропетровська область, м. Кривий ріг, вул. Свято-Миколаївська, 27, код ЄДРПОУ 04052560) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії.

Копію ухвали про відмову у відкритті провадження у справі надіслати позивачеві разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами.

На виконання вимог частини 6 статті 170 КАС України роз`яснити позивачеві, що розгляд такої справи віднесено до цивільної юрисдикції, тому він може звернутися з даною позовною заявою до місцевого загального суду в порядку цивільно-процесуального законодавства.

Також роз`яснити позивачеві, що відповідно до частини 5 статті 170 КАС України повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до статті 256 КАС України та може бути оскаржена до Третього апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, встановлені статтями 295-297 КАС України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи ухвала суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень КАС України.

Суддя С.В. Ніколайчук