Ухвала суду № 95065786, 17.02.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

17.02.2021Справа № 910/7338/19

Суддя Господарського суду міста Києва Лиськов М.О.

при секретарі судового засідання Свириденко А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

матеріали скарги Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Нідченка Дмитра Євгеновича у справі

За позовом Фонду гарантування вкладів фізичних осіб

(04053, м.Київ, вул.Січових Стрільців, 17, код ЄДРПОУ 21708016

до ОСОБА_1

( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 )

За участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Публічного акціонерного товариства "ДЕЛЬТА БАНК"

про відшкодування збитків, завданих господарському товариству його посадовою особою

За участі представників учасників справи згідно протоколу судового засідання

ВСТАНОВИВ:

На розгляді Господарського суду міста Києва перебувала справа №910/7338/19 За позовом Фонду гарантування вкладів фізичних осіб до ОСОБА_1 за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Публічного акціонерного товариства "ДЕЛЬТА БАНК" про відшкодування збитків, завданих господарському товариству його посадовою особою.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 02.10.2019 у справі № 910/7338/19 відмовив у задоволенні заяви Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про забезпечення позову у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.12.2019 провадження у справі № 910/7338/19 до перегляду Великою Палатою Верховного Суду рішення Господарського суду міста Києва від 20.12.2018 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 13.05.2019 у подібних правовідносинах у справі № 910/11027/18 зупинено.

Північний апеляційний господарський суд постановою від 10.12.2019 скасував ухвалу Господарського суду міста Києва від 02.10.2019 у справі № 910/7338/19 та ухвалив нове рішення, яким задовольнив заяву Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про забезпечення позову.

Постановою Верховного суду від 23.03.2020 касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва 05.02.2021 надійшла скарга Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Нідченко Дмитра Євгеновича, , в якій заявник просить суд про:

- Визнати поважними причини пропуску строку на подання скарги на дїї (рішення) Головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Нідченка Дмитра Євгеновича під час виконання постанови Північного апеляційного господарського суду від 10.12.2019 у справі №910/7338/19 та поновити Фонду гарантування вкладів фізичних осіб в відповідний строк;

- Прийняти до розгляду Скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на дії (рішення) Головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Нідченка Дмитра Євгеновича під час виконання постанови Північного апеляційного господарського суду від 10.12.2019 у справі №910/7338/19.

- Визнати неправомірними дії Головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Нідченка Дмитра Євгеновича щодо винесення повідомлення від 14.12.2020 про повернення постанови Північного апеляційного господарського суду від 10.12.2019 №910/7338/19 стягувачу без прийняття до виконання.

- Визнати неправомірним повідомлення від 14.12.2020, винесеного Головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Нідченком Дмитром Євгеновичом, про повернення постанови Північного апеляційного господарського суду від 10.12.2019 №910/7338/19 стягувачу без прийняття до виконання.

- Зобов`язати Головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Нідченка Дмитра Євгеновича прийняти до виконання постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.12.2019 у справі №910/7338/19, винісши постанову про відкриття виконавчого провадження, та розпочати примусове виконання судового рішення на підставі вказаного виконавчого документа.

- Зобов`язати Головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Нідченка Дмитра Євгеновича повідомити Господарський суд міста Києва та Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про виконання судового рішення, постановленого за результатами розгляду скарги, у строк, визначений статтею 345 Господарського процесуального кодексу України.

Розпорядженням керівника апарату Господарського суду міста Києва від 05-23/207/21 від 05.02.20201 у зв`язку з перебуванням судді Ярмак О.М. на навчанні у Національній школі суддів України, проведено повторний автоматизований розподіл справи, за результатами якого скарга Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Нідченко Дмитра Євгеновича у справі №910/7338/19 передано на розгляд судді Лиськову М.О.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 09.02.2021 розгляд скарги Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Нідченко Дмитра Євгеновича у справі №910/7338/19 призначено на 17.02.2021.

У судове засідання, призначене на 17.02.2021 з`явився представник скаржника, надав пояснення по суті скарги.

У судове засідання, призначене на 29.07.2020, представники ДВС та боржника не з`явилися, причин неявки суд не повідомили, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Статтею 342 Господарського процесуального кодексу України визначено, що скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються. Неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Враховуючи те, що матеріали справи є достатніми для розгляду скарги, господарський суд дійшов висновку про можливість розгляду скарги без участі державного виконавця та боржника.

Дослідивши матеріали скарги, заслухавши у судовому засіданні доводи представника скаржника, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується скарга, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду скарги, суд прийшов до висновку про необхідність задоволення скарги Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Нідченко Дмитра Євгеновича

Задовольняючи скаргу, суд виходить з наступних підстав.

Статтями 339-340 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції. Про подання скарги суд повідомляє відповідний орган державної виконавчої служби, приватного виконавця не пізніше наступного дня після її надходження до суду.

Відповідно до п. 9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 року "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" скарги на дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів розглядає виключно місцевий господарський суд, яким відповідну справу розглянуто у першій інстанції, тобто той господарський суд, що видав виконавчий документ (наказ чи ухвалу), незалежно від того, якою саме особою подано скаргу, і в тому ж складі суду (якщо цьому не перешкоджають об`єктивні обставини, як-от звільнення судді, його захворювання, перебування у відпустці тощо).

Законодавцем передбачено, що у разі визнання неправомірними рішення, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд зобов`язує їх усунути допущені порушення або іншим шляхом поновлює порушені права чи свободи заявника.

Відповідно до ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

В силу ст.124 Конституції України та ст.241 ГПК України рішення господарського суду, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Аналогічні положення містить ч. 2 ст. 13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів", відповідно до якої судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається процесуальним законом.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентуються Законом України "Про виконавче провадження", який є спеціальним по відношенню до інших нормативних актів при вирішенні питання щодо оцінки дій державної виконавчої служби та регламентує порядок і особливості проведення кожної стадії (дії) виконавчого провадження і відповідних дій державних виконавців.

Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ч. 1 ст.3 Закону України „Про виконавче провадження" примусове виконання рішень державною виконавчою службою здійснюється на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Пунктом 13 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 26.12.03. "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" визначено, що у справах за скаргами на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи інших посадових осіб державної виконавчої служби предметом судового розгляду можуть бути рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень господарських судів.

Акт державного органу - це юридична форма рішень цього органу, які спрямовані на регулювання тих чи інших суспільних відносин, породжують певні правові наслідки і мають обов`язковий характер для суб`єктів цих відносин. Зокрема, згідно положень Закону України "Про виконавче провадження" юридичним оформленням сукупності дій уповноваженої особи, направлених на виконання рішення суду, є постанова державного виконавця.

Відповідно до ч. 3 статті 6 Закону України "Про виконавче провадження" рішення, дії або бездіяльність державного виконавця можуть бути оскаржені в порядку, встановленому цим Законом. Отже, оскарженню підлягають дії (бездіяльність) державного виконавця оформлені відповідною постановою.

В обґрунтування поданої скарги скаржник вказує, що у провадженні Північного апеляційного господарського суду перебувала апеляційна скарга Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ухвалу Господарського суду міста Києва від 02.10.2019 у справі №910/7338/19 за позовом Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд, Фонд гарантування, Позивач, Стягувач) до ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , Відповідач, Боржник), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Позивача Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк», про відшкодування шкоди в розмірі 691 297 606,40 грн.

10.12.2019 Постановою Північного апеляційного господарського суду у справі №910/7338/19 апеляційну скаргу Фонду задоволено; ухвалу Господарського суду міста Києва від 02.10.2019 скасовано та ухвалено нове рішення; заяву Фонду гарантування про забезпечення позову задоволено: накладено арешт на транспортні засоби, корпоративні права, нерухоме майно (земельні ділянки, квартира), що належать на праві власності Відповідачу, ОСОБА_1 ; заборонено суб`єктам державної реєстрації прав вчиняти будь-які дії, пов`язані з відчуженням зазначених активів.

За результатами розгляду касаційної скарги Відповідача Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду прийнято постанову від 23.03.2020 у справі №910/7338/19, якою скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції від 10.12.2019 залишено без змін.

Відповідно до частини першої статті 144 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) ухвала господарського суду про забезпечення позову є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

З метою належного виконання вимог постанови апеляційного господарського суду від 10.12.2019 про забезпечення позову у справі №910/7338/19, Фонд гарантування 06.02.2020 звернувся до відділу примусового виконання рішень департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі - ВПВР ДДВС МЮ України, Державний виконавець) із заявою про примусового виконання.

За результатами розгляду заяви Позивача державним виконавцем ВПВР ДДВС МЮ України Назаровцем Андрієм Тарасовичем прийнято рішення у формі повідомлення від 27.02.2020 про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання на підставі пункту 6 частини четвертої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження», а саме:

- Не визначено сторін виконавчого провадження (боржника, стягувача);

- Виконавчим документом визначено декілька заходів примусового характеру, визначених статтею 10 Закону України «Про виконавче провадження»;

- Резолютивною частиною рішення передбачається здійснення виконавчих дій невизначеному колу осіб.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.04.2020 у справі № 910/7338/19 про виправлення описок, зокрема виправлено допущені у резолютивній частині постанови Північного апеляційного господарського суду від 10.12.2019 у справі №910/7338/19 описки:

в п. 12 резолютивної частини слід читати «Примірник постанови про забезпечення позову у справі № 910/7338/19 негайно надіслати Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (Заявнику), всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову і яких можна ідентифікувати»;

в резолютивній частині постанови Північного апеляційного господарського суду від і;. 12.2019 у справі №910/7338/19 зазначено стягувача, боржника та дату народження боржника.

Як вказує скаржник, у зв`язку з виправленням описок у постанові Північного апеляційного господарського суду від 10.12.2019 у справі №910/7338/19, приведенням останньої у відповідність о положень Закону України «Про виконавче провадження», яка є виконавчим документом, Фонд гарантування звернувся повторно до відділу примусового виконання рішень департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі - ВПВР ДДВС МЮ України, Державний виконавець) із заявою від 24.11.2020 №46-14616/20 про примусове виконання постанови.

Однак, за результатами розгляду заяви Позивача головним державним виконавцем ВПВР ДДВС МЮ України Нідченком Дмитром Євгеновичем прийнято рішення у формі повідомлення від 14.12.2020 про повернення виконавчого документу стягувану без прийняття до виконання на підставі пункту 6 частини четвертої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження», а саме:

Виконавчим документом не визначено, в якій частині необхідно виконати судове рішення щодо боржника.

Відповідно до пункту 1 розділу II Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 №512/5 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02.04.2012 за №489/20802 (зі змінами), реалізація учасниками виконавчого провадження своїх повноважень, а також залучення інших осіб до участі у проведенні виконавчих дій та реалізації ними своїх повноважень здійснюються відповідно до розділу III Закону України «Про виконавче провадження».

Виконавець при здійсненні виконавчого провадження зобов`язаний використовувати всі надані йому права та повноваження, необхідні для забезпечення неупередженого, ефективного, своєчасного і повного виконання рішення.

Відповідно до частини першої статті 14 Закону України «Про виконавче провадження» учасниками виконавчого провадження є, зокрема сторони.

Як вбачається зі змісту частин першої-другої статті 15 цього Закону, сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник.

Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ.

Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення.

Як вбачається з матеріалів справи та повного тексту виконавчого документа у справі №910/7338/19 (постанова Північного апеляційного господарського суду від 10.12.2019 №910/7338/19), предметом судового розгляду була заява Фонду гарантування про забезпечення позову Фонду до ОСОБА_1 про відшкодування збитків, завданих господарському товариству його посадовою особою.

Оскільки наслідком такого розгляду стало прийняття апеляційним господарським судом постанови про задоволення такої заяви Позивача, то судове рішення від 10.12.2019 у справі №910/7338/19, в розумінні статті 144 ГПК України (частина перша) та статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» (частини перша-друга), є виконавчим документом, який виданий на користь та в інтересах юридичної особи Позивача - Фонду гарантування, який є особою (стороною) Стягувана, а відповідно єдиним Боржником - фізична особа Відповідач у даній справі, ОСОБА_1 .

Таким чином, судом встановлено, що висновки Державного виконавця про те, що «...в судовому рішенні не визначено, в якій частині необхідно виконати судове рішення щодо боржника...», є безпідставними та необґрунтованими, оскільки постанова апеляційного суду у справі №910/7338/19 прийнята щодо єдиного боржника у провадженні, яким є ОСОБА_1 .

Суд погоджується із твердженням скаржника, що Державний виконавець зазначені обставини повністю проігнорував, що призвело до невірного застосування відповідних положень Закону України «Про виконавче провадження» (статті 4, 15), наслідком чого стало неправомірне надсилання Повідомлення від 14.12.2020 про повернення виконавчого документу стягувану без прийняття до виконання у справі №910/7338/19.

Державним виконавцем повністю проігноровано вимоги статті 18 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до частини першої якої виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов`язаний, зокрема здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом (пункт 1 частини другої статті 18 цього Закону).

Разом з цим, Виконавець під час здійснення виконавчого провадження наділенні комплексом прав, визначених, зокрема пунктами 3, 6, 8, 10, 14, 22 частини третьої статті 1 Закону України «Про виконавче провадження»:

з метою захисту інтересів стягувана одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну;

накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку;

здійснювати реєстрацію обтяжень майна в процесі та у зв`язку з виконавчим провадженням;

звертатися до суду або органу, який видав виконавчий документ, із заявою (поданням) про роз`яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа у випадках, передбачених цим Законом, до суду, який видав виконавчий документ, - із заявою (поданням) про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення, про відстрочку чи розстрочку виконання рішення;

викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що перебувають у виконавчому провадженні.

здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом.

З правового аналізу зазначених положень Закону вбачається, що застосування державними виконавцями наданого їм широкого кола повноважень та законодавчо визначених механізмів, спрямованих на виконання судових рішень, входить до його обов`язків, визначених частинами першою, другою статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" щодо вжиття передбачених цим Законом заходів, неупередженого, ефективного, своєчасного і повного вчинення виконавчих дій.

Таким чином, навіть якщо припустити, що у виконавчому документі (постанова Північного апеляційного господарського суду від 10.12.2019 №910/7338/19, з урахуванням ухвали від 06.04.2020 про виправлення описок, яка є невід`ємною частиною цієї постанови) відсутні певні відомості або зміст такого судового рішення є незрозумілим для Державного виконавця, то дані обставини не є підставою для повернення Державним виконавцем виконавчих документів без прийняття до виконання, оскільки всупереч статті 18 Закону України «Про виконавче провадження», яка наділяє державного виконавця правом отримати усю необхідну інформацію від компетентних органів, установ, організацій, посадових осіб, звернутися до суду з роз`ясненням рішення суду, - Державний виконавець у спірних правовідносинах таким правом не скористався, що призвело до необґрунтованої відмови у відкритті виконавчого провадження та призвело до порушення прав Стягувана на ефективний захист шляхом примусового виконання судового рішення, яке набрало законної сили.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Касаційного цивільного СУДУ У складі Верховного Суду від 29.07.2020 у справі №761/20750/13-ц

Отже, якщо у Державного виконавця виникають труднощі з примусовим виконанням судового рішення, останній наділений правами щодо отримання роз`яснень/уточнень рішень та/або виконавчих документів, визначеними статтею 31 зазначеного Закону, відповідно до якої у разі якщо викладена у виконавчому документі резолютивна частина рішення є незрозумілою, виконавець має право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про роз`яснення відповідного рішення.

У разі якщо зміст виконавчого документа незрозумілий, виконавець має право звернутися до органу (посадової особи), який видав виконавчий документ, із заявою про роз`яснення його змісту.

Таким чином, судом встановлено, що повідомлення від 14.12.2020 про повернення постанови Північного апеляційного господарського суду від 10.12.2 У1 №910/7338/19 стягувачу без прийняття до виконання винесене протиправно, передчасно й за відсутності доказів, які б підтверджували факт реальної неможливості виконання судового рішення чи вжиття вичерпних заходів з його виконання.

Господарський суд не вправі самостійно вчиняти ті чи інші дії, пов`язані із здійсненням виконавчого провадження, замість державного виконавця (наприклад, відкривати або закінчувати виконавче провадження), але може зобов`язати державного виконавця здійснити передбачені законом дії, від вчинення яких той безпідставно ухиляється (постанова Верховного Суду від 02.04.2018 у справі № 17/116/2011).

У пункті 9.13 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 №9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" зазначено, що за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов`язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

Також суд зазначає, що вимога скаржника про визнання неправомірними дій Головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Нідченка Дмитра Євгеновича щодо винесення повідомлення від 14.12.2020 про повернення постанови Північного апеляційного господарського суду від 10.12.2019 №910/7338/19 стягувачу без прийняття до виконання та вимога про визнання неправомірним повідомлення від 14.12.2020, винесеного Головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Нідченком Дмитром Євгеновичом, про повернення постанови Північного апеляційного господарського суду від 10.12.2019 №910/7338/19 стягувану без прийняття до виконання є за своїм змістом тотожними, а отже суд дійшов висновку про необхідність задоволення лише вимоги про визнання неправомірним повідомлення від 14.12.2020.

Враховуючи встановлені вище обставини, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення скарги Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Статтею 343 Господарського процесуального кодексу України визначено, що за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

З огляду на вище викладене, суд частково задовольняє скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на дії Головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Нідченка Дмитра Євгеновича з виконання постанови Північного апеляційного господарського суду від 10.12.2019 №910/7338/19.

Таким чином, оскільки Головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Нідченком Дмитром Євгеновичем неправомірно прийнято повідомлення від 14.12.2020 про повернення постанови Північного апеляційного господарського суду від 10.12.2 У1 №910/7338/19 стягувачу без прийняття до виконання, суд вважає за необхідне зобов`язати Головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Нідченка Дмитра Євгеновича прийняти до виконання постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.12.2019 у справі №910/7338/19.

Керуючись статтями 234, 235, 240, 342, 343 ГПК України, господарський суд міста Києва,

УХВАЛИВ:

1. Скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на дії Головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Нідченка Дмитра Євгеновича з виконання постанови Північного апеляційного господарського суду від 10.12.2019 №910/7338/19 задовольнити частково.

2. Визнати неправомірним повідомлення Головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Нідченка Дмитра Євгеновича від 14.12.2020 про повернення постанови Північного апеляційного господарського суду від 10.12.2 У1 №910/7338/19 стягувачу без прийняття до виконання.

4. Зобов`язати Головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Нідченка Дмитра Євгеновича прийняти до виконання постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.12.2019 у справі №910/7338/19.

5. Зобов`язати Головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Нідченка Дмитра Євгеновича повідомити Господарський суд міста Києва та Фонд гарантував вкладів фізичних осіб про виконання судового рішення, постановленого за результатами розгляду скарги, у строк, визначений статтею 345 Господарського процесуального кодекс України.

Ухвала господарського суду набирає законної сили після її проголошення.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Північного апеляційного господарського суду через господарський суд міста Києва протягом десяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту ухвали суду.

Дата складання та підписання повного тексту ухвали 23.02.2021

Суддя М.О. Лиськов