Рішення № 95067737, 21.12.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2020 року Справа № 160/13150/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Турлакової Н.В.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Омега» до Дніпровської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Омега» звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Дніпровської митниці Держмитслужби в якій просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів Дніпровської митниці Держмитслужби: №UA110130/2020/000059/1 від 18.04.2020 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ТОВ «ОМЕГА» з метою митного оформлення товару «Капуста білоголова молода-свіжа, врожаю 2020» подало до Дніпровської митниці Держмитслужби електронні митні декларації: № UA110130/2020/011142 від 17.04.2020 року. Під час декларування товарів за вказаною електронною митною декларацією ТОВ «Омега» обрано основний метод визначення митної вартості товару - за ціною договору та подані документи, що підтверджують заявлену митну вартість товару відповідно до вимог статті 53 Митного кодексу України, зокрема, зовнішньоекономічний договір купівлі-продажу, рахунок-фактуру (інвойс), пакувальний лист, міжнародну автомобільну накладну (CMR), та інші документи, зазначені в графі 44 митної декларації. Однак, митницею було прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів № UA110130/2019/000059/1 від 18.04.2020 року та відмовлено у прийнятті вказаної митної декларації шляхом оформлення Картки відмов в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення (далі - Картки відмови): №UA110130/2020/00119 від 18.04.2020 року. В оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів митницею не зазначені обґрунтовані сумніви щодо заявленої декларантом митної вартості товарів, за наслідками яких розпочалась процедура консультацій та згідно яких скориговано митну вартість товарів. Митницею не зазначено у рішенні яким чином не зазначення сорту товару у специфікації і наявність сорту товару у митній декларації країни відправлення, при незмінних умовах ваги та вартості товару, може вплинути на ціну товару та інші складові митної вартості. Відповідно до вимог законодавства України фітосанітарний сертифікат засвідчує фітосанітарний стан об`єкту і не повинен містити відомості з приводу його якості з зазначенням сорту товару. Позивач вважає, що надані до митного оформлення документи, повною мірою підтверджують числові значення складових митної вартості, відомості в них не мають протиріч та розбіжностей, які б не дозволяли митному органу провести обчислення митної вартості за основним методом. Окрім того, здійснення коригування митної вартості позивач вважає втручанням в зовнішньоекономічну діяльність та порушенням принципу свободи підприємницької діяльності. Також, в оскаржуваному рішенні Дніпровська митниця Держмислужби не обґрунтувала чому застосовано другорядний метод визначення митної вартості -2г, чим порушила ст.ст. 57, 58 Митного кодексу України, отже застосування такого методу є неправомірним.

Відповідач адміністративний позов не визнав, в обґрунтування заперечень у відзиві на позов зазначив, що для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товару позивач надав пакет документів, необхідних для визначення митної вартості за ціною договору, проте вони мали розбіжності, та не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості. Крім того, позивачем, витрати на транспортування і страхування по даному товару декларантом не заявлялись та не надавались документи про сплату товару. Всі обставини справи вказують на наявність встановлених законом причин неможливості застосування методу визначення митної вартості за ціною договору щодо імпортованих товарів. У зв`язку із неможливістю застосування першого методу визначення митної вартості товарів відповідачем послідовно було перейдено до наступних методів визначення митної вартості та застосовано резервний. Рішення про коригування митної вартості товарів прийнято митницею відповідно до норм чинного законодавства.

Представником позивача подано відповідь на відзив, в якому позивач просив відхилити доводи відповідача, зазначені у відзиві та задовольнити позовну заяву в повному обсязі.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2020 року прийнято до свого провадження вказану справу та згідно ч.2 ст.257 КАС України ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч.1 ст.257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Згідно з ст.258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

За правилами частини 6 статті 120 КАС України, якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.

Першим днем для прийняття рішення по даній справі є 20.12.2020 – вихідний день (неділя), у зв`язку з чим, дане рішення прийнято першим робочим днем – 21.12.2020р.

Дослідивши чинне законодавство та матеріали справи, суд доходить наступних висновків.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 22.03.2019 року ТОВ «Омега» (Покупець) уклало з компанією ТОВ «SAFIR-PROMET DOO Strumica», Македонія (Продавець), контракт №F/127, на поставку в Україну свіжих фруктів і овочів, в подальшому товари, згідно з асортиментом і за ціною, визначеними в наступних Специфікаціях до цього контракту. Пунктом 1.2 Контракту передбачено, що Товар, який поставляється, має бути поставлений партіями в повній відповідності з вимогами на умовах і за цінами, вказаними в Специфікаціях і Додатках до цього Контракту, які є його невід`ємною частиною. Найменування і кількість кожної окремої партії товару визначається на підставі Інвойсу, виставленого Продавцем Покупцеві на кожну окрему партію товару (пункт 1.3 Контракту).

Ціни на товар розуміються на умовах FCA Струміца, Македонія та/DAPДніпро, Україна відповідно до умов Інкотермс 2010, якщо інше не обумовлено в Специфікаціях і Інвойсах

Відповідно до підпункту 3.1.1 пункту 3.1 Контракту № F/127 від 22.03.2019, укладеного між ТОВ «Омега» та компанією ТОВ «SAFIR-PR0MET DOO Strumica», Македонія (далі за текстом -Контракт), Покупець оплачує 100% суми з зазначеної в інвойсі після митного очищення товару та інспекції на складі Покупця на протязі ЗО діб після отримання товару. Інші умови оплати можуть вказуватись в Специфікаціях та/або Інвойсах щодо кожної окремої поставки. Тобто, умовами Контракту було передбачено, що 100% оплати товару здійснюється протягом 30 діб після отримання товару Покупцем.

ТОВ «ОМЕГА» з метою митного оформлення товару «Капуста білоголова молода-свіжа, врожаю 2020» подало до Дніпровської митниці Держмитслужби електронні митні декларації: № UA110130/2020/011142 від 17.04.2020 року.

Митна вартість товару підприємством була визначена відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст.57 Митного кодексу України - за основним методом, який встановлений ст. 58 Митного кодексу України - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операцій).

Як вбачається з картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA110130/2020/00119, на підтвердження митної вартості товару підприємством надано митному органу наступні документи: Пакувальний лист (Packing list) від 14.04.2020, Рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) від 14.04.2020, Автотранспортна накладна (Road consignment note) від 14.04.2020, Фітосанітарний сертифікат (Phytosanitary certificate) від 14.04.2020, Міжнародний санітарний сертифікат (Sanitary certificate) від 14.04.2020, Сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR 1 (Movement certificate EUR 1) від 14.04.2020, Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів (крім позначеного кодом 4104). подання якого для митного оформлення не супроводжується від 22.03.2020, Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) від 14.04.2020, Договір про надання послуг митного брокера від 18.03.2020, Заява декларанта або уповноваженої ним особи, у вигляді внесення коду до митної декларації, про те. що товари не є генетично модифікованим організмом від 14.04.2020, Інформація про позитивні результати державних видів контролю при застосуванні Порядку інформаційного обміну між органами доходів і зборів від 17.04.2020, Інші некласифіковані документи від 14.04.2020, Копія митної декларації країни відправлення від 14.04.2020.

18.04.2020 року митницею прийняте рішення про коригування митної вартості №UA110130/2020/000059/1, згідно якого відповідач здійснив коригування митної вартості задекларованих позивачем товарів, митна вартість визначена митницею за резервним методом.

В обґрунтування рішення про коригування митної вартості товарів від 18.04.2020 року №UA110130/2020/000059/1 митним органом покладені наступні висновки.

Поставка товару здійснюється згідно контракту № F/127 від 22.03.2019. Відповідно до пунктів 1.1 та 1.2 контракту від 22.03.2019 № F/127 товар постачається у відповідності та на умовах, вказаних у специфікації або додатку. В специфікації № 2 від 14.04.2020, інвойсі від 14.04.2020 № 133/2020, пакувальному листі від 14.04.2020та копії митної декларації відправлення від 14.04.2020 №20МКХР40500000Е660 не зазначено сорт або вид свіжої капусти. Але у фітосанітарному сертифікаті від 14.04.2020 №МК5901609 зазначено - «Brassica oleracea capitate.

Відповідно до пункту 1.2 контракту від 22.03.2019 F/127 товар постачається у відповідності та на умовах вказаних у специфікації або додатку. У наданому до митного оформлення комерційному рахунку № 133/2020 від 14.04.2020 відсутні посилання на специфікацію № 2 та контракт від 22.03.2019 F/127, згідно яких сформована оцінювана партія товару. Також у цьому документі, що надавався митним органом при перетині товаром митного кордону України, відсутня інформація щодо виду та сорту овочів.

У наданих до митного оформлення пакувальному листі від 14.04.2020 та CMR від 14.04.2020 № 0010553 вказано пакування - 1690 фанерних ящиків. У поданій для митного оформлення ЕМД зазначено - 1690 картонних коробок, що не відповідає інформації, яка міститься товаросупровідних документах.

Скориставшись правом визначеним пунктом 2 частини 3 ст. 52 МКУ, підприємство задекларувало зазначені товари, а митниця випустила товар у вільний обіг.

Правомірність винесеного Дніпровською митницею ДФС рішення про коригування митної товарів та картка відмови є предметом розгляду даної адміністративної справи.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Правовідносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Згідно із частиною 1 статті 7 Митного кодексу України, встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення, застосування механізмів тарифного і нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, справляння митних платежів, ведення митної статистики, обмін митною інформацією, ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, здійснення відповідно до закону державного контролю нехарчової продукції при її ввезенні на митну територію України, запобігання та протидія контрабанді, боротьба з порушеннями митних правил, організація і забезпечення діяльності митних органів та інші заходи, спрямовані на реалізацію державної політики у сфері державної митної справи, становлять державну митну справу.

Митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються митними органами в межах своїх повноважень з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку (пункт 24 частини 1 статті 4 Митного кодексу України).

Статтею 49 Митного кодексу України від 13 березня 2012 року № 4495-VI (з наступними змінами та доповненнями) визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до частини першої статті 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно із частинами першою - третьою статті 52 цього ж Кодексу заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право: 1) надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації; 2) на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі визнання органом доходів і зборів заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу; 3) проводити цінову експертизу договору (контракту) шляхом залучення експертів за власні кошти; 4) оскаржувати у порядку, визначеному главою 4 цього Кодексу, рішення органу доходів і зборів щодо коригування митної вартості оцінюваних товарів та бездіяльність органу доходів і зборів щодо неприйняття протягом строків, встановлених статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення, рішення про визнання митної вартості оцінюваних товарів; 5) приймати самостійне рішення про необхідність коригування митної вартості після випуску товарів; 6) отримувати від органу доходів і зборів інформацію щодо підстав, з яких орган доходів і зборів вважає, що взаємозв`язок продавця і покупця вплинув на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари; 7) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від органу доходів і зборів надання письмової інформації про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 8) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від органу доходів і зборів надання письмової інформації щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих при коригуванні заявленої митної вартості, а також щодо підстав для здійснення такого коригування.

Як передбачено частинами другою - третьою статті 53 Митного кодексу України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Частинами першою - третьою статті 54 вказаного Кодексу визначено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої, п`ятої, шостої статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду. Декларант може провести консультації з органом доходів і зборів з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в органі доходів і зборів. На вимогу декларанта консультації проводяться у письмовому вигляді.

Згідно з частинами першою - другою статті 57 вказаного Кодексу визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

За приписами частин першої, другої статті 64 Митного кодексу України, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Системний аналіз вказаних положень Митного кодексу України дає підстави дійти таких висновків.

На виконання такого принципу державної митної справи, як принцип додержання прав та охоронюваних законом інтересів осіб, орган доходів і зборів повинен обґрунтувати причини витребування додаткових документів у разі, якщо документи, які підтверджують митну вартість товарів, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Суперечності у відомостях щодо умов оплати товару в документах, доданих до вантажної митної декларації на підтвердження митної вартості товарів, не можуть бути підставою для витребування органом доходів і зборів додаткових документів у декларанта. Тягар доведення неправильності заявленої митної вартості лежить на органі доходів і зборів.

У рішенні про коригування заявленої митної вартості орган доходів і зборів повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися органом доходів і зборів при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

При обґрунтуванні неможливості застосування певних другорядних методів орган доходів і зборів повинен конкретизувати підстави незастосування цих методів.

Орган доходів і зборів зобов`язаний навести у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.

Суд зазначає, що в основу оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів покладені висновки митного органу про не підтвердження декларантом відомостей митної вартості товару, який надійшов до митного оформлення.

При здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган повинен впевнитися, що заявлена декларантом митна вартість товару ґрунтується на дійсній вартості, під якою, відповідно до статті УІІ ГАТТ 1994 року, згода на обов`язковість якої надана Верховною Радою України, розуміється ціна, за якою такий або аналогічний товар продається або пропонується для продажу при нормальній ході торгівлі в умовах повної конкуренції.

Примітками до п.2 статті УІІ “Оцінка товару для митних цілей” ГАТТ (1947) визначено, що сумісним зі статтею УІІ було б припущення, що “дійсна вартість” може бути представлена ціною, зазначеною у рахунку, плюс будь-які не включені до неї збори за виправдані витрати, які є звичайними складовими “дійсної вартості”, а також плюс будь-яка виняткова знижка чи інше зменшення звичайної конкурентної ціни.

З огляду на вказані норми, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що органи доходів і зборів мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає органу доходів і зборів право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Приписи вказаних статей зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.

Таке правозастосування узгоджується з висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 31.03.2015 у справі 21-127а15, від 30 червня 2015 року (справа № 814/283/14), від 20 січня 2015 року (справа №822/175/14), а також висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 23.10.2018 р. справа №816/921/17, адміністративне провадження №К/9901/709/18.

Суд зазначає, що в основу оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів покладені висновки митного органу про не підтвердження декларантом відомостей митної вартості товару, який надійшов до митного оформлення.

Щодо доводів відповідача у рішенні №UA110130/2020/000059/l від 18.04.2020 про те, що «поставка товару здійснюється згідно контракту № F/127 від 22.03.2019. Відповідно до пунктів 1.1 та 1.2 контракту від 22.03.2019 № F/127 товар постачається у відповідності та на умовах, вказаних у специфікації або додатку. В специфікації № 2 від 14.04.2020, інвойсі від 14.04.2020 № 133/2020, пакувальному листі від 14.04.2020та копії митної декларації відправлення від 14.04.2020 №20МКХР40500000Е660 не зазначено сорт або вид свіжої капусти. Але у фітосанітарному сертифікаті від 14.04.2020 №МК5901609 зазначено - «Brassica oleracea capitate». Відповідно до пункту 1.2 контракту від 22.03.2019 F/127 товар постачається у відповідності та на умовах вказаних у специфікації або додатку. У наданому до митного оформлення комерційному рахунку № 133/2020 від 14.04.2020 відсутні посилання на специфікацію № 2 та контракт від 22.03.2019 F/127, згідно яких сформована оцінювана партія товару. Також у цьому документі, що надавався митним органом при перетині товаром митного кордону України, відсутня інформація щодо виду та сорту овочів», суд зазначає наступне.

Під час розгляду справи, вказані обставини не знайшли свого підтвердження, оскільки відповідно до п. 1.1 Контракту № F/127 від 22.03.2019 року укладеного між ТОВ «Омега» та ТОВ «SAFIR-PR0MET DOO Strumica», Македонія Продавець продає, а Покупець купує свіжі фрукти і овочі, в подальшому «Товари», згідно із асортиментом і за цінами, визначеними в наступних Специфікаціях до цього Контракту.

Пунктом 1.2 Контракту передбачено, що Товар, який поставляється, має бути поставлений партіями в повній відповідності з вимогами на умовах і за цінами, вказаними в Специфікаціях і Додатках до цього Контракту, які є його невід`ємною частиною.

Найменування і кількість кожної окремої партії товару визначається на підставі Інвойсу, виставленого Продавцем Покупцеві на кожну окрему партію товару (пункт 1.3 Контракту).

Так, відповідно до вимог частини 2 статті 53 Митного кодексу України до митних декларацій у відношенні якого було винесено вищезазначене рішення про коригування митної вартості були надані документи, які підтверджують митну вартість, зокрема: специфікацію, інвойс, пакувальний лист, що є невід`ємною частиною інвойсу, які містять ідентичні відомості щодо найменування, асортименту товару, його кількості, ціни та загальної вартості партії, яка підтверджує належність та відповідність документів до декларованої партії товару. У своїй сукупності документи дають змогу ідентифікувати партію товару, підтверджують числові значення та відповідно не мають розбіжностей.

Отже, митним органом не доведено, яким чином не зазначення сорту товару у специфікації і наявність сорту товару у митній декларації країни відправлення, при незмінних умовах ваги та вартості товару, може вплинути на ціну товару та інші складові митної вартості.

Крім того, відповідно до статті 1 Закону України «Про карантин рослин» фітосанітарний сертифікат - сертифікат, що засвідчує фітосанітарний стан об`єктів регулювання. Фітосанітарний стан - наявність або відсутність регульованих шкідливих організмів в об`єктах регулювання.

Відповідно до статті 44 Митного кодексу України для підтвердження країни походження товару митний орган у передбачених законом випадках має право вимагати та отримувати оригінали документів про походження такого товару зокрема до якого відноситься сертифікат форми EUR1.

Отже, відповідно до вимог законодавства України фітосанітарний сертифікат засвідчує фітосанітарний стан об`єкту і не повинен містити відомості з приводу його якості з зазначенням сорту товару.

Щодо експортної декларації від 14.04.2020 №20МКХР40500000Е660 в якій не зазначено сорт товару, слід зазначити, що вказана експортна декларація країни відправника містить опис товару, вагу, продавець, покупець та його вартість та повністю співпадає з інформацією, зазначеної в інвойсі та інших документах, наданих до митного оформлення та дає змогу впевнитись в заявленій декларантом митній вартості.

При цьому, митницею не зазначено у Рішеннях яким чином відсутність у митній декларації країни відправлення від 04.03.2020 №20FRD0690017871117 інформації щодо сорту товару може вплинути на визначення числових значень митної вартості товарів.

Разом з цим суд зазначає, що експортна декларація країни відправника від 14.04.2020 №20МКХР40500000Е660 не є документом, зазначений у частині другій статті 53 Митного кодексу України, як документ, який підтверджує мигну вартість товарів та навіть розбіжності у ньому не можуть бути підставою для витребування додаткових документів та подальшого коригуванню митної вартості.

Щодо відсутності у комерційному рахунку № 133/2020 від 14.04.2020 посилання на специфікацію № 2 та контракт від 22.03.2019 F/127, слід зазначити, що комерційний рахунок (Інвойс) від 14.04.2020 № 133/2020 містить посилання на Контракт F/127 від 22.03.2019 року, тому відсутність посилання у Інвойсі на Специфікацію № 2 від 14.04.2020 не є розбіжністю, оскільки вказана специфікація є невід ємною частиною цього Контракту.

Отже, наявність чи відсутність у рахунку-фактурі певних відомостей (реквізитів), зокрема, посилання на контракт чи його специфікацію не може бути підставою для коригування митної вартості у випадку, якщо з інших поданих декларантом документів можливо встановити такі дані.

Аналогічний правовий висновок з цього питання викладено у постановах Верховного Суду від 18.07.2019р. по справі № 821/829/18 (провадження №К/9901/5724/19) від 14.08.2018р. по справі № 821/1617/17 (провадження №К/9901/48422/18).

Щодо доводів відповідача у Рішенні №UA№110130/2020/000059/l від 18.04.2020 про те, що «у наданих до митного оформлення пакувальному листі від 14.04.2020 та CMR від 14.04.2020 № 0010553 вказано пакування - 1690 фанерних ящиків. У поданій для митного оформлення ЕМД зазначено - 1690 картонних коробок, що не відповідає інформації, яка міститься товаросупровідних документах» суд зазначає наступне.

Вказані доводи суд оцінює критично, оскільки відповідно до вимог частини 2 статті 53 Митного кодексу України до митних декларацій у відношенні якого було винесено вищезазначене рішення про коригування митної вартості були надані документи, які підтверджують митну вартість, зокрема: інвойс, пакувальний лист, що є невід`ємною частиною інвойсу містять ідентичні відомості щодо пакування товару - ящики, що підтверджують належність та відповідність документів до декларованої партії товару. У своїй сукупності документи дають змогу ідентифікувати партію товару, підтверджують числові значення та відповідно не мають розбіжностей.

Отже, митним органом не доведено, яким чином зазначення виду пакування товару, при незмінних умовах ваги та вартості товару, може вплинути на ціну товару та інші складові митної вартості.

Щодо посилання відповідача у відзиві на позовну заяву від 25.11.2020 № 75-08-02-

1/10/8.19/11474 про те, що «відсутні платіжні документи товару до митного оформлення. В Контракті зазначається про те, що оплата в розмірі 100% суми зазначеної в інвойсі після митного очищення товару та інспекції на складі Покупця на протязі 30 діб після отримання товару, суд зазначає наступне.

Відповідно до підпункту 3.1.1 пункту 3.1 Контракту № F/127 від 22.03.2019, укладеного між ТОВ «Омега» та компанією ТОВ «SAFIR-PR0MET DOO Strumica», Македонія, Покупець оплачує 100% суми з зазначеної в інвойсі після митного очищення товару та інспекції на складі Покупця на протязі 30 діб після отримання товару. Інші умови оплати можуть вказуватись в Специфікаціях та/або Інвойсах щодо кожної окремої поставки. Тобто, умовами Контракту було передбачено, що 100% оплати товару здійснюється протягом 30 діб після отримання товару Покупцем.

Отже, вказане митним органом порушення не впливає на ціноутворення, а також не спростовує реальну вартість товару.

Проте, слід зазначити, що сам факт оплати не впливає на митну вартість товару, оскільки за умовами договору сторони можуть розрахуватись уже після розмитнення товару.

У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У свою чергу умови оплати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв`язку з цим відомості про умови оплати товару не повинні братися до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак суперечності між цими відомостями не можуть підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість, а також не можуть бути підставою для витребування органом доходів і зборів додаткових документів у декларанта.

Крім того, як зазначив Верховний Суд у постанові від 20.03.2018 року по справі №815/4132/17 уявлення митного органу щодо проміжку часу для внесення передоплати може не збігатися з домовленостями господарюючих суб`єктів, а питання оплати вирішуються сторонами на вільній основі, з урахуванням власних ризиків та можливостей.

Додатково слід зазначити, що при прийнятті Рішення про коригування митної вартості товарів віл 18.04.2020 №UA110130/2020/000059/l вказана розбіжність, як підстава відмови в митному оформленні митним органом не зазначалась у Рішенні.

За наведених обставин суд прийшов до висновку, що наведена відповідачем підстава, жодним чином не перешкоджає митному органу перевірити митну вартість імпортованого товару на підставі наданих позивачем документів.

Суд вважає, що надані ТОВ «Омега» документи для проведення митних оформлень підтверджують заявлену митну вартість товарів за основним методом (за ціною договору), а ті розбіжності, які стали підставою для прийняття спірного рішення є формальними та несуттєвими, які не впливають на рівень заявленої митної вартості, тому доводи відповідача про те, що подані позивачем документи не дозволяли у належний спосіб перевірити числове значення складових митної вартості товарів та відомості щодо їх ціни, не відповідають встановленим фактичним обставинам справи, натомість митний орган безпідставно визначив митну вартість за резервним методом.

У спростування наведених вище обставин відповідач жодних доказів не надав.

Окрім того, як вбачається з оскаржуваних рішень митниці, в них містяться посилання лише на раніше оформлені митні декларації і не проведено детальне дослідження цих митних декларацій з доданими до них документами. В графі 33 оскаржуваних рішень зазначено лише номер митної декларації за якою раніше здійснювалось митне оформлення товарів, дата її складання, порядковий номер задекларованого товару, сума митної вартості. При цьому, відповідачем не зазначені загальна кількість партії товару у штуках (ящиках), вага одиниці товару та розрахунок митної вартості, не наведені характеристики товару тощо.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 22.04.2019 року по справі №815/6242/17, розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару. В цьому випадку митниця повинна здійснити дослідження документів щодо поставки товару з метою встановлення доказів, які підтверджують або спростовують цей сумнів.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування. Між тим, спірне Рішення про коригування митної вартості товарів такої інформації не містить, що не дає підстав вважати його обґрунтованим та вмотивованим у контексті положень пунктів 2, 4 частини другої статті 55 MК України.

У постанові від 29.01.2019 року по справі № 815/6827/17 Верховний Суд зазначив, що наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що відповідачем необґрунтовано було застосовано резервний метод визначення митної вартості (ст. 64 МКУ), який може бути засновано лише у випадках, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, визначених у статтях 58-63 Митного кодексу України.

Суд вважає, що надані ТОВ «Омега» документи для проведення митних оформлень підтверджують заявлену митну вартість товарів за основним методом (за ціною договору), натомість митний орган безпідставно визначив митну вартість за резервним методом.

Частиною 1 статті 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до положень статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з частинами першої та четвертої статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до приписів статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною першою статті 77 КАС України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Аналогічна позиція стосовно обов`язку доказування була висловлена Європейським судом з прав людини у пункті 36 справи “Суомінен проти Фінляндії” (Suominen v. Finland), від 01 липня 2003 року №37801/97, в якому він зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення).

Решта доводів сторін висновків суду по суті спору не спростовують.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі “Серявін та інші проти України” від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “РуїсТоріха проти Іспанії” від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29).

Отже, враховуючи встановлені під час судового розгляду справи обставини у взаємозв`язку із вимогами чинного законодавства, суд дійшов висновку, що подані позивачем документи для митного оформлення товару дають змогу встановити митну вартість товару, а митним органом в свою чергу не надано належного обґрунтування причин їх неврахування для встановлення митної вартості товару, спірне рішення є протиправними та підлягає скасуванню, а позовні вимоги – задоволенню.

Щодо компенсації позивачу витрат на правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Статтею 132 КАС України встановлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини 2 статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Компенсація витрат на професійну правничу допомогу здійснюється у порядку, передбаченому статтею 134 КАС України. Згідно з частинами 3, 4 цієї статті для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Аналіз вищенаведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України", від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інші проти України", від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України", від 30.03.2004 у справі "Меріт проти України" заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Так, судом встановлено, що 06.10.2020р. між ТОВ «Омега» та Адвокатським об`єднанням «АЛМ» укладено договір про надання правничої допомоги №24, за яким Клієнт доручає, а Адвокатське об`єднання приймає на себе зобов`язання здійснити оскарження в судовому порядку рішення про коригування митної вартості товарів Дніпровської митниці Держмитслужби: № UA110130/2020/000059/1 від 18.04.2020 року.

Також, позивачем до суду надано Додаткові угоди від 06.10.20р., 20.10.20р. до Договору №24, Акт приймання-передачі виконаних робіт від 16.12.2020 року на суму 7000,00 грн., який містить наступні складові та їх вартість: Підготовлено позовну заяву про визнання протиправною та скасування рішення про коригування митної вартості товарів Дніпровської митниці Держмитслужби N9UA110130/2020/000059/1 від 18.04.2020 року - 7 год, підготовлено відповідь на відзив по справі №160/13150/20 - 3 години. Виходячи з умов договору: 500грн х 10 годин = 5 000 грн. Сторони підтверджують, що роботи за договором здійснені на суму 5 000грн.

На виконання умов договору про надання правової допомоги позивачем надано платіжне доручення №302641602 від 30.11.2020р.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, до предмета доказування у питанні компенсації понесених у зв`язку з розглядом справи витрат на правничу допомогу необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Разом із тим суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час тощо є явно не співмірним, або їх витрати не були необхідними у даній справі.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до п. 6 та п. 10 ч. 6 ст.12 КАС України, для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо: оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

Суд звертає увагу, що у відповідності до ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2020 року справа призначена до розгляду та розглянута за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Зважаючи на предмет спору, незначну складність адміністративної справи, суд дійшов висновку, що витрати на правову допомогу в розмірі 5000,00 грн не є співмірними зі складністю даної адміністративної справи та часом витраченим на надання правової допомоги, у зв`язку з чим підлягають зменшенню до 3000грн.

З огляду на вище викладене, суд доходить висновку, що понесені позивачем витрати є частково доведеними та такими, що відповідають вимогам частини 5 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України.

Документально підтверджено понесення позивачем витрат на сплату судового збору у сумі 2102,00 грн. та правничу допомогу у сумі 3000,00 грн., які мають бути стягнуті пропорційною за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів.

Керуючись ст.241-250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Омега» (49041, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Панікахи, буд.15, код ЄДРПОУ 30982361) до Дніпровської митниці Держмитслужби (49038, м.Дніпро, вул.Княгині Ольги, 22, ЄДРПОУ 43350935) про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів Дніпровської митниці Держмитслужби №UA110130/2020/000059/1 від 18.04.2020 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської митниці Держмитслужби (49038, м.Дніпро, вул.Княгині Ольги, 22, ЄДРПОУ 43350935) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Омега» (49041, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Панікахи, буд.15, код ЄДРПОУ 30982361) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2102,00грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн., всього у розмірі 5102,00грн. (п`ять тисяч сто дві гривні 00коп.).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Турлакова