Рішення № 95066132, 08.02.2021, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 лютого 2021 року Справа № 915/1466/20

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Олейняш Е.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу

за позовом Приватного акціонерного товариства “Миколаївська теплоелектроцентраль”, Каботажний спуск, 18, м. Миколаїв, 54020 (код ЄДРПОУ 30083966)

до відповідача Обласного комунального підприємства “Миколаївоблтеплоенерго”, вул. Миколаївська, 5-А, м. Миколаїв, 54034 (код ЄДРПОУ 31319242)

про стягнення коштів в сумі 99 193, 47 грн.

без повідомлення (виклику) учасників

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Миколаївської області звернулось Приватне акціонерне товариство “Миколаївська теплоелектроцентраль” з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідача Обласного комунального підприємства “Миколаївоблтеплоенерго” основний борг за теплову енергію в сумі 87 675, 95 грн.; 2 666, 96 грн. інфляційних втрат; 2 610, 28 грн. 3 % річних та 6 240, 28 грн. пені.

І. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 08.12.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними матеріалами.

Заперечень щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними матеріалами від сторін до суду не надходило.

ІІ. ЗАЯВИ ТА КЛОПОТАННЯ У СПРАВІ.

14.01.2021 року до господарського суду Миколаївської області від позивача надійшла заява (вх. № 448/21) про зменшення позовних вимог, в якій позивач просить суд стягнути з відповідача Обласного комунального підприємства “Миколаївоблтеплоенерго” 2 666, 96 грн. інфляційних втрат; 2 610, 28 грн. 3 % річних та 6 240, 28 грн. пені.

Докази направлення 14.01.2021 року копії заяви з додатками на адресу відповідача долучено до заяви.

Заява обґрунтована тим, що станом на 13.01.2021 року відповідачем погашено заборгованість за спожиту теплову енергію в розмірі 87 675, 95 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 28.12.2020 року № 13.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 46 ГПК України, крім прав та обов`язків, визначених у статті 42 цього Кодексу, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ч. 2 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Відповідно до ч. 3 ст. 252 ГПК України якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Враховуючи вищевикладене, заява про зменшення позовних вимог (вх. № 448/21 від 14.01.2021 року) залишена судом без розгляду, оскільки подана до суду позивачем після закінчення процесуального строку, встановленого ст. 46 ГПК України.

Інші заяви та клопотання відсутні.

ІІІ. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ УЧАСНИКІВ ПРОЦЕСУ.

1. Правова позиція позивача.

Позивач зазначає, що предметом спору є вимога про стягнення грошової заборгованості.

Підставою позову позивачем зазначено обставини щодо неналежного виконання відповідачем умов договору про постачання теплової енергії в гарячій воді № 2213 від 01.10.2015 року, а саме: зобов`язання щодо своєчасної та в повному обсязі оплати за отриману теплову енергію, внаслідок чого позивачем заявлено до стягнення заборгованість у спірній сумі та нараховано відповідачу пеню, 3 % річних та інфляційні втрати відповідно до умов договору та вимог законодавства. Позовні вимоги обґрунтовані положеннями ст. 193 ГК України, ст. 525, 526 ЦК України, ст. 24, 25 Закону України “Про теплопостачання” та умовами договору.

2. Правова позиція (заперечення) відповідача.

13.01.2021 року до господарського суду Миколаївської області від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 435/21). Докази надіслання відзиву на адресу позивача долучено до відзиву.

У відзиві на позовну заяву відповідач просить суд:

1. Визнати причину пропуску строку надання відзиву поважною та приєднати відзив до матеріалів справи.

2. Закрити провадження в частині стягнення заборгованості за договором про постачання теплової енергії в гарячій воді № 2213 від 01.10.2015 в сумі 87 675, 95 грн.

3. Відмовити у стягненні пені у сумі 338, 55 грн.

4. Зменшити розмір стягуваної пені до 1 000, 00 грн.

Клопотання в частині пропуску строку на подання відзиву мотивоване перебуванням уповноваженого представника на лікарняному з 21.12.2020 по 11.01.2021 року (лист непрацездатності долучено до відзиву).

Відповідно до ч. 1 ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Відповідно до ч. 2 ст. 119 ГПК України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 08.12.2020 року встановлено відповідачу строк у 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання до суду відзиву на позову заяву.

Вказаний строк є строком, встановленим судом, який відповідає встановленому законом строку.

Відповідачем пропущено строк на подання відзиву за позовну заяву.

Встановлений судом строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

З метою повного та всебічного встановлення фактичних обставин справи, врахувавши зазначені у відзиві причини пропуску відповідачем строку для подання відзиву, а також враховуючи, що продовження встановленого судом процесуального строку не ставиться у залежність від поважності причин його пропуску, суд, керуючись ч. 2 ст. 119 ГПК України, вважає за можливе продовжити відповідачу строк для подання відзиву до 13.01.2021 року (фактична дата подання відзиву до господарського суду).

Поданий відзив долучено судом до матеріалів справи та прийнято судом до розгляду.

В обґрунтування заперечень відповідачем у відзиві зазначено наступне:

- 28.12.2020 року на рахунок позивача перераховано 87 675, 95 грн. за теплову енергію згідно рахунку № 2213 платіжним дорученням № 13. Отже, предмет спору в частині стягнення основного боргу відсутній;

- відповідач не погоджується з розрахунком пені в сумі 338, 55 грн., оскільки позивач звернувся з позовною заявою 03.12.2020, а розрахунок пені за листопад 2019 року здійснено з 12.11.2019. Отже, пеня з 12.11.2019 по 02.12.2019 нарахована поза межами строку позовної давності;

- відповідач, посилаючись на скрутне фінансове становище, просить суд зменшити розмір стягуваної пені до 1 000, 00 грн.

ІV. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН З ПОСИЛАННЯМ НА ДОКАЗИ, НА ПІДСТАВІ ЯКИХ ВСТАНОВЛЕНІ ВІДПОВІДНІ ОБСТАВИНИ.

Розглянувши матеріали справи, керуючись принципом верховенства права, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд встановив наступне.

01.10.2015 року між ПАТ “Миколаївська ТЕЦ” (енергопостачальна організація) та ОКП «Миколаївоблтеплоенерго» було укладено договір про постачання теплової енергії в гарячій воді № 2213 (арк. 9-28).

Відповідно до п. 10.1 Договору цей договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 01.10.2016 року.

Відповідно до п. 10.4 Договору договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін.

Договір підписано сторонами та скріплено печатками сторін.

Доказів розірвання, припинення дії договору або визнання недійсним договору суду не подано.

Умовами договору сторони передбачили наступне.

Відповідно до п. 2.1 Договору теплова енергія постачається споживачу в обсягах згідно з додатком 1 до договору у вигляді гарячої води на такі потреби: опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону; гаряче водопостачання - протягом року; технологічні потреби; кондиціювання повітря.

Відповідно до п. 6.2 Договору розрахунковим періодом є календарний місяць.

Відповідно до п. 6.3 Договору споживач за 20 днів до початку розрахункового періоду оплачує енергопостачальній організації вартість зазначеної в договорі кількості теплової енергії, передбаченої на розрахунковий період, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок місяця.

Відповідно до п. 6.6 Договору споживачу щомісяця направляється акт приймання-передачі теплової енергії в гарячій воді (за формою додатка № 4) за попередній місяць. Споживач зобов`язаний протягом п`яти календарних днів підписати зазначений акт і один екземпляр направити на адресу енергопостачальної організації. У випадку відсутності протягом п`яти днів мотивованого відмовлення від підписання або неповернення підписаного екземпляра енергопостачальній організації, акт приймання-передачі теплової енергії в гарячій воді вважається прийнятим споживачем і кількість спожитої теплової енергії визнаною по розрахунках енергопостачальної організації.

Відповідно до Додатку №1 до договору енергопостачальна організація зобов`язалась поставляти теплову енергію в гарячій воді для теплопостачання будинків за адресами: пр. Жовтневий, 22-в (пр. Богоявленський), пр. Леніна, 267-б (пр. Центральний), вул. Садова, 11-ц, вул. Колодязна, 10-в, вул. Колодязна, 15-в, вул. Комсомольська, 45-в, пр. Леніна, 21-к (пр. Центральний), пр. Жовтневий, 35-в (пр. Богоявленський), вул. Рюміна, 2-к, пр. Леніна, 141-б (пр. Центральний), Херсонське шосе, 40-к (арк. 14).

В опалювальний період 2019-2020 років позивачем поставлялась відповідачу теплова енергія в гарячій воді з метою теплозабезпечення приміщень за адресою: пр. Жовтневий, 22-в (пр. Богоявленський), пр. Леніна, 267-б (пр. Центральний), вул. Садова, 11-ц, вул. Колодязна, 10-в, вул. Колодязна, 15-в, вул. Комсомольська (Слобідська), 45-в, пр. Жовтневий, 35-в (пр. Богоявленський), вул. Рюміна, 2-к, пр. Леніна, 141-б (пр. Центральний), що підтверджується нарядами на підключення до централізованої системи опалення від 02.11.2019, 03.11.2019, 06.11.2019 та 23.11.2019 (арк. 33-41).

За період з листопада 2019 року по квітень 2020 року позивач поставив відповідачу теплову енергію на загальну суму 191 782, 13 грн., що підтверджується виставленими постачальником рахунками (арк. 42-49).

Обсяги споживання теплової енергії підтверджуються звітами про добові параметри теплопостачання за період з листопада 2019 року по квітень 2020 року (арк. 56-62).

Енергопостачальною організацією також направлялись для підписання споживачу акти прийому-передачі теплової енергії у гарячій воді за період з листопада 2019 року по квітень 2020 року на загальну суму 191 782, 13 грн. (арк. 50-52). Всі акти за період з листопада 2019 року по квітень 2020 року зі сторони споживача підписано та скріплено печаткою.

Факт направлення рахунків та актів підтверджується наявними в справі описом вкладення у цінний лист, поштовою накладною та фіскальним чеком (арк. 53-54).

Відповідачем (до відкриття провадження у даній справі) частково проведено оплату за теплову енергію в гарячій воді в загальній сумі 104 106, 18 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням № 14234 від 03.03.2020 (арк. 55).

Отже, станом на день звернення до суду із даним позовом заборгованість відповідача перед позивачем за отриману теплову енергію становила 87 675, 95 грн. (191 782, 13 грн. - 104 106, 18 грн.).

21.07.2020 року позивачем направлено на адресу відповідача претензію від 20.07.2020 року № 144-Ю, в якій позивач зазначив про необхідність сплати заборгованості в сумі 87 675, 95 грн. (арк. 29-31).

У відповідь на вищевказану претензію відповідач направив на адресу позивача лист від 29.07.2020 року № 2026/32, в якому відповідач зазначив, що визнає існуючу заборгованість у повному обсязі. З метою задоволення вимоги, викладеної в претензії та виконання зобов`язання щодо погашення заборгованості за договором № 2213 від 01.10.2015, відповідач запропонував частково погасити заборгованість за договором № 1 від 30.01.2017 року в розмірі 87 675, 95 грн. (арк. 32).

Судом встановлено, що після відкриття провадження у даній справі відповідачем проведено оплату за отриману теплову енергію в сумі 87 675, 95 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 13 від 28.12.2020 року (арк. 85).

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 15.02.2021 року закрито провадження у справі № 915/1466/20 в частині стягнення 87 675, 95 грн. на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, у зв`язку з відсутністю предмету спору.

Отже, станом на день розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем за отриману теплову енергію (основний борг) погашена у повному обсязі.

Проте, відповідачем ОКП “Миколаївоблтеполоенерго” оплата за теплову енергію проводилась з порушенням строку, встановленого п. 6.3 договору, що стало підставою для нарахування позивачем пені, 3 % річних та інфляційних втрат.

Зазначені обставини і стали підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

V. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ ТА ДЖЕРЕЛА ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД.

Враховуючи вищевикладене, на підставі ст. 11, 202, 509 ЦК України між сторонами на підставі договору виникло господарське зобов`язання, яке в силу ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відповідно до ч. 7 ст. 276 ГК України оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про теплопостачання" державна політика у сфері теплопостачання базується на принципах, зокрема, взаємної відповідальності суб`єктів відносин у сфері теплопостачання за якісне постачання теплової енергії та своєчасну її оплату.

Відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону України "Про теплопостачання" основними обов`язками споживача теплової енергії є: своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії; додержання вимог договору та нормативно-правових актів.

Відповідно до п. 40 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою КМУ від 03.10.2007 року № 1198, споживач теплової енергії зобов`язаний вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих Правил.

Як встановлено судом вище, станом на день розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем за отриману теплову енергію (основний борг) погашена у повному обсязі.

Проте, відповідачем ОКП “Миколаївоблтеполоенерго” оплата за теплову енергію проводилась з порушенням строку, встановленого п. 6.3 договору, що стало підставою для нарахування позивачем пені, 3 % річних та інфляційних втрат.

Відповідно до п. 7 договору за невиконання або неналежне виконання сторонами зобов`язання за договором винна сторона відшкодовує іншій завдані збитки без зарахування неустойки. Відшкодування збитків та сплати неустойки не звільняє від виконання зобов`язань, крім випадку письмової відмови сторони.

1. Щодо вимоги про стягнення трьох процентів річних та індексу інфляції.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стаття 625 ЦК України розміщена в розділі "Загальні положення про зобов`язання" книги 5 ЦК України, відтак визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання і поширює свою дію на всі види грошових зобов`язань, незалежно від підстав їх виникнення (наведену правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц).

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанова КГС ВС від 14.01.2020 року № 924/532/19).

Позивачем нараховано відповідачу 2 610, 28 грн. - 3 % річних від суми заборгованості за період з 12.11.2019 року по 26.11.2020 року.

Розрахунок 3 % річних здійснено по кожному рахунку окремо з урахуванням проведених відповідачем оплат. Розрахунок суми 3 % річних у сумі 2 610, 28 грн. є арифметично правильним, таким, що відповідає вимогам чинного законодавства, фактичним обставинам та матеріалам справи. Розгорнутий розрахунок 3 % річних наявний в матеріалах справи (арк. 7).

Позивачем також нараховано відповідачу 2 666, 96 грн. – індексу інфляції за прострочення виконання грошових зобов`язань. Нарахування здійснено за період з грудня 2019 року по вересень 2020 року. Перевіривши нарахування індексу інфляції, судом встановлено, що позивачем правильно застосовано індекси інфляції, враховано дефляцію, період визначено правильно, нарахування здійснено відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства, детальний розрахунок наявний в матеріалах справи (арк. 6).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість та підставність вимоги про стягнення 3 % річних в сумі 2 610, 28 грн. та індексу інфляції в сумі 2 666, 96 грн. В цій частині позов підлягає задоволенню.

2. Щодо вимоги про стягнення пені.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Стаття 549 ЦК України встановлює, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 25 Закону України "Про теплопостачання" у разі несвоєчасної сплати платежів за споживання теплової енергії споживач сплачує пеню за встановленими законодавством або договором розмірами.

Відповідно до п. 7.2.3 договору споживач несе відповідальність за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію – пеня, яка обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діє в період, за який нараховується пеня відповідно до Закону України від 22.11.1996 р. № 543/96-ВР.

Перевіривши розрахунок розміру пені в сумі 6 240, 28 грн., судом встановлено, що розрахунок пені здійснено позивачем арифметично правильно відповідно до вимог чинного законодавства та умов договору. Розрахунок здійснено за період з 12.11.2019 по 11.03.2020. Нарахування здійснено позивачем, виходячи з подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. Період нарахування визначено позивачем правильно та в межах шестимісячного строку, передбаченого ст. 232 ГК України. Нарахування здійснено по кожному окремому зобов`язанню. Детальний розрахунок пені наявний в матеріалах справи (арк. 8).

Суд дійшов висновку про обґрунтованість та підставність вимоги про стягнення пені у сумі 6 240, 28 грн.

3. Щодо застосування строку позовної давності до нарахованої пені в розмірі 338, 55 грн. за період з 12.11.2019 по 02.12.2019.

Відповідно до ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ч. 5 ст. 261 ЦК України за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Відповідно до п. 4.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" № 10 від 29.05.2013 року у зобов`язальних правовідносинах, в яких визначено строк виконання зобов`язання, перебіг позовної давності починається з дня, наступного за останнім днем, у який відповідне зобов`язання мало бути виконане.

Відповідно до п. 4.3 вищевказаної Постанови № 10 якщо відповідно до чинного законодавства або договору неустойка (пеня) підлягає стягненню за кожний день прострочення виконання зобов`язання, позовну давність необхідно обчислювати щодо кожного дня окремо за попередній рік до дня подання позову, якщо інший період не встановлено законом або угодою сторін.

Відповідно до ч. 5 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Виходячи з вимог ст. 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності за відсутності поважних причин її пропущення, наведених позивачем.

Таким чином, відмова в задоволенні позову у зв`язку зі спливом позовної давності без встановлення порушення права або охоронюваного законом інтересу позивача не відповідає вимогам закону (постанова ВП ВС від 28.11.2018 по справі № 504/2864/13-ц (14-452цс18)).

Позивачем нараховано відповідачу пеню по зобов`язанню за листопад 2019 року за період з 12.11.2019 по 05.03.2020 за кожен день прострочення.

Позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою 03.12.2020 року, про що свідчить вхідний штамп (вх. № 15434/20).

Відповідно до п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 року "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" з наступними змінами Кабінет Міністрів України постановив установити з 12 березня 2020 р. до 24 квітня 2020 р. на усій території України карантин.

В подальшому карантин продовжувався й триває на момент винесення судом рішення у даній справі.

Враховуючи вищевикладене, в суду відсутні правові підстави для застосування строку позовної давності, оскільки строк позовної давності до вимоги про стягнення пені за вищевказаний період позивачем не пропущено.

4. Щодо заяви відповідача про зменшення розміру пені.

Судом враховано, що у відзиві на позовну заву (вх. № 435/21 від 13.01.2021 року) відповідач просить суд зменшити розмір заявленої до стягнення пені до 1 000, 00 грн.

Заява мотивована тим, що:

- основний борг за договором на даний момент відсутній;

- несвоєчасність розрахунків мала місце через відсутність обігових коштів та неодержання грошових коштів від своїх контрагентів і споживачів;

- основною метою діяльності ОКП "Миколаївоблтеплоенерго" є здійснення виробничо-технічної діяльності, спрямованої на надійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою енергією, одержання прибутку для здійснення діяльності підприємства а задоволення на його основі соціально-економічних інтересів трудового колективу;

- відповідно до судових рішень у справах № 915/1299/19, № 915/18/19, № 915/19/19, № 915/482/19, № 915/1862/19, № 915/244/19, № 915/1584/19, № 915/459/19, № 915/2096/19, № 915/2097/19, № 915/2372/19 з ОКП "Миколаївоблтеплоенерго" на користь АТ "Миколаївобленерго" та АТ "НАК "Нафтогаз України" підлягає стягненню борг в загальній сумі більше 195 млн. грн.;

- позивач застосував до відповідача 3 % та інфляційні втрати, які є платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені;

- відповідач знаходиться у скрутному фінансовому становищі, має специфічний вид діяльності, стягнення пені у повному розмірі, який підлягає стягненню може призвести до негативних наслідків внаслідок зупинення діяльності підприємства боржника, що може завдати шкоди його споживачам, серед яких населення міста, бюджетні установи (заклади освіти, охорони здоров`я) та інші.

Заява про зміншення розміру пені обґрунтована приписами ст. 551 ЦК України, ст. 233 ГК України та судовою практикою.

Заперечень щодо заяви відповідача про зменшення розміру пені станом на день винесення рішення позивачем не подано.

Розглянувши подане клопотання відповідача, дослідивши та оцінивши подані у справу докази у їх сукупності, суд встановив наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що зменшення розміру заявленої до стягнення пені є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені.

Таким чином, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 04.05.2018 року у справі № 917/1068/17 та у постанові від 15.05.2018 року справі 905/2009/17.

Отже, з наведених норм випливає, що зменшення неустойки є правом суду, яке може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань. Таке зменшення не є обов`язком суду.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 19.09.2019 у справі № 904/5770/18.

Відповідно до п. 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.11 року з останніми змінами вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

У резолютивній частині судового рішення зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню. Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

Дослідивши подані суду докази, проаналізувавши правові позиції сторін, врахувавши, що відповідач є комунальним підприємством, створеним з метою забезпечення належної експлуатації об`єктів теплового господарства, що належать до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Миколаївської області, врахувавши наявність судових рішень про стягнення заборгованості протягом 2019 року у значному розмірі, врахувавши сплату відповідачем основного боргу, врахувавши збалансованість інтересів сторін, причини та строк прострочки платежів, захист майнових прав позивача та компенсацію за порушення грошового зобов`язання шляхом стягнення 3 % річних та інфляційних втрат, відсутність доказів на підтвердження завдання збитків позивачу, а також враховуючи, що застосування штрафних санкцій спрямоване на стимулювання боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може лягати непомірним тягарем для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора (рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2013 від 11.07.2013; постанова КГС ВС від 10.04.2019 № 905/1005/18), суд дійшов висновку про часткове задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру пені та можливість зменшення розміру пені на 50 % до 3 120, 14 грн. (50 % х 6 240, 28 грн.). В цій частині позов підлягає задоволенню.

В частині стягнення пені в сумі 3 120, 14 грн. відмовити, у зв`язку зі зменшенням розміру пені.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

VІ. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до п. 4.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013р. "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" у разі коли господарський суд зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов`язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 08.02.2021 року закрито провадження у справі № 915/1466/20 в частині стягнення 87 675, 95 грн. на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України у зв`язку з відсутністю предмету спору.

В зв`язку тим, що спір виник в результаті неправильних дій відповідача, що призвело до необхідності позивачу звертатися з позовом до суду та здійснювати додаткові витрати на сплату судового збору, суд, відповідно до свого права, передбаченого ч. 9 ст. 129 ГПК України, покладає на відповідача відшкодування позивачу судового збору.

Враховуючи вищевикладене, судовий збір в розмірі 2 102, 00 грн. слід відшкодувати позивачу з відповідача.

Керуючись ст. 129, 233, 236-238, 240, 241, 254, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з відповідача Обласного комунального підприємства “Миколаївоблтеплоенерго”, вул. Миколаївська, 5-А, м. Миколаїв, 54034 (код ЄДРПОУ 31319242) на користь позивача Приватного акціонерного товариства “Миколаївська теплоелектроцентраль”, Каботажний спуск, 18, м. Миколаїв, 54020 (код ЄДРПОУ 30083966) (р/р НОМЕР_1 в ПАТ «АБ Укргазбанк», МФО 320478):

- 2 666, 96 грн. (дві тисячі шістсот шістдесят шість грн. 96 коп.) – інфляційних втрат;

- 2 610, 28 грн. (дві тисячі шістсот десять грн. 28 коп.) – 3 % річних;

- 3 120, 14 грн. (три тисячі сто двадцять грн. 14 коп.) – пені;

- 2 102, 00 грн. (дві тисячі сто дві грн. 00 коп.) - витрат по сплаті судового збору.

4. Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

5. Відмовити в позові в частині стягнення пені в сумі 3 120, 14 грн.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Повний текст рішення складено 22.02.2021 року.

Суддя Е.М. Олейняш