Рішення № 95066715, 15.02.2021, Господарський суд Чернівецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

58000, м. Чернівці, вул. О.Кобилянської, 14, тел. 55-09-34

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2021 року Справа № 926/132/21

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфаенерго"

до відповідача Київського національного торговельно-економічного університету в особі Чернівецького торгово-економічного інституту Київського національного торговельно-економічного університет

про стягнення заборгованості у сумі 75 441,79 грн

Суддя О.Г. Проскурняк

Секретар судового засідання О.В. Рогатинчук

Представники:

Від позивача (в режимі ВКЗ) – адвокат Яковлюк Л.Ю.

Від відповідача 4 – не з`явився.

Керуючись статтями 2, 4, 5, 123, 194, 219, 222, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України суд, -

СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю "Альфаенерго" звернулось до Господарського суду Чернівецької області із позовом до відповідача Київського національного торговельно-економічного університету в особі Чернівецького торгово-економічного інституту Київського національного торговельно-економічного університет про стягнення заборгованості у сумі 75441,79 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що між позивачем та Чернівецьким торгово-економічним інститутом Київського національного торговельно-економічного університет (далі – ЧТЕІ КНТЕУ) було укладено договір про постачання природнього газу від 27 лютого 2019 року. Позивач вказує у своїй позовній заяві, що він продовжив надавати природний газ з власного ресурсу ЧТЕІ КНТЕУ у січні та лютому 2020 року, а ЧТЕІ КНТЕУ його споживати. Однак, ЧТЕІ КНТЕУ, як споживач природнього газу, оплату здійснив не в повному обсязі, у зв`язку з чим утворилась заборгованість за природний газ у розмірі 75 441 гривень 39 коп, яку позивач просить суд стягнути з ЧТЕІ КНТЕУ на користь позивача.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15 січня 2021 року, судову справу № 926/132/21 передано на розгляд судді Проскурняку О.Г.

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 16 січня 2021 року позовну заяву залишено без руху залишено без руху у зв`язку із виявленими недоліками та невідповідностями ГПК України та надано 5 днів з дня отримання ухвали суду для усунення зазначених недоліків, а саме: уточнити особу відповідача у позовній заяві, адже судом встановлено, що ЧТЕІ КНТЕУ (код ЄДРПОУ 05476322) відповідно до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є філією (іншим відокремленим підрозділом) Київського національного торговельно-економічного університету (код ЄДРПОУ 01566117).

04 лютого 2021 року через службу діловодства Господарського суду Чернівецької області на виконання ухвали суду від 16 січня 2021 року від позивача позовна заява в новій редакції, в якій уточняється особа відповідача, а саме: Київський національний торговельно-економічний університет в особі Чернівецького торгово-економічного інституту Київського національного торговельно-економічного університет.

Ухвалою суду від 05 лютого 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; вирішено здійснювати розгляд за правилами загального позовного провадження; призначено до розгляду у підготовчому судовому засіданні на 15 лютого 2021 року; вирішено клопотання позивача про витребування у відповідача акту наданих послуг Оператором ГРМ (АТ «Чернівцігаз») розглянути в судовому засіданні за участі представників сторін.

08 лютого 2021 року до канцелярії Господарського суду Чернівецької області було подано письмовий відзив на позовну заяву. Відповідач у своєму відзиві в повній мірі визнає позовні вимоги позивача та просить суд розглянути справу без участі відповідача та у зв`язку з виявленням позову зменшити судовий збір вдвічі – до 1135,00 грн.

Адвокат позивача в судовому засіданні 15 лютого 2021 року підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач явку належного представника в судове засідання не забезпечив, хоча був належним чином повідомлений про місце, час та дату судового засідання. При цьому, відповідач звернувся до суду із відзивом в якому просить суд розглянути справу без його участі.

Адвокат позивача 08 лютого 2021 року надіслала на офіційну електронну адресу суду письмове клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою сервісу «EasyCon». Відповідно до статей 8, 197, 222 Господарського процесуального кодексу України, здійснювалося фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів (відеозапис).

На виконання вимог статті 223 Господарського процесуального кодексу України, складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Відповідно до статті 219 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 15 лютого 2021 року відповідно до статті 240 ГПК України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, вживши всі передбачені законом заходи для всебічного, повного та об`єктивного встановлення обставин справи, на яких ґрунтуються позовна вимога, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення її по суті, заслухавши позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Альфаенерго» (Постачальник) та Чернівецьким торговельно-економічним інститутом Київського національного торговельно-економічного університету (Споживач) укладено договір №АЕ19/0040 на постачання природного газу від 27 лютого 2019 року.

Відповідно до пункту 1.1 укладеного договору Постачальник зобов`язався передавати у власність Споживачу природний газ у необхідних для Споживачеві обсягах, а Споживач зобов`язаний був своєчасно оплачувати позивачу вартість газу у розмірі, строки та порядку, що визначені укладеним між ними договором.

Пунктом 1.8 передбачено, що у випадку споживання Споживачем газу, обсяг якого не передбачений в договорі, такий обсяг вважається спожитим Споживачем по цьому договору, але неузгодженим з Постачальником та оплачується по фактичному обсягу спожитого газу.

Згідно пункту 11.1 договір було укладено на строк з 01 лютого 2019 року по 31 грудня 2019 року, а в частині проведення розрахунків – до їх повного здійснення.

31 січня 2020 року позивач та ЧТЕІ КНТЕУ уклали додаткову угоду №8 до договору про постачання природного газу від 27 лютого 2019 року яким за взаємною згодою визначили та погодили обсяги постачання на 2020 рік, а саме в обсязі 4,000 тис. куб. м.

Окрім цього, сторони уклали додаткову угоду №9 до договору про постачання природного газу від 27 лютого 2019 року якою продовжили дію Договору на строк достатній для проведення процедури закупівлі на початку 2020 року; зобов`язали Постачальника (позивача) поставити природний газ в порядку та за ціною, визначеною в договорі від 27 лютого 2019 року з урахуванням укладених додаткових угод, в період з 01 січня 2020 року по 29 лютого 2020 року.

12 лютого 2020 року укладено додаткову угоду № 10 якою сторони узгодили ціну природнього газу у 2020 році на рівні 8 861,51 грн за 1000 куб. м.

При цьому, ЧТЕІ КНТЕУ у лютому 2020 року було перебрано обсяг газу, а саме 7,09452 тис. куб. м. природного газу, що підтверджується даними ПАТ «Чернівцігаз» і не заперечується відповідачем з огляду на поданий ним відзив, де ним визнаються позовні вимоги позивача у повному обсязі.

Таким чином, між позивачем та ЧТЕІ КНТЕУ продовжували існувати договірні відносини у сфері постачання природнього газу. Позивач продовжував надавати природний газ з власного ресурсу з огляду на те, що у ЧТЕІ КНТЕУ не було укладено договору на поставку природного газу з іншим постачальником. У свою чергу сторони добровільно, за взаємною згодою продовжили термін дії укладеного раніше ними договору про постачання природного газу від 27 лютого 2019 року укладанням додаткових угод.

Додатково, доказів того, що ЧТЕІ КНТЕУ звертався до позивача з повідомленням, претензіями чи зауваженням щодо поставки йому природного газу з ресурсів позивача суду не надано. Отже, з огляду на вищевикладене ані позивач, а ні ЧТЕІ КНТЕУ не мали на меті припинити існуючі між ними договірні відносини. Окрім того, хронологія підписання додаткових угод до договору про постачання природнього газу від 27 лютого 2019 року строк дії якого на момент укладання таких угод сплинув вказує на наявність однієї взаємної цілі та мети – продовжити існування договірних відносин у сфері постачання природнього газу.

Як вбачається із поданого позивачем позову ним було виконано зобов`язання щодо передачі природнього газу ЧТЕІ КНТЕУ, а ЧТЕІ КНТЕУ споживши наданий йому природний газ у перебраному обсязі, а саме 7, 09452 тис. куб. м. оплату здійснив не в повному обсязі, у зв`язку з чим за лютий 2020 року утворилась заборгованість за природний газ у розмірі 75 441 гривень 79 коп.

Оцінюючи подані позивачем докази, визнання позовних вимог відповідачем за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Згідно з пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України встановлює, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 714 Цивільного кодексу України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Згідно положень статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За приписами статей 525 та 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України, які кореспондуються з положеннями статті 193 Господарського кодексу України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У свою чергу, частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України унормовано що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно з частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частини 1 статті 611 Цивільного кодексу Україин у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 46 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу.

Аналогічне положення зазначено у частині 1 статті 191 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Частиною 4 статті 191 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Суд приймає визнання відповідачем у своєму відзиві в повній мірі суму заборгованості перед позивачем, оскільки це не суперечить закону, не порушує права чи інтереси інших осіб та вчинене уповноваженою особою.

Стосовно розподілу судових витрат.

Відповідно до частини 1 статті 130 Господарського процесуального кодексу України у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Враховуючи те, що відповідач визнав в повній мірі суму заборгованості перед позивачем, при цьому подав письмовий відзив до суду в якому просить зменшити судовий збір та керуючись законодавчими нормами суд вирішив позов задовольнити та повернути позивачу з державного бюджету 1 135, 00 грн судового збору, сплаченого згідно платіжного доручення №694 від 11 січня 2021 року.

Керуючись статтями 2, 4, 5, 123, 130, 194, 196, 219, 222, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України суд, –

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Київського національного торговельно-економічного університету (02156, м. Київ, вул. Кіото, буд. 19, код ЄДРПОУ 01566117) в особі Чернівецького торгово-економічного інституту Київського національного торговельно-економічного університету (58002, м. Чернівці, пл. Центральна, буд. 7, код ЄДРПОУ ВП 05476322) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Альфаенерго” (04114, м. Київ, вул. Пріорська, 14 код ЄДРПОУ 42386489) 75 441,79 грн – заборгованості за спожитий природний газ та 1 135,00 грн – судового збору.

3. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю “Альфаенерго” (04114, м. Київ, вул. Пріорська, 14 код ЄДРПОУ 42386489 з Державного бюджету України 1 135,00 грн судового збору, сплаченого згідно платіжного доручення № 694 від 11.01.2021 року.

Повний текст рішення складено та підписано – 23 лютого 2021 року.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Західного апеляційного господарського суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя О.Г. Проскурняк