Рішення № 95065844, 23.02.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

23.02.2021Справа № 910/18890/20

За позовом Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРАВІА»

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору

на стороні позивача - Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях

про стягнення 60 870,91 грн

Суддя О.В. Гумега

секретар судового засідання

Пасічнюк С.В.

Представники: без повідомлення (виклику) учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (далі - позивач, ДП «МА «Бориспіль») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРАВІА» (далі - відповідач, ТОВ «ІНТЕРАВІА») про стягнення 60 870,91 грн заборгованості на підставі Договору оренди № 1808 індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності від 01.04.2016 (далі - Договір або Договір № 1808 від 01.04.2016), з якої: 45 124,84 грн основного боргу; 3 091,29 грн пені; 11 341,88 грн штрафу; 719,44 грн 3% річних; 593,46 грн інфляційних втрат.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що відповідач в порушення умов Договору № 1808 від 01.04.2016 не сплатив на користь позивача орендну плату (відповідно до п. 3.6 Договору) за користування майном у період березень-липень 2020, що призвело до виникнення у відповідача заборгованості перед позивачем в сумі 45 124,84 грн (основний борг).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.12.2020 позовну заяву Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/18890/20, ухвалено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання) та залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях (далі - третя особа, РВ ФДМУ).

Суд повідомляв позивача, відповідача та третю особу про відкриття провадження у справі № 910/18890/20.

В матеріалах справи наявні докази отримання позивачем, відповідачем та третьою особою ухвали Господарського суду міста Києва від 04.12.2020 про відкриття провадження у справі № 910/18890/20.

16.12.2020 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшла заява на виконання вимог ухвали суду від 04.12.2020 про відкриття провадження у справі № 910/18890/20.

23.12.2020 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач просив суд:

1) у задоволенні позовних вимог ДП «МА «Бориспіль» відмовити повністю;

2) зобов`язати РВ ФДМУ забезпечити перерахунок орендної плати з 12.03.2020 і до закінчення карантину, встановленого КМУ, згідно розрахунку 50% суми нарахованої орендної плати на підставі Постанови № 611 «Деякі питання сплати орендної плати за державне майно під час дії карантину», шляхом укладання з ТОВ «ІНТЕРАВІА» додаткового договору до договору оренди і закріплення в такому додатковому договорі сплати орендної плати в розмірі 50% суми нарахованої орендної плати з 12.03.2020 і до закінчення карантину, встановленого КМУ;

3) зобов`язати ДП «МА «Бориспіль» здійснити перерахунок орендної плати з 12.03.2020 і до закінчення карантину, встановленого КМУ, згідно розрахунку 50% суми нарахованої орендної плати на підставі Постанови № 611 «Деякі питання сплати орендної плати за державне майно під час дії карантину», з 12.03.2020 і до закінчення карантину, встановленого КМУ, шляхом коригування рахунків.

У відзиві відповідач зазначив, що після отримання від ДП «МА «Бориспіль» рахунків за березень, квітень, травень, червень та липень 2020 року, відповідач неодноразово звертався до РВ ФДМУ та ДП «МА «Бориспіль» з вимогами переглянути розмір орендної плати. У відповідь на листи позивача, ДП «МА «Бориспіль» зазначав, що заяви щодо зменшення орендної плати можуть бути задоволені за умови затвердження КМУ проекту постанови «Про питання сплати орендної плати за державне майно під час карантину» (лист № 19-22/1-301 від 23.06.2020), що перерахунок орендної плати буде можливим після отримання відповідного роз`яснення від РВ ФДМУ (лист, додатковий договір), за яким такий перерахунок буде можливим (листи №03-22-102 від 12.08.2020, № 25-22-282 від 11.09.2020), про необхідність додаткового договору як підстави для коригування рахунків (листи № 19-22/1-454 від 03.11.2020, № 19/22/1-485 від 25.11.2020).

РВ ФДМУ листом № 50-02.02-4808 від 30.11.2020 повідомило відповідача, що на період дії карантину, встановленого КМУ, нарахування орендної плати за Договором № 1808 від 01.04.2016 здійснюється у розмірі 50 % від нарахованою орендної плати. Таким чином, як зазначив відповідач, РВ ФДМУ визнало, що орендоване за Договором № 1808 від 01.04.2016 приміщення підпадає під дію постанови Кабінету Міністрів України від 15.07.2020 № 611 «Деякі питання сплати орендної плати за державне майно під час дії карантину».

Відповідач вказав на відсутність підстав для нарахування орендної плати в повному обсязі, пославшись на карантинні обмеження, закриття пунктів пропуску (пунктів контролю) через державний кордон, припинення авіасполучення і обмеження діяльності в Міжнародному аеропорту «Бориспіль», простій в ТОВ «ІНТЕРАВІА» (накази генерального директора ТОВ «ІНТЕРАВІА» № 29 від 31.03.2020, № 31 від 24.04.2020), зазначив, що на підставі п. 14 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України має право на зменшення орендної плати, оскільки не міг використовувати орендоване приміщення в підприємницькій діяльності через запроваджені обмеження та заборони.

Відповідач вважає, що оскільки орендоване приміщення є нерухомим державним майном, що використовується ТОВ «ІНТЕРАВІА» для розміщення офісу, то до ТОВ «ІНТЕРАВІА» застосовуються положення постанови Кабінету Міністрів України від 15.07.2020 № 611 «Деякі питання сплати орендної плати за державне майно під час дії карантину», а відтак РВ ФДМУ зобов`язане забезпечити нарахування орендної плати за приміщення за Договором у розмірі 50% суми нарахованої орендної плати.

За контррозрахунком відповідача до перерахування позивачу за період з березня по липень 2020 року належить 23 717,9 грн орендної плати, а не 45 124,84 грн заявлених позивачем.

У відзиві відповідач також зазначив про відсутність підстав для нарахування пені, штрафу, 3% річних та інфляційних втрат, оскільки позивач виставив рахунки, які всупереч законодавству нараховували орендну плату у повному обсязі, та зважаючи на те, що Договором не передбачено сплату штрафу та пені на користь балансоутримувача.

04.01.2021 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої позивач зазначив, що: твердження відповідача про призупинення виробничої діяльності та неможливості використовувати орендоване майно не відповідають дійсності, відповідач не надав жодних доказів того, що дійсно призупиняв свою виробничу діяльність; відповідно до Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020, правові підстави для внесення змін до умов Договору відсутні; норма п. 14 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України не поширюється на ТОВ «ІНТЕРАВІА», оскільки господарська діяльність останнього впродовж дії карантину здійснювалась з використанням орендованого майна в повному обсязі; підстави для застосування до спірних правовідносин положень постанови Кабінету Міністрів України від 15.07.2020 № 611 «Деякі питання сплати орендної плати за державне майно під час дії карантину» відсутні, оскільки ТОВ «ІНТЕРАВІА» не підпадає під перелік орендарів, для яких нарахування орендної плати за користування нерухомим державним майном здійснюється у розмірі 50% (Додаток 2 до вказаної постанови КМУ); оскільки грошове зобов`язання за Договором на користь позивача в сумі 45124,84 грн за користування орендованим майном з лютого по липень 2020 відповідачем не виконано в установлені Договором терміни, то він вважається таким, що прострочив, відповідно, є підстави для нарахування штрафних санкцій.

14.01.2021 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, відповідно до яких відповідач заперечив окремі твердження позивача та зазначив, що: норми постанови Кабінету Міністрів України від 15.07.2020 № 611 «Деякі питання сплати орендної плати за державне майно під час дії карантину» поширюються на спірні правовідносини сторін, які виникли на підставі Договору № 1808 від 01.04.2016; приписи наведеної постанови КМУ не передбачають, що в договір оренди мають вноситись зміни в частині зменшення орендної плати, навпаки, пункт 2 цієї постанови в імперативному порядку зобов`язує орендодавця (третя особа) забезпечити нарахування орендної плати орендарям протягом дії карантину з урахуванням цієї постанови; листом № 50-02.02-4808 від 30.11.2020 третя особа повідомила відповідача, що нарахування орендної плати за Договором № 1808 від 01.04.2016 протягом дії карантину здійснюється у розмірі 50 % від суми орендної плати, відтак третя особа, як орендодавець державного майна та сторона договору, визнає відповідний факт та не вимагає жодних змін до договору оренди, внесення яких не вимагається і нормами чинного законодавства; на думку відповідача, підстави для нарахування штрафу та пені відсутні, оскільки між позивачем та відповідачем відсутній правочин щодо забезпечення 30% орендної плати штрафом та пенею; також відсутні і підстави для нарахування 3% річних та інфляційних втрат, оскільки ДП «МА «Бориспіль» виставлені рахунки, які всупереч законодавству нараховували орендну плату в повному обсязі.

12.02.2021 через відділ діловодства суду від представника третьої особи надійшли пояснення, які третя особа просила врахувати при розгляді справи, зокрема зазначила, що наказом від 26.10.2020 № 676 Регіональне відділення ФДМУ установило відповідачу перерахунок орендної плати за користування нерухомим державним майном, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, у розмірі 50 відсотків суми нарахованої орендної плати, так як мета використання орендованого державного майна за Договором підпадає під критерії, визначені Постановою Кабінету Міністрів України від 15.07.2020 № 611 «Деякі питання сплати орендної плати за державне майно під час дії карантину».

З 16.01.2021 по 22.02.2021 суддя Гумега О.В. перебувала на лікарняному.

Відповідно до ч. 1 ст. 252 ГПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ ГПК України.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 ГПК України).

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження судом досліджено заяви по суті справи та додані до них докази.

Розглянувши подані матеріали, суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази в сукупності достатні для прийняття законного та обґрунтованого судового рішення, відповідно до статей 236, 252 Господарського процесуального кодексу України.

З`ясувавши обставини справи, на які посилався позивач як на підставу своїх вимог, а відповідач як на підставу своїх заперечень, та дослідивши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до положень статей 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Судом встановлено, що 01.04.2016 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області, яке відповідно до наказу Фонду державного майна України від 05.08.2019 № 786 було реорганізоване у Регіональне відділення Фонду Державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях (орендодавець, третя особа), та Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРАВІА» (орендар, відповідач) був укладений Договір оренди № 1808 індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності (далі - Договір або Договір № 1808 від 01.04.2016).

Також до Договору були укладені Додаткові Договори, що є його невід`ємною і складовою частиною:

- Додатковий договір № 1 від 31.03.2017;

- Додатковий договір № 2 від 02.04.2018;

- Додатковий договір № 3 від 03.04.2019 (з додатком);

- Додатковий договір № 4 від 09.12.2019.

Відповідно до пункту 1.1 Договору в редакції Додаткового договору № 3 від 03.04.2019 орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування державне нерухоме майно - нежитлове приміщення № 94, реєстровий номер за ЄРОДВ 20572069.64.НЛТНПД064, загальною площею 24,2 кв. м, що розташоване на 2-му поверсі бізнес-центру вантажного терміналу (далі - майно), що знаходиться за адресою: Київська область, м. Бориспіль, Міжнародний аеропорт «Бориспіль», та перебуває на балансі ДП «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (балансоутримувач, позивач), вартість якого визначена згідно з висновком про вартість майна станом на 31 грудня 2018 року і становить за незалежною оцінкою - 1 139 530,00 грн, без врахування ПДВ.

Згідно п. 1.2 Договору майно передається в оренду з метою розміщення офісу.

Орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у Договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього Договору та акта передачі - приймання майна (п. 2.1 Договору).

Аналіз умов укладеного між сторонами Договору № 1808 від 01.04.2016 свідчить про те, що за своєю правовою природою вказаний договір є договором оренди.

Як встановлено ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України (далі - ГК України) за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно ч. 6 ст. 283 ГК України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

З матеріалів справи судом встановлено, що на виконання умов Договору № 1808 від 01.04.2016 орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування майно - нежитлове приміщення № 94, реєстровий номер за ЄРОДВ 20572069.64.НЛТНПД064, загальною площею 24,2 кв. м, що розташоване на 2-му поверсі бізнес-центру вантажного терміналу за адресою: Київська область, м. Бориспіль, Міжнародний аеропорт «Бориспіль», що обліковується на балансі ДП «Міжнародний аеропорт «Бориспіль». Наведене підтверджується наявним в матеріалах справи Актом приймання-передачі орендованого майна від 01.04.2016, який підписаний уповноваженими представниками сторін і скріплений їх печатками.

Умовам п. 2 Додаткового договору № 3 від 03.04.2019 сторони домовились, продовжити термін дії Договору на 1 рік до 31.03.2020 включно.

Згідно п. 10.4 Договору в редакції Додаткового договору № 4 від 09.12.2019 у разі відсутності заяви однієї зі сторін про припинення цього Договору або зміну його умов після закінчення строку його дії протягом одного місяці цей Договір уважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим Договором. Зазначені дії оформляються договором про внесення змін до цього Договору, який є невід`ємною частиною цього Договору.

Станом на дату розгляду справи по суті Договір № 1808 від 01.04.2016 чинний, докази протилежного матеріали справи не містять.

Відповідно до п. 3.2 Договору в редакції Додаткового договору № 3 від 03.04.2019 орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786 (зі змінами) (далі - Методика розрахунку) і становить без ПДВ за перший (базовий) місяць оренди грудень 2018 року - 17 092,95 грн без ПДВ.

Відповідно до ст. 759 ЦК за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Оскільки орендоване майно є державною власністю до спірних правовідносин застосовуються положення Закону України «Про оренду державного та комунального майна» (далі - Закон), який є спеціальним законодавчим актом у сфері регулювання відносин, пов`язаних з передачею державного та комунального майна в оренду.

За змістом частини першої статті 2 Закону, орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, яке необхідне орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до частини третьої статті 18 Закону орендар зобов`язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Згідно з частиною першою статті 19 Закону орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

За користування майном з наймодавця справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України).

Статтею 286 ГК України встановлено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Пунктом 3.3 Договору сторони погодили, що орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. Оперативна інформація про індекси інфляції, розраховані Державною службою статистики України, розміщуються на веб-сайті Фонду державного майна України.

Згідно пунктом 3.6 Договору орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 70% на 30% щомісяця, не пізніше 15 числа місяця відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.

Умовами п. 5.7 Договору передбачено обов`язок орендаря своєчасно і у повному обсязі сплачувати орендну плату до державного бюджету та балансоутримувачу.

Згідно п. 5.2 Договору орендар зобов`язаний до 15 числа місяця, наступного за звітним, самостійно одержувати в бухгалтерії балансоутримувача Акт приймання-здачі виконаних послуг та рахунок. Підписаний Акт приймання-здачі виконаних послуг орендар зобов`язаний повернути в бухгалтерію балансоутримувача протягом 5-ти днів з дати його отримання або надати в цей строк вмотивовану відмову від його підписання. Якщо протягом 5-ти днів Акт приймання-здачі виконаних послуг не буде повернуто балансоутримувачу та не надана в цей строк вмотивована відмова від його підписання, він вважається підписаним Сторонами.

З матеріалів справи судом встановлено, що для сплати орендної плати за період з лютого по липень 2020 року позивачем виставлено відповідачу рахунки-фактури на загальну суму 129 621,17 грн, з яких на користь позивача (балансоутримувача) підлягало сплаті 54008,82 грн:

- рахунок-фактура № 76/255 від 29.02.2020 на суму 21 321,55 грн, з яких на користь позивача підлягало сплаті 8 883,98 грн, згідно Акту приймання-здачі виконаних послуг від 29.02.2020;

- рахунок-фактура № 76/494 від 31.03.2020 на суму 21 492,12 грн, з яких на користь позивача підлягало сплаті 8 955,05 грн, згідно Акту приймання-здачі виконаних послуг від 31.03.2020;

- рахунок-фактура № 76/735 від 30.04.2020 на суму 21 664,06 грн, з яких на користь позивача підлягало сплаті 9 026,69 грн, згідно Акту приймання-здачі виконаних послуг від 30.04.2020;

- рахунок-фактура № 76/916 від 31.05.2020 на суму 21 729,05 грн, з яких на користь позивача підлягало сплаті 9 053,77 грн, згідно Акту приймання-здачі виконаних послуг від 31.05.2020;

- рахунок-фактура № 76/1122 від 30.06.2020 на суму 21 772,51 грн, з яких на користь позивача підлягало сплаті 9 071,88 грн, згідно Акту приймання-здачі виконаних послуг від 30.06.2020;

- рахунок-фактура № 76/1280 від 31.07.2020 на суму 21 641,88 грн, з яких на користь позивача підлягало сплаті 9 017,45 грн, згідно Акту приймання-здачі виконаних послуг від 31.07.2020.

Згідно наявних в матеріалах справи копій Реєстрів виданих/отриманих оригіналів документів, зазначені рахунки-фактури та акти приймання-здачі виконаних послуг за період з лютого по липень 2020 року були отримані Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРАВІА».

Як зазначив позивач, згідно з умовами п. 5.2 Договору акти приймання-здачі виконаних послуг за період з лютого по липень 2020 року вважаються підписаним сторонами.

Враховуючи умови п. 3.6 Договору, відповідач (орендар) відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України, мав сплати на користь позивача (балансоутримувача) за оренду майна:

- 8 883,98 грн за рахунком-фактурою № 76/255 від 29.02.2020 згідно Акту приймання- здачі виконаних послуг від 29.02.2020 у строк до 15.03.2020;

- 8 955,05 грн за рахунком-фактурою № 76/494 від 31.03.2020 згідно Акту приймання-здачі виконаних послуг від 31.03.2020 у строк до 15.04.2020;

- 9 026,69 грн за рахунком-фактурою № 76/735 від 30.04.2020 згідно Акту приймання-здачі виконаних послуг від 30.04.2020. у строк до 15.05.2020;

- 9 053,77 грн за рахунком-фактурою № 76/916 від 31.05.2020 згідно Акту приймання-здачі виконаних послуг від 31.05.2020 у строк до 15.06.2020;

- 9 071,88 грн за рахунком-фактурою № 76/1122 від 30.06.2020 згідно Акту приймання-здачі виконаних послуг від 30.06.2020 у строк до 15.07.2020;

- 9 017,45 грн за рахунком-фактурою № 76/1280 від 31.07.2020 згідно Акту приймання-здачі виконаних послуг від 31.07.2020 у строк до 15.08.2020.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до статті 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Пункт 1 статті 612 ЦК України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Позивач зазначив, що в порушення взятих на себе зобов`язань за Договором № 1808 від 01.04.2016 відповідач не сплатив на користь позивача в повному обсязі орендну плату за період з лютого по липень 2020 року, що призвело до виникнення заборгованості в сумі 54 008,82 грн.

На підставі приписів статей 222, 224 ГК України позивачем було пред`явлено відповідачу претензії № 35-28/5-69 від 10.06.2020 на суму 26 865,72 грн заборгованості за Договором за період лютий-квітень 2020 року та № 35-28/5-143 від 03.09.2020 на суму 54 008,82 грн заборгованості за Договором за період лютий-липень 2020 року.

14.08.2020 позивач отримав відповідь ТОВ «ІНТЕРАВІА» (лист № 01-10.1-330 від 07.08.2020) на претензію № 35-28/5-69 від 10.06.2020, згідно з якою відповідач не визнав вимоги ДП «МА «Бориспіль» щодо сплати суми заборгованості за період лютий-квітень 2020 року.

Претензія позивача № 35-28/5-143 від 03.09.2020 залишена відповідачем без надання письмової відповіді, хоча була отримана представником відповідача 08.09.2020.

Проте, 16.09.2020 на розрахунковий рахунок позивача в рахунок погашення заборгованості відповідача за Договором № 1808 від 01.04.2016 за лютий 2020 року надійшли грошові кошти в сумі 8 883,98 грн.

Таким чином, сума заборгованості відповідача перед позивачем за користування майном на підставі Договору № 1808 від 01.04.2016 за період з березня по липень 2020 року становить 45 124,84 грн (54 008,82 грн - 8 883,98 грн = 45 124,84 грн).

З огляду на зазначене, позивач у позовній заяві просить суд стягнути з відповідача 45 124,84 грн основного боргу.

Враховуючи, що зобов`язання з оплати орендної плати за лютий 2020 відповідачем виконано у повному обсязі, однак поза межами строку оплати, то за прострочення виконання зобов`язання за лютий 2020 - липень 2020 позивачем було нараховано до стягнення з відповідача також 3 091,29 грн пені; 11 341,88 грн штрафу; 719,44 грн 3% річних; 593,46 грн інфляційних втрат.

В обгрунтування своїх заперечень проти позову відповідач посилався на те, що орендоване ним за Договором № 1808 від 01.04.2016 приміщення є нерухомим державним майном, що використовується для розміщення офісу, а відтак відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 15.07.2020 № 611 «Деякі питання сплати орендної плати за державне майно під час дії карантину» відповідач має право на зниження орендної плати на 50% від суми нарахованої орендної плати у спірний період.

Судом по матеріалам справи встановлено, що акти приймання-здачі виконаних послуг за лютий - липень 2020 по Договору № 1808 від 01.04.2016, отримані відповідачем від ДП «МА «Бориспіль» разом з рахунками-фактурами за лютий - липень 2020 року, не були підписані відповідачем.

Отримавши відповідні акти приймання-здачі виконаних послуг та рахунки, відповідач звернувся до РВ ФДМУ, до ДП «МА «Бориспіль» з листами № 01.10.1-194 від 17.04.2020, № 01.10.1-228 від 19.05.2020, № 01.10.1-256 від 15.06.2020, № 01-08-305 від 22.07.2020, № 01.10.1-363 від 19.08.2020, відповідно до яких заперечив проти прийняття до обліку та сплати рахунків-фактур та актів приймання-здачі виконаних послуг за березень - липень 2020 року, просив скорегувати рахунки за березень - липень 2020 року, оскільки внаслідок рішень органів державної влади (постанова Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 (якою з 12.03.2020 на всій території України встановлено карантин), розпорядження Кабінету Міністрів України від 14.03.2020 № 287-р (яким тимчасово закрито з 00 год 00 хв. 17.03.2020 пункти пропуску (пункти контролю) через державний кордон для міжнародного пасажирського повітряного сполучення), постанова Кабінету Міністрів України від 23.03.2020 № 228 (якою заборонено прийняття та відправлення повітряних суден, що виконують пасажирські перевезення осіб, які здійснюють подорож з туристичною метою), ТОВ «ІНТЕРАВІА», основною діяльністю якого є надання послуг з наземного обслуговування авіаперевізникам, тимчасово призупинило виробничу діяльність та не мало змоги використовувати майно, орендоване за Договором оренди. Відповідно до листів № 01.10.1-194 від 17.04.2020, № 01.10.1-228 від 19.05.2020, № 01.10.1-256 від 15.06.2020 відповідач вважав, що на підставі ч. 6 ст. 762 ЦК України має бути звільнений від сплати орендної плати за березень, квітень, травень 2020. Відповідно до листів № 01-08-305 від 22.07.2020, № 01.10.1-363 від 19.08.2020 позивач просив скоригувати рахунки за червень та липень 2020 відповідно до умов Постанови КМУ від 15.07.2020 № 611 «Деякі питання сплати орендної плати за державне майно під час дії карантину».

У відповідь на листи відповідача, ДП «МА «Бориспіль» зазначив, що заяви щодо зменшення орендної плати можуть бути задоволені за умови затвердження КМУ проекту постанови «Про питання сплати орендної плати за державне майно під час карантину» (лист № 19-22/1-301 від 23.06.2020), що перерахунок орендної плати буде можливим після отримання відповідного роз`яснення від РВ ФДМУ (лист, додатковий договір), за яким такий перерахунок буде можливим (листи №03-22-102 від 12.08.2020, № 25-22-282 від 11.09.2020), про необхідність додаткового договору як підстави для коригування рахунків (листи № 19-22/1-454 від 03.11.2020, № 19/22/1-485 від 25.11.2020).

Проаналізувавши доводи позивача та відповідача, зміст листування сторін, суд зауважує, що фактично між орендарем та балансоутримувачем не було досягнуто згоди щодо задоволення звернень орендаря та зміни розміру орендної плати у спірний період; балансутримувачем (позивачем) пред`явлено до стягнення з відповідача заборгованість у розмірі несплаченої орендної плати за виставленими рахунками у повному обсязі, проти відповідного нарахування відповідач заперечує з вищевикладених підстав.

Умовами частини 1 ст. 762 ЦК України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно ч. 6 ст. 762 ЦК України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Норма права, закріплена в ч. 6 ст. 762 ЦК України, визначає в якості підстави звільнення від зобов`язання сплатити орендну плату об`єктивну безпосередню неможливість використовувати передане у найм майно (бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, зберігати у приміщенні речі тощо) через обставини, за які орендар не відповідає. Обставини, зазначені у даній статті можуть бути спричинені, зокрема, й безпосередньо вольовою дією як орендодавця, так і орендаря.

Для застосування ч. 6 ст. 762 ЦК України та звільнення наймача від плати за користування орендованим майном, визначальною умовою звільнення від сплати орендної плати є наявність обставин, за які орендар не відповідає. Обставини, які свідчать про те, що майно не використовувалося або не могло бути використане наймачем і він не відповідає за це, мають бути доведені.

Аналогічна правова позиція щодо застосування приписів ст. 762 ЦК України викладена у постановах Верховного Суду, зокрема, у справах № 914/2264/17, № 914/1248/18, № 914/70/18.

На підтвердження обставин щодо неможливості користування орендованим майном відповідач у відзиві посилався на постанову КМУ «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» від 11 березня 2020 № 211, якою з 12 березня 2020 на усій території України встановлено карантин; розпорядження КМУ від 14 березня 2020 № 287-р, згідно якого тимчасово закрито з 00 год. 00 хв 17 березня 2020 пункти пропуску (пункти контролю) через державний кордон для міжнародного пасажирського повітряного сполучення; постанову КМУ № 228 від 23 березня 2020, згідно якої заборонено прийняття та відправлення повітряних суден, що виконують пасажирські перевезення осіб, які здійснюють подорож з туристичною метою; рішення ДП «МА «Бориспіль» перевести обслуговування рейсів з пасажирського терміналу «D» до терміналу «F», у зв`язку з чим відповідно до наказу генерального директора ТОВ «ІНТЕРАВІА» № 27 від 17.03.2020 було тимчасово зупинено діяльність ТОВ «ІНТЕРАВІА» з обслуговування пасажирів та повітряних суден в пасажирському терміналі «D», наказом генерального директора ТОВ «ІНТЕРАВІА» № 29 від 31.03.2020 у ТОВ «ІНТЕРАВІА» встановлено простій з 04.04.2020 по 24.04.2020, наказом генерального директора ТОВ «ІНТЕРАВІА» № 31 від 24.04.2020 період простою продовжено до стабілізації ситуації та дозволу державних органів на відновлення авіасполучення в крані та світі.

Однак, належних та допустимих доказів на підтвердження заборони на здійснення відповідачем господарської діяльності та відповідно використання орендованого приміщення для такої діяльності відповідачем не надано.

Суд звертає увагу на те, що обмеження регулярних пасажирських перевезень та переведення обслуговування рейсів з пасажирського терміналу «D» до терміналу «F» не позбавляє відповідача права доступу до орендованого приміщення та його використання.

Надана роздруківка з сайту позивача про закриття терміну «D» Міжнародного аеропорту «Бориспіль» не є доказом обмеження відповідача у реалізації використання працівниками відповідача орендованого приміщення.

Більш того, Постановою КМУ № 228 від 23 березня 2020 «Питання перевезень авіаційним транспортом», на яку посилається відповідач, була передбачена тимчасова заборона прийняття та відправлення повітряних суден, що виконують пасажирські перевезення, крім перевезень, які здійснюються через державне підприємство «Міжнародний аеропорт «Бориспіль».

Отже, відповідачем не подано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що він був позбавлений можливості доступу до орендованого приміщення та користування ним.

Таким чином, підстави для звільнення відповідача від сплати орендної плати у спірний період відповідно до ч. 6 ст. 762 Цивільного кодексу України відсутні.

Пунктом 14 «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України встановлено, що що з моменту встановлення карантину, введеного Постановою Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 11 березня 2020 року № 211 (із наступними змінами і доповненнями), і до його відміни (скасування) в установленому законом порядку, плата за користування нерухомим майном (його частиною) підлягає зменшенню за вимогою наймача, який здійснює підприємницьку діяльність з використанням цього майна, впродовж усього часу, коли майно не могло використовуватися в підприємницькій діяльності наймача в повному обсязі через запроваджені обмеження та (або) заборони.

У випадку, визначеному абзацом першим цього пункту, розмір плати за користування майном не може перевищувати сукупний (пропорційно до орендованої площі) обсяг витрат, які наймодавець здійснив або повинен буде здійснити за відповідний період для внесення плати за землю, сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, і сплати вартості комунальних послуг.

Зазначені витрати покладаються на наймача як плата за користуванням майном за відповідний період пропорційно площі нерухомого майна, яку він наймає відповідно до договору, якщо договором не передбачений обов`язок наймача самостійно сплатити ці витрати повністю або частково.

Ця норма не поширюється на суб`єктів господарювання, які впродовж дії карантину фактично здійснювали діяльність з використанням цього майна в своїй господарській діяльності в повному обсязі, а також на договори найму майна, яке належить територіальній громаді.

Постановою Кабінетів Міністрів України від 15.07.2020 № 611 «Деякі питання сплати орендної плати за державне майно під час дії карантину» (далі - Постанова № 611) врегульовані питання щодо звільнення орендарів від орендної плати.

Так пунктом 1 Постанови № 611 визначено, що що на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2:

1) звільняються від орендної плати орендарі за переліком згідно з додатком 1;

2) нарахування орендної плати за користування нерухомим державним майном, розрахованої відповідно до Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 4 жовтня 1995 року № 786 (ЗП України, 1996 р., № 2, ст. 57; Офіційний вісник України, 2011 р., № 71, ст. 2677), здійснюється у розмірі:

50 відсотків суми нарахованої орендної плати для орендарів за переліком згідно з додатком 2;

25 відсотків суми нарахованої орендної плати для орендарів за переліком згідно з додатком 3.

Згідно пункту 2 Постанови № 611 постановлено орендодавцям державного майна забезпечити нарахування орендної плати орендарям згідно з пунктом 1 цієї постанови починаючи з дати встановлення карантину.

Враховуючи зазначене, від орендної плати звільняються лише ті орендарі, що зазначені у Додатку 1 до Постанови № 611.

Відповідач до визначеного переліку орендарів згідно Додатку 1 до Постанови № 611 не входить.

У Додатку 2 до Постанови № 611 наведено перелік орендарів, для яких нарахування орендної плати за користування нерухомим державним майном здійснюється у розмірі 50 відсотків. До таких орендарів віднесено орендарів, які використовують нерухоме державне майно для розміщення офісних приміщень (зокрема в аеропортах) (абз. 14 п. 1 Додатку 2 до Постанови № 611).

Судом встановлено, що відповідно до п. 1.1 та п. 1.2 Договору № 1808 від 01.04.2016, відповідач орендував нежитлове приміщення № 94, загальною площею 24,2 кв. м, що розташоване на 2-му поверсі бізнес-центру вантажного терміналу, що знаходиться за адресою: Київська область, м. Бориспіль, Міжнародний аеропорт «Бориспіль», та перебуває на балансі ДП «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» саме з метою розміщення офісу.

Отже, відповідач є орендарем, який використовує нерухоме державне майно для розміщення офісних приміщень (зокрема в аеропортах), а відтак входить до переліку орендарів, для яких нарахування орендної плати за користування нерухомим державним майном здійснюється у розмірі 50 відсотків (Додаток 2 до Постанови № 611).

У пункті 3.5 Договору № 1810 від 01.04.2016 визначено, що розмір орендної плати переглядається на вимогу однієї зі сторін у разі зміни Методики її розрахунку, істотної зміни стану об`єкта оренди з незалежних від сторін причин та в інших випадках, передбачених чинним законодавством.

Наказом від 26.10.2020 № 676 «Щодо нарахування орендної плати на період дії карантину» Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях наказало установити, що на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої распіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, нарахування орендної плати за користуванням нерухомим державним майном, розрахованої відповідно до Методики розрахунку, здійснюється у розмірі 50% відсотків суми нарахованої орендної плати таким орендарям, зокрема, ТОВ «ІНТЕРАВІА», у т.ч. по Договору № 1808 від 01.04.2016 (п. 1); Управлінню орендних відносин забезпечити нарахування орендної плати орендарям за договорами оренди, вказаними у пункті 1 цього наказу, починаючи з дати встановлення карантину (п. 2).

Листом № 50-02.02-4808 від 30.11.2020 Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях повідомило позивача та відповідача, що на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 15.07.2020 № 611 «Деякі питання сплати орендної плати за державне майно під час карантину», на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, враховуючи заяву відповідача від 20.03.2020 № 01-08-165, у т.ч. по Договору № 1808 від 01.04.2016, нарахування орендної плати за користуванням нерухомим державним майном, розрахованої відповідно до Методики розрахунку, здійснюється у розмірі 50% відсотків суми нарахованої орендної плати.

Постановою КМУ «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» від 11.03.2020 № 211 з 12 березня 2020 на усій території України встановлено карантин.

Враховуючи встановлені судом обставини правовідносин сторін, за наявності письмового погодження орендодавця на відповідне зменшення орендної плати, суд дійшов висновку, що належною до нарахування та стягнення з відповідача на користь позивача, як балансоутримувача, є орендна плата у розмірі 30%, розрахована відповідно до визначеної Методики розрахунку, із зменшенням на 50% відповідно до положень п. 2 ч. 1 Постанови № 611 та Додатку 2 до Постанови № 611, зокрема у спірний період з 12.03.2020 по 31.07.2020.

Таким чином, за перерахунком суду, у період з 01.03.2020 по 11.03.2020 орендна плата на користь балансоутримувача (позивача) без наявності підстав для зменшення склала 3 177,57 грн, виходячи з суми 288,87 грн за один день оренди у березні 2020 та кількості днів оренди майна у період з 01.03.2020 по 11.03.2020 (8 955,05 грн (30% орендної плати за березень 2020) : 31 день = 288,87 грн х 11 днів = 3 177,57 грн). Враховуючи зменшення орендної плати на 50% в силу норм чинного законодавства, належним до сплати є розмір орендної плати: 2 888,70 грн за березень 2020 року (з 12.03.2020 по 31.03.2020, виходячи із розрахунку: 288,87 грн х 50% х 20 днів + 2888,70 грн), 4 513,35 грн за квітень 2020 року, 4 526,89 грн за травень 2020 року, 4535,94 грн за червень 2020 року, 4 508,73 грн за липень 2020 року. Всього орендна плата на користь балансоутримувача (позивача) за період з березня по липень 2020 становить 24 151,18 грн.

Оскільки заборгованість відповідача зі сплати орендних платежів за вказаний період у розмірі 24 151,18 грн належним чином доведена, доказів сплати відповідачем вказаної суми у визначені строки та станом на час розгляду справи по суті спору, матеріали справи не містять, а факт відсутності розрахунків між сторонами у спірний період відповідач не заперечує, суд дійшов висновку про обґрунтованість та наявність підстав задоволення позовної вимоги про стягнення з відповідача основної заборгованості за несплату орендної плати частково, на суму 24 151,18 грн.

При цьому, суд зазначає, що зволікання відповідача зі сплатою орендних платежів до надання відповідних роз`яснень орендодавцем і балансоутримувачем та задоволення його вимог про звільнення від сплати та/або зменшення орендної плати розцінюється судом як порушення виконання господарського зобов`язання, оскільки відповідач не був позбавлений обов`язку здійснювати оплату орендної плати у визнаному ним розмірі та розраховувати на подальше узгодження сторонами взаєморозрахунків та конкретного розміру орендної плати у спірний період.

Щодо вимог відповідача зобов`язати Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях забезпечити перерахунок орендної плати, а ДП «МА «Бориспіль» зобов`язати здійснити перерахунок орендної плати суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 3 ст. 165 ГПК України визначено, відзив повинен містити:

1) найменування (ім`я) позивача і номер справи;

2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) відповідача, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв`язку, офіційну електронну адресу та адресу електронної пошти, за наявності;

3) у разі повного або часткового визнання позовних вимог - вимоги, які визнаються відповідачем;

4) обставини, які визнаються відповідачем, а також правову оцінку обставин, наданих позивачем, з якою відповідач погоджується;

5) заперечення (за наявності) щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову, з якими відповідач не погоджується, із посиланням на відповідні докази та норми права;

6) перелік документів та інших доказів, що додаються до відзиву, та зазначення документів і доказів, які не можуть бути подані разом із відзивом, із зазначенням причин їх неподання;

7) заперечення (за наявності) щодо заявленого позивачем розміру судових витрат, які позивач поніс та очікує понести до закінчення розгляду справи по суті;

8) попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які відповідач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи.

З аналізу наведеної правової норми вбачається, що чинним законодавством не передбачено можливість викладення у відзиві на позовну заяву положень зобов`язального характеру.

Суд звертає увагу на те, що предметом даного позову є заборгованість відповідача перед позивачем зі сплати орендних платежів згідно Договору № 1808 від 01.04.2016 за період з березня по липень 2020 року, а не неприйняття позивачем та третьою особою рішення про перерахунок орендної плати за вказаний період.

Щодо вимог позивача про стягнення 3 091,29 грн пені та 11 341,88 грн штрафу.

Судом встановлено, що відповідач обов`язку по сплаті грошових коштів у визначений строк не виконав, допустивши прострочення виконання зобов`язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов`язань (ст. 610 ЦК України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом або договором відповідальності.

Пунктом 3 частини 1 статті 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно п. 3.7 Договору орендна плата, перерахована невчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.6 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, уключаючи день оплати.

Пунктом 3.8 Договору сторони погодили, що, у разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 21% від суми заборгованості.

За прострочення виконання зобов`язання з оплати орендної плати у лютому-липні 2020 року позивачем нараховано до стягнення з відповідача 3 091,29 грн пені та 11 341,88 грн штрафу.

Суд відзначає, що відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Судом встановлено, що прострочення відповідача зі сплати орендних платежів за березень 2020 року виникло з 16.04.2020, за квітень 2020 року - з 16.05.2020.

Отже, нарахування пені за прострочення сплати орендних платежів за березень та квітень 2020 року можливе за період 6 місяців.

Проте, судом встановлено, що позивач не врахував положення ч. 6 ст. 232 ГК України та не вірно визначив періоди нарахування пені за березень та квітень 2020 року.

Суд також зазначає про безпідставне включення до періоду прострочення оплати орендної плати за лютий 2020 року дня оплати (16.09.2020), станом на який борг вже не існував.

З огляду на зазначене, вірними періодами нарахування пені є:

- за лютий 2020 року - період з 16.03.2020 по 15.09.2020;

- за березень 2020 року - період з 16.04.2020 по 15.10.2020;

- за квітень 2020 року - період з 16.05.2020 по 15.11.2020.

Періоди нарахування пені за прострочення сплати орендних платежів за травень-липень 2020 року позивачем визначені вірно.

Також, оскільки судом визнано обґрунтованим зменшення орендної плати, то нарахування штрафних санкцій здійснюється на суми боргу з урахуванням цього зменшення.

Здійснивши за допомогою інформаційно-пошукової системи «Ліга» власний розрахунок пені, суд встановив, що вірною сумою пені є 1 920,19 грн, вірною сумою штрафу є 6 937,39 грн.

При цьому, судом відхилено доводи відповідача щодо безпідставності стягнення на користь балансоутримувача пені та 21% штрафу, враховуючи загальні умови розподілу між орендодавцем та балансоутримавачем орендної плати та, відповідно, отримання права балансоутримувача на нарахування штрафних санкцій за невиконання цього зобов`язання відповідачем відповідно до цієї пропорції.

З огляду на зазначене, вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 091,29 грн пені підлягають частковому задоволенню в сумі 1 920,19 грн. Вимоги про стягнення з відповідача 11 341,88 грн штрафу підлягають частковому задоволенню в сумі 6 937,39 грн.

Щодо вимог позивача про стягнення 719,44 грн 3 % річних та 593,46 грн інфляційних втрат.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 719,44 грн 3 % річних та 593,46 грн інфляційних втрат, суд зазначає про безпідставне включення до періоду прострочення оплати орендної плати за лютий 2020 року дня оплати (16.09.2020), станом на який борг вже не існував.

Здійснивши за допомогою інформаційно-пошукової системи «Ліга» власний розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат, з урахуванням зменшення розміру орендної плати, суд дійшов висновку, що вірною сумою 3% річних є 435,12 грн, вірною сумою інфляційних втрат є 433,16 грн.

З огляду на зазначене, вимоги позивача про стягнення з відповідача 719,44 грн 3 % річних підлягають частковому задоволенню в сумі 435,12 грн. Вимоги про стягнення з відповідача 593,46 грн інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню в сумі 433,16 грн.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає таке.

Частиною 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. При цьому частиною 2 наведеної статті ГПК України передбачено, що у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Позивачем в позовній заяві наведено попередній (орієнтовний) розмір суми судових витрат, який складається з суми судового збору в розмірі 2 102,00 грн.

Відповідачем у відзиві на позовну заяву наведено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на наведені приписи ст. 129 ГПК України та часткове задоволення позову, судовий збір у сумі 1 169,85 грн покладається на відповідача, а судовий збір у сумі 932,15 грн покладається на позивача.

Керуючись ст. 56, 58, 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 129, 236-238, 241, 327 ГПК України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРАВІА» (Україна, 01034, місто Київ, вулиця Лисенка, будинок 4; ідентифікаційний код 33240887) на користь Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (Україна, 08300, Київська обл., Бориспільський р-н, село Гора, вулиця Бориспіль-7; ідентифікаційний код 37472062) 24 151,18 грн (двадцять чотири тисячі сто п`ятдесят одна гривня 18 коп.) основного боргу, 1 920,19 грн (одна тисяча дев`ятсот двадцять гривень 19 коп.) пені, 6 937,39 грн (шість тисяч дев`ятсот тридцять сім гривень 39 коп.) штрафу, 435,12 грн (чотириста тридцять п`ять гривень 12 коп.) 3% річних, 433,16 грн (чотириста тридцять три гривні 16 коп.) інфляційних втрат та 1 169,85 грн (одна тисяча сто шістдесят дев`ять гривень 85 коп.) судового збору.

3. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (чч 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені стст 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI «Перехідні положення» ГПК України.

Повне рішення складено 23.02.2021.

Суддя Гумега О.В.