Рішення № 95065812, 04.02.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

04.02.2021Справа № 910/12641/20

За позовомПриватного акціонерного товариства "Житомирський меблевий комбінат"доДержавного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"простягнення 2174734,54 грн Суддя Смирнова Ю.М.

Секретар судового засідання Багнюк І.І.

Представники учасників справи:

від позивачаГнидка М.В.;від відповідачаПавленко С.С.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "Житомирський меблевий комбінат" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" 2174734,54 грн, з яких: пеня на суму 908248,88 грн, штраф у розмірі 960953,85 грн, інфляційні втрати на суму 231085,21 грн та 3% річних у розмірі 74446,62 грн.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору оренди нежитлового приміщення №1ГЖМК190004/10-125-08-19-00660 від 23.08.2019 в частині оплати належних платежів у встановлений даним правочином строк, а саме у період з лютого по червень 2020 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.08.2020 на підставі ст.174 Господарського процесуального кодексу України позовну заяву Приватного акціонерного товариства "Житомирський меблевий комбінат" було залишено без руху.

Позивачем у строк, встановлений судом, усунуто недоліки позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.09.2020 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №910/12641/20, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження, відповідачу встановлено строк для подання відзиву на позов - 15 днів з дня вручення даної ухвали суду; підготовче засідання у справі призначено на 15.10.2020.

15.10.2020 через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив на позов.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.10.2020 поданий відповідачем відзив на позов залишено без розгляду та відкладено підготовче засідання у справі на 05.11.2020.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.11.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 26.11.2020.

Судове засідання з розгляду справи по суті, призначене на 26.11.2020, не відбулося.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.12.2020 судове засідання з розгляду справи №910/12641/20 по суті призначено на 23.12.2020.

У судовому засіданні 23.12.2020 було оголошено перерву до 14.01.2021.

14.01.2021 через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли письмові пояснення по справі, в яких останній, зокрема, просив суд зменшити належну до сплати суму неустойки на підставі ст.233 Господарського кодексу України та ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України.

Судове засідання, призначене на 14.01.2021, не відбулося.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.01.2021 судове засідання з розгляду справи №910/12641/20 по суті призначено на 04.02.2021.

Представник позивача у судовому засіданні 04.02.2021 заявлені позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні 04.02.2021 проти заявлених позовних вимог заперечив з підстав наведених у поясненнях по справі.

В судовому засіданні 04.02.2021 на підставі ст.240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників справи, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

23.08.2019 між Приватним акціонерним товариством "Житомирський меблевий комбінат" (орендодавець, позивач) та Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (орендар, відповідач) укладено договір оренди нежитлового приміщення №1ГЖМК190004/10-125-08-19-00660 (договір).

Згідно з п.1.1 договору орендодавець зобов`язується передати, а орендар прийняти у тимчасове оплачуване користування нежитлові приміщення загальною площею 10231,7 кв.м, іменоване далі за текстом "об`єкт оренди", які знаходиться в адміністративній будівлі літ.А (надалі-будівля) за адресою: м.Київ, вул.Гоголівська, буд.22-24.

Об`єкт оренди передається орендарю поетапно за відповідними актами приймання-передачі (п.1.5 договору).

Орендодавець зобов`язаний передати орендарю об`єкт оренди на умовах та в строки, передбачені договором в орендне користування, а орендар зобов`язаний виконувати зобов`язання, передбачені цим договором належним чином (в строк та в повному обсязі), своєчасно та в повному обсязі сплачувати плату за оренду, компенсацію комунальних платежів; інших платежів, передбачених цим договором, у відповідності з умовами договору (п.п.2.1, 2.1.1, 2.3, 2.3.1, 2.3.6 договору).

Орендар зобов`язаний вносити плату за користування об`єктом оренди в розмірах та в строки, обумовлені цим договором. Плата за оренду нараховується орендареві з дати підписання сторонами акту №1 (акту приймання-передачі). Якщо інше не передбачено цим договором, плата за оренду сплачується орендарем щомісяця, не пізніше 20-го числа місяця, наступного за оплачуваним місяцем, на підставі рахунку та акту орендодавця. Оплата здійснюється за умови наявності у рахунках, актах посилання на повний номер і дату договору. Загальний розмір плати за оренду за договором складає суму плати за оренду розрахованої відповідно до п.1.2 додатку №2 до договору за весь строк оренди об`єкта оренди та на 23 серпня 2019 року становить 280672724,35 грн, в т.ч ПДВ 20%. Загальний розмір плати за оренду за договором підлягає коригуванню в порядку передбаченому в п.1.2 додатку №2 до договору. Орендар має зобов`язання перерахувати на поточний рахунок орендодавця протягом сорока робочих днів з моменту підписання цього договору, першу частину забезпечувального платежу в розмірі 6354148,14 грн з ПДВ 20% та протягом двадцяти робочих днів з дати прийняття приміщень за актом приймання-передачі другу частину забезпечувального платежу у розмірі 1811511,00 грн з ПДВ, загальна сума грошових коштів становить 8165659,14 грн з ПДВ (далі - забезпечувальний платіж), що виконуватимуть функцію забезпечення та будуть гарантією належного виконання грошових зобов`язань орендаря протягом дії цього договору. Заборгованість орендаря по сплаті плати за оренду, компенсації будь-яких ушкоджень будівлі, інженерних комунікацій будівлі, заподіяних з вини орендаря, компенсації за оплату комунальних послуг, оплаті окремих послуг по додатковим угодам до цього договору може компенсуватися із забезпечувального платежу. В такому разі орендодавець виставляє орендарю рахунок на відновлення забезпечувального платежу або його частини протягом 5 банківських днів з моменту отримання рахунку орендар має відновити початковий розмір забезпечувального платежу. У випадку якщо забезпечувальний платіж не буде використаний у вищезазначеному порядку, він підлягає зарахуванню за останній місяць строку оренди. Сума плати за оренду не покрита забезпечувальним платежем підлягає оплаті в загальному порядку, передбаченому договором. За період знаходження забезпечувального платежу на поточному рахунку орендодавця, а також за користування ним, не нараховуються відсотки та не передбачено інших видів компенсацій або плати за користування грошовими коштами. Сторони дійшли згоди, що у випадку не передачі об`єкту оренди у погоджені строки з вини орендодавця та розірвання в зв`язку з цим договору без виконання, орендодавець повертає сплачену суму забезпечувального платежу орендарю протягом 15 календарних днів з дати такого розірвання. Орендар крім плати за оренду повинен компенсувати/сплачувати витрати на комунальні послуги, якими він користується (електроенергія, водопостачання й водовідведення, приймання стічних вод, опалення й т.д.). Компенсація витрат на комунальні послуги не входить до розрахунку плати за оренду та оплачується орендарем за діючими тарифами. Орендар компенсує орендодавцю витрати на комунальні послуги з електроенергії, водопостачання та водовідведення, на підставі виставлених орендодавцем рахунків, згідно показників лічильників. Орендар компенсує орендодавцю витрати на комунальні послуги з водовідведення додаткових стічних вод та опалення згідно отриманих від орендодавця розрахунків фактичних витрат, які розподіляються між всіма орендарями будівлі пропорційно площі об`єкта оренди до загальної площі будівлі, що здана в оренду. Перерахування компенсації витрат на комунальні послуги здійснюється орендарем на підставі виставлених орендодавцем рахунків або актів наданих послуг (щодо компенсації комунальних послуг), не пізніше 20-го числа місяця, наступного за оплачуваним місяцем. Орендодавець до 5 числа місяця, що слідує за оплачуваним місяцем, виставляє орендареві рахунки на компенсацію витрат на комунальні послуги та акт наданих послуг (щодо компенсації комунальних послуг). Орендодавець надає відповідні рахунки орендарю наступними способами: надсилає на електронну адресу орендаря вказану у розділі 14 договору та вручає представнику орендаря в об`єкті оренди під підпис про отримання, та/або надсилає цінним листом на адресу орендаря вказану у розділі 14 договору. Обов`язок по отриманню вищевказаного рахунка покладається на орендаря. Розмір додаткової плати (вартість експлуатаційних витрат) за цим договором може збільшуватися з ініціативи орендодавця у разі збільшення розміру плати за землю, введення нових податків, встановлення та/або збільшення зборів та збільшення витрат, що входять до складу експлуатаційних. Така зміна розміру додаткової плати може бути здійснена в наступному порядку: орендодавець направляє орендарю письмове повідомлення з проектом додаткової угоди до цього договору щодо відповідної зміни плати за оренду за 30 (тридцять) календарних днів до дати вступу в силу нового розміру плати за оренду. Орендар протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дати направлення такого повідомлення має підписати відповідну додаткову угоду або надати мотивоване заперечення проти такого підвищення. Зобов`язання щодо здійснення платежів за цим договором будуть вважатися виконаними належним чином у момент, коли суми грошових коштів, які відповідають повному розміру платежів будуть зараховані на поточний рахунок орендодавця (п.п.3.1, 3.2, 3.3, 3.5, 3.7, 3.8, 3.11, 3.16 договору).

Пунктом 7.2 договору сторонами погоджено, що у випадку затримок з боку орендаря в перерахуванні будь-яких платежів, передбачених цим договором, на користь орендодавця, орендар сплачує пеню в розмірі 0,1 відсотка грошових зобов`язань з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків грошових зобов`язань з яких допущено прострочення виконання.

Цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 23 липня 2022 року (включно), але в будь-якому випадку до повного розрахунку між сторонами згідно з умовами цього договору. Строк оренди починається з моменту прийняття орендарем об`єкта оренди за актом №1 і закінчується в дату спливу строку договору (п.п.10.1, 10.2 договору).

У додатку №1 до договору сторони погодили план об`єкту оренди, а у додатку №2 - розмір плати за оренду та порядок розрахунків.

Також між сторонами були підписані додаткові угоди №1 від 07.10.2019, №2 від 05.02.2020 та №3 від 19.03.2020 (30.03.2020) до договору.

При цьому у додатковій угоді №3 від 19.03.2020 (30.03.2020) до договору сторони, зокрема, погодили з 01 квітня 2020 року збільшити площу об`єкта оренди по договору шляхом передання орендодавцем в тимчасове платне користування (оренду) орендарю нежитлового приміщення площею 30,8 кв.м, які знаходиться на 1-му поверсі господарської будівлі літ.Б за адресою: м.Київ, вул.Гоголівська, буд.22-24, у зв`язку з чим внести зміни до договору (п.1).

Відповідно до актів приймання-передачі №1 від 13.12.2019, від 18.12.2019, від 21.12.2019, від 27.12.2019, від 01.02.2020, від 04.02.2020 та від 12.02.2020 орендодавець передав, а орендар прийняв орендовані приміщення у користування.

Матеріалами справи підтверджено, що між сторонами були підписані та скріплені печатками наступні акти: №10918/2020 від 29.02.2020 здачі-прийняття надання послуг (оренда приміщення) на суму 6010889,87 грн, №10919/2020 від 29.02.2020 здачі-прийняття надання послуг (додаткова плата) на суму 1712757,32 грн, №10920/2020 від 29.02.2020 здачі-прийняття наданих послуг (щодо компенсації комунальних послуг) на суму 244321,51 грн, №160010734/2020 від 31.03.2020 здачі-прийняття надання послуг (оренда приміщення) на суму 6908035,88 грн, №16001736/2020 від 31.03.2020 здачі-прийняття надання послуг (додаткова плата) на суму 1969732,09 грн, №160010733/2020 від 31.03.2020 здачі-прийняття наданих послуг (щодо компенсації комунальних послуг) на суму 276681,11 грн, №41591/2020 від 30.04.2020 здачі-прийняття надання послуг (оренда приміщення) на суму 6639680,66 грн, №41582/2020 від 30.04.2020 здачі-прийняття надання послуг (додаткова плата) на суму 2010543,25 грн, №160010875/2020 від 30.04.2020 здачі-прийняття наданих послуг (щодо компенсації комунальних послуг) на суму 168068,35 грн, №160011080/2020 від 31.05.2020 здачі-прийняття надання послуг (оренда приміщення) на суму 6623556,22 грн, №160011082/2020 від 31.05.2020 здачі-прийняття надання послуг (додаткова плата) на суму 2005660,64 грн, №160011083/2020 від 31.05.2020 здачі-прийняття наданих послуг (щодо компенсації комунальних послуг) на суму 102115,22 грн, №160011085/2020 від 30.06.2020 здачі-прийняття надання послуг (оренда приміщення) на суму 6570948,65 грн, №160011086/2020 від 30.06.2020 здачі-прийняття надання послуг (додаткова плата) на суму 1989730,69 грн, №160011087/2020 від 30.06.2020 здачі-прийняття наданих послуг (щодо компенсації комунальних послуг) на суму 121789,84 грн.

На виконання умов укладеного між сторонами правочину орендодавцем було виставлено орендарю відповідні рахунки на оплату.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач зазначив про те, що відповідач неналежним чином виконує умови укладеного між сторонами договору оренди нежитлового приміщення №1ГЖМК190004/10-125-08-19-00660 від 23.08.2019 в частині оплати належних платежів у встановлений даним правочином строк, внаслідок чого просить суд стягнути з відповідача 2174734,54 грн, з яких пеня на суму 908248,88 грн, штраф у розмірі 960953,85 грн, інфляційні втрати на суму 231085,21 грн та 3% річних у розмірі 74446,62 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст.2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (ч.2 ст.4 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст.14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 129 Конституції України унормовано, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.ч.1-4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

За приписами ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України).

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст.79 Господарського процесуального кодексу України).

Будь-які подані учасниками процесу докази підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи.

За правовою природою укладений між сторонами договір є договором найму (оренди).

Відповідно до ч.1 ст.759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк

Наймодавець зобов`язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму (ст.765 Цивільного кодексу України).

Згідно ст.761 Цивільного кодексу України право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права. Наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення договору найму.

Судом встановлено, що за актами приймання-передачі №1 від 13.12.2019, від 18.12.2019, від 21.12.2019, від 27.12.2019, від 01.02.2020, від 04.02.2020 та від 12.02.2020 позивач передав, а відповідач прийняв орендовані за договором приміщення у користування.

Згідно з ч.2 ст.762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Як вже вказувалось судом, розмір та порядок сплати орендної плати та інших платежів за договором погоджено сторонами у розділі 3 договору та додатку №2 до договору із змінами, які внесені додатковими угодами до договору.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України унормовано, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається; зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Проте, матеріалами справи підтверджено і не спростовано відповідачем, що належні за договором оренди платежі у спірний період сплачені відповідачем несвоєчасно. Тому дії відповідача є порушенням договірних зобов`язань (ст.610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст.612 Цивільного кодексу України), відповідно, є підстави для застосування до відповідача встановленої законом відповідальності.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч.1 ст.230 Господарському кодексі України).

У відповідності до норм ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно з ч.1 ст.548 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно зі ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 7.2 договору сторонами погоджено, що у випадку затримок з боку орендаря в перерахуванні будь-яких платежів, передбачених цим договором, на користь орендодавця, орендар сплачує пеню в розмірі 0,1 відсотка грошових зобов`язань, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення.

Оскільки судом встановлено, що відповідач допустив прострочення виконання грошового зобов`язання, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені є правомірними.

Судом перераховано належний до сплати розмір пені за періоди прострочення відповідачем виконання своїх зобов`язань зі сплати платежів за договором, які визначені позивачем у розрахунку до позовної заяви, та з якими суд погоджується, із застосуванням положень Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", внаслідок чого за розрахунком суду обґрунтованим є стягнення з відповідача пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України на суму 397200,32 грн.

Щодо вимог про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 960953,85 грн, суд зазначає наступне.

У відповідності до ч.2 ст.549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

У п.7.2 договору сторони погодили, що за прострочення перерахування будь-яких платежів, передбачених договором, понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків грошових зобов`язань з яких допущено прострочення виконання.

Факт неналежного виконання відповідачем грошового зобов`язання з оплати платежів за договором та ненадходження понад 30 днів на рахунок орендодавця належних коштів відповідно до порядку оплати підтверджений матеріалами справи. Розрахунок, який наведений позивачем у позовній заяві, є арифметично вірним. Відтак, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 960953,85 грн штрафу.

Щодо вимог про стягнення інфляційних втрат у загальному розмірі 231085,21 грн та 3% річних у розмірі 74446,62 грн суд зазначає таке.

Частиною 2 ст.625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст.625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Оскільки судом встановлено факт прострочення виконання відповідачем зобов`язання по оплаті платежів за договором, то вимоги позивача про стягнення 3% річних та інфляційних втрат є законними та обґрунтованими.

Перевіривши надані позивачем розрахунки, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних підлягають задоволенню частково.

Об`єднаною палатою Верховного Суду у постанові від 20.11.2020 у справі №910/13071/19 роз`яснено, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця. Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Відтак, за розрахунком суду, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 3% річних на суму 73696,24 грн та інфляційні витрати у розмірі 82414,88 грн.

Що стосується заявленого відповідачем клопотання про зменшення розміру неустойки, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При цьому за положенням ч.1 ст.550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Разом з цим, наявність у кредитора можливості стягувати із покупця надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для покупця і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено і в рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 №7-рп/2013.

Вирішуючи питання про зменшення розміру штрафних санкцій, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру штрафних санкцій наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення штрафних санкцій.

Також при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто, врахувати інтереси обох сторін.

При цьому зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Разом з тим, приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним з завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов`язань, при цьому надмірне зменшення розміру штрафних санкцій фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.

Загальними засадами цивільного законодавства згідно зі ст.3 Цивільного кодексу України є не тільки судовий захист цивільного права та інтересу; свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом, а й справедливість, добросовісність та розумність.

Господарський суд об`єктивно повинен комплексно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання) тощо.

При цьому реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені ст.551 Цивільного кодексу України та ст.233 Господарського кодексу України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суд повинен забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обстави справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.

Отже враховуючи ступінь виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором у спірний період, суд дійшов висновку, що обґрунтованим є зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки - пені та штрафу на 50%, у зв`язку з чим стягненню з відповідача на користь позивача підлягає штраф на суму 480476,92 грн та пеня у розмірі 198600,16 грн. Таке зменшення суд першої інстанції вважає оптимальним балансом інтересів сторін у спорі та запобігатиме настанню негативних наслідків для сторін.

За таких обставин, враховуючи всі наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог Приватного акціонерного товариства "Житомирський меблевий комбінат" до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом".

Згідно положень п.2 ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України, приймаючи до уваги висновки суду про часткове задоволення позовних вимог, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.74, 129, 238 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, місто Київ, вул.Назарівська, будинок 3, ідентифікаційний код 24584661) на користь Приватного акціонерного товариства "Житомирський меблевий комбінат" (01015, місто Київ, вул.Лейпцизька, будинок 15, ідентифікаційний код 32744172) 82414 (вісімдесят дві тисячі чотириста чотирнадцять) грн 88 коп. інфляційних втрат, 3% річних на суму 73696 (сімдесят три тисячі шістсот дев`яносто шість) грн 24 коп., пеню у розмірі 198600 (сто дев`яносто вісім тисяч шістсот) грн 16 коп., 480476 (чотириста вісімдесят тисяч чотириста сімдесят шість) грн 92 коп. штрафу та судовий збір у розмірі 22713 (двадцять дві тисячі сімсот тринадцять) грн 98 коп.

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

4. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст.ст.256, 257, п.п.17.5 п.17 Розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 22.02.2020

Суддя Ю.М. Смирнова