Рішення № 95065789, 23.02.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

23.02.2021Справа № 910/17097/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Князькова В.В.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу

за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця", м.Київ в особі регіональної філії "Донецька залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця", Донецька область, м.Лиман

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Метпромресурси", м.Київ

про стягнення 133 935 грн, -

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Донецька залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Метпромресурси" про стягнення штрафу в сумі 133 935 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невірне зазначення відповідачем, як відправником вантажу згідно залізничної накладної №34596809, маси вантажу, що у відповідності з вимогами ст.ст.118, 122 Статуту залізниць України є підставою для стягнення штрафу у розмірі п`ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.11.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №910/17097/20; постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного провадження.

Ухвалою від 04.11.2020 встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження.

Відповідач відзиву на позов не подав, клопотання про продовження строку на подачу відзиву не заявив, проте, про розгляд справи був повідомлений належним чином з урахуванням наступного.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з ч. 2 ст. 27 Господарського процесуального кодексу України для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи-підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 04.11.2020 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 02105, м.Київ, пр.Соборності, буд.7-а.

Конверт з ухвалою суду від 04.11.2020 був повернутий до суду з відміткою "неправильно зазначена адреса". Проте, інших адрес відповідача, окрім зазначеної в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, матеріали справи не містять. Одночасно, на конверті міститься відмітка відділення поштового зв`язку із зазначенням іншого поштового індекса, а саме 02160. З метою належного повідомлення відповідача, судом було додатково направлено ухвалу від 04.11.2020 на адресу відповідача із наведення вказаного індекса. Проте, відповідний конверт також було повернуто суду з позначкою "неправильно зазначена (відсутня) адреса".

Судом також враховано, що за приписами ч.1 ст.9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч.2 ст.2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач мав право та дійсну можливість ознайомитись, з процесуальними документами у справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Наразі, суд звертає увагу, що відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За приписами ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.

Одночасно, з огляду на те, що до суду не надходило клопотань учасників справи або одного з них в порядку частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін, з огляду на відсутність у суду підстав для виклику сторін з власної ініціативи, господарський суд розглядає справу без проведення судового засідання.

Відповідно до ч.4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

30.04.2020 зі станції Коростень-Житомирський Південно-західної залізниці відповідачем згідно із залізничною накладною № 34596809 було здійснено відправлення вантажу (лом чорних металів, не поіменований в алфавіті, маса вантажу 67750 кг) у вагоні № 60247251 на станцію призначення Роя Донецької залізниці.

05.05.2020 на проміжній станції Покровськ на підставі акту загальної форми № 33556 від 04.05.2020 було здійснено комісійне переважування вагону № 60247251 та складено комерційний акт №482004/178 від 05.05.2020. Результат вказаного переважування було зафіксовано у книзі обліку контрольних зважувань та перевірки кількості вантажу в вагонах.

Згідно з вказаним комерційним актом під час переважування вагону виявлено, що маса вантажу у вагоні, що фактично склала 66250 кг, не відповідає масі, вказаній відправником у накладній, де зазначено, що маса вантажу становить 67750 кг, тобто на 1500 кг менше. Про наявність комерційного акту внесено відмітку до залізничної накладної № 34596809.

У зв`язку з тим, що маса вантажу у вищезазначеному вагоні не відповідає масі, вказаній відправником у накладній, позивач на підставі статей 118, 122 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 457 від 06.04.1998, Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Донецька залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" звернулось до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Метпромресурси" штрафу в розмірі п`ятикратної провізної плати, а саме 133 935 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх - обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд дійшов висновку щодо задоволення позову. При цьому, суд виходить з такого.

Згідно з частиною 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до статті 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення. Загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно зі статтею 909 Цивільного кодексу України укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної.

Статтею 306 Господарського кодексу України встановлено, що загальні умови перевезення вантажів, а також особливі умови перевезення окремих видів вантажів (вибухових речовин, зброї, отруйних, легкозаймистих, радіоактивних та інших небезпечних речовин тощо) визначаються цим Кодексом і виданими відповідно до нього транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Частиною 5 статті 307 Господарського кодексу України передбачено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Приписами статті 3 Закону України "Про залізничний транспорт" визначено, що законодавство про залізничний транспорт загального користування складається із Закону України "Про транспорт" цього Закону, Статуту залізниць України, який затверджується Кабінетом Міністрів України, та інших актів законодавства України. Нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту загального користування, безпеки руху, охорони праці, забезпечення громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті України є обов`язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.

Як передбачено частиною 1 статті 307 Господарського кодексу України та пунктом 22 Статуту, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Відповідно до статті 5 Статуту на підставі даного Статуту Мінтранс затверджує: а) Правила перевезення вантажів (далі - Правила); б) Технічні умови навантаження і кріплення вантажів; в) Правила перевезення пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України; г) інші нормативні документи.

Статтею 6 Статуту визначено, що накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача.

Відповідно до статті 23 Статуту відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Дата приймання і видачі вантажу засвідчується на накладній календарним штемпелем станції.

Згідно з пунктом 28 Правил приймання вантажів до перевезення, вантаж завантажений відправником у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймається залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування.

Статтею 37 Статуту встановлено, що під час здавання вантажів для перевезення відправником має бути зазначена у накладній їх маса. Маса окремих вантажів може визначатися розрахунковим методом, за обміром або умовно (нафтопродукти в цистернах, тварини, лісоматеріали тощо). Маса вантажів визначається відправником. Спосіб визначення маси зазначається у накладній.

Відповідно до статті 24 Статуту залізниця має право перевірити правильність відомостей про вантаж, зазначених відправником у накладній, на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення.

Пункт 22 Правил видачі вантажів передбачає, що перевірка маси вантажу на станції призначення провадиться, як правило, таким самим способом, яким цю масу було визначено на станції відправлення. Зважування вантажів на вагонних вагах провадиться в порядку, передбаченому Правилами приймання вантажів до перевезення.

Перевірка проміжною станцією маси вантажів у вагонах може здійснюватись нею у будь-який спосіб, передбачений для визначення маси відповідного вантажу.

Стосовно спірного вантажу, норми діючого законодавства дозволяють здійснювати перевірку його маси шляхом як зважування, так і умовно.

Однак, саме зважування є більш точним способом визначення маси вантажу (аналогічна правова позиція викладена, зокрема в пункті 3.18 Роз`яснення Президії Вищого господарського суду України від 29 травня 2002 року № 04-5/601 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею").

Можливість визначення маси певних вантажів умовно не виключає можливість її визначення шляхом зважування. Вантажовідправник у такому разі має можливість обирати той чи інший спосіб визначення маси на власний розсуд. Однак, враховуючи викладені висновки, Залізниця, користуючись правом, визначеним статтею 24 Статуту, під час перевірки на проміжних станціях не позбавлена можливості обрати для цього зручний для себе та більш точний спосіб.

Відповідно до пункту 1.1 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644 (далі - Правила оформлення перевізних документів), на кожне відправлення вантажу відправник надає станції відправлення перевізний документ (накладну).

Накладна може оформлятися і надаватися в електронному вигляді (із накладенням електронного цифрового підпису). Електронний перевізний документ та його паперова версія мають однакову юридичну силу.

Згідно з пунктом 2.1 Правил оформлення перевізних документів відправником заповнюються, зокрема, такі графи накладної як "Маса вантажу, визначена відправником" - заповнюється, якщо маса вантажу визначена відправником. Маса вказується у кілограмах (маса брутто вантажу), загальна маса відправки (прописом), а також "Спосіб визначення маси".

Правильність внесених у накладну відомостей, як це передбачено пунктом 2.3 Правил оформлення перевізних документів, своїм підписом підтверджує представник відправника.

З матеріалів справи вбачається, що правильність внесених відомостей до накладної №34596809 підтвердив своїм електронним цифровим підписом представник відправника Слободяник Руслан Степанович.

Зі змісту накладної №34596809 вбачається, що вага вантажу була визначена вантажовідправником - відповідачем, без участі представників позивача, спосіб визначення маси на вагонних вагах (150 т) заводський №РС 150 Ц 0058; завантаження вагону проводилося власними силами та засобами вантажовідправника.

Статтею 24 Статуту встановлено, що залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.

Пунктом 22 Правил видачі вантажів, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 862/5083, передбачено, що перевірка маси вантажу на станції призначення провадиться, як правило, таким самим способом, яким цю масу було визначено на станції відправлення.

За приписами статті 129 Статуту обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення, зокрема, обставин невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах.

Відповідно до пункту 2 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 334 від 28.05.2002, комерційні акти складаються для засвідчення, зокрема, невідповідності найменування, маси і кількості місць наявного вантажу, багажу чи вантажобагажу даним, зазначеним у перевізних документах. Дані в комерційному акті зазначаються на підставі перевізних документів та виявлених обставин. У комерційному акті детально описуються стан вантажу або багажу і обставини, за яких виявлена незбереженість, а також обставини, які могли бути причиною виникнення незбереженості вантажу, багажу чи вантажобагажу. Особи, які склали або підписали комерційний акт або акт загальної форми, що містить дані, які не відповідають дійсності, несуть установлену законодавством відповідальність.

Судом вище було встановлено, що 05.05.2020 на проміжній станції Покровськ на підставі акту загальної форми № 33556 від 04.05.2020 було здійснено комісійне переважування вагону № 60247251 та складено комерційний акт №482004/178 від 05.05.2020. Результат вказаного переважування було зафіксовано у книзі обліку контрольних зважувань та перевірки кількості вантажу в вагонах.

Згідно з вказаним комерційним актом під час переважування вагону виявлено, що маса вантажу у вагоні, що фактично склала 66250 кг, не відповідає масі, вказаній відправником у накладній, де зазначено, що маса вантажу становить 67750 кг, тобто на 1500 кг менше. Про наявність комерційного акту внесено відмітку до залізничної накладної № 34596809.

Судом враховано, що в комерційному акті зазначено, що вагон бездвірний, люки закриті. Прибув з охороною ВОХР Чернавин. Вагон технічно справний.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що комерційний акт №482004/178 від 05.05.2020, яким засвідчено невідповідність маси вантажу даним, зазначеним вантажовідправником у накладній, є складеним у відповідності до вимог Правил.

Статтею 24 Статуту передбачено, що вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній.

Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з частиною 1 статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно зі статтею 118 Статуту за пред`явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п`ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.

За змістом статті 122 Статуту за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

Згідно із пунктом 5.5 Правил оформлення перевізних документів, якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній маси, кількості місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно зі статтею 118 Статуту.

Суд зазначає, що у розгляді справ про стягнення цього штрафу слід виходити з того, що неправильно вказаною має бути хоча б одна відомість.

Крім того, у застосуванні статей 118 та 122 Статуту слід враховувати, що штраф підлягає стягненню за сам факт допущення вантажовідправником зазначених порушень, незалежно від того, чи завдано залізниці у зв`язку з цим збитки.

У пункті 31 накладної №34596809 зазначено, що провізна плата за вагон №60247251 становить 26787 грн. Отже, штраф (п`ятикратний розмір провізної плати) становить 133 935 грн. (26 787 грн. х 5).

Оскільки факт невідповідності маси вантажу даним, зазначеним відповідачем у накладній по вагону №60247251, підтверджений належними доказами, наявними у матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість та наявності підстав для задоволення позовних вимог Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Донецька залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Метпромресурси" про стягнення штрафу в сумі 133 935 грн.

Оцінюючи доводи позивача судом також враховано, що згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїс-Матеос проти Іспанії» від 23 червня 1993 р.).

Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.

Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов`язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.

До того ж, суд зазначає, що однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до ст.2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні «справедливого балансу» між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.33 Рішення віл 27.10.1993р. Європейського суду з прав людини у справі «Домбо Бегеер Б.В. проти Нідерландів»).

У п.26 рішення від 15.05.2008р. Європейського суду з прав людини у справі «Надточій проти України» суд нагадує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.

Однак, всупереч викладеного вище, відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування доводів позивача та наведених вище висновків суду, як і не надано належним доказів на підтвердження сплати спірної суми штрафної санкції.

За таких обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України з огляду на висновки суду щодо задоволення позову, судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Донецька залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Метпромресурси" про стягнення штрафу в сумі 133 935 грн - задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Метпромресурси" (02105, місто Київ, пр.Соборності, будинок 7-а, ЄДРПОУ 42929987) на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, місто Київ, вул.Єжи Гедройця, будинок 5, ЄДРПОУ 40075815) в особі регіональної філії "Донецька залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (84404, м.Лиман, вул.Привокзальна, 22, код 40150216) штраф в сумі 133 935 (сто тридцять три тисячі дев`ятсот тридцять п`ять) грн та судовий збір в розмірі 2102 (дві тисячі сто дві) грн.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст складено та підписано 23.02.2021.

Суддя В.В. Князьков