Рішення № 95066703, 09.02.2021, Господарський суд Чернівецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Чернівці

09 лютого 2021 року Справа № 926/2303/20

Господарський суд Чернівецької області у складі головуючого судді Марущака І.В. за участю секретаря судового засідання Максимюк В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні загального позовного провадження справу №926/2303/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Стіл-Сервіс ЛТД»

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Машзавод»

про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу в сумі 88966,14 грн,

представники:

від позивача не з`явився;

від відповідача не з`явився.

І. Стислий виклад позовних вимог.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Стіл-Сервіс ЛТД» звернулося до Господарського суду Чернівецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Машзавод» про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу №139/1 від 31.01.2020 в сумі 88966,14 грн., з яких 68254,42 грн борг, 17756,00 грн пені, 2955,72 грн 3% річних, а також 6000 грн витрат на професійну правничу допомогу та 2102 грн судового збору.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що на виконання умов зазначеного договору купівлі-продажу №139/1 від 31.01.2020 на виконання умов зазначеного договору продав та поставив відповідачу товар у відповідності до видаткових накладних №46 від 04.02.2020 та № 87 від 20.02.2020 на загальну суму 985618,15 грн з ПДВ з урахуванням курсової різниці, проте останній частково сплатив його вартість в сумі 917363,73 грн, внаслідок чого заборгував 68254,42 грн основного боргу. Крім того, за неналежне виконання грошового зобов`язання позивач нарахував відповідачу за періоди з 06.03.2020 по 28.09.2020 за видатковою накладною №46 та з 22.03.2020 по 28.09.2020 за видатковою накладною №87 – 17756,00 грн пені та 2955,72 грн 3% річних.

У відзиві на позов відповідач проти позовних вимог заперечив повністю через їх необґрунтованість з огляду на таке:

-вважає, що позивачем надано неправильний перерахунок вартості товару за офіційним курсом EURO до гривні, зазначеним на сайті Міжбанк (продаж АSK). Так, заборгованість за договором розрахована станом на 16.04.2020 за курсом Міжбанку 29,75 грн / EURO, однак відповідно до відомостей, зазначених на сайті Мінфін (Міжбанк) архів курсу євро на Міжбанку (купівля) 16.04.2020 зазначено курс продажу 29,5283 грн / EURO;

-відповідач не підписував «справжню Специфікацію» до договору купівлі-продажу №139/1 від 31.01.2020, на пункт 5 якої посилається позивач у Специфікації №1 та у позові, а тому не може встановити, чи відбулося збільшення офіційного курсу EURO до гривні більш ніж на 2% на дату оплати за курсом Міжбанк (продаж АSK).

Водночас у клопотанні про зменшення витрат на професійну правничу допомогу відповідач просить зменшити вказані витрати, оскільки їх розмір вважає неспівмірним зі складністю справи та обсягом наданих послуг.

У свою чергу позивач подав письмову відповідь на відзив, в якій вказує, що в матеріалах справи міститься копія Специфікації до договору купівлі-продажу №139/1 від 31.01.2020 з підписом генерального директора та печаткою відповідача, перерахунок суми заборгованості відповідача здійснено в рамках діючого законодавства, при цьому відповідач здійснив часткове погашення даної заборгованості, сплативши позивачу 20000 грн, чим визнав її наявність. Крім того, вважає, що розмір витрат на професійну правничу допомогу є обґрунтованими, а тому просив клопотання про їх зменшення залишити без задоволення.

ІІ. Процесуальні дії у справі.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.10.2020 дану позовну заяву передано до провадження судді Марущака І.В.

Ухвалою суду від 06.10.2020 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Стіл-Сервіс ЛТД» залишено без руху.

Після усунення позивачем недоліків оформлення позову суд ухвалою від 02.11.2020 прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив загальне позовне провадження у справі, призначив підготовче засідання на 24.11.2020 та встановив відповідачу строк для подання відзиву на позов.

Ухвалою від 24.11.2020 відкладено розгляд справи у підготовчому засіданні на 09.12.2020, поновлено відповідачу строк до 06.12.2020 на подання відзиву на позовну заяву та всіх письмових та електронних докази (які можливо доставити до суду), що підтверджують заперечення проти позову.

Ухвалою суду від 09.12.2020 відкладено розгляд справи у підготовчому засіданні на 22.12.2020.

22.12.2020 року представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву та клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу.

Судове засідання 22.12.2020 не відбулося у зв`язку із тимчасовою непрацездатністю судді Марущака І.В., про що учасники справи були сповіщені повідомленням керівника апарату Господарського суду Чернівецької області про неможливість проведення судового засідання.

Ухвалою від 11.01.2021 призначено розгляд справи у підготовчому засіданні на 26.01.2021.

25.01.2021 представник позивача подав до суду відповідь на відзив.

За наслідками підготовчого засідання 26.01.2021суд призначив судове засідання з розгляду справи № 926/2303/20 по суті на 09.02.2021 року.

08.02.2021 року від представника позивача до суду надійшло клопотання, в якому просить 1) судове засідання, призначене на 09.02.2021, провести без його присутності; 2) заявлені позовні вимоги та судові витрати задовольнити у повному обсязі.

У судове засідання 09.02.2021 сторони явку своїх представників не забезпечили, відповідач про причини неявки суд не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи по суті, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Частиною четвертою статті 120 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України) передбачено, що ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п`ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії.

Відповідно до частини першої статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно із пунктом 1 частини третьої цієї статті ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

За таких обставин та ураховуючи, що позивач не заперечує проти розгляду справи без його участі, суд вирішив за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні на підставі наявних матеріалів без участі представників сторін.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом.

З`ясувавши обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, та дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, суд установив таке.

31 січня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Стіл-Сервіс ЛТД» (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Машзавод» (Покупець) укладено договір купівлі-продажу № 139/1 (надалі – договір).

За умовами зазначеного договору купівлі-продажу продавець продає, а покупець купує продукцію в асортименті, кількості, по ціні та на умовах, що зазначаються сторонами в специфікаціях, які являються невід`ємними частинами до цього договору (пункт 1.1 договору).

Дослідивши зміст укладеного між сторонами договору купівлі-продажу № 139/1, суд установив, що названий договір є укладеним, оскільки між сторонами існувала домовленість, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, досягнуто згоди з усіх істотних умов договору.

На виконання названого пункту договору сторонами підписано специфікацію № 1 до договору купівлі-продажу №139/1 від 31.01.2020, з якої слідує, що предметом договору є лист 321/08Х18Н10Т 1,0*1250*2500 в кількості 225 шт. вартістю 21188,25 грн без ПДВ; лист 321/08Х18Н10Т 8,0*1500*4000, в кількості 768 шт. вартістю 72322,56 грн без ПДВ; лист 100х1981х4000АіSі 321Н, в кількості 6441 шт. вартістю 670958,97 грн без ПДВ, що разом складає 764469,78 грн, ПДВ – 152893,96 грн. Загальна сума по цій специфікації становить 917363,74 грн з ПДВ (п. 1 специфікації). У пункті 2 специфікації також зазначено, що на момент її підписання загальна сума договору становить 917363,74 грн з ПДВ.

Пунктом 3 специфікації № 1унормовано, що оплата по цій специфікації здійснюється в наступному порядку:

30 календарних днів з моменту поставки товару у гривні розрахована на підставі еквівалента вартості товару в EURO за курсом Міжбанк (продаж АSK) на 03.02.2020 р. – 27,6837 грн/ EURO. У разі збільшення за курсом Міжбанк (продаж АSK) офіційного курсу EURO до гривні більш ніж на 2% на дату оплати по відношенню до курсу, наведеному в пункті 5 справжньої специфікації від еквівалента 27,6837 грн/ EURO на дату оплати, ціна і вартість товару підлягають пропорційної зміни. Така зміна буде відбуватися автоматично і не вимагає додаткового узгодження сторонами. У даному випадку пропорційно змінюються суми, які підлягають оплаті покупцем і загальна сума договору у гривні, а також вартість товару у гривні.

Постачальник зобов`язаний надати рахунок-фактуру з урахуванням перерахунку з обов`язковим зазначенням постачальником курсу Міжбанк (продаж АSK) і є стороною, відповідальною за правильність розрахунку. Покупець здійснює платежі з урахуванням перерахунку.

Умови постачання: позиція №1-2 на умовах FCA склад продавця. Позиція №3 DDP – склад покупця (п. 4 специфікації).

У відповідності до п. 6 специфікації термін постачання: позиція №1-2 – 5 календарних днів з моменту підписання специфікації; позиція №3 – 20 робочих днів з моменту підписання специфікації.

Згідно із пунктом 2.1 договору купівлі-продажу передбачена цим договором продукція поставляється покупцеві в строки, які встановлюються в специфікаціях на кожну окрему поставку. Продавець залишає за собою право на дострокове відвантаження продукції.

Продукція по цьому договору поставляється на умовах поставки – FCA – м. Дніпро (склад продавця), згідно «Інкотермс-2010, якщо інше не передбачене специфікацією (п. 2.2. договору).

Відповідно до п. 2.3 договору купівлі-продажу разом з продукцією продавець зобов`язується надати наступні документи: рахунок-фактуру; видаткову накладну; сертифікат відповідності (якості) та товаротранспортна накладна.

У пункті 3.1 договору купівлі-продажу сторонами погоджено, що ціна на продукцію встановлена в національній валюті (гривні) з урахуванням податку на додану вартість та в залежності від базисних умов поставки. Ціна продукції, яка визначена сторонами в специфікації, є договірною і зміні в односторонньому порядку не підлягає.

Загальна сума цього договору складається з сум, що вказані в специфікаціях. Порядок розрахунків по цьому договору обумовлюється сторонами на кожну окрему поставку продукції, про що зазначається у відповідній специфікації (пункти 3.2, 3.3 договору).

Суд зауважує, що позивач у даній справі не вимагає стягнення з відповідача боргу в іноземній валюті, а для розрахунку суми заборгованості керується вартістю продукції в гривнях, що існувала станом на момент укладення договору купівлі-продажу без прив`язки до еквіваленту іноземної валюти.

Пунктом 3.4 договору передбачено, що продавець складає податкову накладну не пізніше 10 днів з моменту виникнення податкового зобов`язання. Податкові накладні та розрахунки коригувань до податкових накладних надаються покупцю в електронному вигляді з дотриманням вимог щодо реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних у порядку, встановленому законодавством України. Для електронного документообігу податкових накладних та розрахунків коригувань використовується програмне забезпечення «М.Е.DOC». Продавець зобов`язується скласти та надіслати покупцю в електронному вигляді розрахунки коригувань до податкових накладних не пізніше ніж за 3 дні до закінчення терміну їх реєстрації в ЄРПН, встановленому податковим кодексом України. Покупець зобов`язаний зареєструвати в ЄРПН розрахунки коригувань до податкових накладних, що складені і надіслані продавцю у порядку і терміни, встановлені Податковим кодексом України.

Договір діє з моменту підписання і терміном до 31.12.2021 р. У випадку, якщо у сторін на момент закінчення дії цього договору залишаються невиконані взаємні зобов`язання та незадоволені законні вимоги, дія цього договору в частині таких зобов`язань та законних вимог подовжується до повного виконання взаємних зобов`язань або до повного задоволення законних вимог (пункт 9.1 договору).

Сторонами не надано доказів припинення договору купівлі-продажу № 139/1 від 31.01.2020, а тому він є чинним станом на день подання позову та вирішення цієї справи, докази протилежного у матеріалах справи відсутні.

31 січня 2020 року позивач на підставі договору купівлі-продажу №139/1 від 31.01.2020 виписав відповідачу рахунок № 106 на оплату товару в сумі 917363,74 грн з ПДВ.

Із видаткової накладної № 46 від 04.02.2020 вбачається, що на виконання умов договору купівлі-продажу №139/1 від 31.01.2020 постачальник – Товариство з обмеженою відповідальністю «Стіл-Сервіс ЛТД» в особі директора ОСОБА_1 передав, а покупець – Товариство з обмеженою відповідальністю «Машзавод» в особі начальника ВМТЗ Плахова О.В. за довіреністю 12ААЄ № 85140433 від 04.02.2020 отримав товар: лист 321/08Х18Н10Т 1,0*1250*2500 в кількості 225 шт. вартістю 21188,25 грн без ПДВ та лист 321/08Х18Н10Т 8,0*1500*4000, в кількості 768 шт. вартістю 72322,56 грн без ПДВ, на загальну суму з урахуванням ПДВ 112212,97 грн.

Згідно видаткової накладної № 87 від 20.02.2020 на виконання умов договору купівлі-продажу №139/1 від 31.01.2020 постачальник – Товариство з обмеженою відповідальністю «Стіл-Сервіс ЛТД» в особі директора Коваленко О.П. передав, а покупець – Товариство з обмеженою відповідальністю «Машзавод» в особі начальника ВМТЗ Плахова О.В. за довіреністю 12ААЄ № 85140433 від 04.02.2020 отримав товар – лист 100х1981х4000АіSі 321Н, в кількості 6441 шт. вартістю 805150,76 грн ПДВ.

Вищезазначені видаткові накладні містять підпис та печатку відповідача та зазначено договір купівлі-продажу № 139/1 від 31.01.2020. Факт отримання товару відповідачем не оспорюється.

У матеріалах справи містяться копія довіреності, серія 12ААЄ, № 851404 від 04.02.2020, видана ТОВ «Машзавод» Плахову О.В.

Крім того, 16 квітня 2020 року позивач виставив відповідачу новий рахунок № 106/1 на оплату товару в сумі 985618,15 грн з ПДВ.

Як слідує із платіжного доручення № 665 від 16.04.2020 відповідач сплатив позивачу 917363,73 грн, призначення платежу – за отриманий лист згідно рахунку № 106 від 31.01.2020, договір № 139/1 від 31.01.2020, специфікація 1 від 31.01.2020, в тій частині ПДВ – 152893,96 грн.

У зв`язку із неналежним виконанням грошового зобов`язання з метою досудового врегулювання спору позивачем на адресу відповідача 17.08.2020 надіслано претензію, у якій просив терміново погасити заборгованість за договором № 139/1 від 31.01.2020 у сумі 68254,42 грн.

На вказану претензію відповідач надав відповідь №11/82-Т від 26.08.2020, у якій повідомив, що претензія щодо сплати заборгованості у розмірі 68254,42 грн розглянута та визнана в повному обсязі, зазначена сума заборгованості буде перерахована на розрахунковий рахунок ТОВ «Стіл-Сервіс ЛТД».

Як убачається з матеріалів справи, після відкриття провадження у справі відповідач перерахував позивачу 20000 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 1741 від 21.10.2020.

ІV. Мотиви, якими керується суд, та застосоване ним законодавство.

Встановивши фактичні обставини, суд дійшов висновку, що спір у даній справі є майновим та зумовлений неналежним виконанням відповідачем договірних зобов`язань щодо оплати вартості товару.

Статтею 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною першою статті 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно із нормами частини першої статті 712 ЦК України, які кореспондуються із положеннями частини першої статті 265 ГК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати (поставити) у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами частини першої статті 691 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Так, статтею 632 ЦК України визначено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

Водночас нормами частин першої і другої статті 692 ЦК України унормовано, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Відповідно до статті 524 ЦК України зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом (стаття 533 ЦК України).

У статті 530 ЦК України зазначено, що: «Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.»

Проаналізувавши умови пунктів 3.1-3. договору та пункту 3 специфікації, суд констатує, що ним передбачено чіткий порядок оплати – 30 календарних днів з моменту поставки товару у гривні розрахована на підставі еквівалента вартості товару в EURO за курсом Міжбанк (продаж АSK) на 03.02.2020 р. – 27,6837 грн/ EURO. У разі збільшення за курсом Міжбанк (продаж АSK) офіційного курсу EURO до гривні більш ніж на 2% на дату оплати по відношенню до курсу, наведеному в пункті 5 справжньої специфікації від еквівалента 27,6837 грн/ EURO на дату оплати, ціна і вартість товару підлягають пропорційної зміни. Така зміна буде відбуватися автоматично і не вимагає додаткового узгодження сторонами. У даному випадку пропорційно змінюються суми, які підлягають оплаті покупцем і загальна сума договору у гривні, а також вартість товару у гривні. Постачальник зобов`язаний надати рахунок-фактуру з урахуванням перерахунку з обов`язковим зазначенням постачальником курсу Міжбанк (продаж АSK) і є стороною, відповідальною за правильність розрахунку. Покупець здійснює платежі з урахуванням перерахунку.

Як підтверджується матеріалами справи та не заперечується відповідачем, на виконання умов договору останній отримав товар за видатковою накладною № 46 – 04.02.2020, за видатковою накладною №87 – 20.02.2020 та за умови оплати його вартості протягом 30 календарних днів з моменту поставки еквівалент вартості товару в EURO за курсом Міжбанк (продаж АSK) складав 27,6837 грн/ EURO.

Натомість відповідачем не було здійснено оплату товару в тридцятиденний термін, у зв`язку з чим позивачем здійснено перерахунок вартості товару відповідно до курсу EURO за курсом Міжбанк (продаж АSK), який станом на день оплати - 16.04.2020 нібито становив 29,75 грн, та виставлено новий рахунок № 106/1 на оплату товару в сумі 985618,15 грн з ПДВ.

У свою чергу, заперечуючи проти позову, відповідачем надано витяг курсу EURO за Міжбанк, який станом на 16.04.2020 року становив 29,5283 грн/ EURO (курс продажу).

Відповідно відповідач вважає, що позивачем неправильно розраховано суму заборгованості за договором.

За приписами частин 1 і 3 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 76 ГПК України унормовано, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Суд вважає обґрунтованими такі твердження відповідача, оскільки ні до позовної заяви, ані до відповіді на відзив позивачем не додано відповідних доказів вказаного ним курсу EURO - 29,75 грн станом на день оплати, не висловлено заперечень, а також іншим чином не спростовано зазначені доводи відповідача.

Крім того, судом також самостійно перевірено курс продажу EURO станом на 16.04.2020 та встановлено, що його вартість на 16.04.2020 (день оплати товару) складала 29,5283 грн.

З огляду на це вартість товару зросла та становить 978488,85 грн, а, отже, розмір заборгованості у вигляді донарахувань у зв`язку з коливанням курсу EURO (курсової різниці) у відповідності до умов договору купівлі-продажу становить 61124,99 грн.

За таких обставин позивач набув право вимоги сплати відповідачем зазначеної заборгованості.

Разом з тим, як підтверджується матеріалами справи, ТОВ «Машзавод» сплатило ТОВ «Стіл-Сервіс ЛТД» лише 20000 грн донарахувань у зв`язку з коливанням курсу EURO (курсової різниці).

Отже, відповідач заборгував позивачу 41124,99 грн основного боргу (61124,99 грн – 20000 грн).

У той же час відповідач стверджує, що він не підписував «справжню Специфікацію» до договору купівлі-продажу №139/1 від 31.01.2020, на пункт 5 якої посилається позивач у Специфікації №1 та у позові, а тому не може встановити, чи відбулося збільшення офіційного курсу EURO до гривні більш ніж на 2% на дату оплати за курсом Міжбанк (продаж АSK).

Однак такі заперечення відповідача суд відхиляє з огляду на те, що в матеріалах справи міститься копія специфікації з підписом генерального директора та відтиском печатки відповідача. Також у відповіді №11/82-Т від 26.08.2020 на претензію позивача ТОВ «Машзавод» фактично визнав заборгованість у повному обсязі.

ТОВ «Машзавод» та його представник не зазначили, у чому полягає відмінність «справжньої Специфікації» від Специфікації №1, яка підписана сторонами, а також чому остання не може бути документом, на підставі якого здійснено перерахунок вартості товару в зв`язку з коливанням курсу EURO (курсової різниці).

Відтак суд вважає доводи відповідача у цій частині «правовим пуризмом», оскільки, користуючись недосконалістю викладення положень договору купівлі-продажу, останній з надмірною формальністю тлумачить його умови, та надає перевагу формі над змістом.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

Аналогічно приписами статті 193 Господарського кодексу України унормовано, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з частиною першої статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його в строк, установлений договором або законом (частина перша статті 612 ЦК України).

Як встановлено судом вище, позивач на виконання умов договору купівлі-продажу від 31.01.2020 № 139/1, згідно видаткових накладних № 46 від 04.02.2020 та №87 від 20.02.2020 поставив, а відповідач отримав товар на суму 917363,73 грн.

У той же час пунктом 3.3 договору та пунктом 3 специфікації до договору визначено альтернативні строки оплати товару. Так, кінцевий строк оплати 30 календарних днів з моменту поставки товару (розраховано на підставі еквівалента вартості товару в EURO за курсом Міжбанк (продаж АSK) на 03.02.2020 р. – 27,6837 грн/ EURO).

Позивач при визначенні строку оплати товару керується положеннями про відстрочку платежу строком на 30 календарних днів, що визнається судом правомірним та добросовісним.

Відтак, суд констатує, що з 05.03.2020 у позивача виникло право вимоги сплати відповідачем вартості товару за видатковою накладною № 46 від 04.02.2020 та з 21.03.2020 – за видатковою накладною №87 від 20.02.2020.

Проте відповідач неналежно виконав свої зобов`язання та сплатив вартість товару із порушенням строку, встановленого договором, та остаточно розрахувався з позивачем 16.04.2020.

Як установлено судом, відповідачем під час розгляду справи сплачено позивачу 20000 грн, призначення платежу: часткова доплата за отриманий лист в зв`язку зі зміною ціни згідно умов договору №139/1 від 31.01.2020, п. 3 специфікації №1 від 31.01.2020, що підтверджується платіжним дорученням № 1741 від 21.10.2020.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Таким чином, у частині стягнення 20000 грн основної заборгованості провадження у справі підлягає закриттю у зв`язку із відсутністю предмету спору.

За таких обставин, позовні вимоги частині стягнення з відповідача основної заборгованості в сумі 41124.99 грн є обґрунтованими та підставними, а в решті її стягнення слід відмовити.

Поряд з цим, у відповідності до статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

За неналежне виконання грошового зобов`язання позивач за період з 06.03.2020 по 28.09.2020 нарахував відповідачу 3070,95 грн пені за поставлену продукцію згідно видаткової накладної № 46 від 04.02.2020 та з 22.03.2020 по 28.09.2020 – 14685,05 грн пені за поставлену продукцію згідно видаткової накладної №87 від 20.02.2020.

Так, пунктом 6.2 договору купівлі-продажу №139/1 від 31.01.2020 передбачено, що за порушення покупцем кінцевого строку оплати він сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від нездійсненого в строк платежу за кожний день прострочення, але не більше 10% (десяти відсотків) від нездійсненого в строк платежу.

Відповідно до частини третьої статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частини 6 ст. 232 Господарського кодексу України: "Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано".

Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

У відповідності до вимог частини першої статті 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до статті 230 ГК України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Отже, згідно із вимогами ч.6 ст.231 та ч 6 ст.232 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами. При цьому нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов`язання мало бути виконано.

Договором купівлі-продажу №139/1 від 31.01.2020 не передбачено іншого порядку та строків нарахування пені.

Так, як установлено судом та зазначено самим позивачем у розрахунку пені, доданого до позову, відповідач був зобов`язаний сплати позивачу вартість товару у такі строки:

1) за видатковою накладною № 46 від 04.02.2020 у строк до 05.03.2020 (включно), а тому нарахування пені слід проводити з 06.03.2020 по 06.09.2020;

2) за видатковою накладною №87 від 20.02.2020 у строк до 21.03.2020 (включно), а тому нарахування пені слід проводити з 22.03.2020 по 22.09.2020.

Проте позивач зазначені вимоги ГК України не врахував та розрахував пеню за період більший, ніж 6 місяців.

При цьому, як уже встановлено судом, при здійсненні такого розрахунку необхідно виходити з розміру заборгованості за договором з донарахуванням курсової різниці EURO станом на 16.04.2020 – 29,5283 грн/ EURO.

Відтак суд самостійно розрахував пеню за вказані періоди, (розрахунок міститься в матеріалах справи), згідно із яким сума пені становить 17157,88 грн, яку слід стягнути з відповідача, а у решті позовних вимог у цій частині (17756,00 грн – 17157,88 грн = 598,12 грн) – відмовити.

Крім того, позивач нарахував відповідачу 2955,72 грн 3% річних (за продукцію, поставлену згідно видаткової накладної №46 від 04.02.2020 - з 06.03.2020 по 28.09.2020 в сумі 490,77 грн; за продукцію, поставлену згідно видаткової накладної №87 від 20.02.2020 - з 22.03.2020 по 28.09.2020 в сумі 2464,95 грн).

Частиною другою статті 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши здійснені позивачем розрахунки 3% річних, суд дійшов висновку про їх часткову необґрунтованість з тих же підстав, що й розрахунки пені (судом взято розмір заборгованості за договором з донарахуванням курсової різниці EURO з розрахунку 29,5283 грн/ EURO, а не 29,75 грн/ EURO як зазначено позивачем).

Тому, провівши власні розрахунки (долучені до матеріалів справи), суд вважає правомірним стягнення з відповідача на користь позивача:

1) за продукцію, поставлену згідно видаткової накладної №46 від 04.02.2020 - з 06.03.2020 по 28.09.2020 в сумі 478,84 грн;

2) за продукцію, поставлену згідно видаткової накладної №87 від 20.02.2020 - з 22.03.2020 по 28.09.2020 в сумі 2379,87 грн.

У решті заявлених у цій частині вимог належить відмовити.

V. Висновок суду.

За наслідками розгляду цієї справи суд дійшов висновку, що позивач передав відповідачу товар за договором купівлі-продажу, проте останній неналежно виконав обов`язку щодо його оплати. Відповідач станом на момент проголошення рішення частково погасив заборгованість за товар, а тому в частині стягнення 20000 грн основної заборгованості провадження у справі слід закрити, стягненню підлягає 41124.99 грн основного боргу. Натомість у зв`язку з тим, що відповідач прострочив виконання зобов`язання щодо сплати вартості товару, з нього на користь позивача слід стягнути 17157,88 грн пені та 2858,71 грн 3% річних. У решті позовних вимог про стягнення основної заборгованості, пені та 3% річних слід відмовити у зв`язку з їх безпідставністю.

V. Розподіл судових витрат.

У позовній заяві позивачем наведено попередній (орієнтований) розрахунку суми судових витрат, згідно якого у зв`язку із розглядом цієї справи він поніс судові витрати в сумі 8102,00 грн, у тому числі:

- 2102 грн судового збору;

- 6000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

У відповідності до статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Водночас частиною п`ятою статті 129 ГПК України унормовано, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Перевіряючи обґрунтованість та пропорційність зазначених позивачем судових витрат, суд зазначає, що судовий збір в сумі 2102 грн сплачений позивачем до державного бюджету за платіжним дорученням № 1588 від 22.09.2020.

З приводу витрат на професійну правничу допомогу, то у матеріалах справи наявні копія договору про надання правової допомоги від 18.09.2020, укладена між ТОВ «Юридична компанія «Мистецтво Права» та ТОВ «Стіл-Сервіс ЛТД» (замовник), за яким Юридична компанія надає замовнику юридичні послуги, пов`язані зі стягненням заборгованості з ТОВ «Машзавод» за договором купівлі-продажу №139/1 від 31.01.2020, в замовник зобов`язується оплатити послуги Юридичної компанії.

Відповідно до п. 1.2 вказаного договору при наданні зазначених в п. 1.1 послуг Замовник надає згоду, а юридична компанія має право залучати відповідних спеціалістів, у тому числі адвокатів, нотаріусів, арбітражних керуючих, аудиторів, бухгалтерів тощо, укладати з ними договори в інтересах замовника з визначенням усіх прав та обов`язків, передбачених чинним законодавством України, які є необхідними для виконання завдання Замовника.

Згідно пункту 2.1 договору сторони визначили обов`язки юридичної компанії: підготувати позовну заяву з додатками, подати її до суду; за необхідності підготувати та подати до суду відповідь на відзив, клопотання, заяви, апеляційну скаргу та касаційну скаргу; за домовленість сторін брати участь у судових засіданнях в тому числі в режимі відеоконференції. При цьому повний перелік наданих юридичних послуг фіксується сторонами у акті виконаних робіт.

Відповідно до розділу 4 договору загальна вартість юридичних послуг за даним договором складається із вартості наданих юридичною компанією послуг. При цьому юридична компанія надсилає замовнику рахунок-фактуру. Замовник зобов`язаний сплатити вартість юридичних послуг протягом трьох робочих днів з моменту отримання рахунку-фактури. Вартість та перелік послуг вказуються в акті виконаних робіт. Після надання частини послуг або повного об`єму послуг юридична компанія оформлює акт виконаних робіт, про що повідомляє замовника, який зобов`язаний підписати акт виконаних робіт, або відмовитися від їх підписання, надавши обґрунтовані зауваження.

В рамках указаного договору, дорученням від 18.09.2020 ТОВ «Юридична компанія «Мистецтво Права» доручило адвокату Гирі О.М. представляти інтереси позивача.

Судом перевірено, що Гиря О.М. є адвокатом згідно свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серія ДП №4430 від 02.09.2019, виданого на підставі рішення Ради адвокатів Дніпропетровської області від 29.08.2019 №119.

Згідно з частиною 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05.07.2012 договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно пунктів 1, 2, 6 частини 1 та частини 2 ст. 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05.07.2012 до видів адвокатської діяльності, серед іншого, відносяться: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

Згідно з частиною 1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05.07.2012 документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги можуть бути серед іншого: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Відповідно до ст. 28 Правил адвокатської етики, схвалених Національною асоціацією адвокатів України 09.06.2017, формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту є гонорар. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Згідно з частиною 2 статті 30 Закону №5076-VІ порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Частиною 2-4 статті 126 ГПК України передбачено, що розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У позовній заяві було вказано орієнтовний розмір витрат на професійну правничу допомогу та зазначено, що «за результатами розгляду справи, остаточний розрахунок витрат на професійну правничу допомогу та підтверджуючі докази буде надано додатково».

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу до відповіді на відзив представником позивача надано розрахунок таких витрат, виходячи із наступного: одна година послуг адвоката складає 800 грн без ПДВ; представником були надані наступні послуги:

- аналіз наданих клієнтом документів, формування правової позиції – витрачено одну годину, вартістю 800 грн. без ПДВ;

- складання позовної заяви (в тому числі здійснення розрахунку штрафних санкцій) витрачено три години, вартістю 2400 грн. без ПДВ;

- складання відповіді на відзив - витрачено півтори години вартістю 1200 грн. без ПДВ;

- складання клопотань по справі (що окрім написання самого лопотання включає відстеження справи в реєстрі та/або отримання інформації по справі у співробітників суду в телефонному режимі) (клопотання від 08.10.2020, 02.12.2020, 15.12.2020 20.01.2021) витрачено одну годину вартістю 800 грн. без ПДВ.

Разом витрати на професійну правничу допомогу становлять 6240 грн., у тому числі ПДВ 1040 грн. Позивачу, як постійному клієнту ТОВ «ЮК «Мистецтво Права», було надано знижку у розмірі 240 грн, таким чином остаточний розмір витрат на правничу допомогу склав 6000 грн з ПДВ.

Саме таку суму позивач сплатив на розрахунковий рахунок юридичної компанії, що підтверджується дорученням від 18.09.2020, детальним описом робіт до договору про надання юридичних послуг від 18.09.2020, актом наданих послуг №108 від 23.09.2020, рахунком-фактурою № 117 від 18.09.2020 та платіжним дорученням №1583 від 22.09.2020.

Як убачається з матеріалів справи, відповідачем подано клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

Суд зазначає, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Суд відхиляє доводи відповідача на те, що в матеріалах справи відсутні докази вчинення ТОВ «Юридичною компанією «Мистецтво права» дій, зазначених у рахунку на оплату, зокрема позовна заява підписана директором позивача, оскільки відсутність підпису юридичної компанії на позовній заяві не свідчить про ненадання правової допомоги та жодним чином не підтверджує відсутність між сторонами договірних відносин з надання юридичних послуг.

При цьому, суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постановах від 13.12.2018 у справі №816/2096/17, від 16.05.2019 у справі №823/2638/18, від 09.07.2019 у справі № 923/726/18, від 26.02.2020 у справі № 910/14371/18, згідно з якою від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконання робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, але не доказів обґрунтування часу, витраченого фахівцем в галузі права. Що стосується часу, витраченого фахівцем в галузі права, то зі змісту норм процесуального права можна зробити висновок, що достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, але не обґрунтування, що саме така кількість часу витрачена на відповідні дії.

Посилання відповідача на те, що матеріали справи не містять великої кількості документів, на дослідження б яких адвокат (юрист) витратив значний час, є необгрунтованими та такими, що суперечать вищевказаній правовій позиції.

В контексті застосування статті 129 ГПК України щодо підстав зменшення судових витрат суд досліджує, чи є заявлений розмір витрат пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову.

Щодо поведінки відповідача і його дій під час розгляду справу, то суд зазначає, що відповідач частково погасив заборгованість перед позивачем.

Судом на підставі вищезазначених доказів встановлено понесення позивачем витрат на правничу допомогу під час розгляду справи у розмірі 6000 грн, а відповідачем не доведено необґрунтованість цих витрат.

Заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката є співмірним з предметом, складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт. Стягнення адвокатських витрат у зазначеній позивачем сумі відповідає критеріям розумності, співрозмірності та справедливості.

Таким чином, суд констатує, що позивач у зв`язку з розглядом цієї справи дійсно поніс судові витрати в сумі 2102 грн та 6000 грн витрат на професійну правничу допомогу, про що заздалегідь та в належній формі повідомляв суд і відповідача.

Судові витрати по сплаті судового збору щодо частини позовних вимог 20000 грн основної заборгованості у зв`язку із тим, що відповідач погасив заборгованість після звернення з позовом, слід стягнути із відповідача на користь позивача, судові витрати по сплаті судового збору щодо інших позовних вимог слід покласти на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам згідно вимог статей 129, 130 ГПК України.

Керуючись статтями 2, 4, 5, 20, 129, 194, 196, 219, 222, 231, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. У частині стягнення 20000 грн основної заборгованості провадження у справі закрити.

2. Позов задовольнити частково.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Машзавод» (58023, м. Чернівці, вул. Прутська, 16, код ЄДРПОУ 30045061) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Стіл-Сервіс ЛТД» (49066, м. Дніпро, вул. Байкальська, 1, код ЄДРПОУ 39548274, Р/р НОМЕР_1 ) заборгованість за договором купівлі-продажу №139/1 від 31.01.2020 в сумі 61141,58 грн., з яких: 41124,99 грн основний борг, 17157,88 грн пені, 2858,71 грн 3% річних, 5319 грн витрат на професійну правничу допомогу та 1863,42 грн відшкодування судового збору.

4. У решті позовних вимог відмовити.

5. З набранням рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення (пункт 4 розділу Х “Прикінцеві положення” Господарського процесуального кодексу України.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 257 ГПК України).

Повний текст рішення складено та підписано у зв`язку із перебуванням у відпустці 18-19.02.2021 судді Марущака І.В. - 22 лютого 2021 року.

Суддя І.В. Марущак